Ухвала

від 08.12.2023 по справі 914/3881/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.12.2023 р. Справа № 914/3881/21

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України», м. Київ

про відвід судді Гоменюк З.П. (вх.№29954/23 від 07.12.2023)

у справі №914/3881/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад Істейт», м. Львів

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України», м. Київ

про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно в частині.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад Істейт» до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно в частині.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

07.12.2023, за вх.№29954/23, через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.12.2023) представник відповідача - адвокат Герасько Олександр Анатолійович, подав заяву про відвід судді Гоменюк З.П.

Ухвалою суду від 07.12.2023 року заяву визнано заявлений відвід необґрунтованим та передано матеріали справи для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 клопотання про відвід судді Гоменюк З.П.. у справі № 914/3881/21 передано для розгляду судді Кітаєвій С.Б.

Відповідно до пункту 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Враховуючи те, що заява відповідача про відвід викладена письмово та є зрозумілою, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання і вважає за можливе розглянути її без повідомлення учасників справи.

Заява представника відповідача мотивована тим, що 25.10.2023 суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П. у справі №914/3881/21 постановила ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначила справу до судового розгляду по суті на 08.11.2023.

Однак, 22.11.2023 позивач скерував до суду клопотання про повернення до розгляду справи №914/3881/21 у підготовчому провадженні. Як підстави для повернення справи №914/3881/21 до розгляду у підготовчому провадженні позивачем зазначено про те, що відповідачем 07.11.2023 було подано новий доказ у справі - витяг з інвентаризаційної справи, згідно якого вбачається, що будівля по вулиці Міцкевича, 8 у місті Львові є багатофункціональним комплексом, яка складається із службових/офісних приміщень, торгових залів тощо.

Відповідач покликається на те, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право господарським судам після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті повернутися знову у підготовче провадження.

З огляду на наведе вище, 27.11.2023 відповідач висловив письмово свої заперечення щодо клопотання позивача про повернення до розгляду справи №914/3881/21 у підготовчому провадженні.

Однак, на думку відповідача, 04.12.2023 під час розгляду відповідного клопотання позивача про повернення до розгляду справи №914/3881/21 у підготовче провадження, суд не врахував думку представників відповідача Герасько О.А та Єлєніною С.М. щодо неможливості задоволення зазначеного клопотання.

Відтак, заява представника відповідача про відвід судді Гоменюк З.П. містить вказівки на порушення прав відповідача, що викликає в останнього сумніви у неупередженості та об`єктивності під час розгляду справи №914/3881/21 у складі судді Гоменюк З.П., адже, відповідач переконаний, що судом було постановлено процесуальну ухвалу, яка не передбачена нормами Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відвести суддю Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П. від розгляду справи №914/3881/21.

Розглянувши заяву про відвід та ознайомившись із матеріалами справи, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Гоменюк З.П., у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Четверта частина даної статті чітко передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях визначено наступний підхід до оцінки безсторонності суду, що розглядає справу.

Зокрема в п. 66 рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява №4785/02) від 10.12.2009 року, судом відзначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993 року, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

У цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що здійснюється» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.984 року, серія A, №86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28.10.1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішенні від 23.05.2001 №6-рп\2001 зазначив, що судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Частина 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальністю, встановленої законом.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Подана заява про відвід судді Гоменюк З.П. обґрунтовується незгодою відповідача з процесуальними діями даного судді при розгляді справи. Однак, оцінка відповідності дій судді процесуальному законодавству не належить до компетенції суду в межах розгляду клопотання про відвід, а незгода заявника з рішенням/ухвалою суду є підставою для їх оскарження в установленому законом порядку, для чого в Україні, відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», діють суди апеляційної та касаційної інстанцій, та не може бути підставою для відводу судді - про це чітко зазначено у ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відвід судді Гоменюк З.П., оскільки зазначені відповідачем обставини не свідчать про наявність підстав для відводу судді, передбачених ст.ст. 35, 36 ГПК України, а наведені посилання на упередженість та необ`єктивність судді при розгляді даної справи є недоведеними та необгрунтованими.

Керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про відвід судді Гоменюк З.П. у справі №914/3881/21 (вх. №29954/23 від 07.12.2023) відмовити.

2. Справу № 914/3881/21 повернути раніше визначеному судді для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Кітаєва С.Б.