Постанова

від 05.12.2023 по справі 914/3690/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/3690/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи-підприємця Юхна Микити Леонідовича (далі - Підприємець, позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт груп» (далі - Товариство, відповідач) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємця

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2023 (головуючий - суддя Гоменюк З.П.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (головуючий - суддя Скрипчук О.С., судді Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.)

у справі №914/3690/21

за позовом Підприємця

до Товариства

про визнання недійсним договору від 28.02.2020 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 28.02.2020 №Г/28.02.2020.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Підприємець звернувся до суду з позовною заявою до Товариства про визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- сторонами укладено договір оренди нежитлових приміщень;

- у той ж день позивачем і відповідачем укладено оспорюваний правочин;

- Підприємець вказує, що він не підписував договір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2023, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №914/3690/21, у задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Підприємець, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пункт 5 частини першої статті 310, пункти 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає таке:

4.1.1. судом першої інстанції та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права (частина сьома статті 4, частина перша статті 42 ГПК України), оскільки ні Підприємець, ані його представник - адвокат Цімура Я.В. не були повідомлені належним чином про те, що судове засідання 10.05.2023 відбудеться, незважаючи на повідомлення про замінування приміщення суду, через яке доступ до суду працівниками охорони не здійснювався, тоді як відповідно, жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку;

4.1.2. судами попередніх необґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи, а також необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів;

4.1.3. суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме: доводу Товариства про проведення загальних зборів для надання відповідних дозволів, протокол проведення яких суду взагалі не було надано відповідачем; квитанцій про оплату позивачем коштів за договором оренди нежитлових приміщень.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.02.2020 Товариством (орендодавець) і Підприємцем (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №Г/28.02.20 (далі - Договір), за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 42,0 кв.м. (далі - приміщення), що є частиною нежитлового приміщення загальною площею 343,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд. 20. Межі приміщення визначаються у додатку №1 до Договору (пункт 1.1);

- розмір місячної орендної плати за користування вказаним у розділі 1 Договору нежитловим приміщенням за один календарний місяць становить 17192 грн, що еквівалентно 700 доларам США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України (далі - НБУ) станом на дату укладення Договору (пункт 3.1);

- вказаний в пункті 3.1 Договору розмір орендної плати визначено в гривнях у еквіваленті до доларів США, тому сторони погодили, що орендна плата за користування приміщенням підлягає сплаті орендарем орендодавцю в національній валюті України - гривнях згідно з курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату проведення платежу (пункт 3.2);

- сторони домовились, що в день підписання Договору орендар здійснить передоплату з орендної плати (гарантійний платіж) за повний перший та за останній місяці оренди у розмірі суми двомісячної орендної плати визначеної відповідно до пункту 3.1 Договору (пункт 3.7);

- строк дії Договору становить 35 місяців з моменту його підписання сторонами. Строк оренди за Договором обчислюється з моменту підписання Договору та закінчується в останній день строку дії Договору чи його припинення [розірвання] (пункт 5.1).

6.2. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що 28.02.2020 сторонами підписано договір про внесення змін до Договору (далі - Договір про внесення змін), за умовами якого:

- пункт 3.1 Розділу 3 Договору викласти у такій редакції: « 3.1.Розмір місячної орендної плати за користування вказаним в розділі 1 даного Договору нежитловим приміщенням за один календарний місяць становить 85960,00 грн. (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), що еквівалентно 3500,00 доларів США (три тисячі п`ятсот доларів США 00 центів США) за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього Договору» (пункт 1);

- Договір про внесення змін є невід`ємною частиною Договору (пункт 2).

6.3. Позивач зазначив, що напередодні укладення Договору, а саме: 26.02.2020 Підприємець передав Товариству 86 030 грн (3 500 доларів США) завдатку.

6.4. Суди попередніх інстанцій вказали, що з матеріалів справи вбачається, що зі сторони Товариства розписку підписав директор Молінський В.В., додатково зазначивши, що зобов`язується призупинити процес здачі нерухомого майна до 05.03.2020. У разі не укладання договору оренди з вини орендаря, орендодавець не повертає завдаток. У разі не укладення договору з вини орендодавця, завдаток повертається.

6.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2020 сторони підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень.

6.6. Позивач зазначає про те, що приміщення, яке передане йому за Договором відсутнє у відповідача, адже 15.06.2020 за вих.№2401-вих-44457 Управління архітектури та урбаністики надало відповідь на звернення від 27.05.2019 №3-Ю-23616/АП-2401 щодо надання висновку про технічну можливість використання приміщення без проведення реконструкції (перепланування) на вул. Галицькій, 20. У своїй відповіді Управління зазначило про відсутність приміщення площею 42,0 кв.м. на поверхневому плані приміщень у Договорі, у зв`язку із цим Управління не має підстав для надання висновку про технічну можливість використання приміщень без проведення реконструкції (перепланування) на вул. Галицькій, 20.

6.7. Відповідач наголошує про те, що зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки, передане позивачу приміщення є частиною нежитлового приміщення загальною площею 343, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Галицька, будинок 20. Належним підтвердження цього є зазначення у Договорі, Додатку №l до Договору та акті приймання-передачі. Позивач підтвердив свою обізнаність у цьому під час підписання вищенаведених документів.

6.8. У січні 2021 року відповідач скерував на адресу Підприємця претензію від 15.01.2021, зі змісту якої вбачається, що позивач і відповідач 28.02.2020 підписали Договір про внесення змін, яким змінилась сума місячної орендної плати.

6.9. Судом першої та апеляційної інстанцій вказано, що у позивача перед відповідачем виявилась заборгованість у розмірі 1 488 200,79 грн за Договором та Договором про внесення змін. У подальшому відповідач звернувся за захистом своїх прав до суду (справа №914/289/21).

6.9.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 у справі №914/289/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022, судом вирішено позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Підприємця на користь Товариства основний борг зі сплати орендної плати за Договором у розмірі 473 166,64 грн, 3% річних - 9 848,67 грн, штраф - 989 466,32 грн, заборгованість зі сплати комунальних платежів - 15 669,26 грн і витрати зі сплати судового збору - 22 322,26 грн.

6.10. Підприємець звертався до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства про визнання недійсним Договору (справа №914/1399/21).

6.10.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 у справі №914/1399/21, судом вирішено у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Рішення не набрало законної сили.

6.11. Позивач зазначає про недодержання в момент вчинення оспорюваного правочину норм, які встановлені частинами першою, другою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме: Молінський В.В. як директор Товариства станом на 28.02.2020 не мав повноважень на підписання договору на суму більше 20 000 грн.

6.12. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилися з висновками суду першої інстанції, про те, що керуючись нормами цивільного законодавства України, Молінський В.В. мав достатні правові підстави бути уповноваженим представником відповідача на підписання акта приймання-передачі від 01.04.2020. Окрім цього, на акті приймання-передачі наявний відтиск оригіналу печатки Товариства, що є достатнім підтвердженням волі сторони Договору. Печатка належить до даних, що дають змогу ідентифікувати юридичну особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Позивач не довів фактів протиправності використання печатки відповідачем, а, отже, відсутні підстави вважати, що така використовувалась проти волі останнього.

6.13. Суди попередніх інстанцій вказали, що сторонами після підписання Договору про внесення змін підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.04.2020, а також позивачем здійснювалась часткова сплата орендної плати.

6.14. Колегія суддів апеляційної інстанції вказала, що на розгляді Господарського суду Запорізької області перебувала справа №914/289/21 за позовом Товариства з про стягнення з Підприємця 1 488 200,79 грн, з яких: 319 303,73 грн - сума основного боргу зі сплати орендної плати за Договором, 8 012,22 грн - інфляційні втрати, 6 527,33 грн - 3% річних, 1 138 688,25 грн - сума штрафу, передбаченого пунктом 6.2 Договору, 15 669,26 грн - сума заборгованості зі сплати комунальних платежів за жовтень та листопад 2020 року.

6.14.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 у справі №914/289/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022, встановлено, що Підприємець здійснював платежі за користування орендованим приміщенням відповідно до укладеного Договору.

6.15. Суд апеляційної інстанції виснував, що подальші дії позивача щодо підписання акта приймання-передачі від 01.04.2020, а також сплата орендних платежів свідчать про визнанням ним умов Договору про внесення змін.

6.16. Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави, зазначені позивачем у позові, не знайшли свого належного підтвердження у поданих суду доказах.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №914/3690/21 на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. У судове засідання 05.12.2023 представники сторін не з`явилися, про причини неявки Суд не повідомили. Про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, а саме:

- представник позивача адвокат Цімура Я.В. і Товариство повідомлені шляхом доставки 10.11.2023 ухвали від 09.11.2023 в кабінет «Електронного суду», що підтверджується відповідними довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, які долучені до матеріалів справи;

- позивачу копія ухвали від 09.11.2023 надіслана поштою (відправлення №0600233216779) на адресу 69061, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 42/21.

7.3. У зв`язку з належним повідомленням учасників процесу про дату, час і місце проведення судового засідання, Суд розглядає справу за відсутності позивача, відповідача та їх представників.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.

8.4. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

8.5. Так, скаржник посилається на пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України, пункти 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

8.6. Отже, доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

8.7. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

8.8. Позивач посилаючись на вказану вище норму права зазначає, що:

- у Господарському суді Львівської області на 10.05.2023 призначено судове засідання у даній справі;

- цього ж дня представник позивача адвокат Цімура Я.В. прибув до суду для участі у вказаному судовому засіданні у визначений час, однак працівник судової охорони повідомив про те, що поступило повідомлення про замінування приміщення суду, через що доступ до суду є неможливим;

- також останній повідомив, що суд не працюватиме близько 2-х годин та судові засідання будуть відкладатись;

- зважаючи на фізичну неможливість потрапити до суду та взяти участь у судовому засіданні через повідомлення про замінування приміщення суду, адвокат Цімура Я.В. був переконаний, що судове засідання у даній справі цього дня не відбулося;

- водночас 23.05.2023 в Електронному суді адвокат Цімура Я.В. отримав повідомлення про те, що 10.05.2023 судом у вказаній справі було прийнято рішення;

- таким чином, на думку скаржника, оскаржуване рішення прийнято у судовому засіданні, яке фактично не відбулось за форс-мажорних обставин та про проведення якого учасники справи належним чином не були повідомлені;

- в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що: «У судове засідання 10.05.2023 сторони не з`явились, явку уповноважених представник до суду не забезпечили. Додаткових клопотань, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не подавали. У судовому засіданні 10.05.2023 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. У судовому засіданні 10.05.2023 після повернення з нарадчої кімнати суд повідомив про прийняте рішення»;

- однак судом не згадано в цій частині рішення про повідомлення щодо замінування, а також не зазначено о котрій годині розпочалось так зване судове засідання;

- суд апеляційної інстанції дані доводи відхилив, зазначивши у постанові таке: «... судові рішення ухвалюються тільки суддею, працівник служби охорони не є учасником судового процесу, та не може бути обізнаний про рішення які ухвалюються внаслідок настання форс мажорних обставин.

Позивач для отримання достовірної інформації повинен був поцікавитись рішенням яке було прийнято за фактом настання форс-мажорних обставин у помічника судді, секретаря судового засідання або судового розпорядника, а не у працівника служби охорони.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює аргументи позивача про те, що його не було повідомлено належним чином про час та дату судового засідання»;

- скаржник вважає, що суд у вказаній постанові фактично роз`яснив порядок ознайомлення із уже прийнятим судовим рішенням, однак судом не враховано той факт, що доводи апеляційної скарги стосувались власне можливості представника позивача особисто взяти участь у судовому засіданні, за результатами якого було прийнято оскаржуване рішення;

- так, ні Підприємець, ані його представник адвокат Цімура Я.В. не були повідомлені належним чином про те, що судове засідання 10.05.2023 відбудеться незважаючи на повідомлення про замінування приміщення суду, через яке доступ до суду працівниками охорони не здійснювався.

8.9. Перевіркою наведених скаржником наявності/відсутності, обґрунтованості/необґрунтованості підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України, Верховний Суд відзначає, що з матеріалів справи вбачається, що судове засідання 20.04.2023 було відкладено на 10.05.2023 о 10:30 год., про що повідомлено позивача та його представника шляхом надсилання відповідної ухвали на їх електронні адреси.

8.10. З протоколу судового засідання від 10.05.2023 у справі №914/3690/21 вбачається, що судове засідання відкрито суддею о 10 год. 30 хв., а часом закінчення судового засідання вказано 10 год. 50 хв. Вказаний протокол підписаний секретарем судового засідання.

8.11. Слід зазначити, що фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося в силу приписів частини третьої статті 222 ГПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

8.12. Що ж до доводів скаржника про те, що оскаржуване рішення не містить згадки про повідомлення щодо замінування, а також не зазначено о котрій годині розпочалось судове засідання, то слід зазначити таке.

8.13. Зміст рішення має відповідати приписам статті 238 ГПК України.

8.13.1. Частинами першою - шостою статті 238 ГПК України передбачено, що рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються:

1) дата і місце його ухвалення;

2) найменування суду;

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

5) номер справи;

6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи;

7) вимоги позивача;

8) прізвища та ініціали представників учасників справи.

В описовій частині рішення зазначаються:

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;

2) заяви, клопотання;

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі;

2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;

4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

У резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про:

1) порядок і строк виконання рішення;

2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення;

3) забезпечення виконання рішення;

4) повернення судового збору;

5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат;

6) дата складення повного судового рішення.

8.14. Отже, з урахуванням приписів статті 238 ГПК України інформація стосовно часу ухвалення судового рішення/початку судового засідання та замінування не відноситься до відомостей та/або даних, які мають обов`язково входити до змісту рішення суду.

8.15. Що ж до ж до обставин замінування приміщення місцевого господарського суду 10.05.2023, то слід заначити таке.

8.16. У матеріалах справи міститься копія акта огляду приміщень та прилеглої території, з якого вбачається, що 10.05.2023 з 11 год. 00 хв. по 11 год. 44 хв. спільно з працівниками Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області, слідчим Качмарською Ю.Ю. та оперуповноваженим Дорошко Я.В. було проведено огляд приміщень 7 поверхів, цокольне приміщення, а також прилеглі території та у ході обстеження приміщення та прилеглої території підозрілих осіб і вибухонебезпечних предметів виявлено не було. Також у акті вказано, що евакуація проводилась, приміщення покинули 150 працівників суду, цивільних осіб не було.

8.17. Втім, Суд звертає увагу, що з протоколу судового засідання від 10.05.2023 у справі №914/3690/21 вбачається, що судове засідання відкрито суддею о 10 год. 30 хв., а часом закінчення судового засідання вказано 10 год. 50 хв. Вказаний протокол підписаний секретарем судового засідання.

8.18. Відповідно до статті 223 ГПК України у судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості:

1) рік, місяць, число і місце судового засідання;

2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;

3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших учасників справи;

4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;

5) назва процесуальної дії;

6) час вчинення процесуальної дії;

7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати;

8) інші відомості, визначені цим Кодексом.

Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання, і приєднується до справи.

Під час здійснення повного фіксування судового засідання технічними засобами, а також проведення судового засідання в режимі відеоконференції протокол судового засідання створюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Протокол судового засідання скріплюється електронним підписом секретаря судового засідання і приєднується до справи.

8.19. Статтею 224 ГПК України учасники справи мають право ознайомитися з технічним записом судового процесу, протоколом судового засідання та протягом п`яти днів з дня підписання протоколу у справі подати до суду письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності технічного запису або відомостей, вміщених у протоколі судового засідання.

Суд розглядає зауваження щодо технічного запису судового процесу та протоколу судового засідання не пізніше п`яти днів з дня їх подання і за результатами розгляду постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано відхиляє їх.

У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду.

8.20. Матеріали справи не містять інформації щодо наявності від сторін зауважень до протоколу судового засідання.

8.21. Стосовно ж тверджень скаржника про те, що його представник прибув до суду для участі у судовому засіданні у визначений час, однак працівник судової охорони повідомив про те, що поступило повідомлення про замінування приміщення суду, через що доступ до суду є неможливим, суд не працюватиме близько 2-х годин та судові засідання будуть відкладатись, слід зазначити таке.

8.22. Скаржником не подано ні суду апеляційної інстанції, ані суду касаційної інстанції підтвердження того, що його представник прибув раніше або саме о 10 год. 30 хв. 10.05.2023 до приміщення суду та працівником охорони було обмежено доступ до залу судового засідання раніше судового засідання або о 10 год. 30 хв.

8.23. Що ж до посилань на те, що, отримавши від працівника охорони (скаржник не зазначає при цьому прізвище та ініціалів вказаної особи) інформацію про замінування і про те, що суд не працюватиме близько 2-х годин і судові засідання будуть відкладатись, адвокат Цімура Я.В. був переконаний, що судове засідання у даній справі цього дня не відбулося, то слід зазначити таке.

8.24. Суд погоджується, з апеляційною інстанцією стосовно того, що працівник охорони не відноситься до осіб, які володіють інформацією про зняття з розгляду/відкладення судових засідань та вказана особа наділена повноваженнями повідомляти учасників процесу щодо відкладення судових засідань, з огляду на Положення про Службу судової охорони та ГПК України.

8.25. Суд позбавлений можливості перевірити довід зазначений у пункті 8.23 цієї постанови, адже скаржник не вказав, які дії позивачем/його представником були вчинені для отримання інформації стосовно проведення/не проведення судового засідання 10.05.2023 у даній справі в уповноваженого на це працівника суду, не надав відповідних доказів та/або вказав прізвище, ім`я, по батькові особи, яку скаржник ідентифікував як працівника служби судової охорони.

8.26. Верховний Суд також відзначає, що в матеріалах справи міститься клопотання скаржника скероване на електронну адресу суду першої інстанції засобами електронного зв`язку. З протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, вбачається, що датою та часом створення підпису є 09.05.2023 о 22:43:05, який перевірено судом 10.05.2023. Зі змісту клопотання позивача вбачається, що його представник був обізнаний про дату та час проведення судового засідання.

8.27. Верховний Суд виходить з того, що підстава передбачена пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України полягає в тому, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце проведення судового засідання.

8.28. Отже, серед інших критеріїв, важливе, з точки зору, правової кваліфікації для застосування приписів пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України має не сам по собі розгляд справи за відсутності її учасника, а саме розгляд такої справи за відсутності учасника, якого не повідомлено належним чином.

8.29. Вказана норма зумовлена саме тим, щоб особа була почута і змогла довести на засадах рівності і змагальності свою правову позицію.

8.29. Верховний Суд виходить з того, що саме позивач подавав позов, клопотання та мав би добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов`язки, визначені статтями 42, 46 ГПК України, та як ініціатор позову піклуватися про участь своїх представників у судових засіданнях.

8.30. З огляду на наведене, доводи скаржника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

8.31. Також, позивач у касаційній скарзі посилався на пункти 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України, відповідно до змісту яких підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

- суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3);

- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4).

8.32. Так, Підприємець, вказуючи на порушення, допущені судами попередніх інстанцій, зазначає, зокрема, таке:

- до позовної заяви додано клопотання про призначення судово-технічної експертизи документа та судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити такі питання:

«Визначити чи виконаний (надрукований) договір про внесення змін до Договору оренди нежитлових приміщень №Г/28.02.20 від 28.02.2020р. саме в лютому 2020р., або виконаний (надрукований) в інший період часу та який саме?;

у який період часу був виконаний рукописний підпис у договорі про внесення змін до Договору оренди нежитлових приміщень № Г/28.02.20 від 28.02.2020 р. - Молінським В.В. та ФОП Юхно М.Л.?;

Чи виконаний рукописний підпис у договорі про внесення змін до Договору оренди нежитлових приміщень № Г/28.02.20 від 28.02.2020 р., а саме підпис ФОП Юхна М.Л. - Юхном М.Л. або іншою особою?»;

- позивач був позбавлений можливості замовити експертизи самостійно, оскільки, у нього відсутній оригінал Договору про внесення змін;

- ухвалою від 26.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 26.01.2023, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи;

- Західним апеляційним господарським судом також відмовлено в задоволенні такого клопотання, яке містилося у поданій позивачем апеляційній скарзі;

- на думку скаржника, у даній справі існує сукупність умов для призначення експертизи, так як самостійно позивач позбавлений можливості надати висновок експерта, оскільки у нього відсутні оригінали документів; для з`ясування обставини, чи підписував Підприємець Договір про внесення змін дійсно необхідні спеціальні знання, якими сторони по справі та суд не володіють;

- скаржник виснував, що в контексті пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України відмова в задоволенні клопотання про призначення експертизи судами попередніх інстанцій у цій справі підпадає під такий критерій як суд необґрунтовано відхилив інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- на думку позивача, судами першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів;

- ухвалою від 06.04.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.04.2023;

- передчасне закриття підготовчого провадження унеможливило здійснення позивачем низки процесуальних дій, що можуть бути вирішені лише на стадії підготовчого провадження, зокрема, й подання клопотання про витребування доказів у ГУ ДПС у Львівській області, які позивач не зміг подати самостійно через відмову органів Державної податкової служби України надати запитувану інформацію у відповідь на адвокатські запити, з якими попередньо звертався представник позивача;

- відтак 10.05.2023 Підприємець подав клопотання до суду першої інстанції з посиланням на статтю 119 про витребування низки документів у ГУ ДПС у Львівській області;

- також, клопотання про витребування доказів було подано до суду апеляційної інстанції;

- скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено без розгляду вказане клопотання як таке, що подане з порушенням процесуальних строків, визначених ГПК України, через відсутнє відповідне обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законодавством процесуального строку;

- така позиція судів, на думку скаржника, є необґрунтованою, оскільки, ними не враховано того факту, що позивач певний час сам здійснював заходи, спрямовані на збирання доказів, про що було зазначено і у клопотанні, і в апеляційній скарзі, адже з першим адвокатським запитом з приводу витребуваних документів він звертався ще 18.11.2022;

- попри вказане, відмова ГУ ДПС України у Львівській області та ГУ ДПС України у Запорізькій області щодо їх надання унеможливила подання позивачем до суду таких доказів самостійно в межах строків, встановлених ГПК України;

- суд першої інстанції у рішенні від 10.05.2023 зазначив: «.. на укладення договорів на суму більше 20 000,00 грн засновниками Товариства проводились загальні збори для надання відповідних дозволів, що оформлено протоколом загальних зборів, та що було зроблено в межах договірних відносин між Позивачем та Відповідачем. Сторони були обізнані щодо наявності необхідного обсягу повноважень у директора Товариства, оскільки підписали Договір оренди із усіма його додатками»;

- попри вказане, докази проведення таких загальних зборів у матеріалах справи відсутні;

- вказаний протокол, на який посилаються суди попередніх інстанцій, не був наданий ні Підприємцю, ані суду в жодній із трьох судових справ між сторонами;

- відтак, самі лише доводи відповідача про те, що Молінський В.В. відповідно до рішення загальних зборів Товариства мав достатній обсяг повноважень для вчинення оспорюваного правочину, не можуть вважатись допустимими засобами доказування в цьому випадку;

- для доведення того, що вказане рішення загальних зборів мало місце, відповідачу слід було надати суду згадуваний протокол проведення загальних зборів, однак цього зроблено не було;

- таким чином, на думку скаржника, в контексті пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме доводу Товариства про проведення загальних зборів для надання відповідних дозволів, протокол проведення яких суду взагалі не надано відповідачем.

8.33. Стосовно наявності/відсутності порушень, визначених пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України, слід зазначити таке.

8.34. Клопотання про призначення судової експертизи подано позивачем разом з позовною заявою.

8.35. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2022 задоволено клопотання позивача у частині про витребування доказів, зареєстроване за вх. №5074/21 від 09.12.2021; витребувати у відповідача оригінал Договору про внесення змін; встановлено відповідачеві строк для подання витребуваних судом оригіналів документів до 10.11.2022 включно; зобов`язано позивача надати суду оригінали документів, підписані ним особисто у період 2018 - 2020 роки; встановлено позивачеві строк для подання запитуваних судом оригіналів документів до 10.11.2022 включно.

8.36. З матеріалів справи вбачається, що Товариство 04.11.2022, тобто у строк встановлений ухвалою від 10.10.2022, подав оригінал Договору про внесення змін, який було повернуто судом відповідачу 13.06.2023.

8.37. Втім, позивач обов`язок з надання суду оригіналів документів, підписаних ним особисто у період 2018 - 2020 роки, у визначений ухвалою від 10.10.2022, строк, а саме до 10.11.2022 не виконав.

8.38. Підприємець ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, ані в касаційній скарзі не пояснив причин/не підтвердив поважності не виконання вимог ухвали суду від 10.10.2022.

8.39. Відхиляючи клопотання позивача про призначення судової експертизи (ухвала від 26.01.2023), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, і на те, що Підприємцем не подані документи для проведення експертного дослідження.

8.40. Отже, позивачем не були вчинені обов`язкові дії стосовно надання документів, які необхідні для проведення експертного дослідження, метою якого, є зокрема, з`ясування питання чи підписував оспорюваний правочин Підприємець.

8.41. Стосовно клопотання про витребування доказів і доводи про передчасне закриття підготовчого провадження, слід зазначити таке.

8.42. Провадження у даній справі було відкрито 10.12.2021, а закрито підготовче провадження 06.04.2023.

8.43. Отже, підготовче провадження, з урахуванням зупинення провадження у справі (ухвала від 24.01.2022), неодноразові відкладення (ухвали від 15.08.2022, від 10.10.2022, від 26.01.2023), у тому числі за клопотанням самого позивача, продовження строку підготовчого провадження, тривало достатній час і Підприємець, як позивач, який ініціював позов, мав змогу звернутися з відповідним клопотання про витребування доказів.

8.44. Частиною першою та другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

8.45. Основною засадою (принципом) господарського судочинства є змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України).

8.46. Відповідно до частини четвертої статті 13 «Змагальність сторін» ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.47. Враховуючи вищевикладене, позивач, не надавши, витребувані судом документи для проведення експертизи, та не звернувшись у визначений ГПК України строк з клопотанням про витребування доказів, несе ризики настання відповідних наслідків.

8.48. Оцінюючи доводи в контексті допустимості/недопустимості доказу, Верховний Суд виходить з того, що недопустимість і неналежність є різними поняттями. Така позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №910/2328/21.

8.48.1. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

8.48.2. За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.48.3. Відповідно до частини першої та другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

8.49. Скаржник вказує, що недопустимим доказом є довід Товариства про проведення загальних зборів для надання відповідних дозволів.

8.50. Враховуючи наведене у пункті 8.42. цієї постанови, позивачем не обґрунтовано порушення, визначене у пункті 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки, означене скаржником не має відношення до недопустимого доказу з точки зору приписів частин першої і другої статті 77 ГПК України.

8.51. За таких обставин, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на передачі справи на новий розгляд.

8.52. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.53. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.54. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.

8.55. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.56. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Юхна Микити Леонідовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №914/3690/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос