Постанова

від 06.12.2023 по справі 713/1890/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 713/1890/21

провадження № 61-10863св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державне підприємство «Сетам»,

треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович, приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Олександр Олександрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2022 року, додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2022 року в складі судді Кибича І. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2023 року в складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У вересні 2021 року ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ДП «Сетам» про визнання електронних торгів, протоколу й акта проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними та припинення права власності.

Позов мотивував тим, що з 02 вересня 1977 року до 13 вересня 2018 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , за час якого сторони за спільні сімейні кошти придбали об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 93,2 м? на АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: площею 0,0329 га з кадастровим номером 7320510100:01:001:0106 та площею 0,1000 га з кадастровим номером 7320510100:01:001:0105, розташовані за тією ж адресою.

Зазначав, що 16 серпня 2021 року він довідався про те, що спільне майно подружжя 01 червня 2021 року продано з електронних торгів, переможцем на яких стала ОСОБА_2 . Водночас про проведення електронних торгів він не повідомлявся, згоди на відчуження нерухомого майна не давав.

Посилався на те, що нерухоме майно реалізовано з електронних торгів у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого з метою примусового виконання виконавчого листа №2-20/2011, виданого 14 лютого 2012 року Шевченківським районним судом м. Чернівці, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», заборгованості за кредитним договором №1031 від 03 травня 2006 року в розмірі 54 846,55 дол. США, що на той момент було еквівалентно 434 340,80 грн, та 23 665,78 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за комісійною угодою, а всього стягнуто 458 006,58 грн.

Зазначав, що він не є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, а тому відчуження належної йому частки в спільному майні подружжя на електронних торгах без його згоди є порушенням його прав як співвласника майна. Зауважив, що приватний виконавець передав майно на реалізацію, незважаючи на наявність накладених на це майно обтяжень (арештів), а також не перевірив обставини придбання ОСОБА_3 майна в період перебування в шлюбі, в зв`язку з чим не звернувся до суду з поданням про визначення частки боржника в спільному майні.

Просив суд ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсними проведені ДП «Сетам» прилюдні електронні торги від 01 червня 2021 року з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 за лотом № 479074;

- визнати недійсними протокол № 540978 проведення електронних торгів від 01 червня 2021 року з реалізації арештованого майна за лотом №479074 та акт про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна від 09 червня 2021 року, затверджений приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Кондрюком К. О.;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер: HPB 939317/р. №650, виданий 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюком О. О.;

- припинити право власності ОСОБА_2 на придбане з електронних торгів майно, а саме: об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 93,2 м? на АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: площею 0,0329 га з кадастровим номером 7320510100:01:001:0106 та площею 0,1000 га з кадастровим номером 7320510100:01:001:0105, розташовані за тією ж адресою, та відновити реєстраційний номер нерухомого майна - 16292057.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2021 року провадження в справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2022 року залучено до участі в справі правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, то такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Суд зазначив, що позивач обґрунтовував свій позов неправомірністю дій приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Суд також зазначив, що на організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні чи інших зацікавлених осіб про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником чи іншими особами, а тому твердження позивача про те, що його, як співвласника майна, повинні були повідомити про продаж спірного майна, суд визнав необґрунтованим.

Місцевий суд акцентував на тому, що підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Сукупність наведених обставин за висновком суду позивачем під час розгляду справи не доведена.

Суд першої інстанції додатково вказав на те, що позивач вимог про визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя не пред`являв, а доказів того, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та було придбано за спільні кошти, не надав.

Додатковим рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2022 року заяву представника відповідачки про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Додаткове рішення суд мотивував тим, що представник відповідачки під час розгляду справи подавав відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення судового провадження, а також брав участь у судових засіданнях 03 листопада 2022 року (з 11 год 52 хв до 12 год 26 хв) та 30 листопада 2022 року (з 09 год 52 хв до 12 год 22 хв).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , суд урахував наданий заявником детальний перелік послуг згідно з актом виконаних робіт, час, витрачений представником відповідачки у судовому засіданні, складені заяви та клопотання з приводу процесуальних питань щодо розгляду справи, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2022 року змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у справах про визнання електронних торгів недійсними як відповідачі мають залучатись усі сторони правочину: державна виконавча служба (або приватний виконавець), організатор електронних торгів та їх переможець.

Апеляційний суд констатував, що в цій справі предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, акта та свідоцтва, а також припинення права власності. Проте, позивач визначив відповідачами у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ДП «Сетам», в той час як приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К. О. залучений до участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що клопотань про залучення до участі у справі приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. як співвідповідача позивач не заявляв.

Оскільки незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальної частини рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 саме в зв`язку з пред`явленням позову за неналежного складу співвідповідачів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду, апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанцій про часткове задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді, а також співмірності розміру судових витрат зі складністю справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2022 року, додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2023 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні заяви представника відповідачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

У касаційній скарзі заявник як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди в оскаржених судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 21 листопада 2018 року у справі 372/504/17, Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 913/271/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 30 вересня 2020 року № 379/1418/18, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18.

Касаційну скаргу мотивував тим, що передання нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, на реалізацію з електронних торгів, без його згоди порушує його права як співвласника такого майна. Посилається на те, що він правильно визначився із суб`єктним складом сторін спору. Наполягає на тому, що приватний виконавець не є учасником виконавчого провадження та діє від імені стягувача, а будь-яких позовних вимог до нього не пред`явлено. Переконаний, що дії приватного виконавця можуть оскаржуватися лише боржником у виконавчому провадженні, тому приватний виконавець не може виступати відповідачем у судовому процесі, а підлягає залученню до участі в справі як третя особа.

Оскаржуючи додаткове рішення, посилається на те, що ОСОБА_2 не надала доказів сплати грошових коштів адвокату Гончаруку В. В. за надані ним послуги правничої допомоги.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обставини, встановлені судами

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 02 вересня 1977 року до 13 вересня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

10 жовтня 2006 року ОСОБА_5 як продавець та ОСОБА_3 як покупець уклали договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 , відсоток готовності якого складав 38%.

Того ж дня ОСОБА_3 набула право власності на земельні ділянки площею 0,0329 га з кадастровим номером 7320510100:01:001:0106 та площею 0,1000 га з кадастровим номером 7320510100:01:001:0105, розташовані за тією ж адресою.

11 травня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К. О. скерував до ДП «Сетам» документи щодо проведення реалізації майна, описаного та арештованого виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №2-20/2011, виданого 14 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», заборгованості за кредитним договором №1031 від 03 травня 2006 року в розмірі 54 846,55 дол. США, що на той момент було еквівалентно 434 340,80 грн, та 23 665,78 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за комісійною угодою, а всього - 458 006,58 грн.

Вартість майна, що передається на реалізацію, згідно зі звітом про його оцінку становить 76 900 грн без врахування ПДВ.

01 червня 2021 року ДП «Сетам» проведело електронні торги з продажу об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 93,20 м?, земельної ділянки площею 0,0329 га з кадастровим номером 7320510100:01:001:0106, земельної ділянки з кадастровим номером 7320510100:01:001:0105, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом проведення електронних торгів №540978 від 01 червня 2021 року переможцем торгів став учасник 5, а саме ОСОБА_2 , яка надала найвищу цінову пропозицію (76 900 грн).

Відповідно до акта про проведені електронні торги від 09 червня 2021 року приватному виконавцю виконавчого округу Чернівецької області Кондрюку К. О. від покупця надійшли кошти в розмірі 73 055 грн, а ДП «Сетам» - сплачений гарантійний внесок у розмірі 3 845 грн. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

10 червня 2021 року право власності на вказане вище майно зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер: НРВ 939317/р №650, виданого 10 червня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся його син - ОСОБА_1 .

Правове обґрунтування

Щодо вирішення спору по суті

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та постановляє рішення щодо суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У пунктах 61-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) зазначено, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів. У справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину: державна виконавча служба, організатор електронних торгів і переможець таких торгів.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо вирішення спору по суті

У справі, яка переглядається, ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, зокрема, про визнання електронних торгів, протоколу й акта проведення електронних торгів та свідоцтва про придбання майна з електронних торгів недійсними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, а в справах про визнання правочину недійсним належними відповідачами є всі сторони оспорюваного правочину, а не одна із них (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 641/5523/19).

Тому при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_4 як відповідачів мав зазначити переможця електронних торгів ( ОСОБА_2 ), організатора торгів (ДП «Сетам») та приватного виконавця, який передав спірне нерухоме майно на реалізацію в межах виконавчого провадження.

Установивши, що приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К. О. залучений до участі в справі як третя особа, а з клопотанням про його залучення до участі в справі як співвідповідача позивач до місцевого суду не звертався, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в зв`язку з неналежним складом співвідповідачів.

Оскільки позовна вимога про припинення права власності ОСОБА_2 є похідною від вирішення позовної вимоги про визнання електронних торгів недійсними, пред`явленої до неналежного складу співвідповідачів, то в її задоволенні суди теж обґрунтовано відмовили.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не виконав свій обов`язок із з`ясування кола належних відповідачів та не вирішив питання про їх залучення, Верховний Суд відхиляє, оскільки визначення відповідачів є правом позивача, а суд надає оцінку їх належності в межах пред`явлених позивачем позовних вимог.

Доводи позивача про те, що приватний виконавець має залучатися до участі в справі як третя особа, оскільки будь-яких позовних вимог до нього не пред`явлено, суд відхиляє як такі, що суперечать усталеній практиці Верховного Суду в цілому та Великої Палати Верховного Суду зокрема, застосованій судом касаційної інстанції в цій постанові.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не є учасником виконавчого провадження, а тому не може оскаржувати дії приватного виконавця Верховний Суд не приймає, оскільки предметом спору в справі, яка переглядається, є визнання електронних торгів недійсними, а не оскарження дій приватного виконавця в порядку, визначеному Розділом VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Аргументи позивача про те, що передання нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, на реалізацію з електронних торгів, без його згоди порушує його права як співвласника такого майна, Верховний Суд не аналізує, оскільки суд апеляційної інстанції не зробив висновків щодо суті спору, а виснував, що позов пред`явлено не до всіх осіб, які мають відповідати за ним, тому відмовив у його задоволенні з процесуальних підстав - через неналежний суб`єктний склад відповідачів, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Інших підстав для відмови в задоволенні позову суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не зазначив, оскільки передусім суд має з`ясувати коло учасників справи, і якщо склад учасників є неналежним, то суд відмовляє в позові саме з цієї підстави, не розглядаючи спір по суті.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 липня 2023 року в справі № 522/12835/19.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції

02 грудня 2022 року представник відповідача подав до суду першої інстанції клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 27 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу сторона відповідача надала суду:

- договір про надання правової допомоги №27/09-2 від 27 вересня 2021 року;

- додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 22 листопада 2022 року;

- акт виконаних робіт від 02 грудня 2022 року, відповідно до якого адвокатом виконано та надано наступні послуги: підготовка, складання та подання до суду першої інстанції відзиву (15 000 грн); представництво і участь в судових засіданнях 10 листопада 2021 року, 09 грудня 2021 року, 03 листопада 2022 року, 30 листопада 2022 року (8 000 грн); підготовка і подання клопотання про поновлення розгляду справи (1 000 грн); юридичні консультації (3 000 грн);

- виписку з рахунку про сплату ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_6 у АТ «А-Банк» двома платежами від 17 листопада 2021 року та 25 листопада 2021 року 13 500 грн кожний, а всього 27 000 грн.

27 грудня 2022 року представник позивача ОСОБА_7 подав заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню.

З урахуванням наданих представником відповідачки документів, витраченого представником відповідача часу на складання процесуальних документів та участь у судових засіданнях, характеру виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, характеру та складності справи, прийнявши до уваги подані представником позивача заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 7 000 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не надала доказів сплати грошових коштів адвокату Гончаруку В. В. за надані ним послуги правничої допомоги, Верховний Суд не приймає, оскільки витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Посилаючись на те, що представник відповідачки звернувся до суду з клопотанням, а не заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також на те, що повний текст додаткового рішення виготовлено з порушенням установлених ЦПК України строків, позивач аргументів того, яким чином назва поданого представником відповідача документа або строк виготовлення судом повного тексту додаткового рішення вплинула на правильність вирішення місцевим судом питання розподілу судових витрат, не навів.

Оцінка доводів касаційних скарг щодо неврахування висновків Верховного Суду

У касаційній скарзі на рішення по суті спору заявники як на підставу оскарження судових рішень посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначають, що суди в оскаржених судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 21 листопада 2018 року у справі 372/504/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 913/271/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 30 вересня 2020 року № 379/1418/18, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

У справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Зазначений висновок у повному обсязі застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові.

У справі № 372/504/17 зроблено загальні висновки щодо правового режиму майна, придбаного в шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя.

У справі № 462/518/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що відчуження належної позивачу частки у квартирі на електронних торгах без його згоди є порушенням прав позивача як співвласника такого майна.

Висновки Верховного Суду в справах № 372/504/17, № 462/518/18 є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки, як вже зазначалось вище, апеляційний суд не робив висновків щодо суті спору, а відмовив у його задоволенні з процесуальних підстав - неналежного складу співвідповідачів.

У справі № 823/2042/16 суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У справі № 913/271/19 Верховний Суд зазначив, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Натомість у справі, яка переглядається, предметом спору є визнання електронних торгів недійсними, в зв`язку з чим апеляційний суд, застосувавши усталену практику Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку про необхідність залучення приватного виконавця до участі в справі як співвідповідача.

Отже, висновки у справах № 823/2042/16 та № 913/271/19,на які посилається заявник у касаційній скарзі, та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із справ суди виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі № 379/1418/18 Верховний Суд зробив загальний висновок щодо документального підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

У справі, яка переглядається, суди з урахуванням наданих у цій справі доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для їх відшкодування іншою стороною.

Правовий висновок Верховного Суду, зроблений у справі № 638/7748/18, застосуванню судами попередніх інстанцій не підлягав, оскільки від нього здійснено відступ у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, не підтвердилася.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржених рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2022 року в незміненій апеляційним судом частині, додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний