Рішення

від 07.12.2023 по справі 380/19986/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 рокусправа №380/19986/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши в м. Львові в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Костків Наталія Степанівна, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесення ГУ ДПС у Львівській області оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Зазначив, що він є засновником фермерського господарства «Поляна», а належні йому на праві власності об`єкти нежитлової нерухомості мають сільськогосподарське призначення, знаходяться на земельній ділянці з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» та відповідно до абзацу «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування податку на нерухоме майно. Вказані обставини свідчать про відсутність у позивача обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Зазначає, що рішенням Тростянецької сільської ради встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, які є власниками житлових будівель та споруд, за кодом 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» у розмірі 0,5% від розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (станом на 01.01.2021 розмір мінімальної заробітної плати складав 6000 грн). ГУ ДПС у Львівській області нараховано позивачу податкове зобов`язання з податку на нежитлову нерухомість за податковий період 2021 рік та сформовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321. Позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують факт, що такі будівлі та приміщення призначені для використання в сільськогосподарській діяльності та приймали участь (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 28.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 19.09.2023 подано відзив на позовну заяву (вх. №76311)та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №71756).

Ухвалою від 25.09.2023 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, з підстав пропуску строку звернення до суду, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем 02.10.2023 подано заяву про усунення недоліків (вх. №74262) та заяву про поновлення строку звернення до суду (вх. №74260).

Ухвалою від 05.10.2023 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 24.10.2023.

Судове засідання, призначене на 24.10.2023, відкладено до 16.11.2023 для подання додаткових доказів до матеріалів справи.

Представником позивача 13.11.2023 (вх. №86936) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представником відповідача 14.11.2023 (вх. №87450) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 16.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні 16.11.2023 суд заслухав вступні промови представників сторін Костків Н.С. та Думич І.А., дослідив докази та перейшов до письмового провадження.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є членом та співзасновник Фермерського господарства «ПОЛЯНА» (далі ФГ «ПОЛЯНА»), яке зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням коду ЄДРПОУ 22361847. Основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур КВЕД: 01.11.

Згідно до пункту 2.3 протоколу №1/2027 загальних зборів засновників (членів) ФГ «ПОЛЯНА» нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3 795,2 кв. м у складі: цегляний адмінбудинок А-2 загальною площею 284,4 кв. м, цегляна майстерня Б-1 загальною площею 654,1 кв. м, цегляна кузня склад запчастин Г-1 загальною площею 244,5 кв. м, цегляний піднавіс під с/г техніку Д-1 загальною площею 2 517,3 кв. м, цегляний піднавіс під с/г техніки Е-1 загальною площею 94,9 кв. м, огорожа №1 з бетонних плит, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 1,3602 га КН 4623081200:06:000:0071, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Всі вказані нежитлові будівлі, належні на праві приватної власності ОСОБА_1 останній передав в господарське відання (без права відчуження) ФГ «ПОЛЯНА» (код ЄДРПОУ 22361847) для використання в господарській діяльності, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 23.12.2017.

ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321, яким визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2021 рік) в сумі 113 856 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321 є предметом оскарження у справі з підстав протиправності.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 Податкового кодексу податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 Податкового кодексу. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Водночас, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Пільга, встановлена абзацом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Тому, оцінюючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.

Суд зауважує, що закон не обумовлює застосування положень абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу щодо звільнення від оподаткування окремих видів нерухомого майна сільгоспвиробників обов`язковим отриманням доходу від використання такого майна в господарській діяльності.

Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься і у Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 № 2238-III (далі Закон № 2238-III), відповідно статті 1 якого сільськогосподарським товаровиробником розуміється фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

В наведеному визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.

Більше того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва», 1271.2 «Будівлі для птахівництва», 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна», 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні», 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства», 1271.7 «Будівлі рибного господарства», 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва», 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Судом встановлено, що використання нежитлових будівель, які стали об`єктами нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням податку на нерухоме майно, для ведення фермерського господарства підтверджується рішенням засновників ФГ «Поляна» » №2/2017 від 23.12.2017, актом приймання-передачі майна від 23.12.2017 довідкою 20-ОПП (щодо об`єктів оподаткування через які проводить діяльність ФГ «Поляна»), декларацією платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Поляна», довідкою про основні засоби ФГ «Поляна», звітністю ФГ «Поляна» про посівні площі, довідкою Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 78 від 29.04.2022 про те, що описані вище об`єкти нерухомості є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності для ведення фермерського господарства.

При цьому, вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку, що відповідачем не заперечується.

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.

Суд звертає увагу, що законодавець з 01.01.2019 уточнив пункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу, вказавши, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи та виключив застереження щодо обов`язковості використання будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників у власній господарській діяльності.

Обґрунтовуючи наявність статусу сільськогосподарського товаровиробника, ОСОБА_1 вказує, що він є співзасновником ФГ «ПОЛЯНА» (код ЄДРПОУ 22361847), що знаходиться за адресою: с. Поляна, Миколаївський район, Львівська область, 81611. Основний вид діяльності: є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур КВЕД: 01.11.

Матеріали справи містять податкові декларації з плати за землю за 2022 рік, якими підтверджується наявність у ФГ «ПОЛЯНА» земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Окрім цього, довідкою (витяг з балансу за 2018, 2019, 2020 роки) №12/08 від 12.08.2022 підтверджується наявність на балансі ФГ «ПОЛЯНА» основних засобів сільськогосподарської техніки.

Як встановлено судом, будівлі, які належать позивачу на праві приватної власності, відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), призначені для використання виключно у сільськогосподарській діяльності, що не спростовано відповідачем, та такі не здаються позивачем в оренду, лізинг чи позичку.

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні Податкового кодексу, Закону № 2238-III та Закону №575-VI, а належні позивачу як співзасновнику ФГ «ПОЛЯНА» на праві власності об`єкти нерухомості

є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому такі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 06.09.2022 №1764869-2416-1321, суд дійшов переконання, що таке прийняте відповідачем з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів та без урахування вимог Податкового кодексу, тому його слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши позов в цілому.

Позивач також просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.

При вирішенні цього питання, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Костків Н.С. на підставі договору про надання правової допомоги від 14.07.2023 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2023 серії ВС №1217237, які наявні у матеріалах справи.

Вид наданих Фітьо П.С. послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2023.

Згідно з вказаним актом витрати на правничу допомогу адвоката становлять 8 000 грн та включають:

- ознайомлення з матеріалами справи, попередня консультація 1 год.;

- підготовка та подання адвокатського запиту 1 год.;

- підготовка та складання позовної заяви 2 год.

Вартість послуг виконавця за цим Актом складає 8 000 грн та оплачується Замовником в день складання акту.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Таким чином, додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Костків Н.С. професійної правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 14.07.2023 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2023 серії ВС №1217237, а акт надання послуг по договору про надання правової допомоги від 28.08.2023 підтверджує отримання позивачем правової допомоги.

Суд, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Дана справа є незначної складності, між сторонами вже існував подібний спір, тому визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане зумовлює висновок суду про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 073 грн 60 к, сплаченого згідно з квитанції № 0.0.3165654787.1 від 24.08.2023.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.09.2022 №1764869-2416-1321.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 000 (чотири тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома