ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19986/23 пров. № А/857/3/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року (головуючий суддя Хома О.П., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.09.2022 №1764869-2416-1321.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4000 (чотири тисячі) грн витрат на правничу допомогу.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що таке винесене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що ключовим аргументом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321 є те, що на думку Львівського окружного адміністративного суду, контролюючим органом при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не застосовано положення п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, згідно якого не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Однак, такий висновок суду суперечить положенням ПК України, оскільки зроблений без дослідження усіх обставин справи та на основі неналежних доказів з огляду на наступне. Для застосування пільги передбаченої п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, об`єкт оподаткування повинен відповідати низці ознак серед яких: власником об`єкта повинен бути сільськогосподарський товаровиробник; об`єкт призначений та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності за своїм функціональним призначенням. Лише за умови наявності усіх вказаних умов контролюючий орган може застосувати податкову пільгу закріплену п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Зазначає, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 як фізична особа та платник податку є власником об`єктів нерухомого майна щодо якого було нараховано спірні податкові зобов`язання. Позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів, що підтверджують безпосередній статус як фізичної особи сільськогосподарським товаровиробником, а також не долучено докази, що підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 як фізичною особою платником податків сільськогосподарської діяльності. Наголошує, що сам факт заняття позивачем підприємницькою діяльністю, в якій використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Звертає увагу суду, що матеріалах справи відсутні будь-які документи та інші докази, які підтверджують факт, що такі будівлі та приміщення, які за своїм прямим призначенням призначені для використання в сільськогосподарській діяльності, приймали участь (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції.
Окрім наведеного, зосереджує увагу суду апеляційної інстанції, що нежитлові будівлі (реєстраційний номер 386212646230) до складу яких належать: цегляний адмінбудинок, загальною площею; цегляна тракторна майстерня, загальною площею; цегляна кузня кузня-склад запчастин, загальною площею; цегляний під навіс під с/г техніку, загальною площею; цегляний склад с/г техніки, загальною площею за своїм функціональними ознаками призначені для зберігання та обслуговування техніки. Натомість, Фермерське господарство «Поляна» (у діяльності якого за словами позивача він використовує об`єкти нерухомого майна) здійснює основний вид господарської діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. З огляду на зазначені обставини, відсутні беззаперечні докази, які б спростовували той факт, що позивач не використовує об`єкти нерухомого майна щодо, яких було винесено податкове повідомлення рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321, у сільськогосподарській діяльності за своїм функціональним призначенням.
Зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи, а судом узято до уваги податкові декларації з єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, із змісту долученої позивачем довідки встановлено, що ФГ «Поляна» отримувало у 2022 році дохід лише з господарської діяльності КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Наголошує, що зміст долучених до матеріалів справи податкових декларацій розкриває обставини 2022 року, тобто період який не досліджується судом та не входить у предмет спору, а отже порушує основні положення про докази встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Також зазначає, що судом неправомірно поновлено позивачу строку на звернення до суду із позовом.
Вважає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяло в межах повноважень та спосіб, визначені ПК України, тому підстав для скасування цього податкового повідомлення - рішення немає.
Наголошує, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів, що підтверджують реальність понесених ним судових витрат, а саме: квитанції або платіжні інструкцій, які б підтверджували оплату послуг адвоката.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є членом та співзасновником Фермерського господарства «Поляна» (далі - ФГ «Поляна»), яке зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням коду ЄДРПОУ 22361847. Основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур - КВЕД: 01.11.
Згідно до пункту 2.3 протоколу №1/2027 загальних зборів засновників (членів) ФГ «Поляна» визначено, що майно ФГ «Поляна» складається в тому числі з нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , а саме: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3 795,2 кв. м у складі: цегляний адмінбудинок А-2 загальною площею 284,4 кв. м, цегляна майстерня Б-1 загальною площею 654,1 кв. м, цегляна кузня - склад запчастин Г-1 загальною площею 244,5 кв. м, цегляний піднавіс під с/г техніку Д-1 загальною площею 2 517,3 кв. м, цегляний піднавіс під с/г техніки Е-1 загальною площею 94,9 кв. м, огорожа №1 з бетонних плит, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , та земельна ділянка площею 1,3602 га КН 4623081200:06:000:0071, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Всі вказані нежитлові будівлі, належні на праві приватної власності ОСОБА_1 , останній передав в господарське відання (без права відчуження) ФГ «Поляна» (код ЄДРПОУ 22361847) для використання в господарській діяльності, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 23.12.2017.
ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321, яким визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2021 рік) в сумі 113 856 грн.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 Податкового кодексу України (далі ПК України) податок на майно належить до місцевих податків.
Підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Як передбачено підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Як передбачено підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.
Водночас, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
При вирішенні справи судом вірно враховано, що Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Пільга, встановлена абзацом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Тому, оцінюючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.
Судом вірно зауважено, що закон не обумовлює застосування положень абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо звільнення від оподаткування окремих видів нерухомого майна сільгоспвиробників обов`язковим отриманням доходу від використання такого майна в господарській діяльності.
Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.
Як передбачено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відповідно до вимог пункту 5.3 статті 5 ПК України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься і у Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 № 2238-III (далі - Закон № 2238-III), відповідно статті 1 якого сільськогосподарським товаровиробником розуміється фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
В наведеному визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.
Більше того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва», 1271.2 «Будівлі для птахівництва», 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна», 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні», 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства», 1271.7 «Будівлі рибного господарства», 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва», 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Як встановлено судом, використання нежитлових будівель, які стали об`єктами нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням податку на нерухоме майно, для ведення фермерського господарства підтверджується рішенням засновників ФГ «Поляна» №2/2017 від 23.12.2017, актом приймання-передачі майна від 23.12.2017 довідкою 20-ОПП (щодо об`єктів оподаткування через які проводить діяльність ФГ «Поляна»), декларацією платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Поляна», довідкою про основні засоби ФГ «Поляна», звітністю ФГ «Поляна» про посівні площі, довідкою Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 78 від 29.04.2022 про те, що описані вище об`єкти нерухомості є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності для ведення фермерського господарства.
При цьому, вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку, що відповідачем не заперечується.
Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.
Суд також правильно звернув увагу, що законодавець з 01.01.2019 уточнив пункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, вказавши, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи та виключив застереження щодо обов`язковості використання будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників у власній господарській діяльності.
Обґрунтовуючи наявність статусу сільськогосподарського товаровиробника, ОСОБА_1 вказує, що він є співзасновником ФГ «Поляна» (код ЄДРПОУ 22361847), що знаходиться за адресою: с. Поляна, Миколаївський район, Львівська область, 81611. Основний вид діяльності: є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур КВЕД: 01.11.
Матеріали справи містять податкові декларації з плати за землю за 2022 рік, якими підтверджується наявність у ФГ «ПОЛЯНА» земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Окрім цього, довідкою (витяг з балансу за 2018, 2019, 2020 роки) №12/08 від 12.08.2022 підтверджується наявність на балансі ФГ «Поляна» основних засобів сільськогосподарської техніки.
Як встановлено судом, будівлі, які належать позивачу на праві приватної власності, відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), призначені для використання виключно у сільськогосподарській діяльності, що не спростовано відповідачем, та такі не здаються позивачем в оренду, лізинг чи позичку.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні ПК України, Закону № 2238-III та Закону №575-VI, а належні позивачу як співзасновнику ФГ «Поляна» на праві власності об`єкти нерухомості є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому такі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Разом з тим, відповідачем в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.09.2022 №1764869-2416-1321.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
З урахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.09.2022 №1764869-2416-1321.
Щодо доводів апелянта про неспівмірність розмір витрат на професійну правничу допомогу з ціною позову та складністю справи слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У силу вимог частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 14.07.2023 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2023 серії ВС №1217237, а акт надання послуг по договору про надання правової допомоги від 20.08.2023.
Вид наданих ОСОБА_1 послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2023.
Згідно з вказаним актом витрати на правничу допомогу адвоката становлять 8 000 грн та включають:
- ознайомлення з матеріалами справи, попередня консультація -1 год.;
- підготовка та подання адвокатського запиту - 1 год.;
- підготовка та складання позовної заяви - 2 год.
Вартість послуг виконавця за цим Актом складає 8 000 грн та оплачується Замовником в день складання акту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи прохання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 380/19986/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.08.2024 |
Оприлюднено | 21.08.2024 |
Номер документу | 121085839 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на майно, з них податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Пліш Михайло Антонович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні