Рішення

від 06.12.2023 по справі 380/15564/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року м. Львівсправа № 380/15564/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (Позивач/ТОВ «ПУВК») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 17 лютого 2023 року № UA209000/2023/800008/2;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 44811461) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати зі сплати судового збору;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 44811461) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2023 року № UA209000/2023/800008/2 (далі також оскаржуване рішення) є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Щодо складових витрат, пов`язаних із транспортуванням, позивач вказує, що відповідач дійшов хибного висновку про те, що у наданих ним до митного оформлення документах відсутні усі відомості стосовно всіх складових митної вартості по транспортуванню, адже надані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надають можливість визначити розмір транспортних витрат та не мають суперечностей.

Щодо зауважень відповідача до наданої позивачем автотранспортної накладної CMR, а саме: у графі 16 та 23 автотранспортної накладної CMR вказано перевізника, з яким позивач не укладав договір про перевезення, позивач вказує, що для організації перевезення товару 16 січня 2023 року ТОВ «ПУВК» уклало з ФОП ОСОБА_1 договір № 16012023 про надання транспортно-експедиційних послуг. У цьому договорі позивач є замовником, а ФОП ОСОБА_1 виконавцем. Між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 09022023 від 09 лютого 2023 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір експедирування вантажів № 04/01/14 від 04 січня 2014 року в міжнародному та внутрішньому сполученні. Між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір експедирування вантажів № 01-10/2022 від 01 жовтня 2022 року в міжнародному та внутрішньому сполученні. Тому у зв`язку з укладеними договорами, перевезення товару позивача здійснювалось ФОП ОСОБА_4 . Надати вищевказані договори про перевезення позивач на момент митного оформлення не мав можливості, оскільки їх не має, а договірні відносини між перевізниками його не стосуються. Залучення до перевезення третіх осіб, з якими замовником не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам законодавства України. Здійснення перевезення особою, відмінною від тієї, з якої укладено договір, не впливає на митну вартість товару та не може бути підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості. У наданій автотранспортній накладній наявні усі необхідні відомості, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів, а також наявна печатка ФОП ОСОБА_4 , як перевізника товару.

Щодо ненадання ТОВ «ПУВК» заявки на транспортування та документів, що підтверджують договірні відносини між експедитором та перевізником, позивач вказує, що на підтвердження ввезення товару на територію України транспортним засобом позивачем було надано до митного оформлення автотранспортну накладну CMR. Окрім автотранспортної накладної CMR, позивачем було надано інші документи, які підтверджують витрати на транспортування, а саме: договір про транспортно-експедиційне обслуговування, рахунок на оплату від перевізника, довідку про транспортні витрати. Ці документи не містять розбіжностей і є достатніми доказами, що підтверджують вартість транспортування. Відповідно у такому випадку позивач не зобов`язаний був надавати заявку на перевезення на підтвердження відносин між експедитором і перевізником. До того ж заявка на перевезення товару жодним чином не впливає митну вартість товару та не є документом, який передбачений статтею 53 Митного кодексу України (далі також МК України).

Щодо страхування позивач вказує, що страхування оцінюваного товару не відбувалось, а відповідно таких витрат не існує. Отже, відповідач безпідставно посилався на відсутність відомостей про страхування, як на підставу для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості.

Щодо сумнівів Львівської митниці стосовно оплати позивачем декларованого товару позивач вказує, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс, додаткову угоду тощо. В наданому платіжному дорученні SWIFT є посилання на зовнішньоекономічний контракт, а тому всі документи щодо оплати, надані позивачем відповідачу, стосуються товару, наданого до митного оформлення. 07 лютого 2023 року позивач та JARMAG Sp. z o. o. (Польща) додатково до проформи інвойсу погодили інвойс № 23К00040. Сума за цим інвойсом становить 26428,80 дол. США. Умови поставки FCA Gdansk. На момент митного оформлення товару інвойс № 23К00040 не було оплачено позивачем. Цей інвойс було оплачено позивачем 21 березня 2023 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT на суму 22869,34 дол. США. До цієї суми, окрім оплати інвойсу № 23К00040, входить також і оплата інвойсу, яким погоджено поставку наступної партії товару. Тому, у зв`язку із тим, що на момент митного оформлення товару інвойс № 23К00040 не було оплачено, то відповідно у позивача не було обов`язку надати платіжний документ, що підтверджує плату цього інвойсу.

Щодо зауваження відповідача до того, що у інвойсі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт позивач вказує, що надані до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар.

Щодо виявлених відповідачем розбіжностей у відомостях про якісні характеристики товару у пакувальному листі від 10 лютого 2023 року № б/н товар позивач вказує, що така розбіжність виникла через допущену постачальником товару помилку при складанні пакувального листа. Утім, пакувальний лист у розумінні статті 53 МК України не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Також позивач уважає, що джерелом для коригування декларованого товару була не митна декларація, що прямо суперечить наказу Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору». Крім цього, відомості з інформаційних систем митного органу не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Позивач підсумовує, що надані документи щодо вартості товару не містять жодних розбіжностей або невідповідностей, документи подані в повному обсязі, жодних конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви не зазначено, а отже висновки, наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, не відповідають дійсності.

У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Також у позовній заяві позивач вказує, що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат становить 2684,00 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що на підставі опрацьованих документів, поданих разом із митною декларацією від 14 лютого 2023 року № 23UA209160001639U7, встановлено: у графі 5 автотранспортної накладної CMR від 10 лютого 2023 року № б/н відсутні відомості про документи на цю партію товарів, у графах 16 та 23 даної CMR наявні відмітки перевізника PE «SUPRUNIUK OLEKSANDR», а договір про перевезення укладено з ФОП « ОСОБА_1 ». Договір на перевезення не містить положень про обов`язок чи право експедитора укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; до митного оформлення для підтвердження таких витрат надано рахунок від виконавця договору про транспортні послуги від 10 лютого 2023 року № 656, який не містить жодних посилань на реквізити цієї партії товару, що унеможливлює співставити та перевірити додаткові складові митної вартості оцінюваного товару. У цьому рахунку відсутні відомості про таку складову митної вартості як страхування товару до місця ввезення на митну територію України; заявку на транспортні послуги згідно з пунктом 2.2 договору про перевезення від 16 січня 2023 року № 16012023, яка є невід`ємною частиною цього договору і містить конкретні умови по кожному перевезенню, до митного оформлення не надано; платіжне доручення від 07 лютого 2023 року № 4 містить загальне посилання на контракт, а не на проформу інвойс чи інвойс, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару. В інвойсі від 07 лютого 2023 року № 23K00040 зазначено передоплата (сума 26428,8 дол. США), однак у платіжному документі зазначена інша сума, а саме: 24000,00 дол. США; в рахунку-фактурі (інвойсі) відсутні відомості щодо реквізитів зовнішньоекономічного договору; виявлено розбіжності у відомостях про якісні характеристики товару, які суттєво впливають на рівень ціни та відповідно рівень митної вартості, а саме у пакувальному листі від 10 лютого 2023 року № б/н товар, який становить переважну більшість ваги у цій партії, 14490 кг, зазначено іншої якості «Polyester staple fiber HCS virgin», а не «Polyester staple fiber HCS regenerated» як заявлено до митного оформлення.

Із наведеного відповідач висновує, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідач відзначає, що Львівською митницею не заперечувалось те, що договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу. Однак в наданому до митного контролю договорі про перевезення від 16 січня 2023 року № 16012023 відсутні такі положення. Транспортні документи є обов`язковими до подання для підтвердження митної вартості та не можуть містити будь-які розбіжності чи неточності. Тому виявивши розбіжності у відомостях, що стосуються перевізника (у графах 16 та 23 CMR б/н від 10 лютого 2023 року наявні відмітки перевізника PE «SUPRUNIUK OLEKSANDR», а договір про перевезення укладено з ФОП « ОСОБА_1 »), посадові особи митного органу правомірно витребували додаткові документи. Крім цього, до митного оформлення для підтвердження транспортних витрат надано рахунок від виконавця договору про транспортні послуги від 10 лютого 2023 року № 656, який не містить жодних посилань на реквізити цієї партії товару, що унеможливлює ідентифікувати рахунок з цією партією товару та перевірити включення додаткових складових митної вартості оцінюваного товару відповідно до частини 10 статті 58 МК України.

Відповідач стверджує, що саме лише посилання в платіжному документі на зовнішньоекономічний договір не підтверджує, що оплата здійснена саме за цю поставку товару. Платіжне доручення від 07 лютого 2023 року № 4 неможливо ідентифікувати зі спірною поставкою товару.

Відповідач зауважує, що зазначення в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів номера митної декларації, використаної як джерело у старому форматі (№ UA209160/2023/000704), пов`язано з тим, що АСМО «Інспектор» не враховує зміни, що були внесені до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа наказами Міністерства фінансів України від 23 вересня 2022 року № 296 та від 14 жовтня 2022 року № 328, зокрема, що стосується нового формату номера митної декларації, а тому формує її у форматі, який був до внесення змін. Проте сама декларація оформлена відповідно до нового зразка.

Відповідач підкреслює, що підстав для коригування на обсяг партії та комерційні рівні не було, оскільки партії товарів за МД від 14 лютого 2023 року № 23UA209160001639U7 та використаної як джерело МД № 23UA209160000704U1 від 20 січня 2023 року є майже однаковими: вага нетто 22024 кг та 21528,5 кг, умови поставки в обох випадках FCA, країна експорту (графа 15 МД) та торгова країна (графа 31 МД) Польща, країна-виробник (графа 31 МД) та країна походження (графа 34 МД) Таїланд. Більше того, митницею була використана як джерело митна декларація, по якій отримувачем товару був так само позивач, а відправником також «JARMAG Sp. z o.o.» та застосовано метод 2б (ст. 60 МК України Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Отже, позивач 20 січня 2023 року за митною декларацією МД № 23UA209160000704U1 задекларував вартість такого ж товару на рівні 1,5711 дол. США за кг, а вже 14 лютого 2023 за митною декларацією № 23UA209160001639U7 на рівні 1,2621 дол. США за кг.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що ця справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів, опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення, є незначним. У позовній заяві адвокатом наведено норми права, що застосовуються до цих правовідносин, а висновки щодо застосування зазначених норм взяті із висновків судів у справах з аналогічним предметом спору, що зі свого боку вказує на відсутність необхідності значного часу для підготовки позовної заяви. Ураховуючи наведене, відповідач уважає, що сума витрат на надання правничої допомоги, яку заявляє представник позивача у позовній заяві до відшкодування, є завищеною, а отже не відповідає критерію справедливої сатисфакції. Просить суд у разі, якщо за результатами розгляду цієї справи, суд дійде висновку про задоволення позову, зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій додатково крім аргументів, наведених у позовній заяві, вказує, що надані до митного оформлення позивачем рахунки-фактури повністю підтверджують заявлену митну вартість товару. У поданих позивачем документах, що підтверджують вартість товару та його оплату, відсутні будь-які розбіжності або суперечності.

Аргумент відповідача про те, що оскільки позивач вже декларував подібний товар від певного постачальника за певною ціною, то поставка від цього ж постачальника такого ж товару на іншій ціні вже є неможливою, є хибним та суперечить принципам зовнішньоекономічної діяльності. При поставці товару, який було задекларовано за митною декларацією від 20 січня 2023 року № 23UA209160000704U1, були інші умови поставки.

Факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач повідомляє, що ним буде подано окреме клопотання про стягнення судових витрат разом з документами, що підтверджують обсяг і вартість таких витрат.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, ухвалою судді від 12 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Запропоновано позивачу подати до суду переклад товаросупровідних документів державною мовою. Запропоновано відповідачу подати до суду митну декларацію, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості.

Ухвалою суду від 21 липня 2023 року клопотання представника позивача від 18 липня 2023 року про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Постановлено судові засідання у справі № 380/15564/23 проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» (веб-посилання - https://vkz.court.gov.ua) за участю представника ТОВ «ПУВК» поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 01 серпня 2023 року, яку занесено в протокол судового засідання, у задоволенні заяви представника відповідача від 28 липня 2023 року про виклик свідка відмовлено.

В судових засіданнях, які відбулися 19 вересня 2023 року та 03 жовтня 2023 року, суд заслухав усні пояснення представників позивача та відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила у повному обсязі, просила в його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні, яке відбулося 03 жовтня 2023 року, суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

15 листопада 2022 року між ТОВ «ПУВК» (Покупець) та юридичною особою JARMAG Sp. z o.o. (Польща) (Продавець) укладено контракт № JМ К016/2022 (далі також Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується отримати та оплатити сировину в ціні та кількості, зазначених у проформі-рахунку/рахунку-фактурі, який додається до кожної партії та є невід`ємною частиною цього Контракту (пункт 1.1 Контракту).

Відповідно до пункту 1.2 Контракту умови доставки для цього Контракту FCA/DAP/CPT та/або вказані в проформі-фактурі/рахунку-фактурі, яка надходить на кожне окреме відправлення (відповідно до Інкотермс 2010). Кінцеве місце доставки Україна.

Загальна вартість цього Контракту не обмежена та складається із сум, зазначених у проформах/рахунках-фактурах до цього Контракту (пункт 2.1 Контракту). Валютою Контракту є долар США (пункт 2.3 Контракту).

ТОВ «ПУВК» для здійснення митного контролю та митного оформлення придбаного у JARMAG Sp. z o.o. на підставі контракту від 15 листопада 2022 року № JМ К016/2022 товару подало до Львівської митниці митну декларацію № 23UA209160001639U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: волокна штапельні, синтетичні, непіддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів: - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 15ДЕН/64 мм вторинне. Кількість 7588,00 кг (29 рулонів); поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64 мм вторинне. Кількість 14436,00 кг (54 рулони). Загальна кількість 22024,00 кг (83 рулони). Країна виробництва Таїланд (TH). Країна походження Таїланд (TH).

Одночасно декларант до митного контролю разом з митною декларацією № 23UA209160001639U7, як підставу для застосування основного методу, надав наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: сертифікат якості від 23 грудня 2022 року; сертифікат якості від 26 грудня 2022 року; пакувальний лист від 10 лютого 2023 року № PL7122773020; рахунок-проформу від 06 лютого 2023 року № К/11300/22/473; рахунок-фактуру від 07 лютого 2023 року № 23К00040; автотранспортну накладну від 10 лютого 2023 року; сертифікат про походження товару від 13 лютого 2023 року № PL/MF/AT 0097171; книжку МДП (CARNET TIR) від 12 лютого 2023 року PX85379251; прайс-лист від 01 лютого 2023 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 07 лютого 2023 року № 4; рахунок-фактуру від 10 лютого 2023 року № 656; довідку про транспортно-експедиційні витрати від 10 лютого 2023 року № 656; контракт від 15 листопада 2022 року № JM К016/2022; договір № 16012023 на надання транспортно-експедиційних послуг від 16 січня 2023 року; митну декларацію країни відправлення від 11 лютого 2023 року № MRN 23PL322010E0063171.

За результатами розгляду митної декларації № 23UA209160001639U7 та доданих документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2023 року № UA209000/2023/800008/2, у якому в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

До митного оформлення заявлено товар поліефірне штапельне волокно вторинне на умовах поставки FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс 2010, термін FCA (Free Carier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та мови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

До митного оформлення для підтвердження таких витрат надано рахунок від виконавця договору про транспортні послуги, який не містить жодних посилань на реквізити цієї партії товару, що унеможливлює співставити та перевірити додаткові складові митної вартості оцінюваного товару. У цьому рахунку відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування товару до місця ввезення на митну територію України.

У графі 5 автотранспортної накладної CMR від 10.02.2023 № б/н відсутні відомості про документи на партію товарів, у графах 16 та 23 цієї CMR наявні відмітки перевізника PE «SUPRUNIUK OLEKSANDR», а договір про перевезення укладено з ФОП « ОСОБА_1 ».

Заявку на транспортні послуги згідно з пунктом 2.2 договору про перевезення від 16.01.2023 № 16012023, яка є невід`ємною частиною цього договору і містить конкретні умови по кожному перевезенню, до митного оформлення додатково не надано. Документів, що підтверджують договірні відносини між зазначеними суб`єктами не надано.

Платіжне доручення від 07.02.2023 № 4 містить загальне посилання на контракт, а не на проформу інвойс чи інвойс, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару. В інвойсі від 07.02.2023 № 23K00040 зазначено передоплата (сума 26428,80 дол. США), платіжний документ містить розбіжності щодо суми оплати 24000,00 дол. США.

В рахунку-фактурі (інвойсі) відсутні відомості щодо реквізитів зовнішньоекономічного договору.

Виявлено розбіжності у відомостях про якісні характеристики товару, які суттєво впливають на рівень ціни та відповідно рівень митної вартості, а саме у пакувальному листі від 10.02.2023 № б/н товар, який становить переважну більшість ваги у цій партії 14490 кг, зазначено іншої якості «Polyester staple fiber HCS virgin», а не «Polyester staple fiber HCS regenerated» як заявлено до митного оформлення.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2-3 статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК Укарїни. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом надіслано: проформу, імпортну декларацію відправника, прайс-лист відправника, відповідь на вимогу про неможливість надання інших документів.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 20.01.2023 № UA209160/2023/000704, рівень митної вартості такого подібного товару становить 1,5711 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії не проводилось.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, уважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2023 року № UA209000/2023/800008/2.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18);

- «…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17);

- «…у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174);

- «…в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки: основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»; МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів. При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість декларованого товару за ціною договору, яка зазначена в інвойсі від 07 лютого 2023 року № 23К00040 (26428,80 доларів США).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: сертифікат якості від 23 грудня 2022 року; сертифікат якості від 26 грудня 2022 року; пакувальний лист від 10 лютого 2023 року № PL7122773020; рахунок-проформу від 06 лютого 2023 року № К/11300/22/473; рахунок-фактуру від 07 лютого 2023 року № 23К00040; автотранспортну накладну CMR від 10 лютого 2023 року № б/н; сертифікат про походження товару від 13 лютого 2023 року № PL/MF/AT 0097171; книжку МДП (CARNET TIR) від 12 лютого 2023 року PX85379251; прайс-лист від 01 лютого 2023 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 07 лютого 2023 року № 4; рахунок-фактуру від 10 лютого 2023 року № 656; довідку про транспортно-експедиційні витрати від 10 лютого 2023 року № 656; контракт від 15 листопада 2022 року № JM К016/2022; договір № 16012023 на надання транспортно-експедиційних послуг від 16 січня 2023 року; митну декларацію країни відправлення від 11 лютого 2023 року № MRN 23PL322010E0063171.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище, і ці документи повною мірою дозволяли митному органу встановити вартість імпортованого позивачем товару.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з наступного.

Із приводу аргументу митного органу: «…до митного оформлення для підтвердження таких витрат (витрат на транспортування) надано рахунок від виконавця договору про транспортні послуги, який не містить жодних посилань на реквізити цієї партії товару, що унеможливлює співставити та перевірити додаткові складові митної вартості оцінюваного товару. У цьому рахунку відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування товару до місця ввезення на митну територію України…» суд зазначає таке.

Позивач під час митного оформлення товарів надав митному органу такі транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів:

- рахунок-фактуру від 10 лютого 2023 року № 656;

- довідку про транспортно-експедиційні витрати від 10 лютого 2023 року № 656;

- автотранспортну накладну CMR від 10 лютого 2023 року № б/н;

- договір № 16012023 на надання транспортно-експедиційних послуг від 16 січня 2023 року.

10 лютого 2023 року ФОП ОСОБА_1 виставила ТОВ «ПУВК» рахунок-фактуру № 656, у якому є посилання на автомобілі: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , якими перевозився придбаний позивачем товар. Відповідно до цього рахунку позивачу надаються наступні послуги: 1. Транспортно-експедиційні послуги по маршруту від м. Гданськ, Польща до м/п Ягодин. Вартість 50000,00 грн. 2. Транспортно-експедиційні послуги по маршруту від м/п Ягодин до м. Великі Мости, Україна. Вартість 10000,00 грн.

10 лютого 2023 року ФОП ОСОБА_1 надала ТОВ «ПУВК» довідку про транспортно-експедиційні витрати від 10 лютого 2023 року № 656, якою повідомила, що вартість транспортно-експедиційних витрат по перевезенню вантажу автомобілем, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , становить: від м. Гданськ, Польща до м/п Ягодин 50000,00 (п`ятдесят тисяч грн); від м/п Ягодин до м. Великі Мости, Україна 10000,00 (десять тисяч грн); страхування вантажу не проводилося; навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість вантажу.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що МК України не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказує, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд зауважує, що відомості, зазначені у рахунку-фактурі від 10 лютого 2023 року № 656 та довідці про транспортно-експедиційні витрати від 10 лютого 2023 року № 656, не місять жодних розбіжностей щодо ціни транспортно-експедиційних послуг.

Тож позивач належним чином підтвердив розмір понесених витрат у зв`язку із транспортуванням імпортованого товару.

Крім цього, у наданій позивачем до митного оформлення автотранспортній накладній CMR від 10 лютого 2023 року № б/н у графі 16 також як і в рахунку та довідці є посилання транспортні засоби НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , якими транспортувався оцінюваний товар.

Отже, надані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надають можливість визначити розмір транспортних витрат та не мають суперечностей, тому висновки митного органу у цій частині є безпідставними.

Щодо страхування імпортованого товару.

Умовами контракту від 15 листопада 2022 року № JM К016/2022 не передбачено страхування товару.

Товар поставлявся на умовах FCA. Умова поставки товару FCA означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, в своїх приміщеннях або в іншому обумовленому місці. Покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця. Обов`язку по страхуванню товару не має ані у продавця, ані у покупця.

Крім цього, у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 10 лютого 2023 року № 656 експедитор підтвердив, що страхування вантажу не проводилось. Тобто, страхування оцінюваного товару не відбувалось, а відповідно таких витрат не існує, тому висновки митного органу у цій частині також є безпідставними.

Із приводу аргументу митного органу: «…у графі 5 автотранспортної накладної CMR від 10.02.2023 № б/н відсутні відомості про документи на партію товарів, у графах 16 та 23 цієї CMR наявні відмітки перевізника PE «SUPRUNIUK OLEKSANDR», а договір про перевезення укладено з ФОП « ОСОБА_1 »…» суд зазначає таке.

Для організації перевезення товару 16 січня 2023 року ТОВ «ПУВК» уклало з ФОП ОСОБА_1 договір № 16012023 про надання транспортно-експедиційних послуг. Згідно з цим договором ТОВ «ПУВК» є Замовником, а ФОП ОСОБА_1 є Виконавцем.

Частиною першою статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Тобто, для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за договором № 16012023 про надання транспортно-експедиційних послуг від 16 січня 2023 року ФОП ОСОБА_1 має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.

Так, між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 09022023 від 09 лютого 2023 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Зі свого боку ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір експедирування вантажів № 04/01/14 в міжнародному та внутрішньому сполученні від 04 січня 2014 року. Також між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір перевезення вантажів № 01-10/2022 в міжнародному та внутрішньому сполученні від 01 жовтня 2022 року. Тож у зв`язку з укладеними договорами, перевезення товару позивача здійснювалось ФОП ОСОБА_4 .

Тому у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR від 10 лютого 2023 року № б/н наявна печатка саме ФОП ОСОБА_4 , як перевізника.

Суд погоджується із аргументом позивача про те, що залучення до перевезення третіх осіб, з якими Замовником не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам законодавства України. А здійснення перевезення товару особою, відмінною від тієї, з якою укладено договір, не впливає на митну вартість товару, за умови належного підтвердження доказами витрат на транспортування товару, що й позивачем було зроблено.

Суд зазначає, що у наданій позивачем автотранспортній накладній наявні усі необхідні відомості, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів, а тому висновки митного органу у цій частині є безпідставними.

Із приводу аргументу митного органу: «…заявку на транспортні послуги згідно з пунктом 2.2 договору про перевезення від 16.01.2023 № 16012023, яка є невід`ємною частиною цього договору і містить конкретні умови по кожному перевезенню, до митного оформлення додатково не надано. Документів, що підтверджують договірні відносини між зазначеними суб`єктами не надано…» суд зазначає таке.

На підтвердження ввезення товару на територію України транспортним засобом позивач надав до митного оформлення автотранспортну накладну CMR від 10 лютого 2023 року № б/н.

Окрім вказаної автотранспортної накладної, позивач надав й інші документи, які підтверджують витрати на транспортування, а саме: рахунок-фактуру від 10 лютого 2023 року № 656; довідку про транспортно-експедиційні витрати від 10 лютого 2023 року № 656.

Як зазначалося вище, ці документи не містять розбіжностей і є достатніми доказами, що підтверджують вартість транспортування. У такому випадку позивач не зобов`язаний був надавати ще й заявку на транспортні послуги, яка до того ж жодним чином не впливає митну вартість товару, а тому висновки митного органу у цій частині є безпідставними.

Із приводу аргументу митного органу: «…платіжне доручення від 07.02.2023 № 4 містить загальне посилання на контракт, а не на проформу інвойс чи інвойс, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару; в інвойсі від 07.02.2023 № 23K00040 зазначено передоплата (сума 26428,80 дол. США), платіжний документ містить розбіжності щодо суми оплати 24000,00 дол. США; в рахунку-фактурі (інвойсі) відсутні відомості щодо реквізитів зовнішньоекономічного договору…» суд зазначає таке.

Як передбачено умовами контракту від 15 листопада 2022 року № JМ К016/2022, Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується отримати та оплатити сировину в ціні та кількості, зазначених у проформі-рахунку/рахунку-фактурі, який додається до кожної партії та є невід`ємною частиною цього Контракту (пункт 1.1 Контракту).

Відповідно до пункту 3.1 цього ж Контракту розрахунки за товар здійснюються в такий спосіб: 100% переоплата шляхом прямого переказу готівки на банківський рахунок Продавця, вказаний тут, шляхом надання рахунку-проформи.

06 лютого 2023 року ТОВ «ПУВК» та JARMAG Sp. z o. o. (Польща) погодили поставку товару, уклавши проформу-інвойс № К/11300/22/473 на суму 24000,00 дол. США. Умови поставки FCA Гданськ.

На виконання умов контракту від 15 листопада 2022 року № JМ К016/2022 та проформи-інвойс № К/11300/22/473 07 лютого 2023 року позивач сплатив JARMAG Sp. z o. o. (Польща) 24000,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 4 (SWIFT). В наданому платіжному дорученні SWIFT є посилання на контракт від 15 листопада 2022 року № JМ К016/2022, а тому усі документи щодо оплати, надані позивачем митному органу, стосуються декларованого товару.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс. Сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2019 у справі № 810/2784/18 та від 11 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.006980.

Суд також ураховує, що 07 лютого 2023 року позивач та JARMAG Sp. z o. o. (Польща) додатково до проформи-інвойсу погодили інвойс № 23К00040, сума за яким становить 26 428,80 дол. США. Умови поставки FCA Гданськ.

Як зазначає позивач, інвойсом № 23К00040 сторони остаточно погодили кількість товару. На момент митного оформлення товару інвойс № 23К00040 не було оплачено позивачем. Цей інвойс оплачено позивачем 21 березня 2023 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT на суму 22869,34 дол. США. До цієї суми, окрім оплати інвойсу № 23К00040, входить також і оплата інвойсу, яким погоджено поставку наступної партії товару. У зв`язку з тим, що на момент митного оформлення товару інвойс № 23К00040 не було оплачено, то відповідно у позивача не було обов`язку надати платіжний документ, що підтверджує його оплату.

Отже, позивач надав до митного оформлення достатньо документів, що підтверджують вартість товару та його оплату, а доводи митного органу про сумніви щодо умов оплати є безпідставними та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.

Щодо відсутності в рахунку-фактурі (інвойсі) відомостей стосовно реквізитів зовнішньоекономічного договору, то суд зазначає, що у постанові від 02 листопада 2018 року у справі № 821/3874/15-а Верховний Суд вказав, що відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Надані ж до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар, а тому висновки митного органу у цій частині є безпідставними.

Із приводу аргументу митного органу: «…виявлено розбіжності у відомостях про якісні характеристики товару, які суттєво впливають на рівень ціни та відповідно рівень митної вартості, а саме у пакувальному листі від 10.02.2023 № б/н товар, який становить переважну більшість ваги у цій партії 14490 кг, зазначено іншої якості «Polyester staple fiber HCS virgin», а не «Polyester staple fiber HCS regenerated» як заявлено до митного оформлення…» суд зазначає таке.

Щодо виявленої митним органом розбіжності у відомостях про якісні характеристики товару у пакувальному листі від 10 лютого 2023 № б/н товар позивач пояснює, що така розбіжність виникла через допущену постачальником товару помилку при складанні пакувального листа. Так, у наданому до митного оформлення пакувальному листі від 10 лютого 2023 року № б/н при його складанні постачальником оцінюваного товару JARMAG Sp. z o. o. (Польща) було допущено помилку, а саме: товар, який становить переважну більшість ваги у цій партії 14490 кг, зазначено іншої якості «Polyester staple fiber HCS virgin», а не «Polyester staple fiber HCS regenerated» як заявлено до митного оформлення. Постачальник товару JARMAG Sp. z o. o. (Польща) надав позивачу лист, в якому повідомив, що у пакувальному листі на інвойс від 07 лютого 2023 року № 23К00040 допущено помилку у зазначенні ваги товару, правильною належить вважати кількість, зазначену в інвойсі.

На переконання суду, допущена у наданому пакувальному листі при його складанні технічна помилка не впливає на митну вартість товару, оскільки зміст інформації, яка помилково вказана у пакувальному листі, може бути встановлена на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю, а саме інвойсу від 07 лютого 2023 року № 23К00040 та Сертифікату про походження товару від 13 лютого 2023 року № PL/MF/AT 0097171. Відповідно, наявність технічної помилки у пакувальному листі не впливає на його доказову силу та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.

За наведених обставин висновки митного органу у цій частині є безпідставними.

Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надання декларантом додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що надані позивачем разом митною декларацією документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару за основним методом та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості такого товару.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, суд враховує таке.

Як передбачено пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Такі обставини вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за другорядним методом 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його в частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано наведених приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2023 року № UA209000/2023/800008/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо інших доводів позивача та відповідача, які викладені заявах по суті справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом положень частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 2684,00 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує таке.

14 серпня 2023 року представник позивача подав до суду клопотання про стягнення судових витрат, в пункті 1 якого просить суд стягнути на користь ТОВ «ПУВК» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

27 вересня 2023 року представник відповідача подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та неспівмірною зі складністю справи, а, отже, підлягає зменшенню. Ця категорія справи не є складною, тому написання позовної заяви не потребувало багато часу для такого високого розміру гонорару. У позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у цій справі. Тобто, наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, фактично взяті із судової практики Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів. Просить суд зменшити суму понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог пункту першого частини третьої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження розміру та реальності понесення витрат на правничу допомогу у цій справі позивач подав до суду такі докази:

1. Копію Договору про надання правничої допомоги від 06 липня 2023 року № 259, укладеного між ТОВ «ПУВК» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» (Адвокатське об`єднання).

2. Копію Додатку № 1 від 06 липня 2023 року до Договору про надання правничої допомоги № 259 від 06 липня 2023 року, вартість послуг правничої допомоги за яким становить 8000,00 грн.

3. Копію рахунку на оплату від 01 серпня 2023 року № 345 на суму 8000,00 грн.

4. Копію акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 02 серпня 2023 року.

5. Копію звіту про надану правничу допомогу від 02 серпня 2023 року.

6. Платіжну інструкцію від 14 серпня 2023 року № 643 про сплату ТОВ «ПУВК» на користь Адвокатського об`єднання «СМАРТ ЮРИСТ» 8000,00 грн витрат за надану правничу допомогу.

Суд зазначає, що принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно з положеннями статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.

Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на її підготовку у розмірі 8000,00 грн є значно завищеною.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування 8000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За таких обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд ураховує таке.

14 серпня 2023 року представник позивача подав до суду клопотання про стягнення судових витрат, в пункті 2 якого просить суд стягнути на користь ТОВ «ПУВК» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 5005,00 грн.

27 вересня 2023 року представник відповідача подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому також заперечує і щодо стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача. Вказує, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду. В процесі судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи, тому не підлягають розподілу.

Згідно з частинами п`ятою-восьмою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач на виконання вимог ухвали суду від 12 липня 2023 року організував здійснення перекладу доданих до позовної заяви товаросупровідних документів з англійської та польської мов на українську мову.

На виконання вимог частини п`ятої статті 137 КАС України позивач до суду надав наступні документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:

1. Копію Договору № 17/07-2023 про надання послуг перекладу від 17 липня 2023 року, укладеного між ТОВ «ПУВК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ ПОСЛУГА».

2. Копію Додатку № 1 до Договору № 17/07-2023 про надання послуг перекладу від 17 липня 2023 року.

3. Копію Рахунку на оплату від 25 липня 2023 року № 698 на суму 5005,00 грн.

4. Копію Акту надання послуг від 25 липня 2023 року № 698, згідно з яким загальна вартість наданих послуг з перекладу документів з англійської та польської мов на українську мову становить 5005,00 грн.

5. Платіжну інструкцію від 26 липня 2023 року № 580 про оплату ТОВ «ПУВК» послуг з перекладу документів у розмірі 5005,00 грн.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як уже зазначено судом вище, переклад документів замовлений позивачем та наданий до суду на вимогу ухвали суду з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Тому суд відхиляє покликання представника відповідача на те, що понесені позивачем витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи, тому не підлягають розподілу.

Суд також зауважує, що жодних клопотань від відповідача саме про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.

Отже, ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладача, відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці у розмірі 5005,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (вул. Львівська, 111, м. Великі Мости, Червоноградський район, Львівська область, 80074) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2023 року № UA209000/2023/800008/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (вул. Львівська, 111, м. Великі Мости, Червоноградський район, Львівська область, 80074, код ЄДРПОУ 44811461) 2684,00 грн сплаченого судового збору, 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5005,00 грн судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 06 грудня 2023 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна