Рішення
від 23.11.2023 по справі 916/2467/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2467/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Данилюк А.Б.,

від відповідача: адвокат Соколов Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2467/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіси Плюс» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, № 10Б, 110, код ЄДРПОУ 44034369)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Гейт Україна» (65042, м. Одеса, Балтська дорога, № 15, код ЄДРПОУ 43899964)

про стягнення 437 211,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

08.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіси Плюс» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Гейт Україна», в якій просив суд стягнути з відповідача кошти за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 120/У-2022 від 14.11.2022 в загальному розмірі 428 494,99 грн, з яких: 220150,29 грн - заставна сума за депозит контейнеру; 176692,26 грн - міжнародне автоперевезення вантажу за межами України та його зберігання не на території України; 31652,44 грн - понаднормове використання контейнерного обладнання та його зберігання не на території України.

В подальшому позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, де просив стягнути кошти в загальному розмірі 437211,41 грн, з яких: 11818,88 грн - митне оформлення (транзитна декларація); 220150,29 грн - заставна сума за депозит контейнеру; 173589,80 грн - міжнародне автоперевезення вантажу за межами України; 31652,44 грн - понаднормове використання контейнерного обладнання та його зберігання не на території України.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ним та ТОВ «Сі Гейт Україна» 14.11.2022 було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 120/У2022, за умовами якого відповідач, як експедитор, зобов`язався організувати за рахунок позивача транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг за згодою сторін.

Як вказує позивач, на виконання умов договору між сторонами було узгоджено та підписано заявку № 44333 від 14.11.2022 щодо виконання робіт з перевезення по місту Констанца, транспортно-експедиційне обслуговування, вантажно-розвантажувальні роботи та митне оформлення (транзитна декларація), а також позивачем було надано та узгоджено з відповідачем всі необхідні документи до товару.

В свою чергу, як зауважує позивач, зі сторони ТОВ «Сі Гейт Україна» для виконання вищезазначених робіт було виставлено рахунки, за якими ТОВ «Тіси Плюс» було виконано відповідні платежі на загальну суму 428494,99 грн.

Між тим, за ствердженням позивача, експедитор взяті на себе зобов`язання не виконав, акти виконаних робіт до 5 грудня 2022 року клієнту не надав, продовження строку виконання заявки не ініціював, у зв`язку з чим позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення грошових коштів, сплачених за договором як передплата за надання послуг. Проте вказана вимога відповідачем не була задоволена.

Щодо повернення сплаченого платежу, визначеного як «заставна сума за депозит контейнера» позивач наголошує, що експедитором не було виконано умови договору, у зв`язку з чим, втрачаючи інтерес до вказаного договору, позивач власними силами за власний кошт здійснив вищевказані роботи з перевезення вантажу та його митного оформлення.

При цьому, повернення контейнеру ECMU8136829 відбулось 12.01.2023, а згідно інструкцій ТОВ «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна» депозит може бути повернений клієнту після того, як обладнання було здане непошкодженим, або може бути застраховано за інші фрахтові платежі клієнта.

На переконання позивача, за вказаних умов транзитні грошові кошти, сплачені ТОВ «Тіси Плюс» на користь ТОВ «Сі Гейт Україна» згідно рахунку № 515 від 16.11.2022 на суму 220150,29 грн з призначенням платежу «заставна сума за депозит контейнеру», які в подальшому були сплачені відповідачем на користь ТОВ «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна» підлягають поверненню позивачу.

Водночас, як вказує позивач, відповідач зазначив, що в інтересах клієнта відповідно до його прямих інструкцій на підставі п. 4.1.17 договору скерувало кошти на покриття додаткових витрат, виниклих в процесі виконання заявки. Проте, на думку позивача, п. 4.1.17 договору дає право експедитору використовувати для оплати інших рахунків кошти, що сплачені клієнтом помилково, а не транзитні кошти як депозит контейнера.

Щодо повернення сплаченого платежу за міжнародне автоперевезення вантажу за межами України та зберігання не на території України позивач пояснює, що в строк, визначений в заявці до договору експедитор не здійснив дії транспортного вантажу, не надав транспортний засіб для його завантаження контейнером, чим порушив умови договору та зобов`язаний повернути клієнту відповідні сплачені ним грошові кошти.

Щодо повернення сплаченого позивачем платежу за зберігання не на території України та понаднормове використання контейнерного обладнання, останній також наголошує, що згідно інструкцій та повідомлень співробітників ТОВ «Сі Гейт Україна» датою планового завантаження транспортного засобу контейнером та здійснення автоперевезення вантажу визначено 17.11.2022, однак починаючи з вказаною дати та до 21.11.2022 експедитор не забезпечив подачу транспортного засобу в порт Констанці.

Позивач звертає увагу, що експедитор не забезпечив належне виконання умов договору в частині перевезення вантажу, зокрема не забезпечив вчасне подання транспортного засобу під завантаження та вивезення товару за межі порту, у зв`язку з чим клієнт був змушений здійснювати платежі за зберігання контейнеру, а оскільки понаднормове зберігання контейнеру на території порту відбулося з вини експедитора, позивач вважає, що відповідні кошти, сплачені позивачем на користь відповідача, є безпідставно отриманими та підлягають поверненню.

Спростовуючи твердження відповідача, позивач із посиланням на п. 4.1.12 договору наголошує, що експедитор взяті на себе зобов`язання не виконав, акти виконаних робіт ні до 05 грудня 2022 року, ні до 05 січня 2023 року клієнту не надав та продовження строку виконання заявки не ініціював, а документи, зокрема акти, зазначені відповідачем, надані в порушення приписів договору та не є підтвердженням виконання робіт відповідачем в розумінні вищевказаного договору.

Окрім того, аналізуючи п. 4.1.17 договору, позивач додає, що кошти, належні на праві власності ТОВ «Тіси Плюс» для оплати інших рахунків можуть використовуватись ТОВ «Сі Гейт Україна» лише тоді, якщо вони сплачені з помилкою в їх призначенні та/або є сплаченими щодо рахунку, який станом на день їх зарахування є оплаченим та/або у інших подібних за змістом та спрямованість обставин. При цьому, на думку позивача, кошти, які надійшли на рахунок ТОВ «Сі Гейт Україна» від ТОВ «Тіси Плюс» в обставинах помилковості їх призначення та/або повторної оплати виставленого рахунку можуть використовуватися експедитором виключно для оплати інших рахунків.

Водночас, позивач зазначає, що сплачені ним спірні кошти не є помилково чи надмірно сплаченими, не переходили у власність експедитора, а виключно спрямовувались щодо застави перед ТОВ «СМА Сі Джи ЕМ Шиппінг Едженсіз Україна» за використання належного їм контейнеру та після повернення контейнеру на лінію правова підстава утримання коштів відпала та останнє повернула їх експедитору.

В свою чергу, експедитор без наявної правової підстави їх утримання зобов`язаний повернути вказані кошти власнику. При цьому, положеннями договору передбачено право експедитора утримання та застави вантажу до проведення взаєморозрахунку з клієнтом, яке полягало в притримці вантажу до моменту оплати послуг експедитора та відшкодування понесених ним в інтересах клієнта витрат.

Також, враховуючи строк виконання заявки, визначений сторонами у 48 годин, фактичне ухилення експедитора від належного виконання взятого на себе зобов`язання щодо забезпечення перевезення товару, понаднормове зберігання контейнеру на території порту, на переконання позивача, відбулося з вини експедитора а тому відповідні кошти, сплачені ТОВ «Тіси Плюс» на користь ТОВ «Сі Гейт Україна» є безпідставно отриманими та підлягають поверненню клієнту.

2.2. Аргументи Відповідача.

ТОВ «Сі Гейт Україна» у відзиві на позов вимоги позивача не визнав в повному обсязі.

В обґрунтування свої заперечень відповідач зазначив, що твердження позивача щодо порушення відповідачем обов`язку відправити акти наданих послуг (виконаних робіт) є безпідставними, оскільки сторони в договорі погодили використовувати для обміну електронними документами систему М.Е.Doc. а послуги з боку відповідача були надані в грудні, на підставі чого останній надіслав за допомогою вказаною системи відповідні акти наданих послуг.

Водночас, відповідач звертає увагу, що п. 9.5. договору закріплений обов`язок позивача підписати електронний акт протягом 5 календарних днів з дати складання і направлення, а в разі, якщо акти не були підписані або не були надані вмотивовані заперечення, акти вважаються узгодженими. Відтак, відповідач вважає, що відповідні акти є акцептованими позивачем без заперечень.

Щодо використання грошей, сплачених за рахунком № 515 від 16.11.2022 відповідач наголошує, що текстовим повідомленням представника позивача, який приймав участь у спірних взаємовідносинах, 01.12.2022 було надано доручення щодо використання грошей, які були сплачені за вказаним рахунком для оплати рахунків постачальників послуг.

Додатково відповідач зауважує, що через те, що ТОВ «Тіси Плюс» довгий час не могли остаточно вирішити щодо переліку послуг та, як наслідок, здійснити митне оформлення свого вантажу, вказаний контейнер ЕСМU8136829 понаднормово знаходився на території порту, що підтверджується відповідними рахунками власника вказаного контейнерного обладнання.

При цьому, вивезення вантажу з території порту було можливо тільки за умови виконання усіх зобов`язань перед власником контейнерного обладнання з боку ТОВ «Сі Гейт Україна» як номінованого клієнтом експедитора в порту, а за ствердженням відповідача, він зробив усі необхідні дії для того, щоб вантаж позивача покинув порт для подальшого транспортування.

Як наголошує відповідач, позивач був повідомлений про усі виниклі додаткові витрати відповідно до умов договору, відповідачем, в свою чергу, виставив рахунки на компенсацію вказаних витрат, проте позивачем відповідні рахунки сплачені лише частково, зокрема, № 516 та 543, решта рахунків на загальну суму 198889,59 грн лишились не сплаченими.

Окрім того, відповідач додає, що ТОВ «Сі Гейт Україна» долучило третю особу до виконання договору - ТОВ «Фрі Вей Логістикс» для організації вивезення вантажу в контейнері ЕСМU8136829 та його подальшого автоперевезення, проте, оскільки позивач неодноразово зривав надання контейнеру з вантажем для вивезення з території порту, машина після простою під портом була відмінена позивачем. При цьому, ТОВ «Фрі Вей Логістикс» направило відповідні рахунки на компенсацію своїх додаткових витрат, які відповідачем оплачені та підписано відповідні акти наданих послуг. В подальшому, відповідач додатково виставив відповідні рахунки № 69 та № 70 позивачу, які наразі не оплачені.

Відтак, відповідач вважає, що ним були здійснені усі можливі дії щодо вивозу вантажу ТОВ «Тіси Плюс» в контейнері ЕСМU8136829, однак внаслідок дій позивача відповідач зазнав велику кількість додаткових витрат, а тому останній скерував кошти, зазначені позивачем як транзитні, на подальші розрахунки з постачальником послуг. Отже, відповідач не погоджується з твердженнями позивача про те, що сплачені гроші за рахунком № 515 від 16.11.2022 є транзитними та, на його думку, викладена ним позиція є повністю обґрунтованою.

Щодо повернення платежів за міжнародне автоперевезення вантажу за межами України, зберігання не на території України та понаднормове використання контейнерного обладнання відповідач пояснює, що на момент укладання договору та заявки вантаж вже понаднормово знаходився на території порту, через що відповідні рахунки були виставлені на ТОВ «Сі Гейт Україна» з боку власника контейнерного обладнання, як на відповідального перед ним експедитора, а у зв`язку з тим, що позивач не міг вчасно подати вантаж для організації перевезення, відповідач зазнав додаткових витрат.

Також, відповідач вважає, що ніяких строків надання послуг за заявкою № 44333 від 14.11.2022 до договору передбачено не було, а всі строки, визначені в заявці, стосуються виключно простою автотранспорту, а не терміну надання послуг.

Відповідач, не погоджуючись з твердженнями позивача, наголошує, що з боку позивача не надавалося заперечень щодо використання електронного документообігу або письмового запиту на надсилання паперових примірників актів наданих послуг, жодних строків надання послуг між сторонами не зазначалося, а дата надсилання акту або наявність спору між сторонами не впливає на зміст та юридичну силу такого акту.

Окрім того, відповідач наполягає на тому, що залучив до виконання договору ТОВ «Фрі Вей Логістикс», яке направило водія для вивезення вантажу, що прибув до порту 01.12.2022 та пробув там до 05.12.2022, проте у зв`язку з тим, що позивач неодноразово зривав надання контейнеру з вантажем для вивезення з території порту, машина після простою була відмінена. Отже, за висновком відповідача, він подавав автотранспорт для вивезення вантажу та здійснення автоперевезення, однак позивач відмовився від вказаної послуги, внаслідок чого відповідач зазнав додаткових витрат.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 позовна заява вх.№2581/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

08.06.2023 разом із позовною заявою позивачем подано до суду клопотання (вх. № 19166/23) про витребування доказів, зокрема належним чином засвідчені копії: актів виконаних робіт за договором про транспортно-експедиторське обслуговування №120/У-2022 від 14.11.2022; документів щодо залучення до виконання умов спірного договору третьої особи - транспортної компанії (перевізника) (міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України) який здійснював або повинен був здійснювати перевезення вантажу згідно з заявкою № 44333; документи щодо фактичного виконання перевізником умов договору, в тому числі але не обмежуючись відомості про час прийняття (погодження) перевізником заявки на надання послуг, про час фактичного прибуття перевізника до місця навантаження, про час фактичного прибуття перевізника до місця розвантаження тощо; відомості про фактичне зарахування на розрахунковий рахунок експедитора коштів від ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» як повернення заставної суми за депозит контейнеру після його повернення на лінію; відомості про фактичне повернення коштів експедитором ТОВ «Тіси Плюс», сплачених клієнтом на корить експедитора згідно рахунку № 515 від 16.11.2022 на суму 220150 грн. 29 коп. з призначенням платежу «Заставна сума за депозит контейнеру») як повернення заставної суми за депозит контейнеру після його повернення на лінію; відомості про розмір транзитних грошових коштів за договором, які перебувають на розрахунковому рахунку (касі) та/або у фактичному користуванні експедитора; відомості щодо виконання експедитором митного оформлення товарів (вантажу) згідно з заявкою № 44333; відомості про зберігання та його обсяг за договором № 120/У-2022 від 14.11.2022 (у випадку якщо експедитор приступив до виконання вказаного договору), підстав виникнення зберігання та суб`єкта, з вини якого виникло понаднормове зберігання (з наведенням причино-наслідкового зв`язку); документів щодо залучення до виконання умов спірного договору третьої особи - брокерської компанії (брокера) який здійснював або повинен був здійснювати роботу щодо митного оформлення (створення транзитної декларації) вантажу згідно з заявкою № 44333; документи щодо фактичного виконання брокером умов договору;

Окрім того, позивач просив витребувати від ТОВ «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна»: відомості (з відповідними підтверджуючими документами) про повернення експедитору ТОВ «Сі Гейт Україна» коштів як повернення заставної суми за депозит контейнеру № ECMU8136829 після його повернення на лінію; відомості про зберігання та його обсяг контейнера № ECMU8136829 за період часу від 14.11.2022 до моменту його фактичного прийняття експедитором та/або перевізником, з одночасним наданням відомостей про усі виставлені рахунків ТОВ «Сі Гейт Україна» на оплату відповідного понаднормового зберігання; відомості про суб`єкта, який прийняв контейнер № ECMU8136829 для його подальшого транспортування з території порту Constanta після його доставки в порт вигрузки та час передачі вказаного контейнера вказаному суб`єкту.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву (вх.№ 2581/23 від 08.06.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2467/23. Справу № 916/2467/23 постановлено розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 04 липня 2023 року об 11:20 год.

14.06.2023 представник позивача через підсистему «Електронний суд» надав суду заяву (вх. № 19499/23) відповідно до якої просив внести його дані до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 916/2467/23 та перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді.

28.06.2023 відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 21358/23) про ознайомлення з матеріалами справи та отримання відповідних фотокопій. Вказане клопотання судом було задоволено та 29.06.2023 представнику відповідача надані матеріали справи № 916/2467/23 для ознайомлення та зняття необхідних фотокопій.

03.07.2023 до суду надійшло від відповідача клопотання (вх. № 21947/23) про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю додаткового часу на підготовку та подачу відзиву на позов, а також враховуючи зайнятість представника у іншому судовому процесі в П`ятому апеляційному адміністративному суді.

04.07.2023 в судовому засіданні судом проголошено протокольну ухвалу, керуючись приписами ч. 6 ст. 250 ГПК України, про розгляд справи № 916/2467/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Того ж дня, у підготовчому засіданні по справі № 916/2467/23 судом проголошено протокольно перерву до 01 серпня 2023 року о 14:00 год., про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду від 05.07.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

06.07.2023 до суду надійшла нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_1 , яка судом була долучена до матеріалів справи та прийнята до розгляду.

13.07.2023 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача - ТОВ «Сі Гейт Україна» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23517/23), який судом прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

01.08.2023 позивач через систему «Електронний суд» надав суду відповідь (вх. № 26042/23) на відзив, яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи із доданими до неї доказами.

Того ж дня, представник позивача звернувся до суду із клопотанням (вх. № 26055/23 від 01.08.2023) про відкладення проведення підготовчого засіданні у зв`язку із загальним захворюванням представника.

01.08.2023 у підготовчому засіданні судом проголошено протокольну ухвало про продовження строку підготовчого провадження у справі № 916/2467/23 на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву до 24 серпня 2023 року о 12:00 год., про що позивача повідомлено ухвалою суду від 05.08.2023, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

23.08.2023 відповідачем подано до суду заперечення (вх. № 28768/23) на відповідь на відзив, які судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи із доданими до них доказами.

24.08.2023 у підготовчому засіданні, вислухавши позицію сторін, судом було розглянуто клопотання позивача про витребування доказів та постановлено протокольну ухвалу про залишення його в частині без розгляду, оскільки частина відомостей не стосується передмету спору у даній справі. В решті клопотання було залишено відкритим на розгляді суду та запропоновано відповідачу надати самостійно документи, які просить витребувати позивач.

Окрім того, у підготовчому засіданні 24.08.2023 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву до 07.09.2023 о 14:20 год.

06.09.2023 позивач подав до канцелярії суду заяву (вх. № 30737/23) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив її прийняти до розгляду та стягнути кошти в загальному розмірі 437211,41 грн, з яких: 11818,88 грн - митне оформлення (транзитна декларація); 220150,29 грн - заставна сума за депозит контейнеру; 173589,80 грн - міжнародне автоперевезення вантажу за межами України; 31652,44 грн - понаднормове використання контейнерного обладнання та його зберігання не на території України. Вказана заява була прийнята судом до розгляду у підготовчому засіданні 07.-0.2023.

07.09.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/2467/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 26 вересня 2023 року о 12:00 год.

08.09.2023 від відповідача через канцелярію до суду надійшло клопотання (вх. № 30958/23) про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом було задоволено, докази долучені до матеріалів справи № 916/2467/23.

25.09.2023 позивачем подано до суду клопотання (вх. № 33467/23) про долучення доказів до справи № 916/2467/23, де позивач також просив поновити йому строку на подання відповідних документів.

Того ж дня, відповідач також звернувся до суду із клопотанням (вх. № 33470/23 від 25.09.2023) про залучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого просив визнати поважними причини пропуску строку на їх подання та долучити подані ним докази до матеріалів справи.

Разом із вищевказаним клопотанням відповідачем подано пояснення (вх. № 33474/23 від 25.09.2023) на заяву про збільшення позовних вимог, а також клопотання (вх. № 33480/23) про залучення до матеріалів справи № 916/2467/23 заяви свідка ОСОБА_2

26.09.2023 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 33578/23) з окремих питань, які судом були долучені до матеріалів справи.

26.09.2023 судом у справі № 916/2467/23 проголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 03.10.2023 о 12:40 год.

02.10.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення (вх.№ 34563/23) на додаткові пояснення з окремих питань, які судом були долучені до матеріалів справи.

03.10.2023 в підготовчому засіданні, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України та з`ясування думки представників сторін, судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/2467/23 до судового розгляду по суті. Судовий розгляд по суті призначено на 12 жовтня 2023 року о 10:00 год., а також визначено резервну дату судового засідання з розгляду справи по суті на 14 листопада 2023 року об 11:40 год.

05.10.2023 ТОВ «Сі Гейт Україна» надало до суду клопотання (вх. № 35215/23) про залучення до матеріалів справи доказів на виконання пропозиції суду.

12.10.2023 у судовому засіданні по справі № 916/2467/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву, відповідно до раніше визначеної резервної дати, до 14.11.2023 об 11:40 год.

В судових засіданнях по суті 14.11.2023, 17.11.2023, 21.11.2023 судом, у зв`язку із неможливістю завершити розгляд справи по суті, були постановлені протокольні ухвали про оголошення перерви.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, учасники справи виступили у судових дебатах.

Представник позивача - ТОВ «Тіси Плюс», заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті.

Представник відповідача - ТОВ «Сі Гейт Україна», проти позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі належні та допустимі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 23.11.2023 господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, по виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна та резолютивна частини рішення..

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

14.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі Гейт Україна» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіси Плюс» (клієнт) укладено договір №120/У-2022 на транспортно-експедиторське обслуговування, п. 1.1. якого встановлено, що клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнту за згодою сторін.

Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору узгоджено, що під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору письмову заявку, в якій вказується найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію щодо організації ТЕО. Заявка подається за 2 тижні до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення. Термінові заявки приймаються за наявності організаційних і провізних можливостей.

У відповідності до п. 2.1.1 договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнту за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого та/або від імені клієнта і за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент (В/L), автомобільна транспортна накладна (CMR).

Також, відповідно до п.п. 2.2.8., 2.2.9. договору експедитор має право на відшкодування додаткових витрат, які виникли у нього при виконанні даного договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта. Експедитор володіє правом утримання та застави щодо усіх вантажів клієнта, за якими здійснюється ТЕО до проведення всіх взаєморозрахунків з клієнтом. Таке право полягає в праві притримувати вантаж або документи на вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту оплати послуг експедитора і відшкодування понесених ним в інтересах клієнта витрат, а також в праві реалізувати даний вантаж відповідно до умов коносаментів.

Згідно з п. 3.1.10 договору клієнт зобов`язується оплатити експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж/детеншн судноплавної контейнерної лінії власника контейнерного обладнання згідно з рахунками організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій у разі огляду вантажу в контейнері і/або транспортному засобі або затримки вантажу в контейнері і/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевалки, прибуття, на прикордонних переходах на вимогу митних, інших офіційних контролюючих, наглядових органів та правоохоронних органів.

У відповідності до п. 4.1.1 договору перелік послуг, а також вартість послуг експедитора встановлюються за згодою сторін.

За умовами п. 4.1.3 договору клієнт оплачує, серед іншого: А) при імпорті/транзиті узгоджені платежі, що підлягають оплаті за надані послуги з перевезення вантажу морським транспортом (фрахт) і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір, огляд, зважування і т.д.), не пізніше ніж через 3 (три) банківських дня з моменту виставлення експедитором рахунку, при наявності вантажу в порту призначення та документів підтверджуючих доставку вантажу, але до виходу контейнерів з порту. Під документами, які підтверджують доставку вантажу, розуміються митні документи, а саме, копія сервісного коносамента з печаткою митниці, яка фіксує дату вивантаження з борту судна в порту призначення. Сторони можуть погодити інший порядок оплати у додаткових угодах, заявках і т.ін.;

В) платежі, що підлягають оплаті експедитору, автомобільному та/або залізничному, іншому перевізнику (для наземної доставки вантажу), здійснюються не пізніше ніж через 3 (три) банківських дні з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури за надані послуги експедитора і/або підтвердження фактичних витрат експедитора, проте до моменту доставки вантажу в місце митного оформлення. Платежі, що підлягають оплаті залізничному перевізнику оплачуються згідно з виставленим рахунком у вигляді повної передплати;

Г) по виставленому рахунку експедитора внутрипортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленим морськими торговими портами і контейнерними операторами, офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів, інші послуги, які здійснюються в інтересах клієнта.

У разі не згоди клієнта з сумою рахунку, він зобов`язується не пізніше 2 (двох) днів після отримання рахунку, однак, в будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, повідомити експедитора про причини незгоди. У разі, якщо повідомлення в зазначений термін не було, рахунок вважається акцептованим і буде сплачений згідно умов даного договору (п. 4.1.4. договору).

Пунктами 4.1.11. - 4.1.14. договору узгоджено, що виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора. Експедитор надсилає клієнту оригінали документів (актів виконаних робіт) один раз на місяць за попередній місяць до 5 (п`ятого) числа наступного місяця. Клієнт зобов`язується після отримання актів виконаних робіт підписати їх вислати назад експедитору або надати мотивовані заперечення до акту. У випадку, якщо протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання повідомлення про доставку документів експедитор не отримує підписані акти виконаних робіт або мотивовані заперечення по них - акти виконаних робіт вважаються автоматично узгодженими.

Плата експедитору вказується у додатках до даного договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки клієнта, акту виконаних робіт, рахунку експедитора (п. 4.1.15. договору).

При цьому, п. 4.1.17 договору передбачено, що у випадку, якщо клієнт помиляється в призначенні платежу (повторно оплачує вже оплачений рахунок, здійснює переплату і т.д.), сплачені грошові кошти використовуються експедитором для оплати інших рахунків.

Згідно п. 4.2.1. договору платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату не включаються його витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання даного договору, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні даного договору.

В свою чергу, відповідно до п. 4.2.3. договору експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб на користь, з коштів, за рахунок і за дорученням клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, що надходять на рахунок експедитора від клієнта, не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальшої оплати перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, експедиторських організацій тощо). У власності експедитора залишається виключно експедиторська винагорода, розмір якої підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством. Дана умова договору не вимагає додаткового підтвердження документами перевізника, клієнтів або інших осіб.

Також, пунктами 5.3.2. - 5.3.4. договору сторони погодили, що клієнт відшкодовує всі витрати, фактично понесені експедитором по виконанню його доручення у разі анулювання доручення, не пред`явлення вантажу або простою транспортних засобів з вини клієнта, вантажовідправника включаючи штрафи, пред`явлені транспортними організаціями, та сплачує відповідну винагороду за вже надані послуги.

Клієнт несе відповідальність за простій автомобільного транспорту, залученого для перевезення відповідно до положень договорів перевезення, укладених експедитором. Простій виникає при знаходженні транспорту понад 48 годин під митним контролем і вивантаженням на складі. У разі, якщо автотранспорт, залучений експедитором для автомобільного перевезення вантажу, не може покинути територію порту з вини цього порту і/або державних органів, клієнт погоджується сплачувати експедитору автомобільний простій і супутні витрати (користування інфраструктурою порту, інше) при знаходженні автотранспорту понад 48 годин на території порту.

Клієнт несе відповідальність перед експедитором за користування контейнерним та іншим обладнанням понад установлений строк (demurrage), відповідно до умов, встановлених судноплавною лінією, власністю якої таке обладнання є. Підписуючи цей договір, сторони визнають обов`язковість зазначених умов у відносинах сторін.

Відповідно до пунктів 9.2. - 9.8. договору відправлення та передавання електронних документів здійснюється експедитором в електронній формі за допомогою власних технічних ресурсів. Датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження стороні - відправнику повідомлення в електронній формі про одержання цього електронного документа.

Клієнт зобов`язаний підписати електронний акт впродовж п`яти календарних днів з дати його складання і направлення клієнту. Дата підписання стороною електронного акту не є датою його складання. У випадку, якщо протягом вказаного часу клієнт не підписав акт або не надав мотивованих заперечень, акт вважається таким, що узгоджений сторонами. Підпис однією зі сторін на електронному акті означає підтвердження його участі в оформленні первинного документа.

Електронні документи, оформлені відповідно до чинного законодавства, мають юридичну силу, яку має відповідний документ, створений у паперовій формі. У разі відсутності можливості оформлення документів в електронному вигляді сторони домовились, що документи оформляються в паперовому вигляді відповідно до норм законодавства України. Обмін електронними документами здійснюється з використанням системи M.E.Doc.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на один кожен наступний календарний рік. (п. 10.1. договору).

14.11.2022 між сторонами була підписана заявка № 44333 до договору № 120/У-2022 від 14.11.2022, якою сторони погодили виконання відповідачем послуг за замовленням позивача, зокрема, на наступних умовах:

- доставка вантажу в контейнері по маршруту: пункт відправлення Констанца - пункт доставки Констанца;

- вид і номер контейнера/коносамента: 1*45 НС/ ECMU8136829/ NBWK009997;

- найменування вантажу/ вид (небезпечний/безпечний): господарські товари;

- кількість/вага вантажу, тонн/упаковка: 26000 кг/1552 картонні коробки;

- перелік замовлених послуг: транспортно-експедиційне обслуговування; вантажно-розвантажувальні роботи; митне оформлення (транзитна декларація);

- вартість послуг за один контейнер: оплата проводиться клієнтом в гривні, у відповідності до даних сайту http://kurs.com.ua/mejbank на день розрахунку, що в еквіваленті складає 1230 дол. США;

- умови оплати: оплата вартості послуг здійснюється на підставі рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення такого рахунку, однак не пізніше виїзду контейнера з порту;

- нормативний час на навантаження/розвантаження ы митне оформлення: 48 годин.

У вищевказаній заявці сторони також погодили, що всі додаткові витрати, а саме зберігання вантажу, огляд вантажу, демерджа і т.д., які виникають у експедитора у зв`язку з виконанням умов заявки № 44333, оплачуються клієнтом за фактом їх виникнення.

У матеріалах справи містяться копії рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Гейт Україна», які були виставлені позивачу, у яких є посилання на договір № 120/У-2022 від 14.11.2022 та контейнер ECMU8136829:

№ 511 від 15.11.2022 на сплату послуг: вантажно-розвантажувальні роботи за межами території України на користь судноплавної компанії на суму 22 529,74 грн; транспортно-експедиторські послуги за межами території України на суму 11 080,20 грн; митне оформлення (транзитна декларація) на суму 11 818,88 грн;

№ 515 від 16.11.2022 з призначенням платежу «заставна сума за депозит контейнеру» на суму 220 150,29 грн;

№ 516 від 18.11.2022 на сплату послуг: міжнародне автоперевезення вантажу за межами України на суму 173 589,80 грн; зберігання не на території України на суму 3 102,46 грн;

№ 543 від 01.12.2022 на сплату послуг: зберігання не на території України на суму 12 262,09 грн; понаднормове використання контейнерного обладнання на суму 19 390,35 грн.

На підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату, позивачем було сплачено на користь позивача 473 923,81 грн (оплата рахунка № 511 від 15.11.2022; оплата рахунка № 515 від 16.11.2022 (заставна сума); оплата рахунка № 516 від 18.11.2022 (заставна сума); оплата за послуги зг. рахунка № 543 від 01.12.2022), що підтверджується відповідними платіжними інструкціями № 339 від 15.11.2022; № 346 від 16.11.2022, № 350 від 22.11.2022 та № 360 від 02.12.2022, які містяться у матеріалах справи.

На підтвердження надання послуг за договором № 120/У-2022 від 14.11.2022 у період з 14.12.2022 по 28.12.2022 відповідачем надано акти надання послуг: № 69 від 14.12.2022 (компенсація понаднормового використання контейнерного обладнання; відшкодування штрафних санкцій за відміну автотранспорту згідно договору; відшкодування витрат по паркуванню автотранспорту) на суму 155044,02 грн; № 511 від 16.12.2022 (вантажно-розвантажувальні роботи за межами території України на користь судноплавної компанії; транспортно-експедиторські послуги за межами території України) на суму 33609,94 грн; № 511/1 від 16.12.2022 (митне оформлення (транзитна декларація)) на суму 11818,88 грн; № 516 від 16.12.2022 (міжнародне автоперевезення вантажу за межами України) на суму 173589,80 грн; № 516/1 від 16.12.2022 (зберігання не на території України) на суму 3102,46 грн; № 543 від 16.12.2022 (зберігання не на території України; понаднормове використання контейнерного обладнання) на суму 31652,44 грн; № 568 від 16.12.2022 (зберігання не на території України; понаднормове використання контейнерного обладнання) на суму 87348,91 грн; № 599 від 16.12.2022 (зберігання не на території України; понаднормове використання контейнерного обладнання) на суму 74976,02 грн; № 70 від 23.12.2022 (відшкодування штрафних санкцій за повторну корекцію документів у зв`язку з наданням некоректної інф.; відшкодування штрафних санкцій за повторну відмову від автотранспорту) на суму 39806,48 грн; № 68 від 28.12.2022 (понаднормове використання контейнерного обладнання) на суму 36564,66 грн;

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач зазначив, що на виконання умов договору він направляв позивачу вказані акти в електронній системі M.E.Doc, проте останній не підписував та не повертав вказані акти, заперечень щодо них не надавав.

В матеріалах справи наявний договір № 10/А-2021 від 06.09.2021, укладений між CMA CGM S.A. (виконавець) та ТОВ «Сі Гейт Україна» (замовник), відповідно до п. 1.1. якого виконавець здійснює транспортування і перевалку вантажів замовника.

Відповідно до п. 22.5. договору 10/А-2021 замовник прийняв на себе зобов`язання сплачувати фрахт, демередж, зберігання, будь-які витрати, що виникли у виконавця при виконанні цього договору та інші послуги виконавця за узгодженими ставками та умовами на підставі рахунків останнього.

Окрім того, в матеріалах справи наявний договір № 2599 від 04.08.2021, укладений між ТОВ «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна» (агент) та ТОВ «Сі Гейт Україна» (експедитор), предметом якого з урахуванням потреб та/або договірних зобов`язань сторони 2 перед третіми особами, зокрема, але не виключно перед морським перевізником, якщо інше не встановлено додатковою угодою, серед іншого, є: права та обов`язки сторін, що виникають у зв`язку з передачею стороною 2 стороні 1 як агенту морського перевізника грошових коштів (фрахту та супутніх додаткових зборів), а також демереджу у разі несвоєчасного вивантаження стороною 2 товарів з контейнерного обладнання для подальшого перерахування на користь морського перевізника, відповідно до положень розділу ІІ договору.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 04.08.2021 до договору № 2599 від 04.08.2021 експедитор несе відповідальність перед агентом за збереження переданого йому контейнерного обладнання, своєчасне перерахування агенту всіх платежів, передбачених цим договором, своєчасне повернення агенту контейнерного обладнання.

З наявної в матеріалах справи роздруківки з сайту CMA CGM S.A. вбачається, що контейнер ECMU8136829 прибув в порт Констанца та був відвантажений 08.11.2022, а повернути пустим у депо був 10.01.2023.

До матеріалів справи відповідачем додані рахунки, виставлені CMA CGM S.A., зокрема: UFIM0119879 від 18.11.2022 про сплату за зберігання, імпорт на суму 84 дол. США; UFIM0120092 від 28.11.2022 про сплату за зберігання, імпорт на суму 300 дол. США; UFIM0120095 від 28.11.2022 на сплату демереджу з 29.11.2022 по 01.12.2022 в розмірі 225 дол. США; UFIM0120099 від 28.11.2022 про сплату за зберігання, імпорт на суму 32 дол. США; UFIM0120100 від 28.11.2022 на сплату демереджу з 02.12.2022 по 05.12.2022 в розмірі 300 дол. США; UFIM0120579 від 13.12.2022 на сплату демереджу з 06.12.2022 по 20.12.2022 в розмірі 1615 дол. США; UFIM0120958 від 23.12.2022 про сплату за зберігання, імпорт на суму 440 дол. США; UFIM0120578 від 13.12.2022 про сплату за зберігання, імпорт на суму 640 дол. США; UFIM00120957 від 23.12.2022 на сплату демереджу з 21.12.2022 по 01.01.2023 в розмірі 1320 дол. США; UFIM0121470 від 11.01.2023 на сплату демереджу з 02.01.2023 по 10.01.2023 в розмірі 990 дол. США, які були оплачені відповідачем, на підтвердження чого останнім надано відповідні реєстри документів щодо зарахування купленої валюти за контрактом № 10/А-2021 від 06.100.2021 та довідку ПАТ АБ «Південний» № 17/001/20897/2023 від 05.07.2023.

Матеріалами справи, зокрема міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № UA291222/6829 підтверджується організація ТОВ «КОНТ-ТРАК» транспортно-експедиторського обслуговування у міжнародному сполученні вантажу ТОВ «Тіси Плюс» у контейнері № ECMU8136829, а саме завантаження 29.12.2022 транспортного засобу контейнером, перевезення вантажу та повернення контейнера на лінію.

Як вбачається з платіжної інструкції № 114 від 31.01.2023, СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖ,УК перерахувало на рахунок ТОВ «Сі Гейт Україна» кошти в сумі 220150,29 з призначенням платежу «повернення зайво перерахованих грошових коштів за листом № 25012023 від 25.01.2023».

03.02.2023 ТОВ «Тіси Плюс» звернулось до ТОВ «Сі Гейт Україна» з вимогою № 030223/120у-2023 щодо повернення коштів, відповідно до якої позивач вимагав повернути йому суму попередньої оплати за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 120/У-2022 від 14.11.2022 у розмірі 428494,99 грн протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги, у зв`язку з невиконанням експедитором зазначених у заявці № 44333 від 14.11.2022 послуг та не здійсненням перевезення належним чином. Вказана вимога отримана відповідачем 22.02.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечується сторонами.

У поданій до суду заяві від 30.06.2023 свідок ОСОБА_1 пояснив, що йому, як директору ТОВ «Сі Гейт Україна», відомо, що фактичне зарахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Сі Гейт Україна» (експедитора) коштів від СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖ.УК. у сумі 220150,29 грн відбулося 31.01.2023 року. Перераховані ТОВ «Тіси Плюс» кошти за рахунком № 515 від 16.01.2022 на рахунок ТОВ «Сі Гейт Україна» не є транзитними та були сплачені для того, щоб останнє змогло вивезти контейнер х вантажем позивача з порту до місця призначення.

Свідок ОСОБА_1 вважає, що ТОВ «Сі Гейт Україна» мало законне право використати відповідні кошти, повернуті на рахунок від СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖ.УК. у сумі 220150,29 грн для подальшої сплати постачальнику послуг, якого було залучено в ході надання послуг ТОВ «Тіси Плюс» за даним договором.

Також в матеріалах даної справи міститься нотаріально-засвідчена заява свідка ОСОБА_2 , в якій він пояснив, що був залучений для здійснення перевезення контейнеру № ECMU8136829 з вантажем ТОВ «Тіси Плюс». ОСОБА_2 прибув в порт Констанци (Румунія) 01.12.2022 для вивезення відповідного вантажу в контейнері № ECMU8136829 з території порту до місця призначення та пробув в порту фактично з 01.12.2022 по 05.12.2022 включно.

Окрім того, свідок зазначив, що ним не був отриманий для перевезення вантаж в контейнері № ECMU8136829 від ТОВ «Тіси Плюс» через наявність проблем з цим вантажем, про суть яких він не був повідомлений, після чого свідок покинув територію порту.

В матеріалах справи наявна роздруківка з чат-перепискою представників сторін у програмному забезпеченні «Telegram», яка визнана учасниками справи та з якої судом встановлено наступні обставини:

16.11.2022 між сторонами розпочалось узгодження обсягів робіт, необхідної документації та оформлення договірних відносин. Того ж дня експедитором виставлено рахунок № 515 на оплату депозиту контейнеру та клієнтом сплачено відповідний рахунок;

17.11.2022 експедитор повідомив клієнта про заплановану дату вивезення контейнера з митної території порту - 21.11.2022 та його транспортування до пункту вивантаження;

18.11.2022 представником експедитора клієнта повідомлено про вартість послуг з перевезення вантажу та направлено на оплату рахунок № 516. Того ж дня, від іншого представника експедитора клієнту надійшло повідомлення щодо неможливості вчасного оформлення декларації Т1 щодо спірного контейнеру. В свою чергу клієнт повідомив щодо можливого залучення ним іншого брокера самостійно оскільки експедитор не взмозі виконати даний вид робіт.

21.11.2022 клієнт запросив від експедитора відомості про перевізника з метою внесення брокером до декларації Т1, а експедитором зазначено перевізника - ОСОБА_2 , транспортний засіб Сканя, д.р.н. НОМЕР_1 ;

22.11.2022 клієнтом сплачено вартість послуг з міжнародного автоперевезення.

25.11.2022 після запиту клієнта щодо прибуття транспортного засобу для перевезення вантажу, експедитор повідомив, що запланована дата завантаження контейнеру на авто та його перевезення - 28.11.2022;

01.12.2022 клієнт був повідомлений експедитором, що планова дата завантаження контейнеру на авто та вивезення - понеділок (05.12.2022) та направлено рахунок № 543 щодо оплати демереджу та зберігання контейнеру. Того ж дня, клієнт повідомив експедитора про сплату послуг з транспортування ще 22.11.2022, а також запропонував експедитору власними силами сплатити виставлений рахунок, на що експедитор не погодився та зазначив, що контейнер можна буде забрати лише після сплати клієнтом вказаного рахунку;

02.12.2023 позивач сплатив демередж та зберігання контейнеру та направив відповідачу відповідну квитанцію;

05.12.2022 позивач отримав від представників відповідача інформацію, що транзитна декларація ще не готова;

06.12.2022 клієнт надав експедитору відомості стосовно компанії, яка буде займатись митним оформлення вантажу та відмовився від транспорту експедитора. Відповідач повідомив клієнта, що за відмову від транспорту та його простій експедитор виставить рахунок на оплату 200 дол. США, оплата якого буде враховуватись при кінцевому розрахунку витрат з виконання вказаної операції;

06.12.2022 позивач не погодився з фактом його відмови від транспортного засобу та з наявністю його вини, вказав на порушення відповідачем умов договору та надав експедитору відомості щодо брокерської компанії, яка здійснить оформлення транзитної декларації;

12.12.2022 клієнт надав експедитору запит щодо наявності транспортного засобу для перевезення вантажу та отримав відповідь про його наявність, проте в подальшому експедитор повідомив, що відповідний автомобіль не перемістився через державний кордон України та останній не зможе забезпечити завантаження;

13.12.2022 позивач повідомив відповідача про наявність у нього транспортного засобу та про процес готовності декларації Т1.

Учасники справи під час розгляду справи не заперечували щодо осіб, які були учасниками листування у спірних відносинах у месенджері Telegram та не спростували зміст даного листування.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В силу дії частини 2 статті 316 ГК України, договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ст.610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.931 Цивільного кодексу України).

Статтею 932 Цивільного кодексу України визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно зі статтею 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Статтею 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта, а також притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Статтею 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Посилений сертифікат відкритого ключа (далі посилений сертифікат ключа) сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом. Підписувач особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Згідно вимог ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами, за визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Як вбачається, між позивачем та відповідачем було укладено договір від 14.11.2022 №120/У-2022 на транспортно-експедиторське обслуговування.

Так, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, та за своєю правовою природою відноситься до договорів транспортного експедирування.

Надалі судом встановлено, що на виконання умов договору, сторонами, а саме ТОВ «Сі Гейт Україна» (експедитор) та ТОВ «Тіси Плюс», були погоджені умови заявки №44333 від 14.11.2022. Даною заявкою був погоджений товар до перевезення, перелік та вартість послуг з транспортного експедирування вантажу, митного оформлення та вантажно-розвантажувальних робіт, а також нормативний час на їх виконання - 48 годин.

На підставі чого суд доходить висновку, що в матеріалах справи наявні докази, які б підтверджували прийняття відповідачем конкретно визначеного переліку зобов`язань перед позивачем.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Таким чином за наведеними правовими положеннями:

- експедитор вправі надавати послуги самостійно, а також залучати до цього інших осіб, виступаючи від свого імені або від імені клієнта;

- експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором;

- за необхідності експедитор може відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, але експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення.

- розмір плати експедитору та порядок розрахунків являються істотними умовами договору;

- платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору;

- у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору;

- підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору, або органами влади;

- факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом.

- експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Отже, умови укладеного між сторонами договору у контексті наведеного законодавства вказують, що:

- відповідач є експедитором, який зобов`язався вчинити дії з організації перевезення вантажу за замовленням позивача, а останній зобов`язався сплатити вартість послуг у встановленому договором порядку та розмірі;

- замовлення оформлюється заявкою, яка складає істотні умови безпосереднього перевезення;

- для організації перевезення відповідач має право залучати інших осіб;

- при виконанні договору відповідач у відносинах з перевізниками, портами тощо виступає від імені позивача.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач з моменту доставки вантажу до м. Констанца (Румунія) та укладення відповідного договору між сторонами повинен був організувати транспортно-експедиторське обслуговування, зокрема митне оформлення вантажу та організувати міжнародне автоперевезення вантажу до кінцевого місця призначення, попередньо узгодивши з позивачем вартість таких послуг та умови їх оплати, чого зроблено відповідачем не було.

Суд зазначає, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Наведені положення чинного законодавства дозволяють дійти висновку, що праву експедитора вимагати відшкодування підтверджених та погоджених з клієнтом додаткових витрат кореспондує обов`язок клієнта відшкодувати документально понесені експедитором витрати. Безпосередньо сам факт включення до умов договору експедирування переліку та загальної вартості послуг за договором не є правовою підставою для покладення на клієнта обов`язку сплатити вартість таких послуг. Експедитор у будь-якому випадку зобов`язаний документально підтвердити понесення таких витрат.

В свою чергу, умовами укладеного між сторонами договору також погоджено, що експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб з коштів, за рахунок і за дорученням клієнта. Водночас, кошти, що надходять на рахунок експедитора від клієнта, не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальшої оплати перевезення та інших послуг третіх осіб.

Таким чином, у взаємовідносинах транспортного експедирування існує розрізнення у видах коштів, які сплачує клієнт експедитору. Обов`язком клієнта є перерахування плати експедитору за надані послуги та відшкодування документально підтверджених витрат, понесених ним. Обумовлення у договорі розміру та порядку сплати таких сум є обов`язком сторін, оскільки вони є істотними його умовами.

Отже, правовою підставою для набуття та збереження коштів експедитором для погашення витрат перед третіми особами є документальні підтверджені витрати, а не довільно виставлені рахунки на підставі загального договору про транспортне експедирування.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позивачем, що, по-перше, отримання відповідачем коштів для їх подальшого перерахування третім особам не є платою за договірні зобов`язання, і відповідно договір не є правовою підставою для набуття у власність чи збереження коштів перерахованих для передачі третім особам. По-друге, отримання коштів відповідачем для подальшого передання їх третім особам може здійснюватися виключно за дорученням замовника.

Щодо повернення сплаченої позивачем заставної суми за депозит контейнера, суд дійшов наступних висновків.

Позивачем разом із позовом надано рахунок на оплату №515 від 16.11.2022 на суму 220150,29 грн, який в подальшому був сплачений позивачем, де в якості постачальника зазначено ТОВ «Сі Гейт Україна», одержувачем зазначено ТОВ «Тіси Плюс», товар - заставна сума за депозит контейнеру, тобто, фактично збір за безпеку контейнерного обладнання на користь судноплавної лінії CMA CGM, з аналізу якого не вбачається, що він є доказом на підтвердження понесених відповідачем витрат перед третіми особами саме в інтересах позивача.

Відповідачем також надано платіжну інструкцію №114 від 31.01.2023, якою підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна», перерахувало ТОВ «Сі Гейт Україна» 220150,29 грн. - повернення депозиту після повернення контейнеру.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначені умови виникнення зобов`язання з безпідставного набуття майна наявні, зокрема, у випадку, коли перехід грошей відбувся в рахунок оплати послуг, не узгоджених сторонами у предметі договору у встановленому договором порядку або в разі фактичного ненадання набувачем коштів послуг, які передбачені предметом договору, який не передбачає передплату, оскільки оплата послуг, не передбачених істотною умовою щодо предмету договору відбувається поза межами умов договору чи інших правових підстав, а за умовами договору про надання послуг, який не передбачає передплату, підставою зустрічного кореспондуючого обов`язку замовника з оплати послуг виконавця є факт надання послуг, у зв`язку з чим в разі оплати фактично не наданих послуг набувач одержує грошові кошти, які не передбачені умовами договору, відповідно й зобов`язання з повернення таких коштів регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України та не ґрунтуються на договірному обов`язку.

Факт набуття відповідачем майна (грошових коштів в розмірі 220150,29 грн.) та факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача платіжною інструкцією від 16.11.2022 №346) підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечується сторонами.

Матеріалами справи підтверджується відсутність правових підстав для набуття Відповідачем спірної суми грошових коштів, оскільки жодних документально підтверджених витрат на оплату збору за безпеку контейнерного обладнання на користь судноплавної лінії CMA CGM та ТОВ «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна» саме в інтересах позивача - відповідачем не надано.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача, що вказані кошти були використані ним для сплати рахунків власника вказаного контейнерного обладнання за понаднормове використання контейнера та його зберігання не на території України, а також на усі виниклі додаткові витрати, з огляду на наступне.

Суд попередньо вказав, що додаткова вартість або витрати за договором, у випадку їх наявності, повинні узгоджуватися в обов`язковому порядку з позивачем. Такі витрати повинні бути доведеними належними документами - додатками до договору або шляхом обміну листами, повідомленнями. А остаточна вартість послуг може уточнюватися актом наданих послуг і рахунками, у яких зазначається фактичний обсяг наданих послуг.

Як на підтвердження надання відповідачем позивачу таких послуг ТОВ «Сі Гейт Україна» посилається на акти наданих послуг: № 69 від 14.12.2022, № 511, № 511/1, № 516, № 516/1, № 543, № 568, №599 від 16.12.2022, № 70 від 23.12.2022, № 68 від 28.12.2022, які за ствердженням останнього були направлені позивачу за допомогою системи M.E.Doc, не підписані позивачем, проте вважаються ним акцептованими.

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті https://medoc.ua/, M.E.Doc є програмним забезпеченням для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді. На час впровадження Реєстру електронних документів створення первинних документів (актів, рахунків тощо) також можливо виконувати у Реєстрі податкових документів. Ці документи доступні як у Реєстрі електронних документів, так і у Реєстрі податкових документів.

При цьому, електронний документ повинен бути створений (оформлений), підписаний за допомогою електронного цифрового підпису (надалі-ЕЦП) і переданий однією стороною договору іншій стороні за допомогою системи М.Е.Dос у відповідності до вимог чинного законодавства України, в тому числі ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV та ЗУ «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 №2155-VIII.

У свою чергу, ЕЦП за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису уповноваженої особи експедитора або клієнта.

З врахуванням вищевикладеного суд зауважує, що електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, повинен мати електронний цифровий підпис та бути видрукуваним з інформаційної системи електронного документообігу «M.E.Doc», яка є офіційною ліцензійною програмою для забезпечення ведення бухгалтерського обліку та проведення бухгалтерських операцій на підприємстві в Україні, або відправленим з офіційної електронної адреси сторони уповноваженою на те особою .

Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що відповідачем (уповноваженою особою відповідача) вчинено підписання вищевказаних актів, оскільки до вказаних електронних документів не додано відповідних протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

З врахуванням вищевикладеного суд зауважує, що електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, повинен мати електронний цифровий підпис, що засвідчується відповідним протоколом перевірки електронного підпису, проте, надані відповідачем акти надання послуг не можу вважатися електронним документом, оскільки не містять будь-яких електронних даних, які слід було б вважати електронним цифровим підписом (з можливістю ідентифікувати підписантів акту) в розумінні вищенаведених приписів законодавства, а також про підписання актів наданих послуг електронним цифровим підписом з боку підприємства відповідача не свідчить відповідна помітка круглої форми на самому акті наступного змісту - «Електронний підпис (ЕП)», а про направлення їх контрагенту має свідчити або помітка прямокутної форми «Документ доставлено контрагенту», якщо контрагент оглянув направлені йому акти в програмному-забезпеченні «M.E.Doc». або відповідна квитанція про направлення даних актів, якщо контрагент не оглянув акти або не продовжив дію програмного-забезпечення .

Відтак, судом не приймаються в якості доказів акти надання послуг № 69 від 14.12.2022, № 511, № 511/1, № 516, № 516/1, № 543, № 568, №599 від 16.12.2022, № 70 від 23.12.2022, № 68 від 28.12.2022, оскільки із матеріалів справи не слідує, що за фактом виконання послуг відповідач виставляв позивачу та надсилав акти відповідно умов договору, погоджених між сторонами.

Окрім того, як вже було наголошено судом, за змістом наведених вище правових норм та умов договору позивач зобов`язаний відшкодувати експедитору витрати, які заздалегідь погоджені з клієнтом та пов`язані із отриманням, оформленням і доставкою вантажу, тобто витрати, які понесені експедитором при виконанні договору транспортного експедирування.

Так, поняття «демередж» у морських контейнерних перевезеннях - це штрафні санкції (плата) за наднормативне (понад безкоштовного часу) використання контейнерного обладнання протягом періоду - з моменту вивантаження контейнера з судна до моменту вивозу його з терміналу.

«Детеншн» - штрафні санкції, що стягуються за наднормативне використання контейнера з моменту його вивезення з терміналу до моменту повернення порожнього контейнера до місця, узгодженого з власником контейнеру.

Контрсталія - це час, протягом якого судно після перебігу сталії, тобто строку, призначеного для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, затримується для завершення вантажних операцій.

Демередж не є платою за використання судна, оскільки в цей час судно стоїть на простої, тобто не використовується за його цільовим призначенням - переміщенням вантажу. Демередж не можна також поєднувати з фрахтом, тобто провізною платою, оскільки він сплачується не за переміщення вантажу, а за додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт. Помилковим є і розуміння демереджу як відшкодування заздалегідь оцінених збитків, тому що ніяких збитків в цьому випадку не існує - сторони заздалегідь передбачають контрсталію і домовляються про додаткові зобов`язання у зв`язку з цим.

Від демереджу слід відрізняти контейнерний демередж. Останній використовується в контейнерних перевезеннях і означає плату за простій контейнера. До контейнерного демереджу не застосовуються вищезгадані правила. Після розвантаження контейнера в порту, клієнт лінії зобов`язаний забрати свій вантаж і повернути очищений контейнер. Кожна лінія встановлює свій строк на повернення, цей строк називається «вільним часом» (free time). Контейнерний демередж це компенсація за затримку контейнера в порту або терміналі понад строк, встановлений вільним часом. Якщо клієнт забирає контейнер із порту, але не повертає його вчасно, то платить контейнерний детеншен. Контейнерний демередж та детеншен нараховуються за кожну добу відповідно до ставок лінії.

Для пред`явлення вимог щодо демереджу, потрібні такі документи: Інвойс, калькуляція демереджу (таймшит), нотіс про готовність судна (NOR), звіт про навантаження (Statement of Facts).

Водночас, жодного із перелічених документів, окрім рахунків CMA CGM, матеріали справи не містять. Окрім того, відповідач не узгодив з відповідачем перелік додаткових послуг та витрат, необхідних для виконання договору, у тому числі, не склав додатки до договору, не обмінявся листами, повідомленнями щодо цього з позивачем. Більш того, відповідач не ініціював визначення остаточної вартості послуг шляхом складання акту наданих послуг.

Разом з тим, враховуючи встановлений в заявці нормативний час на розвантаження і митне оформлення - 48 годин, матеріали справи і не містять доказів того, що додаткові витрати, пов`язані із демереджем та зберіганням контейнера ECMU8136829 виникли з вини клієнта у зв`язку з простоєм такого контейнеру, зокрема у зв`язку з тривалим розвантаженням клієнтом такого контейнеру, тривалим митним оформленням та неповерненням контейнеру з вини клієнта перевізнику, для його подальшого повернення.

Також, судом встановлено, що дійсно контейнерна лінія CMA CGM вимагає від компанії, яка хоче експортувати чи імпортувати, вносити депозит та вивіз контейнерів можливий за умови внесення депозиту за контейнер відповідного розміру.

Між тим, з інформації, розміщеної на офіційному сайті лінії https://www.cma-cgm.com, судом встановлено, що депозит може бути повернено клієнту після того, як обладнання було здане в Румунії непошкодженим, або може бути зараховано за інші фрахтові платежі клієнта, що відповідно і було зроблено ТОВ «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна» 30.01.2023 після повернення спірного контейнеру на лінію.

Дійсно, умовами укладеного між сторонами договору погоджено, що кошти, які надходять на рахунок експедитора, не переходять у його власність, а вважаються транзитними для подальшої оплати перевезення та інших послуг третіх осіб.

Водночас, суд вважає хибним посилання відповідача на умови п. 4.1.17 договору, який на його думку, дає право на використання коштів, сплачених позивачем в якості депозиту за контейнер, оскільки вказаний пункт може застосовуватись у разі помилковості їх призначення або повторної оплати вже сплаченого рахунку.

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача, що кошти, сплачені за рахунком № 515 від в сумі 220150,29 грн, не перейшли у власність відповідача, а спрямовані виключна як депозит за використання контейнеру, та враховуючи відсутність згоди позивача на відшкодування будь-яких додаткових витрат відповідача, останній не вправі на власний розсуд використовувати вказані кошти в рахунок погашення можливих своїх витрат та збитків.

За висновком суду, відповідач не надав докази понесених витрат, а також не підтвердив надання послуг актами виконаних робіт як це передбачено договором (п. 4.1.11. та п. 9.1. договору), отримавши таким чином кошти не на виконання умов договору, що свідчить про очевидну відсутність між сторонами господарських зобов`язань з надання послуг, вказаних у рахунку №515 від 16.11.2022, а отже, відсутність достатніх правових підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача коштів у сумі 202150,29 грн.

Стосовно вимог позивача щодо повернення коштів, сплачених за митне оформлення вантажу та міжнародне автоперевезення вантажу за межами України, судом враховано, що, уклавши спірний договір на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідач прийняв на себе зобов`язання здійснити, серед іншого, митне оформлення та транспортне перевезення вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Вимоги щодо форми та реквізитів первинних документів визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До первинних документів, зокрема, належить акт приймання виконаних робіт (наданих послуг), який фіксує закінчення виконавцем будь-яких робіт (послуг) та приймання їх замовником.

Враховуючи відсутність підпису ТОВ «Тіси Плюс» на наданих відповідачем актах надання послуг № 511/1 та № 516 від 16.12.2022 згідно договору № 120/У-2022 від 14.11.2022 про виконання послуг з митного оформлення на суму 11818,88 грн та послуг міжнародного автоперевезення вантажу за межами України на суму 173589,80 грн, не надання доказів підписання вказаних актів електронним цифровим підписом уповноваженого представника відповідача, а також доказів направлення (вручення) даних актів позивачу, заперечення позивача про отримання транспортно-експедиторських послуг у вказаній в них сумі, суд доходить висновку, що вказані акти не є належними і допустимими доказами, які підтверджують виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним договором перед позивачем.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до глави 1 «Терміни та поняття» Правил товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Також, приписами пунктів 11.1 та 11.3 - 11.5 глави 11 «Правила оформлення документів на перевезення» Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідачем також не надано суду товарно-транспортних накладних, які б підтверджували здійснення ним транспортних та експедиторських послуг за договором позивачу на суму 173 589,80 грн.

Щодо тверджень відповідача, що він належним чином забезпечив позивача транспортом для вивезення вантажу, проте останній двічі відмовився від наданих послуг, суд зауважує, що як вже зазначалося вище, листуванням між сторонами підтверджується, що відповідач вчиняв певні дії на замовлення позивача, сторони між собою вели ділове листування щодо замовлення позивача, було узгоджено орієнтовну вартість автоперевезення та заплановано вивезення контейнера з митної території порту та його транспортування.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Відтак, суд приймає надані сторонами роздруківки електронного листування між їх представниками в якості належних доказів на підтвердження зазначених ними обставин в сукупності із іншими доказами, наявними в матеріалах справи, оскільки представника не заперечували обставин того, що велась відповідна переписка подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, не ставили під сумнів відповідність поданої ними копії (паперової копії) оригіналу, а тому суд вважає, що має правові підстави для того, щоб оцінювати цей доказ нарівні з іншими доказами у справі.

Щодо посилань ТОВ «Сі Гейт Україна» на укладення ним з ТОВ «Фрі Вей Логістикс» договору, яке в свою чергу направило до порту Констанца водія для вивезення вантажу, суд зазначає, що наданими відповідачем доказами документально не підтверджено, що водій ОСОБА_2 перебуває з такою юридичною особою в трудових відносинах, а транспортний засіб Сканія, д.р.н. НОМЕР_1 з причепом д.р.н. НОМЕР_2 на праві власності належить ТОВ «Фрі Вей Логістикс» або перебуває у його користуванні.

Окрім того, суд також відхиляє доводи відповідача щодо понесених додаткових витрат згідно рахунків ТОВ «Фрі Вей Логістикс» на понаднормове використання автотранспорту та штрафних санкцій за відміну подачі автотранспорту, повторну відмову від автотранспорту та корекцію документів, як на підставу понесення таких витрат та завдання останньому збитків ТОВ «Тіси Плюс», оскільки ч. 1 ст. 623 ЦКУ передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредитору завдані цим збитки. Але для процедури стягнення збитків має бути наявний повний склад господарського правопорушення: зокрема, порушення зобов`язання, причинний зв`язок, збитки, вина (ст. ст. 614, 623 ЦКУ. ст. 226 Господарського кодексу України).

Суд установив, що у якості підтвердження зроблених витрат відповідач послався на договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1/ФР-2022 від 15.11.2022, укладений між ним та ТОВ «Фрі Вей Логістикс», рахунки ТОВ «Фрі Вей Логістикс» № 51 та № 52 від 12.12.2022 та відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 51 від 12.12.2022 та № 52 від 21.12.2022, за якими були надані перелічені вище послуги, а також платіжну інструкцію № 763 від 06.01.2023 на суму 260000,00 грн, за якою він відшкодував за свій рахунок вартість цих послуг та штрафних санкцій.

Втім, ці документи не підтверджують необхідності їх надання у межах договору № 120/У-2022 від 14.11.2022, самого факту надання та безпосередніх витрат ТОВ «Фрі Вей Логістикс».

У цьому контексті суд зазначає, що відповідач не надав до справи договір та заявку, укладені між ним та ТОВ «Фрі Вей Логістикс» щодо виконання обов`язків експедитора або перевізника в межах виконання договору № 120/У-2022 від 14.11.2022, у зв`язку з чим відсутня можливість зі встановлення прав та обов`язків останнього як експедитора по відношенню до позивача, у тому числі щодо надання документів у підтвердження здійснених витрат при організації перевезення, окреслення переліку дій та витрат, а також вартості послуг ТОВ «№ 120/У-2022 від 14.11.2022». Ця обставина унеможливлює сприйняття лише рахунків на сплату як підставу для виникнення обов`язку з їх оплати та визначення їх як витрат, які повинен відшкодувати позивач.

Разом з тим, суд зазначає, що вказані документи не є належними, достатніми та допустимими доказами взагалі наявності факту простою вантажного автомобілю, наявності наслідково-причинного зв`язку витрат з діями ТОВ «Тіси Плюс», факту порушень з боку ТОВ «Тіси Плюс» умов договору в цілому, а також факту виконання ТОВ «Сі Гейт Україна» всіх передбачених договором зобов`язань.

Відтак суд зазначає, що з доданих відповідачем документів на підтвердження понесення ним додаткових витрат, зокрема, за договорами, укладеними з третіми особами, неможливо встановити понесені ТОВ «Сі Гейт Україна, як експедитором, додаткові витрати, понесені саме у зв`язку з наданням послуг перевезення, наданих позивачц.

Водночас, суд погоджується, що за договором відповідач з метою належної організації перевезення мав право на вчинення необхідних дій на корить позивача з очікуванням на компенсацію їх вартості. Але компенсація додаткових витрат можлива лише при дотриманні наведеного порядку та умов.

В свою чергу, із зазначених документів ТОВ «Сі Гейт Плюс» також не вбачається, що водій ОСОБА_2 та зазначений автомобіль прибували безпосередньо до порту Констанца (Румунія), перебували у період з 01.12.2022 по 05.12.2022 включно на території порту та автомобіль мав простій або здійснив відповідне перевезення, з огляду на відсутність оформлених заявок з боку ТОВ «Сі Гейт Плюс» та відповідної товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної СМR.

Крім того, матеріали справи взагалі не містять доказів існування між ТОВ «Сі Гейт Україна» та ОСОБА_2 договірних відносин, зокрема правовідносин, узгоджених відповідним договором міжнародного перевезення вантажу. При цьому, суд враховує, що ТОВ «Сі Гейт Україна» самостійно здійснювало дії направлені на пошук перевізника для здійснення транспортування вантажу.

Щодо посилання відповідача на заяви свідків ОСОБА_1 , (в якій зазначено, що ТОВ «Сійгет Україна» мало законне право використати відповідні кошти на відшкодування його додаткових витрат) та ОСОБА_2 (в якій зазначено, що водій перебував в порту фактично з 01.12.2022 по 05.12.2022 включно, а після неотримання відповідного контейнеру покинув територію порту), суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Крім того, суд зазначає, що заява свідка є доказом, який також підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до ст. 86 ГПК України.

Отже лише пояснення свідків, як викладені у відповідних нотаріально-посвідчених заявах, за умови відсутності в матеріалах даної справи належних та допустимих доказів надання відповідачем позивачу відповідних послуг, або ненадання таких послуг з вини позивача, не можуть вважатись встановленими обставинами та бути підставою для відмови в задоволенні позову у даній справі.

Відтак, відповідачем не надано доказів надання транспортного засобу для завантаження його контейнером та здійснення транспортного перевезення вантажу в обумовлений сторонами строк, зокрема, і після сплати позивачем таких послуг, або доказів того, що позивач прийняв на себе ризик таких додаткових витрат, у зв`язку з чим доводи відповідача в цій частині є недоведеними.

Прийняті на себе зобов`язання відповідач не виконав, митне оформлення та перевезення вантажу не здійснив.

Також, суд вважає слушними зауваження позивача, що з огляду на те, що експедитор не забезпечив належне виконання умов договору в частині митного оформлення вантажу та його перевезення, враховуючи строк виконання заявки, визначений сторонами у 48 годин, клієнт був змушений здійснювати платежі за зберігання контейнеру.

Як вище встановлено судом, в подальшому ТОВ «Конт-Трак» уповноважено на здійснення всіх необхідних дій, пов`язаних з оформленням документів на митниці, експедируванням, отриманням, доставкою зазначеного контейнеру в адресу ТОВ «Тіси Плюс» та повернення його на лінію ТОВ «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна».

З урахуванням наданих доказів та обставин справи судом встановлено факт надання ТОВ «Конт-Трак» визначених позивача послуг щодо транспортно-експедиторського обслуговування та перевезення вантажу в контейнері ECMU8136829.

Отже, на переконання суду відповідач є відповідальним за неналежне виконання умов договору.

Одночасно, відповідачем не надано, матеріали справи не містять доказів, які б спростували відсутність його вини у неналежному виконанні умов договору транспортно-експедиторського обслуговування та перевезення вантажу, тобто відсутні докази, що відповідачем було вжито всіх заходів для належного виконання взятого зобов`язання при тому ступені турботливості й обачності, що вимагалася від нього за характером зобов`язання й умовами обороту.

За вказаних обставин та виходячи із стандарту вірогідності доказів відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про те, що нарахування відповідачем позивачу послуг та додаткових витрат за своєю правовою природою не є вартістю послуг відповідача, а обумовлене незапланованими витратами відповідача та залучених ним контрагентів внаслідок неналежного виконання умов спірного договору, при цьому відповідачем не надано доказів того, щоб позивач був би відповідальним за невчасне здійснення митного оформлення та міжнародного автоперевезення, а також за витрати у зв`язку з неналежним транспортно-експедиторським обслуговуванням.

Водночас, суд звертає увагу, що обставини стосовно правомірності надання послуг відповідачем та їх отримання позивачем, а також відшкодування вартості відповідних послуг та понесених відповідачем додаткових витрат під час виконання спірного договору, можуть бути предметом розгляду в окремому проваджені, також відповідач не був позбавлений права заявити зустрічний позов у межах даної справи.

Отже, з огляду на наведені приписи статті 1212 Цивільного кодексу України та враховуючи, що відповідачем не надано послуги, за які йому було внесено позивачем попередню оплату, слід дійти висновку, що підстава набуття коштів відпала та відповідно про наявність у останньої обов`язку повернути позивачеві грошові кошти.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг, понесення ним в ході їх надання додаткових витрат, та відповідач не вчинив необхідних дій щодо повернення суми спірних грошових коштів.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на існуючий стандарт оцінки доказів, зокрема балансу вірогідностей, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, а також проаналізувавши пояснення сторін, суд вважає, що твердження позивача про існування підстав для повернення сплачених ним позивачем коштів за укладеним між сторонами договором на транспортно-експедиторське обслуговування та надані докази є більш вірогідними ніж заперечення проти них, а тому суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставини неналежного виконання умов спірного договору та існування відповідної заборгованості.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача коштів, сплачених позивачем за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 120/У-2022 від 14.11.2022, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню в загальній сумі 437211,41 грн. заборгованості, в т.ч.: 11818,88 грн - митне оформлення, 220150,29 грн - заставна сума за депозит контейнеру, 173589,80 грн - міжнародне автоперевезення та 31652,44 грн - понаднормове використання контейнерного обладнання та його зберігання.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Гейт Україна» (65042, м. Одеса, Балтська дорога, № 15, код ЄДРПОУ 43899964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіси Плюс» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка(з), вул. Соборна, № 10Б, 110, код ЄДРПОУ 44034369) 11 818 (одинадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 88 коп за митне оформлення, 173 589 (сто сімдесят три тисячі п`ятдесят вісімдесят дев`ять) грн 80 коп за міжнародне автоперевезення вантажу, 31 652 (тридцять одна тисяча шістсот п`ятдесят дві) грн 44 коп за понаднормове використання контейнерного обладнання, заставну суму за депозит контейнеру в розмірі 220 150 (двісті двадцять тисяч сто п`ятдесят) грн 29 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 558 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 17 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08 грудня 2023 р. у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області та проведенням з 30.11.2023 по 07.12.2023 технічних відновлювальних робіт на серверному обладнанні суду.

Суддя О.В. Цісельський

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення23.11.2023
Оприлюднено12.12.2023
Номер документу115517732
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування

Судовий реєстр по справі —916/2467/23

Ухвала від 29.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ємець А.А.

Постанова від 26.03.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Разюк Г.П.

Постанова від 26.03.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Разюк Г.П.

Ухвала від 27.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Разюк Г.П.

Ухвала від 27.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Разюк Г.П.

Ухвала від 05.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Разюк Г.П.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Разюк Г.П.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Разюк Г.П.

Ухвала від 15.01.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Разюк Г.П.

Рішення від 19.12.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні