Рішення

від 29.11.2023 по справі 187/1256/21

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1256/21

2/0187/19/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Говоруха В.О., за участі секретаря судового засідання Єрмолаєва О.В., розглянувши в відкритому судовомузасіданні, за участі представника позивача адвоката Дрозд Р.Ю. і представника відповідача адвоката Тиховліс В.Р., третьої особи ОСОБА_1 , цивільну справу за за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства фірми «Оріон» про визнання правочинів недійсними, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, повернення майна з чужого незаконного володіння і стягнення збитків, треті особи: ОСОБА_1 , Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

В С Т А Н О В И В:

В 2021 році до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся представник позивача ОСОБА_2 адвокат Дрозд К.Т. з позовом до ППФ «Оріон» про визнання недійсними договорів (оренди), треті особи: ОСОБА_1 , Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Ухвалою від 16.09.2021 відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Звертаючись до суду позивач просила суд:

1. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки реєстраційний номер 251963012237, кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га від 23 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ФІРМА "ОРІОН" (Ідентифікаційний код 24434654), скасувавши державну реєстрацію договору.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки реєстраційний номер 180028712237, кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га від 23 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ФІРМА "ОРІОН" (Ідентифікаційний код 24434654), скасувавши державну реєстрацію договору.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки реєстраційний номер 180067912237, кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га від 23 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ФІРМА "ОРІОН" (Ідентифікаційний код 24434654), скасувавши державну реєстрацію договору.

4. Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження майном, шляхом вилучення у ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМА "ОРІОН" (Ідентифікаційний код 24434654) та передання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки реєстраційний номер НОМЕР_2 , кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

5. Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження майном, шляхом вилучення у ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМА "ОРІОН" (Ідентифікаційний код 24434654) та передання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки реєстраційний номер НОМЕР_3 , кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

6. Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження майном, шляхом вилучення у ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМА "ОРІОН" (Ідентифікаційний код 24434654) та передання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки реєстраційний номер НОМЕР_4 , кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

7. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМА "ОРІОН" (Ідентифікаційний код 24434654) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки у сумі 31 495,85 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот сім гривень вісімдесят п`ять копійок).

При цьому обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що між позивачкою та відповідачем 23.12.2013 укладено договори оренди земельних ділянок, власником яких є вона, а саме: реєстраційний номер 251963012237, кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га; реєстраційний номер 180028712237, кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га; реєстраційний номер 180067912237, кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га. На наступних умовах, щодо сплати орендної плати:

-реєстраційний номер 251963012237, кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га, - 506.26 грн за рік, усього за 10 років - 5062,60 грн,

-реєстраційний номер 180028712237, кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га 1012,52 грн. за рік, усього за 10 років -10125,52 грн,

-реєстраційний номер 180067912237, кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га - 1012,52 грн. за рік, усього за 10 років -10125,52 грн.

29.11.2013р. ОСОБА_1 видав позивачці 19 000,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч гривень) в рахунок часткової майбутньої орендної плати за договорами оренди, що буде ним укладений за досягнутою домовленістю строком на десять років.

З початку 2014 року позивачка зверталась до ОСОБА_1 через невиплату ним згідно досягнутих домовленостей остатку суми орендної плати за договорами оренди. За вимогою ОСОБА_1 11.08.2014р. вона видала на його ім`я довіреність на земельну ділянку, кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га. і склала заповіт.

У серпні 2014 року ОСОБА_1 видав позивачці ще 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень) в рахунок часткової майбутньої орендної плати за договорами оренди, що буде ним укладений за досягнутою домовленістю строком на десять років.

Отже, згідно домовленостей досягнутих між позивачкою та ОСОБА_1 строк договорів оренди повинен був складати 10 років, однак у травні 2021 року їй стало відомо, що строк оренди земельних ділянок змінено з 10 на 49 років, тому вона скасувала видані ОСОБА_1 довіреність і заповіт.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що укладення вказаних договорів мало місце за існування тяжкої обставини, якою для позивача була хвороба чоловіка на рак, що потребувала щонайшвидшого оперативного втручання для її усунення. За відсутності фінансової можливості, позивачка була змушена в найкоротший строк знайти грошові кошти на оплату діагностичних заходів, проведення необхідних аналізів, купівлю медикаментів, проведення самої операції та подальшу реабілітаційну терапію чоловіка. Саме через те, що ситуація була безвихідною, задля «спасіння» життя чоловіка позивач була змушена погодитись на пропозицію ОСОБА_1 про надання грошей в обмін на видачу йому довіреності та укладення на його користь заповіту, оскільки це надавало можливість усунути тяжку обставину - вирішити проблему зі здоров`ям чоловіка, врятувати її життя. Умови на яких ОСОБА_1 уклав спірні договори є вкрай невигідними для позивача, оскільки фактично позбавляють її володіння власними земельними ділянками до кінця життя, а також через невідповідність суми отриманої грошової компенсації такому позбавленню. Крім того, позивач наголошує за значному заниженні нормативно грошової оцінки землі, задля заниження вартості орендної плати. Беззаперечно, що на таких умовах за відсутності тяжкої обставини у позивача вона б не вчинила такого правочину як укладення договорів оренди земельних ділянок на вкрай невигідних умовах (за заниженою орендною платою).

Отже, договори оренди земельних ділянок реєстраційний номер 251963012237, кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га, реєстраційний номер 180028712237, кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га, реєстраційний номер 180067912237, кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га від 23.12.2013 року укладені позивачкою під дією тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, що за правилом статті 233 ЦК України призводить до їх недійсності.

Крім того, позивач вказує про те, що в подальшому, ОСОБА_1 використовуючи надані позивачкою довіреності одноособово уклав 09.12.2019 додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок № б\н укладеного 23.12.2013, зареєстрованих Реєстраційною службою Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 23.12.2013 з однієї сторони як директор відповідача, з іншої - як представник позивача за довіреностями. Вказаними додатковими угодами строк оренди змінено з 10 ти років на 49 років. ОСОБА_1 є директором, засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМА "ОРІОН" (ППФ "ОРІОН"), тобто особою, що отримує прибуток від діяльності цієї юридичної особи та керує нею. Отже, додаткові угоди від 09.12.2019 до договору оренди земельної ділянки № б\н укладеного 23.12.2013, зареєстрованого Реєстраційною службою Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 23.12 2013, укладені ОСОБА_1 з ППФ "ОРІОН" укладені ним у своїх інтересах, що є підставою для визнання їх недійсними.

На недійсність укладених договорів, на думку ОСОБА_2 вказує те, що відповідач маючи довіреності від позивача, що видано нею під дією тяжкої обставини - хвороби чоловіка, а також враховуючи попередню усну домовленість про строк оренди землі - 10 років, під час укладення оспорюваних договорів, ОСОБА_1 явно усвідомлював, що укладає договір оренди на відмінний від 10 років строк, а отже вчиняє правочини всупереч інтересам та волі позивачки та бажав (або свідомо допускав) настання несприятливих для довірителя наслідків. Враховуючи, що між позивачем та ОСОБА_1 була відсутня домовленість про строк оренди земельних ділянок на 49 років, ОСОБА_1 скориставшись тяжкою обставиною у сім`ї позивачки та через що виданими йому довіреностями уклав договори оренди з метою ухилення направлених на власне збагачення (ухилення від оплати орендної плати згідно положень підпунктом 1.5.288 статті 288 ПК України) отже, зловмисна домовленість є ще однією підставою для визнання договорів оренди земельних ділянок реєстраційний номер 251963012237, кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га, реєстраційний номер 180028712237 кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га, реєстраційний номер 180067912237, кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га від 23.12.2013 року недійсними на підставі ч. 1 ст. 232 ЦК України.

Таким чином, ППФ "ОРІОН" як фактичний користувач, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов`язаний повернути ці кошти позивачу. Розмір заподіяних позивачу збитків (упущеної вигоди) розраховується виходячи з встановленого законом розміру мінімальної орендної плати. В п. 2.1. цього підпунктом 1.5.288 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Тому надаючи відповідний розрахунок позивач зазначає, що розмір упущеної вигоди позивача становить:

- за період з 24.12.2013р. по 31.12.2013р. 91,07 грн. 7 днів * 13,01 грн.

- за період з 01.01.2014р. по 31.12.2020р. 28 516,56 = 4752,76 грн. *6 років

- за період з 01.01.2021р. по 11.08.2021р. 2 888,22 грн. = 222 дні * 13,01 грн.

Всього розмір упущеної вигоди позивача з 24.12.2013р. по 11.08.2021р. складає 31 495,85 грн.

Викладаючи свою позицію щодо позову, представник відповідача подав до суду відзив на позов де заперечуючи проти позову зазначає, що 23.12.2013 між Позивачем та Відповідачем було укладено наступні договори оренди земельних ділянок на наступних умовах:

1.Договір оренди від 23.12.2013 р. земельної ділянки площею 1,200 га, в тому числі ріллі 1,200 га. За умовами договору: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16 875,27 грн. (пункт 4 договору); договір укладено на 49 років (пункт 7 договору); розмір орендної плати за використання земельної ділянки складатиме 3% від вартості земельної ділянки, тобто загальна сума орендної плати на весь строк дії договору 24 806,74 гривень і сума орендної плати 506,26 гривень на рік у грошовій, натуральній та відробітковій формі (пункт 9 договору); орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня кожного року включно (пункт 11 договору).

2. Договір оренди від 23.12.2013 р. земельної ділянки площею 2,2457 га, в тому числі ріллі 2,2457 га. За умовами договору: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 33750,53 грн. (пункт 4 договору); договір укладено на 49 років (пункт 7 договору); розмір орендної плати за використання земельної ділянки складатиме 3% від вартості земельної ділянки, тобто загальна сума орендної плати на весь строк дії договору 49 613,48 гривень і сума орендної плати 1012,52 гривень на рік у грошовій, натуральній та відробітковій формі (пункт 9 договору); орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня кожного року включно (пункт 11 договору).

3. Договір оренди від 23.12.2013 р. земельної ділянки площею 2,2283 га, в тому числі ріллі 2,2283 га. За умовами договору: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 33750,53 грн. (пункт 4 договору); договір укладено на 49 років (пункт 7 договору); розмір орендної плати за використання земельної ділянки складатиме 3% від вартості земельної ділянки, тобто загальна сума орендної плати на весь строк дії договору 49 613,48 гривень і сума орендної плати 1 012.52 гривень на рік у грошовій, натуральній та відробітковій формі (пункт 9 договору); орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня кожного року включно (пункт 11 договору).

Вказані обставини підтверджуються договорами оренди із відповідною інформацією в них та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Таким чином, найперша обставина, яка невірно зазначена Позивачем - це те, що договори оренди укладалися Позивачем на строк 10 років, хоча фактично такі договори оренди укладалися строком на 49 років.

Аналогічно факт першопочаткового укладення договорів оренди на 49 років спростовує ту обставину, що продовження строків оренди за оспорюваними договорами відбулося за додатковими угодами від 09.12.2019 року, так як цими додатковими угодами у пункті 9 договорів було змінено лише строки попередження орендодавця про намір продовження договорів, привівши відповідний пункт до вимог законодавства, що змінилося. Отже, позивачем самостійно та добровільно було підписано 23.12.2013 року договори оренди щодо земельних ділянок Позивача на 49 років.

Арифметичним підрахунком отриманих Позивачем сум виходить, що протягом першого року оренди (до кінця 2014 року) Позивач отримав суми не лише за всі 10 років оренди за укладеними договорами оренди (25 513,64 грн.), а й більше на 8 486,36 грн. (34 000 грн - 25 513,64 грн), чого Позивач не міг не усвідомлювати та не вирахувати. При цьому, Позивач стверджує, що і сума 19 000 грн., і сума 15 000 грн. була отримана Позивачем в рахунок часткової майбутньої орендної плати за договорами оренди, тобто розрахунок за укладеними договорами оренди ще не завершився. Вказана обставина свідчить про те, що при отриманні грошових коштів у сумах 19 000 грн. та 15 000 гривень Позивач знав про те, що договори оренди було укладено не на 10 років, а на 49 років, оскільки отримана Позивачем сума орендної плати значно перевищувала загальну суму орендної плати за всіма трьома договорами оренди за весь строк оренди, якби він складав 10 років, і що Позивач розуміє, що в майбутньому він має відповідне право на отримання орендної плати за подальший термін оренди земельних ділянок. Наведеними твердженнями Позивача додатково спростовується твердження Позивача про укладення договорів оренди лише на 10 років, оскільки дії Позивача з вимагання та отримання орендної плати у більших розмірах свідчать про усвідомлення Позивача фактичного строку оренди у 49 років, і точно більше, ніж 10 років.

За доданими Позивачкою документами підтверджується те, що її чоловік перебував на стаціонарному лікуванні в період з 09.04.2012 по 28.04.2012 (виписка (епикриз) з медичної карти стаціонарного хворого № 133264), а також що чоловіку Позивачки видано довідку до акту огляду МСЕК від 28.05.2012 року. Позивач же стверджує про звернення до Третьої особи щодо необхідності отримання грошових коштів наприкінці 2013 року, тобто за спливом півтора року від дат видачі вказаних документів. Вказаний час звернення (півтора року) не відповідає ознакам «оперативності» та «невідкладності», на яких наполягає Позивач в позові. Таким чином, Позивач не підтверджує, що обставина передання в оренду земельних ділянок прямим чином пов`язана з захворюваністю чоловіка Позивача. Також, стверджуючи, що отримані кошти були витрачені на проведення операції, післяопераційного та реабілітаційного періодів, аналізів та обстежень, купівлю медикаментів, Позивач не надав жодного доказу витрат коштів, отриманих як орендна плата, на вказані напрямки. Таким чином, Відповідач не може погодитись з тим, що вказана тяжка обставина слугувала безпосередньою причиною укладення Позивачем оспорюваних договорів з Відповідачем чи якось сприяла такому укладенню.

Підпунктом 272.1.1 Податкового кодексу України, в редакції станом на 23.12.2013, встановлено: Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюю ть ся у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах: 272.1.1. для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;». В укладених між Позивачем та Відповідачем договорах зазначено, що в оренду передається рілля (пункт 2 кожного договору) Таким чином, станом на дату укладення оспорюваних договорів оренди мінімальна річна сума орендної плати для ріллі не могла становити менше 0,1% від нормативної оцінки. В свою чергу, Відповідачем було запропоновано Позивачу розмір орендної плати в сумі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що значно перевищує мінімальний розмір, встановлений законодавством на той час. Враховуючи викладене, твердження Позивача, що договір було укладено на вкрай невигідних умовах для Позивача, не відповідає дійсності, оскільки Відповідачем було запропоновано розмір орендної плати, який значно перевищував мінімальний розмір орендної плати та фактично був визначений в тому розмірі, в якому бажав його бачити Позивач - 3% від нормативної оцінки земельної ділянки.

Позивач у 2013 та 2014 роках, і в подальшому протягом семи років (до 2021 року) не посилався на вкрай невигідні умови договорів оренди, отримавши орендну плату одразу за всі зазначені роки. Таким чином, твердження Позивача про укладення договору на вкрай невигідних умовах не відповідає дійсності, оскільки розмір орендної плати в договорах був значно вищим розміру мінімальної орендної плати, встановленому на той час, і поведінка Відповідача була максимально сприятливою для Позивача у періоді укладення оспорюваних договорів.

Крім того, відповідачем викладені заперечення щодо інших обґрунтувань позивача в тому числі щодо відшкодування збитків, які узгоджуються з іншими запереченнями на позов.

Позивач в свою чергу подав відповідь на відзив де заперечуючи проти позиції відповідача зазначає, що є очевидні сумніви в достовірності наданих відповідачем оригіналів договорів як єдиного документу. Відповідачеві було достовірно відома нормативно грошова оцінка земель, переданих в оренду з наданих його позивачем документів, зокрема зі Свідоцтва про право на спадщину. Відповідачем умисно майже в 2,5 рази занижена нормативно грошова оцінка землі.

З заперечень представника відповідача слідує, що він послідовно заперечує щодо обізнаності відповідача про нормативно грошову оцінку землі та наполягає на тому, що така вартість визначена сторонами спільно при укладенні договору, а не відповідачем самостійно.

Надаючи свої пояснення до позову, представник Південно-Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зазначив, що позивачем необґрунтовано залучено Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до участі у справі. Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не є тим учасником, на права та обов`язки якого вплине рішення, а відтак лід виключити з кола третіх осіб Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Під час підготовчого судового засідання представником позивача подано до суду заяву про зміну (збільшення) підстав позову від 03.05.2023 в якій зазначив, що не змінюючи прохальну частину позову, стверджує про недійсність правочину через відсутність волевиявлення позивачки на укладення договору на 49 років. Так аналізуючи договори, які надавалися державному реєстратору директором Приватне підприємство фірма "ОРІОН» Вишницьким Анатолієм Борисовичем представник позивача відзначає, що якщо уважно та детально вивчивши надані відповідачем до суду оригінали договорів оренди, з них вбачається, що сторінка де зазначено реквізити сторін виконана на окремому аркуші паперу, а інші сторінки договору не містять підпису позивачки. Окрім того, усі сторінки, окрім сторінки де зазначено реквізити сторін, не мають жодних друкарських особливостей, тоді як сторінка де зазначено реквізити сторін містить ідентичні на всіх трьох договорах друкарські особливості у вигляді чорних полосок у верхній частині аркушу паперу, що проходять через весь аркуш паперу, що зазвичай з`являються під час копіювання документів. Отже, існують сумніви щодо відповідності наданих представником відповідача копій договорів оренди оригіналу та взагалі наявності договорів оренди як єдиного документу зі строком оренди земельних ділянок у 49 років.

Посилаючись на положення ч.1 ст. 215 ЦК України позивач зазначає, що обставини заміни сторінок у договорах оренди вказують на відсутність в позивачки волі на укладення таких договорів в частині строку оренди.

Таким чином, відсутність волі орендаря на укладення договору на 49 років, що підтверджується заміною аркушів договорів оренди є підставою для визнання договорів оренди земельної ділянки реєстраційний номер 251963012237, кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га від 23 грудня 2013 року, земельної ділянки реєстраційний номер НОМЕР_3 , кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га від 23 грудня 2013 року, та земельної ділянки реєстраційний номер 180067912237, кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га від 23 грудня2013 року, укладеними між ОСОБА_2 та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ФІРМА "ОРІОН" недійсними.

Представник відповідача подав до суду відзив на уточнений позов в якому зазначив, що загальна сума орендної плати за трьома договорами оренди за весь строк оренди (10 років) складає: 5 062,60 грн. + 10 125,52 грн. + 10 125,52 грн. = 25 513,64 грн. При цьому, Позивач стверджує, що і сума 19 000 грн., і сума 15 000 грн. була отримана Позивачем в рахунок часткової майбутньої орендної плати за договорами оренди, тобто розрахунок за укладеними договорами оренди ще не завершився. Вказана обставина, зазначена самим Позивачем в позовній заяві, свідчить про те, що при отриманні Позивачем у серпні 2014 року грошових коштів у сумі 15 000 гривень Позивач розумів та усвідомлював, що, отримуючи більше на 8 486,36 грн., ніж орендна плата за всіма трьома договорами за 10 років оренди, Позивач отримує грошові кошти за наступні роки оренди (подальші за десятим роком оренди).

Наведеними твердженнями Позивача та отриманням Позивачем грошових коштів за строк оренди, який перевищує десять років, додатково спростовується твердження Позивача про укладення договорів оренди лише на 10 років, оскільки дії Позивача з вимагання та отримання орендної плати у розмірах більших, ніж сума орендної плати за 10 років, свідчать про усвідомлення Позивачем фактичного строку оренди у 49 років, і точно більше, ніж 10 років.

Відповідач зазначає, що поведінка Позивача не відповідає ознакам добросовісності, справедливості та розумності як основним засадам цивільного судочинства. Так, поведінка Позивача після укладення договорів оренди, протягом подальших семи з половиною років їх дії, при отриманні грошових коштів у розмірі більшому, ніж загальна сума орендної плати, не свідчить про дотримання Позивачем принципів розумності та добросовісності цивільного законодавства, а спрямована на створення штучних підстав для припинення раніше укладених Позивачем договорів оренди.

Додатковими угодами від 09.12.2019 року у пункті 9 договорів було змінено лише строки попередження орендодавця про намір продовження договорів, привівши відповідний пункт до вимог законодавства, що змінилося. Неможливим є те, щоб державний реєстратор Кравець Роман Анатолійович 23.12.2013 року вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи на підставі додаткових угод від 09.12.2019 року, так як дати додаткових угод на 6 років пізніше, ніж дати зазначеної реєстрації державного реєстратора.

Твердження Позивача про відмінність сторінок договору одна від одної є лише припущенням та не підтверджується ані доказами, ані оригіналами договорів.

Судом витребувано у Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області матеріали реєстраційних справ на підставі яких були внесенні записи №4007287, №4005315, №4000466 до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Під час підготовчого судового засіданні, за клопотанням позивача судом призначено судову технічну експертизу, яка не проведена та від проведення якої позивач відмовився за результатам вирішення клопотання судового експерта.

26.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача адвокат Дрозд Р.Ю. позовні вимоги підтримав повністю. Посилаючись на обставини викладені в поданих до суду заявах по суті спору.

Представник відповідача адвокат Тиховліс В.Р. заперечуючи проти позову посилався на обґрунтування, викладені в відзиві та запереченнях на позов. Просив застувати наслідки пропуску строку давності позивачем.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечуючи проти позову зазначив, що договори на оренду земельних ділянок було укладено з позивачем на 49 років, на її прохання їй було видано орендну плату на перед і надано грошові кошти в сумі 34000 грн. Наполягає на безпідставності позову.

Під час судового розгляду позивачем подано до суду додаткові пояснення щодо ухилення відповідачем від дозволу використання методів дослідження, які можуть призвести до зміни зовнішнього вигляду документа та зміни властивостей його частин, що привело до того, що експерт не зміг провести судово - технічну експертизу і встановити наявність чи відсутність договорів оренди як єдиного документу зі строком оренди земельних ділянок у 49 років, тобто унеможливилось повне, об`єктивне встановлення обставин по справі, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, умисне не надання відповідачем документів витребуваних клопотанням експерта для проведення призначеної у цій справі судової технічної експертизи є ухиленням від проведення такої експертизи.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу і дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1. ст.13 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини 1 статті 80 ЦПК).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.10.2013р., реєстровий № 2-713, № 2-712, витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянку № НВ-1215495522021, № НВ-1215425762021, № НВ-1215571582021, позивач є власником земельних ділянок:

реєстраційний номер НОМЕР_2 , кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області

реєстраційний номер 180028712237, кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області

реєстраційний номер 180067912237, кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області. (т. 1а.с. 45-47)

Відповідно до копії досліджених в судовому засіданні договорів, долучених до позову даних позивачем, копій і оригіналів договорів наданих відповідачем з оригіналами витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та матеріалів реєстраційних справ, на підставі яких були внесенні записи №4007287, №4005315, №4000466 до Державного реєстру прав на нерухоме майно наданих до суду Дніпровською районною військовою адміністрацією Дніпропетровської області (т. 1 а.с. 69-83, 87-95, 115-116, 121-130, т .2 а.с. 40-118), судом встановлено наступне.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.12.2013 вбачається, що державним реєстратором реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9400050 від 23.12.2013 16:29:37 внесено відомості про оренду земельної ділянки строком 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області. Підставою виникнення такого речового права вказано договір оренди землі, серія та номер : б/н, виданий 23.12.2013, видавник: Приватне підприємство «ОРІОН». Орендар: Приватне підприємство «ОРІОН», орендодавець: ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.12.2013 вбачається, що державним реєстратором реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9404231 від 23.12.2013 17:15:39 внесено відомості про оренду земельної ділянки строком 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,200 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області. Підставою виникнення такого речового права вказано договір оренди землі, серія та номер : б/н, виданий 23.12.2013, видавник: Приватне підприємство «ОРІОН». Орендар: Приватне підприємство «ОРІОН», орендодавець: ОСОБА_2 .

Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.12.2013 вбачається, що державним реєстратором реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 93894290 від 23.12.2013 14:40:43 внесено відомості про оренду земельної ділянки строком 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2283 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області. Підставою виникнення такого речового права вказано договір оренди землі, серія та номер : б/н, виданий 23.12.2013, видавник: Приватне підприємство «ОРІОН». Орендар: Приватне підприємство «ОРІОН», орендодавець: ОСОБА_2 .

Сторонами надано суду копії всіх трьох договорі оренди земельних ділянок та відповідачем подано до суду оригінали (свої екземпляри) двох договорів оренди земельних ділянок, а саме, з кадастровим номером 1223781700:02:019:0004, площею 1,200 га і з кадастровим номером 1223781700:02:036:0139, площею 2,2283 га. При цьому, відповідачем надано до суду довідку за підписом бухгалтера ППФ «Оріон» про відсутність оригіналу договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2283 га. Вказані фотокопії і оригінали договорів оренди містять підписи позивача та представника відповідача, розмір орендної плати, а також відомості, що договір укладено на 49 років (п. 7 Договору).

Позивач передав, а відповідач прийняв вказані земельні ділянки в користування про що свідчить акти приймання передачі об`єкта оренди підписані сторонами та надані відповідачем. Позивач отримала від відповідач орендну плату в розмірі 19000 грн. 29.11.2013 та 15000 грн. у серпні 2014 року за користування вказаними земельними ділянками.

Вирішуючи позов, першим слід вирішити питання чи укладав позивач шляхом підписання оскаржувані договори на умовах, викладених в них, як визначену позивачем підставу недійсності оскаржуваних договорів. Вирішення такого питання має значення для визнання оскаржуваних договорів укладеними, і свідчить про подальшу необхідність оцінки підстав недійсності договорів, заявлених позивачем.

Так позивач наполягає на тому, що оскаржувані договори укладені на строк 10 років. І посилається на те, що якщо уважно та детально вивчивши надані відповідачем до суду оригінали договорі оренди, з них вбачається, що сторінка де зазначено реквізити сторін виконана на окремому аркуші паперу, а інші сторінки договору не містять підпису позивачки. Окрім того, усі сторінки, окрім сторінки де зазначено реквізити сторін, не мають жодних друкарських особливостей, тоді як сторінка де зазначено реквізити сторін містить ідентичні на всіх трьох договорах друкарські особливості у вигляді чорних смуг у верхній частині аркушу паперу, що проходять через весь аркуш паперу, що зазвичай з`являються під час копіювання документів. Отже, позивач висловлює сумніви щодо відповідності наданих представником відповідача копій договорів оренди оригіналу та взагалі наявності договорів оренди як єдиного документу зі строком оренди земельних ділянок у 49 років.

Заперечуючи проти такого твердження позивача, відповідач зазначає, що позивачем самостійно та добровільно було підписано 23.12.2013 договори оренди щодо земельних ділянок на 49 років.

За укладеними договорами позивач отримав наступні суми грошових коштів: 19 000,00 гривень - 29.11.2013 в рахунок часткової майбутньої орендної плати за договорами оренди; 15 000,00 гривень - у серпні 2014 року в рахунок часткової майбутньої орендної плати за договорами оренди. Разом позивачем було отримано 19 000,00 грн. + 15 000,00 грн. = 34 000,00 грн. При цьому, позивач категорично наполягає в позові та в заяві про зміну підстав позову на тому, що договори оренди було укладено на 10 років, і загальна сума орендної плати за весь строк оренди за вказаними трьома договорами оренди за весь строк оренди (10 років) складає: 5 062,60 грн. + 10 125,52 грн. + 10 125,52 грн. = 25 513,64 грн. При цьому, позивач стверджує, що і сума 19 000 грн., і сума 15 000 грн. отримана нею в рахунок часткової майбутньої орендної плати за договорами оренди, тобто розрахунок за укладеними договорами оренди ще не завершився. Вказана обставина свідчить про те, що при отриманні грошових коштів у сумах 19 000 грн. та 15 000 гривень позивач знав про те, що договори оренди було укладено не на 10 років, а на 49 років, оскільки отримана позивачем сума орендної плати значно перевищувала загальну суму орендної плати за всіма трьома договорами оренди за весь строк оренди, якби він складав 10 років, і що позивач розуміє, що в майбутньому він має відповідне право на отримання орендної плати за подальший термін оренди земельних ділянок. Крім, того твердження позивача про відмінність сторінок договору одна від одної є лише припущенням та не підтверджується ані доказами, ані оригіналами договорів.

Загальні положення про порядок укладення договору у письмовому вигляді наведений у Цивільному кодексі України.

За ч.1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч.1 ст. 628 ЦК України).

За правилом, встановленим у ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. (ч.3 ст. 639 ЦК України).

За правилом встановленим у ч.1 та 2 ст. 207 ЦК України, - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частина 1 ст. 215 ЦК України вказує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За частиною 2 статті 2 Закону України «Про оренду землі» - відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (ч.1 ст. Закону України «Про оренду землі»).

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

6.19. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

6.20. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

6.21. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».

6.24. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

6.25. Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

6.26. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.27. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

6.28. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

6.33. Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.

6.34. Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Судом встановлено, та визнається сторонами, що позивачем передано, а відповідачем прийнято в користування земельні ділянки належні позивачу, позивачу сплачено орендну плату в розмірі 19000 грн. 29.11.2013 та 15000 грн. у серпні 2014 року.

Отже, приймаючи до уваги, що оскаржувані договори виконуються обома сторонами, тобто орендар використовує земельні ділянки згідно умов договору, а позивач отримує орендну плату, тому такі договори розглядаються як укладені та є чинні.

Таким чином, посилання позивача на те, що обставини заміни сторінок у договорах оренди вказують на відсутність в позивачки волі на укладення таких договорів в частині строку оренди, і є підставою для визнання договорів оренди земельної ділянки реєстраційний номер 251963012237, кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га від 23 грудня 2013 року, земельної ділянки реєстраційний номер НОМЕР_3 , кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га від 23 грудня 2013 року, та земельної ділянки реєстраційний номер НОМЕР_4 , кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га від 23 грудня2013 року, укладеними між ОСОБА_2 та ППФ "ОРІОН" недійсними в силу положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, не відповідають наведеним положенням Закону, які визначать підстави визнання договорів недійсними з таких підстав та визначають наслідки недійсності таких правочинів.

За вказаного суд приходить до висновку, що в даній частині позовні вимоги безпідставні та в їх задоволенні слід відмовити.

В судовому засіданні, за клопотанням позивача, з метою перевірки висловлених позивачем сумнівів щодо відповідності наданих представником відповідача копій договорів оренди оригіналу та взагалі наявності договорів оренди як єдиного документу зі строком оренди земельних ділянок у 49 років, ухвалою від 01.06.2023 призначено судову технічну експертизу. На вирішення експертизи поставити наступні питання: Чи замінювались аркуші у договорах оренди земельних ділянок укладених між ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО ФІРМА "ОРІОН" та ОСОБА_2 від 23.12.2013 щодо земельної ділянки площею 1,2 га і від 23.12.2013, площа земельної ділянки 2,2283 га? Чи виготовлені у різний час сторінки 1-4 та 5 договорів оренди земельних ділянок укладених між ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО ФІРМА "ОРІОН" та ОСОБА_2 від 23.12.2013 щодо земельної ділянки площею 1,2 га і від 23.12.2013, площа земельної ділянки 2,2283 га? Чи виготовлено шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально- розмножувальної техніки надані договори оренди земельних ділянок укладених між ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО ФІРМА "ОРІОН" та ОСОБА_2 від від 23.12.2013 щодо земельної ділянки площею 1,2 га і від 23.12.2013, площа земельної ділянки 2,2283 га? Чи виготовлені на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях) надані договори оренди земельних ділянок укладених між ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО ФІРМА "ОРІОН" та ОСОБА_2 від 23.12.2013 щодо земельної ділянки площею 1,2 га і від 23.12.2013, площа земельної ділянки 2,2283 га?

За відсутності згоди відповідача на надання дозволу використання експертом методів дослідження, які можуть призвести до зміни зовнішнього вигляду документа та зміни властивостей його частин, останній не зміг провести судову експертизу та направив повідомлення про неможливість проведення дослідження.

Представник позивача зазначає, що умисне не надання відповідачем документів витребуваних клопотанням експерта для проведення призначеної у цій справі судової технічної експертизи є ухиленням від проведення такої експертизи, а тому просить, за приписами ст. 109 ЦПК України застосування до відповідача наслідків ухилення від проведення судової технічної експертизи, призначеної ухвалою суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти наявності підстав для застосування наслідків ухилення від проведення судової експертизи зазначаючи про те, що відповідач заперечує проти застування судовим експертом руйнівних засобів дослідження виключно через те, що надані для дослідження оригінали договорів є єдиними примірниками договорів, які продовжують діяти і потрібні як для продовження правовідносин з позивачем так і для взаємодії з державними органами. Просить розцінювати його поведінку, як належну обачність.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Визначаючи наявність підстав для визнання встановленим обставин, для з`ясування яких призначалася судова експертиза, суд виходить з того, що встановлення факту наявності договорів оренди як єдиного документу зі строком оренди земельних ділянок у 49 років, чи його відсутності, за умови фактичного виконання оскаржуваних договорів не є підставою для визнання таких договорів недійсними з підстав заявлених позивачем (підстава визначена ч. 1 ст. 215ЦК України), а тому не є негативними наслідками для відповідача і не може бути мотивом для ухилення останнього від проведення судової експертизи, на якому наполягає позивач. Тому підстави для застосування положень ст. 109 ЦПК України, відсутні.

Вирішуючи позовні вимоги в частині обґрунтованості вимог позивача про недійсність вказаних договорів оренди земельних ділянок в силу укладення їх позивачкою під дією тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, за правилом статті 233 ЦК України, суд виходить з наступного:

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як свідчить тлумачення частини першої статті 233 ЦК України умовами, існування яких надає підстави особі звертатися до суду, а суду - виносити рішення про визнання правочину недійсним є:

а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин;

б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов.

Судом встановлено, що позивач має чоловіка - ОСОБА_3 , який перебуває на «Д» обліку у лікаря ЗПСМ з діагнозом рак шлунка. Чоловік позивачки перебував на стаціонарному лікуванні в період з 09.04.2012 по 28.04.2012 (виписка (епикриз) з медичної карти стаціонарного хворого № 133264). Крім того, чоловіку позивачки видано довідку до акту огляду МСЕК від 28.05.2012 про надання першої групи інвалідності (т. 1 а.с 48-51).

Відповідач заперечує твердження позивача, про те, що обставина передання в оренду земельних ділянок прямим чином пов`язана з захворюваністю чоловіка позивача.

Таким чином, аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини на підтвердження яких позивачем надані суду вищеперелічені докази, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи не доводять в достатній мірі факт того, що вказана ОСОБА_2 тяжка обставина у виді тяжкої хвороби чоловіка слугувала безпосередньою причиною укладення позивачем оспорюваних договорів з відповідачем чи якось сприяла такому укладенню, на умовах викладених в них, в грудні 2013 року.

Перевіряючи твердження позивача про укладення позивачем договорів оренди на вкрай невигідних умовах, про що свідчить умисне заниження позивачем нормативно грошової оцінки земельних ділянок для заниження розміру орендної плати, суд виходить з того, що оскаржувані договори, в частині характеристик об`єкта оренди і визначення орендної плати, укладені на наступних умовах, що відображені в п. 4 і 9 таких договорів:

-в договорі оренди землі, укладеному 23.12.2013, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1223781700:02:019:0004, площею 1,2 га нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначена в розмірі 16 875,27 гривень;

-в договорі оренди землі, укладеному 23.12.2013, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1223781700:02:036:0139, площею 2,2283 га нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначена в розмірі 33 750,53 гривень;

-в договорі оренди землі, укладеному 23.12.2013, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1223781700:02:031:0030, площею 2,2457 га нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначена в розмірі 33 750,53 гривень.

При цьому, розмір орендної плати за використання земельної ділянки складає не менше 3% від вартості земельної ділянки, та становить 506,26 грн., 1012,52 і 1012,52 грн. на рік у грошові формі, відповідно. (а.с. 69-83).

Позивач наполягає на тому, що відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель виданого Відділом Держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області, нормативно грошова оцінка земельних ділянок складає:

реєстраційний номер 251963012237, кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га - 40617,42 гривень; реєстраційний номер 180028712237, кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га - 59108,14 гривень; реєстраційний номер 180067912237, кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га - 58700,13 гривень.

Визначаючи мінімальний розмір орендної плати за користування земельними ділянками, який врегульовано положеннями Податкового кодексу України, слід визначати такий показних на момент укладення оскаржуваних договорів.

Так, на дату укладення оспорюваних договорів оренди (23.12.2013) підпункт 288.5.1. ПКУ передбачав наступні положення:

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку що встановлюється цим розділом.

В свою чергу, підпунктом 272.1.1 ПКУ встановлено:

272.1. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

272.1.1. для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1.

Таким чином, станом на дату укладення оспорюваних договорів оренди мінімальна річна сума орендної плати для ріллі не могла становити менше 0,1% від нормативної оцінки.

А тому твердження позивача про укладення оскаржуваних договорів оренди на вкрай невигідних умовах, через умисне заниження нормативно грошової оцінки земельних ділянок з метою заниження розміру орендної плати і визначення її в розміру, меншому ніж визначено положеннями ПКУ, тобто створення умов, за яких за відсутності тяжкої життєвої обставини позивач не уклала б таких договорів, не відповідає встановленим обставинам справи. Так, розмір орендної плати, визначений за укладеними угодами вочевидь вищий за розмір, який обраховується з мінімально визначеного, положеннями ПКУ, на час укладення договору, навіть з урахуванням показників нормативно грошової оцінки земельних ділянок, на існуванні яких наполягає позивач.

Отже, позовні вимоги позивача, про недійсність оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок в силу укладення їх позивачкою під дією тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, безпідставні та в їх задоволенні слід відмовити.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує про те, що ОСОБА_1 будучи директором, засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником ППФ "ОРІОН", використовуючи надані позивачкою довіреності одноособово уклав 09.12.2019 додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок № б\н укладеного 23.12.2013, з однієї сторони як директор відповідача, з іншої - як представник позивача за довіреностями. Вказаними додатковими угодами строк оренди змінено з 10 ти років на 49 років. Отже, додаткові угоди від 09.12.2019 до договору оренди земельної ділянки № б\н укладеного 23.12.2013, укладені ОСОБА_1 з ППФ "ОРІОН", укладені ОСОБА_1 у своїх інтересах, що є підставою для визнання їх недійсними в силу статті 238 ЦК України.

Відповідач заперечуючи зазначає, що оскаржувані договори оренди від 13.12.2013 укладені на 49 років, а тому наведене твердження позивача не відповідає дійсності та не може бути підставою для визнання недійсними укладених договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Судом встановлено, що додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки № б\н укладеного 23.12.2013 року, зареєстрованого Реєстраційною службою Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 23.12.2013 року, від 09.12.2019 «внесено до Договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 23.12.2013 року, зареєстрованого Реєстраційною службою Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 23.12.2013 року, номер запису 4007287, про оренду земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, наступні зміни та доповнення:

1.Пункт 7 Договору викласти в наступній редакції:

7. Договір укладено на 49 років, до 23.12.2062 року. Після закінчення строку договору Орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 1 (один) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

2. Пункт 38 Договору викласти в наступній редакції:

38. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку або її частину до іншої особи (осіб) (в тому числі в порядку спадкування), а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору. Цей договір зберігає чинність для нового власника (власників) земельної ділянки.» (т.1 а.с. 85).

Крім того, додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки № б\н укладеного 23.12.2013 року, зареєстрованого Реєстраційною службою Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 23.12.2013 року, від 09.12.2019 «внесено до Договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 23.12.2013 року, зареєстрованого Реєстраційною службою Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 23.12.2013 року, номер запису 4005315, про оренду земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, наступні зміни та доповнення:

1.Пункт 7 Договору викласти в наступній редакції:

7. Договір укладено на 49 років, до 23.12.2062 року. Після закінчення строку договору Орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 1 (один) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

2. Пункт 38 Договору викласти в наступній редакції:

38. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку або її частину до іншої особи (осіб) (в тому числі в порядку спадкування), а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору. Цей договір зберігає чинність для нового власника (власників) земельної ділянки.» (т.1 а.с. 86).

Отже, вказаними додатковими угодами не було змінено строк оренди, і укладення вказаних додаткових угод 09.12.2019, не може бути підставою визнання договорів оренди земельних ділянок від 23.12.2013 недійсними з підстав порушення приписів ч.3 ст.238 ЦК України, тому такі позовні вимоги безпідставні і задоволенню не підлягають.

Як підставою для визнання оскаржуваних договорів оренди позивач посилається на те, що вони укладені в результаті зловмисної домовленості. Так, позивач зазначає, що враховуючи, що між позивачем та ОСОБА_1 була відсутня домовленість про строк оренди земельних ділянок на 49 років, ОСОБА_1 скориставшись тяжкою обставиною у сім`ї позивачки та через що виданими йому довіреностями уклав договори оренди з метою ухилення направлених на власне збагачення (ухилення від оплати орендної плати згідно положень підпунктом 1.5.288 статті 288 ПК України) отже, зловмисна домовленість є ще однією підставою для визнання договорів оренди земельних ділянок реєстраційний номер 251963012237, кадастровий номер 1223781700:02:019:0004, площа 1,2 га, реєстраційний номер 180028712237 кадастровий номер 1223781700:02:031:0030, площа 2,2457 га, реєстраційний номер 180067912237, кадастровий номер 1223781700:02:036:0139, площа 2,2283 га від 23.12.2013 року недійсними на підставі ч. 1 ст. 232 ЦК України.

В свою чергу відповідач вказує про те, що він не може надати погодження вказаного факту або заперечення щодо нього, оскільки з вказаного позивачем в позові обґрунтування відсутня інформація між якими саме особами існувала (чи не існувала) зловмисна домовленість та в чому саме вона полягала.

Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. (Верховний Суд у постанові від 22.04.2019р. у справі № 623/2518/17).

Як встановлено судом оскаржувані договори підписані сторонами, а саме ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як директором ППФ «Оріон» особисто, тобто договори укладено без представництва сторін на підставі доручень, а тому твердження, позивача про те, що ОСОБА_1 скориставшись виданими йому довіреностями уклав оскаржувані договори оренди, помилкове, що вказує на безпідставність заявлених вимог, в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації оскаржуваних договорів, усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження майном, шляхом вилучення у відповідача і передачі позивачеві переданих в оренду земельних ділянок та стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди), є похідними від вимоги про визнання оскаржуваних договорів недійсними, тому оскільки підстав для визнання оскаржуваних договорів оренди, про які заявлено позивачем, судом не встановлено. Таким чином, в задоволенні означених вимог, слід відмовити не надаючи їм окремого аналізу.

Вирішуючи заявлену відповідачем заяву про відмову в задоволенні позову в зв`язку зі сплином строку позовної давності слід виходити з насутпного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до вимог статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що застосування позовної давності можливе лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.11.2018 по справі № 575/476/16-ц (14-306цс18).

Тому, оскільки в даній справі судом не встановлено порушення права позивача, за захистом якого вона звернулася до суду і судом відмовлено у позові через необґрунтованість останнього, тому підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності немає.

Керуючись ст.ст. 12, 13,81,89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного підприємства фірми «Оріон» про визнання правочинів недійсними, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, повернення майна з чужого незаконного володіння і стягнення збитків, треті особи: ОСОБА_1 , Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07.12.2023.

Суддя: В. О. Говоруха