Рішення

від 11.12.2023 по справі 621/1361/23

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/1361/23

Провадження 2/621/493/23

11 грудня 2023 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді В. Філіп`євої,

за участю секретаря судового засідання А.Бабич

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (не з`явився)

представник позивача адвокат Вовк Сергій Анатолійович, довіреність представника реєстровий №99 (а.с.12-13) (в режимі відеоконференції)

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕНЕРГОСТІЛ", код ЄДРПОУ 33671383,

представник відповідача адвокат Острась Володимир Юрійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Завод «Енергостіл»,

про стягнення компенсації в зв`язку з порушенням строків виплати частини доходів.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Вовк С.А. звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - ТОВ "Завод "Енергостіл" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та постанови КМУ № 159.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.05.2023 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків (а.с.19).

16 травня 2023 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків, а також уточнена позовна заява про стягнення компенсації в зв`язку з порушенням строків виплати частини доходів (а.с.23-29)

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.05.2023 року відкрито провадження за уточненою позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом її учасників в судове засідання. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті позовних вимог. (а.с.45)

В обґрунтування позову, з подальшими уточненнями, зазначено, що з жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Завод «Енергостіл» на посаді слюсаря-ремонтника 6 розряду. 20 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 був укладений контракт про проходження служби в Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на 3 роки. Позивач повідомив директора ТОВ «Завод «Енергостіл» про укладення контракту з наданням його копії відповідачеві. Відповідно до положень статті 119 КЗпП України, відповідач був зобов`язаний зберегти за позивачем місце роботи та посаду. В порушення вказаної норми відповідач не виплачував позивачеві середній заробіток, що стало підставою для звернення в лютому 2021 року до суду. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10.06.2021 року по справі № 621/336/21 позивачеві було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Полтавського апеляційного суду від 21.03.2023 року рішення суду І інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким з відповідача ТОВ «Завод «Енергостіл» на користь позивача стягнуто за період з 30.12.2019 по 18.07.2022 року 385065,18 гривень середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом з відрахуванням зі стягнутих сум встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів. 11 квітня 2023 року відповідач на виконання рішення Полтавського апеляційного суду перерахував позивачеві суму середнього заробітку, що підтверджує наявність порушення відповідачем строків виплати середнього заробітку, який має регулярний дохід, а тому відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», просить стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 140687,91 гривень.

Відповідач не погодився з пред`явленим позовом та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначив у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач безпосередньо після укладення контракту 20.12.2019 року своєчасно та належним чином не повідомляв відповідача про укладення контракту, а про факт його укладення уповноважені особи відповідача довідалися лише під час розгляду в Зміївському районному суді Харківської області цивільної справи № 621/336/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Завод «Енергостіл» про стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом. При цьому, судом І інстанції було відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог, а отже до ухвалення постанови Полтавського апеляційного суду від 21.03.2023 року, яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , у відповідача, на його думку, такого обов`язку не виникало. Після ухвалення вище вказаної постанови судом апеляційної інстанції відповідач добровільно 11 квітня 2023 року сплатив визначену судом суму заробітку, а тому жодного порушення відповідачем строків виплати частини доходів позивачу допущено не було, в зв`язку з чим відповідач просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог (а.с.55-57)

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_3 зазначив, що обов`язок відповідача по нарахуванню та виплаті позивачеві середнього заробітку під час проходження військової служби виник з початку проходження такої служби, а саме: з 20 грудня 2019 року. Це питання не є предметом спору і не потребує додаткового доказування, оскільки дана обставина (факт) встановлений постановою Полтавського апеляційного суду від 21.03.2023 року по цивільній справі № 621/336/21. Правовою підставою виплати компенсації є пряма норма Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка зобов`язує підприємства, установи, організації виплачувати таку компенсацію працівникам у випадку порушення строків їх виплати» (а.с.78-81)

У запереченнях на відповідь представник відповідача В.Острась наполягав на необґрунтованості позовних вимог, вказавши, що норми права, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог стосуються нарахованих, але не виплачених працівнику доходів, і компенсація втрати доходів проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців нарахованих, але не виплачених доходів. Відповідачем нарахування й виплата заробітної плати на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 21.03.2023 року здійснена 11 квітня 2023 року, місячний строк не сплинув, а тому підстав для стягнення компенсації за порушення строків виплати доходу немає (а.с.87-89)

В судовому засіданні представник позивача С.Вовк підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в заявах по суті.

Представник відповідача В.Острась просив відмовити у задоволенні позову, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим. Посилався на позиції, викладені у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, подані до матеріалів справи, суд встановив наступне:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого 05.12.1996 року Зміївським РВ УМВСУ в Харківській області (а.с.8-10)

Згідно Довідки №35 від 27.01.2022 року, сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_4 з 20.12.2019 року по теперішній час (а.с.11)

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10.06.2021 року у цивільній справі № 621/336/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Завод «Енергостіл» про стягнення середнього заробітку та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог (а.с.61)

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21.03.2023 року у справі № 621/336/21 з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергостіл» на користь позивача ОСОБА_1 за період з 30.12.2019 по 18.07.2022 року стягнуто 385065,18 гривень середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом з відрахуванням зі стягнутих сум встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів (а.с.36-39, а.с 62- 68)

Як вбачається з виписки по картковому рахунку АТКБ «CREDIT AGRICOLE», належному позивачеві ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на його рахунок надійшла грошова сума в розмірі 309977,47 гривень. Джерело поповнення не зазначено (а.с.40)

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом пункту 1статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), кожен має право на повагу до свого приватного життя, яке включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, в тому числі, стосунки професійного або ділового характеру. Обмеження, накладені, зокрема, на доступ до трудової діяльності, впливають на приватне життя людини та є втручанням у право на повагу до такого життя, а тому підпадають під дію статті 8 Конвенції.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, апеляційним судом, зокрема, встановлено, що позивач ОСОБА_1 , працюючи на посаді слюсаря-ремонтника 6 розряду на підприємстві відповідача ТОВ «Завод «Енергостіл», 20 грудня 2019 року уклав контракт про проходження військової служби в лавах Збройних Сил України строком на 3 роки, який відповідно до положень частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на день укладення контракту) користувався гарантіями, передбаченими ч.3, ч.4 статті 119 Кодексу законів про працю України. При проходженні військової служби під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення за позивачем зберігалися місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в якому він працював на час призиву. Вказані гарантії є безумовними і діяли стосовно позивача, як зазначила колегія суддів, до 19 липня 2022 року з дня набрання чинності змін до статті 119 КЗпП України, якими скасовано збереження середнього заробітку за мобілізованими працівниками відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року.

Судом апеляційної інстанції також встановлено розмір середньоденного заробітку позивача в сумі 599,79 гривень, та кількість днів 642 робочих дні, за які позивачеві належить виплатити суму середнього заробітку в загальному розмірі 385065,18 гривень.

Питання, пов`язані з компенсацією громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.

Так, відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян, суми відшкодування шкоди, в тому числі у разі втрати годувальника.

Згідно статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 7 Закону, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 09.08.2022 року в справі № 460/4765/20, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9- рп/2013 у справі № 1-18/2013 Суд дійшов висновку, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким терміном звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Верховний Суд у своїй постанові від 24.09.2020 року у справі № 280/788/19 також вказав, що нормативне регулювання компенсації не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та неставить узалежність компенсаціювтрати частинигрошових доходіввід попереднього,окремого нарахуваннядоходів. При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їхньої виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари й послуги. Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але невиплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, що його можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 13 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені (пункти 90-93 постанови).

Таким чином, позиція представника відповідача щодо застосування положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виключно до нарахованого, але невиплаченого заробітку, не відповідає усталеній судовій практиці судів вищих інстанцій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання компенсаціївтрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з січня 2020 року по липень 2022 року (строк, заявлений позивачем) на суму виплачених доходів в розмірі 385065,18 гривень, визначеної постановою Полтавського апеляційного суду від 21.03.2023 року по цивільній справі № 621/336/21, в розмірі 140687,91 гривень, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно пункту 6 ч.1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд, крім іншого, вирішує також питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1, ч.2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону,на користьякої ухваленорішення,звільнено відсплати судовихвитрат,з другоїсторони стягуютьсясудові витратина користьосіб,які їхпонесли,пропорційно дозадоволеної чивідхиленої частинивимог,а іншачастина компенсуєтьсяза рахунокдержави упорядку,встановленому КабінетомМіністрів України.

Оскільки позивач ОСОБА_2 при зверненнідо судузвільнений відсплати судовогозбору напідставі п.1частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача ТОВ «Енергостіл» належить стягнути на користь держави суму судового збору в розмірі 1406,88 гривень (1% від суми задоволених майнових вимог відповідно до Закону України «Про судовий збір»).

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 235-236 КЗпП України, Законом України ««Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕНЕРГОСТІЛ", код ЄДРПОУ 33671383, - на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , компенсаціювтрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з січня 2020 року по липень 2022 року в розмірі 140687,91 (сто сорок тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 91 коп) гривень

Стягнути з відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕНЕРГОСТІЛ", код ЄДРПОУ 33671383, на користь держави суму судового збору в розмірі 1406,88 (одна тисяча чотириста шість грн. 88 коп) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕНЕРГОСТІЛ", код ЄДРПОУ 33671383, юридична адреса: 03150, місто Київ, вул.Антоновича, буд.44, оф.57, місце здійснення діяльності: Харківська область, Чугуївський район, смт.Слобожанське, вул.Балаклійське шосе, буд.30, 63460.

Повний текст рішення складено 11.12.2023

Суддя В.Філіп`єва