Рішення

від 13.11.2023 по справі 456/1251/23

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/1251/23

Провадження № 2/456/579/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , Дочірнє підприємство «Прикарпатське будівельно-монтажне управління» Закритого акціонерного товариства «Карпаткурортбуд» про визнання нечинним рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву про затвердження протоколу щодо виділення житла й видачу ордера на вселення у житлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 13.03.2023 звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 8 від 13.01.2023 «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні протоколу та видачі ордера на вселення» та зобов`язати виконавчий комітет Моршинської міської ради Львівської області повторно розглянути його заяву про затвердження протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 щодо виділення йому та видачі ордера на вселення у квартиру АДРЕСА_1 , поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 8 від 13.01.2023 йому відмовлено у затвердженні протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 та видачі ордеру на вселення у квартиру АДРЕСА_2 . Підставою відмови зазначено довідку про зареєстрованих осіб у спірній квартирі, яка, на думку Моршинської міської ради, є зайнята (не є вільною). Вказане рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради вважає незаконним з наступних міркувань.

Так, спір щодо вище вказаної квартири між ним та сім`єю ОСОБА_3 є тривалим і був предметом розгляду судових інстанцій усіх рівнів. Ще 14.12.1999 спільним засіданням адміністрації та профспілкового комітету ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» проводився розподіл квартир старого житлового фонду в АДРЕСА_3 .

Він працював в управлінні ДП «Прикарпатське БМУ» з 29.08.1981 та перебував на квартирному обліку як особа, що потребує покращення житлових умов, з 05.02.1985 на загальній черзі під № 5 . ОСОБА_4 працював в управлінні з 22.02.1988 та перебував на квартирному обліку з 11.04.1988 разом з членами своєї сім`ї: дружиною ОСОБА_5 , тоді ще неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_6 та дочкою ОСОБА_2 на загальній черзі під номером 31.

Рішенням спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 (протокол № 1) йому виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 зі зняттям його з квартирного обліку.

Сім`я ОСОБА_3 , користуючись квартирою АДРЕСА_4 , самовільно зайняла виділену йому квартиру АДРЕСА_5 в цьому ж будинку.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.06.2007 по цивільній справі № 2-123/2007 Сидорових, в тому числі ОСОБА_2 , виселено з наданої йому квартири, проте останні повторно самовільно зайняли спірну квартиру.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11.05.2010 скасовано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.12.2009 по цивільній справі № 2-250/09 за позовом ОСОБА_3 про визнання права на спірну квартиру АДРЕСА_2 та залишення житла за проживаючими.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15.07.2013 по цивільній справі №1323/2542/12 скасовано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2012, відмовлено в позові Сидорових про визнання права на проживання в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 та зобов`язання укласти договір житлового найму на вказане житло.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2013 частково задоволено його позов до виконавчого комітету Моршинської міської ради, Сидорових, треті особи: ДІІ «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд», первинна профспілкова організація ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд», служба у справах дітей виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області про виселення та спонукання видати ордер. Цим рішенням виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 в квартиру АДРЕСА_4 та зобов`язано виконавчий комітет Моршинської міської ради розглянути питання про затвердження протоколу спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 та видачі йому ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_1 після її вивільнення. Апеляційний суд Львівської області за результатами розгляду апеляційної скарги Сидорових 15.04.2014 в частині виселення Сидорових з квартири АДРЕСА_2 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_3 , при цьому визнавши неправомірність їх користування цією квартирою. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Апеляційний суд при розгляді даної справи керувався представленим Сидоровими рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ДП «Прикарпатське БМУ» від 12.12.2011 (протокол № 2) про начебто виділення спірної квартири висококваліфікованому спеціалісту будівельнику ОСОБА_4 та визнання нечинним рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ДП «Прикарпатське БМУ» від 21.01.2009 (протокол № 1) про виділення йому цієї квартири.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.06.2016. по цивільній справі № 456/4639/14-ц рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету від 12.12.2011 (протокол №2 ) про виділення спірної квартири ОСОБА_3 визнано нечинним. Судове рішення набрало законної сили.

Після ухвалення судового рішення він у черговий раз звернувся до Моршинської міської ради щодо видачі ордеру на виділену йому квартиру. Третя особа ДП «Прикарпатське БМУ» також двічі зверталося до Моршинської міської ради Львівської області з клопотанням про затвердження протоколу № 1 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ДП «Прикарпатське БМУ» від 21.01.2009 та видачу йому ордеру на квартиру.

Будинок, я якому розташована спірна квартира, на даний час переданий на баланс Моршинської міської ради Львівської області.

Спірна квартирав АДРЕСА_6 надана йомуна законнихпідставах,а сім`я ОСОБА_3 самовільно(безналежних наце правовихпідстав)вселилася вцю квартиру.Відповідно Сидоровине відносятьсядо осіб,яких неможна виселитибез наданняіншого житла,тому неможна вважати,що спірнаквартира єзайнята. А тому він змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідачем виконавчимкомітетом Моршинськоїміської радиЛьвівської областіподано відзивна позовнузаяву,в якомуостанній позовнівимоги позивача невизнає тазаперечує їхповністю.Зокрема,серед іншого,зазначає щозаява ОСОБА_1 від 08.12.2022про затвердженняпротоколу №1спільного засіданняпрофспілкового комітетута адміністраціїДП «ПрикарпатськеБМУ» ЗАТ«Карпаткурортбуд» від21.01.2009та видачі ордеру на вселення вквартиру АДРЕСА_1 булапредметом розглядуна засіданнігромадської комісіїз житловихпитань.За результатомїї розглядукомісія ухвалиларекомендувати виконавчомукомітету Моршинськоїміської радине затверджуватиПротокол №1спільного засіданняпрофспілкового комітетута адміністраціїДП «ПрикарпатськеБМУ» ЗАТ«Карпаткурортбуд» від21.01.2009та підготуватипроект рішенняпро відмову увидачі ордеруна вселенняв квартиру АДРЕСА_1 тазатвердження протоколу.Вагомою обставиноює те,що 17жовтня 2001року Актомприймання-передачівідомчого житловогофонду вкомунальну власністьМоршинській міськійраді переданожитловий будинокпо АДРЕСА_3 ,і самез 2001року розпорядником(власником)майна будинку АДРЕСА_3 ,в томучислі комунальноїквартири АДРЕСА_5 ,є Моршинськаміська рада,а неДП «ПрикарпатськеБМУ» ЗАТ«Карпаткурортбут» чийого профспілковийорган,а балансоутримувачемцього будинкує Підприємствожитлово-комунальногогосподарства Моршинськоїміської ради,яке єтаким відповідно до рішення Моршинської міської ради Стрийського району Львівської області від 30.10.2001 № 263.

Тому, оскільки даний будинок є комунальною власністю, саме виконавчий комітет Моршинської міської ради має законне право розпоряджатись цим житловим фондом.

Що стосується видачі ордера на вселення в житлове приміщення, то такий може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Вагомим фактом в даному випадку є те, що в квартирі АДРЕСА_2 ще з 2006 року зареєстрована та проживала сім`я ОСОБА_3 на підставі договору найму житла, який ніким не оскаржувався і не скасовувався, та з часу реєстрації у квартирі по сьогоднішній день сплачувала усі витрати (комунальні послуги) за утримання квартири, відповідно така не може вважатись вільною.

Також зазначає, що відповідно до адміністративної послуги Центру надання адміністративних послуг Моршинської міської ради «Видача ордера на жиле приміщення» відбувається відповідно до певної процедури, а саме: шляхом звернення особисто або через представника за нотаріально завіреною довіреністю (з пред`явленням документів, які засвідчують особу представника) із заявою, довідкою про склад сім`ї, копією паспорта та ідентифікаційного коду усіх осіб, які вказані у довідці про склад сім`ї, рішення про розподіл житла, обліковою справою заявника. Однак ОСОБА_1 для отримання даної послуги до Моршинської міської ради не звертався, а подав заяву щодо затвердження протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 та видачі ордера на вселення в квартиру АДРЕСА_2 , не подавши при цьому жодного документу для видачі ордера.

Враховуючи перераховані вище обставини, виконавчий комітет Моршинської міської ради не мав можливості затвердити Протокол № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 та видати ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_2 .

Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, обгрунтування якого аналогічне, наведеному в поданому позові.

Треті особи ОСОБА_2 та Дочірнє підприємство «Прикарпатське будівельно-монтажне управління» Закритого акціонерного товариства «Карпаткурортбуд» правом подачі письмових пояснень не скористалися.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.

Вказана цивільна справа перебувала у провадженні судді Микитина В.Я.

25.07.2023 Стрийським міськрайонним судом Львівської області у складі судді Микитина В.Я. постановлено ухвалу про самовідвід, матеріали справи передано до канцелярії Стрийського міськрайонного суду Львівської області для виконання вимог, визначених ч. 1 ст. 33 та ч. 1 ст. 41 ЦПК України /а.с. 115-116/.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2023 року (підстава для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи ухвала про задоволення заяви про самовідвід судді від 25.07.2023) головуючим суддею визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 117/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.08.2023 прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Моршинської міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Дочірнього підприємства «Прикарпатське будівельно-монтажне управління» Закритого акціонерного товариства «Карпаткурортбуд» та первинної профспілкової організації Дочірнього підприємства«Прикарпатське будівельно-монтажнеуправління» Закритогоакціонерного товариства«Карпаткурортбуд» про визнання незаконним рішення та зобов`язання повторно розглянути заву про затвердження протоколу щодо виділення житла й видачу ордера на вселення у житлове приміщення. Судове засідання призначено на 22.08.2023 /а.с. 118/.

Ухвалою суду від 22.08.2023 у зв`язку із неявкою сторін судове засідання відкладено на 07.09.2023 /а.с. 125/.

В судовому засіданні 29.09.2023 протокольною ухвалою з числа третіх осіб виключено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та первинну профспілкову організацію Дочірнього підприємства «Прикарпатське будівельно-монтажне управління» Закритого акціонерного товариства «Карпаткурортбуд» /а.с. 164/.

Розгляд справи по суті відбувся 13.11.2023 за участі позивача ОСОБА_7 , його представника адвоката Маципури Г.І. та представника відповідача виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області Семків С.Р.

Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_7 та його представник адвокат Маципура Г.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові, відповіді на відзив та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області Семків С.Р. позов заперечила з підстав, наведених у відзиві.

Треті особи ОСОБА_2 та представник Дочірнього підприємства «Прикарпатське будівельно-монтажне управління» Закритого акціонерного товариства «Карпаткурортбуд» в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Правом подачі пояснень не скористалися.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є керуючою справами виконкому Моршинської міської ради та членом громадської комісії з житлових питань (житлової комісії). Дійсно на комісії розглядався протокол № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009. Зокрема, комісія виходила з того, що на момент 2009 року профспілковий комітет та адміністрація ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» не могли розподіляти спірне житло, оскільки таке не перебувало на їх балансі, оскільки з 2001 року належало Моршинській міській раді. Крім цього, передаючи житло на баланс міської ради, ДП «Прикарпатське БМУ» не передало списки черговиків.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст.81ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Дослідженими судом матеріалами справи встановлено та вбачається з акту прийняття-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність Моршинській міській раді від 17.10.2001, комісія, що створена відповідно до розпорядження голови Стрийської районної державної адміністрації, провела обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ДП «Прикарпатське БМУ» /а.с. 68-69/.

Відповідно до наказу начальника ДП «Прикарпатське БМУ» № 83-в від 20.10.2001 вирішено передати на баланс міської ради 120 квартирний житловий будинок АДРЕСА_3 /а.с. 72/.

Відповідно до рішення Моршинської міської ради Стрийського району Львівської області № 263 від 30.10.2001 сесія міської ради вирішила дозволити ПЖКГ прийняти у повне господарське відання та оперативне управління житлові будинки, зокрема по АДРЕСА_3 /а.с. 70/.

Також судом встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.06.2007 по справі № 2-123/2007 позов ДП «Прикарпатське будівельно-монтажне управління» ЗАТ «Карпаткурортбуд» до Моршинської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_1 про визнання ордеру недійсним та виселення задоволено. Вирішено виселити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_7 . Зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Моршинської міської ради та ОСОБА_1 про визнання ордеру № 65, виданого ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_8 , недійсним задоволено. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08.10.2007 апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які також діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , відхилено, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.06.2007 залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 09.02.2008 касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилено. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.06.2007 та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08.10.2007 залишено без змін /а.с. 19/.

Так, визнаючи ордери № 65 та № 69 недійсними, Стрийський міськрайонний суд Львівської області вважав, що ордер, виданий сім`ї ОСОБА_3 на вселення в квартиру АДРЕСА_2 , порушує права інших громадян, зокрема ОСОБА_1 . В результаті розподілу квартир ОСОБА_1 з квартирного обліку знятий, а ОСОБА_4 займає дві квартири і продовжує перебувати на квартирній черзі. Суд вважав, що сім`ю ОСОБА_3 слід виселити з квартири АДРЕСА_2 , залишивши за ними квартиру АДРЕСА_8 цього ж будинку.

Згідно з протоколом № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 вирішено виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з однієї кімнати житловою площею 17,46 кв.м, та зняти його з квартирного обліку у зв`язку з наданням благоустроєного житлового приміщення, яке відповідає усім нормам /а.с. 17/.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із заявами про затвердження згаданого протоколу. Проте повідомленнями від 13.01.2012 № 85 та № 571/06.28 отримував відмову в затвердженні такого /а.с. 88-89/.

Згідно з рішенням апеляційного суду Львівської області від 15.07.2013 скасовано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2012 року та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 , третьої особи на стороні позивачів ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Моршинської міської ради, ДП «Прикарпатського БМУ» , профспілкової організації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд», третьої особи ОСОБА_1 про визнання права на проживання в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 та про зобов`язання укласти з ним договір житлового найму на вказане житло відмовлено /а.с. 20-22/.

Відповідно до рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2013 виселено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири АДРЕСА_2 в квартиру АДРЕСА_4 . Зобов`язано виконавчий комітет Моршинської міської ради розглянути питання про затвердження протоколу спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 та про видачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_2 після її вивільнення. В решті позовних вимог відмовлено /а.с. 23-25/.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 15.04.2014 рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2013 в частині виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири АДРЕСА_2 в квартиру АДРЕСА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволені цих позовних вимог. В решті рішення суду залишено без змін /а.с. 26-27/.

Відповідно до рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.06.2016 визнано нечинним рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 12.12.2011 (протокол № 2) /а.с. 28-29/.

Відповідно до договору найму житлового приміщення від 25.01.2017 такий укладено між ПЖКГ Моршинської міської ради та ОСОБА_2 . Згідно з договором наймодавець надає наймачу та членам його сім`ї у безстрокове користування квартиру АДРЕСА_2 /а.с. 163/.

Відповідно до довідки ПЖКГ Моршинської міської ради № 39 від 25 лютого 2020 року житловий будинок по АДРЕСА_3 перебуває на балансі та обслуговуванні ПЖКГ Моршинської міської ради з 2001 року по даний час та належить до комунальної власності Моршинської міської ради /а.с. 18/.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.11.2017, яким було скасовано рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 47 від 15.03.2017 «Про відмову ОСОБА_2 в передачі в приватну власність квартири» та зобов`язано виконавчий комітет Моршинської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та прийняти рішення скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області про скасування рішення виконавчого комітету відмовлено /а.с. 30-33/.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2022, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17.10.2022 та постановою Верховного Суду від 24.08.2023, задоволено позов ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області про передачу у власність квартири та недійсним свідоцтва про право власності на квартиру: визнано нечинним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області №20 від 30.01.2018 про передачу у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та недійсним свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1 на квартиру в АДРЕСА_6 видане 01.02.2018 виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області на ім`я ОСОБА_2 (номер запису про право власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24890540 від 12.02.2018) /а.с. 34-39/.

З довідки, виданої виконавчим комітетом Моршинської міської ради № 28 від 12.01.2023, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_6 зареєстрована ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 71/.

Заявою від 05.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Моршинської міської ради з метою затвердження протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 та видачі ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 13-16/.

Судом встановлено, що зазначена заява ОСОБА_1 була предметом розгляду на засіданні громадської комісії з житлових питань. Так, згідно з протоколом від 05.01.2023 комісія ухвалила рекомендувати виконавчому комітету Моршинської міської ради не затверджувати Протокол № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 та підготувати проект рішення про відмову у видачі ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_1 та затвердження протоколу /а.с. 66-67/.

Рішенням № 8 виконавчого комітету Моршинської міської ради від 13.01.2023 «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні протоколу та видачі ордера на вселення» відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 та видачі ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 12/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо визнання нечинним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області про відмову у затвердженні протоколу та видачі ордера на вселення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом. При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється (стаття 6 ЖК України).

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів (частина перша статті 9 ЖК України).

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (частина третя статті 9 ЖК України).

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік (стаття 43 ЖК України).

Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення (стаття 52 ЖК України).

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (частина перша статті 58 ЖК України).

Відповідно до пунктів 34, 39, 59, 60 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, (далі - Правила) жилі приміщення надаються громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов в порядку черговості за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Згідно з пунктом 38 Правил громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості, яка визначається діючим законодавством, Правилами обліку та розподілу житла. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Статтею 51 ЖК України передбачено, що жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

З положень статті 58 ЖК України вбачається, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За приписами статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що відповідно до протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 вирішено виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з однієї кімнати житловою площею 17,46 кв.м, та зняти його з квартирного обліку у зв`язку з наданням благоустроєного житлового приміщення, яке відповідає усім нормам.

Відповідно до рішення № 8 виконавчого комітету Моршинської міської ради від 13.01.2023 «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні протоколу та видачі ордера на вселення» відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 та видачі ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач та її представник адвокат Маципура Г.І., аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликаються на те, що оскаржуване рішення є незаконним та суперечить чинному законодавству з огляду на те, що: 1) відповідач ігнорує наявні судові рішення, якими визнається право позивача на спірну квартиру; 2) відповідач визнає спірну квартиру за ОСОБА_2 та ідентифікує її як зайняту.

Водночас, представник відповідача, заперечуючи повністю проти позову, покликається на те, що рішення ухвалено із дотриманням вимог Закону, оскільки відповідно до довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні квартира АДРЕСА_2 є зайнята (не є вільною), існує відповідний договір найму із ОСОБА_2 , який не скасований.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи позивача та її представника адвоката Маципури Г.І. належним чином обґрунтованими та мотивованим, аргументи представника відповідача помилковими з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на черзі на отримання чи покращення житлових умов не перебувала, ордер на вселення до спірної квартири не отримувала.

В той час, як ОСОБА_1 вказана квартира виділена відповідно до Протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ДП «Прикарпатське БМУ» ЗАТ «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009.

Окрім цього, спори між сторонами з приводу вказаної квартири вже неодноразово вирішувались судами різних інстанцій.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однією з підстав звільнення від доказування є преюдиціальність обставин, існування або неіснування яких встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у цивільній, господарській або адміністративній справі.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову. Отже, обставини, встановлені рішенням суду у порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства не доказуються при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті ж особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Наведена узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.02.2022 у справі № 554/8632/18.

Крім цього, у постанові від 10.11.2021 у справі № 520/14775/15-ц Верховний Суд зазначив, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Так, Апеляційний суд Львівської області у рішенні від 15.07.2013 зазначав, що у позивачів ОСОБА_3 відсутні законні підстави для визнання за ними права на проживання у спірній квартирі АДРЕСА_2 та укладення з ними договору найму на зазначене житло, оскільки рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради про видачу ордеру на таке у встановленому порядку не приймалось.

Львівський апеляційний суд у постанові від 23 лютого 2021 року по справі № 456/2227/17 вказав, що юридичних прав на вказану квартиру у відповідачів ( ОСОБА_3 ) по справі немає, спір щодо неї вирішений неодноразово судами, а сам лише факт самовільного заселення відповідачів по справі не може бути законною перешкодою у вирішенні питання про видачу ордера позивачеві ( ОСОБА_10 ) по справі.

Вищенаведні обставивни буди додатково встановлені рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2022, котре залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17.10.2022 та постановою Верховного Суду від 24.08.2023, яким задоволено позов ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області про передачу у власність квартири та недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та визнано нечинним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 20 від 30.01.2018 про передачу у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру в АДРЕСА_6 , видане 01.02.2018 виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області на ім`я ОСОБА_2 (номер запису про право власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24890540 від 12.02.2018) /а.с. 34-39/.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що рішення № 8 від 13 січня 2023 року виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні протоколу та видачі ордера на вселення» прийняте без належних на це правових підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

В п. 27 постанови №2Пленуму ВерховногоСуду Українивід 12.06.2009«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення повністю з урахуванням встановлених судом обставин.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.141ЦПК України судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в загальному розмірі 2147,20 грн, що підтверджується квитанціями №0.0.2879564844.1 від 23.02.2023 та № 0.0.2923529127.1 від 28.03.2023.

Відтак, зважаючи на задоволення позову, з виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 2147,20 грн.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним рішення № 8 від 13 січня 2023 року виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні протоколу та видачі ордера на вселення» та зобов`язати виконавчий комітет Моршинської міської ради Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про затвердження протоколу № 1 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації Дочірнього підприємства «Прикарпатське будівельно-монтажне управління» Закритого акціонерного товариства «Карпаткурортбуд» від 21.01.2009 щодо виділення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 та видачі ордера на вселення в квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 26361497) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 20 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.11.2023.

Суддя Л.В.Гула