Рішення

від 27.11.2023 по справі 568/1404/23

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1404/23

Провадження №2/568/295/23

27 листопада 2023 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мельничук Л.І., представника позивача адвоката Грицай І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, треті особи: Комунальне підприємство «Радивилівське бюро технічної інвентаризації», Товариство з обмеженою відповідальністю «Хадаш Прайс» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, треті особи: Комунальне підприємство «Радивилівське бюро технічної інвентаризації», Товариство з обмеженою відповідальністю «Хадаш Прайс» про визнання права власності на частину приміщення вбудованого магазину літ «5-1» загальною площею 65,6 м2, що становить 50/1000 частин вбудованого магазину А-1, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі втраченого біржового контракту купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі «Прайс» 04.10.2001р. за реєстраційним №936/238н-01.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04 жовтня 2001 року між колективним підприємством «Радивилівський агроторговий дім» в особі директора Ковальчука Петра Васильовича, який діяв від імені та в інтересах Агрофірма «Україна», та ОСОБА_1 укладено на РМУТМБ «Прайс» біржовий контракт купівлі продажу нерухомості.

Відповідно до біржового контракту, ОСОБА_1 купив приміщення вбудованого магазину літ «5-1» загальною площею 65,6 м2, що становить 100/1000 частин вбудованого магазину А-1, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Біржовий контракт підписано уповноваженим представником продавця КП «Радивилівський агроторговий дім» та покупцем ОСОБА_1 , та зареєстрований на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно майновій біржі «Прайс» 04.10.2001 року за реєстраційним номером 936/238н-01.

20.10.2003 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 частину нежилого приміщення вбудованого магазину, яке знаходиться по АДРЕСА_1 .

12.12.2006 року ОСОБА_2 продала частину нежилого приміщення, а саме приміщення вбудованого магазину, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 .

16.09.2008 року ОСОБА_3 в свою чергу подарував по 25/1000 частин цього приміщення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Наразі ОСОБА_1 втрачено оригінал біржового контракту купівлі продажу нерухомості від 04.10.2001 р., що позбавляє його можливості зареєструвати у встановленому порядку право власності на нерухоме майно та розпоряджатись ним.

Позивач звертався щодо отримання дублікату біржового контракту шляхом звернення до Комунального підприємства «Радивилівське БТІ» та правонаступника РМУТМБ «Прайс» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хадаш Прайс», однак оригіналу чи дублікату біржового контракту за № 936/283н-01 не виявлено.

Тому просить суд визнати права власності на частину приміщення вбудованого магазину літ «5-1» загальною площею 65,6 м2, що становить 50/1000 частин вбудованого магазину А-1, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі втраченого біржового контракту купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі «Прайс» 04.10.2001р. за реєстраційним №936/238н-01.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, свої інтереси в суді довірив представляти адвокату Грицай І.О.

Представник позивача, адвокат Грицай І.О. в судовому засіданні підтримала позов, просила його задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Радивилівське бюро технічної інвентаризації» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Хадаш Прайс» в судове засіданні не з`явилися, від них надійшли заяви, в яких просять справу слухати в їхній відсутності.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Грицай І.В., виходячи із встановлених обставин справи суд, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Як вбачається із матеріалів справи, 04 жовтня 2001 року між колективним підприємством «Радивилівський агроторговий дім» в особі директора Ковальчука Петра Васильовича, який діяв від імені та в інтересах Агрофірма «Україна», та ОСОБА_1 було укладено на РМУТМБ «Прайс» біржовий контракт купівлі продажу нерухомості. Згідно цього біржового контракту, ОСОБА_1 купив приміщення вбудованого магазину літ «5-1» загальною площею 65,6 м2, що становить 100/1000 частин вбудованого магазину А-1, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1724208 від 14.10.2003 року, виданого КП «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_1 у формі приватної власності, на підставі біржового контракту купівлі продажу нерухомості від 04.10.2001 року, за №936/283н-01, належить приміщення вбудованого магазину літ «5-1» загальною площею 65,6 м2, що становить 100/1000 частин вбудованого магазину, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 23.)

Згідно договору дарування, посвідченого 20.10.2003 року за №1563 приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Додь Н.В., ОСОБА_1 розпорядився часткою, придбаного на біржі нерухомого майна, та подарував її ОСОБА_2 (а.с. 24-25).

Даний предмет договору також був зареєстрований в КП «Радивилівське районне БТІ» 27.10.2003 року в реєстровій книзі 9-24-12 та електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.10.2003 року за № 2479770 (витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 1830837 від 27.10.2003 року) (а.с. 26-29).

В подальшому, згідно договору купівлі продажу №4006 від 12.12.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчуком В.І., ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 (одну другу) частину спірного нежилого приміщення (а.с. 30-31).

Право власності за ОСОБА_3 було зареєстровано в КП «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 12913705 від 15.12.2006 року, реєстраційний номер 2479770 (а.с. 32).

Згідно договору дарування №4221 від 16.09.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчуком В.І., ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в рівних частках у власність 50/1000 частини нежилого приміщення, а саме приміщення вбудованого магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 35-36).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстрованого КП «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» за № 20283688 від 18.09.2008 року, реєстраційний номер 247970, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стало належати на праві власності по 25/1000 частин нежилого приміщення, а саме вбудованого магазину 5-1, яке знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 37).

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» №32724733 від 28.12.2011 року, реєстраційний номер 247970, номер запису в реєстровій книзі № 9-24-12, 9-161-80, ОСОБА_1 на підставі біржового контракту купівлі продажу нерухомості належить 50/1000 нежилого приміщення, а саме приміщення вбудованого магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Також вбачається, що власниками часток також є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 40-41).

З виписки з інвентаризаційних матеріалів № 365 від 12.10.2016 року, виданої Начальником КП «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 належить 50/1000 частка нежилого приміщення, а саме приміщення вбудованого магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі біржового контракту купівлі продажу нерухомості від 04.10.2001 року № 936/283н-01 (а.с. 46).

Згідно довідки №270/1 від 14.04.2022 року, виданої начальником КП «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» Стельмащук Г.Є. вбачається, що КП РБТІ проводилась реєстрація права власності на 50/1000 частин нежилого приміщення, а саме приміщення вбудованого магазину загальною площею 65,6 кв.м., за поштовою адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі біржового контракту купівлі продажу нерухомості від 04.10.2001 р., зареєстрованого на Рівненській міжрегіональній універсальній майновій біржі «Прайс» за № 936/283н-01. Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстроване КП «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» на паперових носіях за № 9-24-12 та в електронному реєстрі за № 2479770. Дублікат правовстановлюючого документу до 01.01.2013 року не видавався та в подальшому КП «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» не реєструвався (а.с. 48).

Згідно листа №13 від 18.09.2023 р. директора ТОВ «Хадаш Прайс» встановлено, що при перевірці архівних матеріалів РМУТМБ «Прайс», оригіналу (копії) біржового контракту за № 936/283н-01 не виявлено (а.с. 50).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 2 частин першої, частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 1 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що права на нерухоме майно, які виникли до 01.01.2013 р., визнаються дійсними у разі, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації

Відповідно до частини 1Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу»(в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідност.15Закону України«Про товарнубіржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Відповідно до абз. 3 п. 2Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу -ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»таст. 277 ЦК Української РСР1963 року, Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, аЦивільний кодексна момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочинуст. 15 Закону України «Про товарну біржу»(як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження нерухомостіою без нотаріального посвідчення.

Таким чином, сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме одна сторона передала іншій приміщення вбудованого магазину літ «5-1» загальною площею 65,6 м2, що становить 100/1000 частин вбудованого магазину А-1, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Отже, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу ніким не спростовані та свідчать про те, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі біржового контракту купівлі-продажу нерухомості між продавцем Колективним підприємством «Радивилівський агроторговий дім» в особі директора Ковальчука П.В, який діяв від імені та в інтересах Агрофірми «Україна» та покупцем ОСОБА_1 .

При цьому, здійснивши державну реєстрацію в КП «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» права власності за ОСОБА_1 на вбудований магазин літ «5-1» загальною площею 65,6 м2, що становило 100/1000 частин вбудованого магазину А-1, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі біржового контракту купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі «Прайс» 04.10.2001р. за реєстраційним №936/238н-01, держава цим самим визнала право власності позивача на дане приміщення, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах. Законність біржевого контракту купівлі-продажу нерухомості, також фактично визнана в подальшому, оформленими на її підставі нотаріусами угод щодо розпорядження частиною, придбаної ОСОБА_1 на біржі спірної нерухомості, а також реєстрацією цих угод в КП «Радивилівське БТІ».

Згідно частин другою, четвертої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.05.1950 р., ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., набрала чинності для України 11.09.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Згідно статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Правом власності є право особи на річ (майно) яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

За приписами статті 317 ЦК України зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права. Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі №522/1029/18, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку в порядку статті 392 ЦК України є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Аналогічна правова позиція викладена у висновках Верховного Суду у постановах від 02.05.2018 р. у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 р. у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 р. у справі № 910/8880/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 916/1608/18.

Як вбачається із матеріалів справи оригінал біржового контракту купівлі-продажу від 04.10.2001 року за №936/238н-01, укладений між Колективним підприємством «Радивилівський Агроторговий дім» в особі директора Ковальчука П.В, який діяв від імені та в інтересах Агрофірма «Україна» та ОСОБА_1 укладеного на РМУТМБ «Прайс» було втрачено позивачем.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Аналізуючи зміст наведених норм цивільного законодавства, виходячи із основних принципів цивільного процесу, зокрема змагальності і диспозитивності, враховуючи, що на час укладання договору купівлі-продажу мала місце суперечність законодавства, приймаючи до уваги той факт, що відсутні підстави нікчемності правочину, права та інтереси сторін укладений правочин не порушував, сторони вказаного вище договору домовились щодо всіх важливих його умов і відбулось повне виконання договору, а також подальше розпорядження позивачем частини спірного майна та відсутність на даний час у позивача оригіналу правовстановлюючого документу і можливості в позасудовий спосіб отримати дублікат договору, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене і зважаючи на підтвердження в суді всіх зазначених обставин, а саме те, що позивач не може розпоряджатися придбаним нерухомим майном, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину приміщення вбудованого магазину літ «5-1» загальною площею 65,6 м2, що становить 50/1000 частин вбудованого магазину А-1, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі втраченого біржового контракту купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі «Прайс» 04.10.2001р. за реєстраційним №936/238н-01.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15,16, 316, 317, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 19, 60, 76-81, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, треті особи: Комунальне підприємство «Радивилівське бюро технічної інвентаризації», Товариство з обмеженою відповідальністю «Хадаш Прайс» про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину приміщення вбудованого магазину літ «5-1» загальною площею 65,6 м2, що становить 50/1000 частин вбудованого магазину А-1, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі втраченого біржового контракту купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі «Прайс» 04.10.2001р. за реєстраційним №936/238н-01.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.12.2023 року.

Суддя О.М. Делалова