Рішення

від 02.11.2023 по справі 758/11170/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11170/17

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

представника позивача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда», Експлуатуючої організації Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомісто» про стягнення грошових коштів за договором бронювання приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Агрофірма «Троянда», Експлуатуючої організації ТОВ «Екомісто» про стягнення грошових коштів за договором бронювання приміщення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 29.06.2011 вона та відповідач ПрАТ «Агрофірма «Троянда» уклали письмовий договір бронювання приміщення Б-9/19/160, згідно з яким позивач придбала у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , яка була передана їй для проживання на підставі акту приймання-передачі приміщення від 31.10.2012 та у якій вона проживає по даний час.

Відповідно до пункту 3 вказаного акту приймання-передачі приміщення ПрАТ «Агрофірма «Троянда» прийняло на себе повноваження з вирішення питань щодо передачі третім особам в управління майна: кабельні, теплові, розподільчі, електро-, водо-, інші мережі і споруди, місця загального користування тощо, які пов`язані з функціонуванням житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам`ятки природи «Крістерова гірка» по вул. Вишгородській, 45 у Подільському районі м. Києва.

Однак ні від забудовника ПрАТ «Агрофірма «Троянда», ні від Експлуатуючої організації ТОВ «Екомісто» позивач не отримувала електролічильник обліку електричної енергії для своєї квартири та паспорт до нього, що підтверджується актом від 26.07.2012, складеним між нею та представником будівельної організації, яка будувала будинок - виконробом ТОВ «К.А.Н. Строй» ОСОБА_2 .

У вересні 2016 року позивач подала до ПАТ «Київенерго» документи для укладення договору на постачання електроенергії і відкриття особового рахунку, однак їй у цьому було відмовлено із тих підстав, що 04.10.2016 електромонтер РЕМ «Північний» «Київенерго» м. Києва ОСОБА_3 виїжджав в Експлуатуючу організацію ТОВ «Екомісто» для перевірки лічильника електроенергії квартири позивача та встановив, що він несправний (не придатний для використання), про що склав відповідний акт. Крім того, в ПАТ «Київенерго» позивачці пояснили, що для укладення договору експлуатуюча організація повинна замінити електролічильник та пред`явити паспорт на нього.

З метою вирішення вказаних питань 30.11.2016 позивачка звернулась з відповідною заявою до директора ТОВ «Екомісто» ОСОБА_4 , який листом №1275 від 23.12.2016 повідомив їй про те, що ТОВ «Екомісто», як експлуатуюча організація, відповідно до реєстру не отримала від забудовника паспорт на електролічильник квартири 4-160 та не обслуговує і не відповідає за електролічильник.

12.01.2017 позивачка звернулась до керівника забудовника будинку - директора ПрАТ «Агрофірма «Троянда» ОСОБА_8 із заявою, в якій просила вирішити питання щодо заміни електролічильника для своєї квартири та паспорта до нього, або надати паспорт на лічильник, за яким фактично в той час обліковувалась електроенергія, з метою провести його експертизу та встановити причину технічної непридатності, однак така її заява розглянута не була. В подальшому аналогічні неодноразові звернення позивачки також не були розглянуті.

Позивачка зазначає, що відповідно до п.13 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №2-У-160 від 01.10.2021, укладеного між нею та Експлуатуючою організацією ТОВ «Екомісто», останнє зобов`язане утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів для запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлових будинків, квартир, приміщень.

Однак в порушення вказаних вимог відповідачі відмовились встановлювати новий електролічильник для квартири позивачки та видати паспорт на нього, а ТОВ «Екомісто» також не виконало вимоги пункту 2.1. договору №180 про співробітництво під час проведення ремонтних робіт, укладеного із нею 17.09.2012, згідно з яким товариство обслуговує інженерно-технічні системи та обладнання будинку, вчиняє дії щодо залучення сторонніх організацій для усунення несправностей в них, в тому числі на підставі окремо укладених правочинів.

Крім того, на прохання позивачки не було надано акт перевірки її електролічильника працівниками ПАТ «Київенерго» та повідомлено в ТОВ «Екомісто», що їм його ніхто не надавав. В той же час ТОВ «Екомісто» продовжувало щомісячно виставляти рахунки по компенсації витрат електроенергії, які позивачка була вимушена оплачувати.

У зв`язку з наведеним позивачка була вимушена за власні кошти придбати новий електролічильник, вартістю 2754 грн., який 23.12.2016 у її присутності було встановлено електриком ТОВ «Екомісто» ОСОБА_5 , що підтверджується актом заміни лічильника, який діє і по даний час.

В подальшому 07.04.2017 між позивачкою та ПАТ «Київенерго» було укладено договір на користування електричною енергією у належній їй квартирі АДРЕСА_1 , з обліком використання електричної енергії згідно електролічильника №0274465 типу НІК 2303L АП 2Т…Е, що підтверджується договором про користування електричною енергією №05033016012 від 07.04.2017 та актом №05033016012 встановлення (заміни) технічної перевірки (контрольного огляду) збереження пломб вузла обліку (засобу обліку), встановленого на об`єкті споживача, який діє по даний час.

На підставі викладеного, посилаючись на положення статей 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України, позивачка просить стягнути солідарно з ПрАТ «Агрофірма «Троянда» та Експлуатуючої організації ТОВ «Екомісто» вартість придбаного нею лічильника електричної енергії, що становить 2754 грн., а також стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2017 головуючим у справі було визначено суддю Супрун Г.Б.

Ухвалою суду від 04.09.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Представником відповідача ТОВ «Екомісто» подано до суду заперечення проти позову, у яких зазначено, що відповідно до договору №2-У-160 від 01.10.2012, який укладений на основі постанови Кабінету Міністрів України №529 від 20.06.2009 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», ТОВ «Екомісто» не надає послуг з обслуговування поквартирних засобів індивідуального обліку, а тому посилання позивачки на невиконання ТОВ «Екомісто» п.13 договору №2-У-160 від 01.10.2012 та п.2.1. договору №180 від 17.09.2017 є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач також зазначив, що обслуговування засобів обліку здійснюється відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення», а послуги з облаштування електроустановки вузлом обліку побутовому споживачу надаються електророзподільним підприємством відповідно до укладеного договору про приєднання до електричних мереж або відповідно до укладеного договору про виконання додаткових робіт (послуг), надання побутовому споживачеві замовлених ним послуг з облаштування або реконструкції вузла обліку електричної енергії здійснюється за рахунок побутового споживача. Оскільки між ТОВ «Екомісто» та позивачкою не було укладено жодного договору, товариство не має перед нею зобов`язань щодо надання послуг з обслуговування лічильника. Відповідальність за лічильник несе організація-постачальник послуг на підставі укладеного договору або організація, у якої лічильник перебуває на балансі. Відповідно до умов договору бронювання приміщення, укладеного між ПрАТ «Агрофірма «Троянда» та позивачкою, забудовник повинен був забезпечити електролічильником позивачку. При цьому ні лічильника, ні паспорта на нього забудовник не передавав ТОВ «Екомісто». З огляду на наведене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього.

21.11.2017 до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву від відповідача ПрАТ «Агрофірма «Троянда». Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що відповідно до п.2.1. договору бронювання приміщення Б-9/19/160 від 29.06.2011, укладеного між ПрАТ «Агрофірма «Троянда» та ОСОБА_1 , товариство закріплює за інвестором об`єкт та зобов`язується передати інвестору у власність об`єкт в об`єкті будівництва (відомості про об`єкт зазначені в п.2.2. договору) шляхом погашення лота інвестора. Відповідно до сертифіката серії КВ №16411098803, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 12.12.2011, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам`ятки природи «Крістерова гірка» на вул. Вишгородській, 45 у Подільському районі м. Києва (ІІ черга будівництва)». 31.10.2012 між ОСОБА_6 та ПрАТ «Агрофірма «Троянда» було складено акт приймання-передачі приміщення, у пункті 4 якого сторони зазначили, що всі зобов`язання за договором бронювання, в тому числі щодо погашення товариством лота, виконані в повному обсязі та належним чином. У пункті 5 акту сторони також підтвердили, що не мають одна до одної зауважень по строкам передачі об`єкта, його якості, матеріальних та інших претензій. Крім того, відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу (його частини) 01.10.2012 будинки та споруди ІІ черги будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам`ятки природи «Крістерова гірка» на вул. Вишгородській, 45 у Подільському районі м. Києва було передано ТОВ «Екомісто». У поданих запереченнях представник відповідача також звернув увагу на положення ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. У зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018 головуючим суддею у справі було визначено Войтенко Т.В.

Ухвалою суду від 24.10.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019 головуючим у справі було визначено суддю Васильченка О.В.

25.05.2020 до суду надійшла заява представника ПрАТ «Агрофірма «Троянда» про застосування позовної давності та відмову в позові на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 головуючим у справі визначено суддю Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 07.05.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.02.2022 до суду надійшли письмові пояснення від представника ПрАТ «Агрофірма «Троянда», у яких представник просить проводити розгляд справи за його відсутності та відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у раніше поданих письмових запереченнях. Водночас, окремо представник просить врахувати, що в пункті 5 акту приймання-передачі від 31.10.2012 сторони підтвердили, що не мають одна до одної зауважень по строках передачі об`єкта, його якості, матеріальних та інших претензій, зауважень і спорів. 26.07.2012 між ТОВ «К.А.Н. Строй» та ОСОБА_1 укладено акт, відповідно до якого підрядник в особі ТОВ «К.А.Н. Строй» передав, а ОСОБА_1 прийняла, зокрема, але не виключно, квартирний щит в комплекті, до складу якого увійшов прилад обліку електричної енергії (лічильник). Підписуючи такий акт, ОСОБА_6 підтвердила, що претензій до змонтованого обладнання в квартирі та будівельній частині квартирі не має. В подальшому, через 4 роки з моменту прийняття позивачем приладу обліку електричної енергії (лічильника), позивач звернулась до ПАТ «Київенерго» із заявою про проведення технічної перевірки лічильника, під час проведення якої було встановлено, що лічильник не працював та підлягав заміні. Водночас, причини, з яких лічильник не працював, встановлено не було. Крім того, експертиза лічильника також не проводилась. При цьому наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт прийняття позивачкою лічильника електричної енергії у справному стані, тоді як докази щодо встановлення несправного лічильника саме ПрАТ «Агрофірма «Троянда» відсутні. З огляду на наведене, представник відповідача вважає, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт встановлення неякісного лічильника відповідачем, внаслідок чого позивачкою понесено додаткові витрати. Крім того, представник просить врахувати, що з моменту прийняття позивачкою лічильника за відповідним актом, до моменту її звернення до суду з даним позовом пройшло 5 років, що свідчить про пропуск нею встановленого законом строку позовною давності та є самостійною підставою для відмови в позові.

02.05.2023 представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та в його усних поясненнях, наданих в ході судового розгляду.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З огляду на наведене, з урахуванням думки представника позивача, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності представників відповідачів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.06.2011 між позивачкою ОСОБА_6 та ПрАТ «Агрофірма «Троянда» було укладено договір бронювання приміщення Б-9/19/160, згідно з яким позивачка придбала у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту вказаного договору, у пункті 2.1. його сторони погодили, що товариство закріплює за інвестором об`єкт та зобов`язується передати інвестору у власність об`єкт в об`єкті будівництва шляхом погашення лота інвестора, а інвестор зобов`язується в порядку та строки, визначені цим договором та проспектом емісії, набути право власності на лот та пред`явити товариству лот до погашення, кількість облігацій якого буде визначена відповідно до п.3.3. цього договору.

Відповідно до п.п.2.2.9. договору об`єкт характеризується відповідним рівнем виконання та оздоблення, у тому числі встановленням електролічильника.

Відповідно до абз. 2 п.2.3. договору підтвердженням якості об`єкта є введення об`єкта будівництва в експлуатацію відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.3.7.2., п.3.7.3., п.3.7.4. договору пред`явлення товариству лота до погашення здійснюється шляхом перерахування інвестором облігацій, що складають лот, на рахунок у цінних паперах товариства та складення письмового акту про пред`явлення облігацій до погашення. Погашення товариством пред`явленого лота здійснюється шляхом складення сторонами письмового акту погашення облігацій та/або акту приймання-передачі приміщення, в якому зазначається об`єкт, що передається у власність інвестора. Акти, визначені п.3.7.2. та п.3.7.3. цього договору, підписують сторони та/або їх уповноважені представники. Підписи представників сторін - юридичних осіб скріплюються печатками таких юридичних осіб.

Пунктами 3.8., 3.9. договору визначено, що з моменту зарахування лота у кількості облігацій, визначеній п.3.3. цього договору, на рахунок у цінних паперах товариства, обов`язок інвестора пред`явити до погашення лот вважається виконаним. З моменту складення сторонами письмового акту погашення облігацій та/або акту приймання-передачі приміщення, обов`язок товариства погасити лот шляхом передачі товариством об`єкта у власність інвестора вважається виконаним. В момент передачі об`єкта товариство зобов`язується надати інвестору весь пакет документації (правової, технічної, господарської тощо), необхідної для оформлення права власності інвестора на об`єкт та реєстрацію цього права, як того буде вимагати чинне законодавство України та акти органів державної влади і місцевого самоврядування в місті Києві на момент такої передачі.

Відповідно до сертифіката серії КВ №16411098803, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 12.12.2011, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам`ятки природи «Крістерова гірка» на вул. Вишгородській, 45 у Подільському районі м. Києва (ІІ черга будівництва)».

На підставі акту приймання-передачі житлового комплексу (його частини) до договору №1 від 17.01.2012 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеного між ПрАТ «Агрофірма «Троянда» та ТОВ «Екомісто» 01.10.2012, будинки та споруди ІІ черги будівництва вказаного житлового комплексу було передано ТОВ «Екомісто».

Матеріалами справи також підтверджується, що на виконання умов вищевказаного договору бронювання приміщення 31.10.2012 ПрАТ «Агрофірма «Троянда» та ОСОБА_1 було складено акт приймання-передачі приміщення, в пунктах 2 та 3 якого сторони погодили погашення товариством облігацій (лоту) в кількості придбаних інвестором 4772 штук, відповідно до площі об`єкта, шляхом передачі інвестору об`єкта, відповідно до кількості придбаних інвестором облігацій, а також встановили прийняття інвестором об`єкта, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Як вбачається зі змісту пунктів 3, 4, 5 вказаного акту, сторони погодили, що:

- інвестор передає (делегує) товариству, а товариство згодне та приймає, належне інвестору право та повноваження, з метою вирішення певних питань щодо передачі третім особам в управління майна: кабельні, теплові, розподільчі, електро-, водо-, інші мережі і споруди, місця загального користування тощо, які пов`язані з функціонуванням житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам`ятки природи «Крістерова гірка» по вулю Вишгородській, в Подільському районі м. Києва;

- сторони встановили, що всі зобов`язання за договором бронювання, в тому числі щодо погашення товариством лота, виконані в повному обсязі та належним чином;

- сторони підтвердили, що не мають одна до одної зауважень по строкам передачі об`єкта, його якості, матеріальних та інших претензій, зауважень і спорів.

Такий акт був підписаний позивачкою ОСОБА_1 без жодних заперечень та зауважень та на його підставі вказана квартира фактично була передана позивачці для проживання.

26.07.2012 підрядником ТОВ «К.А.Н. Строй» в особі виконроба ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було складено акт, згідно з яким ТОВ «К.А.Н. Строй» передало, а ОСОБА_1 прийняла змонтоване у квартирі позивачки обладнання згідно проектної документації, а саме, лічильники холодного та гарячого водопостачання, трубку домофона, квартирний щит в комплекті, ручки віконні, розетки, вимикачі, радіатори, коробку під вентилятор.

Зі змісту такого акту вбачається, що позивачка його підписала, не маючи жодних претензій до змонтованого обладнання та будівельної частини.

Встановлено також, що у 2016 році, тобто приблизно через чотири роки після прийняття позивачкою вищевказаного обладнання за актом від 26.07.2012, позивачка звернулася до ПАТ «Київенерго» із заявою про проведення технічної перевірки лічильника.

За результатами обстеження, проведеного електромонтером ПАТ «Київенерго» ОСОБА_10 для переведення на поквартирний облік лічильника квартири АДРЕСА_1 , було встановлено, що лічильник не працює та підлягає заміні, що підтверджується актом №1535858 від 04.10.2016.

Разом із цим, причини, з яких лічильник не працював, під час перевірки встановлено не було.

Ця ж обставина підтверджується листом ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» №1/3/012/К-2239 від 22.02.2019, у якому, зокрема, зазначено, що під час візуального огляду лічильника було встановлено, що він знаходиться в неробочому стані, отже є непридатним для обліку спожитої електроенергії. Технічна перевірка лічильника не проводилась. Після заміни лічильника фахівці ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» 14.02.2017 виконали його опломбування.

Крім того, будь-які експертизи щодо встановлення причин несправності лічильника не проводились.

30.11.2016 позивачка звернулась з відповідною заявою до Експлуатуючої організації ТОВ «Екомісто», яке листом №1275 від 23.12.2016 повідомило їй про те, що воно не отримувало від забудовника паспорт на електролічильник квартири 4-160. Електролічильник у квартирі позивачки є її власністю, а тому експлуатуюча організація не обслуговує і не відповідає за такий лічильник, оскільки такий вид послуг не передбачений тарифом за обслуговування будинку і споруд та прибудинкової території.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами факту встановлення несправного лічильника обліку електричної енергії у її квартирі саме відповідачем ПрАТ «Агрофірма «Троянда», оскільки з огляду на предмет спору, саме позивач повинна довести, що забудовник (в даному випадку ПрАТ «Агрофірма «Троянда») не виконав своїх зобов`язань за договором бронювання приміщення.

Крім того, жодних доказів, які б свідчили про те, що на момент підписання вказаних актів приймання-передачі договір бронювання приміщення не був виконаний, позивачка суду не надала.

12.01.2017 позивачка звернулась до керівника забудовника будинку - директора ПрАТ «Агрофірма «Троянда» ОСОБА_8 із заявою, в якій просила вирішити питання щодо заміни електролічильника для своєї квартири та паспорта до нього, або надати паспорт на лічильник, за яким фактично в той час обліковувалась електроенергія, з метою провести його експертизу та встановити причину технічної непридатності.

Однак така її заява, як і наступні її звернення аналогічного змісту, по суті розглянуті не були.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачкою було придбано електронний багатотарифний лічильник НІК 2303 L АП 2Т 1040 МЕ 5(60) А, 3ф, вартістю 2754,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №С-00008600 від 23.12.2016, та такий лічильник було встановлено представником ТОВ «Екомісто» Мусевичем В.П. в присутності ОСОБА_1 , що підтверджується актом заміни лічильника від 23.12.2016.

Звернувшись до суду із даним позовом, позивачка вказує на наявність підстав для солідарного стягнення на її користь з ПрАТ «Агрофірма «Троянда», як забудовника, та ТОВ «Екомісто», як експлуатуючої організації, вартості електролічильника, встановленого за її власні кошти, стверджуючи при цьому, що відповідачами всупереч вимогам статей 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України порушено взяті на себе зобов`язання за договорами про надання відповідних послуг.

З`ясовуючи обґрунтованість таких доводів позивачки та її представника та заперечення щодо них, надані відповідачами до суду, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Згідно з послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У постанові від 25.09.2019 у справі №753/2187/17 Верховний Суд зазначив, що як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За змістом позову підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стало невиконання відповідачами зобов`язань за договорами про надання послуг.

Підтримуючи позовні вимоги в ході судового розгляду, представник позивачки вказував на наявність підстав для стягнення з відповідачів вартості встановленого позивачкою лічильника, що становить 2754,00 грн., з огляду на те, що такі витрати були вимушено понесені позивачкою внаслідок невиконання відповідачами своїх зобов`язань за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що за своєю природою фактично є відшкодуванням збитків.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується такий спосіб захисту, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19, від 19.10.2021 у справі № 910/8791/20.

01.09.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/6015/20 досліджував питання щодо особливостей судового захисту шляхом спонукання виконати умови договору.

У постанові від 23.01.2018 у справі № 910/2763/17 Верховний Суд, враховуючи передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту цивільних прав та інтересів, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову та дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог первісного позову про зобов`язання ТОВ виконати умови договору про надання послуг.

У постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

У постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на викладене, колегія суддів вважала, що пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі, який застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Такий спосіб захисту стосується, зокрема невиконання обов`язку надати послугу за відповідним договором.

Цивільний кодекс України, встановлюючи такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, не визначає його підстав та умов застосування.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №910/2842/20).

Наведена вище практика Верховного Суду свідчить про те, що такі способи захисту як примусове виконання обов`язку в натурі та відшкодування збитків (що фактично має місце у даному випадку) мають різну правову природу, правове регулювання, а, отже, й предмет доказування, обсяг процесуального доведення, що пов`язане, насамперед, з тим, що виконання обов`язку в натурі відбувається за правилами щодо виконання договірних зобов`язань, а збитки стягуються відповідно до правил про відповідальність.

Ураховуючи наведене, вирішуючи позовні вимоги, пред`явлені позивачкою до ПрАТ «Агрофірма «Троянда», суд вважає, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам, оскільки вимоги про відшкодування збитків не можуть пред`являтися у зобов`язальних правовідносинах.

На думку суду, в даному випадку ефективним способом захисту, з огляду на предмет та характер спірних правовідносин, може бути зобов`язання відповідача виконати умови відповідного договору (як варіант - зобов`язати встановити лічильник).

Оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, суд відмовляє у позові ОСОБА_1 до відповідача ПрАТ «Агрофірма «Троянда» із зазначеної підстави.

Із урахуванням вищевказаного висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява представника відповідача ПрАТ «Агрофірма «Троянда» про застосування позовної давності у даній справі не вирішується.

Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог позивачки до відповідача ТОВ «Екомісто», суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі №520/17304/15-ц та інших звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Як встановлено судом із матеріалів справи, 17.09.2012 між ТОВ «Екомісто» та ОСОБА_1 було укладено договір про співробітництво під час проведення ремонтних робіт №180, відповідно до умов якого одним із видів таких робіт, які надаються споживачеві, є обслуговування інженерно-технічних систем та обладнання будинку, вчинення дій щодо залучення сторонніх організацій для усунення несправностей в них, в тому числі на підставі окремо укладених правочинів.

01.10.2012 між ТОВ «Екомісто» та ОСОБА_1 укладено договір №2-У-160 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до умов пункту 1 такого договору його предметом є надання виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Житлового комплексу «Паркове місто» з об`єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам`ятки природи «Крістерова гірка» по вул. Вишгородській, в Подільському районі м. Києва, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Обов`язки виконавця за цим договором визначені в пункті 13, згідно з яким виконавець зобов`язаний, зокрема, утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів для запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки (п.п.3); здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлових будинків, квартир, приміщень (п.п.9).

Додатком №1 до договору визначено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються ТОВ «Екомісто» споживачам, а саме: прибирання сходових кліток; прибирання прибудинкової території; вивезення та утилізація побутових і негабаритних відходів; прибирання підвалів, технічних поверхів та покрівель; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і каналізації; дератизація; дезінсекція; обслуговування димовентиляційних каналів; обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення; поточний ремонт; ремонт обладнання спортивних майданчиків; ремонт обладнання дитячих майданчиків; ремонт обладнання господарських майданчиків; поливання дворів, клумб і газонів; підготовка житлових будинків до експлуатації в осінньо-зимовий період; прибирання та вивезення снігу; експлуатація номерних знаків на будинках; освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води; електроенергія для ліфтів; очищення неканалізаційних люків.

Таким чином, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Екомісто» договори не містять жодних положень щодо обов`язку ТОВ «Екомісто» надати послуги чи виконати роботи зі встановлення лічильника обліку електричної енергії у квартирі позивачки.

Зміст вказаних вище договорів свідчить про те, що ТОВ «Екомісто» є експлуатуючою організацією, якою надаються послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території Житлового комплексу «Паркове місто» з об`єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам`ятки природи «Крістерова гірка» по вул. Вишгородській, в Подільському районі м. Києва, перелік яких визначено у таких договорах.

Жодних доказів, які б вказували на те, що до обов`язків ТОВ «Екомісто» входило встановлення чи обслуговування лічильників обліку електричної енергії на вказаному об`єкті та такі обов`язки товариством не було виконано, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд доходить висновку, що Експлуатуюча організації ТОВ «Екомісто» не може відповідати за даним позовом, оскільки таке товариство не мало будь-яких обов`язків по встановленню лічильника обліку електричної енергії у квартирі позивачки.

Із урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Екомісто» задоволенню не підлягають у зв`язку з тим, що позов у цій частині пред`явлено до неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 141, 258, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда», Експлуатуючої організації Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомісто» про стягнення грошових коштів за договором бронювання приміщення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідачі:

- Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Троянда», місцезнаходження: м. Київ, вул. Осиповського, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03359658;

- Експлуатуюча організація Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомісто», місцезнаходження: м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45-а/4, оф. 34, код ЄДРПОУ 35429115.

Повний текст рішення складено 07.11.2023.

Суддя Олена КОВБАСЮК