Рішення

від 04.12.2023 по справі 385/1347/23

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/1347/23

Провадження № 2/385/439/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2023 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Корнійчука С. А. звернулась в суд з позовом до відповідача в якому просить зобов`язати ФГ «Олена» усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим № 3521110100:02:000:0081 площею 2,8544 га. яка розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, шляхом повернення її власнику ОСОБА_1 та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та стягнути судові витрати.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:02:000:0081 площею 2,8544 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Відповідачем було проведено державну реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) в Благовіщенській міській раді Кіровогрської області на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.11.2022 року №б/н.

Позивач зазначає, що не укладав і не підписував з відповідачем додаткової угоди від 23.11.2022. В позивача відсутній примірник оригіналу додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.11.2022, у зв`язку з чим його слід витребувати від відповідача для проведення почеркознавчої експертизи, оскільки на адвокатські запити відповіді не були належним чином надані, що підтверджується копіями відповідних доказів.

З вказаних обставин, позивач звертався до правоохоронних органів, з цього приводу розпочато досудове розслідування, що підтверджується копією Листа та копією Витягом з ЄРДР.

З інформаційної довідки щодо належної позивачеві земельної ділянки, яка є предметом спору у даній справі, позивачеві стало відомо, що 30.11.2022 державним реєстратором Гайворонської міської ради Кіровоградської області Бондарчук А. С. було зареєстровано додаткову угоду б/н від 23.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30.11.2032 з автоматичним продовженням дії договору. Позивач не підписував жодної додаткової угоди з відповідачем по справі, не бажав та не бажає подальшої співпраці з ним. Всі ці обставини грубо порушують його права, як власника земельної ділянки, тому він вимушений звернутись до суду для захисту своїх порушених прав, оскільки належна йому земельна ділянка використовується без законних на те підстав.

Просить суд зобов`язати Фермерське Господарство «Олена» (ЄДРПОУ 20657357) усунути перешкоди у користуванні належної йому ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим № 3521110100:02:000:0081 площею 2,8544 га. яка розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, шляхом повернення її власнику ОСОБА_1 та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та стягнути судові витрати.

07.09.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача ФГ «Олена» - адвоката Дяченко М. І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що позивач жодного разу не звертався до відповідача з заявами про припинення договору у зв`язку з закінченням строку його дії або про небажання після закінчення дії основного договору співпрацювати з ФГ «ОЛЕНА». 23.11.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду про продовження дії договору оренди, що свідчить про намір позивача продовжити дію договору оренди на новий строк. Відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заяви та клопотання сторін, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків які заявою від 10.08.2023 усунено.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та задоволено клопотання представника позивача та витребувано у відповідача ФГ «Олена» оригінал додаткової угоди б/н від 23.11.2022.

07.09.2023 до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Дяченко М. І. про неможливість виконання ухвали суду від 11.08.2023 у зв`язку із втратою оригіналу витребовуваної судом додаткової угоди.

07.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву поданий представником відповідача в якому вона вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

11.09.2023 до суду надійшла відповідь на відзив поданий представником позивача в якому він вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19.10.2023, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

15.11.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового розгляду за його відсутності, подання доказів щодо розміру судових витрат протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду.

27.11.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення судового розгляду.

Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті

Представник позивача - адвокат Корнійчук С. А. в судове засідання не з`явився надіслав суду клопотання в якому позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі. Просить справу розглянути в його відсутності. А також повідомив, що після ухвалення рішення суду на протязі 5 днів буде подана заява про розподіл судових витрат.

Представник відповідача адвокат в судове засідання не з`явилась, подала заяву в якій просила розгляд справи відкласти у зв`язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Окремо слід вказати на те, що з метою дотримання розумного строку розгляду справи та враховуючи, що дата судового засідання з представником відповідача була попередньо узгоджена, суд не вважає причину неявки поважною та відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку зайнятістю її в іншому судовому засіданні, оскільки, відповідач являється юридичної особою та мав можливість направити до суду іншого представника.

У зв`язку з цим суд вважає, що відсутні перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини, мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянки площею 2,8544 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0081, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, про реєстрацію права власності 01.11.2021(а.с. 14 - 15).

З інформації з «Реєстру нерухомості» від 04.08.2023, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,8544 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0081, щодо якої зареєстроване право оренди за ФГ «Олена». 30.11.2012 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, Також було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, видана 23.11.2022, якою продовжено дію договору оренди до 20 років, тобто до 30.11.2032 (а. с. 26-27).

Згідно копії листа прокурора та витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2023 зареєстровано кримінальне провадження №42023122050000044 за фактом підробки договору оренди земельної ділянки належної ОСОБА_1 площею 2,8544 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0081 в інтересах ФГ «Олена» (а. с. 24-25).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що спірну додаткову угоду до договору він не підписував, підпис у ній вчинено іншою особою. З метою перевірки відповідності підпису на вказаній додатковій угоді позивача та проведення почеркознавчої експертизи, представник в позовній заяві, зазначив, що просив витребувати у відповідача оригінал додаткової угоди №б/н від 23.11.2022, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30.11.2032.

Ухвалою суду від 11.08.2023 було витребувано оригінал вказаної додаткової угоди.

Проте ухвала суду про витребування документів, що безпосередньо стосуються предмету спору, не виконана, а представником відповідача повідомлено суд про відсутність у відповідача оригіналів додаткової угоди від 23.11.2022, укладеної із позивачем, через втрату, у зв`язку з чим проводилось службове розслідування, складено акт про втрату та подано відповідне оголошення в газету "Урядовий кур`єр".

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У частині 1 cт. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За правилами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 зазначеного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України,ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч. 1 ст. 407 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та постанові Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 454/148/20 (провадження № 61-12834св21).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Крім того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок

Водночас позивач заперечує факт підписання Додаткової угоди від 23.11.2022.

В судовому засіданні встановлено, що у позивача відсутній примірник Додаткової угоди від 23.11.2022, за якою строком на 20 років до 30.11.2032 орендарем належної позивачу земельної ділянки стало ФГ «Олена».

Також за клопотанням сторони позивача судом вживались заходи щодо витребування від відповідача зазначеної Додаткової угоди, однак відповідачем такі докази суду не надано.

Слід зазначити, що представник позивача в позовній заяві заявляв клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, однак у зв`язку з відсутністю оригіналу додаткової угоди відмовився від такого.

Суд вважає, що оскільки позивач стверджує про неукладення спірної Додаткової угоди та відсутність у нього оригіналу примірника такої угоди, то саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення цієї угоди.

При цьому, суд виходить з того, що згідно з ч. 4 cт. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події, а у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та положеннями ч.10 ст. 84 ЦПК України, якою визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді, з метою встановлення належності ОСОБА_1 підпису на оригіналі оспорюваної угоди, стороною позивача заявлялося клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом та прийнято відповідну ухвалу від 11.08.2023 про витребування у відповідача оригіналу оспорюваної Додаткової угоди, однак відповідач не надав суду цих документів, покликаючись на їх втрату та проведення службового розслідування з приводу цього.

Слід зауважити, що в ухвалі від 11.08.2023 відповідачу було роз`яснено обов`язок подати витребувані докази та те, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ або відмовити у його визнанні, або здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

У зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналу Додаткової угоди та відсутністю такої у позивач, сторона позивача в подальшому не порушувала питання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

При цьому суд звертає увагу на положення абзацу 3 п. 1.1 Розділу 1 «Почеркознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, в якому категорично вказано, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Тобто суд констатує, що на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем не було надано оригінал оскаржуваної Додаткової угоди, що унеможливлювало призначення судом, а також і проведення в подальшому судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до положення частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18 (провадження № 61-6084св19), від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18 (провадження № 61-6086св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18 (провадження № 61-6004св19), від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18 (провадження № 61-6087св19), від 20.10.2021 року у справі № 581/39/20 (провадження № 61-1313св21).

Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

На думку суду, твердження позивача про те, що він не укладав Додаткової угоди від 23.11.2022 та не підписував її, залишились неспростованими відповідачем.

Факт реєстрації речового права оренди спірної земельної ділянки не може заміняти договір про таке право, так як згідно положення ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. І лише після виникнення речового права оренди таке підлягає державній реєстрації.

Зважаючи на таке, суд вважає за можливим визнати, що підпис виконаний від імені ОСОБА_1 в Додатковій угоді від 23.11.2022 до Договору оренди земельної ділянки без номера від 30.11.2012 між ОСОБА_1 та ФГ «Олена», виконаний не ним.

Оскільки додаткова угода не підписана його стороною - позивачем, то така є неукладеною.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Позивачем також заявлена вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що державним реєстратором проведено реєстрацію додаткової угоди від 23.11.2022.

Додаткова угода до Договору оренди землі набирає чинності після її державної реєстрації (стаття 17 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником земельної ділянки є позивач.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом із тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 2.8544 га (кадастровий номер 3521110100:02:000:0081), яка розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли додаткова угода до договору оренди орендодавець фактично не підписував (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, реєстрація права оренди ФГ «Олена» на підставі неукладеної додаткової угоди до договору оренди землі не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

При цьому суд вважає, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, провадження № 61- 13586 св 20.

У відповідності до вимог ст.263 ЦПК України, та ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за ФГ «Олена» на підставі додаткової угоди, яка позивачем не укладалася, заявлені вимоги про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки є підставними та підлягають до задоволення.

Враховуючи, що представник позивача в поданій 15.11.2023, до завершення судових дебатів, заяві повідомив суд про надання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом 5 днів після постановлення рішення, відповідно до вимог ч. 8 ст. 141, ч. 5 ст. 265 ЦПК України слід призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фермерського господарства «Олена» (місцезнаходження: м. Гайворон Кіровоградської області, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 20657357) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки задовольнити.

Зобов`язати Фермерське господарство «Олена» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 шляхом повернення земельної ділянки з кадастровим № 3521110100:02:000:0081, площею 2,8544 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області власнику ОСОБА_1 та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди даної земельної ділянки.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати ОСОБА_1 на 21.12.2023 о 15 год 30 хв в приміщенні Гайворонського районного суду Кіровоградської області (26300, м. Гайворон, вул. Великого Кобзаря, 3).

Визначити ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто до 16 грудня 2023 року включно.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.12.2023.

Суддя: М. В. Венгрин

Дата документу 04.12.2023