Постанова

від 11.12.2023 по справі 916/2724/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2724/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Органік Сістемс"

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2023, повний текст якого складено та підписано 04.09.2023

у справі №916/2724/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна"

до відповідача: Приватного підприємства "Органік Сістемс"

про стягнення 513 974,51 грн, -

головуючий суддя Сулімовська М.Б.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Органік Сістемс" про стягнення 513974,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору фінансового лізингу від 23.02.2020 № 06/03Л що є підставою для стягнення основного боргу в розмірі 368 750,34 грн, 14 750,25 грн додаткової винагороди Лізингодавця відповідно до п.5.7 Договору, 104 263,45 - пені, 6 255,83 трьох процентів річних, 19 954,66 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.08.2023 (суддя Сулімовська М.Б.) у справі №916/2724/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства ,,Органік Сістемс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" - 368750 грн. 34 коп. основного боргу, 14750 грн. 25 коп. додаткової винагороди лізингодавця, 104263 грн. 45 коп. пені, 6255 грн. 81 коп. 3 % річних, 19954 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 7709 грн. 62 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач належними та допустимим доказами довів факт порушення умов договору, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство ,,Органік Сістемс звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2023 року по справі №916/2724/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає оскаржуване рішення господарського суду необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права з наступних підстав.

Апелянт вказує, що оскаржуване рішення ґрунтується виключно на позиції та доказах позивача, чим порушені норми ст.. 86 ГПК України.

Також, заявник апеляційної інстанції вказує, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які є недоведеними, а саме щодо відсутності впливу форс-мажорних обставин на господарську діяльність відповідача та його здатність виконувати сої зобов`язання за Договором, хоча судом не врахований вичерпний перелік форс-мажорних обставин щодо яких встановлений обов`язок надати підтвердження Торгово-промислової палати, наявність або відсутність обов`язку надати сертифікат ТПП.

Крім того, скаржник зазначає, що судом не застосовані норми ст.. 73, ч.1 та ч.3 ст. 75 ГПК України щодо доказів факту наявності форс-мажорних обставин, обставин непереборної сили у вигляді активних бойових дій, окупації частини території Миколаївської області та повністю території Херсонської області та вплив цього на господарську діяльність відповідача, його здатність виконувати свої зобов`язання за Договором фінансового лізингу №06/03Л від 23.03.2020р. та звільнення від виконання та від відповідальності за невиконання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ,,Органік Сістемс на рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2023, повний текст якого складено та підписано 04.09.2023 у справі №916/2724/23. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства ,,Органік Сістемс ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.У відзиві на апеляційну позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи відповідача, а доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено господарським судом, 23.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг-Україна» (лізингодавець) та Приватним підприємством ,,Органік Сістемс (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 06/03Л (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у додатку №1 «специфікація» до цього договору (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу у користування на строк, зазначений в п. 3.2 договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вартість предмета лізингу складає 1 770 000,00 грн. з ПДВ.

Додаток №3 до даного Договору "Графік лізингових платежів" визначає розміри, порядок та терміни сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по цьому договору (п.1.3 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору строк лізингу по договору складає 36 місяців та відраховується з моменту фактичної передачі предмета лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача, тобто з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу.

У пункті 4.1 договору встановлено, що передача предмета лізингу здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня виконання лізингоодержувачем свого обов`язку, передбаченого пунктом 5.2 цього договору.

Підписання акту приймання-передачі предмета лізингу сторонами свідчить про прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу у користування та є підставою для вимоги лізингодавця щодо сплати лізингових платежів згідно з додатком № 3 до Договору, за винятком авансу, який сплачується відповідно до п. 5.2 договору (пункт 4.5 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору до лізингового платежу за цим Договором згідно Додатку №3 "Графік лізингових платежів" входить: договірна вартість предмета лізингу - 1770000,00 грн., винагорода лізингодавця - 218300,26 грн., інші витрати лізингодавця - 106200,00 грн.

Лізингоодержувач у строк по 31.03.2020 сплачує в безготівковій формі на рахунок лізингодавця авансовий платіж, визначений у Додатку №3 "Графік лізингових платежів", що є невід`ємною частиною даного договору (п.5.2 договору),

Лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, вказані у Додатку №3 до Договору (п.5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що датою оплати лізингових платежів є дата зарахування лізингових платежів на поточний рахунок лізингодавця.

Відповідно до пункту 5.5 договору, якщо термін сплати лізингового платежу згідно з додатком №3 припадає на вихідний чи святковий день, то лізинговий платіж здійснюється в останній робочий день, що передує терміну платежу.

У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів більше ніж на п`ять календарних днів, сума винагороди лізингодавця за Договором підлягає сплаті у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення. (п.5.7 договору).

За умовами п.8.1 договору, сторони зобов`язуються виконувати всі умови даного договору та несуть відповідальність за їх виконання у відповідності до чинного законодавства.

Сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочення за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати по день фактичної оплати (п.8.4 договору).

У випадку виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів перед лізингодавцем, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю у відповідності до п.5.7 цього договору суму винагороди у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення, по першій вимозі останнього протягом 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги (п.8.5 договору).

Сплата штрафних санкцій лізингоодержувачем за неналежне виконання умов даного договору не звільняє останнього від обов`язку виконати порушені зобов`язання (п.8.9 договору).

За умовами п.п.11.1-11.8 договору, сторони цього Договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання зумовлене наслідком форс-мажорних обставин, до яких відносяться обставини непереборної сили, що виникли після укладання цього Договору в результаті незалежних від сторін цього Договору причин, непередбачених і невідворотних розумними запобіжними заходами подій надзвичайного характеру: природні катастрофи, війна, блокада, страйк у галузі чи регіоні, епідемії або події, які виникли у наслідок прийняття актів органами державної влади, що потягнули за собою неможливість виконання цього Договору.

Якщо форс-мажорні обставини перешкоджають виконанню однією із сторін цього Договору її договірних зобов`язань за цим Договором, то останнє виправдано на стільки, на скільки ці обставини значно впливають на можливість виконання цього Договору і на скільки інша сторона цього Договору зазнала впливу цих обставин.

Сторона цього Договору, на яку вплинули форс-мажорні обставини, зобов`язана сповістити про це іншій стороні цього Договору телефаксом протягом трьох днів із дня настання/закінчення терміну дії форс-мажорних обставин, з одночасним дублюванням повідомлення рекомендованим листом, спрямованим іншій стороні цього Договору.

Повідомлення про настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати України спрямовується іншій стороні цього Договору протягом п`ятнадцяти днів з дати настання форс-мажорних обставин.

Повідомлення про закінчення і тривалість дій форс-мажорних обставин та ліквідації їхніх наслідків повинно бути підтверджено Торгово-промисловою палатою України. Дане підтвердження Торгово-промислової палати спрямовується іншій стороні цього Договору протягом п`яти днів із дня закінчення дії форс-мажорних обставин.

Несвоєчасне повідомлення про настання, тривалість чи закінчення дії форс-мажорних обставин і ліквідації їхніх наслідків позбавляє сторону цього Договору, яка несвоєчасно повідомила про це, права посилатися на ці обставини і зобов`язує її виконувати взяті на себе зобов`язання за цим Договором вчасно, у повному обсязі й у терміни, зазначені в цьому Договорі.

Якщо форс-мажорні обставини і ліквідація їхніх наслідків тривають менше 45 днів, то термін виконання зобов`язань за цим Договором продовжується на термін дії форс-мажорних обставин і термін ліквідації їхніх наслідків.

Якщо дія форс-мажорних обставин і ліквідація їхніх наслідків триває понад три місяці, кожна із сторін має право розірвати даний договір повністю або частково без зобов`язань по відшкодуванню іншій стороні можливих збитків.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

Згідно Специфікації, предметом лізингу є трактор "Беларус-1221.2" в кількості 2 штук на загальну суму 1770000,00 грн.

Відповідно Додатку №3 до Договору "Графік лізингових платежів", сторонами погоджено терміни платежів, складову і розмір щомісячного платежу.

За Актами приймання-передачі предмета лізингу від 02.04.2020 лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав майно, що є предметом лізингу.

Як слідує з матеріалів справи та не спростовується сторонами, свої зобов`язання по сплаті лізингових платежів відповідач виконував по червень 2022 року включно.

В подальшому ПП "Органік Сістемс" припинило сплату платежів, у зв`язку з чим 29.03.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №36, в якій просив погасити основну заборгованість, додаткову винагороду лізингодавця, пеню, збитки від інфляції та 3% річних.

Водночас, дана претензія залишена відповідачем без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та задовольнив їх в повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні визначає Закон України "Про фінансовий лізинг".

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 5 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановив суд першої інстанції та не оспорюється сторонами, відповідач сплату лізингових платежів здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у сумі 368 750,34 грн.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував наявність заборгованості зі сплати лізингових платежів, однак заперечував проти додаткової винагороди, пені, 3% річних та збитків від інфляції, з посиланням на форс-мажорні обставини, які підтверджував листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 368 750,34 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, та не заперечується сторонами,суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Також позивачем нараховані на суму щомісячних лізингових платежів 14750,25 грн. додаткової винагороди лізингодавця, 104263,45 грн. пені, 19954,66 грн. інфляційних втрат, 6255,81 грн. 3% річних.

Так, згідно із п.8.1 договору, сторони зобов`язуються виконувати всі умови даного договору та несуть відповідальність за їх виконання у відповідності до чинного законодавства.

Сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати по день фактичної оплати (п.8.4 договору).

У випадку виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів перед лізингодавцем, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю у відповідності до п.5.7 цього договору суму винагороди у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення, по першій вимозі останнього протягом 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги (п.8.5 договору).

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків; у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції..

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до пункту 8.4 договору сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочення за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати по день фактичної оплати.

Згідно з пунктом 8.5 договору у випадку виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів перед лізингодавцем, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю у відповідності до п.5.7 цього договору суму винагороди у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення, по першій вимозі останнього протягом 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги

Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених до стягнення додаткової винагороди, пені, збитків від інфляції та 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення 14750,25 грн. додаткової винагороди лізингодавця, 104263,45 грн. пені, 19954,66 грн. інфляційних втрат, 6255,81 грн. 3% річних на підставі вище вказаних пунктів укладеного між сторонами договору та приписів чинного законодавства, а тому погоджується з вірним висновком суду про наявність підстав для стягнення вказаних сум в повному обсязі.

Щодо доводів скаржника, з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.колегія суддів зазначає наступне.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК).

Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5) (далі Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

Разом з тим, відповідний Сертифікат, виданий відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати України» та Регламенту, в матеріалах даної справи відсутній, як і відсутні докази, що відповідач звертався до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів враховує, що листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщеному в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресованому «Всім кого це стосується», ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, вказаний загальний офіційний лист ТПП України не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зокрема, укладеного між сторонами даної справи, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Лист, як вже зазначалось, фактично адресований «Всім кого це стосується».

Колегія суддів зазначає, що підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію проти України повинно супроводжуватися конкретними доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином саме через ці обставини.

Проте, відповідачем не надано у встановленому процесуальним законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між військовою агресією проти України та неможливістю виконання ним конкретного зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що лише посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, колегія суддів зазначає, що п.п. 11.3, 11.4, 11.6 укладеного між сторонами Договору передбачено, що сторона цього Договору, на яку вплинули форс-мажорні обставини, зобов`язана сповістити про це іншій стороні цього Договору телефаксом протягом трьох днів із дня настання/закінчення терміну дії форс-мажорних обставин, з одночасним дублюванням повідомлення рекомендованим листом, спрямованим іншій стороні цього Договору. Повідомлення про настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати України спрямовується іншій стороні цього Договору протягом п`ятнадцяти днів з дати настання форс-мажорних обставин. Несвоєчасне повідомлення про настання, тривалість чи закінчення дії форс-мажорних обставин і ліквідації їхніх наслідків позбавляє сторону цього Договору, яка несвоєчасно повідомила про це, права посилатися на ці обставини і зобов`язує її виконувати взяті на себе зобов`язання за цим Договором вчасно, у повному обсязі й у терміни, зазначені в цьому Договорі.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин з підтвердженням вказаних обставин відповідним сертифікатом.

Таким чином, доводи скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин спростовуються вищенаведеним, а тому судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Відтак, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275,276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Органік Сістемс"залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2023 року у справі №916/2724/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено

та підписано „11 грудня 2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький