Постанова

від 16.11.2023 по справі 910/2892/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. м.Київ Справа№ 910/2892/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 16.11.2023:

від позивача: Чорнобук О.А.

від відповідача-1: Федорчук О.В.

від відповідача-2: не з?явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 06.07.2023 (повний текст складено та підписано 24.07.2023)

у справі № 910/2892/23 (суддя А.І. Привалов)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД"

до 1) Фонду державного майна України

2) Державної казначейської служби України

про визнання недійсними результатів електронного аукціону та стягнення 534 300,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" з позовною заявою до 1) Фонду державного майна України; 2) Державної казначейської служби України про визнання недійсними результатів електронного аукціону та стягнення 534 300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після підписання протоколу про результати електронного аукціону, 30.01.2023 йому стало відомо про те, що Фондом державного майна України під час проведення аукціону всупереч вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів мало приватизації не було надано достовірну інформацію про об`єкт продажу, зокрема, щодо адміністративної будівлі літ. А-9, а-1, розташованої у м.Дніпро по вул. Шевченка, 32, яка входить до єдиного майнового комплексу та перебуває в аварійному стані, що порушує права ТОВ "РІВЕРСАНД", як переможця аукціону, на користування за призначенням придбаного нерухомого майна, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу єдиного майнового комплексу "Дніпропетровськавтотранссервіс" № SPE001-UA-20230116-79203, що відбувся 25.01.2023, та повернути ТОВ "РІВЕРСАНД" сплачену суму гарантійного внеску в розмірі 534300,00 грн.

Короткий зміст заперечень проти позову

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 зазначає, що в інформаційному повідомленні про продаж вказано відомості про нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта та інформація про земельну ділянку в обсязі, передбаченому законодавством, обов`язковість детального опису стану будівель законодавством не встановлена.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначав, що відсутні правові підстави для повернення гарантійного внеску позивачу, у зв`язку з відмовою від укладення договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.07.2023 у справі № 910/2892/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" до Фонду державного майна України, Державної казначейської служби України про визнання недійсними результатів електронного аукціону та стягнення 534 300,00 грн. відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- при зверненні до суду з вказаним позовом не доведено суду та не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до ст. 76- 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження аварійного стану об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс";

- в межах розгляду даної справи позивачем не заявлено клопотання про призначення судової експертизи на підтвердження його вимог та доводів, викладених у позовній заяві;

- позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" в частині визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу єдиного майнового комплексу "Дніпропетровськавтотранссервіс" № SPE001-UA-20230116-79203, що відбувся 25.01.2023, є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню;

- з урахуванням того, що позивачем не була сплачена ціна продажу об`єкта приватизації у строк, встановлений Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" й електронний аукціон було відмінено, відсутні правові підстави для повернення позивачу сплаченого гарантійного внеску відповідно до вимог чинного законодавства України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД (09.08.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка направлена на електронну пошту суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначав, що Фондом державного майна України під час розміщення к інформаційного повідомлення про об?єкт малої приватизації, так і під час проведення аукціону всупереч вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів мало приватизації не було надано достовірну інформацію про об`єкт продажу, зокрема, щодо адміністративної будівлі літ. А-9, а-1, розташованої у м.Дніпро по вул. Шевченка, 32, яка входить до єдиного майнового комплексу та перебуває в аварійному стані, що порушує права ТОВ "РІВЕРСАНД", як учасника та переможця аукціону, на користування за призначенням придбаного нерухомого майна. При цьому, відомості щодо об?єкта малої приватизації не містили будь-яких документів та/або інформації відносно того, що об?єкт нерухомого майна, який є складовою частиною об?єкта малої приватизації, має аварійний стан і не підлягає відновленню, згідно розміщених фотографій візуально також це неможливо було встановити.

При цьому, скаржник наголошував, що в обгрунтування доказу аварійного стану об?єкта приватизацї, ним наголошувалось на необхідності врахування фактів, встановлених у справі № 910/11091/21. Крім того, на переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у долученні до матеріалів справи висновку фахівців у галузі будівництва та експертний висновок № 683-21 з обстеження будівлі, що продана у складі майнового комплексу на аукціоні, і безпідставно відхилив в якості належних та допустимих доказів відповідне експертне дослідження.

Також, скаржник наголошував на тому, що зазначаючи в інформаційному повідомленні про те, що на аукціон виставлено саме адміністративну будівлю, відповідач довів до відома позивача єдину мету використання нерухомого майна - як адміністративну будівлю, тим самим зазначивши, що не нерухоме майно є придатним для використання відповідно до цієї мети. У протилежному б випадку, відповідач-1 повинен був попередити своїх покупців (учасників аукціону) про недоліки, а саме суттєві ознаки непридатності будівлі для експлуатації та неможливість відновлення, що виключає достовірність у назві «адміністративна будівля», оскільки даний об?єкт є будівельними матеріалами, які необхідно розібрати за рахунок нового власника.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

07.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 - Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача-1 у відзиві зводяться до того, що:

- що в інформаційному повідомленні про продаж вказано відомості про нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта та інформація про земельну ділянку в обсязі, передбаченому законодавством, обов`язковість детального опису стану будівель законодавством не встановлена;

- в інформаційному повідомленні про продаж вказано час та місце проведення огляду об?єкта приватизації, особу, відповідальну за огляд об?єкта та її контактні дані, і кожен хто, зацікавлений у придбанні об?єкта приватизації не позбавлений права до подання зави про участь в електронному аукціоні та участі в електронному аукціоні, може ознайомитись з об?єктом приватизації, а відповідач-2 сприяє усім зацікавленим особам шляхом надання допуску до віртуальних кімнат об?єкту;

- відповідно до заяви про ознайомлення з об?єктом приватизації від 20.01.2023 № 4, позивач в особі директора Верхолаза Д. повідомило, що ознайомлено з об?єктом приватизації, у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»;

- постанова Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11091/21, на яку посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВЕРСАНД» не містить висновків про те, що «функціональне використання» нерухомого майна за призначенням як і експлуатація його взагалі - є неможливою, також на замовлення Фонду не проводились жодні експертизи та не складались експертні висновки у справі № 910/11091/21, а експертні висновки складені на замовлення Дніпровської міської ради не визнавались Фондом як належні та допустимі докази;

- позивачем не додано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності могли підтвердити порушення Фондом прав та охоронюваних законом інтересів позивача, натомість в матеріалах приватизаційної справи Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» міститься заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРСАНД», якою позивач підтверджує факт ознайомлення з об`єктом приватизації, що дає можливість зробити висновок про те, що позивачу було відомо про стан об`єкта приватизації, хоча в позовній заяві ним зазначається протилежне;

- позивач у апеляційній сказі жодним чином не спростовує факт ознайомлення з об`єктом приватизації та існуванням зазначеної заяви № 4 від 20.01.2023.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД на рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2023 у справі № 910/2892/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 витребувати у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/2892/23.Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД на рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2023 у справі № 910/2892/23.

16.08.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/2892/23.

В свою чергу, рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2023 у справі № 910/2892/23 ухвалено 06.07.2023, а повний текст складено 24.07.2023, а отже, 20-деннй строк на його оскарження, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, тривав до 14.08.2023.

Згідно відмітки канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка подана на електронну адресу суду, апеляційна скарга подана 09.08.2023, тобто в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, оскільки скаржником не пропущено обумовлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а тому клопотання скаржника про поновлення відповідного строку, залишено без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2892/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД на рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 15.10.2023.

05.10.2023 розгляд апеляційної скарги не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 29.09.2023 по 06.10.2023 у відпустці головуючого судді Станіка С.Р.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 29.09.2023 по 06.10.2023 включно, з 09.10.2023 по 13.10.2023 включно, з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів, з 14.10.2023 по 24.10.2023 включно перебувала у відряджені, з 25.10.2023 по 31.10.2023 включно, 01.11.2023 перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні 16.11.2023 справу № 910/2892/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРСАНД» на рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсанд" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах діючого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 16.11.2023 з?явились представники позивача (скаржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРСАНД» в режимі відеоконференції, відповідача-1 - Фонду державного майна України.

Від Державної казначейської служби України в судове засідання 16.11.2023 представники не прибули, про дату, час та місце розгляду справи казначейство повідомлене належним чином засобами поштового зв`язку, а також засобами електронного зв`язку із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка вдповідача-2, , не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників відповідача-2 у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Представник скаржника в судовому засіданні 16.11.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 16.11.2023 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу у встановлені судом апеляційної інстанції строки - надав, проте, ненадання ним відзиву не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, Протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20230116-79203 від 25.01.2023, затвердженим наказом Фонду державного майна України №189 від 02.02.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" було визнано переможцем аукціону від 25.01.2023 з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс", адреса місцезнаходження активу: Україна, м. Дніпро, 49044, Дніпропетровська область, Василя Жуковського вулиця, 23.

Зазначений аукціон відбувся на підставі наказу Фонду державного майна України від 18.11.2022 № 1424, яким були затверджені умови продажу об`єкту приватизації та інформаційне повідомлення про цей об`єкт.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Полонекс" виставлено позивачу рахунок на оплату №23/01-422385032 від 23.01.2023 по сплаті гарантійного внеску за лот №SPE001-UA-20230116-79203 у розмірі 534 300 грн., який був сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" 23.01.2023, що підтверджується платіжним дорученням №4.

Згідно з Актом №2 від 27.02.2023 про несплату переможцем аукціону ціни продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" у зв`язку з несплатою позивачем ціни продажу позбавлено права на участь у подальших аукціонах з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс".

Наказом Фонду державного майна України №412 від 01.03.2023 відмінено електронний аукціон №SPE001-UA-20230116-79203 з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень дізнався, що Фонд був відповідачем у справі №910/11091/21, предметом якої був об`єкт нерухомого майна за адресою м. Дніпро, 49044, Дніпропетровська область, Василя Жуковського вулиця, 23, та який є аварійним об`єктом, що не передбачає можливості відновлення його для експлуатації, а підлягає демонтуванню. Таким чином, Фондом державного майна України всупереч Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації не було надано достовірну інформацію про вищевказаний об`єкт продажу, зокрема, щодо адміністративної будівлі літ. А-9, а-1, розташованої у м.Дніпро по вул. Шевченка, 32, яка входить до єдиного майнового комплексу та перебуває в аварійному стані, що порушує права ТОВ "РІВЕРСАНД", як переможця аукціону, на користування за призначенням придбаного нерухомого майна, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу єдиного майнового комплексу "Дніпропетровськавтотранссервіс" № SPE001-UA-20230116-79203, що відбувся 25.01.2023, та повернути ТОВ "РІВЕРСАНД" сплачену суму гарантійного внеску в розмірі 534300,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 зазначав, що в інформаційному повідомленні про продаж вказано відомості про нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта та інформація про земельну ділянку в обсязі, передбаченому законодавством, обов`язковість детального опису стану будівель законодавством не встановлена. Крім того, в суді першої інстанції заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначав, що відсутні правові підстави для повернення гарантійного внеску позивачу, у зв`язку з відмовою від укладення договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", приватизація державного або комунального майна (приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації (ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції на момент проведення аукціону), з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації. До об`єктів малої приватизації належать, зокрема, єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації.

За змістом статті 6 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" суб`єктами приватизації є: державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено порядок приватизації державного і комунального майна, що включає в себе: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України. (ч.3 ст. 11 Закону).

Частиною першою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20230116-79203 від 25.01.2023, затвердженим наказом Фонду державного майна України №189 від 02.02.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" було визнано переможцем аукціону від 25.01.2023 з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс", адреса місцезнаходження активу: Україна, м. Дніпро, 49044, Дніпропетровська область, Василя Жуковського вулиця, 23.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що з Єдиного державного реєстру судових рішень дізнався, що Фонд був відповідачем у справі №910/11091/21, предметом якої був об`єкт нерухомого майна за адресою м. Дніпро, 49044, Дніпропетровська область, Василя Жуковського вулиця, 23, та який є аварійним об`єктом, що не передбачає можливості відновлення його для експлуатації, а підлягає демонтуванню.

Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 432, визначає механізм проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації (далі - об`єкт приватизації) з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон).

Згідно з п.21 Порядку, інформація, яка підлягає внесенню до електронної торгової системи під час опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, включає:

назву, дату і номер рішення Фонду державного майна про затвердження переліку об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, або про включення нового об`єкта (об`єктів) до переліку, прийнятого відповідно до частини третьої статті 11 Закону;

назву, дату і номер рішення представницького органу місцевого самоврядування щодо включення нового об`єкта до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, прийнятого відповідно до частини четвертої статті 11 Закону;

щодо об`єктів нерухомого майна - адресу, площу об`єкта і повне найменування балансоутримувача об`єкта нерухомого майна, інформацію про балансову вартість або її відсутність, а також інформацію про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та дата реєстрації) або стан здійснення такої реєстрації;

щодо акцій, часток господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств - повне найменування господарського товариства, організації, підприємства, розмір пакета акцій або часток, що підлягає приватизації, його номінальна вартість;

щодо єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів - найменування підприємства і інформацію про приватизацію підприємства (структурного підрозділу) як єдиного майнового комплексу, балансову вартість (вартість активів) або її відсутність, а також інформацію про державну реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс підприємства (реєстраційний номер об`єкта та дата реєстрації) або стан здійснення такої реєстрації;

щодо усіх типів об`єктів - інформацію про оприлюднення інформаційного повідомлення про приватизацію об`єкта приватизації

(далі - інформаційне повідомлення) з інформацією в обсязі, передбаченому частиною третьою статті 21 Закону.

Під час публікації в електронній торговій системі переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та/або внесення змін до нього кожному об`єкту приватизації електронна торгова система присвоює унікальний код, з використанням якого здійснюються всі дії щодо такого об`єкта в електронній торговій системі.

У разі коли приватизацію об`єкта передбачається здійснити шляхом викупу відповідно до вимог статей 16 та 18 Закону, інформація про це обов`язково зазначається органом приватизації в реєстрі. Після укладення договору купівлі-продажу такого об`єкта, договір опубліковується органом приватизації в електронній торговій системі відповідно до вимог частини тринадцятої статті 26 Закону.

У п.24 Порядку зазначено, що інформаційне повідомлення, що публікується органом приватизації, містить такі відомості:

1) інформацію про об`єкт приватизації:

щодо об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва:

- дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площу, цільове призначення земельної ділянки, інформацію про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або користування, про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними;

- інформацію про договори оренди об`єкта або його частини із зазначенням за кожним договором найменування орендаря, орендованої площі, розміру місячної орендної плати, строку дії договору оренди;

- інформацію про балансоутримувача (найменування, його місцезнаходження і контактні дані);

- рівень будівельної готовності (щодо об`єктів незавершеного будівництва);

- план будівлі (за наявності) (у разі прийняття рішення органом приватизації);

- фотографічне зображення об`єкта (у разі прийняття рішення органом приватизації);

щодо пакетів акцій або часток господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, єдиних майнових комплексів державних (комунальних) підприємств, а також їх структурних підрозділів:

- найменування господарського товариства, організації чи підприємства, їх місцезнаходження (у разі приватизації єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства або його структурного підрозділу - найменування і місцезнаходження підприємства або структурного підрозділу);

- ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;

- розмір статутного капіталу товариства та кількість акцій (розмір частки), запропонованих до продажу (у разі продажу пакета акцій (часток);

- середньооблікова чисельність працівників;

- обсяг та основна номенклатура продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної (за наявності);

- основні показники господарської діяльності за останніх три роки та за останній звітний період;

- у разі, коли на балансі товариства або підприємства обліковуються об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, нежитлові приміщення тощо), - інформацію про кожний об`єкт нерухомого майна в обсязі, передбаченому абзацом третім цього підпункту;

- у разі, коли товариство або підприємство використовує земельні ділянки на праві власності або користування, - інформацію про земельні ділянки в обсязі, передбаченому абзацом третім цього підпункту, разом з інформацією про правову підставу для використання такої земельної ділянки;

- обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, інформацію про сплату екологічних зборів та платежів тощо.

Згідно відомостей інформаційного повідомлення, затвердженого наказом ФДМУ №2 від 11.11.2022 про продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс", адреса місцезнаходження: Україна, м. Дніпро, 49044, Дніпропетровська область, Василя Жуковського вулиця, 23, у розділі "відомості про об`єкт" зазначено інформацію про: будівлю, адресу, загальну площу, реєстраційний номер, функціональне використання, підстави виникнення права власності, форми власності та власника. Тобто, відповідно до Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу Фондом державного майна України було внесено інформацію до електронної торгової системи щодо об`єкту малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс", за адресою: Україна, м. Дніпро, 49044, Дніпропетровська область, Василя Жуковського вулиця, 23, яка вимагалась нормами чинного законодавства України.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що вказаним Порядком не передбачено обов`язок Фонду державного майна України зазначати опис стану нерухомого майна, зокрема, в частині аварійності, можливості відновлення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в сукупності, дійшов висновку, що під час проведення електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс" Фондом державного майна України не було порушено вимоги Порядку щодо внесення достовірних відомостей в інформаційне повідомлення стосовно об`єкта нерухомості. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

При цьому, як підтверджується наявними матеріалами справи, заявою №4 від 20.01.2023 позивач повідомив, що ознайомлений з об`єктом приватизації "єдиний майновий комплекс державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс", ідентифікатор аукціону №SPE001-UA-20230116-79203, який виставлений на продаж.

Крім того, суд апеляційної інстанції також враховує і пояснення відповідача-1 про те, що в інформаційному повідомленні про продаж вказано час та місце проведення огляду об?єкта приватизації, особу, відповідальну за огляд об?єкта та її контактні дані, і кожен хто, зацікавлений у придбанні об??єкта приватизації не позбавлений права до подання зави про участь в електронному аукціоні та участі в електронному аукціоні, може ознайомитись з об?єктом приватизації, а відповідач-2 сприяє усім зацікавленим особам шляхом надання допуску до віртуальних кімнат об?єкту.

В свою чергу, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що позивача було обмежено у реалізації його прав на ознайомлення з відповідним лотом, який виставлено на аукціон, і вчинення вказаних дій залежало виключно від волевиявлення позивача, як юридичної особи, яка прийняла рішення щодо участі у аукціоні, оголошеному відповідачем-1.

З огляду на вищевикладене, доводи скаржника про те, що відомості щодо об?єкта малої приватизації не містили будь-яких документів та/або інформації відносно того, що об?єкт нерухомого майна, який є складовою частиною об?єкта малої приватизації, має аварійний стан і не підлягає відновленню, згідно розміщених фотографій візуально також це неможливо було встановити - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/11091/21 за позовом Дніпровської міської ради до Фонду державного майна України про зобов`язання вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози шляхом демонтажу адміністративної будівлі літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв.м, розташованої за адресою вул. Шевченко, 32 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 34315972).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Фонд державного майна України вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози шляхом демонтажу адміністративної будівлі літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв.м, розташованої за адресою вул. Шевченко, 32 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 34315972). Присуджено до стягнення Фонду державного майна України на користь Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року у справі № 910/11091/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Фонду державного майна України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять гривень) 00 коп. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять гривень) 00 коп.

У вказаній постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що "беручи до уваги положення законодавства, надану колегією суддів правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, фактичні обставини у справі, встановлені під час її вирішення, встановлюють факт про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози шляхом демонтажу адміністративної будівлі літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв.м, розташованої за адресою вул. Шевченко, 32 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 34315972). Також колегія суддів зазначає, що надані позивачем копія Звіту ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" за результатами інструментального обстеження будівлі громадського призначення за адресою: вул. Шевченка, 32 в м. Дніпро (х/д 505) (т.1, а.с. 68-89), висновок експерта №683-21 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження по заяві від 20.05.2021 року (т.1, а.с. 19-30) та Звіт за результатами обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій громадської будівлі, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, №32, затверджений проректором з науково-педагогічної, економічної роботи, перспективного та інноваційного розвитку Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (т.1, а.с. 31-60) не спростовують викладеної вище правової кваліфікації доказам".

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи №910/11091/21, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині аварійного стану об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс", не встановлено, що адміністративна будівля літ.А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв.м, розташована за адресою вул. Шевченко, 32 у м. Дніпро, є аварійною, становить загрозу людям та довколишній забудові в зоні потенційно можливого руйнування.

На підтвердження аварійного стану об`єкта малої приватизації, позивачем подано до матеріалів справи звіт за результатами обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій громадської будівлі, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 32, складений Дніпровським національним університетом залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, та висновок експерта №683-21 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження по заяві, складений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Частиною 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України)

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи встановив, що подані позивачем звіт за результатами обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій громадської будівлі, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 32, складений Дніпровським національним університетом залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, не відповідають ч. 6, 7 ст. 98, ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у них не зазначено, що висновок підготовлено саме для подання до суду. У звіті також не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

При цьому, дослідивши висновок експерта №683-21 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження по заяві, складений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, суд апеляційної інстанції враховує, що він містить відомості про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, проте, як зазначалось вище, у ньому не міститься відомостей, що його підготовлено для подання до суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з виснвоками сууд першої інстанції про те, що вказані звіт та висновок не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу в підтвердження стверджуваних позивачем обставин, і скаржником в апеляційній скарзі вказаного спростовано не було в розумінні ст. ст. 76-69 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в сукупності, дійшов висновку, що при зверненні до суду з відповідним позовом позивачем не доведено суду та не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до ст. 76- 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження аварійного стану об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс".

При цьому, в межах розгляду даної справи позивачем також не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи на підтвердження його вимог та доводів, викладених у позовній заяві, а наведені ним судові акти прийняті за інших обставин та доказів.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" в частині визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу єдиного майнового комплексу "Дніпропетровськавтотранссервіс" № SPE001-UA-20230116-79203, що відбувся 25.01.2023,- є недоведеними, необгрунтованими , а тому задоволенню не підлягають. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Також, розглянувши вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України гарантійного платежу у сумі 534 300 грн., суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Пунктом 28 Порядку закріплено, що особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачує реєстраційний та гарантійний внески для набуття статусу учасника.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", гарантійний внесок - це сума коштів, що становить визначену у відсотках частину стартової ціни об`єкта приватизації, яка вноситься потенційним покупцем об`єкта приватизації для забезпечення виконання його зобов`язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів або банківської гарантії.

Відповідно до ч. 11 ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" для участі в аукціоні з продажу об`єкта малої приватизації гарантійний внесок сплачується на рахунок оператора електронного майданчика, через який подається заява на участь у приватизації.

Учасниками спору не заперечувалось, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Полонекс" виставлено позивачу рахунок на оплату №23/01-422385032 від 23.01.2023 по сплаті гарантійного внеску за лот №SPE001-UA-20230116-79203 у розмірі 534 300 грн., який був сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" 23.01.2023, що підтверджується платіжним дорученням №4.

Отже, сплачений позивачем гарантійний внесок для участі в електронному аукціону №SPE001-UA-20230116-79203 - є видом забезпечення виконання зобов`язання позивача для участі в такому аукціоні, що виник на підставі закону, і зазначені кошти були перераховані позивачем за наявності правових підстав, зокрема, на виконання Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

За змістом п. 111 Порядку, проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою КМУ № 432 від 10.05.2018, повернення сплачених гарантійних внесків учасникам у випадках, передбачених пунктами 51, 62, абзацом п`ятим пункту 68 (крім випадку, передбаченого пунктом 112 цього Порядку щодо такого одного учасника), пунктами 90, 92 цього Порядку, здійснюється оператором електронного майданчика протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем присвоєння електронному аукціону статусу "Аукціон не відбувся" або "Аукціон відмінено".

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" після закінчення аукціону сплачений потенційними покупцями гарантійний внесок повертається потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, у строк, що не перевищує 10 робочих днів із дня затвердження протоколу аукціону органом приватизації.

У випадках, передбачених частиною дев`ятою статті 14 цього Закону, або у разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або від укладення договору купівлі-продажу, або у разі несплати ним ціни продажу об`єкта приватизації у строк, встановлений цим Законом, гарантійний внесок йому не повертається та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету.

Згідно з Актом №2 від 27.02.2023 про несплату переможцем аукціону ціни продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД" у зв`язку з несплатою позивачем ціни продажу позбавлено права на участь у подальших аукціонах з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс".

Наказом Фонду державного майна України №412 від 01.03.2023 відмінено електронний аукціон №SPE001-UA-20230116-79203 з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс".

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що позивачем не була сплачена ціна продажу об`єкта приватизації у строк, встановлений Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" й електронний аукціон було відмінено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для повернення позивачу сплаченого гарантійного внеску відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Усі інші посилання, обгрунтування, доводи враховані судом апеляційної інстанції, проте не такими, що спростовують висновки суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог за наведених позивачем обгрунутвань.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2023 у справі № 910/2892/23, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАНД на рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2023 у справі № 910/2892/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2023 у справі № 910/2892/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/2892/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 11.12.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко