Рішення

від 07.12.2023 по справі 459/2023/23

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/2023/23

Провадження № 2/459/361/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Горощук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна -Веста»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди

У С Т А Н О В И В:

21.06.2023 позивачка звернулась до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь 126 796,04 грн відшкодування на утримання дітей: доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.05.2022 по 30.06.2023. Також просила стягувати з ТОВ «Дюна -Веста» на її користь по 4 528, 43 грн на кожну дитину, з урахуванням встановленого індексу інфляції, починаючи з 01.07.2023 і до досягнення дітьми повноліття. Крім цього, просила стягнути з відповідача на її користь витрати на поховання у розмірі 5 060 грн та 300 000 грн відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог послалася на те, що 30.12.2019 приблизно о 17 годині 30 хвилин на автодорозі сполученням «Львів - Жовква - Червоноград - Ковель» на 125км+450м в с. Межиріччя Сокальського району Львівської області, біля ВП «Шахта Межирічанська», відбулась ДТП за участі автомобіля марки «Toyota HIACE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 та пішохода гр. ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди. За вказаним фактом 31.12.2019 слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000889 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У встановленому законом порядку позивачку, а також дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано потерпілою стороною по даному кримінальному провадженні. Однак, 20.06.2022 постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. Водій ОСОБА_4 в день скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із відповідачем ТзОВ «Дюна-Веста» на посаді водія транспортного засобу, який належав ТОВ «Дюна-Веста». ОСОБА_5 , котрий трагічно загинув внаслідок вказаної ДТП, був чоловіком позивачки. Від спільного шлюбу у них народилось двоє дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка вважає, що діти у зв`язку з втратою батька мають право на відшкодування шкоди на підставі ст. 1200, 1202 ЦК України. Вона зауважила, що перед смертю ОСОБА_5 працював на ВП «Шахта «Межирічанська» підземним гірничим робітником і за період з 01.12.2018 по 30.11.2019 його дохід склав 163 023,53 грн, тобто його середній заробіток на місяць становив 13 585,29 грн. Позивачка вважає, що сума 13 585,29 грн - це кошти, які щомісяця припадали на власне утримання ОСОБА_5 та його дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Звідси випливає, що розмір щомісячних збитків, які завдані дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 внаслідок смерті батька, як годувальника, становлять 13 585,29 грн/3 = 4 528,43 грн. Крім цього, зазначає, що страховою компанією відповідача виплачено дітям суму страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю їхнього батька, у розмірі 260 000 грн. Ця сума охопила 28 місяців - це період утримання дітей після смерті батька за рахунок страхової (260 000 грн/ (4528,43х2) = 28,7 місяців). Отже, страхова покрила 28 місяців утримання дітей після смерті батька, тобто з дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 по ІНФОРМАЦІЯ_4 (28 міс). Таким чином, позивачка просить прийняти рішення, яким стягувати з відповідача щомісячно на користь ОСОБА_1 по 4 528,43 грн на кожну дитину з урахуванням встановленого і?дексу інфляції, починаючи із 01.07.2023 і до досягнення дітьми повноліття. Також позивачка просить стягнути з відповідача відшкодування на утримання доньок за період з 30.04.2022 по 30.06.2023 (14 місяців) в сумі 126 796,04 грн., виходячи з такого розрахунку: 4528,43 грн * 2 * 14 міс = 126 796,04 грн. Свою вимогу обґрунтувала тим, що до 30.04.2022 утримання дітей відшкодувала страхова компанія, виплативши 260 000,00 гривень. За період з 01.05.2022 по 30.06.2023 (14 місяців) просить відшкодувати шкоду у розмірі середньомісячного заробітку потерпілого за рахунок відповідача, стягнувши з нього 126 796,04 грн. Також позивачка понесла витрати на поховання чоловіка (за придбання домовини, хреста, рушника на хрест, хустинки, хреста на домовину, розп`яття, образка та ін.) в сумі 5060 грн., які просить стягнути з відповідача, посилаючись на ст. 1201 ЦК України. В обґрунтування моральних страждань позивачка вказала, що вона втратила чоловіка, а двоє дітей тата, Він був їх опорою в житті, годувальником, постійно підтримував розраджував в будь - якій виниклій ситуації. Смерть батька та чоловіка викликала в них великі моральні страждання, вони змушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Осягнути розмір заподіяної їм моральної шкоди надзвичайно важко, адже життя людини є безцінне, проте зважаючи на перенесені моральні страждання позивачка оцінила заподіяну моральну шкоду в розмірі 300 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

21.07.2023 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову повністю, з огляду на наступне. Відповідач визнав обставини вчинення ДТП, проте зауважив, що на момент ДТП автомобіль належав іншій юридичній особі ТОВ «Торгівельний Дім «ДЮНА-ВЕСТА» (місцезнаходження якого: 83076. м. Донець пр. Червоногвардійський, 49/95, код ЄДРПОУ 35342647). Власник автомобіля передав даний автомобіль в позичку відповідно до договору позички від 03.10.2016, який був укладений між ТзОВ СУП «Полінет» та ТОВ «ДЮНА-ВЕСТА» на період - з часу укладення договору і до 31.12.2019 для використання у підприємницькій діяльності. Отже, у день ДТП автомобіль був лише у користуванні відповідача. По суті позовних вимог зазначив, що у постанові про закриття кримінального провадження від 20.06.2022 зазначено, що травмування пішохода ОСОБА_5 , наслідком якого була смерть останнього, відбулось з його вини, тому у даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбачено ст. 286 КК України. Відповідач вважає, що у водія ОСОБА_4 була відсутня технічна можливість уникнути ДТП, що підтверджується висновком автотехнічної експертизи. Представник вважає, що у даному випадку мав місце умисел потерпілого, оскільки зіткнення відбулось з вини пішохода та не залежало від водія при всій обачності його дій та поведінки, а також непереборна сила. Відтак, враховуючи наявний непрямий умисел самого ОСОБА_5 та непереборної сили представник відповідача вважає, що відсутні підстави для відшкодування шкоди непрацездатним особам, що були на утриманні останнього та стягнення коштів на поховання, оскільки презумпція вини володільця джерела підвищеної небезпеки спростована. Також представник відповідача вказав, що відповідачем надано допомогу сім`ї покійного у сумі 20000 грн., що просив врахувати при ухваленні рішення. Щодо відшкодування моральної шкоди представник зазначив, що у позивачки відсутні підстави для стягнення такої в розумінні ч. 2 ст. 213 ЦК України. На думку відповідача, позивачкою жодним чином не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди та не надано належних доказів того, у який час ці страждання мали місце, що стало їхньою причиною, тому вважає, що сума у 300 000 гривень є абсолютно несправедливою та неспіврозмірною з врахування усіх обставин справи. Тому просив у позові відмовити.

21.08.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що транспортний засіб, яким було вчинено наїзд на пішохода належить на праві користування згідно договору позички, а тому будь-якого правового значення ця обставина для даної справи не має, оскільки відповідач володів транспортним засобом на правових підставах. Також зауважив, що незважаючи на те, що постановою було закрито кримінальне провадження у зв`язку у відсутністю складу кримінального правопорушення, в постанові було зазначено, що в діях водія ОСОБА_4 наявний склад адміністративного правопорушення, а саме в тому, що останній рухався із швидкістю 55 км/год в межах населеного пункту. Відсутність складу кримінального правопорушення не є безумовною підставою для спростування презумпції вини володільця небезпеки. Представник позивача вказав, що аналіз норми ст. 1187 ЦПК України дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом з тим, завдана джерелом підвищеної небезпеки шкода є завжди неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Крім того, вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила 260 000 грн страхового відшкодування, що свідчить про те, що страховик визнав ту обставину, що в діях ОСОБА_5 не було умислу на настання ДТП, в ході якого останній загинув. Тому представник відповідача просив позов задовольнити повністю.

19.09.2023 представником відповідача подано заперечення, в яких представник зазначила, що у відзиві вони навели чіткі аргументи умислу потерпілого ОСОБА_5 на спричинення ДТП, а саме: перебігав дорогу поза межами пішохідного переходу, на ділянці де немає вуличного освітлення, в темну пору доби, під час опадів у вигляді дрібного мокрого снігу, був одягнений в одяг темних тонів та нічим себе не виділяв, перебув у стані алкогольного сп`яніння з вмістом етилового сприту в крові 3,12 проміле, що відповідає ступеню інтоксикації «тяжке отруєння з можливим смертельним наслідком», що підтверджується відповідними доказами: висновком судово-медичної експертизи, автотехнічної експертизи, результатом досудового розслідування. З приводу того, що ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила страхове відшкодування представник вказала, що останні є окремою юридичною особою і відповідають за свої дії самостійно, а відповідач не може відповідати за дії страхової організації. Відтак, просив відмовити у позові повністю.

Ухвалою від 06.10.2023 Червоноградського міського суду Львівської області закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

27.11.2023 сторони у судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду даної справи.

Представник позивача подав заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без участі сторони позивача та просив позов задовольнити.

Представник відповідача також звернувся до суду із таким клопотанням, просив завершувати розгляд без його участі, вказав, що позовні вимоги заперечує та просить відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві та запереченнях, які містяться в матеріалах справи.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань не подавала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 7 грудня 2023 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 27 листопада 2023 року, датою ухвалення рішення є саме 7 грудня 2023 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 21 червня 2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21.06.2005 Міським управлінням юстиції (а. с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.01.2020 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 8).

Під час шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 26.08.2009 Виконавчим комітетом Соснівської міської ради Львівської області, актовий запис №85 (а. с. 9) та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 02.02.2006 Львівським міським управління юстиції, актовий запис №525 (а. с. 10).

Із трудової книжки серії НОМЕР_6 встановлено, що ОСОБА_5 працював у ВП «Шахта «Межирічанська», а трудовий договір з ним був перерваний 30.12.2019 у зв`язку із смертю останнього (а. с. 11).

Із довідки про доходи №1 від 02.01.2020 установлено, що ОСОБА_5 за період з 01.12.2018 по 30.11.2019, за виключенням відрахувань, отримав загальну суму доходу у розмірі 163 023, 53 грн (а. с. 12).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або застрахованих у житловому приміщенні/ будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 (а. с. 13).

Квитанцією до прибудинкового касового ордера №10 від 31.12.2019 підтверджується, що ОСОБА_1 оплатила готівкою за ритуальні аксесуари суму 5060 грн (а. с. 14).

У відповідь на адвокатський запит, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» листом №8973 від 07.09.2021 та №8903 від 06.09.2021 повідомила, що за результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, що була подана ОСОБА_1 до Товариства за наслідками події, що сталася 30.12.2019 за участю транспортного засобу TOYOTA HI ACE, внаслідок якої від отриманих травм загинув пішохід ОСОБА_5 , 03.09.2021 було сплачено страхове відшкодування в розмірі 260 000 грн, що є лімітом відповідальності Страховика за Договором страхування (а. с. 15, 16).

Із постанови про закриття кримінального провадження від 20.06.2022 встановлено, що кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12019140000000889 від 31.12.2019 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Також в постанові зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що травмування пішохода ОСОБА_5 , наслідком якого була його смерть, відбулося з його вини, тому у даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення. Проте, у водія ОСОБА_4 є ознаки адміністративного правопорушення, яке виразилося у тому, що він у населеному пункті рухався із швидкістю 55 км/год. (а. с. 17-18).

Згідно з полісом №ЕР-166273466 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», цивільно-правова відповідальність ТОВ «Дюна-Веста» була застрахована з 18.10.2019 по 17.10.2020, а страхова сума на одного потерпілого становить за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260 000грн, за шкоду заподіяну майну 130 000 грн (а. с. 19).

Із наказу №13к від 19.03.2003 встановлено, що ОСОБА_4 було прийнято на роботу в ЗАТ «Дюна-Вест» на посаду водія з 19.03.2003 (а. с. 21).

В матеріалах справи міститься характеристика на ОСОБА_4 з місця роботи, відповідно до якої останній зарекомендував себе як відповідальний працівник, до виконання обов`язків та завдань ставиться сумлінно (а. с. 20).

Відповідно до наказу №119 від 01.11.2016 ОСОБА_4 призначено відповідальним за технічний стан, утримання у справному стані, безпечну експлуатацію та обслуговування автомобіля TOYOTA HI ACE, державний номер знак НОМЕР_7 (а. с. 22).

Згідно з розпискою ОСОБА_10 , яка є сестрою загиблого ОСОБА_5 , отримала частину допомоги у розмірі 20 000 гривень від представника фірми ТОВ «Дюна-Веста» Сиглового В. І. (а. с. 33).

Із договору позички від 30.09.2016, укладеного між ТОВ «Торгівельний Дім «Дюна Веста» (позичкодавець) та ТОВ СУПП «Полінет» (користувач) установлено, що позичкодавець надавав безкоштовно, а користувач отримував в користування автомобіль, що зазначено у п. 1.2. цього Договору, для його використання у власній підприємницькій діяльності користувача, та у спосіб не заборонений законодавством. У п. 1.2 даного договору позички вказано, що предметом договору є автомобіль марки TOYOTA HI ACE, вантажопасажирський, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_8 , що перебуває на обліку в ВРЕВ №1 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ у Донецькій області з 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_7 . (а. с. 34).

Окрім цього, відповідно до договору позички №04/10-16 від 03.10.2016, укладеного між ТОВ СУПП «Полінет» (позичкодавець) та ТОВ «Дюна Веста» (користувач) позичкодавець надає безкоштовно, а користувач отримує в користування автомобіль, що зазначений у п. 1.2. цього Договору, для його використання у власній підприємницькій діяльності користувача, а саме автомобіль марки TOYOTA HI ACE, вантажопасажирський, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_8 , що перебуває на обліку в ВРЕВ №1 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ у Донецькій області з 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_7 , що підтверджує те, що транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_11 належав відповідачу на законних підставах (а. с. 35).

Також судом були досліджені матеріали вищевказаного кримінального провадження, які були витребувані судом за клопотанням сторони відповідача, в тому числі, висновок судово - медичної експертизи, висновок судово-токсигологічної експертизи, відповідно до якої в крові трупа ОСОБА_5 було виявлено етиловий спирт у кількості 3,12 % (проміле), висновок судової автотехнічної експертизи.

Оскільки позивачка втратила чоловіка, а двоє дітей тата, якого всі дуже любили та який був їх опорою в житті та годувальником, вона просить стягнути з відповідача відшкодування на утримання її дітей у зв`язку з втратою батька внаслідок вищезазначеної ДТП, понесені нею витрати на поховання чоловіка, а також завдану їй моральну шкоду у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

При ухваленні рішення суд керується наступним.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом - стаття 55 Конституції України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках - ст. 13 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 - 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, поданими учасниками справи або витребуваними судом ту передбачених цим кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2019 приблизно о 17 годині 30 хвилин на автодорозі сполученням «Львів - Жовква - Червоноград - Ковель» на 125км+450м в с. Межиріччя Сокальського району Львівської області, біля ВП «Шахта Межирічанська», відбулась ДТП за участі автомобіля марки «Toyota HIACE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 та пішохода гр. ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

За вказаним фактом 31.12.2019 слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000889 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області від 20.06.2022 вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого - ч. 5 ст. 1187 ЦК України.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її заподіяла, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як встановлено судом, водій ОСОБА_4 перебував у день ДТП у трудових відносинах із відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки та наказу про прийняття на роботу. Транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_4 у день ДТП належав на законних підставах відповідачу, що підтверджується договором позики, вказаним вище. Отже, позов пред`явлений до належного відповідача.

На час ДТП відповідальність водія транспортного засобу Toyota HIACE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн, що підтверджується відповідним полісом (а. с. 19).

Страхова компанія виплатила позивачці страхове відшкодування у розмірі 260 000 гривень, виконавши свої зобов`язання у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Частиною 1 статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Посилаючи на ст. ст. 1200, 1202 ЦК України, позивачка просить стягувати на її користь щомісячні платежі на утримання її дітей у зв`язку із смертю їх годувальника - батька.

Із дослідженої судом довідки (а. с. 12) встановлено, що ОСОБА_5 за період з 01.12.2018 по 30.11.2019, за виключенням відрахувань, отримав загальну суму доходу у розмірі 163 023, 53 грн. Отже, його середній заробіток за місяць становив 13 585,29 грн (163 023,53 грн/12 місяців). Сума 13 585,29 грн - це кошти, які щомісяця припадали на власне утримання ОСОБА_5 та його дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , тобто до стягнення підлягає по 4 528,43 гривень на кожну дитину, з розрахунку 13 585,29 грн / 3 = 4528,43 гривень.

Суд вважає такі вимоги позивача законними та обґрунтованими, а також такими, що відповідають найкращим інтересам дітей, які втратили батька.

Позицію сторони відповідача у даній справі суд вважає спрямованою на ухилення від відповідальності, враховуючи наступне.

Доводи представника відповідача про те, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду настає лише за наявності вини особи, яка керувала транспортним засобом, не заслуговують на увагу, оскільки особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною (правові висновки Верховного Суду України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14; Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 р. у справі №554/858/19).

Також суд не вбачає підстав вважати, що у діях потерпілого був умисел, оскільки під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату. З матеріалів справи такої поведінки потерпілого ОСОБА_12 не встановлено.

З приводу посилань представника відповідача про наявність у даному випадку обставин непереборної сили, які згідно його доводів виключають можливість стягнення відшкодування, суд звертає увагу, що визначення обставин непереборної сили міститься в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні», частиною другою статті 14-1 якого передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідачем у даній справі не подано жодного доказу, який би посвідчував, що причиною ДТП, яка сталася та призвела до загибелі ОСОБА_5 , були певні обставини непереборної сили. Відповідно дані доводи представника відповідача суд вважає безпідставними та відкидає їх.

Щодо доводів сторони відповідача про порушення потерпілим ОСОБА_13 ПДР України, що призвело до ДТП варто зазначити наступне.

Так, з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 дійсно допустив необережність, здійснюючи в порушення вимог ПДР України перехід проїжджої частини в непередбаченому для цього місці, у той час як водій автомобіля ОСОБА_4 , що здійснив наїзд на пішохода, також порушив вимог ПДР України, перевищивши дозволену швидкість руху транспортного засобу, що хоча й не знаходиться в причинному зв`язку з виникненням ДТП, однак мало значення для спричинення тілесних ушкоджень, які призвели до загибелі потерпілого.

Згідно частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за наявності необережності потерпілого законодавство передбачає лише зменшення розміру відшкодування шкоди, а не відмову у стягненні такої.

Відтак, доводи представника відповідача є безпідставними та необґрунтованими, а тому суд до уваги їх не бере.

Таким чином, керуючись ст. ст. 1200, 1202 ЦК України, враховуючи вищевикладене та виходячи із найкращих інтересів дітей, суд вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення та із відповідача на користь позивачки на утримання її доньок слід стягувати по 4 528 гривень 43 копійки, щомісячно, починаючи з 01.07.2023 і до досягнення ними вісімнадцяти років (учнем, студентом - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ними двадцяти трьох років).

Це відповідатиме особливому захисту дітей, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», й унеможливлюватиме порушення їх майнового права.

Окрім цього, позивачка просила стягнути на її користь відшкодування на утримання доньок за період з 01.05.2022 по 30.06.2023 в сумі 126 796, 04 гривень, посилаючись на те, що страховою компанією виплачено дітям суму страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю їхнього батька, у розмірі 260 000 грн. Ця сума охопила 28 місяців (260 000 грн/ (4528,43х2) = 28,7 місяців), тобто з дня смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) по 30.04.2022. Тому позивачка просить стягнути з відповідача відшкодування на утримання її доньок за період з 01.05.2022 по 30.06.2023 (14 місяців) в сумі 126 796,04 грн., виходячи з такого розрахунку: 4528,43 грн * 2 * 14 міс = 126 796,04 грн.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років), тобто за весь період до досягнення дитиною повноліття.

Відтак, керуючись ст. 1200 ЦК України, суд вважає, що позов в цій частині також підлягає до задоволення, а відтак з відповідача підлягає до стягнення 126 796,04 грн. відшкодування на утримання доньок позивачки за 14 місяців за період 01.05.2022 по 30.06.2023.

При вирішенні позовних вимог про стягнення витрат на поховання, понесених позивачкою, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що позивачкою фактично понесені витрати, пов`язані з проведенням поховання її чоловіка, що підтверджується квитанцією до прибудинкового касового ордена №10 від 31.12.2019 та накладною №10 від 31.12. 2019 в сумі 5060 гривень.

Отже, суд вважає доведеною ту обставину, що ОСОБА_1 фактично понесла витрати на поховання на загальну суму 5060 гривень.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

З урахуванням наведеного, суд вважає,що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а відтак наявні підстави для стягнення із ТОВ «Дюна -Веста» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на поховання в сумі 5060 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, то суд дійшов до висновку, що така підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - «…Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». Згідно з п.5 вказаної постанови Пленуму ВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні. Відповідно до п.9 даної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд враховує те, що позивачка втратила чоловіка, а двоє дітей тата, якого всі дуже любили. Він був їх опорою в житті, годувальником, постійно підтримував розраджував в будь - якій виниклій ситуації. Через душевний біль та гнітючі переживання, значно погіршилось самопочуття позивачки, остання довгий час перебувала у депресивному стані, у неї погіршилось також фізичне здоров`я, вона тривалий час не могла повернутись до звичного способу життя. Діти також важко пережили смерть батька. Внаслідок перенесених негативних змін у житті позивачки та у житті її дітей вони щоденно зазнають значних душевних хвилювань та моральних страждань. Вони змушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд також враховує те, що позивачка отримала від відповідача 20 000,00 гривень, як частину допомоги (розписка від 03.02.2020, а. с. 33).

Окрім цього, варто зауважити, що відповідно до ст. 1193 ЦК України якщо необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 допустив певну необережність, здійснюючи в порушення вимог ПДР України перехід проїжджої частини в непередбаченому для цього місці.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також характер і обсяг заподіяних моральних страждань позивачці у зв`язку зі смертю її рідної людини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 100 000гривень, а в задоволенні решти вимог - відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом не сплачувала судовий збір, оскільки звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 1677 гривень, з розрахунку:

- за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 1 319 грн (126 796, 04 +5060) *1%;

- за позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди у зв`язку з частковим задоволення позовних вимог у розмірі 358 грн (100 000 грн (сума задоволених позовних вимог) : 300 000 грн (сума заявлених позовних вимог) х 1 073, 60 грн (ставка судового збору)).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України та на підставі ст. ст. 1172, 1187, 1200, 1201, 1202 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна -Веста»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна - Веста» на користь ОСОБА_1 126 796 (сто двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 04 копійки відшкодування шкоди на утримання доньок за період з 01.05.2022 по 30.06.2023.

Стягувати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна - Веста» на користь ОСОБА_1 на утримання доньок: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 4 528 (чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім) гривень 43 копійки, щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 01.07.2023 і до досягнення ними вісімнадцяти років (учнем, студентом - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна -Веста»</a> на користь ОСОБА_1 5 060 (п`ять тисяч шістдесят) гривень, понесених нею витрат на поховання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна - Веста» на користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна - Веста» на користь держави судовий збір у розмірі 1677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.12.2023.

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна -Веста»</a> (ЄДРПОУ 32285581, Львівська область, м. Червоноград, вул. Хмельницького, 67).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ 24175269; юридична адреса: 04050,м. Київ, вул. Глибочицька,44).

Суддя: М. В. Мельникович