Постанова

від 22.04.2024 по справі 459/2023/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/2023/23 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М. В.

Провадження № 22-ц/811/80/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цьони С.Ю.,

з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника ТзОВ «Дюна-Веста» - адвоката Сидор С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства зобмеженою відповідальністю«Дюна Веста» та ОСОБА_1 нарішення Червоноградськогоміського судуЛьвівської областівід 07грудня 2023року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», у якому просила стягнути з відповідача на її користь 126 796,04 грн. відшкодування на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.05.2022 по 30.06.2023. Також просила стягувати з ТОВ «Дюна Веста» на її користь по 4 528, 43 грн на кожну дитину, з урахуванням встановленого індексу інфляції, починаючи з 01.07.2023 і до досягнення дітьми повноліття. Крім цього, просила стягнути з відповідача на її користь витрати на поховання у розмірі 5 060 грн та 300 000 грн відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог послалася на те, що 30.12.2019 року приблизно о 17 годині 30 хвилин на автодорозі сполученням «Львів Жовква Червоноград Ковель» на 125км+450м в с. Межиріччя Сокальського району Львівської області, біля ВП «Шахта Межирічанська», відбулась ДТП за участі автомобіля марки «Toyota HIACE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 та пішохода гр. ОСОБА_6 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди. За вказаним фактом 31.12.2019р. слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000889 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У встановленому законом порядку позивачку, а також дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано потерпілою стороною по даному кримінальному провадженні. Однак, 20.06.2022 року постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення. Водій ОСОБА_5 в день скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із відповідачем ТзОВ «Дюна-Веста» на посаді водія транспортного засобу, який належав ТОВ «Дюна-Веста». ОСОБА_6 , котрий трагічно загинув внаслідок вказаної ДТП, був чоловіком позивачки. Від спільного шлюбу у них народилось двоє дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка вважає, що діти у зв`язку з втратою батька мають право на відшкодування шкоди на підставі ст. 1200, 1202 ЦК України. Вона зауважила, що перед смертю ОСОБА_6 працював на ВП «Шахта «Межирічанська» підземним гірничим робітником і за період з 01.12.2018р. по 30.11.2019р. його дохід склав 163 023,53 грн., тобто його середній заробіток на місяць становив 13 585,29 грн.. Позивачка вважає, що сума 13 585,29 грн. - це кошти, які щомісяця припадали на власне утримання ОСОБА_6 та його дочок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Звідси випливає, що розмір щомісячних збитків, які завдані дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 внаслідок смерті батька, як годувальника, становлять 13 585,29 грн./3 = 4 528,43 грн.. Крім цього, зазначає, що страховою компанією відповідача виплачено дітям суму страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю їхнього батька, у розмірі 260 000 грн.. Ця сума охопила 28 місяців - це період утримання дітей після смерті батька за рахунок страхової (260 000 грн./ (4528,43х2) = 28,7 місяців). Отже, страхова покрила 28 місяців утримання дітей після смерті батька, тобто з дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 по 30.04.2022р. (28 міс). Таким чином, позивачка просить прийняти рішення, яким стягувати з відповідача щомісячно на користь ОСОБА_1 по 4 528,43 грн. на кожну дитину з урахуванням встановленого індексу інфляції, починаючи із 01.07.2023р. і до досягнення дітьми повноліття. Також позивачка просить стягнути з відповідача відшкодування на утримання доньок за період з 30.04.2022р. по 30.06.2023р. (14 місяців) в сумі 126 796,04 грн., виходячи з такого розрахунку: 4528,43 грн. * 2 * 14 міс = 126 796,04 грн. Свою вимогу обґрунтувала тим, що до 30.04.2022р. утримання дітей відшкодувала страхова компанія, виплативши 260 000,00 гривень. За період з 01.05.2022о. по 30.06.2023р. (14 місяців) просить відшкодувати шкоду у розмірі середньомісячного заробітку потерпілого за рахунок відповідача, стягнувши з нього 126 796,04 грн.. Також позивачка понесла витрати на поховання чоловіка (за придбання домовини, хреста, рушника на хрест, хустинки, хреста на домовину, розп`яття, образка та ін.) в сумі 5060 грн., які просить стягнути з відповідача, посилаючись на ст. 1201 ЦК України. В обґрунтування моральних страждань позивачка вказала, що вона втратила чоловіка, а двоє дітей тата, Він був їх опорою в житті, годувальником, постійно підтримував розраджував в будь - якій виниклій ситуації. Смерть батька та чоловіка викликала в них великі моральні страждання, вони змушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Осягнути розмір заподіяної їм моральної шкоди надзвичайно важко, адже життя людини є безцінне, проте зважаючи на перенесені моральні страждання позивачка оцінила заподіяну моральну шкоду в розмірі 300 000 гривень, яку просила стягнути з відповідача.

Рішенням Червоноградськогоміського судуЛьвівської областівід 07грудня 2023року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста» на користь ОСОБА_1 126 796 (сто двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 04 копійки відшкодування шкоди на утримання доньок за період з 01.05.2022р. по 30.06.2023р..

Вирішено стягувати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста» на користь ОСОБА_1 на утримання доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 4 528 (чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім) гривень 43 копійки, щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 01.07.2023р. і до досягнення ними вісімнадцяти років (учнем, студентом - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста» на користь ОСОБА_1 5 060 (п`ять тисяч шістдесят) гривень, понесених нею витрат на поховання.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста» на користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста» на користь держави судовий збір у розмірі 1677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста», подавши апеляційну скаргу.

Вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Зазначає, що судом невірно встановлено форму вини потерпілого, помилково визначено її як «певну необережність», хоча у діях потерпілого є ознаки «непрямого умислу», що є підставою для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати шкоду, у тому числі і моральну.

Звертає увагу суду, що суд першої інстанції здійснив невірний розрахунок суми відшкодування на доньок позивачки. Судом не було враховано, що страховою компанією здійснено виплату яка охопила не лише 28 місяців, а і частково виплачено суму за 29-й місяць. За таких обставин, сума відшкодування повинна становити 120388,12 грн. а не 126796, 04 грн.

На думку апелянта, оскільки ним доведено умисел потерпілого, тому відсутні підстави для стягнення коштів на утримання дітей померлого.

Не погоджується з висновком суду в частині стягнення 5060 грн. на поховання. Суд не врахував, що відповідач надав допомогу сім`ї покійного ОСОБА_6 на поховання в сумі 20000грн., та помилково зарахував цю суму в відшкодування моральної шкоди.

Вважає, що позивач не обґрунтувала заявлений розмір моральної шкоди, і вказана нею сума є несправедливою та неспівмірною з врахуванням всіх обставин справи.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду також оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

Не згідна з рішенням суду в частині відмови в стягненні 300000грн. моральної шкоди.

Вважає, що суд не врахував усіх викладених обставин справи, та визначив надміру малий розмір моральної шкоди, який лише частково охоплює моральні страждання позивачів у зв`язку із втратою близької людини.

Внаслідок ДТП , позивачі втратили чоловіка та тата, якого всі дуже любили. Він був опорою в житті, годувальником, постійно підтримував та розраджував в будь якій ситуації.

Фактично внаслідок втрати чоловіка та батька у позивачів відбулись непоправні та безповоротні зміни в житті. Оцінити розмір заподіяної моральної шкоди надзивачайно важко, адже життя людини є безцінне, проте незважаючи на перенесені моральні страждання оцінюють заподіяну моральну шкоду в розмірі 300000 грн.

Просить змінити рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнути 300 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника ТзОВ «Дюна-Веста» - адвоката Сидор С.Б., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Дюна-Веста» підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на її користь щомісячні платежі на утримання її дітей у зв`язку із смертю їх годувальника батька, відшкодування на утримання доньок за період з 01.05.2022р. по 30.06.2023р. в сумі 126 796, 04 гривень та витрати на поховання є законними та обґрунтованими, а також такими, що відповідають найкращим інтересам дітей.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 100000 гривень, а в задоволенні решти вимог відмовити.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 21 червня 2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21.06.2005р. Міським управлінням юстиції (а. с. 7).

Під час шлюбу у ОСОБА_6 та ОСОБА_9 народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 26.08.2009р. Виконавчим комітетом Соснівської міської ради Львівської області, актовий запис №85 (а. с. 9) та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 02.02.2006р. Львівським міським управління юстиції, актовий запис №525 (а. с. 10).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або застрахованих у житловому приміщенні/ будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 (а. с. 13).

Із трудової книжки серії НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_6 працював у ВП «Шахта «Межирічанська», а трудовий договір з ним був перерваний 30.12.2019р. у зв`язку із смертю останнього (а. с. 11).

Із довідки про доходи №1 від 02.01.2020р. установлено, що ОСОБА_6 за період з 01.12.2018р. по 30.11.2019р., за виключенням відрахувань, отримав загальну суму доходу у розмірі 163 023, 53 грн. (а. с. 12).

30.12.2019р. приблизно о 17 годині 30 хвилин на автодорозі сполученням «Львів Жовква Червоноград Ковель» на 125км+450м в с. Межиріччя Сокальського району Львівської області, біля ВП «Шахта Межирічанська», відбулась ДТП за участі автомобіля марки «Toyota HIACE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 та пішохода гр. ОСОБА_6 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

За вказаним фактом 31.12.2019р. слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000889 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області від 20.06.2022р. вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення.

Згідно ч. 6ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Із наказу №13к від 19.03.2003р. встановлено, що ОСОБА_5 було прийнято на роботу в ЗАТ «Дюна-Вест» на посаду водія з 19.03.2003р. (а. с. 21).

Відповідно до наказу №119 від 01.11.2016р. ОСОБА_5 призначено відповідальним за технічний стан, утримання у справному стані, безпечну експлуатацію та обслуговування автомобіля TOYOTA HI ACE, державний номер знак НОМЕР_6 (а. с. 22).

Із договору позички від 30.09.2016р., укладеного між ТОВ «Торгівельний Дім «Дюна Веста» (позичкодавець) та ТОВ СУПП «Полінет» (користувач) установлено, що позичкодавець надавав безкоштовно, а користувач отримував в користування автомобіль, що зазначено у п. 1.2. цього Договору, для його використання у власній підприємницькій діяльності користувача, та у спосіб не заборонений законодавством. У п. 1.2 даного договору позички вказано, що предметом договору є автомобіль марки TOYOTA HI ACE, вантажопасажирський, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_7 , що перебуває на обліку в ВРЕВ №1 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ у Донецькій області з 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_6 . (а. с. 34).

Окрім цього, відповідно до договору позички №04/10-16 від 03.10.2016р., укладеного між ТОВ СУПП «Полінет» (позичкодавець) та ТОВ «Дюна Веста» (користувач) позичкодавець надає безкоштовно, а користувач отримує в користування автомобіль, що зазначений у п. 1.2. цього Договору, для його використання у власній підприємницькій діяльності користувача, а саме автомобіль марки TOYOTA HI ACE, вантажопасажирський, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_7 , що перебуває на обліку в ВРЕВ №1 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ у Донецькій області з 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_6 , що підтверджує те, що транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_11 належав відповідачу на законних підставах (а. с. 35).

У відповідь на адвокатський запит, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» листом №8973 від 07.09.2021р. та №8903 від 06.09.2021р. повідомила, що за результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, що була подана ОСОБА_1 до Товариства за наслідками події, що сталася 30.12.2019р. за участю транспортного засобу TOYOTA HI ACE, внаслідок якої від отриманих травм загинув пішохід ОСОБА_6 , 03.09.2021р. було сплачено страхове відшкодування в розмірі 260 000 грн., що є лімітом відповідальності Страховика за Договором страхування (а. с. 15, 16).

Квитанцією до прибудинкового касового ордера №10 від 31.12.2019р. підтверджується, що ОСОБА_1 оплатила готівкою за ритуальні аксесуари суму 5060 грн. (а. с. 14).

Згідно з розпискою ОСОБА_12 , яка є сестрою загиблого ОСОБА_6 , отримала частину допомоги у розмірі 20 000 гривень від представника фірми ТОВ «Дюна-Веста» Сиглового В. І. (а. с. 33).

Згідно ст. 22 ЦК України особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зчастинами 1,2,5ст.1187ЦКУ джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч. 4 п.4 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01 березня 2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Як зазначається в Ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2016 року по справі №607/18544/14-ц шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа №336/3665/16-ц).

Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року №61-10154св18 (справа №355/812/17) вбачається, що власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 вересня 2018 року № 534/872/16-ц.

Відповідно до ст.1200ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Частиною 1 статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив розмір щомісячних платежів на утримання дітей в розмірі по 4 528,43 гривень на кожну дитину виходячи з розміру доходу ОСОБА_6 , а тому доводи апеляційної скарги ТзОВ «Дюна Веста» в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду в частині стягнення 126 796 гривень 04 копійки відшкодування шкоди на утримання доньок за період з 01.05.2022р. по 30.06.2023 р..

Так, страховою компанією було виплачено дітям суму страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю їхнього батька, у розмірі 260 000 грн. Ця сума охопила 28 місяців (260 000 грн./ (4528,43х2) = 28,7 місяців), тобто з дня смерті батька (30.12.2019р.) по 30.04.2022р. Тому позивачка просила стягнути з відповідача відшкодування на утримання її доньок за період з 01.05.2022р. по 30.06.2023р. (14 місяців) в сумі 126 796,04 грн., виходячи з такого розрахунку: 4528,43 грн * 2 * 14 міс = 126 796,04 грн.

Суд першої інстанції не врахував, що страховою компанією було здійснено виплату, яка охопила не лише 28 місяців а і частково виплачено суму за 29-й місяць за травень 2022 року (сума, що підлягала виплаті за травень 2022 року 4528,43*2 = 9056, 86 грн., виплачено 6407, 92 грн., сума, що не виплачена за травень 2022 року 2648, 94 грн.).

Відтак, сума відшкодування на утримання двох дітей за 14 місяців за період 01.05.2022 року по 30.06.2023 року становить 120 388, 12 грн.

Відповідно до ст. 1201 ЦК Україниособа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Позивачкою фактично понесені витрати, пов`язані з проведенням поховання її чоловіка, що підтверджується квитанцією до прибудинкового касового ордена №10 від 31.12.2019 та накладною №10 від 31.12. 2019 в сумі 5060 гривень.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги що судом першої інстанції безпідставно стягнуто 5060 грн. на поховання, оскільки ТОВ «Дюна Веста» надала допомогу на поховання сестрі покійного ОСОБА_6 ОСОБА_12 в розмірі 20 000грн.

Як вбачається з розписки (а.с. 33) ОСОБА_12 отримала частину допомоги у розмірі 20000грн. від представника фірми ТОВ «Дюна Веста», проте з даної розписки не вбачається що ці кошти були надані саме на поховання покійного ОСОБА_6 .

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 100000 грн. та відхиляє в цій частині доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ТзОВ «Дюна Веста».

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити лише в частині визначення відшкодування шкоди на утримання доньок за період з 01.05.2022р. по 30.06.2023р. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста» на користь ОСОБА_1 120 388 грн. 12 коп. відшкодування шкоди на утримання доньок за період з 01.05.2022р. по 30.06.2023р..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.129Конституції Україниосновними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно доп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста» - задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 грудня 2023 року змінити в частині визначення відшкодування шкоди на утримання доньок за період з 01.05.2022р. по 30.06.2023р..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна Веста» на користь ОСОБА_1 120 388 грн. 12 коп. відшкодування шкоди на утримання доньок за період з 01.05.2022р. по 30.06.2023р..

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.