Постанова

від 06.12.2023 по справі 912/909/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023 року м. Дніпро Справа № 912/909/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Скосарев П.В., посвідчення №2364 від 15.10.2012 р., адвокат

від відповідача: Кривенко М.П., посвідчення №347 від 04.01.2019 р., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023 р.

( суддя Бестаченко О.Л., повний текст складено 24.08.2023 р. )

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Хлібоприймальний пункт "Промагро"

про стягнення 1 379 332,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро", про стягнення загальної суми боргу за договором № 021122 на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.11.2022 р., у розмірі 1 379 332,00 грн, що складається із: основного боргу у розмірі 1 114 988,22 грн., 36 061,40 грн. суми інфляційного збільшення, 215 360,74 грн. пені та 12 921,64 грн. 3% річних, з покладенням на Відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачем був недотриманий термін навантажувально-розвантажувальних операцій, що стало підставою для нарахування послуги з понаднормового користування вагонами та направлення рахунку Відповідачу. Оскільки рахунок сплачено не було, з Відповідача окрім основного боргу має бути стягнуто пеню, інфляційне збільшення та 3 % річних. З огляду на наявну судову практику ( справи № 904/2780/19, № 905/352/18, № 910/7520/15-г, № 910/16804/14, № 910/776/13, за результатами касаційного перегляду), дані інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" є належним та допустимим доказом, зокрема, можуть підтверджувати дату отримання вантажу вантажоодержувачем, дату прибуття вагону на станцію навантаження/розвантаження, дату від`їзду зі станції навантаження/розвантаження, тривалість вантажного рейсу, тривалість перебування вагону на тій чи іншій станції, тривалість операцій по навантаженню, тривалість простою вагонів тощо.

У відзиві на позовну заяву, Відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач вказує, що ТОВ "Хлібоприймальний пункт "Промагро" згідно умов Договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.11.2022 р. № 021122 не є користувачем вагонів, а замовило у Позивача комплекс послуг транспортно-експедиційного обслуговування, пов`язаного з навантаженням, сертифікацією, організацією перевезення, супроводу такого перевезення вантажу залізничним транспортом при здійсненні перевезень всередині України та/або на експорт (імпорт), за реквізитами Замовника. Крім того жодні акти простою вагонів не складалися, до позову не додані, Позивач на них не посилається, а як на доказ наявності простою Позивач посилається на інформацію щодо дислокації вагонів, отриману з баз даних філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця", що носить виключно інформаційний характер, не є документом, що підтверджує перевезення вантажу.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт", в якій просить суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Також, Скаржник просить апеляційний суд долучити до матеріалів справи у якості доказів копії: митної декларації № 22UA4010200523 92U6; митної декларації № 22UA401020052391U7; листа Вінницької митниці державної митної служби України № 7.12- 1/27/13/6202 від 30.08.2023 р.; електронного документу експортний контракт № 20221014с1 від 14.10.2022 р.; електронного документу експортний контракт № 2022101 Осі від 10.10.2022 р.. Долучені до матеріалів справи документи прошу суд дослідити, та врахувати під час прийняття рішення.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи і як наслідок, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про те, що на станції призначення ( 141911 ) Еперйешке Атрако ( Угорщина ) Статут залізниць України та Правила якими встановлюється порядок визначення плати за користування вагонами ( контейнерами ) та звільнення Вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів ( контейнерів ), що виникла з вини залізниці не застосовуються. Цей висновок, за твердженням Скаржника суперечить матеріалам справи. Так під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони чітко визначили, що предметом доказування є час знаходження вагонів під «навантажувально-розвантажувальними операціями». Сторони підтвердили, що поняття «навантажувально-розвантажувальних операціях» необхідно тлумачити в контексті п. 119 Статуту залізниць України, а порядок нарахування за понаднормове знаходження вагонів під навантажувально-розвантажувальних операціях визначається п. 3 Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору.

Водночас, на думку Скаржника, належним доказом, який підтверджує час знаходження вагону на станції призначення є: лист філії «Головнийінформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 02.02.2023 р. № 46/10 з додатком ( а. с. 37-77 ); лист філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 18.05.2023 р. № 46/426 з додатками ( а. с. 86-130 ); лист філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 27.04.2023 р. № 54/32, з додатками ( а. с. 166-168 ); лист філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 31.05.2023 р. № 54/42 з додатками ( а. с. 170-171). Але суд першої інстанції вважає, що надані докази не підтверджують порушення Відповідачем термінів навантажувально-розвантажувальних операцій. На думку суду, зазначена у цих доказах інформація відображає рух вагонів територією України та момент перетину кордону України.

При цьому Скаржник зазначає, що інформація яка зазначається в листі та довідці Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» визначає не лише операції з вагонами, що відбувалися на території України, а й операції які відбувалися за межами України.

Скаржник наголошує на тому, що судом не було з`ясовано: чи отримувались Замовником податкові накладні; чи відображались у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних Позивача та реєстрі отриманих податкових накладних Відповідача такі податкові накладні; чи формувався Відповідачем, як Замовником, податковий кредит за фактом надання послуг на підставі спірних взаємовідносин, чи подавалися Відповідачем/Замовником уточнюючі декларації щодо формування податкового кредиту Позивачем.

Скаржник вказує на те, що наведений у рішенні суду факт, що саме Позивач стверджував про існування між Відповідачем та Перевізником договірних відносин, та за які він несе відповідальність, не відповідають дійсним обставинам, які з`ясовувалися під час судових засідань. Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на умови Договору та положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення стверджує, що несе відповідальність за перевезення лише в межах України, а по території Угорщини, заявлений Відповідачем MMV, ЗАО ММВ ( код перевізника 3024 ). В свою чергу, саме Відповідач посилаючись на зазначені у рішенні пункти Договору, стверджував, що Позивач несе відповідальність за перевезення вантажу саме до станції призначення (141911) «Еперйешке Атрако». У судовому засіданні, Відповідач, обґрунтовуючи мету з якою у заявці був зазначений у якості Перевізника по Угорщині MMV, ЗАО ММВ (код перевізника 3024), зазначив, що це було зроблено для того, щоб Позивач уклав з цим перевізником відповідні договори на перевезення по Угорщині. Позивач в свою чергу заперечував проти такого твердження та пояснив, що жодних договірних відносин з MMV, ЗАО ММВ ( код перевізника 3024 ) не мав. А повноваження на отримання вагонів з вантажем на Угорській території MMV, ЗАО ММВ ( код перевізника 3024 ), міг отримати саме на підставі договірних відносин з Відповідачем, або ( в залежності від умов поставки за зовнішньоекономічним контрактом ) Покупцем. Крім того, про можливе існування таких договірних відносин свідчили залізничні накладні зі штампом перевізника MMV, ЗАО ММВ.

Крім того, Скаржник зазначає, що з метою з`ясування умов поставки, Позивач як Експедитор згідно митних декларацій № 22UA401020052392U6 та 22UA401020052391U7 запросив в Вінницькій митниці державної митної служби України електроні копії експортних контрактів № 20221014с 1 від 14.10.2022 р., та № 20221010с 1 від 10.10.2022 р. Вінницька митниця державної митної служби України своїм листом № 7.12-1/27/13/6202 від 30.08.2023 р., надіслала скановані копії експортних контрактів № 20221014с1 від 14.10.2022 р. та № 20221010с 1 від 10.10.2022 р..

Скаржник посилається на п. 5.1. експортного контракту № 2022101 Осі від 10.10.2022 р., відповідно до якого ціна контракту фіксується у розмірі 270,00 євро за одну метричну тону ( яка дорівнює 1 000 кілограмам ) на умовах DAP українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ). Відповідно до п. 10.1 експортного контракту № 2022101 Осі від 10.10.2022 р., місце поставки DAP українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ). Такі самі умови зафіксовані ї в експортному контракті № 20221014с1 від 14.10.2022 р.. В п. 5.1. 269,00 євро за 1 (одну) метричну тону (яка дорівнює 1000 кілограм) на умовах DAP українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ). В п. 10.1. місце поставки DAP українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ). Таким чином, відповідно до умов експортних контрактів Продавець ( ТОВ «ХПП «ПРОМАГРО» ), а за справою № 912/909/23 Відповідач, зобов`язувався за свій рахунок доставити товар/вантаж до українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ). Тому, з метою виконання наведених вище контрактів Відповідач й уклав з Позивачем договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 021122 від 02.11.2022 р.. Умовами укладеного з Позивачем договору були саме поставка товару/вантажу до українсько-угорського кордону ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ). Про такі обставини Позивач і зазначав у своїй позовній заяві та відповіді на відзив.

Не подання вказаних доказів до суду першої інстанції, Скаржник у якості поважності таких причин, зазначає на те, що на момент складання позовної заяви Позивач не мав у своєму розпорядженні копій експортних контрактів № 20221014с1 від 14.10.2022 р., та № 2022101 Осі від 10.10.2022 р., та не міг мати оскільки на здійснював митне оформлення вантажу.

На підставі вищенаведеного та наявності у цих документах інформації яка має істотне значення для розгляду цієї справи, Скаржник вважає за необхідним долучити експортні контракти № 20221014с 1 від 14.10.2022 р., та № 2022101 Осі від 10.10.2022 р. до матеріалів справи та дослідити їх під час судового розгляду та врахувати під час прийняття рішення.

У відповіді на відзив, Позивач вказує на те, що заперечення Відповідача щодо прийняття судом доданих до апеляційної скарги документів у якості додаткових доказів, у зв`язку з тим, що у тому числі Позивач не був стороною контрактів та на нього не поширюються права а обов`язки за ними є безпідставними. Що стосується пояснень відносно наявності зареєстрованої податкової накладної від 26.12.2022 р. № 13, зазначає, що для Позивача надані Відповідачу послуги є існуючими, та такими, що надані відповідно до умов укладеного договору № 021122 від 02.11.2022 р. Як зазначено в апеляційній скарзі, зареєстрована податкова накладна досліджується судом у сукупності з іншими доказами, але її ігнорування є грубим порушенням норми матеріального права, що підтверджується правовою позицією яка викладена Касаційним господарським судом у постанові від 29.01.2020 р. у справі № 916/922/19 та від 04.11.2019 р. у справі № 905/49/15.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що предметом укладеного між сторонами Договору не було надання послуг з перевезення, а було саме надання транспортно-експедиторських послуг, за ним передбачено виконання роботи, яка безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що після укладення Замовником, яким виступив Відповідач, договору на транспортно-експедиційне обслуговування з Виконавцем, яким виступив Позивач, щодо організації перевезення вантажу кукурудзи на експорт за маршрутом слідування зі станції відправлення ( 342701 ) Козятин -1 до станція призначення (141911) Еперйешке Атрако, Угорщина, будь-які взаємовідносини з залученими перевізниками були не у Замовника, а безпосередньо у Виконавця, що також і передбачено пунктами 2,1.1., 2.1.22, 3.10., 4.5. Договору. Відповідач не вступав у господарські правовідносини з будь-якими третіми особами ( експедиторами, перевізниками ) для перевезення цього ж вантажу. При цьому ТОВ «ХПП «ПРОМАГРО» укладаючи договір та визначаючи маршрут слідування вантажу мало правомірні очікування на те, що залучений Виконавець організує перевезення таким чином, що вантаж буде вручений ним належному Вантажоодержувачу за межами України відповідно до наданих інструкцій.

Товариство також вказує на те, що як вірно зазначено в апеляційній скарзі, предметом доказування цієї справи є час затримки вагонів на станціях призначення під розвантажувальними операціями. Станцією призначення Замовником було визначено станцію ( 141911 ) Еперйешке Атрако, Угорщина. З вказаними умовами погодився Виконавець, склавши та направивши Відповідачу для підпису 08.11.2022 р. Додаткову угоду № 1 до Договору. Апелянт як на підставу своїх вимог посилається на інформацію щодо дислокації вагонів, яка отримана з баз даних філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ». Разом з тим у наведеній інформації станцією призначення вагона зазначено станцію 38260 Батьове, що не відповідає умовам Договору, оскільки згідно Додаткової угоди № 1 дана станція сторонами не визначалася станцією призначення, а була визначена як станція перетину кордону.

Крім того, Товариство зазначає про те, що інформація, на яку посилається Апелянт як доказ своїх позовних вимог є неналежним письмовим доказом, оскільки не стосується предмету доказування, а саме часу перебування вагонів на станції призначення під розвантажувальними операціями. Належними, допустимими та вірогідними доказами порушення Відповідачем термінів ( початок та кінець ) навантажувально-розвантажувальних операцій ( більше 144 годин ) мають бути залізничні накладні з відмітками про дату прибуття вантажу, супровідні документи на повернення вагонів з території Угорщини, документи, видані компетентними органами Угорщини, на підтвердження простою/руху вагонів територією Угорщини, тощо.

При цьому, Замовник взяв на себе зобов`язання компенсувати усі додаткові витрати Експедитора, пов`язані з порушенням строків саме навантажувально-розвантажувальних робіт. Помилковим є ототожнення Апелянтом всього часу перебування вагонів за межами України за кордоном з часом здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт Вантажоодержувачем. Такий час Позивачем окремо не визначався.

ТОВ «ХПП «ПРОМАГРО» не брало на себе зобов`язання сплачувати на користь ТОВ «ТЕП «ГОРИЗОНТ» плату у розмірі 5 000,00 грн. за кожну добу перебування вагонів за межами України, як це помилково з посиланням на відповідні роздруківки намагається нав`язати ТОВ «ТЕП «ГОРИЗОНТ». Послуга з перевезення за межами України була вже включена в провізну плату експедитора за ставкою 2 372,00 грн. за маршрутом на станцію призначення «Еперйешке Атрако», вказана послуга оплачена Відповідачем у повному обсязі на суму 3 337 166,80 грн. Умова додаткової плати у розмірі 5 000,00 грн., на власний розсуд нарахована Позивачем саме за весь час перебування вагонів за межами України, не була і не могла бути прийнята Замовником, оскільки це не відповідає розумній діловій меті перевезення, такі додаткові платежі майже дорівнюють 50% вартості самої послуги перевезення.

Товариство наголошує, що посилання Апелянта на наявність податкової накладної від 26.12.2022 р. № 13 є також неспроможним, оскільки вказаному доказу судом першої інстанції надана належна правова оцінка. Крім того, складання та реєстрація податкової накладної залежить виключно від односторонньої дії Постачальника послуги, Отримувач не може вплинути на таку дію Постачальника. Щоб вилучити податкову накладну з Єдиного реєстру податкових накладних необхідне складання розрахунку коригування до податкової накладної. Але в даному випадку відповідно до пункту 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України розрахунок коригування, складений Постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на Отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних Отримувачем ( Покупцем ) товарів/нослут, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх Постачальнику, для чого Постачальник надсилає складений розрахунок коригування Отримувачу. Тобто, саме ТОВ «ТЕГІ «ГОРИЗОНТ», як Постачальник неіснуючої послуги, зобов`язане скласти відповідний розрахунок коригування до податкової накладної від 26.12.2022 р. № 13 про зменшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та засобами електронного зв`язку надіслати його до ТОВ «ХПП «ПРОМАГРО», яке проведе реєстрацію такого розрахунку коригування. Таких дій Апелянтом не вчинено, натомість, зловживаючи правом на односторонню можливість виписувати та реєструвати податкові зобов`язання, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, посилається на податкову накладну від 26.12.2022 р. №13, яка в порушення норм податкового законодавства складена за відсутності факту надання послуги і документів, які це підтверджують.

Крім всього іншого, до апеляційної скарги додатково подані копії експортних контрактів та вантажних митних декларацій ТОВ «ХПП «ПРОМАГРО». Разом з тим вони не були предметом розгляду місцевим господарським судом. Відповідач заперечує щодо прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, оскільки Апелянт не навів аргументованих мотивів необхідності прийняття таких доказів, пов`язаних з об`єктивною неможливістю їх неподання під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки із запитом про їх отримання Позивач звернувся вже після винесення рішення Господарським судом Кіровоградської області. Крім того, ТОВ «ТЕП «ГОРИЗОНТ» не є стороною вищевказаних експортних контрактів, на експедитора не поширюються права та обов`язки за ними. Правовідносини між ТОВ «ХПП «ПРОМАГРО» та ТОВ «ТЕП «ГОРИЗОНТ» були врегульовані виключно Договором від 02.11.2022 р. № 021122 на транспортно-експедиційне обслуговування з додатками.

На переконання Відповідача, були відсутні фактичні обставини, з настанням яких за умовами Договору та Додаткової угоди № 1 виникло б право у Позивача вимагати оплати, а у Відповідача обов`язок компенсувати усі додаткові витрати Експедитора, пов`язані з простоєм за ставкою 5 000 грн за вагон з ПДВ за кожну добу такого простою. У зв`язку з цим у Позивача і не виникло право нараховувати пеню, не виникло і право на відшкодування передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

На виконання ст.124 ГПК України, Відповідач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в Центральному апеляційному господарському суді становить 20 000,00 грн., що складається з витрат на професійну правничу допомогу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/909/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023 р у справі № 912/909/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

25.09.2023 р. матеріали справи № 912/909/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 06.12.2023 р..

У судовому засіданні 06.12.2023 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

02.11.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"" ( Виконавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" ( Замовник ) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 021122 ( далі - Договір, а. с. 11-18 ), згідно з п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику транспортно-експедиційне обслуговування ( далі ТЕО ), пов`язане з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням, організацією перевезення, супроводу такого перевезення зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки ( надалі по тексту "Вантаж" ), залізничним транспортом при здійсненні перевезень всередині України та / або на експорт (імпорт), за реквізитами Замовника.

Відповідно до п. 1.2., 1.5. Договору умови транспортно-експедиційного обслуговування оговорюються Сторонами в Заявках - транспортних інструкціях щодо заповнення залізничних накладних ( додаток № 1 ), і Додаткових угодах. Заявка - транспортна інструкція щодо заповнення залізничних накладних та Додаткова угода є невід`ємними частинами цього Договору. Допускається отримання Заявки транспортної - інструкції щодо заповнення залізничних накладних та Додаткової угоди по факсимільному зв`язку або електронною поштою ( Е-mail ) з обов`язковим подальшим обміном оригіналами таких документів підписаними уповноваженими особами Замовника.

Діяльність Сторін регламентується даним Договором, існуючими положеннями СМГС ( Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення ), чинним законодавством України та нормативними актами держав, територією яких слідує Вантаж.

Розділом 2 Договору передбачено обов`язки сторін.

Згідно п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язаний, зокрема, організувати перевезення Вантажів Замовника залізничним транспортом та надати інші транспортні послуги, як самостійно, так і шляхом підписання відповідних договорів з Укрзалізницею або іншими юридичними особами від свого імені та за рахунок Замовника за оптимальною транспортною схемою. Станції (пункти) відправлення, призначення, найменування і кількість продукції, що відвантажується, термін виконання визначаються на підставі Заявки Замовника; забезпечити збереження Вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу відповідно до товаросупровідних документів.

Відповідно до п. 2.2. Договору Замовник зобов`язаний, зокрема, не пізніше 5 (п`яти) днів до початку навантаження направити Виконавцю письмову Заявку із зазначенням: найменування вантажу, найменування елеватора, КХП, ККЗ та станції відправлення планованих обсягів перевезень, термінів початку і закінчення навантаження, найменування станції призначення і одержувача Вантажу, перевезення з охороною чи без охорони та інші дані згідно Додатку №1, а також інструкцію щодо заповнення залізничних накладних та перелік супровідних документів, що додаються до перевізних документів (ветеринарне свідоцтво, карантинний сертифікат і т.д.); згідно пункту 4.3. Договору здійснити Виконавцю оплату вартості наданих послуг; відшкодувати Виконавцю витрати, пов`язані з оплатою штрафних санкцій, нарахованими перевізниками в разі простою транспортних засобів, що перевищує 24 години або невиконання планів перевезень "Укрзалізниці", з вини Замовника. Витрати пов`язані з оплатою штрафних санкцій мають бути документально підтверджені додатковими угодами, та / або актами виконаних робіт, накопичувальними картками, претензіями, платіжними дорученнями; підписати Акт виконаних робіт. У разі незгоди Замовника з Актом, він зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання направити / надати Виконавцю лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. У разі ненаправлення даного листа в зазначений термін, Акт вважається підписаний мовчазною згодою.

Розділом 3 Договору передбачено відповідальність сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору при нездійсненні платежу у встановлені договором строки, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день затримки платежу, а також 3% річних від загальної суми заборгованості.

У випадку залучення виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Виконавець несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань притягнутих ним третіх осіб, як за свої власні (п. 3.10. Договору).

За умовами п. 3.11. Договору Замовник несе відповідальність за дії чи бездіяльність заявленого Вантажоодержувача, у тому числі але не виключно, за погодження планів навантаження та електронних заявок, подальше використання рухомого складу Виконавця, а саме - Вантажоодержувачу забороняється використовувати рухомий склад Експедитора без наданої на те згоди (переадресовувати, відправляти на інші станції, відступати від інструкції на повернення рухомого складу Експедитора).

Розділом 4 Договору передбачено порядок розрахунків.

Згідно п. 4.1., 4.3. Договору вартість послуг Виконавця обумовлюється в додатковій угоді на кожне відвантаження що є невід`ємною частиною Договору і включає в себе обґрунтовані комплексні ставки на перевезення 1 вагона / тонни Вантажу по кожній партії товару.

Оплата Замовником здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця в такій пропорції: 70% передплата згідно виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати прибуття вагонів на станцію навантаження; залишок вартості наданих послуг (різниця між оплаченою плановою та фактичною вартістю перевезень залежно від кількості доставленого вантажу) перераховується Замовником на поточний рахунок Виконавця, на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку після дати прибуття на залізничну станцію призначення (дата визначається за штемпелем/ЕЦП станції на залізничних накладних), або якщо перевезення здійснюються у треті країни (країни Європи), то з дати перетину станції прикордонного переход (операція СДАЧА). Інший порядок розрахунків може бути обумовлено Сторонами в додаткових угодах до даного Договору.

Відповідно до п. п. 4.5. - 4.8. Договору зобов`язання Виконавця вважаються виконаними за фактом прибуття вантажу на станцію призначення, що підтверджується залізничною накладною, Актом наданих послуг та шляхом надання інших документів (сертифікатів, ВМД, експертних висновків та ін.), обумовлених Заявкою Замовника та/або Додатковою угодою та ТЕО даної партії товару.

Розрахунки між Замовником та Виконавцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця за кожною додатковою угодою окремо.

Загальна договірна сума за Договором не є фіксованою, її розмір визначається за видами і обсягами наданих транспортно-експедиційних послуг, що оформлюється відповідними додатковими угодами і Актами виконаних робіт за цим Договором.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений в цьому Договорі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2023 року включно, але в кожному разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками уповноважених представниками сторін.

Відповідачем на виконання умов договору складено на дано Позивачу заявку від 08.11.2022р. № 1 ( а .с. 20 ).

На виконання умов Договору та заявки від 08.11.2022 р. № 1 сторонами було укладено Додаткову угоду від 08.11.2022 р. № 1 до Договору ( а. с. 21 ), відповідно до п. 1 якої, Сторони домовились, що Експедитор ( Позивач ) самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги Клієнту (Відповідачу) з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах:

1.1. Вантаж - Зерно кукурудзи (код 015006)

1.2. Кількість (вагонів/тон) - 20/1400 ± 5%

1.3. Тип рухомого складу - Хопер-зерновоз

1.4. Станція відправлення - (342701) Козятин-1

1.5. Відправник - ТОВ "ТЕП "ГОРИЗОНТ", (код 2094)

1.6. Платник тарифу - ТОВ "ТЕП "ГОРИЗОНТ", код платника 8139798

1.7. Станція перетину кордону - (382605) Батево експ. МАВ

1.8. Станція призначення - (141911) Еперйешке Атрако

1.9. Вантажоодержувач - (0348) ООО БЛИ за дорученням ЗАО "УМБ ГРАИН"

1.10. Ставка (грн/тонна) - 2372/т (540,44 з 0% ПДВ/1831,56з 20% ПДВ).

Відповідно до п. 2-4 Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору Клієнт відшкодовує витрати Експедитора по перевезенню вантажу, по території України та за кордон, за вище вказаним маршрутом, а саме: транспортно-експедиційні послуги за ставкою вказаною у п.п.1.10 даного Додатку. Ставка включає в себе: залізничний тариф, додаткові станційні збори, вартість запірно - пломбувальних пристроїв (за необхідності), користування рухомим складом, та плати ЕКСПЕДИТОРА. Послуги підприємства по місцю знаходження вантажу сплачує Клієнт.

Клієнт зобов`язаний дотримуватись термінів ( початок та кінець ) навантажувально-розвантажувальних операцій, що становить не більше 144 ( ста сорока чотирьох ) годин. В разі порушення термінів навантажувально - розвантажувальних операцій Клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням, у тому числі простій за ставкою 5 000 гривень за вагон з урахуванням ПДВ за кожну добу такого простою.

Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та є невід`ємною частиною вище вказаного Договору.

Додаткову угоду від 08.11.2022 № 1 до Договору підписано та скріплено печатками уповноважених представниками сторін.

На виконання вимог Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору та заявки від 08.11.2022 р. № 1 Позивач надав Відповідачу: вагон № 95556536; вагон № 95872149; вагон № 95692000; вагон № 95698445; вагон № 95845814; вагон № 95872081; вагон № 95872107; вагон № 95872248; вагон № 95699260; вагон № 95698270; вагон № 95871919; вагон № 95698866; вагон № 95013231; вагон № 95699278; вагон № 95003513; вагон № 95330015; вагон № 95330049; вагон № 95012332; вагон № 95029575; вагон № 95336608.

Надані Позивачем вагони були прийняти Відповідачем без зауважень для завантаження. Після завантаження Позивач оформив залізничні накладні № № 33461070, 33467096, 33461138, 33461120, 33461112, 33461104, 33461088. Завантажені вагони були направлені на станцію перетину кордону ( 382605 ) Батево експ. МАВ, з подальшим їх переданням на станцію призначення ( 141911 ) Еперйешке Атрако ( а. с. 24-30 ).

Наведені обставини підтверджуються підписаним Актом наданих послуг від 14.11.2022 р. № 141101 на загальну суму 3 337 166,80 грн з ПДВ та Додатком № 1 до Акта ( а. с. 22, 23 ).

За твердженням Позивача, наданні ним вагони знаходилися на станції призначення ( 141911 ) Еперйешке Атрако більш 144 годин, згідно наведеної таблиці в позовній заяві ( а. с. 3), в загальній кількості днів понаднормового використання вагонів - 235.

У зв`язку з тим, що Відповідачем був не дотриманий термін навантажувально-розвантажувальних операцій, тобто вагони під навантажувально-розвантажувальними операціями знаходилися більш 144 годин, Позивач нарахував послуги з понаднормового користування вагонами та направив рахунок Відповідачу на суму 1 114 988,22 грн. Розрахунок від 26.12.2022 р. № 261201 був здійсненний за понаднормове користування вагонами сумарно впродовж 223 доби. Позивач зазначає, що під час розрахунку понаднормового користування вагонами за 12 вагонами, помилково не була врахована одна доба по наступним вагонам: № 95872081, № 95872107, № 95872248, № 95699260, № 95698270, № 95698866, № 95013231, № 95699278, № 95003513, № 95330049, № 95012332, № 95029575. Незважаючи на помилку у бік Відповідача, Відповідач відмовився підписувати акт наданих послуг від 26.12.2022 р. № 261201 та оплачувати розрахунок від 26.12.2022 р. № 261201 на суму 1 114 988,22 грн ( а. с. 31-33 ).

За твердженням Позивача, Відповідач 27.12.2022 р. сплатив залишок заборгованості за Актом наданих послуг від 14.11.2022 р. № 141101 у розмірі 201 066,80 грн.

Крім того Відповідач 28.12.2022 р. надіслав на адресу Позивача лист від 28.12.2022 р. № 66 ( а. с. 35 ), в якому було зазначено, що відмова оплати та відмова у погодженні Акта надання послуг від 26.12.2022 р. № 261201 обумовлена тим, що перелічені в ньому послуги, їх кількість та вартість не відповідають умовам укладеного Договору. Оскільки на думу Відповідача згідно укладеного Договору обов`язок з дотримання термінів навантажувально-розвантажувальних операцій виникають у нього з моменту їх отримання вантажоодержувачем на станції призначення.

Позивач своїм листом від 28.12.2022 р. № 654 ( а. с. 36 ) запропонував оплатити раніше виставлений рахунок та повернутися до погодження Акта надання послуг від 26.12.2022 р. № 261201.

У зв`язку з відсутністю оплат та відмови Відповідача погоджувати Акт надання послуг від 26.12.2022 р. № 261201, Позивач 15.03.2023 р. направив на адресу Відповідача претензію від 15.03.2023 р. № 828 ( а. с. 78-83 ).

Позивач отримав від відповідача відповідь на претензію від 22.03.2023 р. № 16 ( а. с. 84 ), в якій Відповідач зазначив, що фактично надані послуги за Договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" сплачено в повному обсязі, будь-яка заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"" відсутня, а тому претензія від 15.03.2023 р. № 828 не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплати виставленого рахунку ( за понаднормове користування вагонами ), Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як зазначалося раніше, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"" ( Виконавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" ( Замовник ) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 021122 від 02.11.2022 р., згідно з п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику транспортно-експедиційне обслуговування ( далі ТЕО ), пов`язане з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням, організацією перевезення, супроводу такого перевезення зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки ( надалі по тексту "Вантаж" ), залізничним транспортом при здійсненні перевезень всередині України та / або на експорт (імпорт), за реквізитами Замовника.

На виконання умов Договору та заявки від 08.11.2022 р. № 1 сторонами було укладено Додаткову угоду від 08.11.2022 р. № 1 до Договору, відповідно до п. 1 якої, Сторони домовились, що Експедитор ( Позивач ) самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги Клієнту ( Відповідачу ) з організації транспортно-експедиційних послуг на визначених умовах.

Предметом даного спору є стягнення з Відповідача плати за понаднормове користування вагонами ( 223 доби ) на загальну суму 1 114 988,22 грн з ПДВ.

Вказана сума нарахована Позивачем на підставі п. 3 Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору, за умовами якої Клієнт зобов`язаний дотримуватись термінів ( початок та кінець ) навантажувально-розвантажувальних операцій, що становить не більше 144 ( ста сорока чотирьох ) годин. В разі порушення термінів навантажувально-розвантажувальних операцій Клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням, у тому числі простій за ставкою 5 000 грн за вагон з урахуванням ПДВ за кожну добу такого простою.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За визначенням наведеним у ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторською діяльністю є підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно ч. 1-3, 6, 8-12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є: розмір плати експедитору; порядок розрахунків.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки експедитора.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, а саме: копії заявки від 08.11.2022 р. № 1, копії Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору, копії накладних (залізничних) № № 33461070, 33467096, 33461138, 33461120, 33461112, 33461104, 33461088, копії підписаного Акта наданих послуг від 14.11.2022 р. № 141101, вбачається, що Відповідачем отримано від Позивача послуги ( транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст. Казатин-1-ст. Еперешке ) на загальну суму 3 337 166,80 грн.

Сторонами не заперечено факт оплати наданих послуг Відповідачем за Договором, на підставі підписаного Акта наданих послуг від 14.11.2022 р. № 141101.

Згідно п. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови.

У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття.

Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Згідно п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами ( ст. ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 р. № 113, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

На підтвердження порушення Відповідачем термінів ( початок та кінець ) навантажувально-розвантажувальних операцій ( більше 144 годин ) Позивач надав суду: лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 02.02.2023 р. № 46/10, яким надано інформацію щодо дислокації вагонів за період з 12.11.2022 р. по 26.12.2022 р., де ТОВ ТЕП "ГОРИЗОНТ" є Вантажовідправником цих вагонів ( а. с. 37-77 ); лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 18.05.2023 р. № 46/426, яким надано інформацію з архіву вагонних операцій про перетин кордону України вагонами та інформацію з архіву вагонних операцій щодо дислокації вагонів. Крім того в листі зазначено, що вагонна операція "СДЧ", що зазначена раніше в часі, відповідає вагонної операції "СДЧ ( ПРОС СО СДАЧЕЙ С ДОРОГИ)", що є фактичною передачею вагонів зі ст. БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (328501), операція "СДЧ", що вказана пізніше за часом, відповідає вагонної операції "СДЧ (ПЕРЕДАЧА СОГЛАСОВАННОЙ ППВ)" ( а. с. 86-130 ); лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 27.04.2023 р. № 54/32, яким надано інформацію з архіву вагонних операцій (ПРМ, СДЧ) про перетин кордону України вагонами у кількості 19 одиниць по стику БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501) на станцію Еперйешке Атрако ( 141911 ) та зі станції Еперйешке Атрако (141911) на станцію БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501) ( а. с. 166-168 ); лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 31.05.2023 р. № 54/42, яким надано інформацію з архіву вагонних операцій (ПРМ, СДЧ) про перетин кордону України вагоном по стику БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501) на станцію Еперйешке Атрако (141911) та зі станції Еперйешке Атрако (141911) на станцію БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501) ( а. с. 170-171 ).

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що зазначені докази не підтверджують порушення Відповідачем термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, що колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ч. 1 ст. 74 ГПК України ).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ч. 1 ст. 77 ГПК України ).

Відповідно до положень ст. 78 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2020 р. у справі № 904/2679/19 залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 р. і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019 р., в яких час знаходження вагонів за межами України визначався згідно даних ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця» і обчислювався від моменту його прибуття на станцію митного переходу до моменту повернення порожнього вагону на станцію митного переходу ( після здійснення вивантажувальних опре цій за межами митної території України ).

Отже, інформація яка зазначається у листі та довідці Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» визначає не лише операції з вагонами, що відбувалися на території України, а й операції які відбуваються за межами України.

Щодо додаткових доказів доданих Скаржником до апеляційної скарги ( скановані копії експортних контрактів № 20221014с1 від 14.10.2022 р. та № 20221010с 1 від 10.10.2022 р.. ) слід зазначити про таке.

Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказані документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Колегія суддів зауважує учасникам судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Не подання вказаних доказів до суду першої інстанції, Скаржник у якості поважності таких причин, зазначив, що на момент складання позовної заяви Позивач не мав у своєму розпорядженні копій експортних контрактів № 20221014с1 від 14.10.2022 р., та № 2022101 Осі від 10.10.2022 р., та не міг мати оскільки на здійснював митне оформлення вантажу. З метою з`ясування умов поставки, Позивач як Експедитор згідно митних декларацій № 22UA401020052392U6 та 22UA401020052391U7 запросив в Вінницькій митниці державної митної служби України електроні копії експортних контрактів № 20221014с 1 від 14.10.2022 р., та № 20221010с 1 від 10.10.2022 р. Вінницька митниця державної митної служби України своїм листом № 7.12-1/27/13/6202 від 30.08.2023 р., надіслала вказані скановані копії експортних контрактів.

В обгрунтування істотного значення додаткових доказів для розгляду цієї справи, Скаржник вказує на те, що наведений у рішенні суду факт, що саме Позивач стверджував про існування між Відповідачем та Перевізником договірних відносин, та за які він несе відповідальність, не відповідають дійсним обставинам, які з`ясовувалися під час судових засідань. Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на умови Договору та положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення стверджував, що несе відповідальність за перевезення лише в межах України, а по території Угорщини, заявлений Відповідачем MMV, ЗАО ММВ ( код перевізника 3024 ). В свою чергу, саме Відповідач посилаючись на зазначені у рішенні пункти Договору, стверджував, що Позивач несе відповідальність за перевезення вантажу саме до станції призначення (141911) «Еперйешке Атрако». У судовому засіданні, Відповідач, обґрунтовуючи мету з якою у заявці був зазначений у якості Перевізника по Угорщині MMV, ЗАО ММВ (код перевізника 3024), зазначив, що це було зроблено для того, щоб Позивач уклав з цим перевізником відповідні договори на перевезення по Угорщині. Позивач в свою чергу заперечував проти такого твердження та пояснив, що жодних договірних відносин з MMV, ЗАО ММВ ( код перевізника 3024 ) не мав. А повноваження на отримання вагонів з вантажем на Угорській території MMV, ЗАО ММВ ( код перевізника 3024 ), міг отримати саме на підставі договірних відносин з Відповідачем, або ( в залежності від умов поставки за зовнішньоекономічним контрактом ) Покупцем. Крім того, про можливе існування таких договірних відносин свідчили залізничні накладні зі штампом перевізника MMV, ЗАО ММВ.

Відповідач заперечував щодо прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, оскільки Апелянт не навів аргументованих мотивів необхідності прийняття таких доказів,. Крім того, ТОВ «ТЕП «ГОРИЗОНТ» не є стороною вищевказаних експортних контрактів, на експедитора не поширюються права та обов`язки за ними. Правовідносини між ТОВ «ХПП «ПРОМАГРО» та ТОВ «ТЕП «ГОРИЗОНТ» були врегульовані виключно Договором від 02.11.2022 р. № 021122 на транспортно-експедиційне обслуговування з додатками.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за наявності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто за наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, не порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відтак такі документи можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як додатковий доказ.

За таких обставин, додані Апелянтом під час апеляційного перегляду скановані копії експортних контрактів № 20221014с1 від 14.10.2022 р. та № 20221010с 1 від 10.10.2022 р., як додатковий доказ колегією суддів приймаються.

Відповідно до п. 5.1. експортного контракту № 2022101 Осі від 10.10.2022 р., ціна контракту фіксується у розмірі 270,00 євро за одну метричну тону ( яка дорівнює 1 000 кілограмам ) на умовах DAP українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ).

Відповідно до п. 10.1 експортного контракту № 2022101 Осі від 10.10.2022 р., місце поставки DAP українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ).

Такі самі умови зафіксовані ї в експортному контракті № 20221014с1 від 14.10.2022 р.. В п. 5.1. 269,00 євро за 1 (одну) метричну тону (яка дорівнює 1000 кілограм) на умовах DAP українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ). В п. 10.1. місце поставки DAP українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ).

Таким чином, відповідно до умов експортних контрактів Продавець ( ТОВ «ХПП «ПРОМАГРО» ), а за справою № 912/909/23 Відповідач, зобов`язувався за свій рахунок доставити товар/вантаж до українсько-угорський кордон ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ).

Наведене підтверджує доводи Позивача, що умовами укладеного з Позивачем договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 021122 від 02.11.2022 р. були саме поставка товару/вантажу до українсько-угорського кордону ( БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ ).

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги стандарт переваги більш вагомих доказів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок про понаднормове користування Відповідачем вагонами ( 223 доби ) на загальну суму 1 114 988,22 грн з ПДВ, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань щодо сплати на користь Позивача плати за понаднормове користування вагонами на суму 1 114 988,22 грн, останнім було нараховано також до сплати 215 360,74 грн. пені, 36 061,40 грн. суми інфляційного збільшення, за період з 30.12.2022р. по 19.05.2023р., та 12 921,64 грн. 3% річних за період з 30.12.2022р. по 19.05.2023р..

За визначенням ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст. 611 ЦК України ).

За змістом ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору при нездійсненні платежу у встановлені договором строки, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день затримки платежу, а також 3% річних від загальної суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким кредитор наділений з огляду на нормативне закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки Позивача штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних суд апеляційної інстанції вважає, що вони є арифметично правильними і такими, що відповідають положенням законодавства, а отже позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи усе вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає доводи Скаржника викладені в апеляційній скарзі доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, позов задоволено.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на Відповідача; 2) у разі відмови в позові - на Позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт", підлягають відшкодуванню та покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023 р. у справі № 912/909/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" загальної суми боргу за договором № 021122 на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.11.2022р., у розмірі 1 379 332,00 грн., що складається із: основного боргу, у розмірі 1 114 988,22 грн., 36 061,40 грн. суми інфляційного збільшення, 215 360,74 грн. пені та 12 921,64 грн. 3% річних, 20 689,98 грн.судового збору за подання позову, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" 31 034,97 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.12.2023 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін