Рішення

від 05.12.2023 по справі 907/625/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/625/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Абранського Віктора Миколайовича, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача 1 Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС, м. Київ

до відповідача 2 Приватного підприємства Лісмаш, смт. Тересва Закарпатської області

про стягнення 607 637,17 грн

За участю представників:

від позивача Митровка Я.В., адвокат, ордер серії АО № 1093756 від 05.07.2023;

від відповідача 1 Синельніков Микита Олексійович, адвокат, довіреність № ГО-22/38 від 06.12.2022;

від відповідача 2 не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Абранський Віктор Миколайович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС 597 637,17 грн страхового відшкодування за договором добровільного страхування автомобільного перевізника №FO-01282469 від 10.02.2022 та стягнення з Приватного підприємства Лісмаш 10 000,00 грн франшизи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/625/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023.

Ухвалою від 11.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 27.07.2023.

24 липня 2023 року від представника відповідача 1 через систему Електронний суд надійшло клопотання у якому такий просить суд надати можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду із застосуванням власних технічних засобів, а також долучити, поданий разом із клопотанням, відзив на позовну заяву від 24.07.2023 №01-1/85 (надалі, 28.07.2023 вказаний відзив надійшов на поштову адресу суду).

У підготовчому засіданні 27.07.2023, за участю представників позивача та відповідача 1, суд оголосив перерву до 11.09.2023 з огляду на неявку представника відповідача 2.

У підготовчому засіданні 11.09.2023, за участю представників позивача та відповідача 1, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву до 02.10.2023 зважаючи на клопотання представника позивача.

Підготовче засідання 02.10.2023 суд відклав відповідною ухвалою на 07.11.2023, а також постановив прийняти до розгляду заяву представника позивача від 02.10.2023 про зміну підстав позову.

В підготовчому засіданні 07.11.2023 судом, за результатами розгляду клопотань позивача та відповідача 1, поновлено процесуальні строки подання доказів, що долучені до відзиву на позовну заяву відповідача 1, поданого з урахуванням зміненої позивачем підстави позову та до клопотання позивача від 30.10.2023 року.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 19.09.2023 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 12.10.2023 року.

Позивач згідно з поясненнями свого представника в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з визначених в позовній заяві підстав (з урахуванням їх часткової зміни).

Відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимоги Фізичної особи - підприємця Абранського Віктора Миколайовича з підстав, що зазначені Товариством у заявах по суті справи.

Відповідач 2 не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судові засідання як на стадії підготовчого розгляду справи, так і під час розгляду справи по суті жодного разу не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи ПП «Лісмаш» було повідомлено належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання процесуальних документів у справі (ухвали про відкриття провадження у справі від 11.07.2023, ухвал-повідомлень від 27.07.2023, від 11.09.2023 про оголошення перерви в підготовчому засіданні, ухвали від 02.10.2023 про відкладення підготовчого засідання та ухвали від 07.11.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті) за юридичною адресою ПП Лісмаш, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (90564, смт. Тересва Закарпатської області, вул. Народна, 164).

Означені ухвали отримані відповідачем 2 18.07.2023, 07.08.2023, 22.09.2023, 18.10.2023 та 23.11.2023 відповідно, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень за трек номерами 8850101831011, 0600035363391, 0600045050073, 0600051904211, 0600060316616 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек номерами 8850101831011, 0600035363391, 0600045050073, 0600051904211, 0600060316616.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач 2 мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зважаючи на процесуальні строки розгляду даної справи, які визначені в ст. 195 ГПК України, з огляду на ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 07.11.2023 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2 за наявними в матеріалах справами поданими позивачем та відповідачем 1 доказами, яких достатньо для прийняття рішення в спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивачем мотивовані (з урахуванням частково змінених підстав позову) неналежним виконанням відповідачем 2 зобов`язань з перевезення за заявкою-угодою №12/08-2 від 10.08.2022 вантажу (жерсті), у зв`язку з чим сталося пошкодження вантажу під час його перевезення.

Зазначає, що вказаний вантаж жерсть був неналежно закріплений під час завантаження на автомобіль Перевізника, що спричинилося до його пошкодження під час транспортування та свідчить про порушення відповідачем 2 умов заявки-угоди №12/08-2 від 10.08.2022, за якою на ПП «Лісмаш» було покладено зобов`язання за потреби надавати вказівки щодо розміщення та кріплення вантажу.

Пояснює, при цьому, що вартість пошкодженого вантажу, яка визначена Замовником послуги перевезення ТОВ «Тривіум Пекеджинг України» в сумі 607 637,17 грн, - сплачена позивачем як Експедитором та підлягає стягнення в порядку регресу з відповідача 1, як страховика Перевізника за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-01282469 від 10.01.2022 в сумі 597 637,17 грн.

З відповідача 1, як Перевізника, за позицією позивача належить стягнути 10 000,00 грн непокритих страховим відшкодуванням збитків франшизу.

Заперечення (відзив) відповідача 1.

Відповідач згідно з поданим відзивом на позов №01-1/85 від 24.07.2023 позовні вимоги позивача заперечує. Зазначає, що 14.08.2022 приблизно на ділянці автодороги Н-09 Мукачево-Львів, що у с. Татарів Надвірнянського району Івано-Франківської області відбулося зіткнення автомобіля марки DAF XF 460 FT, реєстраційний номер НОМЕР_1 в складі із причепом марки SPITZER SF2437 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водій ОСОБА_1 із мотоциклом марки «Вайпер», без реєстраційного номера під керуванням водія ОСОБА_2 , який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння виїхав із другорядної дороги на головну. Внаслідок ДТП водій мотоцикла ОСОБА_2 помер, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022090000000252 від 15.08.2022 та ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.09.2022.

Зауважує, що Сюрвеєрським висновком №01287 від 01.03.2023 року що виконаний СОД ФОП Ільченко Д.В. встановлено, що схема розміщення вантажу в напівпричепі Т3 страхувальника була відсутня; вантаж, розміщений в кузові напівпричепа, був розташований на дерев`яних піддонах у два ряди, але відсутній прокладочний матеріал між пустотами, відсутні ремені кріплення, додаткове кріплення для запобігання перекидання і / або зсуву в напрямку вперед або назад відсутнє.

Пояснює, що зсув вантажу стався внаслідок закономірного поєднання порушень завантаження та кріплення, а саме за відсутності ременів ув`язки та відсутності блокуючих конструкцій в місцях великих порожнеч, а недотримання норм, та правил, а саме: «ДСТУ EN 12195-1:2010 Засоби кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 1. Розрахунок сил кріплення (EN 12195-1:2010; АС:2014, IDT)» являється основною причиною пошкодження вантажу.

Звертає увагу, що вказана подія належить до виключень з страхових випадків за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-01282469 від 10.01.2022 за пунктами 14.1.5, 14.1.15, 14.1.21, 14.1.22 даного договору.

При цьому, зауважує, що в спірних правовідносинах відповідно до п.п. 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відсутня й відповідальність Перевізника (відповідача 2), позаяк він не міг передбачити виникнення обставин, внаслідок яких було пошкоджено вантаж.

Окремо акцентує увагу на положеннях п. 19.1. договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-01282469 від 10.01.2022, за якими страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі та п.п. 12.1, 18.1.12 договору страхування, настання страхового випадку має бути підтверджене рішенням суду, яке набрало законної сили та згідно якого встановлено настання відповідальності перевізника за умовами транспортного законодавства або Конвенції КДПВ-СМА за пошкодження вантажу в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі його одержувачу.

Також, за позицією відповідача 1, посилання позивача на заподіяння йому збитків у відносинах по перевезенню вантажу, які виникли між позивачем та відповідачем-2 ніяким чином не стосуються прав та обов`язків відповідача-1 Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» за договором добровільного страхування відповідальності, за яким страховик здійснює виплату страхового відшкодування лише після того, як страхувальник оплатив пред`явлену до нього претензію.

Схожі за змістом заперечення проти позову викладено відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву №01-1/104 від 17.10.2023, поданого з урахуванням частково змінених позивачем підстав заявленого позову.

Відповідь на відзив.

Позивачем подано суду відповідь на відзив від 31.07.2023, за змістом якої зазначає, зокрема, що відсутність конкретних інструкцій щодо розміщення та кріплення вантажу аж ніяк не звільняла водія перевізника від договірного та професійного обов`язку надати вказівку щодо належного кріплення такого вантажу, зокрема з урахуванням ДСТУ EN 12195-1:2010 «Засоби кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 1. Розрахунок сил кріплення (EN 12195-1:2010 АС:2014 IDT) та підпункту а) пункту 2.3. Правил дорожнього руху (постанова КМУ від 10.10.2001 № 1306), згідно з яким, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, а виконання наведеного обов`язку повністю охоплювалось предметом заявки-угоди №12/08-2 від 10.08.2022 та правилами перевезення вантажів, які передбачені Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Заперечуючи посилання відповідача 1 на факт ДТП, який мав місце 14.08.2023 позивач пояснює, що протиправність поведінки відповідача 2 щодо пошкодження вантажу обґрунтовується позивачем в аспекті незабезпечення належного кріплення вантажу для його перевезення, а не діями водія під час настання відповідної дорожньо-транспортної пригоди.

Зауважує, що питання порядку здійснення страхової виплати є похідним від питання встановлення наявності страхового випадку, яку позивач належним чином обґрунтував у позовній заяві та відповіді на відзив.

З посиланням на положення ст. 1194 ЦК України вказує, що відповідач 2, як особа, що застрахувала свою відповідальність може відповідати за заподіяну шкоду у повному обсязі тільки за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність, у зв`язку з чим, за позицією позивача, позовна вимога про стягнення із відповідача 2 повного розміру заподіяних позивачу збитків не відповідала б імперативним засадам цивільної відповідальності осіб, які застрахували свою майнову відповідальність.

Додатково пояснює, що в п. 19.9. договору добровільного страхування відповідальності його сторони належним чином письмово обумовили інший порядок виплати страхового відшкодування, ніж той, що зазначений у п. 19.1 договору страхування, а відтак посилання відповідача на п. 1 9. 1 договору страхування як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог позивач вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Крім того, наголошує, що рішення у цій справі і буде тією кваліфікуючою ознакою, яка встановить відповідальність відповідача 2 як страхувальника, внаслідок страхового ризику, що у розумінні пункту 12. 1 договору страхування слід вважати страховим випадком та підставою для виплати відповідачем 1 страхового відшкодування.

Нерелевантною вважає зазначену відповідачем 1 у відзиві на позов судову практику Верховного суду, у зв`язку з відмінними обставинами даної справи та справи №910/11699/20, зокрема, акцентує увагу, що у цій справі позивач та відповідач 2 заявкою-угодою на автотранспортне перевезення №12/08-2 від 10.08.2022 конкретно передбачили, що за належне кріплення при перевезенні вантажу відповідає водій перевізника, а відтак, заявка-угода на автотранспортне перевезення №12/08-2 від 10.08.2022 не потребувала вказування у ній інструкцій щодо кріплення вантажу.

Окрім того, у відповіді на відзив в частині змінених підстав позову від 30.10.2023 позивач додатково спростовує аргументи відповідача 1 щодо не підтвердження розміру понесених ним збитків, зазначаючи, що такі в повній мірі обґрунтовуються розрахунком вартості претензії, що був наданий замовником послуг перевезення позивачу, а витрати останнього, який підприємець просить стягнути з відповідачів в порядку регресу є сумою, що відшкодована позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Тривіум Пекеджинг України».

Зауважує, що положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів саме на перевізника покладається тягар вжиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення та відповідальності за їх невиконання.

Акцентує увагу, що відсутність інструкції позивача, як експедитора щодо належного кріплення та завантаження вантажу не звільняли відповідача 2, як перевізника надати вказівки щодо його належного кріплення, а положення п. 4 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів стосуються випадків, коли пошкодження вантажу сталися внаслідок виконання вантажовідправником робіт із завантаження (загрузки), але не випадків пошкодження вантажу під час перевезення через його неналежне кріплення.

Заперечення.

Відповідач у запереченні №01-1/90 від 14.08.2023 зауважує, що на відміну від перевізника, обсяг відповідальності страховика за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника обмежується умовами цього договору страхування, а настання відповідальності перевізника за випадком, який належить до виключень із страхових ризиків за договором страхування відповідальності перевізника, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Звертає увагу, що відповідно до обставин підтверджених Сюрвеєрським висновком №01287 від 01.03.2023 пошкодження вантажу сталося опосередковано/внаслідок:

- бездіяльності/грубої необережності страхувальника/його працівників стосовно правил перевезення вантажу, що належить до виключень із страхових випадків згідно пункту 14.1.5 договору страхування;

- недостатності упакування вантажу для перевезення, що належить до виключень із страхових випадків згідно пункту 14.1.15 договору страхування;

- невірного завантаження вантажу, що належить до виключень із страхових випадків згідно пункту 14.1.21 договору страхування;

- неповних інструкцій замовника перевезення щодо належного способу кріплення вантажу, що належить до виключень із страхових випадків згідно пункту 14.1.22 договору страхування, а правомірність віднесення спірної події до виключень із страхових випадків за п.п. 14.1.5, 14.1.15, 14.1.21 договору страхування позивач у відповіді на відзив не заперечує.

За позицією відповідача, ні в Договорі про надання транспортно-експедиційних послуг за N-°09/05 від 09.05.2019 року, ні в заявці угоді №12/08-2 від 10.08.2022 року не було зазначено яким чином необхідно розміщувати та кріпити вантаж у транспортний засіб, а експедитором не надавались перевізнику схема розміщення та кріплення вантажу, а також не надавались інструкції щодо умов розміщення і кріплення вантажу.

Неналежними вважає посилання позивача на п. 19.9. договору страхування, позаяк він не визначає та не змінює підстави здійснення страхової виплати; не скасовує підстави відмови для здійснення страхової виплати; не скасовує п.19.1 договору за яким страховик здійснює виплату страхового відшкодування лише після того, як страхувальник оплатив пред`явлену до нього претензію та не обмежує Страховика у праві відмовити у здійсненні страхової виплати з підстави, що страхувальник не оплатив пред`явлену до нього претензію.

Крім того, зауважує, що мотиви позивача про визнання випадку страховим не підтверджені рішенням суду яке набрало законної сили та згідно якого встановлено настання відповідальності перевізника ПП «Лісмаш», що суперечить умовам п. 18.1.2. договору страхування.

Окремо акцентує увагу, що розмір позовних вимог також є незаконним та необґрунтованим, оскільки умови відшкодування позивачем збитків вантажоодержувачу не мають жодного впливу на страховика. Виплата страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника регламентована самим договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника та Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту АТ «СГ «ТАС» (приватне) на яких позовні вимоги не ґрунтуються.

Заперечення (відзив) відповідача 2.

Відповідачем 2 не подано суду відзиву на позовну заяву.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

09 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда Метал Пекеджинг Україна», як Замовником та Фізичною особою-підприємцем Абранським Віктором Миколайовичем, як Експедитором було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №09/05 (надалі Договір) за умовами якого Замовник доручає, а Експедитор, в свою чергу, приймає на себе зобов`язання щодо надання транспортно-експедиційних послуг з організації та забезпечення перевезень експертних, імпортних та інших вантажів (вантаж) автомобільним транспортом, як по території України, так й у міжнародному сполученні у відповідності з умовами, узгодженими сторонами в Заявках (п. 1.1. Договору).

Згідно з п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору послуги щодо кожного окремого перевезення надаються Експедитором на підставі укладеної сторонами заявки. За фактом надання послуг сторони складають та підписують акт приймання-передачі надання послуг.

Умовами розділу 4 Договору визначеного обов`язки сторін Договору, зокрема, відповідно до п.п. 4.1.1., 4.1.5. Договору Експедитор має право залучати до виконання своїх обов`язків інших осіб, при цьому Експедитор несе повну відповідальність за всі дії та/або бездіяльність третіх осіб, залучених ним для виконання даного Договору, в тому числі водіїв, експедиторів та інших осіб, як за свої власні.

Експедитор перевіряє пакування, кріплення та розміщення вантажу в транспортному засобі і у випадку виявлення недоліків, зобов`язується надати рекомендації Замовнику/Вантажовідправнику щодо їх усунення. При відмові Замовника/Вантажовідправника відреагувати на рекомендації Експедитора та належним чином усунути вказані Експедитором недоліки, Експедитор зобов`язаний повідомити Замовника про можливі наслідки та записати відповідні зауваження стосовно виявлених і не усунутих недоліків упаковки, кріплення та розміщення вантажу, тощо в транспортному засобі в усіх екземплярах товарно-транспортної накладної із зазначенням прізвища, імені та по-батькові та власного підпису водія транспортного засобу. При відсутності відповідних записів вантаж вважається упакованим, закріпленим та прийнятим у належному стані.

Експедитор повинен забезпечити збереження вантажу, виключити його намокання і псування в дорозі (п. 4.1.14. Договору).

Замовник, в свою чергу, відповідно до п.п. 4.2.5., 4.2.6. Договору зобов`язався, зокрема, забезпечити належне оформлення товаросупровідних документів при відправленні вантажу, а у випадку виявлення нестачі/пошкодження вантажу, - забезпечити складання Акту нестачі/пошкодження вантажу в місці призначення/місці доставки вантажу відповідно до вимог діючого законодавства України і зробити відмітку в ТТН/CMR про його складання.

Замовник зобов`язаний забезпечити виконання завантажувально-розвантажувальних робіт протягом терміну нормативного простою транспортного засобу, передбаченого цим Договором або заявою.

Згідно з положеннями п. 5.2. Договору Експедитор несе повну відповідальність за збереження прийнятого до перевезення вантажу.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання Договору у тому ж порядку, як і за власні дії та відповідає за доставку вантажу у відповідності до вимог підписаної сторонами заявки (п. 5.6. Договору).

За змістом п. 9.1. Договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019 року.

Відповідно до укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Тривіум Пекеджинг Україна» (змінене найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда Метал Пекеджинг Україна») та Фізичною особою-підприємцем Абранським Віктором Миколайовичем додаткової угоди №4 від 30.12.2021 до Договору строк його дії встановлено до 31.12.2022 року.

На виконання умов Договору з метою надання Експедитором послуг перевезення за замовленням ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна», між позивачем Фізичною особою-підприємцем Абранським Віктором Миколайовичем, як Замовником та відповідачем 2 Приватним підприємством «Лісмаш», як Перевізником укладено і підписано заявку-угоду на автотранспортне перевезення №12/08-2 від 10.08.2022 (надалі Заявка), згідно з якою відповідач 2 узяв на себе зобов`язання по перевезенню вантажу металу, вагою 20 тон за маршрутом м. Шабаць (Сербія) м. Біла Церква (Україна).

У зазначеній Заявці було погоджено також дату і час завантаження (розвантаження по прибутті), визначено документи для оплати послуг перевезення, тип автомобіля, встановлено обов`язки та відповідальність сторін Заявки, зокрема встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження та псування прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактичної шкоди та визначено, що водій транспортного засобу повинен бути присутнім при завантаженні та, при потребі, давати вказівки щодо розміщення та кріплення вантажу (розділ 2 Заявки).

Водночас відповідальність ПП «Лісмаш», як Перевізника, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (відповідачем 1, Страхувальником) за укладеним договором від 10.01.2022 року за № FO-01282469 добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника (далі Договір страхування).

За умовами договору страхування ПП «Лісмаш» застрахувало свої майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням ПП «Лісмаш» заподіяної ним шкоди життю та/або здоров`ю особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, включаючи Протокол до Конвенції 1978 та транспортного законодавства тієї держави, на території, якої сталася подія, що призвела до страхового випадку (п. 1 Договору страхування).

Вигодонабувачем за Договором страхування є фізичні та/або юридичні особи, життю, здоров`ю або майну яких заподіяна шкода внаслідок здійснення застрахованої діяльності Приватним підприємством «Лісмаш».

За даним договором до страхових ризиків віднесено зокрема відповідальність за втрату та пошкодження вантажу у розмірі 210 000,00 євро із визначенням франшизи 40 000,00 грн по вантажах підвищеного ризику та 10 000,00 грн по інших вантажах зі збільшенням на 5000,00 грн за кожну наступну претензію до Страхувальника за цим ризиком.

За змістом п. 12.1. Договору страхування страховим випадком за договором є настання відповідальності Приватного підприємства «Лісмаш» внаслідок страхового ризику, що визнана рішенням суду або Страхувальником у добровільному порядку за умови, якщо Страховик письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб.

За умовами п.п. 14.1.5, 14.1.15, 14.1.21, 14.1.22 п. 14.1 Договору страхування до страхових випадків не відноситься і виплати страхового відшкодування (страхові виплати) не проводяться, якщо збиток настав опосередковано або внаслідок:

- навмисних дій (бездіяльності) або грубої необережності страхувальника, його працівників стосовно порушення правил перевезення, зберігання або декларування вантажів (п. 14.1.5);

- пошкодження або недостатності упаковки вантажів, невідповідності упакування чи закупорки вантажів, які за своєю природою схильні до псування та пошкодження без упаковки або належної упаковки (п. 14.1.15);

- навантаження, переміщення, розміщення або вивантаження вантажу відправником або одержувачем або особами, які діють від імені відправника/одержувача або перевізником, якщо на перевізника ці обов`язки не були покладені замовником в письмовому вигляді з відповідними інструкціями про порядок виконання таких робіт (п. 14.1.21);

- неправильних або неповних письмових інструкцій або розпоряджень правомочної по договору перевезення особи (замовник перевезення, вантажовідправник, вантажоодержувач) щодо умов перевезення вантажу та без будь-якої вини перевізника відносно умов перевезення (необхідний температурний режим, вологість, способи кріплення) і пунктів призначення (п. 14.1.22).

Відповідно до п. 19.9. Договору страхування відповідач здійснює виплату страхового відшкодування (страхову виплату) страхувальнику, застрахованій особі, вигодонабувачу, іншим особам, якщо такі розрахунки не заборонені або не обмежені діючим законодавством (законами, підзаконними актами, постановами НБУ, іншими нормативно-правовими актами).

При цьому, згідно з п. 19.1. Договору страхування установлено, що страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 330155 від 12.08.2022 (надалі ТТН) відповідачем 2 12.08.2022 в місті Шабаць (Сербія) прийнято до перевезення вантаж за Заявкою жерсть, масою 21,541 тони; торговельні умови поставки за правилами Інкотермс 2010: FCA.

Відповідно до листа ПП «Лісмаш» без номеру та дати, наданого на адвокатський запит адвоката Ярослава Митровки, зазначено,що водій ПП «Лісмаш» Фречка І.М., що здійснював перевезення належного ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна» вантажу по маршруту м. Шабаць (Сербія) м. Біла Церква (Україна) згідно з заявкою-угодою №12/02-2 від 10.08.2022 був присутнім при завантаженні вантажу у транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_3 у місці відправлення, яке відбувалося 12.08.2022 року.

З заяви від 14.08.2023 про настання події за Договором страхування вбачається, що під час здійснення перевезення вантажу 14.08.2022 на відрізку дороги Н-09 у с. Татарів Надвірнянського району Івано-Франківської області трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю належних ПП «Лісмаш» автомобіля марки DAF XF460FT, реєстраційний номер НОМЕР_1 в складі із причепом марки SPITZER SF 2437, реєстраційний номер НОМЕР_3 (якими здійснювалося перевезення вантажу за Заявкою) та мотоцикла марки "Вайпер" без реєстраційного номера.

В ухвалі слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.09.2022 у справі № 344/11217/22 встановлено, що з місця події вилучено вантажний автомобіль марки DAF XF460FT, реєстраційний номер НОМЕР_1 в складі із причепом марки SPITZER SF 2437, реєстраційний номер НОМЕР_3 та мотоцикл марки "Вайпер" без реєстраційного номера та поміщена на територію відділення поліції №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

Постановою слідчого Гоцанюка І.В. від 15.08.2022 вантажний автомобіль марки DAF XF 460 FT, реєстраційний номер НОМЕР_4 в складі із причепом марки SPITZER SF2437 реєстраційний номер НОМЕР_5 та мотоцикл марки "Вайпер" без реєстраційного номера, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022090000000252 від 15.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 причіп марки SPITZER SF2437 реєстраційний номер НОМЕР_5 належить на праві власності ПП "Лісмаш".

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 вантажний автомобіль марки DAF XF 460 FT, реєстраційний номер НОМЕР_4 належить на праві власності ПП "Лісмаш".

Ухвалою слідчого судді від 16.08.2022 накладено арешт, зокрема на вказаний автомобіль марки DAF XF 460 FT, реєстраційний номер НОМЕР_4 в складі із причепом марки SPITZER SF2437 реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Згідно висновку експерта від 06.09.2022 за №СЕ-19/109-22/8630-ІТ, проведено експертизу щодо гальмівної системи та рульового керування автомобіля RENAULT PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_8 у складі із напівпричепом марки W.В.S. реєстраційний номер НОМЕР_9 , у яких несправностей не виявлено.

У зв`язку з викладеними обставинами, означеною ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.09.2022 у справі № 344/11217/22 скасовано арешт в частині заборони користування автомобілем марки DAF XF 460 FT, реєстраційний номер НОМЕР_4 в складі із причепом марки SPITZER SF2437 реєстраційний номер НОМЕР_5 , власником його є ПП « Лісмаш», який накладено ухвалою слідчого від 16.08.2022 за №344/9855/22, у кримінальному провадженні №12022090000000252.

Позатим, як вбачається з наданої відповідачем 1 постанови від 31.10.2022 про закриття кримінального провадження №12022090000000252 встановлено, що винуватцем ДТП, яка трапилася 14.08.2022 в с. Татарів Надвірнянського району Івано-Франківської області є водій мотоцикла марки «Вайпер» - ОСОБА_2 , який в стані алкогольного сп`яніння, керуючи транспортним засобом без реєстраційного номерного знаку, не маючи переваги в русі, проігнорував вимоги дорожніх знаків пріоритету, порушив п. 16.11. Правил дорожнього руху України, не зупиняючись виїхав на перехрестя та допустив зіткнення з вантажним автомобілем DAF XF 460 FT, реєстраційний номер НОМЕР_4 в складі із причепом марки SPITZER SF2437 реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Водночас, у зв`язку з смертю винуватця ДТП ОСОБА_2 , постановою Івано-Франківської обласної прокуратури від 31.10.2022 кримінальне провадження №12022090000000252 було закрите на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України.

В подальшому, після скасування судом арешту на транспортні засоби, в яких ПП «Лісмаш» здійснювалося перевезення вантажів за Заявкою, - 14 вересня 2022 року Перевізником було доставлено вантаж за зазначеною в Заявці адресою Замовнику перевезення ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна», проте за результатами прийому товару працівниками останнього складено Акт щодо пошкодження поставленої продукції №16 від 14.09.2022, відповідно до якого при огляді авто (д.н.з. НОМЕР_1 ) та причепу (д.н.з. НОМЕР_3 ), на яких здійснювалося перевезення було виявлено значне пошкодження пачок жерсті 0,16*857*926 згідно пакувального листа №9736/2022.

Зокрема, комісією ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна» було виявлено повне пошкодження трьох пачок жерсті та часткове пошкодження пакування та деформацію восьми пачок жерсті, у зв`язку з чим було вирішено направити претензію Перевізнику ПП «Лісмаш», якому постановлено компенсувати вартість пошкоджених листів (три пачки 4179 листів) пошкоджені повністю. Щодо інших 8 пачок з пошкодженим пакуванням та деформацією зазначено, що кількість пошкоджених листів може бути визначена тільки після їх розпакування.

Судом також встановлено, що листами-повідомленнями №00315/0123 від 21.02.2023, №05642/5123 від 20.04.2023 ПрАТ «Страхова група «ТАС» за результатами розгляду звернення ПП «Лісмаш» в контакт-центр Страховика 14.09.2022 про випадок пошкодження вантажу під час здійснення перевезення за Заявкою, повідомлено відповідача 2, що за результатами аналізу отриманої інформації Страховиком визначено, що зсув вантажу стався внаслідок закономірного поєднання порушень завантаження та кріплення, а саме: за відсутності ременів ув`язки та відсутності блокуючих конструкцій в місцях великих порожнеч; недотримання норм та правил ДСТУ EN12195-1:2010 «Засоби кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 1. Розрахунок сил кріплення, що являється основною причиною пошкодження вантажу.

Зазначено, при цьому, що завантаження вантажу в транспортний засіб та його кріплення виконували працівники Вантажовідправника; водій не приймав участь у завантаженні та кріпленні вантажу, не міг контролювати правильність робіт по розміщенню та кріпленню вантажу у транспортний засіб, яку виконували працівники складу Вантажовідправника, так як водію ні Експедитором, ні Вантажовідправником не була надана схема, згідно якої необхідно розміщувати і кріпити вантаж в транспортний засіб, не були надані письмові інструкції щодо умов перевезення вантажу та способів його розміщення і кріплення в транспортний засіб; водій також не міг контролювати стан вантажу під час його транспортування, так як на транспортному засобі були встановлені митні пломби і у водія був відсутній доступ для огляду вантажу.

З урахуванням викладено, Страховиком не визнано Страхувальника винним у пошкодженні вантажу та не визнано дану подію страховим випадком.

Згідно з оформленим суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Ільченком Д.В. на замовлення Страховика ПрАТ «Страхова група «ТАС» Сюрвеєрським висновком №01287 від 01.03.2023 зазначено, що зсув вантажу стався внаслідок закономірного поєднання порушень завантаження та кріплення, а саме: за відсутності ременів ув`язки та відсутності блокуючих конструкцій в місцях великих порожнеч; недотримання норм та правил ДСТУ EN12195-1:2010 «Засоби кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 1. Розрахунок сил кріплення, що являється основною причиною пошкодження вантажу.

У зв`язку з виявленими пошкодженнями ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна» надіслано позивачу, як Експедитору за Договором претензію №198 від 30.09.2022 про сплату нарахованих за виявленими пошкодженнями 9597 листів жерсті збитків в розмірі 607 637,17 грн.

Як вбачається з розрахунку вартості претензії №198 від 30.09.2022 розмір нарахованих Експедитору збитків складається з 551 963,42 грн вартості листів, 51 880,99 грн вартості доставки, 1122,25 грн митного оформлення, 2030,08 грн витрат на переборку та 640,43 грн витрат на супроводження претензії.

Згідно з платіжною інструкцією №268 від 21.11.2022 позивачем відшкодовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Тривіум Пекеджинг Україна» вартість визначених останнім збитків, завданих пошкодженням вантажу в сумі 607 637,17 грн.

В той же час, з посиланням на зміст Заявки, приписи ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів позивач вважає, що в спірних правовідносинах за пошкодження вантажу відповідає відповідач 2, як Перевізник за Заявкою, водієм якого всупереч умов Розділу 2 Заявки не надано вказівок щодо розміщення та кріплення вантажу під час його завантаження 12.08.2022 в м. Шабаць (Сербія), що в кінцевому результаті призвело до пошкодження вантажу та, як наслідок, до заподіяння збитків ФОП Абранському В.М., яким відшкодовано вартість пошкоджених листів жерсті власнику вантажу.

Таким чином, з урахуванням укладеного відповідачами Договору страхування Перевізником цивільної відповідальності за пошкодження вантажу при перевезенні, позивач 08.05.2023 звернувся до відповідача 1, як Страховика за Договором страхування з претензією-вимогою про відшкодування суми збитків в розмірі відшкодованої позивачем вартості пошкодженого вантажу на користь ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна» в сумі 607 637,17 грн.

Відповідно до відповіді на означену вимогу №01300/0123 від 22.06.2023 відповідачем 1 відхилено вимоги позивача з посиланням на ту обставину, що обставини пошкодження вантажу під час перевезення відповідачем 2 за Заявкою не визнано Страховиком як страховий випадок, мотиви його настання не підтверджені рішенням суду, а відповідна виплата страхового відшкодування (навіть в разі наявності страхового випадку) за умовами Договору страхування може бути здійснена Страховиком після того як Страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію.

Крім того, 03.11.2022 позивачем на адресу Перевізника (ПП «Лісмаш») скеровано вимогу №19/10/22 від 19.10.2022 про відшкодування збитків, завданих пошкодженням вантажу на суму 607 637,17 грн, яка за твердженням ФОП Абранського В.М. залишилася без відповіді та задоволення відповідачем 2.

З урахуванням викладеного, за твердженням позивача вартість пошкодженого під час перевезення вантажу відповідачем 2 всупереч вимог ст.ст. 22, 924 ЦК України, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не відшкодовано, у зв`язку з чим ФОП Абранський В.М., як особа, яка відповідно до абз. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та згідно умов Договору несе відповідальність за дії/недогляд третіх осіб, в порядку ч. 1 ст. 1191 ЦК України просить суд в порядку регресу стягнути сплачені підприємцем на користь Замовника перевезення (ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна») з Страховика Перевізника - Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС 597 637,17 грн страхового відшкодування та з ПП «Лісмаш», як особи, з вини якої було пошкоджено вантаж, - 10 000,00 грн франшизи.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина перша статті 9 Конституції України унормовує, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до абзацу тридцять дев`ятий статті 1 Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (частина перша статті 53 Закону).

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення вантажу, транспортного експедирування та страхування.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Дана норма кореспондується зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та статтею 316 Господарського кодексу України.

За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов Договору та заявки позивач, як Експедитор, взяв на себе зобов`язання забезпечити доставку вантажу (жерсті), переданого Замовником (ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна») з м. Шабаць (Сербія) в м. Біла Церква (Україна) і передати його вантажоодержувачу ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна».

З метою виконання означеного замовлення позивачем до надання послуг з перевезення залучено Перевізника ПП «Лісмаш», який відповідно до укладеної з Експедитором Заявки-угоди №12/08-2 на автотранспортне перевезення від 10.08.2022 зобов`язався здійснити відповідне перевезення вантажу з покладенням на Перевізника обов`язку, зокрема, присутності водія транспортного засобу при завантаженні товару та, при потребі, надання ним вказівок щодо розміщення і кріплення вантажу.

Підставою покладення на Перевізника відповідальності за виявлене 14.09.2022 Вантажоодержувачем пошкодження вантажу за позицією позивача є порушення ПП «Лісмаш» означених положень Заявки та ненадання водієм ОСОБА_1 , який був присутній при завантаженні жерсті в транспортний засіб в м. Шабаць (Сербія), необхідних вказівок щодо розміщенні і кріплення вантажу, що, з урахуванням встановлених обставин його пошкодження при транспортуванні, за позицією ФОП Абранського В.М. було необхідним та свідчить про порушення Перевізником умов Заявки та наявності підстав покладення на нього цивільної відповідальності за часткове пошкодження вантажу.

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України унормовано особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.

Таким чином, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли вантаж було втрачено за відсутності вини перевізника, зокрема, якщо причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Водночас, 01.08.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу», якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

Так, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлює: - ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (абзац 38 частини першої статті 1 Конвенції); - перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (частина перша статті 17 Конвенції); - вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику (стаття 19 Конвенції); - прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача; - при обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується (частини третя, четверта статті 30 Конвенції).

Статтею 3 Конвенції передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (п.п. 1, 2 ст. 17 Конвенції).

Приписами п.п. 1, 2 ст. 18 Конвенції визначено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов`язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

Відповідно до п. 4 ст. 17 Конвенції за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного зокрема з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача (п.п. с) п. 4 ст. 17 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника (ч. 2 ст. 314 ГК України).

Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

В той же час, зазначена спростовна презумпція вини Перевізника відповідно до п. 4 ст. 17, п. 2 ст. 18 Конвенції покладає саме на позивача обов`язок доведення наявності такої вини у випадку, якщо Перевізник встановить, що втрата чи пошкодження вантажу могло бути наслідком особливих ризиків, пов`язаних, зокрема, з навантаження вантажу відправником чи особами, які діють від його імені.

Обов`язки перевізника під час прийняття товару до перевезення визначені в п. 1 ст. 8 Конвенції та полягають в обов`язку перевірити вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування, нумерації місць та перевірити зовнішній стан вантажу і його упаковки.

При цьому, право вимоги перевірки вмісту вантажних місць належить Вантажовідправнику (п. 3 ст. 8 Конвенції).

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Згідно з зазначеним в товарно-транспортної накладної CMR № 330155 від 12.08.2022 (надалі ТТН), торговельні умови спірної поставки за правилами Інкотермс 2010: FCA (вільний перевізник), який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Водночас, за умовою FCA, якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження.

За встановленими в справі обставинами, завантаження товару 12.08.2022 в автомобіль Перевізника (ПП «Лісмаш») відбувалося Вантажовідправником (HBIS Group Iron Steel Srbija), а самому Перевізнику відповідно до Заявки-угоди на автотранспортне перевезення №12/08-2 від 10.08.2022 не надавалися жодні інструкції з приводу завантаження вантажу, кількості вантажних місць, способу складування, кріплення і т.п.

Положеннями Заявки-угоди на автотранспортне перевезення №12/08-2 від 10.08.2022 визначено обов`язок Перевізника (водія Перевізника) бути присутнім при завантаженні та, при потребі, давати вказівки щодо розміщення і кріплення вантажу.

При цьому, наявність такої потреби у вказівках водія щодо розміщення і кріплення вантажу, які слід було надавати Вантажовідправнику при завантаженні вантажу позивачем обґрунтовується виявленими за наслідками перевезення пошкодженнями вантажу, що на переконання ФОП Абранського В.М. підтверджує необхідність у наданні вказівок водієм Перевізника при завантаженні та, відповідно, можливість для Перевізника уникнути обставин, за яких вантаж пошкодився в дорозі, що відповідно до пояснень представника позивача виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень п. 2 ст. 17 Конвенції.

Позатим, наведені обставини та аргументи позивача критично оцінюються судом, позаяк учасниками справи не надано суду жодних письмових доказів, в яких би визначався обов`язок Перевізника ПП «Лісмаш» здійснювати перевірку правильності завантаження та кріплення вантажу; Експедитором не надавалася перевізнику схема розміщення та кріплення, за наявності якої водій Перевізника міг би надавати вказівки представникам Вантажовідправника з приводу розміщення та кріплення вантажу (як це зазначено в Заявці-угоді №12/08-2 від 10.08.2022) у випадку відступів від означених вказівок Вантажовідправником під час завантаження.

Водночас, зазначений в п. 4.1.5. Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №09/05 від 09.05.2019 обов`язок Експедитора перевіряти пакування, кріплення та розміщення вантажу в транспортному засобі і у випадку виявлення недоліків, надавати рекомендації Замовнику/Вантажовідправнику щодо їх усунення, - не може поширюватися на Перевізника, позаяк останній не є стороною вказаного договору та відповідне зобов`язання може поширюватися виключно на правовідносини між ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна» та ФОП Абранським В.М.

В той же час, відповідно до змісту Акту щодо пошкодження поставленої продукції №16 від 14.09.2022, при огляді авто (д.н.з. НОМЕР_1 ) та причепу (д.н.з. НОМЕР_3 ), на яких здійснювалося перевезення було виявлено значне пошкодження трьох пачок жерсті та часткове пошкодження пакування та деформацію восьми пачок жерсті.

Досліджуючи зміст означеного Акту вбачається, що його складено в односторонньому порядку представниками (комісією) Вантажоодержувача (ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна»), без залучення Перевізника та/або Експедитора та за відсутності інформації щодо непідписання Акту №16 від 14.09.2022 водієм Фречка І.М. (який зазначений в Акті №16 від 14.09.2022) та/або оформлення акту відмови водія від підпису такого акту.

Водночас, з огляду на ту обставину, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, зазначений Акт є по суті єдиним докази, яким зафіксовано факт пошкодження вантажу (інші докази, які стосуються наведеної обставини посилаються на Акт №16 від 14.09.2022 як на першоджерело встановлення пошкодження вантажу), суд вважає надати такому Акту оцінку, в тому числі, й на предмет фактично зазначених в Акті обставин пошкодження.

Так, зміст Акту №16 від 14.09.2022 свідчить, що комісією ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна» було виявлено повністю пошкоджені три пачки жерсті (0243860612, 0243872003, 0243872004), які за встановленими в акті обставинами є забрудненими, деформованими, пачки 0243872003, 0243872004, - в крові, а в пачці 0243872004, - не вистачає більше половини листів.

Обставина наявності у причепі (в якому знаходився вантаж) на повністю пошкоджених ящиках з вантажем крові та часткова втрата листів жерсті в сукупності з вилученням автомобіля марки DAF XF460FT, реєстраційний номер НОМЕР_1 в складі із причепом марки SPITZER SF 2437, реєстраційний номер НОМЕР_3 в Перевізника в період з 14.08.2023 (дата ДТП у с. Татарів Надвірнянського району Івано-Франківської області) по 12.09.2022 (дата скасування арешту в частині заборони користування такими транспортними засобами) та поміщення його на територію відділення поліції №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області (про що зазначено в ухвалі слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.09.2022 у справі № 344/11217/22), виключає підставність доводів позивача, що причиною пошкодження вантажу стало ненадання водієм Перевізника вказівок щодо належного кріплення вантажу під час його завантаження Вантажовідправником.

При цьому, вилучення в Перевізника автомобіля з вантажем в рамках кримінального провадження, накладення на нього арешту та поміщення на територію відділення поліції в розумінні ч. 2 ст. 17 Конвенції є обставиною, уникнути якої Перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, позаяк вказані дії відбувалися на виконання чинних процедур кримінального процесуального законодавства, а наявність виявлених в подальшому (під час передачі вантажу Вантажоодержувачу) слідів крові на вантажі та часткову його нестачу спростовує аргументи позивача про наявність підстав для покладення на Перевізника відповідальність за пошкодження вантажу саме внаслідок його неналежного кріплення.

Даний висновок судом робиться також з урахуванням наданих учасниками справи пояснень щодо обставин ДТП 14.08.2022, під час якого відбулося зіткнення мотоцикла Вайпер з тягачем DAF XF460FT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а причеп марки SPITZER SF 2437, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в якому і знаходився на цей момент вантаж безпосередньо не був пошкоджений під час дорожньо-транспортної пригоди.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що в спірних правовідносинах позивачем не доведено як необхідність надання водієм Перевізника вказівок Вантажовідправнику щодо завантаження і кріплення вантажу, так і ту обставину, що невиконання відповідачем обов`язку надати (за потреби) вказівки з кріплення вантажу спричинилося до його пошкодження та завдання збитків у заявленій до стягнення сумі.

Окрім того, даючи оцінку під ставності заявлених позивачем вимог до Страховика Перевізника, суд зважає на наступне.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з ст. 990 Цивільного кодексу, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», страховик здійснює страхову виплату (страхове відшкодування) відповідно до умов договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 991 ЦК України визначається, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

За змістом статті 988 ЦК України та статті 20 Закону України «Про страхування» обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Проаналізувавши вищезазначені положення суд зазначає, що положення відповідних норм нерозривно пов`язують момент виконання обов`язку страховика здійснити виплату страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може залежати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є винятком із страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Такий правовий висновок, наведений у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 910/7686/17, від 31.05.2022 у справі № 910/1661/21 та від 19.01.2023 у справі №910/11699/20 і суд вважає його релевантним до застосування в даній справі.

За встановленим в даній справі обставинами, згідно з умовами Договору страхування, Перевізник ПП «Лісмаш» застрахував в ПрАТ «Страхова група «ТАС» свої майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю та/або здоров`ю особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень відповідно до положень Конвенції про Договір Міжнародного Перевезення Вантажів, включаючи Протокол до Конвенції 1978 та транспортного законодавства тієї держави, на території, якої сталася подія, що призвела до страхового випадку. Вигодонабувачем за цим договором є фізичні та/або юридичні особи, життю, здоров`ю або майну яких заподіяна шкода внаслідок здійснення застрахованої діяльності страхувальника.

В той же час, виплата страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника регламентована самим договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника, укладеного з ПрАТ "Страхова група "ТАС".

При цьому, на відміну від Перевізника, обсяг відповідальності Страховика за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника обмежується умовами цього договору страхування.

За встановленими в справі обставинами, згідно з п. 14.1.5, 14.1.15, 14.1.21, 14.1.22 Договору страхування до страхових випадків не відноситься і виплати страхового відшкодування (страхові виплати) не проводяться, якщо збиток настав опосередковано або внаслідок:

- навмисних дій (бездіяльності) або грубої необережності страхувальника, його працівників стосовно порушення правил перевезення, зберігання або декларування вантажів (п. 14.1.5);

- пошкодження або недостатності упаковки вантажів, невідповідності упакування чи закупорки вантажів, які за своєю природою схильні до псування та пошкодження без упаковки або належної упаковки (п. 14.1.15);

- навантаження, переміщення, розміщення або вивантаження вантажу відправником або одержувачем або особами, які діють від імені відправника/одержувача або перевізником, якщо на перевізника ці обов`язки не були покладені замовником в письмовому вигляді з відповідними інструкціями про порядок виконання таких робіт (п. 14.1.21);

- неправильних або неповних письмових інструкцій або розпоряджень правомочної по договору перевезення особи (замовник перевезення, вантажовідправник, вантажоодержувач) щодо умов перевезення вантажу та без будь-якої вини перевізника відносно умов перевезення (необхідний температурний режим, вологість, способи кріплення) і пунктів призначення (п. 14.1.22).

Страховик (відповідач 1 в даній справі) не визнає спірне пошкодження вантажу страховим випадком, з посиланням на означені пункти Договору страхування, зазначаючи (з посиланням на Сюрвеєрський висновок №01287 від 01.03.2023), що пошкодження вантажу сталося внаслідок закономірного поєднання порушень завантаження та кріплення при відсутності належних інструкцій від Експедитора щодо способу кріплення, відсутньої схеми розміщення та кріплення вантажу, яка б була надана водію Перевізнику, що в сукупності свідчить про відсутність вини перевізника.

Тобто, фактично заперечення Страховика в цій частині зводяться до відсутності підстав вважати спірне пошкодження вантажу страховим випадком за виключеннями, передбаченими, в п.п. 14.1.5, 14.1.15, 14.1.21, 14.1.22 Договору страхування.

Таким, чином, враховуючи встановлені вище обставини справи щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між ймовірним ненаданням водієм Перевізника вказівок при завантаженні та кріпленні вантажу та його подальшим пошкодженням і втратою, беручи до уваги зазначені умови Договору страхування, зокрема п.п. 14.1.15, 14.1.21, 14.1.22 та наведені вище положення законодавства щодо страхування та перевезення, суд висновує, що настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є винятком зі страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку з чим відмова відповідача 1, як Страховика у виплаті страхового відшкодування є правомірною, а в задоволенні позовних вимог у даній справі належить відмовити.

Крім того, суд приймає до уваги, що згідно з п. 19.1. Договору страхування встановлено, що страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.

Таким чином, при укладенні договору добровільного страхування між відповідачами було досягнуто згоди щодо розширення переліку підстав за яких страховик може відмовити у здійсненні страхових виплат.

При цьому, як факт сплати збитків Експедитором, так і надіслана останнім на адресу Перевізника ПП «Лісмаш» вимога №19/10/22 від 19.10.2022 не є доказом понесення Страхувальником збитків в розумінні п. 19.1. Договору страхування, позаяк відповідно до п. 12.1. Договору страхування страховим випадком за договором є настання відповідальності ПП "Лісмаш" внаслідок страхового ризику, що визнана рішенням суду або відповідачем у добровільному порядку за умови, якщо Страховик письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб.

Відповідно до п. 12.2. договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізникам страховим ризиком у разі відповідного значення у п. 3.3. Договору можуть бути, зокрема:

12.2.1 «Відповідальність за втрату або пошкодження вантажу» - відповідальність страхувальника за повну або часткову втрату або загибель, викрадення, пошкодження вантажу застрахована в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі його одержувачу, тільки у відношення відповідальності, що виникає за умовами:

а) транспортного законодавства або Конвенції КДПВ-CMR, що застосовується до страхувальника в обов`язковому порядку;

б) якщо законодавство, яке застосовується до перевезення, містить положення, згідно з яким відповідальність страхувальника може збільшитись у випадку оголошення вартості вантажу або за згодою страхувальника з власником вантажу, то таке збільшення відповідальності може бути застраховане шляхом укладення Додаткового Договору до цього Договору та за умови сплати додаткової страхової премії. При цьому збільшення відповідальності повинне бути оформлене відповідно до вимог транспортного законодавства.

Водночас, судом встановлено, що в спірних правовідносинах доводи позивача про настання страхового випадку не підтверджені рішенням суду, згідно якого встановлено настання відповідальності ПП "Лісмаш", за умовами транспортного законодавства або Конвенції за пошкодження вантажу в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі його одержувачу, а страховик не надавав попередню згоду на визнання претензії позивача та, навпаки, заперечує проти її задоволення.

Таким чином, позивачем не доведено, яким чином відповідач 1 порушив його права прийнятою відмовою у виплаті страхового відшкодування та не надав доказів існування правових підстав для виплати на його користь страхового відшкодування за Договором страхування внаслідок пошкодження вантажу, виходячи з положень самого Договору страхування, які визначаються підставою заявлених підприємцем вимог до відповідача 1.

Також, недоведеним суд вважає розмір збитків, які, за позицією відповідача повинен оплатити Перевізник у спірних правовідносинах, позаяк сам по собі факт сплати Експедитором означених грошових коштів, які визначено ціною позову в даній справі не свідчить про обґрунтованість та доведеність такого розміру збитків, що завдані саме пошкодженням вантажу при перевезенні.

Так, кількість заявлених ТОВ «Тривіум Пекеджинг Україна» в претензії №198 від 30.09.2022 листів пошкоджених листів жерсті становить 9597, тоді як відповідно до складеного Акту щодо пошкодження №16 від 14.09.2022 встановлено необхідність компенсації вартості 4179 листів жерсті та зазначено, що кількість пошкоджених листів може бути більшою та визначеною після розпакування решти частково пошкоджених пачок жерсті.

Позатим, як вже зазначалось вище, сам Акт щодо пошкодження №16 від 14.09.2022 всупереч вимог ч. 1 ст. 30 Конвенції оформлено в односторонньому порядку Вантажоодержувачем, без залучення Перевізника (його водія), а будь-яких доказів встановлення наявності пошкоджень решти листів жерсті (актів розпакування, огляду тощо) суду не надано, що свідчить про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами кількості пошкодженого вантажу та, відповідно, його вартості і розміру власного збитку.

Крім того, як вбачається з розрахунку вартості претензії №198 від 30.09.2022 до суми нарахованих Експедитору збитків, окрім безпосередньої вартості 9597 листів жерсті, включено також 51 880,99 грн вартість доставки, 1122,25 грн митне оформлення, 2030,08 грн витрати на переборку та 640,43 грн витрати на супроводження претензії, що за наявними в матеріалах справи доказами не дає суду підстав вважати такі грошові кошти збитками безпосередньо пов`язаними з пошкодженням вантажу.

Підсумовуючи викладені вище обставини судом враховано, що позивачем не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину Перевізника щодо завданих позивачу збитків, зокрема в ненаданні вказівок щодо розміщення та кріплення вантажу, потреби та можливості надання таких вказівок, причинно-наслідковий зв`язок між діями Перевізника та фактом завдання збитків, розміру шкоди, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача 2 у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування таких збитків, як і не доведено наявність страхового випадку в розумінні Договору страхування, що давало б підстави, при доведеності вини Перевізника, пред`являти вимоги до його Страховика, а відтак в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС 597 637,17 грн страхового відшкодування та з Приватного підприємства Лісмаш 10 000,00 грн франшизи, - належить відмовити.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Учасниками справи не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати по справі зі сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивачів за первісним та зустрічними позовами в розмірах, що ними понесені.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 11 грудня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.