Рішення

від 04.12.2023 по справі 907/612/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/612/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/612/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА», с. Мідяниця, Берегівського району про стягнення 170 748,48 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 170 748,48 грн. з яких 32 790,53 грн. пені, 1967,42 грн. - 3% річних, 3 713,18 грн. інфляційних втрат, 19 839,23 грн. - штрафу за недовикористаний обсяг природного газу, 109 498,45 грн. - штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу та 2 939,67 грн. - фінансової компенсації у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу, посилаючись на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-90050-22 від 20.06.2022 р., та положень статей 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа № 907/612/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 18.08.2023 р. відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА», с. Мідяниця, Берегівського району із запереченнями проти розгляду справи № 907/612/23 у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 01.09.2023 р. клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» від 24.08.2023 р. про продовження процесуальних строків задоволено. Продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну.

Ухвалою суду від 01.09.2023 р. клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» (надійшло до канцелярії суду 24.08.2021) про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін залишено без розгляду.

До Господарського суду Закарпатської області 01.09.2023 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 10.11.2023 року, разом з клопотання про поновлення строку для її подання.

01.11.2023 відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

16.11.2023 р. представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

17.11.2023 р. представником відповідача подано заперечення на клопотання про долучення доказів.

Ухвалами суду від 04.12.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТВІЙ ГАЗЗБУТ, м. Київ про поновлення процесуального строку. За ініціативи суду поновлено процесуальний строк для подання відповіді на відзив. Прийнято відповідь на відзив до розгляду та долучено її до матеріалів справи. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. Задоволено клопотання позивача про долучення доказів.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-90050-22 в частині своєчасної оплати спожитого природного газу в липні 2022 року січні 2023 року та березні 2023 року, у зв`язку з чим позивачем по простроченій заборгованості кожного місяця окремо до дати фактичної сплати нараховано відповідачу 32 790,53 грн. пені., 1 967,42 грн. 3% річних та 3 713,18 грн. інфляційних втрат.

Крім того, з посиланням на положення п.п. 6.2.2., 6.2.3. укладеного між сторонами договору просить стягнути з відповідача 19 839,23 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу та 109 498,45 грн штрафу за перевищений обсяг постачання природного газу.

Та з урахуванням п. 8.2. Договору просить стягнути суму 2 939,67 грн. - фінансової компенсації у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КИФА», згідно з відзивом на позовну заяву від 25.08.2023 р. заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що оплата за договором №41АР200-90050-22 від 20.06.2022 проводилася систематично, більшість оплат проведені у строки, передбачені договором поставки; позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, щоб підтверджували понесення ним збитків, пов`язаних із невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо недовикористання чи перевищення обсягу природного газу; ТзОВ «КИФА» повністю оплачену загальну вартість поставленого по договору газу, що вказує на те, що відповідач направляв свої дії на виконання зобов`язань.

Крім того, відповідач зауважує, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання зобов`язання та не може лягати неправомірним тягарем для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 99 %.

У поданій суду відповіді на відзив позивач, зокрема вказує на те, що станом на дату звернення до суду Відповідачем здійснено повну оплату заборгованості за договором. Однак, як вбачається із розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, оплата вартості поставленого Відповідачу природного газу здійснювалася з порушенням термінів, погоджених Сторонами в Договорі. Остаточний розрахунок по Договору проведено 05.06.2023 р. Крім того, позивач вважає, що ним правомірно нараховано заявлені до стягнення суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України та такі підлягають задоволенню судом у повному обсязі. Штраф, передбачений п. п. 6.2.2, 6.2.3. договору, вважає таким видом штрафної санкції, що відповідає положенням чинного законодавства. Щодо зменшення розміру пені заперечує.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (далі ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» , Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИФА» (далі - ТОВ «КИФА», Відповідач, Споживач) (ЕІС-код: 56XOOOOOWHP9XOOJ) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-90050-22 (дaлі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживача у 2022 році природний газ, а Споживач, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктами 1.2., 1.3. Договору зазначено, що річний плановий обсяг постачання газу - до 4 200 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з Додатком 1 до Договору сторонами помісячно визначено планові обсяги постачання газу у 2022 році, зокрема, в період з липня по серпень 2022 року включно - по 100 м. куб. на місяць, вересень - грудень 2022 року - 1000 м. куб.

Відповідно до п. 10.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності), і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

плановий обсяг споживання у серпні 2022 року до 100,00 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-1/41АР200-90050-22 від 29.07.2022 р. до Договору);

плановий обсяг споживання у вересні 2022 року до 3,00 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-2/41АР200-90050-22 від 30.08.2022 р. до Договору);

плановий обсяг споживання у жовтні 2022 року - до 3,00 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-3/41 АР200-90050-22 від 23.09.2022 р. до Договору).

плановий обсяг споживання у листопаді 2022 року - до 3,00 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-5/41 АР200-90050-22 від 31.10.2022 р. до Договору).

плановий обсяг споживання у грудні 2022 року - до 1000 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-4/41АР200-90050-22 від 23.11.2022 р. до Договору).

Річний плановий обсяг постачання газу згідно з п. 1.2. Договору у 2023 році складає 12 000 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-б/41АР200-90050-22 від 16.12.2022 р. до Договору) згодом змінений:

плановий обсяг споживання у січні 2023 року - до 10 000 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-7/41АР200-90050-22 від 30.12.2022 р. до Договору);

Згідно з п. 2.4. Договору обсяг споживання природного газу Споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі +-3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

Положеннями п. 2.5. Договору сторонами визначено порядок звіряння фактичного обсягу поставленого природного газу Споживачу, за яким за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника у письмовій формі або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних Сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані Сторонами одна одній по електронній пошті за адресами, які зазначені в розділі 11 Договору, мають силу оригіналу.

Відповідно до умов п. 4.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № ДУ-5/41 АР200-90050-22 від 31.10.2022 р. до Договору), оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% здійснюється Споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п. 4.4 Договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.5.2 Договору, споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та обсягах, визначних Договором.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-90050-22.

Позивач фактично надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у липні 2022 р. - 0,58 куб. м. природного газу загальною вартістю 18,01 грн.; у серпні 2023 - 0,58 куб. м. природного газу загальною вартістю 21,49 грн.; у вересні 2022 р. - 0,56 куб. м. природного газу загальною вартістю 27,82 грн.; у жовтні 2022 - 0,58 куб. м. природного газу загальною вартістю 28,80 грн.; у листопаді 2022 р. - 5019,52 куб. м. природного газу загальною вартістю 161 447,29 грн.; у грудні 2022 - 1 069,73 куб. м. природного газу загальною вартістю 36 439,16 грн.; у січні 2023 р. - 28 214,78 куб. м. природного газу загальною вартістю 921 604,50 грн.; у березні 2023 - 11 295,56 куб. м. природного газу загальною вартістю 368 956,94 грн. За підсумками надання послуг з газопостачання Сторонами було підписано акти приймання - передачі природного газу до Договору на постачання природного газу №41АР200-90050-22 від 20.06.2022 р. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-б/41АР200-90050-22 від 16.12.2022 р. до Договору), а саме:

- акт приймання-передачі природного газу №ТГ382049368 від 31.07.2022 р. відповідно до якого Позивачем у період з 01.07.2022 р. пo 31.07.2022 р. були передані Відповідачу 0,58 куб. м. природного газу загальною вартістю 18,0 1 гривень;

- акт приймання-передачі природного газу №ТГ382061419 від 31.08.2022 р. відповідно до якого Позивачем у період з 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р. були передані Відповідачу 0,58 куб. м. природного газу загальною вартістю 21,49 гривень;

- акт приймання-передачі природного газу №ТГ382071404 від 30.09.2022 р. відповідно до якого Позивачем у період з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р. були передані Відповідачу 0,56 куб. м. природного газу загальною вартістю 27,82 гривень;

- акт приймання-передачі природного газу №ТГ382090541 від 31.10.2022 р. відповідно до якого Позивачем у період з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р. були передані Відповідачу 0,58 куб. м. природного газу загальною вартістю 28,80 гривень;

- акт приймання-передачі природного газу №ТГ382106884 від 30.11.2022 р. відповідно до якого Позивачем у період з 01.11.2022 р. по 31.11.2022 р. були передані Відповідачу 5019,52 куб. м. природного газу загальною вартістю 161 447,29 гривень;

- акт приймання-передачі природного газу №ТГ382131434 від 31.12.2022 р. відповідно до якого Позивачем у період з 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р. були передані Відповідачу 1069,73 куб. м. природного газу загальною вартістю 36 439,16 гривень;

- акт приймання-передачі природного газу №ТГ383006897 від 31.01.2023 р. відповідно до якого Позивачем у період з 01.01.2023 р. по 31.01.2023 р. були передані Відповідачу 28 214,78 куб. м. природного газу загальною вартістю 921 604,50 гривень.

Також, за підсумками надання послуг з газопостачання за березень 2023 р. Позивачем 31.03.2023 р. сформовано та направлено Відповідачу акт приймання-передачі №ТГ383051924 від 31.03.2023 р. відповідно до якого Позивачем у період з 01.03.2023 р. по 31.03.2023 р. були передані Відповідачу 11 295,56 куб. м. природного газу загальною вартістю 368 956,94 гривень. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Означені обсяги та вартість природного газу підтверджуються, наданими позивачем платіжними інструкціями, №1423 від 16.08.2022 (на суму 18,01 грн), №1477 від 25.08.2022 (на суму 555,96 грн), №86 від 22.12.2022 (на суму 80 000,00 грн), № 129 від 09.01.2023 (на суму 23 969,44 грн), № 135 від 11.01.2023 (на суму 36 439,16 грн), № 125 від 05.01.2023 (на суму 57 000,00 грн), №173 від 23.01.2023 (на суму 82 000,00 грн),№176 від 24.01.2023 (на суму 100 000,00 грн), №208 від 31.01.2023 (на суму 200 000,00 грн), № 242 від 15.02.2023 (на суму 100 000,00 грн), № 243 від 15.02.2023 (на суму 130 000,00 грн), №244 від 16.02.2023 (на суму 309 604,50 грн), №631 від 18.05.2023 (на суму 122 985,62 грн).№727 від 05.06.2023 (на суму 245 971,32 грн).

Відповідно до пункту 6.2.1. укладеного між сторонами Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Водночас, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем вартості природного газу, позивачем по простроченій заборгованості кожного місяця окремо до дати фактичної сплати нараховано відповідачу 32 790,53 грн. пені, 1 967,42 грн. 3% річних та 3 713,18 грн інфляційних втрат, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до Господарського суду.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) x Ц х K, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором; Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Пунктом 6.2.3 договору погоджено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Також відповідно до п. 8.2. у разі зміни Постачальника за ініціативою Споживача до закінчення дії цього Договору в частині постачання газу, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику за цим Договором фінансову компенсацію у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу за цим Договором, розрахованою за ціною, діючою в місяці дострокового розірвання цього Договору.

Крім того, предметом розгляду в даній справі є стягнення з відповідача 19 839,23 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу та 109 498,45 грн штрафу за перевищений обсяг постачання природного газу та 2 939,67 грн. - фінансової компенсації у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взяті на себе зобов`язання зі своєчасної сплати вартості отриманого від позивача природного газу у встановлений в п. 4.2. Договору (з урахуванням змін до даного пункту, що внесені Додатковою угодою ДУ-5/41 АР200-90050-22 від 31.10.2022), тобто до 10 числа місяця, наступного за звітним, належним чином не виконував, допустивши прострочення оплати вартості природного газу у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування пені, відсотків річних та втрат від інфляції.

Вказані обставини відповідачем не спростовано та не заперечено, натомість відповідачем зазначено, що оплата за договором №41АР200-90050-22 від 20.06.2022 проводилася систематично, більшість оплат проведені у строки, передбачені договором поставки.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами. Порушення відповідачем свого зобов`язання, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та законодавством.

З огляду за порушення відповідачем термінів оплати за Договором, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 32 790, 53 грн. пені, 1 967,42 грн. 3% річних та 3 713,18 грн інфляційних втрат.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (надалі також ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до пункту 6.2.1. укладеного між сторонами Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним.

Вирішуючи питання щодо стягнення нарахованої відповідачу пені суд, з огляду на обставини справи, клопотання відповідач та положення ст. 233 ГК України, за якими у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

За змістом зазначених норм, які суд вважає за можливе застосувати під час розгляду питання щодо можливості зменшення нарахованих відповідачу штрафу та пені, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

Позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб`єкти (постачальник та споживач природного газу) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як встановлено судом, компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за Договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з Відповідача 1967,42 грн. трьох відсотків річних та 3 713,18 грн. втрат від інфляції.

Водночас, позивачем не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків, пов`язаних з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання.

З врахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України завдання йому збитків діями відповідача.

З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені до 10% від нарахованої суми 3 279,05 грн. та стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу слід відмовити.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3% річних, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування в сумі 1 967,42 грн - 3% річних, а позов в цій частині - таким, що підлягає задоволенню.

Даючи оцінку вимогам про стягнення з відповідача 3 713,18 грн втрат від інфляції, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

У зв`язку з наведеним, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Таким чином, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 зроблено висновок, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

При цьому, методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За встановленими у даній справі обставинами, при здійснені позивачем розрахунку інфляційних втрат вищенаведеного не враховано.

Суд здійснивши власний розрахунок втрат від інфляції прийшов до висновку про задоволення цієї позовної вимоги частково, в сумі 2 586,39 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 839,23 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу, 109 498,45 грн штрафу за перевищений обсяг постачання природного газу та 2 939,67 грн. - фінансової компенсації у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу.

Судом встановлено, що пунктами 1.2., 1.3. Договору передбачено, що річний плановий обсяг постачання газу - до 4 200 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з Додатком 1 до Договору сторонами помісячно визначено планові обсяги постачання газу у 2022 році, зокрема, в період з липня по серпень 2022 року включно - по 100 м. куб. на місяць, вересень - грудень 2022 року - 1000 м. куб.

плановий обсяг споживання у серпні 2022 року до 100,00 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-1/41АР200-90050-22 від 29.07.2022 р. до Договору);

плановий обсяг споживання у вересні 2022 року до 3,00 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-2/41АР200-90050-22 від 30.08.2022 р. до Договору);

плановий обсяг споживання у жовтні 2022 року - до 3,00 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-3/41 АР200-90050-22 від 23.09.2022 р. до Договору).

плановий обсяг споживання у листопаді 2022 року - до 3,00 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-5/41 АР200-90050-22 від 31.10.2022 р. до Договору).

плановий обсяг споживання у грудні 2022 року - до 1000 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-4/41АР200-90050-22 від 23.1 1.2022 р. до Договору).

Річний плановий обсяг постачання газу згідно з п. 1.2. Договору у 2023 році складає 12 000 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-6/41АР200-90050-22 від 16.12.2022 р. до Договору) згодом змінений:

плановий обсяг споживання у січні 2023 року - до 10 000 куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-7/41АР200-90050-22 від 30.12.2022 р. до Договору);

Згідно з п. 2.4. Договору обсяг споживання природного газу Споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі +-3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

При цьому, за період дії договору відповідачем були спожиті наступні обсяги газу: у липні 2022 р. - 0,58 куб. м. природного газу; у серпні 2023 - 0,58 куб. м. природного; у вересні 2022 р. - 0,56 куб. м. природного газу; у жовтні 2022 - 0,58 куб. м. природного газу; у листопаді 2022 р. - 5019,52 куб. м. природного газу; у грудні 2022 - 1 069,73 куб. м. природного газу; у січні 2023 р. - 28 214,78 куб. м. природного газу; у березні 2023 - 11 295,56 куб. м. природного газу.

Пунктом 5.5.1 договору закріплено, що споживач зобов`язується дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 договору, а також Правилами постачання природного газу.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) x Ц х K, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором; Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Пунктом 6.2.3 договору погоджено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

У зв`язку з допущеними відхиленнями спожитих обсягів природного газу порівняно з плановими, позивачем нараховано відповідачу 19 839,23 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу та 109 498,45 грн штрафу за перевищений обсяг постачання природного газу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.

Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частини другої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

У частині п`ятій статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VIІ цих Правил.

Розділом VIІ Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.

Пунктом 1 розділу VII Правил встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.

Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Близький по змісту висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6994/20.

Таким чином судом встановлено, що пункт 6.2.2. договору відповідає підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил, а пункт 6.2.3. договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил, але у договорі сторони вказали, що це є штрафом, а не збитками.

З огляду на викладене, суд підсумовує, що визначена сторонами договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами.

Відповідні висновки у подібних правовідносинах викладені в постанові Верховного суду від 01.11.2023 у справі №911/1893/22, які суд вважає релевантними до застосування в спірних правовідносинах.

При цьому, частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за перевищення/недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20.

Таким чином, надаючи оцінку позовним вимогам про стягнення з відповідача 19 839,23 грн збитків за недовикористаний обсяг природного газу та 109 498,45 грн збитків за перевищений обсяг постачання природного газу суд констатує, що позивачем не надано суду жодних доказів понесених таких збитків (наявності шкоди), не доведено вину відповідача як заподіювача (за позицією позивача) шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача та настанням збитків, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

При цьому, суд вважає за потрібне також зазначити, що позивачем не доведено, що такі обсяги природного газу закуплялися позивачем виключно з метою поставки відповідачу, що виключає ймовірність завдання Товариству позивача збитків у зв`язку з відхиленням фактичного споживання відповідачем природного газу від планового в цей період.

Також відповідно до п. 8.2. у разі зміни Постачальника за ініціативою Споживача до закінчення дії цього Договору в частині постачання газу, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику за цим Договором фінансову компенсацію у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу за цим Договором, розрахованою за ціною, діючою в місяці дострокового розірвання цього Договору.

З посиланням на зазначений пункт договору, позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення 2 939,67 грн. - фінансової компенсації у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу.

Разом з тим, в обґрунтування правомірності стягнення зазначеної суми, позивачем не наведено, а матеріали справи не містять доказів, що свідчать про обставини з якими сторони пов`язували настання відповідальності у вигляді фінансової компенсації у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу.

Відтак, позовна вимога про стягнення суми 2 939,67 грн. - фінансової компенсації у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу задоволенню не підлягає.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА», с. Мідяниця, Берегівського району про стягнення 170 748,48 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 7 832,86 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» (90122, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Мідяниця, будинок 226"А", код ЄДРПОУ 32637357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (04050, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, код ЄДРПОУ 43965848) суму 7 832,86 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять дві гривні 86 коп.), яких 3 279,05 грн. пені, 1 967,42 грн. три відсотка річних та 2 586,39 грн. втрат від інфляції, а також суму 123,12 грн (сто двадцять три гривні 12 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 11.12.2023.

Суддя О. Ф. Ремецькі