Постанова

від 07.12.2023 по справі 134/575/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 134/575/23

Провадження № 22-ц/801/2006/2023

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Зарічанський В. Г.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 рокуСправа № 134/575/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань №4цивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_2 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 31 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Зарічанського В. Г. в смт. Крижопіль, дата складання повного рішення 09 серпня 2023 року,

в с т а н о в и в :

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , в його власності була земельна ділянка 3,8421 га, кадастровий номер 0521980800:03:001:001:0019. На момент смерті батька позивач ОСОБА_1 був неповнолітнім та прийняв спадщину, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом 14.02.2023. Відповідно до договору оренди землі від 10 листопада 2011 року вказана земельна ділянка перебуває в користуванні ОСОБА_2 , строк дії договору становить 49 років. 13.03.2023 року позивач повідомив відповідача що він є власником земельної ділянки, проте відповідач не сплачував оренду плату з 2011 року ні його батьку, ні йому.

Рішенням Крижопільського районногосуду Вінницькоїобласті від31липня 2023року позов задоволено: розірвано договір оренди земельної ділянки від 10.11.2011 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, площею 3,8421 га, в тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0521980800:03:001:001:0019 та припинено право оренди за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку, зареєстроване державним реєстратором Брацлавської селищної ради Вінницької області Манятовською Аллою Анатоліївною, номер запису про інше речове право: 44352918; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 073 гривні 60 копійок витрат по оплаті судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, на підставі яких можна було встановити нарахування та виплату орендних платежів в період 2011-2022 років, що є підставою для розірвання договору оренди.

При цьому суд зазначив, що хоча в пункті 4.4. Договору оренди зазначено: «Орендодавець підтверджує, що на момент укладення цього договору отримав від Орендаря 30000 грн(тридцять тисяч гривень)», проте з наданих відповідачем доказів суд позбавлений можливості встановити факт отримання ОСОБА_3 цих коштів і той факт, що означені кошти є орендною платою, так як в договорі не визначена правова природа 30 00 0грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, 13 вересня 2023 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не з`ясував фактичні обставини справи. Вказує, що в п. 4. 4 Договору оренди передбачено, що орендар може перенести термін виплат орендної плати, а також внести орендну плату на майбутній період за погодженням орендодавця. В цьому ж пункті зазначено, що орендодавець підтверджує, що на моменту укладення договору отримав від орендаря 30000 грн, тому суд безпідставно зазначив, що він не може визначити правову природу 30000 грн. Посилається, що позивач не звертався до відповідача про отримання орендної плати до моменту оформлення спадщини, виходячи з норматвино-грошової оцінки землі, 30000 грн, які були сплачені при укладенні договору, повинні покрити орендну плату до 2023 року, яка б за період з 2011 року по 2023 рік склала 28205, грн.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав викладене в апеляційній скарзі просив її задовольнити. Представник ОСОБА_1 адвокат Купрій О. М. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

По справі встановлено наступні обставини:

-ОСОБА_3 був власником земельної ділянки 3,8421 га, кадастровий номер 0521980800:03:001:001:0019 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), яка розташована на території Крижопільської ТГ Тульчинського району (колишньої Голубецької сільської ради Крижопільського району) Вінницької області, що підтверджується державним актом серії ЯБ №961302, виданим Крижопільською районною адміністрацією Вінницької області 16 квітня 2007 року(встановлено із свідоцтва про право на спадщину (а. с. 11);

-10 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , було укладено Договір оренди землі, згідно п.1 цього договору ОСОБА_3 надав, а ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування вказану вище земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва (а. с. 15-18);

-ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що встановлено з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а. с. 12);

-Спадкоємцем ОСОБА_3 став син - ОСОБА_1 , який 14 лютого 2023 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 (спадкова справа №60/2014, зареєстровано в реєстрі за №99), (а.с.11-13).

Між сторонами виник спір про розірвання договору оренди через невиконання умов цього договору(систематична несплата орендної плати).

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України про підстави дострокового розірвання договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Аналогічне положення закріплено у пункті 36 договору, укладеного між сторонами.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що "з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності".

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина друга статті 632 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року в справі № 395/499/16-ц (провадження № 61-15404св18) вказано, що "тлумачення частини другої статті 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України). У частині другій статті 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов`язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни".

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (частина третя статті 762 ЦК України)

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Аналіз частини третьої статті 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації. Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в пункті 3 договору, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зазначено, що "як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці".

Згідно ст. 351 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У справі, що переглядається встановлено, що згідно п. 4.1 Договору оренди розмір орендної плати встановлено 3% від нормативно-грошової оцінки.

В пункті 4.4. договору оренди земельної ділянки від 10.11.2011 зазначено , що «Орендар за погодженням з Орендодавцем, може перенести термін виплати орендної плати, а також внести орендну плату на майбутній період оренди на весь строк дії договору. У погодженому Сторонами розмірі. Орендодавець підтверджує, що на момент укладення цього договору отримав від Орендаря 30 000,00 грн.( тридцять тисяч гривень.00)» ( а. с. 16).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитисясудом накористь йогодійсності (favorcontractus),чинності тавиконуваності (Постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, постанова Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19).

Відтак, з огляду на зміст пункту 4.4. договору, який підтверджує факт отримання орендодавцем грошей в сумі 30000 грн, того що і цей пункт стосується порядку сплати орендної плати, в суду першої інстанції не було законних та обґрунтованих підстав стверджувати, що суд не може встановити правову природу 30000 гривень, факт отримання їх орендодавцем ОСОБА_3 та факт того, що це є орендна плата за договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач, який є спадкоємцем ОСОБА_3 та отримав свідоцтво про право на спадщину 14 лютого 2023 року, вказував, що відповідачем протягом 2011-2022 років не сплачувалась орендна плата.

Заперечуючи, відповідач посилався на те, що ним було сплачено 30000, 00 грн. орендної плати на майбутній період згідно абз. 2 п. 4.4 Договору оренди.

З огляду на це, визначальним у справі є встановлення того, за який період було сплачено орендну плату при укладенні договору оренди. Проте суд 1-ї інстанції, всупереч положенням частини 5 статті 12 ЦПК України не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом: не витребував для огляду оригінал договору оренди, не визнав обов`язковою явку відповідача для з`ясування як були розраховані гроші в сумі 30000 грн ним як орендарем, формально віднісся до принципу змагальності сторін, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та потягло за собою ухвалення судом висновків. Які суперечать умовам договірних відносин, які виникли на підставі договору оренди.

Саме така позиція суду першої інстанції змусила суд апеляційної інстанції витребувати оригінал договору оренди для огляду в судовому засіданні та визнати обов`язковою участь відповідача ОСОБА_2 ( частина 3 статті 367 ЦПК України).

Так, в ході судового розгляду апеляційним судом було встановлено, що в наданому оригіналі договору оренди землі в пункті 2.3 зазначено наступне: «Нормативно-грошова оцінка: 78348,50 грн.», така ж оцінка вказана в акті прийому-передачі землі, оригінал якого оглянутий судом апеляційної інстанції, а копія долучена до матеріалів справи. Отже, не зважаючи на те, що в наданій позивачем копії договору (а.с. 15-18) в зазначеному пункті немає грошової суми, а стоїть прочерк, з огляду на зміст оригіналу договору оренди землі, апеляційний суд виснує, що нормативно-грошова оцінка землі була визначена сторонами при укладенні договору та становить 78348,50 грн.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що з огляду на розмір орендної плати (2350, 45 грн на рік), 30000 грн перекривають орендну плату за 12 років, тобто з 2011 року по 2023 рік включно ( 2350,45 х 12 = 28205,40 грн).

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представником позивача адвокатом Купрієм О. М. надано пояснення та власний розрахунок того як має бути зараховано 30000 грн (а.с. 131 145) та у відповідності до наданого ним розрахунку за період з 2011 року по 2022 рік включно з урахуванням індексу інфляції за договором мало бути сплачено 59160, 65 грн ( з яких 28 205, 40грн. орендна плата без індексації та 30 955,25 грн інфляційних втрат), а відтак за його розрахунками, орендна плата сплачена в повному обсязі лише включно по 2017 рік і за період з 2018 по 2022 рік включно існує заборгованість в розмірі 29160,65 грн.

Для того щоб встановити чи підлягає до задоволення вимога про дострокове розірвання договору оренди землі через систематичну несплату орендної плати, визначальним є встановлення того, який розмір орендної плати мав бути сплачений за весь період з моменту укладення договору та чи є заборгованість по орендній платі, враховуючи ту обставину, що при підписанні договору оренди орендодавець ОСОБА_3 отримав 30000 грн.

З огляду на зазначене, апеляційний суд наводить власний розрахунок:

У пункті 4.1 договору оренди сторони домовилися про те, що орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 3 % на рік від нормативно-грошової оцінки землі;

У пункті 2.3. договору вказано, що нормативно-грошова оцінка землі становить 78348 грн 50 к. Відтак розмір орендної плати становить 2350,45 грн ( 78348,50 х 3 %) в рік та відповідно 195,83 грн. в місяць (2350,45 : 12).

У пункті 4.2 сторони договору погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Тому з урахування принципу належного виконання зобов`язання орендар був зобов`язаний сплачувати орендодавцеві орендну плату за весь період дії договору, починаючи з 19 листопада 2011 року з індексом інфляції, як про це домовилися сторони в договорі;

Оскільки обов`язок по сплаті орендної плати був виконаний орендарем за домовленістю з орендодавцем на момент укладення договору в розмірі 30000 грн, що підтверджено в пункті 4.4. договору, апеляційний суд наводить розрахунок того, який розмір орендної плати мав би бути сплачений, починаючи з дати підписання договору.

Коефіцієнт індексації розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується орендна плата.

Відтак розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Оскільки орендна плата у відповідності до пункту 4.3 договору має сплачуватися один раз на рік не пізніше 21 грудня кожного року оренди, то апеляційний суд бере розрахунковий період з 21 грудня одного року до 21 грудня кожного наступного року, а за 2011 рік з розрахунку 1 місяць з 19.11.2011 року по 21.12.2011 року.

Розмір орендної плати, виходячи з 3 % від суми нормативно-грошової оцінки землі, грнПеріод, за який розраховано інфляційні втратиРозмір інфляційних втрат, грнРозмір орендної плати з урахуванням інфляційних втрат , грн195,8319.11.2011-21.12.20110,59196,422350,4521.12.2011-21.12.2012-4,762350,45 (Інфляційні витрати відсутні)2350,4521.12.2012-21.12.201311,662362,112350,4521.12.2013-21.12.2014584,552 9352350,4521.12.2014-21.12.20151018,053368,52350,4521.12.2015-21.12.2016290,552 6412350,4521.12.2016-21.12.2017321,282671,732350,4521.12.2017-21.12.2018229,812580,262350,4521.12.2018-21.12.201995,282445,732350,4521.12.2019-21.12.2020117,342467,792350,4521.12.2020-21.12.2021235,412585,862350,4521.12.2021-21.12.2022625,302975,75

Отже, за період з 19.11.2011 року по 21.12.2022 року розмір орендної плати без врахування індексу інфляції становить 26050,78, сума інфляційних втрат становить3529,82, а всього за вказаний період з урахуванням індексу інфляції орендар мав сплатити 29580,60 грн.

Оскільки при укладенні договору оренди ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_3 30000 грн, то до 21.12.2022 року включно заборгованість за орендною платою відсутня, а період сплати орендної плати за період з 21.12.2022 року по 21.12.2023 року ще не настав.

Відтак, апеляційний суд виснує, що оскільки в ході судового розгляду не доведено систематичність несплати орендної плати орендарем, підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди через систематичну невиплату орендної плати немає, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Отже з оглядну на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ухвалене у справі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так як рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, судовий збір в розмірі 2755, 08 грн, сплачений ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

:п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 31 липня 2023 року скасувати та прийняти нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 755 (дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 08 коп., понесених ним судових витрат у суді апеляційної інстанції

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , НОМЕР_2 зареєстрований АДРЕСА_1 .

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. С. Панасюк

Т. Б. Сало