Постанова

від 07.12.2023 по справі 686/10701/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/10701/23

Провадження № 22-ц/4820/1968/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року, суддя Палінчак О.М., у справі за позовом Хмельницького професійного ліцею електроніки до ОСОБА_1 , про виселення з гуртожитку без надання іншого житла.

встановив:

В травні 2023 року Хмельницький професійний ліцей електроніки, (далі Ліцей), звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про виселення з кімнати №520 учнівського гуртожитку Хмельницького професійного ліцею електроніки, що по АДРЕСА_1 , без надання іншого житла.

В обґрунтування позову вказав, що відповідач проживає у вказаній кімнаті учнівського гуртожитку, який належить Міністерству освіти і науки України та знаходиться на балансі навчального закладу.

ОСОБА_1 не пов`язаний з Ліцеєм трудовими відносинами, раніше ніколи не був працівником навчального закладу, вселився та проживав у гуртожитку на підставі цивільно-правового договору, укладеного на один рік, строк дії якого закінчився.

За період проживання в гуртожитку ОСОБА_1 систематично порушував правила громадського порядку і спокій сусідів, за що притягувався до адміністративної відповідальності, порушував правила техніки безпеки, за що отримував попередження.

Відповідач зловживає правом, користуючись житлом без правових підстав, в добровільному порядку звільняти спірне приміщення не бажає.

Разом з тим, спірна кімната необхідна навчальному закладу для покращення умов проживання учнів.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.08.2023 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи у суді не встановлено існування цивільно-правової угоди на зайняття відповідачем кімнати у гуртожитку.

Проживання ОСОБА_1 в гуртожитку не пов`язано з навчанням чи виконанням трудових обов`язків.

З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування житлом особою, яка володіє таким приміщенням незаконно, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності суд вказав, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема, і шляхом виселення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що директор Хмельницького професійного ліцею електроніки не наділений повноваженнями на звернення до суду з даним позовом.

Справа не містить доказів на підтвердження обставин щодо перебування кімнати, в якій проживає ОСОБА_1 , на балансі Хмельницького професійного ліцею електроніки.

В той же час, приміщення гуртожитку передано на баланс ПТУ-18 м. Хмельницького.

На нього розповсюджується обмеження, передбачені ст.ст. 1, 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», у зв`язку з чим його виселення без надання іншого житла не допускається.

Втручання у його право на житло є необґрунтованим та таким, що вчиняється всупереч Закону та положенням Конвенції про захист людини і основоположних свобод.

У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницький професійний ліцей електроніки зауважив, що позов подано належною особою, у відповідності з вимогами статуту Ліцею та Закону. Відповідач має на праві власності інше житло, періодично порушує громадський порядок, відтак, враховуючи що кімната в гуртожитку, в якій він проживає, є тимчасовим житлом, ОСОБА_1 може бути виселений з нього без надання іншого житла.

В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в суді проти апеляційної скарги заперечила, підтримала оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши докази, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що гуртожиток в АДРЕСА_1 , належить на праві власності Міністерству освіти та науки України та перебуває на балансі Хмельницького професійного ліцею електроніки.

Згідно з п. 6.10 Статуту Хмельницького професійного ліцею електроніки, об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою Міністерством освіти і науки України за ліцеєм і перебуває у користуванні ліцею. Функції управління закріплені за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

У кімнаті №520 зазначеного гуртожитку проживає та зареєстрований відповідач ОСОБА_1 , який у трудових відносинах з балансоутримувачем гуртожитку не перебуває і не перебував.

В той же час, 22.09.2011 року, між Хмельницьким професійним ліцеєм електроніки та ОСОБА_1 укладено договір №3/11 найму житлових приміщень гуртожитку Хмельницького професійного ліцею електроніки, згідно з умовами якого останній був заселений в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 , строк дії договору до 22.09.2012 року (п.п. 1.1, 1.4 договору найму).

Пунктом 6.2 договору №3/11 передбачено, що у випадку, якщо сторони виявлять бажання продовжити термін найму житла, або внести зміни у договір, складається новий договір.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 з 10.05.2016 року належить на праві власності житловий будинок, загальною площею 60,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 07.03.2023 року встановлено, що 21.02.2023 року ОСОБА_1 , перебуваючи в коридорі гуртожитку, що по АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою іншій мешканці гуртожитку, ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а у разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно з ч. 2 ст. 810 ЦК України, підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом.

Ч. 3 ст. 810 ЦК України встановлено, що до договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 822 ЦК України, у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Згідно з ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК України, ч. 1 п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст. 125 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім`ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби; сім`ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов`язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв`язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення (частина перша, друга та третя статті 132 ЖК УРСР).

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, (далі Конвенція), кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, №15729/07, §37, ЄСПЛ, від 05.07.2012 року).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, №30856/03, §41, 44, ЄСПЛ, від 02.12.2010 року).

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 більше 11 років проживає в кім АДРЕСА_2 , який належить на праві власності Міністерству освіти та науки України, перебуває на балансі Хмельницького професійного ліцею електроніки, не перебував та не перебуває у трудових відносинах із Ліцеєм, вселився на підставі договору найму житла від 22.09.2011 року, строк дії якого закінчився 22.09.2012 року.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що позивачем не направлялися повідомлення відповідачу про небажання продовження договору оренди та попередження про звільнення останнім орендованої кімнати в гуртожитку.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що раніше укладений між сторонами договір найму №3/11 від 22.09.2011 року діє до сьогодні, оскільки відповідно до статті 822 ЦК України він є таким, що переукладався щоразу на новий термін, тобто на даний час діє до 22.09.2024 року.

Враховуючи, що правовою підставою вселення відповідача до гуртожитку є відповідні норми ЦК України, які регламентують порядок укладення та дії договору оренди житла та є чіткими та прогнозованими, договір оренди є чинним, у позові Хмельницького професійного ліцею електроніки про виселення відповідача слід відмовити.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі №753/12766/16-ц.

Посилання апелянта на відсутність у директора Хмельницького професійного ліцею електроніки повноважень на звернення до суду з даним позовом є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» керівник державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти діє від імені закладу освіти на підставі закону.

Необґрунтованими є також твердження апелянта про те, що на нього поширюються гарантії, передбачені Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки дія вказаного Закону не поширюється на громадян, які мають власне житло (ч. 1. ст. 1 Закону).

Суд першої інстанції, невірно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для виселення відповідача, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Хмельницького професійного ліцею електроніки до ОСОБА_1 , про виселення з гуртожитку без надання іншого житла, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2023 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова