Рішення

від 11.12.2023 по справі 910/11946/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2023Справа № 910/11946/23

За заявоюПриватного підприємства "Метал-Хімія"провідшкодування судових витрату справі№ 910/11946/23За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕХНІК"доПриватного підприємства "Метал-Хімія"простягнення 278 125,00 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

не викликалися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/11946/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕХНІК" (далі також - позивач, ТОВ «Агро-Технік») до Приватного підприємства "Метал-Хімія" (далі також - відповідач, ПП «Метал-Хімія») про стягнення 255 750,00 грн вартості невиправного браку 121 заготовці пальців та штрафу в розмірі 22 375,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі від 07.11.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

13.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За результатами розгляду заяви відповідача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що справа розглядалася в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити питання щодо розподілу витрат без виклику/повідомлення учасників справи. Відповідачем до заяви долучено докази її направлення на юридичну адресу позивача.

Як вбачається із відзиву на позов, ПП "Метал-Хімія" зазначало, що орієнтовний розмір понесених судових витрат становить 35 000,00 грн.

Справу № 910/11946/23 розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення складено та підписано 07.11.2023, а докази понесених витрат відповідачем долучено 13.11.2023.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що ПП "Метал-Хімія" дотрималося вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані відповідачем докази та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність вирішити питання стосовно розподілу судових витрат з огляду на наступне.

На підтвердження понесених відповідачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):

- договір № LS-41/24-08/23 про надання юридичних послуг від 24.08.2023;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) № 25/08 від 09.11.2023;

- платіжна інструкція № 4288 від 29.08.2023;

- ордер серії АА № 1349773 від 07.09.2023;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Зоріна О.В.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Згідно з п. 5.1. договору № LS-41/24-08/23 про надання юридичних послуг від 24.08.2023, сторони погодили, що вартість послуг складає 35 000,00 грн без ПДВ.

Як вбачається з долученого до справи акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 09.11.2023, наведено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) та вказано, що загальна вартість послуг склала 35 000,00 грн.

Отже, суд вважає, що заява ПП "Метал-Хімія" щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в загальному розмірі 35 000,00 грн відповідає критерію розумності, такі витрати мають характеру необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції.

З урахуванням наявних у матеріалах справи фактичних даних, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтований.

Позивачем не доведено надмірності понесених ПП "Метал-Хімія" витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023, у позові відмовлено, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані відповідачу позивачем у розмірі 35 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 126, 236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Метал-Хімія" про розподіл судових витрат задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕХНІК" (17081, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Єрків, вул. Гагаріна, 18-б; код ЄДРПОУ 37311610) на користь Приватного підприємства "Метал-Хімія" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 3, кв. 157; код ЄДРПОУ 37017622) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано - 11.12.2023

Суддя Ю.О.Підченко