Рішення

від 04.12.2023 по справі 922/3416/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023м. ХарківСправа № 922/3416/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства оборони України (Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код особи 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТА-ТКФ» (Україна, 61072, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 27-Б, ідентифікаційний код особи 34563455) про стягнення штрафних санкцій за участю представників:

позивача Пономаренко В.І.

відповідача Шрамко І.С.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Міністерство оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТА-ТКФ» та просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ЗІТА-ТКФ (61072, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 27-Б, код ЄДРПОУ 34563455) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, Код ЄДРПОУ 00034022) штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 12 641 669,40 грн. та штраф у розмірі 17 220 000,00 грн. за порушення строків поставки, визначених договором № 286/3/22/224 від 20.06.2022.

3. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою суду від 01.08.2023 подану позовну заяву було залишено без руху, відповідно до ст. 174 ГПК України надано позивачу час на усунення недоліків.

14.08.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. № 21591) представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 04.09.2023 о 11:45, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Засідання відкладалося з 04.09.2023 по 02.10.2023, з 02.10.2023 по 09.10.2023.

Ухвалою від 09.10.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.10.2023 р. о 12:15. Засідання відкладалося з 23.10.2023 по 13.11.2023, з 13.11.2023 по 22.11.2023.

22.11.2023 за вх. 32038 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В засіданні оголошувалася перерва з 04.12.2023 по 05.12.2023.

В судовому засіданні 05.12.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

Між Міноборони та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗІТА-ТКФ (Постачальник) 20.06.2022 було укладено Договір № 286/3/22/224 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України (далі - Договір), за яким Постачальник зобов`язався у 2022 році поставити в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Куртка вітровологозахисна зимова, вид 1) (далі - Товар), а Міноборони забезпечити приймання та оплату Товару.

Відповідно до Специфікації Товару, що викладена у додатковій угоді № 1 до Договору, загальна кількість Товару для постачання за рік - 100 000 шт., вартістю 246 000 000,00 грн. Згідно з тієї ж Специфікації Товару, строки постачання товару: 65 000 шт. до 31.10.2022 включно, 35 000 шт. до 21.11.2022 включно.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунки за фактично поставлений Товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату. Місцем поставки товару є об`єднані центри забезпечення речовим майном Міністерства оборони України згідно з рознарядкою Міноборони (Додаток № 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору, з обов`язковим дотриманням передбачених ними в вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та календарних днів відвантаження.

Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем Товару у Акті приймання-передачі товару, що оформлений та підписане відповідно до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 Розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1ст. 628 вказаного Кодексузміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).

Відповідно дост. 525 Цивільного кодексу Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 193 Господарського кодексу України таст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з Актами приймання-передачі військового майна:

1. № 2136 від 06.12.2022:

- Поставлено 2460 одиниць товару.

- Запізнення - 35 днів (до 31.10.2022 р.).

2. № 2263 від 15.12.2022:

- Поставлено 8550 одиниць товару.

- Запізнення - 44 дні (до 31.10.2022 р.).

3.№ 2338 від 22.12.2022:

- Поставлено 8500 одиниць товару.

- Запізнення - 51 день (до 31.10.2022 р.).

4. № 2398 від 28.12.2022:

- Поставлено 8520 одиниць товару.

- Запізнення - 57 днів (до 31.10.2022 р.).

5. № 1 від 02.01.2023:

- Загальна поставка - 19 500 одиниць товару.

- 15 450 одиниць з запізненням в 62 дні (до 31.10.2022 р.).

- 4 050 одиниць з запізненням в 41 день (до 21.11.2022 р.).

6. № 42 від 12.01.2023:

- Поставлено 29 500 одиниць товару.

- Запізнення - 51 день (до 21.11.2022 р.).

7. № 55 від 17.01.2023:

- Поставлено 1 450 одиниць товару.

- Запізнення - 56 днів (до 21.11.2022 р.).

Таким чином, Відповідач виконав зобов`язання із порушенням умов Договору в частині термінів поставки.

Відповідно до п.п. 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки (терміни), встановлені Договором.

Пунктом 7.3.2. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Міноборони пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору.

Частиною 2 статті 231 ГК України визначено, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи викладене, позивач стверджував, що з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗІТА-ТКФ на користь Міноборони підлягають стягненню штрафні санкції виходячи із наступного розрахунку:

Вартість Товару: 246 000 000,00 грн.

- 06.12.2022 поставлено Товар на суму: 22 755 000,00 грн.

- 15.12.2022 поставлено Товар на суму: 21 033 000,00 грн.

- 22.12.2022 поставлено Товар на суму: 20 910 000,00 грн.

- 26.12.2022 поставлено Товар на суму: 36 235 800,00 грн.

- 28.12.2022 поставлено Товар на суму: 20 959 200,00 грн.

- 02.01.2023 поставлено Товар на суму: 38 007 000,00 грн.

- 02.01.2023 поставлено Товар на суму: 9 963 000,00 грн.

- 12.01.2023 поставлено Товар на суму: 72 570 000,00 грн.

- 17.01.2023 поставлено Товар на суму: 3 567 000,00 грн.

Розмір нарахованої позивачем пені становить 12 641 669,40 грн, штрафу - 17 220 000,00 грн.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що запізнення становило різний термін для поставок окремих партій товару, від 35 до 56 діб, положення статті 231, яким передбачено нарахування штрафу 7% саме в частині вартості простроченої на понад 30 днів поставки, на думку відповідача, є більш логічним та справедливим. В тлумаченні Позивача застосування штрафу 7% від ціни всіх партій товару можливо навіть якщо на 31 день прострочена поставка однієї одиниці товару, а решта поставлена вчасно. З огляду на зазначене і на очевидну схожість пункту 7.3.2 Договору та абз. 2 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідач вважає за доцільне застосувати до спірних договірних умов тлумачення contra proferentem, оскільки з`ясувати справжній зміст відповідних умов договору за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину неможливо і сторони не мають доказів, за допомогою яких, керуючись положеннями ст.213 ЦК України, можна було б встановити зміст попередніх переговорів, оскільки в силу особливостей публічних закупівель такі договори не проводились, усталену практику відносин між сторонами, звичаї ділового обороту та інші обставини, що мають істотне значення для тлумачення змісту правочину.

Однак, суд вважає безпідставними такі заперечення, оскільки, як визнає сам відповідач, запізнення становило різний термін для поставок окремих партій товару, від 35 до 56 діб, тобто по всій сумі вартості товару мало місце прострочення поставки більше ніж на 30 днів, у зв`язку з чим штраф у будь-якому разі нараховується на усю суму товару, який не було поставлено із простроченням 30 днів. Тобто в даному випадку, мало місце прострочення поставки усієї вартості товару більше ніж на 30 днів, тому штраф підлягає нарахуванню на усю суму товару.

Відповідач вказував, що Текстильні вироби, які постачались за Договором, були заздалегідь замовлені у постачальника з Туреччини, який в свою чергу здійснював закупівлю у виробника з Китаю. Перша затримка постачання відбулась через сплеск захворюваності на Ковід в Китаї, про що вони повідомили турецького посередника електронним листом. Також мали місце значні затримки пропуску товару на митну територію України через черги на митниці, в тому числі через масові тривалі відключення електропостачання, викликані потраплянням ракет країни-агресора в об`єкти критичної інфраструктури. У зв`язку з чим відповідач звернувся до Торгівельно-промислової палати для отримання підтвердження наявності обставин непереборної сили, які послугували підставою для порушення строків поставки.

Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Стаття 617 Цивільного кодексу України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Згідно правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі № 913/20/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

За умовами п.п.8.1, 8.2, 8.3 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, а саме знищення, внаслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, виданий Торгово-Промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою.

Згідно з п.8.4 договору, сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п.8.1-8.3 даного договору.

Але відповідачем у даній справі, в порушення п. 8.2 Договору, не було надано до суду доказів повідомлення позивача про неможливість виконувати зобов`язання за цим Договором, не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами Договором в наслідок непереборної сили. В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливила виконання зобов`язань за договором. Окрім того, відповідачем не надано жодних пояснень, чому із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин відповідач звернувся лише через рік після прострочення зобов`язання, а не одразу після виникнення таких обставин.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%, в обґрунтування якого відповідач вказує, що є не співрозмірним отриманій вигоді відповідача від реалізації товару, а сума санкцій є надмірно великою у порівнянні з терміном прострочення поставки.

Пунктом 1ст. 233 ГК Українизакріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Щодо посилання відповідача на не співмірність розміру штрафних санкцій завданим позивачу збитків, суд враховує, що за укладеним сторонами договором здійснювалася поставка індивідуального обмундирування (куртка вітровологозахисна зимова), значне прострочення поставки якого в умовах воєнного стану очевидно шкодить виконанню військових завдань Міністерства оборони України.

Окрім того, з доводами відповідача щодо не співмірності штрафних санкцій також не може погодитися суд, оскільки погоджений сторонами пункт 7.3.2 Договору відповідає положенню абз. 2 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафу та пені за прострочення такого виду зобов`язань, тобто розмір штрафних санкцій є закріпленим на рівні Господарського кодексу України.

З огляду на встановлені обставини, суд не вбачає обґрунтованих підстав для зменшення нарахованих Міністерством оборони штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені та штрафу, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, встановлені обставини, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Міністерства оборони України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТА-ТКФ» (Україна, 61072, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 27-Б, ідентифікаційний код особи 34563455) на користь Міністерства оборони України (Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код особи 00034022) пеню - 12 641 669,40 грн, штраф - 17 220 000,00 грн та 447 925,04 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено "08" грудня 2023 р.

СуддяЛ.С. Лаврова