Постанова

від 29.11.2023 по справі 920/1402/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 920/1402/21(920/1102/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняк В.Я.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 29.11.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023

у справі № 920/1402/21(920/1102/22)

за позовом Приватного підприємства "Райс-Рімбекс" в особі ліквідатора арбітражної керуючої Жмакіної Надії Вікторівни

до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Сумській області,

про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності

в межах провадження у справі № 920/1402/21 про банкрутство Приватного підприємства "Райс-Рімбекс",-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Сумської області у судовій процедурі ліквідації, введеній постановою від 31.05.2022, перебуває справа №920/1402/21 про банкрутство Приватного підприємства "Райс-Рімбекс" (далі - ПП "Райс-Рімбекс"). Повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражна керуюча Жмакіна Н.В.

2. 26.12.2022 ліквідатор ПП "Райс-Рімбекс" - арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. (Далі - ліквідатор) звернулася до Господарського суду Сумської області із заявою, відповідно до якої просить: визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу від 28.12.2019 року, між ПП "Райс-Рімбекс" та ОСОБА_2 нежитлових будівель та споруд, а саме: склад дерев`яний, загальною площею 279,5 кв.м., літера "Б"; цех майстерня техослуговування, загальною площею 296,3 кв.м., літери "А,а,а1"; цементні ями, літери "Д","Ж","3","К", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Ковальчук В.М., реєстровий № 1590 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001737659102);

скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50536406 від 28 грудня 2019 року, вчинений державним реєстратором на нерухоме майно приватним нотаріусом Ковальчук Валентиною Миколаївною, про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;

витребувати від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного підприємства "Райс-Рімбекс" (42700, Сумська область, місто Охтирка, вулиця Залізнична, будинок 44-А; код ЄДРПОУ: 22591303) нежитлові будівлі та споруди, а саме: склад дерев`яний, загальною площею 279,5 кв.м., літера "Б"; цех майстерня техослуговування, загальною площею 296,3 кв.м., літери "А,а,а1"; цементні ями, літери "Д","Ж","3","К", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001737659102).

2.1. Позов з посиланням на приписи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано тим, що боржник, укладаючи спірні договори, здійснив відчуження майнових активів, за рахунок яких кредитори мали б змогу задовольнити свої вимоги у кризовий для підприємства період, діяв очевидно недобросовісно на шкоду кредиторів, з метою уникнення звернення стягнення на майнові активи підприємства за податковим боргом, адже здійснив продаж майна, за штучно заниженими цінами на користь заінтересованої особи ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_3 (керівник та засновник ПП "Райс-Рімбекс") в результаті чого боржник не зміг погасити свої борги та став неплатоспроможним.

На думку позивача, вказані обставини свідчать про те, що договір купівлі-продажу майна має ознаки фраудаторного правочину - договору, що вчинено на шкоду кредиторам, а тому наявні підстави для визнання його недійсним та витребування спірних нежитлових будівель та споруд на користь боржника з метою включення їх в ліквідаційну процедуру.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. У ході ліквідаційної процедури у справі №920/1402/21 було встановлено, що у власності ПП «Райс-Рімбекс» перебувало нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди, а саме: склад дерев`яний, загальною площею 279,5 кв.м., літера «Б»; цех майстерня техобслуговування, загальною площею 296,3 кв.м., літери «А,а,а1»; цементні ями, літери «Д», «Ж», « 3», «К», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001737659102).

4. Вказаний об`єкт нерухомого майна належав на праві власності боржнику на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ПП «Райс-Рімбекс» та Спільним підприємством виробничого комбінату Сумської облспоживспілки від 23.04.1998 року, зареєстрованого в Охтирському бюро технічної інвентаризації від 29.01.2003р. за №314.

5. 28.12.2019р. між ПП «Райс-Рімбекс» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд, а саме: склад дерев`яний, літера «Б»; цех майстерня техобслуговування, літери «А, а, а 1»; цементні ями, літери «Д», «Ж», «З», «К», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001737659102), посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Ковальчук В.М., реєстровий №1590.

6. Відповідно до п.2.1. договору, продаж нежитлових будівель та споруд за домовленістю сторін вчиняється за сім тисяч гривень.

7. У подальшому вказане нерухоме майно було відчужене ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 30.06.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Ковальчук В.М. за реєстровий №703.

8. Згідно з п.1.8 договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 30.06.2020р., правочин вчиняється за згодою чоловіка продавця ОСОБА_3 .

9. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час право власності на спірний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1 .

10. ОСОБА_3 є єдиним засновником та керівником ПП «Райс-Рімбекс» станом на дату вчинення оскаржуваного правочину та на дату звернення до місцевого суду із заявою, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 , що документально підтверджено копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 01.06.2013р.

11. Відкриття провадження у справі про банкрутство було ініційовано Головним управлінням ДПС у Сумській області, про що 24.12.2021р. була подана відповідна заява до місцевого суду та 20.01.2022р. відкрито провадження у справі.

12. На момент подання ПП «Райс-Рімбекс» в особі ліквідатора, арбітражної керуючої Жмакіної Н.В. заяви про визнання недійсним правочину боржника та застосування наслідків недійсності, провадження у справі №920/1402/21 про банкрутство ПП «Райс-Рімбекс» перебувало на стадії ліквідаційної процедури (постанова місцевого суду від 31.05.2022р.).

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Рішенням господарського суду Сумської області від 04.07.2023р. у справі №920/1402/21(920/1102/22), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 28.12.2019р., між ПП «Райс-Рімбекс» та ОСОБА_2 нежитлових будівель та споруд, а саме: склад дерев`яний, загальною площею 279,5 кв.м., літера «Б»; цех майстерня техобслуговування, загальною площею 296,3 кв.м., літери «А,а,а1»; цементні ями, літери «Д», «Ж», «З», «К», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Ковальчук В.М., реєстровий №1590 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001737659102); скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50536406 від 28.12.2019р., вчинений державним реєстратором на нерухоме майно приватним нотаріусом Ковальчук Валентиною Миколаївною, про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; витребувано від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ПП «Райс-Рімбекс» (42700, Сумська область, м.Охтирка, вул.Залізнична, буд.44-А; код ЄДРПОУ: 22591303) нежитлові будівлі та споруди, а саме: склад дерев`яний, загальною площею 279,5 кв.м., літера «Б»; цех майстерня техобслуговування, загальною площею 296,3 кв.м., літери «А,а,а1»; цементні ями, літери «Д», «Ж», « 3», «К», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001737659102); стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ПП «Райс-Рімбекс» (42700, Сумська обл., м.Охтирка, вул. Залізнична, буд. 44-А, код ЄДРПОУ 22591303) 4962,00 грн. судового збору.

13.1. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд у період протягом двох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ПП "Райс-Рімбекс", тобто у "підозрілий період", між заінтересованими особами, за наявності значних боргових зобов`язань перед кредиторами, за сумнівною низькою ціною, за якою був здійснений продаж майна, свідчить про недобросовісність дій його керівника - єдиного учасника (засновника) ОСОБА_3 , та його дружини ОСОБА_2 , отже спірний правочин підлягає визнанню недійсними, а відчужене за недійсними договорами майно - витребуванню на користь боржника.

При цьому, витребовуючи у ОСОБА_1 на користь ПП "Райс-Рімбекс" спірне майно, господарські суди виходили з того, що хоча ОСОБА_1 і є добросовісним набувачем, однак спірне майно вибуло з володіння ПП "Райс-Рімбекс" не з його волі, адже правочин було укладено не з метою розвитку виробництва та отримання прибутку, а з метою ухилення від задоволення зобов`язань перед іншими кредиторами, а тому наявні підстави для витребування майна у добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №920/1402/21(920/1102/22), та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

14.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували частину першу статті 76, частину першу статті 77, статтю 86 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладених в постановах, а саме:

- від 01.08.2022 у справі № 903/522/21, від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20) (щодо призначення відповідної судової експертизи для оцінки доказів, якщо наявні у справі докази є суперечливими);

- від 02.08.2022 у справі № 927/347/21, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (щодо принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи).

Також скаржник посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц та вказує, що суди прийняли рішення, не врахувавши, що відповідач-2 придбала майно за відплатним договором, є його добросовісним набувачем, і що позивач висловив свою позитивну волю на відчуження спірного майна за його залишковою вартістю, що підтверджується його рішеннями.

Скаржник з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/17647/18 зазначає, що позбавляючи власності відповідача-2 і не вирішуючи питання компенсації вартості інвестицій відповідача-2, в тому числі його запланованого прибутку, суди діяли без врахування наведеного правового висновку Верховного Суду та грубо порушили приписи Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Скаржник вважає висновки судів такими, що не відповідають зібраним доказам та не узгоджуються з матеріалами справи. Вважає, що суди, констатувавши добросовісність набувача майна - ОСОБА_1 , безпідставно прийняли рішення про витребування майна від добросовісного набувача за відсутності визначених ст. 388 ЦК України підстав. При цьому посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц.

ОСОБА_1 вказує, що в даному випадку витребування майна у вигляді нежитлових приміщень від ОСОБА_1 на користь позивача і фактичне покладенням на неї надмірного індивідуального тягара є порушенням справедливого балансу та статті 1 Першого протоколу Конвенції, а тому суд першої інстанції при розгляді цієї справи повинен був враховати правові позиції, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Ліквідатором подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №920/1402/21(920/1102/22) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023.

17. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2023 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №920/1402/21(920/1102/22) та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №920/1402/21(920/1102/22) на 29 листопада 2023 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, виходячи з такого.

19. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог щодо визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу від 28.12.2019 року, між ПП "Райс-Рімбекс" та ОСОБА_2 (дружина засновника та директора боржника) нежитлових будівель та споруд, а також витребування у ОСОБА_1 , яка є набувачем спірної нерухомості за договором купівлі-продажу між останньою та ОСОБА_2 на користь ПП "Райс-Рімбекс" спірних нежитлових будівель та споруд на підставі вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України.

21. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

22. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

23. Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

24. Разом з тим, норми ч. ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

-боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

25. Варто зазначити, що при розгляді спорів в порядку ст. 42 КУзПБ належить брати до уваги, що дії боржника, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14)

26. При цьому, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

27. Отже, при розгляді позову про визнання правочину недійсним необхідним є надання оцінки діям сторін договору також і в контексті критеріїв добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами.

28. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

29. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

30. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

31. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

32. Інститут визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

33. Водночас не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

34. В цьому випадку, ліквідатор боржника є тією зацікавленою особою у справі про банкрутство, який має право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, Господарського кодексу України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

35. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

36. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

37. Верховний Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

38. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

39. Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

40. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

41. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

42. Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

43. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

44. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

45. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

46. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право. (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

47. Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

48. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

49. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

50. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).

51. Боржник (в цьому випадку відповідач-1), який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

52. Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

53. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

54. Верховний Суд звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

55. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

56. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

57. Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

58. Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним оскаржуваного правочину, господарські суди попередніх інстанцій врахували таке:

58.1. Договір купівлі-продажу майна був укладений за два роки до судових процедур банкрутства, тобто у підозрілий період, за наявності податкового боргу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.01.2022р. у справі №920/1402/21 про банкрутство ПП «Райс-Рімбекс» було визнано вимоги кредитора Головного Управління ДПС у Сумській області до боржника в сумі 2 285 458,81 грн податкової заборгованості, витрати по сплаті судового збору в сумі 22 700,00 грн та авансування винагороди арбітражного керуючого в розмірі 58 500,00 грн.

В обґрунтування заяви заявник посилався на наявність у боржника заборгованості перед Головним управлінням ДПС у Сумській області у розмірі 2 308 158,81 грн, з яких: 22 700,00 грн судовий збір, 2 265 716,27 грн податкове зобов`язання, 19 742,54 грн єдиний внесок, що підтверджується рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2020р. у справі №480/5193/20.

Податковим органом протягом 2019 року були проведені камеральні перевірки податкової звітності ПП «Райс-Рімбекс», за результатами яких були складені відповідні акти, де були зафіксовані порушення податкового законодавства.

На підставі вказаних актів податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.09.2019р.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2020р. у справі №480/5193/20 було задоволено адміністративний позов ГУ ДПС у Сумській області до ПП «Райс-Рімбекс» про стягнення 2 265 716,27 грн податкового боргу.

58.2. Боржник, будучи обізнаним про наявність заборгованості підприємства перед органом податкової служби, вчинив правочин з продажу майна підприємства за сумнівно низькою ціною, оскільки згідно з п.2.1. оспорюваного договору купівлі-продажу, майнові активи було відчужено за ціною сім тисяч гривень, тоді як відповідно до довідки ТОВ «Консалт-С» про орієнтовну вартість майна станом на дату вчинення оспорюваного правочину - 28.12.2019р., орієнтовна ринкова вартість нежитлової нерухомості за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1 складає 791 766,00 грн. (т. 2 а.с. 27-30).

Отже, надані докази у сукупності свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у позивача щодо адекватності ціни майна, за яку був вчинений його продаж у грудні 2019 року.

58.3. Боржник здійснив відчуження майна на користь заінтересованої особи, оскільки ОСОБА_3 був на дату укладення оспорюваного договору керівником та єдиним засновником ПП «Райс-Рімбекс», ОСОБА_2 його близька родичка дружина, а відтак, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є, в розумінні положень, зокрема, статті 1 КУзПБ, заінтересованими особами стосовно боржника ПП «Райс-Рімбекс» від імені якого та на користь якого здійснювалось відчуження майна, що є безпосереднім порушенням прав й інтересів податкового органу ГУ ДПС у Сумській області як кредитора боржника у справі про банкрутство та інших потенційних кредиторів (наявна інформація в цій справі свідчить, що на час укладення спірних правочинів на примусовому виконанні знаходилася постанова Управління Держпраці у Сумській області про накладення на боржника штрафу в розмірі 1 001 520 грн, що є невиконаним, а відповідне виконавче провадження зупиненим).

59. Оскільки оспорюваний правочин вчинений у грудні 2019 року (тобто за два роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (20.01.2022р.), тому, відповідно до приписів ст.42 КУзПБ, цей факт ставить під сумнів справедливе задоволення вимог кредитора у справі про банкрутство ПП «Райс-Рімбекс».

60. У зв`язку із встановленими у справі обставинами, Верховний Суд погоджується із висновками попередніх судових інстанцій про те, що укладений боржником та ОСОБА_2 правочин містить ознаки фраудаторного правочину, тобто є таким, який укладено на шкоду кредиторам, з порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч. 3, ч. 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, у підозрілий період та з заінтересованою особою (ст. 42 КУзПБ).

61. Верховний Суд враховує, що саме таку підставу недійсності договору як укладення договору на шкоду кредитору всупереч принципу добросовісності та з підстав недопустимості зловживання правом заявлено ліквідатором під час звернення до суду із цим позовом, отже місцевий господарський суд законно і обґрунтовано визнав недійсним з моменту укладення спірний договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 28.12.2019р. між ПП «Райс-Рімбекс» та ОСОБА_2 .

62. Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчиненого на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50536406 від 28.12.2019р., вчиненого державним реєстратором на нерухоме майно про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Ковальчук Валентиною Миколаївною, про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , є похідними вимогами від вимог про визнання недійсним договору та залежать від наявності самого порушеного права позивача та правомірно задовольнив позовні вимоги щодо відновлення права власності ПП «Райс-Рімбекс» на нерухоме майно.

63. Стосовно вимоги позивача про витребування майна у ОСОБА_1 на користь ПП «Райс-Рімбекс», касаційний господарський суд зазначає таке.

64. За змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

65. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

66. Згідно зі статтею 387 цього ж Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

67. За змістом статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

68. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

69. У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

70. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

71. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

72. Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.

73. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

74. Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).

75. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

76. У цьому спорі судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати ОСОБА_1 ОСОБА_2 коштів за договором купівлі-продажу від 30.06.2020р., мети придбання нею такої нерухомості та реалізації нею повноважень власника щодо належного їй майна в господарській та/або іншій незабороненій законом діяльності після укладення угоди.

77. Підсумовуючи наведене, з урахуванням встановлених судами обставин недійсності договору купівлі-продажу між ПП «Райс-Рімбекс» та ОСОБА_2 з моменту його укладення, а відтак відсутності правової підстави у ОСОБА_2 на відчуження спірної нерухомості у подальшому, а також зважаючи на встановлені обставини недоведеності оплатності вибуття майна від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід дійти висновку, що підставою віндикаційного позову, який підлягає задоволенню у цьому випадку є ч. 3 ст. 388 ЦК України, яка передбачає право витребувати спірне майно від добросовісного набувача у всіх випадках, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати.

78. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки скаржницею наведеного вище не спростовано та не доведено необхідності скасування оскаржуваних судових рішень, з мотивів, що викладені у мотивувальній частині цієї постанови, а саме лише прагнення скаржниці здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування прийнятих попередніми судовими інстанціями рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

79. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги щодо незастосування судом другої інстанції правових позицій Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду що викладені у постановах зазначених у підпункті 14.1. пункту 14 цієї постанови, оскільки у цьому випадку вони не є релевантними, з огляду на те, що у наведених скаржницею справах відсутні обставини, які встановлені у цій справи, зокрема щодо оплатності витребуваного майна та відсутності у особи, яка відчужувала таке майно відповідного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

81. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

82. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

83. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 920/1402/21(920/1102/22) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк