Постанова

від 30.11.2023 по справі 920/1402/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 920/1402/21(920/1100/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача - Жмакіна Н.В.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

відповідача-3 - Абрамович О.В.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Райс-Рімбекс" арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Сотніков С.В., Копитова О.С.)

у справі №920/1402/21(920/1100/22)

за позовом ліквідатора Приватного підприємства "Райс-Рімбекс" арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни

до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) Фермерського господарства "Ткаченко О.О."

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головного управління Державної податкової служби у Сумській області

про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності,

в межах справи №920/1402/21

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області

до Приватного підприємства "Райс-Рімбекс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У провадженні Господарського суду Сумської області у судовій процедурі ліквідації, введеній постановою від 31.05.2022, перебуває справа №920/1402/21 про банкрутство Приватного підприємства "Райс-Рімбекс" (далі - ПП "Райс-Рімбекс"). Повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражна керуюча Жмакіна Н.В.

2. 26.12.2022 ліквідатор ПП "Райс-Рімбекс" арбітражна керуюча Жмакіна Н.В. (далі - Ліквідатор) звернулася до Господарського суду Сумської області із заявою, відповідно до якої просить суд визнати недійсними 7 договорів купівлі-продажу транспортних засобів, витребувати у Фермерського господарства "Ткаченко О.О." (далі - ФГ "Ткаченко О.О.") на користь ПП "Райс-Рімбекс" 1) транспортний засіб DAF CF 85.380, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, 2000 року випуску, об`єм двигуна 12600 см3, державний номерний знак НОМЕР_1 № шасі НОМЕР_2 , витребувати у ОСОБА_2 на користь ПП "Райс-Рімбекс" 1) транспортний засіб RENAULT MAGNUM 17GSA2, сідловий тягач - Е, 2006 року випуску, об`єм двигуна 12130 см3, державний номерний знак НОМЕР_3 № шасі НОМЕР_4 , 2) транспортний засіб SCHMITZ SKO 24L, спеціалізований напівпричіп-рефрижератор-Е, державний номерний знак НОМЕР_5 № шасі НОМЕР_6 ; 3) транспортний засіб SCHMITZ SKO 24, напівпричіп-рефрижератор, 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 № шасі НОМЕР_8 .

3. Позов з посиланням на приписи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано тим, що боржник, укладаючи спірні договори, здійснив відчуження майнових активів, за рахунок яких кредитори мали б змогу задовольнити свої вимоги у кризовий для підприємства період, діяв очевидно недобросовісно на шкоду кредиторів, з метою уникнення звернення стягнення на майнові активи підприємства за податковим боргом, адже здійснив продаж майна, за штучно заниженими цінами на користь заінтересованих осіб ОСОБА_1 (керівник та засновник ПП "Райс-Рімбекс") та його дружини ОСОБА_2 , в результаті чого боржник не зміг погасити свої борги та став неплатоспроможним.

4. На думку позивача, вказані обставини свідчать про те, що договори купівлі-продажу майна мають ознаки фраудаторних правочинів - договорів, що вчиняються на шкоду кредиторам, а тому наявні підстави для визнання їх недійсними та витребування спірних автомобілів на користь боржника з метою включення їх в ліквідаційну процедуру.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. В ході ліквідаційної процедури Ліквідатором встановлено, що у власності ПП "Райс-Рімбекс" до 30.01.2020 перебували транспортні засоби, в тому числі: DAF CF 85.380, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, 2000 року випуску, об`єм двигуна 12600 см3, державний номерний знак НОМЕР_1 № шасі НОМЕР_2 .

6. 21.01.2020 між ПП "Райс-Рімбекс" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вказаного автомобіля.

7. В подальшому право власності на цей транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію Т3: НОМЕР_9 від 17.10.2020 та присвоєно йому номерний знак: НОМЕР_10 .

8. 22.01.2021 Охтирська філія ТОВ "Торговий Альянс" уклала з ОСОБА_3 договір комісії №ОФ001287, відповідно до якого зобов`язалось за дорученням та в інтересах комітента за винагороду здійснити продаж транспортного засобу: автомобіля DAF CF 85.380, 2000 року випуску, шасі НОМЕР_11 , тип Т3: сідловий тягач - Е.

9. Сторони договору комісії домовилися, що вартість продажу даного автомобіля становить 93760,00 грн, що відповідає ринковій вартості автомобіля, оскільки підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ "Люкс Експерт" від 22.01.2021.

10. 22.01.2021 ФГ "Ткаченко О.О." уклало з Охтирською філією ТОВ "Торговий Альянс", яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_3 , договір купівлі-продажу транспортного засобу №ОФ001287, відповідно до якого фермерське господарство придбало автомобіль DAF CF 85.380, 2000 року випуску, шасі НОМЕР_12 , тип Т3: сідловий тягач - Е.

11. Згідно з п. 4.1 договору вартість автомобіля становить 93760,00 грн.

12. Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата автомобіля здійснюється покупцем безпосередньо його власнику - ОСОБА_3 .

13. 22.01.2021 ФГ " Ткаченко О.О. " перерахувало до місцевого бюджету за ОСОБА_3 4688,00 грн податку від доходів фізичної особи (платіжна інструкція №700), а також 1406,40 грн військового збору з доходу від продажу рухомого майна (платіжна інструкція №701).

14. 26.01.2021 ФГ " Ткаченко О.О. " перерахувало безпосередньо ОСОБА_3 кошти за куплений автомобіль в сумі 87665,60 грн (платіжна інструкція №703) за вирахуванням податків та зборів. Разом - 93760,00 грн. Тобто ФГ " Ткаченко О.О. " у повному обсязі проведено розрахунки за автомобіль.

15. Після укладення даного договору та здійснення розрахунків по ньому, транспортний засіб було зареєстровано за ФГ " Ткаченко О.О. ", про що видано відповідне свідоцтво НОМЕР_13 від 26.01.2021, та присвоєно йому номерний знак: НОМЕР_14 .

16. За твердженням ФГ " Ткаченко О.О. ", цей автомобіль потребував ремонту і заміни деяких агрегатів, у зв`язку з чим на замовлення та за рахунок ФГ " Ткаченко О.О. " придбані запчастини та проведені ремонтні роботи для цього автомобіля.

17. 19.02.2021 між ФГ " Ткаченко О.О. " (замовник) та ТОВ "Котлтранс" (виконавець) складено акт №КТ-0093 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким виконавець провів ремонтні роботи в автомобілі на суму 20822,40 грн та замінив запчастини (деталі, комплектуючі, супутні товари) на суму 21749,38 грн. Всього по акту виконано робіт та надано послуг на суму 42571,78 грн.

18. 23.02.2021 ФГ "Ткаченко О.О." перерахувало відповідно до платіжного доручення №95 на рахунок ТОВ "Котлтранс" кошти в сумі 42571,78 грн.

19. 11.03.2021 між ФГ "Ткаченко О.О." (замовник) та ТОВ "Котлтранс" (виконавець) складено акт №КТ-0147 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким виконавець провів ремонтні роботи в автомобілі на суму 5497,80 грн та замінив запчастини (деталі, комплектуючі, супутні товари) на суму 23802,00 грн. Всього по акту виконано робіт та надано послуг на суму 29299,80 грн.

20. 12.03.2021 ФГ "Ткаченко О.О." перерахувало згідно з платіжним дорученням №109 на рахунок ТОВ "Котлтранс" кошти у розмірі 29299,80 грн.

21. 28.01.2022 між ФГ "Ткаченко О.О." (замовник) та ТОВ "Котлтранс" (виконавець) складено акт №КТ-0053 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким виконавець провів ремонтні роботи в даному автомобілі на суму 27167,70 грн та замінив запчастини (деталі, комплектуючі, супутні повари) на суму 85523,04 грн. Всього по акту виконано робіт та надано послуг на суму 112690,74 грн.

22. 01.02.2022 ФГ "Ткаченко О.О." перерахувало відповідно до платіжного доручення №269 на рахунок ТОВ "Котлтранс" кошти в сумі 112690,74 грн.

23. 26.04.2022 ФГ "Ткаченко О.О." придбало у ТОВ "О-Шина" для автомобіля нову шину на суму 8718,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №129, рахунком на оплату №142 та платіжним дорученням №301.

24. 27.05.2022 між ФГ "Ткаченко О.О." (замовник) та ТОВ "Котлтранс" (виконавець) складено акт №КТ-0268 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким виконавець провів ремонтні роботи в автомобілі на суму 3870,00 грн та замінив запчастини (деталі, комплектуючі, супутні товари) на суму 15892,92 грн. Всього по акту виконано робіт та надано послуг на суму 19762,92 грн.

25. 27.05.2022 ФГ "Ткаченко О.О." перерахувало згідно з платіжним дорученням №344 на рахунок ТОВ "Котлтранс" кошти в сумі 19762,92 грн.

26. 01.01.2022 між ФГ "Ткаченко О.О." (замовник) та ТОВ "Котлтранс" (виконавець) складено акт №КТ-0281 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким виконавець провів ремонтні роботи в автомобілі на суму 600,00 грн та замінив запчастини (деталі, комплектуючі, супутні товари) на суму 13006,80 грн. Всього по акту виконано робіт та надано послуг на суму 13606,80 грн.

27. 02.06.2022 ФГ "Ткаченко О.О." перерахувало згідно з платіжним дорученням №355 на рахунок ТОВ "Котлтранс" кошти в сумі 13606,80 грн.

28. 26.08.2022 між ФГ "Ткаченко О.О." (замовник) та ТОВ "Котлтранс" (виконавець) складено акт №КТ-0464 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким виконавець провів ремонтні роботи в автомобілі на суму 18300,00 грн та замінив запчастини (деталі, комплектуючі, супутні товари) на суму 46576,80 грн. Всього по акту виконано робіт та надано послуг на суму 64876,80 грн.

29. 01.09.2022 ФГ "Ткаченко О.О." перерахувало згідно з платіжним дорученням №485 на рахунок ТОВ "Котлтранс" кошти в сумі 64876,80 грн.

30. 21.11.2022 між ФГ "Ткаченко О.О." (замовник) та ТОВ "Котлтранс" (виконавець) складено акт №КТ-0647 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким виконавець провів ремонтні роботи в автомобілі на суму 21967,20 грн та замінив запчастини (деталі, комплектуючі, супутні товари) на суму 85442,88 грн. Всього по акту виконано робіт та надано послуг на суму 107410,08 грн.

31. 29.11.2022 ФГ "Ткаченко О.О." перерахувало згідно з платіжним дорученням №564 на рахунок ТОВ "Котлтранс" кошти в сумі 107410,08 грн.

32. Отже, за період з 19.02.2021 ФГ " Ткаченко О.О. " витратило на ремонт та заміну запчастин придбаного автомобіля суму в розмірі 398936,92 грн.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

33. Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.04.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

34. Приймаючи вказане рішення, господарський суд дійшов висновку, що укладення договорів купівлі-продажу автомобілів у період протягом двох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ПП "Райс-Рімбекс", тобто у "підозрілий період", між заінтересованими особами, за наявності значних боргових зобов`язань перед кредиторами, за сумнівною низькою ціною, за якою був здійснений продаж майна, свідчить про недобросовісність дій його керівника - єдиного учасника (засновника) ОСОБА_1 , та його дружини ОСОБА_2 . Отже, господарський суд зазначив, що спірні правочини підлягають визнанню недійсними, а відчужені за недійсними договорами автомобілі - витребуванню на користь боржника.

35. При цьому, витребовуючи у ФГ " Ткаченко О.О. " на користь ПП "Райс-Рімбекс" транспортний засіб DAF CF 85.380, господарський суд виходив з того, що хоча ФГ " Ткаченко О.О. " і є добросовісним набувачем, однак спірне майно вибуло з володіння ПП "Райс-Рімбекс" не з його волі, адже правочини було укладено не з метою розвитку виробництва та отримання прибутку, а з метою ухилення від задоволення зобов`язань перед іншими кредиторами, а тому наявні підстави для витребування майна у добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

36. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2023 в частині витребування у ФГ " Ткаченко О.О. " на користь ПП "Райс-Рімбекс" транспортного засобу (п. 5 резолютивної частини рішення) скасовано. Прийнято в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

37. Господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що сукупність обставин доводить той факт, що ФГ "Ткаченко О.О." є добросовісним набувачем, який законним шляхом набув своє майно, покладаючись на добросовісність дій Охтирської філії ТОВ "Торговий Альянс", яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_3 , тому у скаржника не може бути витребувано майно на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки в діях ПП "Райс-Рімбекс" була воля на передачу майна іншій особі для уникнення звернення стягнення на майно. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною у даному випадку та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

38. Ліквідатор (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2023 в частині витребування у ФГ " Ткаченко О.О. " на користь ПП "Райс-Рімбекс" транспортного засобу DAF CF 85.380, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, 2000 року випуску, об`єм двигуна 12600 см3, державний номерний знак НОМЕР_1 № шасі НОМЕР_2 (п. 5 резолютивної частини рішення).

39. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу для касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

40. Так, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 92, 216, 328, 387, 388 ЦК України, ст. 42 КУзПБ, ст.ст. 98, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, від 05.04.2023 у справі №920/10/21(920/868/21), від 29.11.2022 у справі №902/858/15(902/310/21), від 13.02.2018 у справі №910/3496/17, від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.

41. На думку скаржника, господарський суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що в діях ПП "Райс-Рімбекс" була воля на передачу майна іншій особі для уникнення звернення стягнення на майно, що виключає можливість його витребування від добросовісного набувача, оскільки господарський суд апеляційної інстанції проігнорував фраудаторність правочину та специфіку оскарження правочинів ліквідатором банкрута.

42. У касаційній скарзі зазначено, що в даному випадку ст. 42 КУзПБ передбачено можливість визнання недійсними правочинів боржника та як наслідок повернення майна до ліквідаційної маси, яке буде використано для задоволення вимог кредиторів. При цьому гарантуються також права особи, у якої майно витребовується: її вимоги включаються до реєстру вимог кредиторів та погашаються з продажу майна, що за своєю суттю є справедливою компенсацією. З огляду на вказане, наявні критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції: таке втручання ґрунтується на національному законі, переслідує легітимну мету, а володілець отримує справедливу компенсацію, тому є пропорційним легітимній меті.

43. У цьому зв`язку скаржник просить врахувати постанову Верховного суду від 29.11.2022 у справі №902/858/15(902/310/21), у якій суд касаційної інстанції за аналогічних обставин (вимога про витребування майна заявлена ліквідатором у справі про банкрутство внаслідок визнання правочину недійсним на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідачем не обґрунтовано непропорційність втручання у його право власності щодо спірного майна з наданням відповідних доказів, що дало б підстави для ствердження, що втручання у право власності Фермерського господарства "Врожайне" є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції або національного законодавства.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

44. ФГ "Ткаченко О.О." подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

45. ФГ "Ткаченко О.О." стверджує, що ним до господарського суду надані належні та допустимі докази (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, платіжні доручення), які підтверджують те, що за період з 19.02.2021 по даний час ФГ "Ткаченко О.О." як законний власник та добросовісний набувач, витратило на ремонт та заміну запчастин даного автомобіля суму в розмірі 398936,92 грн. Ці поліпшення є істотними та невіддільними.

46. ФГ "Ткаченко О.О." вважає, що витребування даного автомобіля у ФГ "Ткаченко О.О." буде непропорційним втручанням у його право власності, яке гарантоване ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України.

47. ФГ "Ткаченко О.О." зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 зазначено, що втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

48. На думку ФГ "Ткаченко О.О.", Північний апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ФГ "Ткаченко О.О.", придбаваючи спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, мало усі підстави вважати такий договір законним та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікував, що після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти. За викладених обставин, перекладання на третіх осіб наслідків визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля від особи-боржника на користь його засновника, матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ФГ " Ткаченко О.О. " і становитиме порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

49. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог в частині витребування у ФГ " Ткаченко О.О. " на користь ПП "Райс-Рімбекс" транспортного засобу на підставі вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України.

50. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що визнаючи недійсними договори купівлі-продажу автомобілів як фраудаторні, господарський суд першої інстанції виходив з того, що укладення таких договорів у період протягом двох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ПП "Райс-Рімбекс", тобто у "підозрілий період", між заінтересованими особами, за наявності значних боргових зобов`язань перед кредиторами, за сумнівною низькою ціною, за якою був здійснений продаж майна, свідчить про недобросовісність дій його керівника - єдиного учасника (засновника) ОСОБА_1 , та його дружини ОСОБА_2 .

51. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наведені дії свідчать про спрямованість волі ПП "Райс-Рімбекс" не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів боржника та завдання йому збитків, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань та порушення прав кредиторів. Вибуття майна з володіння власника на підставі фраудаторного правочину свідчить про відсутність у нього волі на законне відчуження цього майна, оскільки за таким правочином воля власника спрямована не на правомірну реалізацію свого права власності, а на зловживання ним для досягнення неправомірної цілі - завдання шкоди кредиторам та безпідставне зменшення своїх активів. Воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності. Тоді як у відносинах між боржником та його керівником, єдиним учасником (засновником) мало місце не реалізація права власності, а використання боржником свого права власності з іншою метою, яка не захищається позитивним правом.

52. У наведеній частині судове рішення господарського суду першої інстанції не оскаржувалося та не було предметом перегляду у суді апеляційної інстанції.

53. Отже, предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду спору щодо вимоги позивача про витребування майна у ФГ " Ткаченко О.О. " на користь ПП "Райс-Рімбекс", оскільки саме у наведеній частині рішення господарського суду першої інстанції оскаржувалося в господарському суді апеляційної інстанції.

54. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

55. ЦК України передбачені як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

56. Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

57. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

58. Слід вказати на те, що волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

59. Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

60. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

61. Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

62. З конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

63. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

64. Частина 1 ст. 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловживала.

65. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 27.05.2020 у справі №641/9904/16-ц позов про витребування майна, яке відчужене стороною недійсного правочину, що за його твердженням було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, не підлягає задоволенню, оскільки зазначений позов спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловживала.

66. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що позов у цій справі подано ліквідатором боржника, який стверджує, що правочини щодо відчуження майна було вчинено боржником з пов`язаною особою за заниженими цінами з метою уникнути звернення стягнення на належне йому майно.

67. Отже, Верховний Суд вважає, що в даному випадку дії боржника щодо відчуження спірного майна були недобросовісними, тобто було зловживання правом власності, що свідчить про відсутність у боржника волі на законне відчуження цього майна та використання правомочності розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредиторів.

68. Разом із тим, оцінці в справі, яка переглядається, підлягали не тільки обставини вибуття майна з володіння боржника, а й обставини набуття цього майна ФГ "Ткаченко О.О." у контексті добросовісності останнього набувача.

69. Господарські суди встановили, що ФГ "Ткаченко О.О." є добросовісним набувачем, який законним шляхом набув своє майно, а тому придбаваючи спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, мало усі підстави вважати такий договір законним та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікувало, що після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

70. Верховний Суд враховує, що у п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 в справі №461/12525/15-ц зроблено висновок, що: "розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо".

71. Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

72. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України. Згідно зі ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

73. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

74. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) си. 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

75. Розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи мотивувати висновки про наявність підстав для втручання у володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з гарантій мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

76. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

77. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

78. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

79. Порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, на яку в тому числі посилається скаржник.

80. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998, "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Прессос компанія Нав`єра А.О." та інші проти Бельгії" від 28.10.1995, "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

81. Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

82. При цьому, в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

83. Отже, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

84. Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку витребування майна у добросовісного набувача порушує справедливий баланс, покладає на ФГ " Ткаченко О.О. " надмірний індивідуальний тягар та становить порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки є неспівмірним втручанням у право мирного володіння майном. При цьому, Верховний Суд враховує, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ФГ "Ткаченко О.О.", сплативши за автомобіль 93760,00 грн, за період з 19.02.2021 по даний час витратило на ремонт та заміну запчастин цього автомобіля суму у розмірі 398936,92 грн.

85. Перекладання на ФГ "Ткаченко О.О." як добросовісного набувача наслідків визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля від особи-боржника на користь його засновника, матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ФГ "Ткаченко О.О." і становитиме порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

86. У цьому зв`язку є безпідставними доводи скаржника про те, що в даному випадку гарантуються також права особи, у якої майно витребовується: її вимоги включаються до реєстру вимог кредиторів та погашаються з продажу майна, що за своєю суттю є справедливою компенсацією.

87. Верховний Суд зауважує, що до реєстру вимог кредиторів включається грошова сума у розмірі 93760,00 грн (ціна договору купівлі-продажу). Отже у разі витребування спірного майна у ФГ " Ткаченко О.О. " витрати останнього на невід`ємні поліпшення цього автомобіля у сумі 398936,92 грн. не будуть компенсовані, що призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

88. Доводи скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 92, 216, 328, 387, 388 ЦК України, ст. 42 КУзПБ, ст.ст. 98, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, від 05.04.2023 у справі №920/10/21(920/868/21), від 29.11.2022 у справі №902/858/15(902/310/21), від 13.02.2018 у справі №910/3496/17, від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.

89. Так, у справі №910/16579/20 предметом спору було визнання недійсним конкретного правочину. При цьому, у справі №910/16579/20 перед судом касаційної інстанції постало питання про визначення спільних і відмінних рис між фіктивним і фраудаторним правочинами, можливість кваліфікації із застосуванням положень ст.ст. 3, 13, 215, 234 ЦК України як фраудаторного правочину, вчиненого у процедурі банкрутства боржником з метою позачергового задоволення вимог окремого кредитора через дочірню компанію (афілійовану особу) боржника, з повним фінансуванням цього правочину самим боржником.

90. У справі №920/10/21(920/868/21) предметом касаційного перегляду у цій справі була постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, поданого ліквідатором боржника в межах справи про його банкрутство.

91. У справі №910/3496/17 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено, що спірне майно вибуло із його володіння поза його волею, а тому суди дійшли висновку про безпідставність вимог позивача через недоведеність наявності порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду.

92. У справі №922/719/16 предметом розгляду була заява ліквідатора про витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 майна та повернення до складу ліквідаційної маси банкрута; - про визнання права власності на нежитлові приміщення за банкрутом. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив, що в разі коли відчуження майна відбулося іншою особою після правочину, вчиненого боржником у підозрілий період з такою іншою особою ("кредитор" у розумінні ст. 20 Закону про банкрутство) і визнаного недійсним з підстав, визначених ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, ліквідатор боржника не позбавлений права заявити вимоги про витребування майна в останнього набувача відповідно до ст. 388 ЦК України, звернення ліквідатора боржника із заявою в порядку ст. 388 ЦК України є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника та не суперечить меті Закону про банкрутство. Верховний Суд визнав висновки судів попередніх інстанцій про те, що у ліквідатора відсутнє право витребувати майно від особи, яка не є стороною оспорюваного договору та учасником у справі про банкрутство в порядку ст. 388 ЦК України, такими, що суперечать наведеним положенням ЦК України та Закону про банкрутство.

93. У справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду, з`ясувавши відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА), що означало відсутність взагалі будь-якого виявлення державою (власником) волі на відчуження цієї ділянки, дійшла висновку про те, що Дніпропетровська ОДА згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України має право на витребування від ОСОБА_15 земельної ділянки, яка вибула з володіння держави поза її волею та була набута у порядку безоплатної приватизації від Піщанської сільської ради, що не мала права відчужувати цю ділянку. При цьому витребування в ОСОБА_15 як земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває під посиленою правовою охороною держави з метою захисту загальних (публічних) інтересів усього суспільства на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

94. Аналогічні висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.

95. У постанові Верховного Суду від 29.11.2002 у справі №902/858/15(902/310/21), на яку окрему увагу звертає скаржник, господарські суди встановили, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача не з його волі, адже було реалізовано на аукціоні в процедурі ліквідації в межах справи про банкрутство на виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що реалізація майна боржника на аукціоні, який проведено з недотриманням норм законодавства, свідчить про дефект волі власника на вибуття такого майна з його володіння. При цьому, витребовуючи майно на користь законного власника у добросовісного набувача, Верховний Суд погодився з висновком господарських судів про те, що відповідачем не обґрунтовано не пропорційність втручання у його право власності щодо спірного майна з наданням відповідних доказів, що дало б підстави для ствердження, що втручання у право власності Фермерського господарства "Врожайне" є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції або національного законодавства.

96. Водночас, Верховний Суд враховує, що у справі, яка переглядається, господарський суд апеляційної інстанції встановив недобросовісність дій ПП "Райс-Рімбекс" під час передачі спірного майна іншій особі, що направлені на уникнення звернення стягнення на майно, так і значні витрати ФГ "Ткаченко О.О." на придбаний автомобіль, які значно перевищують його ціну, а тому на відміну від справи №902/858/15(902/310/21), відповідачем доведено, що у випадку задоволення позову у цій частині, відбудеться непропорційне втручання у його право власності.

97. Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

98. З огляду на конкретні, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржниками постановах Верховного Суду.

99. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

101. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

102. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Райс-Рімбекс" арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі №920/1402/21(920/1100/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков