Рішення

від 06.12.2023 по справі 155/1023/22

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1023/22

Провадження №2/155/103/23

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,

прокурора Гуслєва В.Ю.,

представника відповідача-1 Овсієнка С.А.,

представника Горохівської міської ради Карпевича А.О.,

представника Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області Кушнікової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Козака» про витребування земельних ділянок з незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Горохівська міська Рада Луцького району Волинської області, Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог.

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Козака» про витребування земельних ділянок з незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Горохівська міська Рада Луцького району Волинської області, Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що під час використання земель державної форми власності, зокрема земель лісового фонду, порушено інтереси держави. Земельна ділянка, охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства, може перебувати лише у державній власності, тому її передання у комунальну власність та в подальшому у приватну є неправомірною. Землі лісового фонду перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, вказана ділянка вибула із володіння власника поза його волею. Відповідач без будь-яких правових підстав зареєстрував за собою право приватної власності на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Стислий виклад заперечень відповідача.

07 березня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача-1 ОСОБА_1 , у якій остання просить у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти позову повністю відповідач зазначає, що дії Горохівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо передачі земельних ділянок є правомірними. Посилаючись на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом добросовісно набула майно у власність, відповідач-1 вважає, що дії позивача є неправомірним втручанням у нове право, а задоволення позову покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка за відплатним правочином придбала спірну земельну ділянку та володіє нею, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін. Окрім цього відповідач вважає, що позивач не надав підтверджуючих документів правомірності користування спірною земельною ділянкою ДП «Горохівське ЛМГ» і що в даному випадку, враховуючи редакції Лісового кодексу України від 08 лютого 2006 року, 05 грудня 2019 року, 28 квітня 2021 року, 20 червня 2022 року, право постійного користування на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не виникає. Також матеріали справи не містять жодних належних доказів, що спірні земельні ділянки та ділянки, зазначені в матеріалах лісомисливського господарства, є одними і тими ж ділянками. До матеріалів справи долучено розпорядження Горохівської райдержадміністрації №508 від 09 грудня 2013 року, згідно яких зазначені в позові земельні ділянки є сільськогосподарськими. Оскільки зміна цільового призначення землі (в розумінні ст. 20 ЗК України) не здійснювалась, то вказані землі були і є землями сільськогосподарського призначення.

Відповідь на відзив прокурора.

13 березня 2023 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури подав суду відповідь на відзив, яким заперечив проти відзиву відповідача. Щодо «непропорційного втручання у нове право та настання негативних наслідків у разі задоволення позову» вказав, що вказані доводи є безпідставними, оскільки прокурором обрано сумісний спосіб захисту порушеного права з гарантіями, встановленими ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначив, що втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватись «значною свободою розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача-1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичним особам органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбулось за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель лісогосподарського призначення. Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачене у чинному законодавстві України. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Щодо доводів про відсутність права постійного користування землею на підставі матеріалів лісовпорядкування підприємством зазначає, що це право визначено п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України. Дану норму наведено в позові в редакції на момент прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області від 23 лютого 2021 року та рішень Горохівської міської ради 14 липня 2021 року про передачу земельних ділянок у приватну власність. Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське лісомисливське господарство» (затверджений протоколом від 06 серпня 2013 року) земельна ділянка належить до земель лісового фонду. Базове лісовпорядкування проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект. Розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,93 га в межах кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівське лісомисливське господарство» підтверджено також листами ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» від 04 лютого 2022 року №05-22/03/62-22 та ВО «Укрдержліспроект» від 15 лютого 2022 року №142. Згідно з таксаційним описом, який є складовою Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське ЛМГ» та акту обстеження земельної ділянки, проведеного спеціалістами державного лісогосподарського підприємства, у зазначеному кварталі ростуть дерева віком в середньому 13 років, висотою 4 метри. Щодо доводів відповідача-1 про те, що не відбулась зміна цільового призначення землі на землі лісогосподарського призначення, зазначає, що надання земельної ділянки юридичній особі у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок, що відповідає приписам ст. 116, 123, 186 Земельного кодексу України. Горохівська райдержадміністрація, затвердивши розпорядженням від 04 червня 2008 року №202 проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель фактично змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передавши її у користування ДП «Горохівське ЛМГ» для здійснення лісогосподарської діяльності. Отже, ДП «Горохівське ЛМГ» правомірно використовувало земельну ділянку площею 15,93 га з 2008 року для ведення лісового господарства.

Пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

21 квітня 2023 року надійшли письмові пояснення на позовну заяву Горохівської міської ради Луцького району Волинської області. Остання вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером №0720882400:00:001:0286 площею 15,03 га, яка знаходиться за межами населеного пункту села Квасів, не перебувала у постійному користуванні ДП «Володимир-Волинське ЛМГ». Зазначає, що позивачем не враховано редакції Лісового кодексу України (2006, 2019, 2021, 2022 років), Земельного кодексу України (2002 року) та Лісового кодексу України (1994 року). З врахуванням дати прийняття рішень Головним Управлінням Держгеокадастру у Волинській області (23 лютого 2021 року) та Горохівською міською радою (14 липня 2021 року) вважає, що позивач не надав підтверджуючих документів правомірності користування спірною земельною ділянкою ДП «Горохівське (Володимир-Волинське) ЛМГ, так як право постійного користування на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не виникає. Також матеріали не містять жодних належних доказів, що спірні земельні ділянки та ділянки, зазначені в матеріалах лісомисливського господарства є одними і тими ж ділянками. Відповідно до розпорядження Горохівської РДА від 09 грудня 2013 року №508 зазначені в позові земельні ділянки є сільськогосподарськими. Оскільки зміна цільового використання земельної ділянки (в розумінні ст. 20 Земельного кодексу України) не здійснювалась, то земля була і є землею сільськогосподарського призначення.

Рух справи в суді.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 23 січня 2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, з повідомленням сторін.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 04 квітня 2023 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 04 квітня 2023 року продовжено строк підготовчого засідання, до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Горохівську міську раду Луцького району Волинської області та Головне управління Держгеокадастру у Волинській області.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 24 квітня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 05 червня 2023 року. Протокольною ухвалою суду розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 05 грудня 2023 року.

Позиція учасників судового розгляду.

Прокурор Гуслєв В.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Волинська обласна військова адміністрація участі в судових засіданнях через свого представника не брала, однак у письмових клопотання до суду позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову через його необґрунтованість та недоведеність. Представник відповідача-1 вважає, що дії позивача є неправомірним втручанням у нове право, а задоволення позову покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка за відплатним правочином придбала спірну земельну ділянку та володіє нею. Окрім цього, позивач не надав підтверджуючих документів правомірності користування спірною земельною ділянкою ДП «Горохівське ЛМГ» і що в даному випадку, враховуючи редакції Лісового кодексу України, право постійного користування на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не виникає. Також матеріали справи не містять жодних належних доказів, що спірні земельні ділянки та ділянки, зазначені в матеріалах лісомисливського господарства, є одними і тими ж ділянками.

Відповідач-2 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник ДП «Володимир-Волинське лісове господарство» в судове засідання 05 грудня 2023 року не з`явилась, просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. В судовому засіданні 31 жовтня 2023 року зазначила, що з 2008 року земельна ділянка площею 15,93 га перебувала у користуванні ДП «Горохівське ЛМГ» (правонаступником якого є ДП «Володимир-Волинське лісове господарство») та використовувалась для ведення лісового господарства. Факт заліснення земельної ділянки підтверджується також звіркою, проведеною у квітні 2009 року Контрольно-ревізійним відділом в Горохівському районі КРУ у Волинській області, за результатами якої встановлено, що на території Квасівської сільської ради в 2008 році була заліснена площа в розмірі 15,93 га із земель запасу. Згоди на вилучення земельної ділянки лісове господарство не надавало.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області у судовому засіданні проти позову заперечила. Ствердила, що згідно звітів спірна земельна ділянка площею 15,0373 га відноситься до земель запасу за межами населених пунктів і має сільськогосподарське призначення. Тому наказом Головного Управління Держгеокадастру у Волинській від 23 лютого 2021 року правомірно передано у комунальну власність Горохівської міської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Зазначила, що докази про належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та передачу її у користування ДП «Горохівський лісгосп» у справі відсутні.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Горохівської міської ради Луцького району Волинської області проти позову заперечив. Вважає, що позивач не надав підтверджуючих документів правомірності користування спірною земельною ділянкою ДП «Горохівське (Володимир-Волинське) ЛМГ, так як право постійного користування на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не виникає. Також матеріали не містять жодних належних доказів, що спірні земельні ділянки та ділянки, зазначені в матеріалах лісомисливського господарства є одними і тими ж ділянками. Відповідно до розпорядження Горохівської РДА від 09 грудня 2013 року №508 зазначені в позові земельні ділянки є сільськогосподарськими. Оскільки зміна цільового використання земельної ділянки (в розумінні ст. 20 Земельного кодексу України) не здійснювалась, то земля була і є землею сільськогосподарського призначення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації Волинської області №139 від 15 квітня 2008 року «Про дозвіл на збір матеріалів вибору земельних ділянок для посадки лісових насаджень» надано дозвіл ДП «Горохівське лісомисливське господарство» на збір матеріалів вибору земельних ділянок для посадки лісових насаджень з метою консервації, в тому числі на території Квасівської сільської ради орієнтовно площею 15,93 га (а. с. 224).

Розглянувши клопотання ДП «Горохівське лісомисливське господарство» від 30 травня 2008 року №96 про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих і малопродуктивних земель та надання їх у постійне користування, Горохівська районна державна адміністрація Волинської області розпорядженням від 04 червня 2008 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель» №202 затвердила проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель на території Губинської сільської ради 7,62 га рілля, Журавниківської 5,45 га ріллі, Квасівської 15,93 га ріллі. Згідно з пунктом 2 даного Розпорядження Управлінню земельних ресурсів в Горохівському районі та вищеназваним сільським радам вказано на необхідність внести зміни в земельно-облікові документи.

Відповідно до дослідженого судом Проекту землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих малопродуктивних земель, розташованої на землях запасу сільськогосподарського призначення на території Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області площа 15,93 га, такий розроблений ДП «Волинський інститут землеустрою у 2008 року. Згідно з висновком про обстеження земель в натурі (на місцевості) від 08 квітня 2008 року земельна ділянка не оброблялась 10 років, розміщена біля існуючого лісового масиву недалеко від населеного пункту село Крижова. До висновку долучено викопіювання земельної ділянки, яка вилучається зі складу сільськогосподарських угідь. Проект землеустрою погоджений: Управлінням земельних ресурсів у Горохівському районі Волинської області (23 квітня 2008 року за №1.11/1103), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (23 квітня 2008 року за №687), Волинським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції «Облдержродючість (18 квітня 2008 року №132), Квасівською сільською радою Горохівського району Волинської області (Висновок від 22 квітня 2008 року №309 про погодження проекту землеустрою, виведення з господарського обігу 15,93 га ріллі та здійснення їх консервації шляхом заліснення). Межі зазначеної земельної ділянки площею 15,93 га визначено в натурі та закріплено межовими знаками, про що свідчить Акт про перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість). Розділ IV «Графічні матеріали» містить план консервації земельної ділянки (напрям консервації заліснення, термін консервації постійне), додаток із описом меж земельної ділянки та викопіювання із чергового кадастрового плану ситуаційний план розміщення земельної ділянки під заліснення та зведений кошторисний розрахунок вартості створення захисних лісонасаджень Квасівської сільської ради. Головне управління земельних ресурсів у Волинській області затвердило Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 13 травня 2008 року №1585. Підсумкова оцінка результатів державної експертизи позитивна.

За результатами проведеної 01-02 квітня 2009 року Контрольно-ревізійним відділом в Горохівському районі КРУ у Волинській області звірки по достовірності прийняття рішення «Про погодження надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для посадки лісу» Квасівською сільською радою встановлено, що на території ради в 2008 році була заліснена площа в розмірі 15,93 га із земель запасу. На підставі клопотання ДП «Горохівське лісомисливське господарство», рішенням сесії Квасівської сільської ради від 24 березня 2008 року №137 було погоджено дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, розташованої на землях запасу сільськогосподарського призначення на території ради площею 15,93 га. Із довідки, складеної за результатами звірки, вбачається, що порушень щодо достовірності прийняття рішення «Про погодження надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для посадки лісу» сільською радою не встановлено.

У 2013 році Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України проведено базове лісовпорядкування, за результатами якого було схвалено Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівський лісгосп». Передана земельна ділянка площею 15,93 га була розташована в межах кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівського ЛМГ». Згідно довідки (відповідно до форми державної статистичної звітності 6-зем на території Локачинського району) Відділу Держземагенства у Локачинському районі Волинської області від 28 листопада 2012 року квартал 118 (Квасівська сільська рада) належить ДП «Горохівське ЛМГ» (а. с. 145).

В подальшому, як встановлено судом, розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року №508 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території сільських рад Горохівського району Волинської області» затверджено відповідні технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території відповідних сільських рад Горохівського району Волинської області загальною площею 5046,8 га згідно з додатком (а. с. 274 зворот).

Згідно з додатком до розпорядження до переліку сільських рад, на території яких проведена інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, віднесено Квасівську сільську раду, яка входить до складу територіальної громади Горохівської міської ради та зазначено загальну площу 125,8615 га, кількість земельних ділянок 13 (а. с. 275).

Із Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області, площа 125,8615 га вбачається, що об`єктом інвентаризації є 13 земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Згідно висновку Відділу Держземагенства у Горохівському районі Волинської області №5013/04-13 від 03 грудня 2013 року здійснено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, загальною площею 125,8615 га, земельних ділянок №1-13, рілля, серед яких земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 25,0374 га. Дана земельна ділянка розміщена в західній частині території Квасівської сільської ради (а. с. 269).

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №276-ОТГ від 23 лютого 2021 року передано Горохівській територіальній громаді в особі Горохівської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 218,5564 га. Земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,0373 га прийнято у комунальну власність зазначеної територіальної громади згідно Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 23 лютого 2021 року. Як вбачається із додатку до Акту приймання-передачі, серед переданих земельних ділянок земельна ділянка з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,0373 га (яка є частиною проінвентаризовної земельної ділянки площею 25,0374 га) (а. с. 279-280).

На підставі вказаних розпорядчих актів, державним реєстратором Горохівської міської ради Середою І.Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59222149 від 12 липня 2021 року, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 із зазначенням форми власності комунальна, власник Горохівська міська рада. Дата державної реєстрації земельної ділянки Відділом у Горохівському районі Міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 05 січня 2018 року (а. с. 284).

Рішенням дев`ятої сесії восьмого скликання Горохівської міської ради Луцького району Волинської області від 30 червня 2021 року №9-170/2021 надано дозвіл виконавчому комітету Горохівської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 15,0373 га, кадастровий номер 0720882400:00:001:0286 за межами населеного пункту села Квасів.

На підставі рішення Горохівської міської ради від 14 липня 2021 року №10-102/2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 15,0373 га, кадастровий номер 0720882400:00:001:0286 за межами населеного пункту села Квасів на вісім земельних ділянок з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, 0720882400:00:001:0565, 0720882400:00:001:0566, 0720882400:00:001:0567, 0720882400:00:001:0568, 0720882400:00:001:0569, 0720882400:00:001:0570, 0720882400:00:001:0571 та передано земельні ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, згідно з додатком (а. с. 158).

Згідно з додатком до рішення від 14 липня 2021 року гр. ОСОБА_2 передано земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0570; ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0569, ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0568, ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0567, ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0566, ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0565, ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0564.

В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу від 10 серпня 2021 року №594, 596, 597, 598, 603 та договору купівлі-продажу від 29 вересня 2021 року №831 вищевказані земельні ділянки відчужено на користь ОСОБА_1 (а. с. 188-201).

Згідно договорів оренди землі від 01 лютого 2022 року №44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 дані земельні ділянки передано в оренду ФГ «Козака» (а. с. 202-215).

Таким чином, на час розгляду справи в суді земельні ділянки перебувають у приватній власності ОСОБА_1 та у користуванні ФГ «Козака».

Дана інформація відображена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 167-187).

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівський лісгосп», земельна ділянка з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 належить до земель лісового фонду. Базове лісовпорядкування на вказану земельну ділянку проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України у 2013 році, результатами якої було схвалено вищезазначений проект.

Із фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівський лісгосп» і межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2012 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами, яка надана на запит Луцької окружної прокуратури про встановлення факту можливого накладення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на лісові землі Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, 0720882400:00:001:0565, 0720882400:00:001:0566, 0720882400:00:001:0567, 0720882400:00:001:0568, 0720882400:00:001:0569, 0720882400:00:001:0570 знаходяться у 118 кварталі ДП «Горохівський лісгосп», виділ 18 (а. с. 311 зворот).

Як вбачається зі статуту Державного підприємства «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» (затв. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України 04 січня 2022 року №14), підприємство є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04 жовтня 2021 року №592 «Про припинення Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство».

04 лютого 2022 року Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»</a> листом за №05-22/03/62-22 інформувало Луцьку окружну прокуратуру про відчуження земельних ділянок лісового фонду ДП «Горохівське ЛМГ» (правонаступником якого є Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»</a>). При цьому підприємство зазначає, що з питань вилучення вказаних земельних ділянок з державного лісового фонду до них жодні клопотання не надходили, рішення про їх вилучення не приймались. До листа долучено Акт обстеження земельної ділянки, проведеної за участю комісії у складі помічника лісничого Горохівського лісництва Якобчука Р.В., майстрів лісу майстерської дільниці №1 Горохівського лісництва ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Рекрута І.А. і майстерської дільниці №2 Горохівського лісництва ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» ОСОБА_9 та скріншот кадастрової карти з мережі Інтернет станом на 2020 рік, з яких вбачається, що на земельних ділянках кварталу 118 виділ 18 ростуть дерева віком 13 років, середньою висотою 4 метри з середнім діаметром 5 см (а. с. 21, 22).

Із листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2022 року №7360/0/2-22 на запит Луцької окружної прокуратури вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення з постійного користування Державного підприємства «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» (правонаступник ДП «Горохівське лісомисливське господарство») земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами не приймалось (том 1, а. с. 313).

Предметом позову у справі є вимога заступника керівника Луцької окружної прокуратури в особі позивача про витребування у власність держави відповідно до положень статей 317, 387, 388ЦК України у відповідачів земельної ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, 0720882400:00:001:0565, 0720882400:00:001:0566, 0720882400:00:001:0567, 0720882400:00:001:0568, 0720882400:00:001:0569, 0720882400:00:001:0570.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон №1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону №1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України «Про прокуратуру» №1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 69)).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звертає увагу про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону №1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

У позовній заяві прокурор вказав, що на даний час Волинська обласна військова адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії. Остання не вживала заходів для повернення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 4 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень обласних державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які знаходяться у користуванні державних лісових підприємств, належать до державної власності і перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Відтак, право на звернення до суду із позовом для захисту інтересів держави з вказаних питань належить Волинській обласній державній адміністрації.

13 вересня 2022 року Луцька окружна прокуратура звернулась до Волинської обласної державної адміністрації з листом за №53-5614вих-22, яким відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» просила надати інформацію, зокрема, чи було відомо Волинській обласній державній адміністрації про зазначені факти незаконного розпорядження землями лісового фонду Горохівською міською радою та чи будуть адміністрацією самостійно вживатись заходи до повернення земельних ділянок у власність держави, в тому числі шляхом пред`явлення позову до суду.

У відповідь на вищевказаний лист, Волинська обласна державна адміністрація своїм листом за №674/01-19/2-22 від 20 вересня 2022 року повідомила, що інформація про передачу земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 в комунальну власність Горохівській міській раді в обласній військовій адміністрації відсутня. Разом з тим, обласна військова адміністрація не заперечує щодо подання прокуратурою позову в інтересах держави в особі облдержадміністрації щодо витребування вищевказаної земельної ділянки у власність держави.

Волинська обласна військова адміністрація наявність підстав для представництва не оскаржувала, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в особі Волинської обласної військової адміністрації суду не висловлювала. Окрім цього, у поданому суду клопотанні від 16 березня 2023 року №1824/54/2-23 зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити та витребувати у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного користування ФГ «Козака» земельні ділянки.

Беручи до уваги викладене, надаючи оцінку наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд констатує, що прокурор, звертаючись із позовом, у встановленому законом порядку обґрунтував порушення інтересів держави та вказав про зволікання подання позову органом, в інтересах якого звертається до суду, та у чому полягає його бездіяльність щодо захисту законних інтересів держави.

Суд дійшов висновку про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Щодо цільового призначення земельної ділянки

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Водночас, у ст. 5 ЛК України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 7 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній і приватній власності.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно дост.172Земельного кодексуУкраїни (вредакції станомна моментприйняття розпорядженняГорохівської районноїдержавної адміністраціїВолинської області№202від 04червня 2008року) консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

До деградованих земель, відповідно до ст. 171 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття розпорядження Горохівської районної державної адміністрації Волинської області №202 від 04 червня 2008 року), відносяться: а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Відповідно до ст. 81 Лісового кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА №202 від 04 червня 2008 року) передбачено, що лісорозведення здійснюється на призначених для створення лісів землях, не вкритих лісовою рослинністю, насамперед низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), на землях сільськогосподарського призначення, виділених для створення полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень.

Землі, призначені для лісорозведення, відповідно до Земельного кодексу України відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття розпорядження Горохівської районної державної адміністрації Волинської області №202 від 04 червня 2008 року), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до положень ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року №202) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року №202) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку: проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки (ст. 186 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року №202).

Відтак, у відповідності до вимог ст. 20, 116, 123, 171, 172, 186 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) Горохівська районна державна адміністрація, затвердивши вищенаведений проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відвела земельну ділянку у постійне користування для лісорозведення, передавши її у користування ДП «Горохівський лісгосп». Земельна ділянка вилучена в порядку, передбаченому Земельним кодексом України: проект землеустрою погоджено із землекористувачем, державними органами по земельних ресурсах, природоохоронними органами та одержав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи. При цьому, в затвердженому проекті землеустрою щодо консервації шляхом заліснення встановлено термін консервації постійне.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача-1 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про відсутність передачі ДП «Горохівський лісгосп» в постійне користування спірної земельної ділянки та закінчення терміну консервації.

За статтями 45, 47, 48, 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифруванні аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнйх лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створенні, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року №202) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 24 грудня 2014 року №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі №6-224цс14, від 23 грудня 2015 року №6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року №278/1735/15-ц. Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 та від 23 жовтня 2019 року у справі №488/402/16-ц.

Відповідно до Проекту організації розвитку лісового господарства ДП «Горохівське лісомисливське господарство» станом на 2013 рік з планом-схемою (том 1, а. с 26-155), листа ВО «Укрдержліспроект» від 15 лютого 2022 року №142 (том 1, а. с. 311, зворот) земельна ділянка належить до земель Державного лісового фонду (ДП «Володимир-Волинське лісове господарство», яке є правонаступником Горохівського ЛМГ»), розташована в межах кварталу 118, виділ 18 та має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Згідно з таксаційним описом, що є складовою проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське ЛМГ» та акту обстеження земельної ділянки, проведеної спеціалістами державного лісогосподарського підприємства, у зазначеному кварталі ростуть дерева віком 13 років, висотою 4 м (том 1, а. с. 21).

Відповідно до правового висновку Верховного суду, викладеного у постановах від 13 листопада 2019 року №361/6826/16, від 06 липня 2022 року №372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Таким чином, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 09 грудня 2013 року №508) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

В силу ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 09 грудня 2013 року), районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог ч. 7 цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 4, 8 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 09 грудня 2013 року), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9 ст. 149 ЗК України в редакції, станом на 09 грудня 2013 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28 травня 2021 року мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Однак, у 2013 році Головним управлінням Держземагенства у Волинській області було проведено інвентаризацію земельної ділянки лісогосподарського призначення як земель сільськогосподарського призначення та розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року №508 затверджено технічну документацію. Земельну ділянку лісогосподарського призначення неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення, чим фактично змінено її цільове призначення. Проведення інвентаризації земель шляхом розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель не може змінювати цільове призначення земель, а лише встановлює їх місцерозташування, межі та правовий статус.

Законом України «Про землеустрій» чітко регламентовано порядок відображення даних за результатами проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення га виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевою самоврядування.

Однак, незважаючи на наявність нескасованого на час виготовлення матеріалів інвентаризації базового лісовпорядкування, при проведенні інвентаризації не зазначено про фактичне використання спірної земельної ділянки ДП «Горохівське ЛМГ».

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Горохівській міській раді Луцького району Волинської області.

Згідно Інформації Секретаріату КМ України зміна цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення не погоджувалось із Кабінетом Міністрів України. Водночас, документи, на підставі яких Горохівською РДА затверджено технічну документацію не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України. Відсутня згода постійного користувача земельної ділянки на її вилучення: у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ДП «Горохівське ЛМГ» надавало згоду на вилучення спірної земельної ділянки для ведення сільського господарства.

Крім цього, суд вказує, що згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), ГУ Держгеокадастру у Волинській області не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Таким чином, розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року №508 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території сільських рад Горохівського району Волинської області» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №276-ОТГ від 23 лютого 2021 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» разом з Актом приймання-передачі земельних ділянок, якими вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимогам чинного на момент прийняття спірних рішень законодавства.

Про витребування земельної ділянки.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 276-ОТГ від 23 лютого 2021 року земельна ділянка 118 кварталу ДП «Володимир-Волинське лісове господарство» була неправомірно віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана у комунальну власність Горохівській міській раді, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Відсутність спрямованого на передачу земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник волю на передачу цієї ділянки для нелісогосподарських потреб не виявляла. Відтак, суд дійшов висновку, що вона вибула з володіння власника поза його волею без прийняття ним відповідного рішення.

Наведене свідчить про неналежний спосіб вилучення земельної ділянки із земель лісового фонду, а також про відсутність волевиявлення повноважної особи.

З тих же підстав Горохівська міська рада Луцького району Волинської області не вправі була розпоряджатись спірною земельною ділянкою, зокрема, приймати рішення «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами населеного пункту села Квасів площею 15,0373 га з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286» та передавати їх безоплатно у власність фізичних осіб для ведення особистого селянського господарства. Зазначені особи набули земельні ділянки незаконно і не мали права їх відчужувати. Укладені в подальшому договори на відчуження спірних земельних ділянок та передачу їх в оренду прийняті за відсутності волевиявлення власника держави і не створюють правових наслідків.

У своїх правових висновках Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17 (провадження №12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження №12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (провадження №12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (провадження №14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу набула земельні ділянки в осіб, які з огляду на зазначені обставини набули їх незаконно і не мали права їх відчужувати, а отже, вказані земельні ділянки підлягають витребуванню у ОСОБА_1 з наступних підстав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19) та багатьох інших.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року, справа №359/3373/16-ц, провадження №14-2цс21 звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

За змістом ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Так, згідно інформації, наявної у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 05 січня 2018 року. Орган, що здійснив державну реєстрацію Відділ у Горохівському районі Міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області. Цільове призначення землі землі сільськогосподарського призначення.

Отже, зважаючи на те, що в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено цільове призначення землі, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності та у приватну власність громадян, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише на підставі ст. 16 ЦК України шляхом пред`явлення позову про витребування земельної ділянки на користь її власника Волинської обласної військової адміністрації.

Матеріалами справи підтверджується, що на час пред`явлення та розгляду даного позову, згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564 площею 2 га, 0720882400:00:001:0565 площею 2 га, 0720882400:00:001:0566 площею 2 га, 0720882400:00:001:0567 площею 2 га, 0720882400:00:001:0568 площею 2 га, 0720882400:00:001:0569 площею 2 га, 0720882400:00:001:0570 площею 2 га. зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 .

Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі №201/12925/17 (провадження №61-2178св19).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з його волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Воля держави як власника земель може виражатись лише в таких діях органу виконавчої влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник, волю (згоду) на їх відчуження не виявляла, а тому вона вибула з володіння власника поза його волею без прийняття відповідного рішення.

Враховуючи вищевказане, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, без прийняття відповідного рішення повноважного органу державної влади, а тому вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.

Щодо тверджень представника відповідача-1 щодо «непропорційного втручання у нове право та настання негативних наслідків», суд зазначає наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання держави у право власності є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою розсуду».

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечень відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Суд встановив, що земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, а ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, яка набула земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки земельні ділянки вибули з володіння власника (держави) не з його волі, то вони підлягають витребуванню від відповідача-1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача-1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованій у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Повернення у державну власність земельних ділянок, незаконно відчужених фізичним особам органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбулось за цільовим призначенням. Важливість інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок належність їх до земель лісогосподарського призначення.

У матеріалах справи відсутні відомості, які свідчать про те, що втручання у право власності останнього набувача становитиме для неї надмірний тягар. Окрім цього, суспільний інтерес, який полягає у поверненні земельних ділянок лісогосподарського призначення у державну власність, явно переважає приватний інтерес у неправомірному відчуженні ОСОБА_1 спірних земельних ділянок.

При встановленні підстав для витребування земельних ділянок у ОСОБА_1 наявні також підстави для їх витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду ФГ «Козака», яке є незаконним володільцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Витребування спірних земельних ділянок лише у співвідповідача ОСОБА_1 не призведе до припинення незаконного володіння цими ділянками з боку ФГ «Козака» та її повернення у фактичне володіння Волинської обласної військової адміністрації Волинської області, оскільки це не буде ефективним та достатнім способом захисту.

Аналогічна правова позиція зі схожими правовідносинами викладена у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №672/386/20.

Відповідно до вказаної постанови Верховного Суду, державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Враховуючи вищевикладене, вимога про витребування земельної ділянки у ФГ «Козака» в державну власність є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідачі не надали суду належних доказів, не спростували обставин на які посилається прокурор як підставу своїх позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що спірні земельні ділянка вибули із власності поза волею власника, що відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України є підставою для їх витребування у відповідачів у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів на користь прокуратури понесені та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 4759 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 36 копійок, по 2379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) гривень 68 копійок з кожного.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 12-13, 76-81, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 та незаконного користування Фермерського господарства «Козака» земельні ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564 площею 2 га, 0720882400:00:001:0565 площею 2 га, 0720882400:00:001:0566 площею 2 га, 0720882400:00:001:0567 площею 2 га, 0720882400:00:001:0568 площею 2 га,

0720882400:00:001:0569 площею 2 га, 0720882400:00:001:0570 площею 2 га.

Стягнути з ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Козака» на користь Волинської обласної прокуратури (р/р НОМЕР_2 , МФО 820172, ДКСУ м. Київ) судовий збір у розмірі 4759 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 36 копійок, по 2379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) гривень 68 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 13, 43025);

Позивач: Волинська обласна військова адміністрація (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 9, 43027, код ЄДРПОУ 13366926);

Відповідач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_3 );

Відповідач 2: Фермерське господарство «Козака» (Волинська область, Луцький район, село Квасів, код ЄДРПОУ 37887689);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»</a> (Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, 130, код ЄДРПОУ 00991516);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Горохівська міськарада Луцькогорайону Волинськоїобласті (Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17, 45700, код ЄДРПОУ 04051276);

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача: Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67, 43021, код ЄДРПОУ 39767861).

Повне судове рішення складено 11 грудня 2023 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.