Рішення

від 08.12.2023 по справі 400/10606/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2023 р. № 400/10606/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Управління праці та соціального захисту населення Очаківської міської ради, вул. Старофортечна, 10,Очаків,Миколаївська область,57508,

про:зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 16.08.2023, яким відмовлено позивачу в призначенні державної допомоги при народжені дитини, а саме сина ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини, саме сина ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова у призначенні йому допомоги при народженні дитини, у зв`язку з порушенням ним строку звернення з відповідною заявою є протиправною, оскільки ним порушено строк на звернення з цією заявою з поважних причин, а саме він є військовослужбовцем Збройних Сил України, який станом на теперішній час здійснює захист територіальної цілісності України. Крім того, зазначена допомога є за своєю природою допомогою самій дитині, а не батькам.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач звернувся з заявою про призначення допомоги при народженні дитини з порушенням 12 календарних місяців, продовження цього строку не передбачено чинним законодавством з будь-яких причин.

Суд розглянув справу в порядку скороченого провадження, без виклику сторін, відповідно до вимог ст.263 КАС України.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач 09.08.2023 звернувся до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.08.2023 відповідач прийняв рішення, яким відмовив в призначенні допомоги при народженні дитини. Рішення мотивовано тим, що позивачем подано заяву з пропущенням строку для її подання.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.11.1992 №2811-XII "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (далі - Закон №2811), громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2811, призначається державна допомога при народжені дитини.

Як зазначено в ст. 5 Закону № 2811, всі види державної допомоги сім`ям з дітьми, крім допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини (частина 6 ст. 11 Закону № 2811). Такий самий строк для звернення за призначенням допомоги, передбачений пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі - Порядок).

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу). (п. 10 Порядку).

Про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення (п. 43 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що дитина позивача, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивач звернувся 09.08.2023, про що свідчить копія заяви. Доказом, що позивач є батько є свідоцтво про народження дитини Серії НОМЕР_1 .

Таким чином, позивач звернувся з заявою про призначення допомоги при народженні дитини з пропуском 12 місячного строку. Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач з об`єктивних причин не мав змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою (перебування в зоні бойових дій з метою захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України). Відтак, пропуск строку звернення із заявою з об`єктивних причин, не може бути підставою для позбавлення позивача та його дитини права на отримання допомоги виходячи з наступного.

Позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. У цьому випадку, неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018р. у справі за №591/610/16-а та від 2.10.2018р. у справі за №495/3711/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач, у даному випадку, має право на отримання допомоги при народженні дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАСУкраїни.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1073,60 грн і з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1073,60 грн.

В позовній заяві позивач, також зазначив про понесення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, але докази понесення цих витрат позивач не надав, в матеріалах справи лише міститься копія ордеру та свідоцтва адвоката.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 р. у справі № 240/3888/19, від 31 березня 2020 р. у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 р. у справі № 2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.21 р. у справі № 640/194/98/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що відсутні докази понесення цих витрат або розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тому, зважаючи на взагалі відсутність наданих позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Очаківської міської ради (вул. Старофортечна, 10,Очаків,Миколаївська область,57508 24783001) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Очаківської міської ради (вул. Старофортечна, 10,Очаків, Миколаївська область, 57508, ЄДРПОУ 24783001) про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 16.08.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в призначенні державної допомоги при народжені дитини, а саме сина ОСОБА_2 .

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Очаківської міської ради (вул. Старофортечна, 10,Очаків, Миколаївська область, 57508, ЄДРПОУ 24783001) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) допомогу при народженні дитини, саме сина ОСОБА_2 .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Очаківської міської ради (вул. Старофортечна, 10,Очаків,Миколаївська область,57508 24783001) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов