Постанова

від 26.06.2024 по справі 400/10606/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/10606/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року у справі №400/10606/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

23 серпня 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 16.08.2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні державної допомоги при народжені дитини, а саме сина ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, саме сина ОСОБА_2 .

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відмова у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини у зв`язку з порушенням ним строку звернення з відповідною заявою є протиправною, оскільки ОСОБА_1 порушено строк на звернення з цією заявою з поважних причин. В якості поважних причин, позивачем вказано про те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, який станом на теперішній час здійснює захист територіальної цілісності України. Крім того, як стверджував позивач, зазначена допомога за своєю природою є допомогою самій дитині, а не батькам.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 08 грудня 2023 року прийнято рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення Очаківської міської ради про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 16.08.2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні державної допомоги при народжені дитини, а саме сина ОСОБА_2 .

Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Очаківської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, саме сина ОСОБА_2 .

Ухвалюючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Разом з цим, як установлено судом попередньої інстанції, перебування ОСОБА_1 в зоні бойових дій з метою захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України стали причиною пропуску позивачем дванадцяти місячного строку звернення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Враховуючи викладене, окружний адміністративний суд дійшов висновку, що зазначені обставини пропуску позивачем такого строку є поважними та такими, які не залежали від його волі і унеможливили подання ним письмової заяви у строк, встановлений Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Управлінням соціального захисту населення Очаківської міської ради (далі скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, встановлений законодавством, є досить тривалим для того, щоб особа, яка бажає скористатись правом на отримання допомоги, могла його реалізувати. Водночас, як стверджує скаржник, такий строк позивачем пропущено. В свою чергу, на переконання скаржника, встановлений законодавством строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини є присічним і можливість його поновлення законодавством не передбачена.

За таких обставин, відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дитини, Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить залишити без змін.

В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зокрема, як з`ясовано колегією суддів та установлено судом першої інстанції, 09 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради із заявою, у якій просив призначити допомогу при народженні дитини - сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За наслідками розгляду поданої заяви, 09.08.2023 року Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради прийнято рішення, яким відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини з підстав того, що звернення за призначенням допомоги надійшло пізніше, ніж через дванадцять календарних місяців з дня народження дитини.(а.с.52)

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, уважаючи його таким, що порушує його право на отримання допомоги при народженні дитини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII та іншими законами України.

Приписами статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Згідно до статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно із положеннями частини 7 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Зазначені норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року.

Як слідує з матеріалів справи позивачем пропущено строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини. У свою чергу, як установлено судом першої інстанції позивач з об`єктивних причин не мав змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою.

Так, як зауважено окружним адміністративним судом, порушенням встановленого 12-місячного строку обумовлене об`єктивною неможливістю дотримання такого строку внаслідок перебування ОСОБА_1 в зоні бойових дій з метою захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Більше того, як наголошено судом попередньої інстанції, що фактично позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

З цього приводу, слід зауважити, що соціальний захист є конституційною гарантією громадян України відповідно до статті 46 Конституції України.

У відповідності до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України

Згідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Колегія суддів наголошує, що позивач та його дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини.

Спеціальне законодавство гарантує кожній дитині, яка перебуває під юрисдикцією України право на створення їй матеріальних умов для виховання і розвитку. При цьому, діє Закон, який передбачає надання такої допомоги (Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»), відтак, отримання дитиною допомоги при народженні дитини є способом реалізації цього права.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а (К/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 року у справі №591/610/16-а, від 02.10.2018 року у справі №495/3711/17, від 05.09.2018 року у справі №223/859/16-а.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою за умови що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не впливають на правильні по суті висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно Установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року у справі №400/10606/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян