Ухвала

від 11.12.2023 по справі 580/11660/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 грудня 2023 року справа № 580/11660/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. перевірив матеріали адміністративної справи № 580/11660/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (бульвар Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 37852733), Державної міграційної служби України (вул. Володимирська 9, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправним і скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.

06.12.2023 вх.6369/22 позивач, представник позивача-адвокат Гармаш Н.М. згідно ордеру Серії СА №1061953 звернувся до суду, просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, що оформлене Висновком за результатами службової перевірки матеріалів справи особи без громадянства ОСОБА_1 про документування посвідкою на постійне проживання в Україні від 08.11.2021;

- визнати незаконним та скасувати наказ Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» від 31.01.2022 №10 у частині визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні від 08.12.2007 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи у порядку, встановленому цим Кодексом, на звернення до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

У позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено, якими саме діями/бездіяльністю/рішеннями якого саме відповідача з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у контексті обраного способу захисту за ст. 5 КАС України.

Позивачу варто уточнити позовні вимоги відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України та необхідно зазначити, яку норму порушено яким саме відповідачем, зміст норми, її аналіз, тлумачення та аргументи, в чому саме розуміється протиправність такої бездіяльності, коли цю норму застосовував (або не застосовував), до чого це призвело.

У позові не обґрунтовано ознак індивідуального акта відповідача у формі рішення, яке оформлене висновком службової перевірки у контексті якого саме порушеного права позивача з доказами на підтвердження.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 10.02.2021 у справі №640/9600/20, що службове розслідування це комплекс заходів, що здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Висновок службового розслідування, де відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, що фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані у результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.

Обов`язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Правова природа оскаржуваного висновку службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним і скасування висновку за результатами службового розслідування, у зв`язку із чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Зміст вимог позовної заяви необхідно сформувати відповідно до п. п. 4, 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України, врахувавши правове регулювання способу захисту за п.2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України.

Верховний Суд у справі № 540/3804/20 ЄДРСР 98862028 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №540/3804/20 про особливий статус Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будьяких правовідносинах, ВП ВС у справі № 522/1528/15ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту. Верховний Суд у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), що обґрунтовують порушене право. Доказу на підтвердження надання посвідки на постійне проживання в Україні від 08.12.2007 серії НОМЕР_1 позивачу матеріали позову не містять.

Принцип змагальності розуміється у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

06.12.2023 вх. 54559/23 представник позивача надала до суду клопоптання про витребування доказів в Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області копію інструктивного листа від 07.06.2013 №8-4806/2.1-13 та копію роздруківки звернення з додатками ОСОБА_2 від 19.09.2021 на Веб-сайт УКЦ щодо потреби ОСОБА_1 в оформленні паспортних документів. Під час вирішення клопотання про витребування доказів, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 80 КАС України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Усупереч вимогам закону, клопотання про витребування доказів не містить інформації про дії, що самостійно вжиті саме позивачем та інформації про обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, тому є необгрунтованим та передчасним.Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 123, 160, 161,169,241,243,248, 256,294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати позивачам для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обгрунтування змісту і характеру порушеного права; редакції позовної заяви із уточненими позовними вимогами та підтвердженням обставин доказами з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; обрання способу захисту відповідно до ст. 5 КАС України.

У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА