Рішення

від 15.04.2024 по справі 580/11660/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року справа № 580/11660/23

14 годин 08 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Проценко розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/11660/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [представник - адвокат Гармаш Н.М. за ордером серї СА № 1071316 в режимі відеоконференції] до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (бульвар Шевченка 117, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 37852733), Державної міграційної служби України (вул. Володимирська 9, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 37508470) [представник відповідачів - Красюк О.В. за довіреностями, наказом] про визнання протиправним і скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

06.12.2023 вх.6369/22 позивач (представник позивача-адвокат Гармаш Н.М. згідно ордеру серії СА №1061953) звернувся до суду, просить (позовні вимоги в редакції від 01.01.2023 вх. 31/24): визнати незаконним та скасувати наказ Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» від 31.01.2022 №10 у частині визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , виданої 08.12.2007 ОСОБА_1 .

Ухвалою від 12.01.2024 прийнята позовна заява до розгляду, відкрите провадження у справі із призначенням підготовчого судового засідання. Протокольною ухвалою від 20.02.2024 суд ухвалив, задовольнити клопотання представника позивача про заміну відповідача Управління ДМС у Черкаській області (ЄДРПОУ 37852733) на належного Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (код ЄДРПОУ 45200774) з огляду на те, що відповідно до постанови КМУ від 06.06.2023 №569 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» постановлено утворити як юридичну особу публічного права Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, реорганізувавши шляхом злиття УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області. Установлено, що Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області, тому вимога про заміну відповідача Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області на належного Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЄДРПОУ 45200774) обгрунтована. 04.03.2024 вх. 11506/24 представник відповідача надала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущеним (на думку відповідачів) строку для звернення до суду з цим позовом, з огляду на отримання позивачем 08.02.2022 листа №7101.3-1186/71.1.-22, де повідомлено про спірний наказ від 31.01.2022 №10, проте варто врахувати запровадження в Україні режиму воєнного стану.

Представник позивача у запереченні від 11.03.2024 вх. 12622/24 у задоволенні клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду просив відмовити, позаяк вважає, що перебіг строку пов`язується з датою 09.08.2023 - позивач дізнався про своє порушене право та з метою досудового врегулювання звернувся до Державної міграційної служби України зі скаргою та після отримання відповіді від 02.11.2023 (зазначається, що не передбачено розгляд в адміністративному порядку скарг іноземців та осіб без громадянства на рішення про визнання посвідки недійсною) 05.12.2023 звернувся до суду.

11.03.2024 протокольною ухвалою суд у задоволенні клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду відмовив. Суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( висновки Верховного Суду у справі №500/1912/22 від 29.09.2022).

Ухвалою суду від 19.03.2024 продовжений строк підготовчого провадження, відкладене підготовче судове засідання на 08.04.2024-закрите підготовче провадження, призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 15.04.2024. У судовому засіданні від 15.04.2024 проголошена вступна та резолютивна частини рішення суду. 24.04.2024 ухвалене додаткове рішення щодо розгляду заяви представника позивача - адвоката Гармаш Н.М. про розподіл судових витрат у частині відшкодування витрат на правничу допомогу від 18.04.2024 вх. № 19750/24 - заяву задоволено частково.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 08.12.2007 із безстроковим строком дії, позаяк не врахований час проживання дитини з батьками в Україні та вік позивача на час звернення до Управління державної міграційної служби України в Черкаській області. Лише 09.08.2023 за результатом перервірки місця проживання ОСОБА_1 працівниками Соснівського відділу у м. Черкаси УДМС у Черкаській області, посвідка на постійне проживання позивача серії НОМЕР_1 від 08.12.2007 визнана недійсною. 11.08.2023 з метою з`ясування причин визнання недійсною посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 08.12.2007, представник позивача - адвокат Гармаш Н.М. звернулася до Управління державної міграційної служби України в Черкаській області із адвокатським запитом про підстави, що стали причиною службової перевірки щодо рішення про оформлення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 08.12.2007 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та надання належним чином засвідчених копій підтверджуючих документів: засвідченої копії висновку за результатами перевірки рішення про оформлення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 08.12.2007 ОСОБА_1 . Управління державної міграційної служби України в Черкаській області надало відповідь та копії висновку за результатами службової перевірки матеріалів справи ОСОБА_1 про документування його посвідкою на постійне проживання в Україні, що затверджений в.о.начальника УДМС у Черкаській області 08.11.2021, на підставі висновку Державною міграційною службою України виданий наказ від 31.01.2022 №10 «Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання» відповідно до п.8 якого посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 08.12.2007 ОСОБА_1 визнана недійсною та такою, що належить вилученню та знищенню із внесенням інформації до ІП ЄІАС УМП про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Позивач вважає, що перевірка матеріалів справи щодо документування посвідкою на постійне проживання в Україні була протиправною та безпідставною, здійснена із порушенням законодавства, прав та інтересів позивача, тому наказ Державної міграційної служби України «Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання» від 31.01.2022 №10 у частині визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 належить скасуванню.

19.02.2024 вх. 8614/24 представник позивача надала до відповідь на відзив, де зазначила, що рішення відповідача про визнання недійсною посвідки на постійне проживання, що видана позивачу з підстав, передбачених підпунктом 8 пункту 72 Порядку, без наведення прямої норми іншого закону, що регламентує причини визнання недійсною посвідки на постійне проживання, що надає право іноземцю та особі без громадянства на постійне проживання в Україні, не може вважатися правомірним, позаяк порушує право позивача на законне проживання в Україні, що охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції).

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧІВ

Відповідач - Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби позов не визнає, надає до суду 30.01.2024 вх. 5296/24 (20.02.2024 вх. 8896/24 на «Електронний суд» тотожний за змістом відзиву від 30.01.2024) відзив на позовну заяву, де зазначає, що рішення про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 08.12.2007 ОСОБА_1 прийняте з порушенням вимог законодавства, у зв`язку із чим видана на його підставі посвідка згідно із вимогами підпункту 8 пункту 72, абзацу третього пункту 73 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, повинна бути визнана недійсною, та такою, що належить вилученню та знищенню наказом ДМС від 31.01.2022 № 10.

Відповідач - Державна міграційна служба України позов не визнає, надає до суду 01.02.2024 вх. 5907/24 (20.02.2024 вх. 8897/24 на «Електронний суд» тотожний за змістом відзиву від 01.02.2024), відзив на позовну заяву, де зазначає, що на підставі підпункту 8 пункту 72, абзацу 3 пункту 73 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, наказом ДМС України «Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання» від 31.01.2022 № 10, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 08.12.2007 ОСОБА_1 правомірно визнана недійсною та такою, що належить вилученню.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, згідно свідоцтва про народження від 29.09.1988 серія НОМЕР_2 позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Каначут республіка Вірменія (а.с. 20).

Згідно свідоцтва про базову загальну середню освіту від 18.06.2004 серії НОМЕР_3 та довідки Черкаської спеціалізованої школи № 27 І-ІІІ ступенів ім. М.К. Путейка Черкаської міської ради Черкаської області від 27.12.2006 №91 ОСОБА_1 навчався у Черкаській спеціалізованій школі № 27 І-ІІІ ступенів ім. М.К. Путейка з 1999 до 2006 року (а.с. 21-22).

Згідно довідки Худяківської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 28.12.2006 №33462 сільська рада не заперечує в реєстрації громадянина Вірменії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.01.2007 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Відділу служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Черкаській області про оформлення посвідки на постійне місце проживання, з доданими документами, а саме: анкета на імміграцію, копія свідоцтва нотаріально завірена, справка зі школи, справка про несудимість, квитанції, 5 фото, ксерокопії атестатів, копія посвідки на проживання батька, довідка з сільської ради (а.с. 18). На підставі поданих документів та заяви ОСОБА_1 видана посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 08.12.2007 з безстроковим строком дії (зауважень до наданих документів чи рекомендацій про отримання іншого належного документа чи роз`яснень щодо моделювання подальшої поведінки позивача у зв`язку із досягнення 18 років матеріали справи не містять). На момент видачі посвідки позивачу виповнилося 19 повних років (повнолітня особа) із записом щодо зареєстрованого місце проживання: АДРЕСА_2 .

На виконання вимог інструктивного листа ДМС України від 07.06.2013 № 8-4806/2.1-13 «Про деякі питання перевірки законності надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання» (вх. управління ДМС України в Черкаській області 12.06.2013 №3925) розглянута справа про документування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) посвідкою на постійне проживання. За результатами службової перевірки метеріалів справи про документування посвідкою на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 в.о. начальника УДМС у Черкаській області затверджений висновок від 08.11.2021 (а.с. 11-12). У копії висновку від 08.11.2021 зазначається, що 09.01.2007 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до ВСГІРФО Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області із заявою про оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, як неповнолітня дитина іммігранта (батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що отримав дозвіл на імміграцію в Україні відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» оскільки являється чоловіком громадянки України), з матеріалів справи не вбачається правових підстав надання ОСОБА_1 дозволу на постійне проживання в Україні та документування його посвідкою на постійне проживання, оскільки відсутні документи, що б підтверджували його право на постійне проживання в Україні відповідно до вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції 1994 року), не встановлено підстав для документування його посвідкою на постійне проживання на підставі вимог абзацу другого пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію». Установлено, що у справі про оформлення посвідки на постійне проживання відсутній паспортний документ, що би підтверджував особу та належність до громадян Республіки Вірменія, як це вказано у заяві про оформлення посвідки від 08.12.2007 та, відповідно, у посвідці на постійне проживання, тобто ідентифікації особи, яка звернулася із заявою про залишення на постійне проживання в Україні, взагалі не проводилася, особа та її належність до громадянства будь-якої держави не встановлювалася. Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання видається на підставі дозволу на імміграцію. Згідно Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (діяв на момент звернення заявника за оформленням посвідки на постійне проживання), до заяви для оформлення посвідки на постійне проживання додається вичерпний перелік документів, зокрема - копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

На підставі висновку Державною міграційною службою України 31.01.2022 прийнятий наказ №10 «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» - п.8 стосовно документа позивача.

Згідно копії наказу від 31.01.2022 (пункт 8) на підставі висновку УДМС у Черкаській області від 08.11.2021 стосовно особи без громадянства ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 08.12.2007, видана ВГІРФО УМВС України в Черкаській області.

Позивач, вважаючи наказ ДМС України від 31.01.2022 №10 в частині п.8 щодо визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , виданої 08.12.2007 ОСОБА_1 , протиправним, звернувся до суду з позовною заявою. Представник позивача наголошує, що помилки влади не можуть виправлятися за рахунок переживань і незрученостей для ОСОБА_1 .

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 року №2491-III (далі Закон №2491, у редакції чинній на момент видачі посвідки) іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2491 особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України №2491 вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти (пункт 6 частини другої статті 4 Закону №2491). Відповідно до статті 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування фінансового сектору в Україні» від 05.07.2018 №2491-VIII дозвіл на імміграцію може бути скасований органом, який його видав, якщо: з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983). Відповідно до пункту 21 Порядку №1983 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (пункт 22 Порядку №1983).

Згідно з пункту 23 Порядку №1983 ДМС територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі (пункт 24 Порядку №1983).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон України №3773) посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Відповідно до статті 5 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першої, шістнадцятої статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Відповідно до абзацу шостого пункту 4 Розділу V Закону №2491 особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_854#Text) у п.71 висновує: принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

VI ОЦІНКА СУДУ

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідачів у межах спірних правовідносин суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Згідно з п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у справі № 814/296/17 висновує: скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта (п.70).

Позивач не зазначив про порушене право ухваленням п.8 (за результатом здійсненої перевірки та виправлення помилок з урахуванням віку ОСОБА_1 на початку 2007 року) у наказі Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» від 31.01.2022 №10 у частині визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , виданої 08.12.2007 ОСОБА_1 помилково як неповнолітній особі за досягнутого віку 18 років у 2006 році, тобто до звернення із заявою до відповідача, тому у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування індивідуального акта належить відмовити.

Суд критично оцінює доводи відповідачів щодо не підтвердження права на постійне проживання в Україні під час документування позивача посвідкою на постійне проживання як особи 1988 року народження за наявних документів у батька, позаяк відповідно до вимог абзацу 2 пункту 4 Прикінцевих положень Закону №2491 зазначається, мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

Суд врахував, що документи подавалися членами сім`ї позивача для отримання дозволу на постійне місце проживання в Україні в об`ємі, визначеному на момент прийняття рішення уповноваженими особами (подані додаткові документи), що підтверджують факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 (документи про навчання з 1999-2006 рік), проте не сприяння відповідачів в реалізації інших конкуруючих прав позивача під час звернення та очікування мотивованих рішень і роз`яснень за допущених помилок суб`єктом владних повноважень у визначенні віку позивача на час звернення у 2007 році підтверджують протиправну бездіяльність тривалий час.

Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Під час наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні на підставі пункту 4 Розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» проводилась перевірка підстав залишення на постійне проживання в Україні сім`ї позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну батьку позивача виявлено не було, видана позивачу посвідка на постійне проживання в Україні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд врахував, що ОСОБА_1 , з моменту отримання його батьком дозволу на імміграцію в 2001 році та до 18 років, тобто до 03.03.2006 був неповнолітнім сином іммігранта та відповідно мав право на імміграцію за квотами, що встановлювалась Кабінетом Міністрів України для відповідних категорій іммігрантів.

Дата подачі заяви на оформлення посвідки на постійне проживання в Україні - 09.01.2007, додавалась анкета на імміграцію (надана ОСОБА_1 як до досягнення ним повноліття, проте без урахування факту досягнення повноліття та без належної перевірки усіх обставин справи з боку органів влади, починаючи з дня звернення, виготовлення документа, перевірки 09.08.2023 через 16 років).

Суд критично оцінює покликання відповідачів щодо відсутності документа на підтвердження факту належності позивача до громадянства Республіки Вірменія, позаяк є документ - свідоцтво про народження ОСОБА_1 , що додане до заяви під час прийняття рішення субєктами публічної адміністрації про оформлення посвідки на постійне проживання в Україні позивача.

Оцінюючи доводи та докази сторін, суд дійшов висновку протиправну бездіяльність з боку відповідача -Центрального-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, позаяк затверджуючи висновок за результатами службової перевірки матеріалів справи особи без громадянства ОСОБА_1 про документування посвідкою на постійне проживання від 08.11.2021, не мотивував підстав для надіслання до ДМС України з метою підготовки проекта наказу про визнання посвідки недійсною без пропорційного вжиття інших заходів для сприяння в реалізації правоочікувань позивача щодо статусу, з огляду на ті обставини, що позивач прибув в Україну разом із батьком у 1995 році, у 2006 році отримав в Україні повну загальну середню освіту, на території України позивач постійно проживає більше 25 років, чим відповідачі допустили недобросовісність і нерозсудливість в реалізації права на вибір місця проживання, тому із врахуванням оцінених критеріїв відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України позов належить задовольнити частково.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій (https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).

Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у не сприянні позивачу в реалізації права на вибір місця проживання та отримання належного офіційного документа в Україні під час розгляду заяви від 09.01.2007 ОСОБА_1 та зобов`язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЄДРПОУ 45200774) повторно розглянути заяву від 09.01.2007 ОСОБА_1 з дотриманням принципів належного врядування та порядку надання адміністративних послуг.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивач сплатив 2147,20 грн (квитанція від 05.12.2024 №2465-0866-9846-9875), позовні вимоги задоволено частково, наявні підстави для стягнення на користь позивача витрат зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст. 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в Черкаській області під час розгляду заяви від 09.01.2007 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України в Черкаській області повторно розглянути заяву від 09.01.2007 ОСОБА_1 з дотриманням принципів належного врядування та порядку надання адміністративних послуг.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП ЧР13231];

відповідачі: Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України в Черкаській області [бульвар Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 37852733], Державна міграційна служба України [вул. Володимирська 9, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 37508470].

Рішення суду складене 25.04.2024.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА