Рішення

від 24.04.2024 по справі 580/11660/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року справа № 580/11660/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Проценко розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про розподіл витрат на правничу допомогу у адміністративній справі № 580/11660/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [представник - адвокат Гармаш Н.М. за ордером серїї СА №1071316 в режимі відеоконференції] до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Єгорова Олексія 25 А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, код ЄДРПОУ 45200774), Державної міграційної служби України (вул. Володимирська 9, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 37508470) [представник відповідачів - Красюк О.В. за довіреностями, наказом] про визнання протиправним і скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.

18.04.2024 вх. № 19750/24 представник позивача надала до суду заяву про розподіл судових витрат (витрат на правову допомогу адвоката), де просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн. Заява мотивована тим, що за наслідками вирішення спору не вирішено питання про розподіл витрат на професійну правову допомогу адвоката (акт прийому-передачі від 15.04.2024), тому відповідно до ч. 7 статті 139 КАС України наявні підстави для прийняття додаткового рішення.

24.04.2024 представник позивача у судовому засіданні заяву щодо розподілу витрат на правничу допомогу просила задовольнити, представник відповідача у задоволенні заяви просила відмовити - надані письмові заперечення.

Розглянувши заяву представника позивача, оцінивши доводи і надані докази сторін, зважаючи на принцип співмірності, обгрунтованості, неминучості витрат, суд дійшов висновку заяву задовольнити частково.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 20.02.2024 суд ухвалив, задовольнити клопотання представника позивача про заміну відповідача Управління ДМС у Черкаській області (ЄДРПОУ 37852733) на належного Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (код ЄДРПОУ 45200774).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 580/11660/23 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби під час розгляду заяви від 09.01.2007 ОСОБА_1 ; зобов`язано Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби повторно розглянути заяву від 09.01.2007 ОСОБА_1 з дотриманням принципів належного врядування та порядку надання адміністративних послуг.

Заява про розподіл судових витрат (витрат на правову допомогу адвоката), що позивач здійснив у зв`язку з розглядом справи, та надані представником позивача докази у межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України, проте без доказів і аргументів стягнення з відповідачів солідарно за відсутності детального опису робіт і витраченого часу (ордер серії СА №1071316 та договір про надання правової допомоги від 04.08.2023 № 13 підтверджують повноваження адвоката Гармаш Н.М., яка надавала професійну правничу допомогу позивачеві).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо; вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що належить сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 6,7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що належать розподілу між сторонами.

Згідно з абзацом 1 частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, що сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У заяві про розподіл судових витрат представник позивача адвокат просить стягнути судові витрати у сумі 10000 грн солідарно з відповідачів. Суд встановив, що з метою підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Гармаш Н.М. надала до суду копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 04.08.2023 №13; додаткова угода №01 до договору №13; акт приймання- передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 04.08.2023 №13 та додаткової угоди №01; копію квитанції про оплату послуг адвоката у сумі 10000 грн.

У п.4.1 розділу 4 оплата правовї допомоги та витрат договору зазначається: клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар, розмір обумовлений додатком №1 до договору: у пункті 2 додаткової угоди №01 зазначається: вартість послуг є фіксованою та становить 10000 (десять тисяч) гривень; у пункті 2 акта приймання - передачі виконаних робіт зазначається: вартість наданої правової допомоги склала 10000 (десять тисяч) грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Під час задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Оцінюючи вимогу представника позивача - адвоката Гармаш Н.М. про стягнення 10000 грн витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Позивач на користь адвоката Гармаш Н.М. відповідно до пункту 2 правочину згідно з квитанцією сплатив 10000 грн за фіксованою сумою. Адвокат не зазначив вартість конкретної послуги/роботи та не розмежовує з виконаними роботами витрачений часу на вирішення досудових питань та судового розгляду.

24.04.2024 від відповідача Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби до суду надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката, де зазначено, що вимоги представника позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката є безпідставними та необґрунтованими, справа є незначної складності, складання адвокатом документів не потребувало значного часу, представництво здійснювалось адвокатом за допомогою засобів відозв`зку - не потребувало значних затрат часу та коштів для представництва інтересів клієнта адвокатом Гармаш Н.М. в Черкаському окружному адміністративному суді. У запереченнях додатково зазначив, що представником позивача не надано доказів ведення книги обліку доходів та витрат адвоката Гармаш Нелі Миколаївни, яка згідно договору надає правничу допомогу ОСОБА_1 , в договорі та додатовій угоді не вказаний номер справи.

Адвокат на спротування зазначила, що не є самозайнятою особою, а сплачує податки як ФОП, номер справи стає відомий після прийняття адміністративного позову до розгляду, проте договір укладається напередодні для оформлення ордера.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Згідно із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, що вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Великою Палатою Верховного Суду від 27.06.2018 у справі 826/1216/16 зазначено, що склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі (ЄДРСР 75149541). Під час вирішення судом питання розподілу витрат на правову допомогу, суд враховує відповідність, добросовісність, складність наданої допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі 826/7375/18 (ЄДРСР 85645427). У справі 821/1594/17 Верховний Суд зазначив, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, де конкретизовано справу, в якій таку допомогу надано.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина 1 статті 1). Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України №2755). Верховний Суд у справі 826/8107/16, у справі 810/2823/17 (ЄДРСР 73874364) наголосив, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218.

Матеріали справи не містять надання доказів публічної звітності та/або ведення Книги обліку доходів та витрат та/або витягу з цієї книги обліку щодо фіксації отриманих доходів від позивача у сумі 10000 грн.

Відповідно до пунктів 19, 20 розділу І Закону України від 14.07.2020 №786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців», пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 затверджено наказом МФУ від 13.05.2021 № 261, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за № 865/36487 типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність; Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Пунктом 2 наказу МФУ від 13.05.2021 №261 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести облік доходів і витрат (у разі ведення обліку доходів і витрат в електронній формі засобами електронного кабінету самозайнята особа зобов`язана отримати кваліфікований сертифікат відкритого ключа). Матеріали справи не містять доказів відображення суми доходу, отриманого від здійснення незалежної професійної діяльності, зокрема, коштів, що надійшли на поточний рахунок платника податків (записи ведуться в хронологічному порядку) та /або доведення позивачем (представником позивача - адвокатом) доказами відображення в обліку доходів.

Надаючи оцінку твердженню представника відповідачів, що до позовної заяви у справі, а також під час розгляду справи і після складення вступної та резолютивної частини рішення представником позивача не надано доказів на підтвердження публічної звітності адвоката про відображення отриманого доходу щодо заявленої суми, суд бере до уваги, що розрахунок здійснений у безготівковій формі.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Під час встановлення розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у справі № 826/841/17 зазначив: суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж, коли сторона у справі вчиняє якусь процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення сторонніх цілей (введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Цінність і значення має саме висновок Верховного Суду про те, як варто застосовувати певні норми, а не висновок про результат застосування певних норм до конкретних обставин справи. Результат правозастосування не можна перенести на інші справи так, щоб вони були частиною права. Від такого другого типу висновку, тобто висновку про результат застосування норми у певній справі (наприклад про існування підстав для задоволення позову), не можна відступити в іншій справі, не здійснивши при цьому фактичного перегляду результатів першої справи і не порушивши при цьому принципу res judicata ( ОСОБА_2 . Висновки Верховного Суду: формула висновку, його обов`язковість та механізм відступу / http://www.lsej.org.ua/8_2023/46.pdf).

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Верховний Суд у справі № 340/507/22 від 10.01.2023 (п.45) зазначив: суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (п.23 постанови від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 ЄДРСР 88150172 така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 910/5098/18, від 18.03.2019 у справі №910/5244/18, від 20.03.2019 у справі №910/7715/18, від 18.04.2019 у справі №910/5105/18, від 12.03.2019 у справі № 913/204/18).

Суд неодноразово, сприяючи позивачу у доступі до суду, залишав адміністративний позов без руху та продовжив підготовче судове засідання. Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» від 31.01.2022 №10 в частині визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 видана ВГІРФО УМВС України в Черкаській області 08.12.2007 ОСОБА_1 . Позовні вимоги в редакції від 01.01.2023 вх. 31/24: визнати незаконним та скасувати наказ Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» від 31.01.2022 №10 в частині визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 видана ВГІРФО УМВС України в Черкаській області 08.12.2007 ОСОБА_1 , проте суд у цій частині відмовив у задоволенні позовних вимог і обрав ефективний спосіб захисту за власним переконанням.

Оцінюючи співмірність заявленого розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, їх обґрунтованість (ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків у позовній заяві) та співмірність, пропорційність, надавши оцінку доказам з урахуванням висновків Верховного Суду, беручи до уваги часткове задоволення позову з виходом суду за межі позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу від очікуваної позивачем і адвокатом суми 10000 грн, частково задовольнивши заяву про розподіл судових витрат з урахуванням, розумності, неминучості і передбачуваності про відшкодування 2500 грн (10000/2 (до двох відповідачів):2 (до одного із відповідачів) часткове задоволення.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, але і (у певному сенсі) є спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для сприяння у реалізації та/або поновлення порушених прав/інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення коштів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь позивача у сумі 2500 грн.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача - адвоката Гармаш Н.М. про розподіл судових витрат у частині відшкодування витрат на правничу допомогу від 18.04.2024 вх. № 19750/24 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Єгорова Олексія 25А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, код ЄДРПОУ 45200774) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 580/11660/23.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 1845/О/15-21.

Копію додаткового рішення направити сторонам справи.

Судове рішення складене, проголошене, підписане 24.04.2024.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА