Постанова

від 07.12.2023 по справі 640/12674/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12674/19 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Височанській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Фуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максі Фуд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача № 0015061409, № 00004211402, № 00004221402 та № 00004231402 від 28 березня 2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на протиправність визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток виходячи з того, що господарські операції із контрагентами ТОВ «Торгус Україна», ТОВ «Ніко Гранд», ТОВ «Іміда Гранд», ТОВ «Голдфиш», ТОВ «Майкон Компані», ТОВ «Контур-5», ТОВ «Торгівельна компанія «Руно», ТОВ «Боядера Компані», ПП «Кольчуга-С», ТОВ «Асолт Трейд», ТОВ «Діамант ОПТ ГРУПП», ТОВ «Продмагторг», ТОВ «Хелоніда», ТОВ «Гудвіл Люкс Комплект», ТОВ «ЗЕД Меридіан», ТОВ «Трайфорд Гранд», ТОВ «ВКФ «Азовоптторг», ТОВ «Мелисандра», ТОВ «Денвіус», ТОВ «Метал-Союз», ТОВ «Тан-Ком», ТОВ «Зоря А», ТОВ «Ліберіум Корн», ТОВ «Торговий Дім «Аеро», ТОВ «Лізаторбуд», ТОВ «Нью Білдінг», ТОВ «Промвайт», ПП «Хелпнід» (ПП «Охорона Гуард»), ПП «Асгард-Охорона», ТОВ «Трікон Компані», ТОВ «Фулкрам», ТОВ «Вінке Груп», ТОВ «Лімна-Груп», ТОВ «Детаск», ТОВ «Сортекс», ТОВ «Мората», ТОВ «Аркана Голд», ТОВ «Ерідан Груп компані», ТОВ «Торгова фірма «Долина Мрій», ТОВ «Ювас Рітейл Груп», ТОВ «Южспецтехтранс» підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а Позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28 березня 2019 року № 0015061409, № 00004211402, № 00004221402 та № 00004231402.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у ході перевірки використано інформацію баз даних ДФС, здійснено аналіз інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Єдиному реєстрі податкових накладних.

Здійснивши аналіз наданих до перевірки документів та інформації вищезазначених джерел встановлено нереальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами-покупцями:

- відповідно до аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено реалізацію придбаного товару, в тому числі контрагентам з ознаками фіктивності, та подальшу невідповідність задекларованого придбаного та реалізованого товару контрагентами-покупцями;

- встановлено відсутність виробничих і трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово- господарської діяльності, досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів при значних обсягах реалізації товарів;

- наявна інформація в «Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» ІС «Податковий блок» щодо опитування посадових осіб стосовно непричетності до ведення фінансово- господарської діяльності по наступним суб`єктам господарювання: ТОВ «Іміда Гранд», ТОВ «Голдфиш», ТОВ «Майкон Компані», ТОВ «Торгівельна компанія «Руно» ТОВ «Лімна-Груп», ТОВ «Сортекс», ТОВ «Торгова фірма «Долина Мрій»;

- в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у відкритому доступі, зареєстровано судові ухвали за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191, ст. 205 Кримінального кодексу України, по наступним суб`єктам господарювання: ТОВ «Торгує Україна», ТОВ «Ніко Гранд», ТОВ «Іміда Гранд, ТОВ «Голдфиш», ТОВ «Майкон Компані», ТОВ «Контур-5», ТОВ «Торгівельна Компанія «Руно», ТОВ «Боядера Компані», ПП «Кольчуга-С», ТОВ «Асолт Трейд», ТОВ «Діамант Опт Групп», ТОВ «Продмагторг», ТОВ «Хелоніда», ТОВ «Гудвіл Люкс Комплект», ТОВ «Трайфорд Гранд», ТОВ «ВКФ «Азовоптторг», ТОВ «Мелисандра», ТОВ «Денвіус», ТОВ «Метал-Союз», ТОВ «Тан-Ком», ТОВ «Зоря А», ТОВ «Ліберіум Корн», ТОВ «Торговий Дім АЕРО», ТОВ «Лізаторбуд», ТОВ «Нью Білдінг», ТОВ «Промвайт», ПП «Хелпнід», ПП «Асгард-Охорона», ТОВ «Трікон Компані», ТОВ «Фулкрам», ТОВ «Вінке Груп», ТОВ «Лімна-Груп», ТОВ «Детаск», ТОВ «Сортекс», ТОВ «Мората», ТОВ «Аркана Голд», ТОВ «Ерідан Груп Компані», ТОВ «Торгова фірма «Долина Мрій», відповідно до яких вищезазначені контрагенти-покупці належать до підприємств транзитно - конвертаційної групи, з ознаками «фіктивності» або створені (придбані) групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає в наданні товарів, робіт, послуг по мінімізації податкових зобов`язань реальному сектору економіки.

На підставі наведеного Відповідач вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідачем подано додаткові пояснення у справі, яких просить долучити додаткові пояснення до матеріалів справи, апеляційну скаргу ГУ ДПС у м Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року у справі № 640/12674/19 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Максі Фуд» відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Максі Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 25.02.2019 № 133/26-15-14-02-01/37269559, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Максі Фуд»:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 228 916,00 грн, у тому числі по періодах: за 2016 рік у розмірі 6 118 020,00 грн, за 2017 рік у розмірі 1 867 785,00 грн, за три квартали 2018 року у розмірі 1 243 111,00 грн, а також завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за три квартали 2018 року на 1 857 300,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 241 063,00 грн, у тому числі: за березень 2017 року на 439 536,00 грн, за червень 2017 року на 264 038,00 грн, за березень 2018 року на 340 535,00 грн, за квітень 2018 року на 193 319,00 грн, за травень 2018 року на 3 635,00 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2019 року:

1) № 0015061409, яким до ТОВ «Максі Фуд» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1 717 955,25 грн.

2) № 00004211402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 13 843 374,00 грн, з яких 9 228 916,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 4 614 458,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

3) № 00004221402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 857 300,00 грн.

4) № 00004231402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 861 595,00 грн, з яких 1 241 063,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 620 532,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між Позивачем та вказаними контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій за участю ТОВ «Компанія «Сфера комфорту» та його контрагентів - ТОВ «Торгус Україна», ТОВ «Ніко Гранд», ТОВ «Іміда Гранд», ТОВ «Голдфиш», ТОВ «Майкон Компані», ТОВ «Контур-5», ТОВ «Торгівельна компанія «Руно», ТОВ «Боядера Компані», ПП «Кольчуга-С», ТОВ «Асолт Трейд», ТОВ «Діамант ОПТ ГРУПП», ТОВ «Продмагторг», ТОВ «Хелоніда», ТОВ «Гудвіл Люкс Комплект», ТОВ «ЗЕД Меридіан», ТОВ «Трайфорд Гранд», ТОВ «ВКФ «Азовоптторг», ТОВ «Мелисандра», ТОВ «Денвіус», ТОВ «Метал-Союз», ТОВ «Тан-Ком», ТОВ «Зоря А», ТОВ «Ліберіум Корн», ТОВ «Торговий Дім «Аеро», ТОВ «Лізаторбуд», ТОВ «Нью Білдінг», ТОВ «Промвайт», ПП «Хелпнід» (ПП «Охорона Гуард»), ПП «Асгард-Охорона», ТОВ «Трікон Компані», ТОВ «Фулкрам», ТОВ «Вінке Груп», ТОВ «Лімна-Груп», ТОВ «Детаск», ТОВ «Сортекс», ТОВ «Мората», ТОВ «Аркана Голд», ТОВ «Ерідан Груп компані», ТОВ «Торгова фірма «Долина Мрій», ТОВ «Ювас Рітейл Груп», ТОВ «Южспецтехтранс».

Оцінюючи такі доводи контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Позивач здійснює такі види діяльності: код КВЕД 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); код КВЕД 46.34 Оптова торгівля напоями; код КВЕД 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Торгус Україна», ТОВ «Ніко Гранд», ТОВ «Іміда Гранд», ТОВ «Голдфиш», ТОВ «Майкон Компані», ТОВ «Контур-5», ТОВ «Торгівельна компанія «Руно», ТОВ «Боядера Компані», ПП «Кольчуга-С», ТОВ «Асолт Трейд», ТОВ «Діамант Опт Групп», ТОВ «Продмагторг», ТОВ «Хелоніда», ТОВ «Гудвіл Люкс Комплект», ТОВ «ЗЕД Меридіан», ТОВ «Трайфорд Гранд», ТОВ «ВКФ «Азовоптторг», ТОВ «Мелисандра», ТОВ «Денвіус», ТОВ «Метал-Союз», ТОВ «Тан-Ком», ТОВ «Зоря А», ТОВ «Ліберіум Корн», ТОВ «Торговий Дім «Аеро», ТОВ «Лізаторбуд», ТОВ «Нью Білдінг», ТОВ «Промвайт», ПП «Хелпнід» (ПП «Охорона Гуард»), ПП «Асгард-Охорона», ТОВ «Трікон Компані», ТОВ «Фулкрам» (Покупці) укладено договори поставки (т. 2 а.с. 59-122), за умовами яких Постачальник продає товари, надалі «Товар», в асортименті, кількості та за цінами, що вказуються в накладних, які заповнюються на підставі специфікації, підписаної Сторонами, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно з видатковими накладними протягом січня-липня, вересня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Торгус Україна» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 6 912 606,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 152 101,00 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом січня-березня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Ніко Гранд» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 6 912 606,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 152 101,00 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом січня-лютого 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Іміда Гранд» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 2 217 561,44 грн, у тому числі податок на додану вартість 365 119,67 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом січня-лютого 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Голдфиш» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 1 399 080,88 грн, у тому числі податок на додану вартість 233 180,15 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом січня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Майкон Компані» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 600 853,20 грн, у тому числі податок на додану вартість 100 142,20 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом листопада-грудня 2016 року, лютого-березня 2017 року, Позивачем поставлено ТОВ «Контур-5» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 4 237 083,50 грн, у тому числі податок на додану вартість 706 180,58 грн.

Згідно з видатковими накладними, у січні 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Торгівельна компанія «Руно» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 499 341,52 грн, у тому числі податок на додану вартість 83 223,59 грн.

Згідно з видатковими накладними у червні 2016 року, вересні-жовтні 2016 року Позивачем поставлено ТОВ «Боядера Компані» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 2 873 191,50 грн, у тому числі податок на додану вартість 478 865,25 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом листопада-грудня 2016 року, Позивачем поставлено ПП «Кольчуга-С» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 2 470 301,98 грн, у тому числі податок на додану вартість 411 717,00 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом березня-квітня 2018 року, Позивачем поставлено ТОВ «Асолт Трейд» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 2 204 003,70 грн, у тому числі податок на додану вартість 367 333,96 грн.

Згідно з видатковими накладними, у грудні 2017 року, січні-лютому 2018 року Позивачем поставлено ТОВ «Діамант ОПТ ГРУПП» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 2 311 146,94 грн, у тому числі податок на додану вартість 385 191,17 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом липня-серпня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Продмагторг» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 1 588 632,61 грн, у тому числі податок на додану вартість 264 772,10 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом липня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Хелоніда» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 1 521 996,36 грн, у тому числі податок на додану вартість 253 666,07 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом березня-листопада 2017 року, Позивачем поставлено ТОВ «Гудвіл Люкс Комплект» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 1 076 507,44 грн, у тому числі податок на додану вартість 179 417,89 грн.

Згідно з видатковими накладними у березні, травні 2017 року, Позивачем поставлено ТОВ «ЗЕД Меридіан» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 1 307 815,44 грн, у тому числі податок на додану вартість 217 969,24 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом вересня-жовтня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Трайфорд Гранд» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 1 123 107,15 грн, у тому числі податок на додану вартість 187 184,52 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом листопада-грудня 2017 року, січня-березня 2018 року, Позивачем поставлено ТОВ «ВКФ «Азовоптторг» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 1 303 843,18 грн, у тому числі податок на додану вартість 217 307,21 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом лютого 2018 року, Позивачем поставлено ТОВ «Мелисандра» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 997 536,38 грн, у тому числі податок на додану вартість 166 256,08 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом жовтня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Денвіус» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 951 757,65 грн, у тому числі податок на додану вартість 158 626,28 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом травня 2017 року, Позивачем поставлено ТОВ «Метал-Союз» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 950 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 158 333,34 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом квітня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Тан-Ком» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 800 992,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 133 498,67 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом грудня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Зоря А» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 508 453,95 грн, у тому числі податок на додану вартість 84 742,33 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом березня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Ліберіум Корн» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 600 780,96 грн, у тому числі податок на додану вартість 100 130,16 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом березня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Торговий Дім «Аеро» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 600 345,92 грн, у тому числі податок на додану вартість 100 057,66 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом лютого 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Лізаторбуд» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 600 289,36 грн, у тому числі податок на додану вартість 100 048,23 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом жовтня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Нью Білдінг» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 558 533,15 грн, у тому числі податок на додану вартість 93 088,87 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом грудня 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Промвайт» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 496 143,90 грн, у тому числі податок на додану вартість 82 690,65 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом квітня 2017 року, Позивачем поставлено ПП «Хелпнід» (ПП «Охорона Гуард») напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 405 206,86 грн, у тому числі податок на додану вартість 67 534,48 грн.

Згідно з видатковими накладними протягом серпня 2016 року, Позивачем поставлено ПП «Асгард-Охорона» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 345 784,59 грн, у тому числі податок на додану вартість 57 630,77 грн.

Згідно з видатковими накладними у червні 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Трікон Компані» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 316 692,22 грн, у тому числі податок на додану вартість 52 782,04 грн.

Згідно з видатковими накладними у квітні 2016 року, Позивачем поставлено ТОВ «Фулкрам» напій кавовий розчинний (3 в 1) «Петровська слобода» на загальну суму 199 803,36 грн, у тому числі податок на додану вартість 33 300,56 грн.

На підтвердження транспортування Товару, Позивачем надано копії товарно-транспортних накладних та договорів про надання експедиторських послуг.

Так, між Позивачем (Клієнт) та ТОВ «Вінке Груп», ТОВ «Лімна-Груп», ТОВ «Детаск», ТОВ «Сортекс», ТОВ «Мората», ТОВ «Аркана Голд», ТОВ «Ерідан Груп компані», ТОВ «Торгова фірма «Долина Мрій», ТОВ «Ювас Рітейл Груп», ТОВ «Южспецтехтранс» (Експедитори) укладено договори про надання експедиторських послуг (т. 2, а.с. 133-183) відповідно до якого Експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок Клієнта надати комплекс експедиторських послуг, пов`язаних з організацією супроводу вантажу.

Згідно з актами надання послуг, датованими березнем 2018 року, ТОВ «Вінке Груп» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 2 287 519,57 грн, у тому числі податок на додану вартість 381 253,27 грн.

Згідно з актами надання послуг, датованими травнем-червнем 2017 року, ТОВ «Лімна-Груп» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 1 395 503,67 грн, у тому числі податок на додану вартість 232 583,95 грн.

Згідно з актами надання послуг, датованими березнем 2016 року, ТОВ «Детаск» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 691 038,10 грн, у тому числі податок на додану вартість 115 173,02 грн.

Згідно з актами надання послуг, датованими березнем 2017 року, ТОВ «Сортекс» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 654 657,19 грн, у тому числі податок на додану вартість 109 109,53 грн.

Згідно з актами надання послуг, датованими березнем 2016 року, ТОВ «Мората» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 510 734,19 грн, у тому числі податок на додану вартість 85 122,37 грн.

Згідно з актами надання послуг, датованими квітнем 2016 року ТОВ «Аркана Голд» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 220 842,64 грн, у тому числі податок на додану вартість 36 807,11 грн.

Згідно з актом надання послуг від 14 квітня 2016 року ТОВ «Ерідан Груп компані» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 70 310,83 грн, у тому числі податок на додану вартість 11 718,47 грн.

Згідно з актами надання послуг, датованими січнем, березнем, липнем, жовтнем, 2016 року, січнем, травнем, серпнем 2017 року, липнем 2018 року, ТОВ «Торгова фірма «Долина Мрій» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 15 459,96 грн, у тому числі податок на додану вартість 2 576,66 грн.

Згідно з актами надання послуг, датованими березнем-квітнем 2017 року, ТОВ «Ювас Рітейл Груп» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 2 061 688,08 грн, у тому числі податок на додану вартість 343 614,68 грн.

Згідно з актами надання послуг, датованими березнем-травнем 2018 року, ТОВ «Южспецтехтранс» надало Позивачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 937 415,28 грн, у тому числі податок на додану вартість 156 235,88 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та встановлені судом першої інстанції відомості щодо операцій Позивача з його контрагентами, погоджується з висновками суду першої інстанції, та приходить до переконання щодо належного відображення останнім спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Торгус Україна», ТОВ «Ніко Гранд», ТОВ «Іміда Гранд», ТОВ «Голдфиш», ТОВ «Майкон Компані», ТОВ «Контур-5», ТОВ «Торгівельна компанія «Руно», ТОВ «Боядера Компані», ПП «Кольчуга-С», ТОВ «Асолт Трейд», ТОВ «Діамант ОПТ ГРУПП», ТОВ «Продмагторг», ТОВ «Хелоніда», ТОВ «Гудвіл Люкс Комплект», ТОВ «ЗЕД Меридіан», ТОВ «Трайфорд Гранд», ТОВ «ВКФ «Азовоптторг», ТОВ «Мелисандра», ТОВ «Денвіус», ТОВ «Метал-Союз», ТОВ «Тан-Ком», ТОВ «Зоря А», ТОВ «Ліберіум Корн», ТОВ «Торговий Дім «Аеро», ТОВ «Лізаторбуд», ТОВ «Нью Білдінг», ТОВ «Промвайт», ПП «Хелпнід» (ПП «Охорона Гуард»), ПП «Асгард-Охорона», ТОВ «Трікон Компані», ТОВ «Фулкрам», ТОВ «Вінке Груп», ТОВ «Лімна-Груп», ТОВ «Детаск», ТОВ «Сортекс», ТОВ «Мората», ТОВ «Аркана Голд», ТОВ «Ерідан Груп компані», ТОВ «Торгова фірма «Долина Мрій», ТОВ «Ювас Рітейл Груп», ТОВ «Южспецтехтранс» та що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.

Окрім того, під час апеляційного розгляду справи колегія суддів вказує на недопустимості притягнення до відповідальності платника податків з огляду на наявність сумнівів щодо фіктивності контрагентів такого платника.

Висновки Відповідача ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагентів Позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається також на те, що наявна інформація в «Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» ІС «Податковий блок» щодо опитування посадових осіб стосовно непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності по наступним суб`єктам господарювання: ТОВ «Іміда Гранд», ТОВ «Голдфиш», ТОВ «Майкон Компані», ТОВ «Торгівельна Компанія «Руно».

Крім того, наголошено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у відкритому доступі, зареєстровано судові ухвали за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191, ст. 205 Кримінального кодексу України, по наступним суб`єктам господарювання: ТОВ «Торгус Україна», ТОВ «Ніко Гранд», ТОВ «Іміда Гранд, ТОВ «Голдфиш», ТОВ «Майкон Компані», ТОВ «Контур-5», ТОВ «Торгівельна Компанія «Руно», ТОВ «Боядера Компані», ПП «Кольчуга-С», ТОВ «Асолт Трейд», ТОВ «Діамант Опт Групп», ТОВ «Продмагторг», ТОВ «Хелоніда», ТОВ «Гудвіл Люкс Комплект», ТОВ «Трайфорд Гранд», ТОВ «ВКФ «Азовоптторг», ТОВ «Мелисандра», ТОВ «Денвіус», ТОВ «Метал-Союз», ТОВ «Тан-Ком», ТОВ «Зоря А», ТОВ «Ліберіум Корн», ТОВ «Торговий Дім АЕРО», ТОВ «Лізаторбуд», ТОВ «Нью Білдінг», ТОВ «Промвайт», ПП «Хелпнід», ПП «Асгард-Охорона», ТОВ «Трікон Компані», ТОВ «Фулкрам», відповідно до яких вищезазначені контрагенти-покупці належать до підприємств транзитно-конвертаційної групи, з ознаками «фіктивності» або створені (придбані) групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає в наданні товарів, робіт, послуг по мінімізації податкових зобов`язань реальному сектору економіки.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 дійшла висновку, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності Позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

На думку Великої Палати Верховного Суду, вказані зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/18). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між Позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства чи походження товару під час його придбання, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ до податкового кредиту, з чим погоджується колегія суддів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотримання закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

Щодо посилання Відповідача в апеляційній скарзі на відсутність трудових ресурсів, власних та залучених основних засобів колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 доводи Відповідача щодо відсутності в контрагентів Позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим Відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з Позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки Позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається Відповідач.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Відповідач обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України, не виконав, безтоварність спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень не довів.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника отримати певний результат від здійснення господарської операції.

Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто Позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі № 803/1198/16 та від 05 жовтня 2022 року у справі № 826/9671/18.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які правомірно враховано на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між Позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 73 - 76 КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку та не знайшов порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово-господарських взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентами, з чим погоджується і колегія суддів.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Л.О. Костюк

О.М. Оксененко

Повний текст складено 11.12.2023 року.