Постанова

від 30.11.2023 по справі 379/1621/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Зінкін В.І.

Провадження №22-ц/824/10085/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського агропромислового підприємства «Колос», Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Київської області «Реєстраційне агентство», Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області та голови загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КПСП ім. Боженка від 27.03.2016 року ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним рішення Лісовицької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай та акту приймання передачі майна, скасування реєстрації прав власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання виділити та передати в рахунок вартості майнового паю частину нежитлового приміщення, визнання права спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сільськогосподарського агропромислового підприємства «Колос», комунального підприємства Кагарлицької районної ради Київської області «Реєстраційне агентство», Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області та голови загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КПСП ім. Боженка від 27.03.2016 року ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним рішення Лісовицької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай та акту приймання передачі майна, скасування реєстрації прав власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання виділити та передати в рахунок вартості майнового паю частину нежитлового приміщення, визнання права спільної часткової власності та просив про його задоволення,посилаючись на те, що є учасником спільної часткової власності майна, яке в незаконний спосіб отримало САПП «Колос», одноосібним засновником якого являється його директор ОСОБА_3 . Вищезазначене підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай серії КИ - XXII № 121319 , виданим Лісовицькою сільською радою на ім`я позивача, та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Директор САПП «Колос» у липні місяці 2017 року оформив право власності на ім`я САПП «Колос» на наступне майно: нежитлове приміщення пекарні, інвентаризаційний номер 38, залишкова балансова вартість - 34 655,00 грн., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля адмінприміщення, інвентаризаційний номер 39, залишкова балансова вартість - 41 024,00 грн., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; млин, інвентаризаційний номер 40, залишкова балансова вартість - 12797,00 грн., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Загальна вартість високоліквідного майна, яке було передане САПП «Колос», становить 88 476,00грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, підставою виникнення права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна послужили наступні правовстановлюючі документи: свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серія та номер: КИ-XXII № 121302, видане 06.07.2017року Лісовицькою сільською радою, Таращанського району Київської області; АКТ №1 приймання - передачі нерухомого майна від 27.03.2016 року.

Позивач вважає, що зазначені документи видані з порушенням чинного законодавства України, у зв`язку із чим вонипідлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Про загальні збори членів реорганізованого ПСП «Потоки», які нібито відбулися 27 березня 2016 року, на яких були прийняті рішення про виділення САПП «Колос» вищезазначеного нерухомого майна, позивач дізнався лише 11 вересня 2017 року із реєстраційної справи № 1299787432244, яка була надана Таращанською РДА Київської області на вимогу Таращанського районного суду. Про дату проведення і порядок денний загальних зборів від 27.03.2016року позивача не повідомляли, тому він в них участіне приймав. Таким чином,без участі позивача і його волі відбулося відчуження частокїхнього майна, які знаходяться в переданих до САПП «Колос» об`єктахнерухомості. Тим само були грубо порушені права позивача, як учасника спільної часткової власності.

Крім того при проведенні загальних зборів не було кворуму співвласників, який дає право проведення вищезазначених загальних зборів колишніх членів ПСП «Потоки». ПСП «Потоки» являється правонаступником реорганізованого КПСП ім. Боженка, членами якого були 650 осіб, що підтверджується витягом з архівного сектору Таращанської РДА Київської області від 07.09.2017 року списку членів КПСП ім. Боженка, а в зазначених зборах прийняли участь лише 153 учасника. Таким чином,оспорювані рішення загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27.03.2016 року, на виконання яких було передане конкретне майно згідно акту приймання - передачі №1 від 27.03.2017 року, який в свою чергу послужив підставою для реєстрації речового права на зазначені об`єкти нерухомості, були прийняті нелегітимними зборами (відсутній кворум) і з перевищенням повноважень - відчужили майно, яке їм не належало. Отже,був відсутній кворум дляпроведення загальних зборів, а прийняті зборамирішення являються недійсними. Крім того в п. 3.3 зазначеного протоколу за рішення про виділення ОСОБА_3 частки нерухомого майна: адмінприміщення, млину, пекарні, комори проголосував лише 101 учасник зборів. Проте у відповідності до глави 26 «Право спільної власності» ЦК України співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою, проте таке право має бути узгоджене з іншими співвласниками. Таким чином відсутня одностайність в прийнятті даного рішення. Аналогічно відсутня одностайність і в рішеннях, прийнятих спірними загальними зборами від 27 березня 2016 року, зазначених в п.п. 3.1; 3.2.

В наведеному протоколі зазначено, що присутнім на них був сільський голова селищ Потоки та Лісовичі Таращанського району Київської області - Дубровський М.О. У витягу з протоколу №1 загальних зборів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27 березня 2016 року уже зазначено, що ОСОБА_4 був обраним членом президії зазначених зборів. Незважаючи на те, що сільський голова являється учасником спільної часткової власності ПСП «Потоки»,про зазначені загальні збори, які нібито відбулися 27.03.2016року, він нічого не знав, участіу них не приймав, тавитяг з протоколу №1 не посвідчував. В цілому витяг з протоколу № 1 загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27.03.2016 року не відповідає оригіналу самого протоколу.

Позивач зазначив, що з незрозумілих підстав Лісовицька сільська рада своїм рішенням № 244-25-V-II від 06 липня 2017 року анулювала свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії КИ-ХХ 11 № 121282 від 10 квітня 2017 року, видане Лісовицькою сільською радою Таращанського району Київської області. Зазначеним рішенням було видано нове свідоцтво серії КИ - XXII № 121302 на ім`я АПП «Колос» на сумарну номінальну вартістьвикуплених майнових паїв 88 660,00 грн. В оспорюваному Свідоцтві про право власності на майновий пай серії КИ - XXII № 121302,виданому Лісовицькою сільською радою 06 липня 2017 на ім`я АПП «Колос», не зазначена загальна вартість майна майнового фонду підприємства. В графі Свідоцтва - «який має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства зазначено ПСП «Потоки», хоча в первісних сертифікатах, які скупив Відповідач, зазначено АПП «Колос». При цьому,підприємства з назвою АПП «Колос» в Таращанському районі не існує.

В матеріалах реєстраційної справи 1299787432244 щодо реєстрації нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_4 міститься акт №1 приймання - передачі нерухомого майна колишніх членів КСП ім. Боженка від 27.03.2016року, уякому зазначено, що майно яке являється предметом спору,передане головою зборів ОСОБА_2 . Із інформації,наданої Таращанською РДА Київської області від 04.09.2017 року, вбачається, що громадянка ОСОБА_2 працює у Таращанській районній державній адміністрації на посаді начальника відділу фінансово-господарського забезпечення - головного бухгалтера апарату райдержадміністрації з 26.05.2015 року.Тобто, відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2 являється державним службовцем та посадовою особою, і на неї поширюються вимоги законівУкраїни «Про запобігання корупції» та «Про Державну службу». Виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції під час проведення загальних зборів та при передачі спірного майна не будучи учасником спільної часткової власності, ОСОБА_2 вийшла за межі дозволеного, тим самим порушила вимоги зазначених законів та Конституцію України. В ст.19 Конституції України міститься прямий припис, що посадові особи органів виконавчої влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні загальні збори співвласників майнових паїв не уповноважували ОСОБА_2 на здійснення передачі нерухомого майна. Таким чином,Акт приймання - передачі об`єктів нерухомості був підписаний не уповноваженою особою з перевищенням нею повноважень, а тому являється недійсним.

Крім того,в матеріалах реєстраційної справи 1299787432244 міститься заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У графі: відомості про заявника зазначено прізвище ОСОБА_3 , а в графі підпис заявника міститься підпис іншої особи, що відрізняється від підпису, яка засвідчена приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області. Таким чином, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подана неуповноваженою особою,а тому позивач вважає, що наявні всі підстави для скасування державної реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна.

Враховуючи наведене, позивач просив суд: визнати рішення загальних зборів колишніх членів реорганізованого КПСП ім. Боженка, співвласників майнових паїв від 27 березня 2016 року недійсними;визнати недійсним рішення Лісовицької сільської ради від 06 липня 2017 року № 244-25-VII «Про видачу майнового свідоцтва на вартість викуплених майнових паїв»; визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія КК - XXII № 121302, видане Лісовицькою сільською радою 06 липня 2017 року;визнати недійсним Акт № 1 від 27.03.2017 року приймання - передачі майна; скасувати державну реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна - Адмінбудинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати САПП «Колос» код ЄДРПОУ 23578718, (балансоутримувача) виділити і передати в рахунок вартості майнового паю, що належить ОСОБА_5 , пропорційно його вартості, частину нежилого приміщення (Адмінбудинок А-2 - залишкова балансова вартість 41024 грн.), який розташований по АДРЕСА_4 ;визнати за ОСОБА_6 право спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення (Адмінбудинок А-2), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , пропорційно вартості його майнового паю.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 12.06.2018 року провадження по даній цивільній справі було зупинено до ухвалення вироку суду в кримінальному провадженні № 12017110290000430 від 09.11.2017 року або винесення ухвали про закриття даного кримінального провадження, які набрали законної сили (а.с.245-246 том 1).

05.11.2019 року до суду надійшло повідомлення начальника СВ Таращанського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області майора поліції Нагорного О.В. про те, що за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201710290000430 від 09.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, прийнято рішення про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України (а.с.5 том 2).

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 06.11.2019 року провадження по даній цивільній справі поновлено (а.с.6-7 том 2).

Рішенням Таращанського районногосудуКиївської області від10 березня 2023 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь сільськогосподарського агропромислового підприємства «Колос» витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. Також, просив стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що у судовому засіданні встановлено, що позивач про загальні збори членів реорганізованого ПСП «Потоки», які нібито відбулися 27 березня 2016 року, на яких було прийняті рішення про виділення САПП «Колос» нерухомого майна, дізнався лише 11 вересня 2017 року із реєстраційної справи № 1299787432244, яка була надана Таращанською РДА Київської області на вимогу Таращанського районного суду. Про дату проведення і порядок денний загальних зборів від 27.03.2016 року позивача не повідомляли, тому він в них не приймав участі. Без участі позивача і його волі відбулося відчуження часток їхнього майна, які знаходяться в переданих до САПП «Колос» об`єктів нерухомості. Таким чином, були грубо порушені права позивача, як учасника спільної часткової власності.

Крім того, не було кворуму співвласників, який дає право проведення самих вищезазначених загальних зборів колишніх членів ПСП «Потоки». ПСП «Потоки» являється правонаступником реорганізованого КПСП ім. Боженка, членами якого були 650 осіб, що підтверджується витягом з архівного сектору Таращанської РДА Київської області від 07.09.2017 року списку членів КПСП ім. Боженка, а в зазначених зборах прийняли участь лише 153 учасника.

Таким чином, оспорювані рішення загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27.03.2016 року, на виконання яких було передане конкретне майно згідно акту приймання - передачі №1 від 27.03.2017 року, який в свою чергу послужив підставою для реєстрації речового права на зазначені об`єкти нерухомості, були прийняті нелегітимними зборами (відсутній кворум) і з перевищенням повноважень - відчужили майно, яке їм не належало.

У зв`язку з цим, був відсутній кворум проведення загальних зборів, а прийняті ними рішення являються недійсними. Крім того в п. 3.3 зазначеного протоколу за рішення про виділення ОСОБА_3 частки нерухомого майна: адмінприміщення, млину, пекарні, комори проголосував лише 101 учасник зборів.

Із змісту протоколу та показів учасників процесу та свідків, допитаних у суді першої інстанції, вбачається, що одностайного рішення щодо виділу відповідачу майна в натурі не було, таким чином, суд першої інстанції неповно дослідив дані факти та обставини, чим допустив порушення норм матеріального права.

Також позивач у апеляційній скарзі послався на помилковість висновків суду в частині пред`явлення ним позовних вимог до неналежних відповідачів, оскільки, на його думку, визначений ним склад відповідачів є належним, зокрема, належним відповідачем є ОСОБА_2 , оскільки саме ОСОБА_2 зазначена у протоколі загальних зборів від 27 березня 2016 року, як голова зборів та саме вона підписала даний протокол. Натомість суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, лише обмежився загальним описом обставин справи, не виклавши у рішенні конкретного обґрунтування суб`єктного складу цивільних процесуальних правовідносин, при цьому не урахував, що про неналежного відповідача можна говорити тільки у тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Таращанської міської ради в особі Міського голови Михайла Кривошеєва, останній просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач САПП «Колос» в особі директора Балацького В.Д. проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просив рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості.

В судове засідання учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з`явились, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, колегія суддів, вирішуючи клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука С.М. про відкладення розгляду справи, вважає за необхідне відмовити у його задоволенні у зв`язку із ненаданням доказів на підтвердження поважності причин відкладення судового розгляду. Крім того, апеляційний суд зауважує, що представником позивача тричі поспіль заявлялись клопотання про відкладення судового розгляду без надання доказів поважності причин відкладення, що може свідчити про неналежне виконання стороною позивача своїх процесуальних обов`язків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29.01.2000року на загальних звітних зборах членів КПСП ім. Боженко, які відбулися 29 січня 2000 року, прийнято рішення: 1. Ліквідувати КПСП ім. Боженка; 2. До 01.02.2000 рокуреорганізувати колективне пайове сільськогосподарське підприємство; 3. Утворити на базі КПСП ім. Боженко приватне сільськогосподарське підприємство «Потоки» (а.с.25-30,том 1).

Відповідно до розпорядження Таращанської районної державної адміністрації від 06.01.2000 року № 02 «Про державну реєстрацію приватного сільськогосподарського підприємства «Потоки» та змінами до статуту приватного сільськогосподарського підприємства «Потоки», зареєстрованими розпорядженням голови Таращанської райдержадміністрації 06.04.2000року № 134, дане підприємство є зареєстрованим правонаступником усіх майнових прав і обов`язків КПСП ім. Боженко с. Потоки Таращанського району Київської області (а.с.172-173, том 1).

Рішеннями Таращанського районного суду Київської області від 05.04.2001 року витребувано з чужого незаконного володіння ПСП «Потоки» Таращанського району Київської області на користь фізичних осіб майнові паї (том 3, а.с.103 - 116).

Як вбачається з постанови державного виконавця ДВС Таращанського районного управління юстиції від 25.07.2001року на виконання 58 виконавчих листів, виданих Таращанським районним судом Київської області, постановлено передати АПП «Колос» с. Потоки в особі директора Балацького В.Д.: адмінприміщення, пекарня, котельня контори, млин вальцевий, пристрій млина, недобудоване складське приміщення (том 1,а.с.175).

У зв`язку з банкрутством ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2006року ліквідовано ПСП «Потоки» с. Потоки, як юридичну особу (а.с.174,том 1).

АПП «Колос» с. Потоки (код 23578718) придбано майнові паї членів сільськогосподарського підприємства на підставі договорів купівлі - продажу майнового паю,укладених:

1) 20.04.2007року з ОСОБА_7 , частка майна пайового фонду підприємства якої становить 4 068 грн. (а.с.96-97, том 1);

2) 10.11.2010року з ОСОБА_8 , частка майна пайового фонду підприємства якого становить 10 242 грн. (а.с.98-99,том 1);

3) 20.01.2014року з ОСОБА_9 , частка майна пайового фонду підприємства якої становить 7 640 гривень (а.с.100-101,том 1);

4) 12.12.2014року з ОСОБА_10 , частка майна пайового фонду підприємства якого становить 10 195 гривень (а.с.102-103,том 1);

5) 21.01.2015року з ОСОБА_11 , частка майна пайового фонду підприємства якої становить 5 455 гривень (а.с.104-105,том 1);

6) 20.11.2015року з ОСОБА_12 , частка майна пайового фонду підприємства якої становить 6 164 гривні (а.с.106-107,том 1);

7) 28.12.2015року з ОСОБА_13 , частка майна пайового фонду підприємства якої становить 5 001 грн. (а.с.108-109,том 1);

8) 28.12.2015року з ОСОБА_11 , частка майна пайового фонду підприємства якої становить 8 146 грн. (а.с.110-111,том 1);

9) 28.12.2015року з ОСОБА_14 , частка майна пайового фонду підприємства якої становить 7969 грн. (а.с.112-113, том 1);

10) 18.01.2015року з ОСОБА_15 , частка майна пайового фонду підприємства якої становить 5 079 грн. (а.с.114-115, том 1);

11) 18.01.2016року з ОСОБА_16 , частка майна пайового фонду підприємства якого становить 3 968 грн. (а.с.116-117,том 1);

12) 18.01.2016року з ОСОБА_17 , частка майна пайового фонду підприємства якого становить 6 446 грн. (а.с.118-119,том 1);

13) 24.11.2016року з ОСОБА_18 , частка майна пайового фонду підприємства якого становить 8 287,00 грн. (а.с.120-121, том 1).

10.04.2017 року Лісовицькою сільською радою видано АПП «Колос» свідоцтво серії КИ-ХХІІ №121282 про право власності на майновий пай пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства АПП «Колос». Частка АПП «Колос» визначена в розмірі 88 660,00 грн. (том 1,а.с.16).

Рішенням Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області від 06.07.2017року № 244/25-VII «Про видачу майнового свідоцтва на вартість викуплених майнових паїв» (а.с.15, том 1) анульовано єдине свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії КИ-ХХІІ №121282 від 10.04.2017 року (а.с.16,том 1) та видано АПП «Колос» в особі директора господарства ОСОБА_3 нове свідоцтво на сумарну номінальність вартістьвикуплених майнових паїв 88 660,00 гривень, вказавши в рядку «назва підприємства в т.ч. реорганізованого» ПСП «Потоки» (а.с.17,том 1).

На теперішній час Сільськогосподарському агропромисловому підприємству «Колос», яке зареєстроване 10.07.2017року,на праві власності належать об`єкти нерухомого майна, а саме:

1) за реєстраційним № 1299787432244 здійснено 10.07.2017року державну реєстрацію «Адмінбудинок», загальною площею 613,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 (зворотній бік а.с.10,том 1);

2) за реєстраційним № 1299764132244 здійснено 10.07.2017 рокудержавну реєстрацію «Пекарня», загальною площею 114 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.11, том 1);

3) за реєстраційним № 1299739732244 здійснено 10.07.2017року державну реєстрацію «Млин», загальною площею 268,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (зворотній бік а.с.11, том 1).

Підставою виникнення у Сільськогосподарського агропромислового підприємства «Колос», ЄДРПОУ 23578718, права власності на дані об`єкти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено:

- Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія КИ-ХХІІ № 121302, видане Лісовицькою сільською радою від 06.07.2017року, згідно якого АПП «Колос», код ЄДРПОУ 23578718, має право на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства ПСП «Потоки» с. Потоки Таращанського району Київської області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 29.01.2000 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 29.01.2000 рокуАПП «Колос» визначена в розмірі 88 660,00 гривень (а.с.17, 192 том 1);

- АКТ №1 приймання-передачі нерухомого майна колишніх членів КСП ім. Боженка від 27.03.2016 року,згідно якого загальні збори членів колишніх членів ПСП «Потоки», в особі голови зборів ОСОБА_2 , згідно протоколу засідання загальних зборів № 1 від 27 березня 2016 року передано, а САПП «Колос», в особі директора ОСОБА_3 прийнято нерухоме майно на загальну суму 88 476,00 грн., а саме: Пекарню вартістю 34 655 грн., Адмінприміщення вартістю 41 024 грн, Млин вартістю 12 797 грн. (а.с.190,том 1);

- Витяг з протоколу №1 Загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27 березня 2016 року «Про виділення нерухомого майна колишніх членів ПСП «Потоки» в натурі»,згідно якого на загальних зборах колишніх членів ПСП «Потоки» прийнято рішення виділити Сільськогосподарському агропромисловому підприємству «КОЛОС» нерухоме майно на загальну суму 88 476,00 грн., а саме: Пекарню вартістю 34 655 грн. за адресою: АДРЕСА_4 ; Адмінприміщення вартістю 41 024 грн. за адресою: АДРЕСА_4 ;Млин вартістю 12 797 грн. за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.189,том 1).

Із копії протоколу № 1 загальних зборів колишніх членів реорганізованого КПСП ім. Боженка (правонаступник ПСП «Потоки») співвласників майнових паїв від 27 березня 2016 року вбачається, що на даному засіданні було прийнято рішення про виділення частки нерухомого майна у натурі із спільного майна реорганізованого КПСП ім. Боженка:

3.1. ОСОБА_19 кормоцех на суму 57100,00 грн.;

3.2. ОСОБА_20 будинок штучного осіменіння на суму 7 179,30 грн.;

3.3. ОСОБА_3 на загальну суму 178476,00 грн., а саме: адмінприміщення - 41024,00 грн, млин - 12797, 00 грн., пекарня - 34 655,00 грн., комора - 90 000,00 грн. (а.с.201, том 1).

25 жовтня 2017 року Лісовицькою сільською радою позивачу ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія КИ-ХХІІ № 121319. Згідно свідоцтва ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства АПП «Колос» с. Потоки Таращанського району відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 19.02.1994 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 15.04.2001року становить 236 611 гривень, частка позивача визначена у розмірі 3942,00 грн. (а.с.14, том 1).

Підставою виникнення у позивача права на майновий пай є договір дарування майнового паю, укладений 19.10.2017року між ОСОБА_21 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1347. Згідно даного договору дарування майновий пай належав ОСОБА_21 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії КИ-ХХІІ № 2117074, виданого Лісовицькою сільською радою Таращанського району Київської області 11.02.2002 року, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 19.02.2001 року (а.с.165, том 1).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту слід враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм з урахуванням принципу розумності свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2009 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації).

Пунктом 9 Порядку передбачалося, що виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно з пунктом 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників. Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).

Порядком (пункти 15, 16) також передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 було затверджене Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (далі - Типове положення).

У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (підпункт 10 пункту 4 Типового положення).

Згідно з пунктом 10 Порядку з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.

Таким чином, співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.

Свідоцтво про право власності на майновий пай, що міститься в матеріалах справи (а.с.14, том 1), містить визначену частку майна пайового фонду підприємства ОСОБА_1 в розмірі 3 942,00 гривень та не містить жодних відміток про виділення в натурі індивідуально чи на праві спільної часткової власності будь-якого конкретного майна, як індивідуального визначеного об`єкта.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62 (62/2001) «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» забезпечено вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

Частиною другою статті 718 ЦК України передбачено, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

У пункті 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення передбачено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (пункт 14 Порядку).

Отже, вищевказані норми передбачають можливість укладати договори дарування майнового паю й, відповідно, за поданням особою відповідних документів орган місцевого самоврядування після їх отримання має видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 19.10.2017 року набув у власність майновий пай з визначеною часткою в загальному пайовому фонді підприємства в розмірі 3945,00 грн. на підставі договору дарування, укладеного у письмовій формі та посвідченого нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (частини перша та друга статті 362 ЦК України).

У статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.

За змістом статті 9 вказаного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід з цих підприємств із майновими паями передбачений і Указом Президента України від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

Рішенням загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» виділено САПП «КОЛОС» нерухоме майно на загальну суму 88 476, 00 грн., а саме: Пекарню вартістю 34 655 грн.; Адмінприміщення вартістю 41 024 грн., Млин вартістю 12797 грн., Комору вартістю 90 000,00 грн. Зазначене майно, окрім комори, було передано відповідачу САПП «Колос» з пайового фонду КСП «ім. Боженко» за актом приймання-передачі від 27.03.2016 року.

Як зазначав Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 140/640/16-ц, «стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, тому суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.»

У матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем права власності на частину об`єкта нерухомого майна «Адмінбудинок» у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 2-236/07 (провадження № 61-15534св20) вказано, що «у статті 10 Закону України «Про об`єднання громадян» зазначено, що об`єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо). Створення і легалізація спілок об`єднань громадян, порядок їх діяльності та ліквідації здійснюються відповідно до цього Закону. Об`єднання громадян діє на основі статуту або положення (стаття 13 Закону України «Про об`єднання громадян»). Відповідно до змісту статей 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. За загальним правилом право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України). Майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, а тому його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 133/2267/18 (провадження № 61-20137св19) вказано, що «підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників. Отже, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відноситься до виключної компетенції зборі співвласників».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 310/7483/18 (провадження № 61-15183св19) зазначено, що «у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року в справі № 125/1545/16-ц (провадження № 61-20164св19) вказано, що «до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна, а тому і положення статті 362 ЦК України на них не поширюються. Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про відмову у позові, оскільки до виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю. Право на майновий пай виникає у члена КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до укладення договорів купівлі-продажу із ОСОБА_4 були власниками майнового паю, засвідченого відповідним документом, - свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП ім. Щорса с. Гайове ТОВ «Лан» с. Гайове», не пов`язаного з виділеним у натурі майном, підстав вважати що вони є співвласниками частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства немає. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/9325/17 (провадження № 61-9781св19), від 05 вересня 2018 року у справі № 700/474/15-ц (провадження № 61-10699св18), від 11 серпня 2018 року у справі № 189/1966/15-ц (провадження № 61-32439св18), від 28 лютого 2018 року у справі № 368/2048/15-ц (провадження № 61-5700св 18)». У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що член КСП «Зоря» ОСОБА_2 відчужив ТОВ Агрофірма «Нива-Плюс» свій пай члена колективного сільськогосподарського підприємства за майновими сертифікатами. Свідоцтва про право власності на майновий пай ОСОБА_2 не містять жодних відміток про належність йому на праві власності будь-якого конкретного майна як індивідуально визначеного об`єкта. Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суди встановили, що позивачем не надані докази на підтвердження того, що оспорюваний ним договір купівлі-продажу стосується майна, яке належить йому на праві власності або на яке він отримав свідоцтво про право на майновий пай. Позивачем не доведено, що на час укладення оспорюваного договору, КСП не розрахувалося з ним за майновими паями, не зазначено, що на час укладення договору існували будь-які позови або претензії членів КСП щодо розпорядження їх майновими правами. Позивачем не надано суду і не наведено в позові жодних належних і допустимих доказів на підтвердження недійсності оспорюваного ним правочину. За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 567/862/19 (провадження № 61-9138св20) вказано, що «підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників. Разом із тим, вказані норми, як і норми ЦК України, на які послались суди попередніх інстанцій, не вимагають згоди інших співвласників майнових паїв на укладення договору дарування майнового паю, оскільки до виділення майна в натурі особі на наявні у нього свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) у передбаченому законом порядку конкретного майна він та інші члени колективного сільськогосподарського підприємства є співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна».

З матеріалів справи вбачається, що позивачемсуду не надано доказів звернення дарувальника його паю із відповідною заявою до загальних зборів співвласників та самого факту виділення загальними зборами в натурі майнового паю у вигляді частини нежитлового приміщення «Адмінбудинок».

Натомість позивач ОСОБА_1 є співвласником майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства та його частка визначена у розмірі 3 942 грн., і в натурі не виділялась, відтак правильним є висновок суду про те, що він не є співвласником конкретного майна, а саме частини «Адмінбудинку», право власності на яке просить визнати у судовому порядку.

При розгляді позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 праваспільної часткової власності на частину нежитлового приміщення (Адмінбудинок А-2), суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено лише власником майна.

Позивач не є власником частини нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки відповідно до майнового сертифікату серії КИ-ХХІІ №121319 від 25.10.2017року має право на майновий пай, який визначений у грошовому еквіваленті - 3 942,00 грн.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила, лише власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Правочин щодо виділення майнових паїв в натурі САПП «Колос», оформлений актом №1 приймання-передачі нерухомого майна колишніх членів КСП ім. Боженка від 27.03.2016 року, вчинений на підставі рішення загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27.03.2016року.

Оскільки позивач не був членом КСП ім. Боженка, а набув майновий пайна суму 3 942,00 грн. на підставі договору дарування від20.10.2017 року, тобтонабув статус власника майнових паїв лише 20.10.2017 року, після проведення 27.03.2016 року загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки», на яких вирішувались питання про передачу у власність САПП «Колос» об`єктів майнових паїв у селі Потоки Таращанського району Київської області, відповідно,позивача не було включено до списку осіб, які мають право на майновий пай.

Таким чином, підстави для визнання недійсними рішення загальних зборів та акта приймання-передачі майна від 27.03.2016року відсутні, оскільки права позивача на майновий пай, власником якого він став після прийняття рішення загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки», зазначеними рішенням та актом не порушено.

Вимоги позивача про визнання недійсними рішення Лісовицької сільської ради від 06.07.2017року, свідоцтва про право власності на майновий пай серії КК-ХХІ № 121302 від 06.07.2017року та скасування записів про державну реєстрацію права власності є похідними від вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів таакту приймання-передачі майна, відтак обґрунтовано залишені судом без задоволення також.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки, позивач не надав суду доказів набуття ним на час проведення 27.03.2016 рокузагальних зборів права на майновий пай, а також доказів передачі йому спірної будівлі «Адмінбудинок» в натурі та оформлення ним права власності на спірне майно у встановленому законом порядку, відтакне довів порушення своїх прав, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення позову і в частині визнання за ним права власності на частину вищевказаної будівлі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, та з урахуванням недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення за наслідками розгляду даної категорії справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: