Постанова

від 08.04.2024 по справі 379/1621/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 379/1621/17

провадження № 61-239св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сільськогосподарське агропромислове підприємство «Колос», Комунальне підприємство Кагарлицької районної ради Київської області «Реєстраційне агентство», Таращанська міська рада Білоцерківського району Київської області, голова загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КПСП ім. Боженка Степаненко Лариса Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поліщук Сергій Миколайович,на рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року у складі судді Зінкіна В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського агропромислового підприємства «Колос» (далі - САПП «Колос»), Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Київської області «Реєстраційне агентство» (далі - КП «Реєстраційне агентство»), Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області та голови загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КПСП ім. Боженка від 27 березня 2016 року Степаненко Л. В. про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним рішення Лісовицької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай та акта приймання-передачі майна, скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання виділити та передати в рахунок вартості майнового паю частину нежитлового приміщення, визнання права спільної часткової власності.

Позов обґрунтовано тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай, серія КИ-XXII, № НОМЕР_1, виданим Лісовицькою сільською радою, він є учасником спільної часткової власності майна реорганізованого Приватного сільськогосподарського підприємства «Потоки» (далі - ПСП «Потоки»), зокрема: нежитлового приміщення пекарні, інвентаризаційний номер 38, залишкова балансова вартість - 34 655,00 грн, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі адмінприміщення, інвентаризаційний номер 39, залишкова балансова вартість - 41 024,00 грн, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; млина, інвентаризаційний номер 40, залишкова балансова вартість - 12 797,00 грн, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Загальна вартість високоліквідного майна, яке було передане САПП «Колос», становить 88 476,00 грн.

За результатом проведення 27 березня 2016 року загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» САПП «Колос» набуло вказане майно на підставі: свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серія КИ-XXII, № 121302, виданого 06 липня 2017 року Лісовицькою сільською радою Таращанського району Київської області; акта №1 приймання-передачі нерухомого майна від 27 березня 2016 року.

Вважає, що зазначені документи видані з порушенням чинного законодавства України, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню.

Про дату проведення і порядок денний загальних зборів від 27 березня 2016 року його не повідомлено, участі в цих зборах він не приймав.

Таким чином, без участі позивача і його волі відбулося відчуження частки його майна, яке знаходиться в переданих до САПП «Колос» об`єктах нерухомості.

На загальних зборах не було кворуму співвласників - колишніх членів ПСП «Потоки» (650 осіб), в зазначених зборах прийняли участь лише 153 учасника. За рішення про виділення одноосібному засновнику САПП «Колос» ОСОБА_3 частки нерухомого майна: адмінприміщення, млину, пекарні, комори проголосував лише 101 учасник зборів.

Рішенням Лісовицької сільської ради від 06 липня 2017 року № 244-25-V-II вирішено видати на ім`я АПП «Колос» свідоцтво, серія КИ - XXII, № 121302, на загальну номінальну вартість викуплених майнових паїв 88 660,00 грн. Натомість у оспорюваному свідоцтві про право власності на майновий пай (серія КИ - XXII, № 121302) не зазначено загальну вартість майна майнового фонду підприємства, а суб`єктом, який має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства зазначено ПСП «Потоки», хоча в первісних сертифікатах, які скупив відповідач, зазначено АПП «Колос».

Спірне майно передане САПП «Колос» головою зборів Степаненко Л. В. , яка обіймає посаду начальника відділу фінансово-господарського забезпечення - головного бухгалтера апарату Таращанської районній державній адміністрації (далі - Таращанської РДА).

Оскільки Степаненко Л. В. є державним службовцем та посадовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції під час проведення загальних зборів та при передачі спірного майна, не будучи учасником спільної часткової власності, вона порушила вимоги Конституції України, Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того загальні збори співвласників майнових паїв не уповноважували Степаненко Л. В. на здійснення передачі нерухомого майна.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного майна подана неуповноваженою особою.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати рішення загальних зборів колишніх членів реорганізованого КПСП ім. Боженка, співвласників майнових паїв від 27 березня 2016 року недійсними;

- визнати недійсним рішення Лісовицької сільської ради від 06 липня 2017 року № 244-25-VII «Про видачу майнового свідоцтва на вартість викуплених майнових паїв»;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія КК - XXII, № 121302, видане Лісовицькою сільською радою 06 липня 2017 року;

- визнати недійсним акт приймання-передачі майна від 27 березня 2017 року № 1;

- скасувати державну реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна - адмінбудинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати САПП «Колос» виділити і передати в рахунок вартості майнового паю, що належить ОСОБА_1 , пропорційно його вартості, частину нежилого приміщення (адмінбудинок А-2 - залишкова балансова вартість 41 024 грн), який розташований на АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення (адмінбудинок А-2), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , пропорційно вартості його майнового паю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.

19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 набув у власність майновий пай з визначеною часткою в загальному пайовому фонді підприємства в розмірі 3 945,00 грн на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_4 у письмовій формі та посвідченого нотаріально.

Після укладення договору дарування майнового паю за поданням особою відповідних документів орган місцевого самоврядування має видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай.

Свідоцтво про право власності позивача на майновий пай не містить відміток про виділення в натурі індивідуально чи на праві спільної часткової власності будь-якого конкретного майна, як індивідуального визначеного об`єкта.

Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв.

Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено лише власником майна.

Рішенням загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» виділено САПП «Колос» нерухоме майно на загальну суму 88 476, 00 грн, а саме: пекарню, адмінприміщення, млин, комору. У матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем права власності на частину об`єкта нерухомого майна у встановленому законом порядку, як і докази звернення дарувальника його паю із відповідною заявою до загальних зборів співвласників, з огляду на що позивач не є співвласником конкретного майна, право власності на яке просить визнати у судовому порядку.

Крім того, позивач не був членом КСП ім. Боженка, а набув майновий пай на суму 3 942,00 грн на підставі договору дарування від 20 жовтня 2017 року, тобто після проведення 27 березня 2016 року загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки», на яких вирішувались питання про передачу у власність САПП «Колос» об`єктів майнових паїв.

Підстави для визнання недійсними рішення загальних зборів та акта приймання-передачі майна від 27 березня 2016 року за позовом ОСОБА_1 відсутні, оскільки права позивача на майновий пай, власником якого він став після прийняття рішення загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки», зазначеними рішенням та актом не порушено.

Вимоги позивача про визнання недійсними рішення Лісовицької сільської ради від 06 липня 2017 року, свідоцтва про право власності на майновий пай, серія КК-ХХІ, № 121302, від 06 липня 2017 року та скасування записів про державну реєстрацію права власності є похідними від вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів та акта приймання-передачі майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

30 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку від імені ОСОБА_1 - адвокат Поліщук С. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц, від 14 листопада 2019 року у справі № 207/2364/2012, від 28 жовтня 2019 року у справі № 148/722/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин та неправильно застосували норми матеріального права, які їх регулюють.

Проведенням 27 березня 2016 року загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» грубо порушені права позивача, як учасника спільної часткової власності, оскільки він не брав участі у вказаних зборах.

Крім того, на вказаних зборах були присутні 153 з 650 учасників - колишніх членів КПСП ім. Боженка, правонаступником якого було реорганізоване ПСП «Потоки». Відсутність кворуму співвласників унеможливлювало проведення зазначених загальних зборів колишніх членів ПСП «Потоки». Одностайного рішення щодо виділу відповідачу майна в натурі не було

З огляду на це, оспорювані рішення загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27 березня 2016 року та виданий на їх підставі акт приймання-передачі № 1 від 27 березня 2017 року, прийняті нелегітимними зборами, а тому є недійсними.

Висновки судів попередніх інстанцій про пред`явлення позову до неналежних відповідачів не мотивовані належним чином.

Також суди не зазначили жодних мотивів відхилення доводів позивача щодо недійсності рішення загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27 березня 2016 року та акта приймання-передачі № 1 від 27 березня 2017 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2024 року, Таращанська міська рада заперечує проти доводів ОСОБА_1 , просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив Таращанської міської ради мотивовано тим, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до переліку осіб, які є громадянами співвласниками реорганізованого КПСП ім. Боженка с. Потоки. ОСОБА_1 не зазначив учасниками справи інших співвласників пайового фонду указаного підприємства. Зверненню до суду мало передувати вирішення спірних питань загальними зборами.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2024 року, САПП «Колос» заперечує проти доводів ОСОБА_1 , просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив САПП «Колос» мотивовано тим, що рішенням загальних зборів від 27 березня 2016 року не порушені права та інтереси ОСОБА_1 на майновий пай, оскільки на момент прийняття вказаного рішення жодних прав на майновий пай ОСОБА_1 не набув, не мав жодного відношення до переліку осіб, які є співвласниками реорганізованого КПСП ім. Боженка с. Потоки.

Позивач не зазначив відповідачами інших співвласників пайового фонду, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким указаним рішенням загальних зборів виділено майно реорганізованого КПСП ім. Боженка.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З січня 2000 року ПСП «Потоки» є зареєстрованим у встановленому законом порядку правонаступником усіх майнових прав і обов`язків реорганізованого КПСП ім. Боженко с. Потоки Таращанського району Київської області (а. с. 25-30, 172-173, т. 1).

Рішеннями Таращанського районного суду Київської області від 05 квітня 2001 року витребувано з чужого незаконного володіння ПСП «Потоки» на користь фізичних осіб майнові паї (а. с. 103-116, т. 3).

За змістом постанови державного виконавця державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції від 25 липня 2001 року на виконання 58 виконавчих листів, виданих Таращанським районним судом Київської області, постановлено передати АПП «Колос» с. Потоки в особі директора ОСОБА_3 : адмінприміщення, пекарню, котельню контори, млин вальцевий, пристрій млина, недобудоване складське приміщення (а. с. 175, т. 1).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21 червня 2006 року ПСП «Потоки» с. Потоки як юридичну особу ліквідовано у зв`язку з банкрутством (а. с. 174, т. 1).

АПП «Колос» с. Потоки набуло майнові паї членів сільськогосподарського підприємства на підставі договорів купівлі-продажу майнового паю, укладених:

1) 20 квітня 2007 року з ОСОБА_7 , частка майна пайового фонду підприємства становить 4 068 грн (а. с. 96-97, т. 1);

2) 10 листопада 2010 року з ОСОБА_8 , частка майна пайового фонду підприємства - 10 242 грн (а. с. 98-99, т. 1);

3) 20 січня 2014 року з ОСОБА_9 , частка майна пайового фонду підприємства - 7 640 грн (а. с. 100-101, т. 1);

4) 12 грудня 2014 року з ОСОБА_10 , частка майна пайового фонду підприємства - 10 195 грн (а. с. 102-103, т. 1);

5) 21 січня 2015 року з ОСОБА_11 , частка майна пайового фонду підприємства - 5 455 грн (а. с. 104-105, т. 1);

6) 20 листопада 2015 року з ОСОБА_12 , частка майна пайового фонду підприємства - 6 164 грн (а. с. 106-107, т. 1);

7) 28 грудня 2015 року з ОСОБА_13 , частка майна пайового фонду підприємства - 5 001 грн (а. с. 108-109, т. 1);

8) 28 грудня 2015 року з ОСОБА_11 , частка майна пайового фонду підприємства - 8 146 грн (а. с. 110-111, т. 1);

9) 28 грудня 2015 року з ОСОБА_14 , частка майна пайового фонду підприємства - 7 969 грн (а. с. 112-113, т. 1);

10) 18 січня 2015 року з ОСОБА_15 , частка майна пайового фонду підприємства - 5 079 грн (а. с. 114-115, т. 1);

11) 18 січня 2016 року з ОСОБА_16 , частка майна пайового фонду підприємства - 3 968 грн (а. с. 116-117, т. 1);

12) 18 січня 2016 року з ОСОБА_17 , частка майна пайового фонду підприємства - 6 446 грн (а. с. 118-119, т. 1);

13) 24 листопада 2016 року з ОСОБА_18 , частка майна пайового фонду підприємства - 8 287 грн (а. с. 120-121, т. 1).

10 квітня 2017 року Лісовицькою сільською радою видано АПП «Колос» свідоцтво, серія КИ-ХХІІ, № 121282, про право власності на майновий пай пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства АПП «Колос». Частка АПП «Колос» визначена в розмірі 88 660 грн (а. с. 16, а. с. 16).

Рішенням Лісовицької сільської ради від 06 липня 2017 року № 244/25-VII «Про видачу майнового свідоцтва на вартість викуплених майнових паїв» (а. с. 15, т. 1) анульовано єдине свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 10 квітня 2017 року, серія КИ-ХХІІ, № 121282 (а. с. 16, т. 1) та видано АПП «Колос» в особі директора господарства ОСОБА_3 нове свідоцтво на сумарну номінальність вартість викуплених майнових паїв 88 660 грн, зазначивши в рядку «назва підприємства в т.ч. реорганізованого» ПСП «Потоки» (а. с. 17, т. 1).

САПП «Колос», яке зареєстроване 10 липня 2017 року, є власником об`єктів нерухомого майна, зареєстрованих 10 липня 2017 року:

1) за реєстраційним № 1299787432244: адмінприміщення, загальною площею 613,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 10, т 1, зворот);

2) за реєстраційним № 1299764132244: пекарня, загальною площею 114 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11, т. 1);

3) за реєстраційним № 1299739732244: млин, загальною площею 268,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 11, т 1, зворот).

Підставою виникнення у САПП «Колос» права власності на вказані об`єкти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено:

- свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серія КИ-ХХІІ, № 121302, видане Лісовицькою сільською радою від 06 липня 2017 року, згідно з яким АПП «Колос», має право на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства ПСП «Потоки» с. Потоки відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 29 січня 2000 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 29 січня 2000 року АПП «Колос» визначена в розмірі 88 660,00 грн (а. с. 17, 192 т. 1);

- акт № 1 приймання-передачі нерухомого майна колишніх членів КСП ім. Боженка від 27 березня 2016 року, згідно з яким загальні збори членів колишніх членів ПСП «Потоки», в особі голови зборів Степаненко Л. В. , згідно з протоколом засідання загальних зборів № 1 від 27 березня 2016 року передано, а САПП «Колос», в особі директора ОСОБА_3 прийнято нерухоме майно на загальну суму 88 476,00 грн, а саме: пекарню вартістю 34 655 грн, адмінприміщення вартістю 41 024 грн, млин вартістю 12 797 грн (а. с. 190, т. 1);

- витяг з протоколу № 1 загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27 березня 2016 року «Про виділення нерухомого майна колишніх членів ПСП «Потоки» в натурі», згідно з яким на загальних зборах колишніх членів ПСП «Потоки» прийнято рішення виділити САПП «Колос» нерухоме майно на загальну суму 88 476,00 грн: пекарню, адмінприміщення, млин (а. с. 189, т. 1).

Із копії протоколу № 1 загальних зборів колишніх членів реорганізованого КПСП ім. Боженка (правонаступник ПСП «Потоки») співвласників майнових паїв від 27 березня 2016 року вбачається, що на засіданні було прийнято рішення про виділення частки нерухомого майна у натурі із спільного майна реорганізованого КПСП ім. Боженка:

3.1. ОСОБА_5 - кормоцех на суму 57 100,00 грн;

3.2. ОСОБА_6 - приміщення на суму 7 179,30 грн;

3.3. ОСОБА_3 : адмінприміщення, млин, пекарня, комора, на загальну суму 178 476,00 грн, (а. с. 201, т. 1).

25 жовтня 2017 року Лісовицькою сільською радою ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія КИ-ХХІІ, № НОМЕР_1. Згідно зі свідоцтвом ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства АПП «Колос» с. Потоки відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 19 лютого 1994 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 15 квітня 2001 року становить 236 611 грн, частка ОСОБА_1 визначена у розмірі 3 942 грн (а. с. 14, т. 1).

Підставою виникнення у позивача права на майновий пай є договір дарування майнового паю, укладений 19 жовтня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В. Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1347.

Згідно з цим договором дарування майновий пай належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія КИ-ХХІІ № 2117074, виданого Лісовицькою сільською радою 11 лютого 2002 року, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 19 лютого 2001 року (а. с. 165, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Правове регулювання спірних відносин

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Необхідність визнання недійсним рішення загальних зборів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27 березня 2016 року та виданих за наслідками прийняття указаного рішення правоустановчих документів, а також скасування проведеної на підставі цих документів державної реєстрації права власності за САПП «Колос» на спірні об`єкти нерухомого майна, позивач обґрунтовував порушенням своїх прав як учасника спільної часткової власності реорганізованого ПСП «Потоки».

Указаним рішенням загальних зборів вирішено питання про виділення колишнім членам реорганізованого КПСП ім. Боженка (правонаступник ПСП «Потоки») - співвласникам майнових паїв, частки нерухомого майна у натурі із спільного майна реорганізованого підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість зазначених вимог ОСОБА_1 .

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2009 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації).

У статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.

За змістом статті 9 вказаного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід з цих підприємств із майновими паями передбачений і Указом Президента України від 03 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

Відповідно до пункту 9 Порядку виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).

За змістом пунктів 15, 16 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 10 Порядку з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62 (62/2001) «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» забезпечено вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

Частиною другою статті 718 ЦК України передбачено, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 567/862/19 (провадження № 61-9138св20) вказано, що норми ЦК України не вимагають згоди інших співвласників майнових паїв на укладення договору дарування майнового паю, оскільки до виділення майна в натурі особі на наявні у нього свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) у передбаченому законом порядку конкретного майна він та інші члени колективного сільськогосподарського підприємства є співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна».

19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 набув у власність майновий пай з визначеною часткою в загальному пайовому фонді підприємства в розмірі 3 945,00 грн на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_4 у письмовій формі та посвідченого нотаріально.

Встановлено, що правочин щодо виділення майнових паїв в натурі САПП «Колос» у вигляді нерухоме майна: пекарні, адмінприміщення, млина, комори, оформлений актом № 1 приймання-передачі нерухомого майна колишніх членів КСП ім. Боженка від 27 березня 2016 року лише щодо пекарні, адмінприміщення та млина, вчинений на підставі рішення загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» від 27 березня 2016 року.

У матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем права власності на частину об`єкта нерухомого майна адмінбудинку у встановленому законом порядку.

Також ОСОБА_1 не надав доказів звернення дарувальника його паю із відповідною заявою до загальних зборів співвласників та самого факту виділення загальними зборами в натурі майнового паю у вигляді частини нежитлового приміщення адмінбудинку.

Оскільки ОСОБА_1 не був членом КСП ім. Боженка, а набув майновий пай на суму 3 942,00 грн. на підставі договору дарування від 20 жовтня 2017 року, тобто набув статус власника майнових паїв після проведення 27 березня 2016 року загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки», на яких вирішувались питання про передачу у власність членам реорганізованого КСП об`єктів майнових паїв, відповідно, ОСОБА_1 не було включено до списку осіб, які мають право на майновий пай.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивач не надав суду доказів набуття ним на час проведення 27 березня 2016 року загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки» права на майновий пай. Отже, права позивача на майновий пай, власником якого він став після прийняття рішення загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки», зазначеними рішенням та актом не порушено.

З огляду на це, висновки судів про недоведення позивачем порушення його прав оспорюваним рішенням загальних зборів та виданих на його підставі документів, є правильними, підстави для визнання недійсними рішення загальних зборів та акта приймання-передачі майна від 27 березня 2016 року відсутні.

Вимоги позивача про визнання недійсними рішення Лісовицької сільської ради від 06 липня 2017 року, свідоцтва про право власності на майновий пай, серія КК-ХХІ, № 121302, від 06 липня 2017 року та скасування записів про державну реєстрацію права власності є похідними від вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів та акта приймання-передачі майна, тому за відсутності підстав для задоволення первісної вимоги у похідних вимогах правильно відмовлено позивачу без їх вирішення по суті.

Зазначене спростовує відповідні доводи касаційної скарги про немотивованість висновків судів щодо відмови у задоволенні цих вимог.

Щодо вимог позивача про зобов`язання виділити та передати в рахунок вартості майнового паю частину нежитлового приміщення та визнання права спільної часткової власності

Згідно з пунктом 3 Типового положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 (далі - Типове положення), зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (підпункт 10 пункту 4 Типового положення).

Згідно з пунктом 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників. Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 133/2267/18 (провадження № 61-20137св19) вказано, що підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників. Отже, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відноситься до виключної компетенції зборі співвласників.

Таким чином, співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.

ОСОБА_1 є співвласником майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства та його частка визначена у розмірі 3 942 грн, і в натурі не виділялась.

З огляду на це, зверненню позивача до суду з вимогою про виділення в рахунок вартості майнового паю частину нежитлового приміщення мало передувати вирішення указаного питання відповідною комісією на загальних зборах членів реорганізованого КСП.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 310/7483/18 (провадження № 61-15183св19) зазначено, що до виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю. Право на майновий пай виникає у члена КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі.

У постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року в справі № 125/1545/16-ц (провадження № 61-20164св19) зроблено висновок, що до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна, а тому і положення статті 362 ЦК України на них не поширюються.

Оскільки ОСОБА_4 був власником майнового паю, засвідченого відповідним документом, - свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП, не пов`язаного з виділеним у натурі майном, підстав вважати що позивач є співвласником частки у праві спільної часткової власності колективного підприємства немає.

З огляду на це, доводи позивача про можливість виділення йому у судовому порядку частини нежилого приміщення адмінбудинку А-2, який розташований на АДРЕСА_2 , є безпідставними.

Крім того, вирішуючи питання щодо визнання за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення (адмінбудинок А-2), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , пропорційно вартості його майнового паю, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що у випадку виділення частки майна у судовому порядку (за наявності відповідних передумов для цього) позивач має пред`явити позов до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.

У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2021 року у справі № 292/90/19 (провадження № 61-4604св20) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову власнику майнового паю члена КСП «Зоря» с. Соколів Пулинського району Житомирської області у позові про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників у формі протоколу № 1 зборів співвласників майнових паїв КСП «Зоря» від 18 грудня 2017 року з тих підстав, що оспорюване позивачем рішення загальних зборів від 18 грудня 2017 року було прийнято власниками майнових паїв, до яких позовні вимоги пред`явлені не були і позивач не ставив питання про їх залучення, що свідчить про неналежний суб`єктний склад цивільних процесуальних правовідносин.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що саме позивач не довів позов, що є його, а не відповідачів, процесуальним обов`язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України). При цьому суди належним чином дослідили та оцінили надані позивачем докази.

Посилання заявника на те, що Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц визнав, що право оскаржити рішення загальних зборів може перейти в порядку правонаступництва, визнав можливість переходу такого права у порядку універсального правонаступництва, а також те, що до правонаступника переходять права та обов`язки у тому обсязі, яким володів попередній власник паю, не мають значення для справи, що переглядається у касаційному порядку.

У зазначеній постанові Верховного Суду відсутні висновки у тому вигляді, як це зазначив заявник та міститься посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 392/1213/17 (провадження № 14-292цс19) щодо такого: «до спадкоємця учасника товариства, у тому числі й колишнього, переходить, зокрема, право на оскарження рішення загальних зборів про виключення спадкодавця із числа учасників товариства, проте корпоративні права лише фактом спадкування ним не набуваються. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17 (провадження № 14-12цс19).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що до спадкоємця в порядку спадкування може переходити право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, рішення органу юридичної особи, свідоцтва тощо), яке належало спадкодавцю, та не припинилося до його смерті».

Характер правовідносин у порівнюваній справі та справі, що переглядається у касаційному порядку, - не є подібним.

У постанові від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників майна колективного сільськогосподарського підприємства з тих підстав, що це рішення загальних зборів щодо надання згоди на виділення співвласнику майна колишнього КСП було прийнято без одностайної згоди усіх співвласників цього майна.

У постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 207/2364/2012 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Така згода співвласників майна має бути отримана від всіх співвласників. Рішення щодо виділення в натурі частки з майна має прийматися на загальних зборах співвласників одностайно. В разі ж неможливості досягнення співвласниками такої згоди, спір може бути вирішений судом лише у випадку пред`явлення заінтересованою особою вимоги до всіх інших співвласників.

У постанові від 28 жовтня 2019 року у справі № 148/722/16-ц Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про визнання недійсними і скасування рішення зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КСГПП «Мрія» про відміну використання відсоткового співвідношення при виділенні співвласникам майна в натурі та про виділ відповідачам майна у натурі з тих підстав, що позивач та треті особи у кількості 22 співвласників не брали участь у зборах, відсутнє одностайне рішення щодо виділу відповідачам майна у натурі.

Власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Така згода співвласників майна має бути отримана від всіх співвласників. Рішення щодо виділення в натурі частки з майна має прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

ОСОБА_1 не є учасником спільної часткової власності майна реорганізованого ПСП «Потоки», а є власником майнового паю. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

До виділення частки майна в натурі, яка відповідає розміру паю у майновому сертифікаті, та припинення участі в підприємстві, член підприємства може брати участь у загальних зборах, оспорювати рішення цих зборів. Натомість у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 не був членом КСП ім. Боженка, набув статус власника майнового паю після проведення 27 березня 2016 року загальних зборів членів реорганізованого ПСП «Потоки», відповідно, ОСОБА_1 не було включено до списку осіб, які мають право на майновий пай. Отже, права позивача на майновий пай зазначеними рішенням та актом не порушено.

Висновки суду першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц, від 14 листопада 2019 року у справі № 207/2364/2012; від 28 жовтня 2019 року у справі № 148/722/16-ц в частині нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів та спростовуються встановленими вище обставинами справи.

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих місцевим та апеляційним судом рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.

Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів та встановити нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поліщук Сергій Миколайович,залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

Є. В. Синельников