Рішення

від 11.12.2023 по справі 916/4067/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4067/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства «Термінал-М» до товариства з обмеженою відповідальністю «Святобуд» про стягнення 178427,94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Термінал-М» (далі по тексту ПрАТ «Термінал-М») звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Святобуд» (далі по тексту ТОВ «Святобуд») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 178 427,94 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 76 521,08 грн., 3% річних у розмірі 4 105,91 грн., збитків від інфляції у розмірі 27 560,52 грн., пені у розмірі 56 554,07 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 13 686,36 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №СД 2020/12/019 від 14.12.2020р. в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 03.10.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

ТОВ «Святобуд» було повідомлено про відкриття провадження по даній справі в порядку письмового провадження шляхом направлення ухвали від 03.10.2023р. до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Вказана ухвала була доставлена до кабінету відповідача 04.10.2023р. о 17:25 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ «Святобуд» про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

14.12.2020р. між ПрАТ «Термінал-М» (Постачальник) та ТОВ «Святобуд» (Покупець) було укладено договір поставки №СД2020/12/019, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити поставлені йому на умовах цього договору будівельні матеріали торгової марки «Siltek». Асортимент, номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару, що постачається за цим договором, визначається на підставі видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.11 договору поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р. право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару за накладною на складі Постачальника (при самовивозі); з моменту передачі товару Покупцю за накладними на об`єкті Покупця.

Згідно з п. 4.3 договору поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 21 дня з дати поставки товару. При цьому, максимальна сума неоплаченого Покупцем товару не повинна перевищувати 250 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю оплатити поставлений товар до закінчення строку дії цього договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Умовами п. 5.2 договору поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р. визначено, що у разі несвоєчасного внесення Покупцем належної оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконано. Відповідно до ст. 259 ЦК України сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Відповідно до п. 9.1 договору поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р. цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками, договір діє до 31.12.2021р.

19.11.2021р. ПрАТ «Термінал-М» було поставлено ТОВ «Святобуд» товар на загальну суму 36 725,88 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №15/15866.

10.12.2021р. ПрАТ «Термінал-М» було поставлено ТОВ «Святобуд» товар на загальну суму 49 795,20 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №15/17051.

31.01.2023р. ТОВ «Святобуд» було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1917.

04.05.2023р. ПрАТ «Термінал-М» звернулось до ТОВ «Святобуд» із претензією №П-02/23, відповідно до якої позивач просив погасити заборгованість за договором поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р. у розмірі 76 521,08 грн. Проте, направлена на адресу відповідача претензія була повернута за закінченням терміну зберігання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання зобов`язань за укладеним договором поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р. ПрАТ «Термінал-М» було поставлено ТОВ «Святобуд» товар на загальну суму 86521,08 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №15/15866 від 19.11.2021р., №15/17051 від 10.12.2021р.

Проте, вартість поставленого позивачем товару була оплачена відповідачем частково на суму 10 000,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.

З викладених обставин, господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повної оплати ТОВ «Святобуд» вартості отриманого товару, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПрАТ «Термінал-М» позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 76 521,08 грн. (86521,08 грн. 10000,00 грн. = 76 521,08 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на приписи чинного законодавства позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4 105,91 грн., які були нараховані на суму боргу у розмірі 36 725,88 грн. протягом періоду з 11.12.2021р. до 31.01.2023р., на суму боргу у розмірі 26 725,88 грн. протягом періоду з 01.02.2023р. до 14.08.2023р.; на суму боргу у розмірі 49 795,20 грн. протягом періоду з 01.01.2022р. до 14.08.2023р. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення збитки від інфляції у розмірі 27 560,52 грн., які були нараховані на суму боргу у розмірі 36 725,88 грн. із урахуванням показників інфляції за період з грудня 2021р. до січня 2023р., на суму боргу у розмірі 26 725,88 грн. із урахуванням показників інфляції за період з лютого 2023р. до червня 2023р.; на суму боргу у розмірі 49 795,20 грн. із урахуванням показників інфляції за період з січня 2022р. до червня 2023р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення заявлених ПрАТ «Термінал-М» позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ «Святобуд» 3% річних у розмірі 4 105,91 грн. та збитків від інфляції у розмірі 27 560,52 грн.

З посиланням на умови п. 5.2 договору поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р., а також приписи чинного законодавства позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 56 554,07 грн., яка була нарахована на суми боргу та протягом періодів, які є аналогічними сумам та періодам нарахування 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, враховуючи передбачене договором поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р. право позивача нараховувати пеню у строк, який перевищує шість місяців, суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість розрахунку позивача, що дозволяє дійти висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ТОВ «Святобуд» на користь позивача пені у розмірі 56 554,07 грн.

При наданні оцінки заявленим ПрАТ «Термінал-М» позовним вимогам про стягнення із відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 13 686,36 грн., господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2021р. по справі №910/14180/18 дійшов висновку, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима. З огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 ЦК кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 ЦК України.

Умовами п. 5.2 договору поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р. визначено, що у разі несвоєчасного внесення Покупцем належної оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику, зокрема, 10% річних від простроченої суми.

За результатами оцінки положенням вказаного вище пункту договору, господарський суд вважає за необхідне, в першу чергу, наголосили, що договором не передбаченого права позивача вимагати від відповідача сплати процентів за користування грошовими коштами, оскільки у п. 5.2 договору сторонами було встановлено розмір процентів річних від простроченої суми, право на встановлення яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність в укладеному сторонами договорі поставки №СД2020/12/019 від 14.12.2020р. обов`язку відповідача сплачувати позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами, що дозволяє суду дійти висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ПрАТ «Термінал-М» до ТОВ «Святобуд» позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 13 686,36 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених приватним акціонерним товариством «Термінал-М» до товариства з обмеженою відповідальністю «Святобуд» позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 76 521,08 грн., 3% річних у розмірі 4 105,91 грн., збитків від інфляції у розмірі 27 560,52 грн., пені у розмірі 56 554,07 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 185, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Святобуд» /73035, м. Херсон, шосе В. Чорновола, 1; ідентифікаційний код 39483998/ на користь приватного акціонерного товариства «Термінал-М» /04074, м. Київ, вул. Резервна, 8; ідентифікаційний код 31749934/ суму основного боргу у розмірі 76 521,08 грн. /сімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять одна грн. 08 коп./, 3% річних у розмірі 4 105,91 грн. /чотири тисячі сто п`ять грн. 91 коп./, збитки від інфляції у розмірі 27 560,52 грн. /двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят грн. 52 коп./, пеню у розмірі 56 554,07 грн. /п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 07 коп./, судовий збір у розмірі 2 471,12 грн. /дві тисячі чотириста сімдесят одна грн. 12 коп./.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення підписано 11 грудня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна