Рішення

від 05.07.2010 по справі 2-7881/2010

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                            Справа № 2-7881/2010року

                                  Р І Ш Е Н Н Я      

                      І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И    

      5 липня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – Закаблук О.В.,

при секретарі судового засідання Кузьмінській В.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві в залі суду №3 справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква, про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,додаткової пенсії, -

                                                В С Т А Н О В И В:

    Позивач  звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він, як інвалід 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, має право на державну пенсію, розмір якої не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком, а також має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем державна пенсія та пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачується йому в значно нижчому розмірі. А тому позивач, посилаючись на статтю 50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, № 10-рп від 22.05.2008 року просить суд визнати дії УПФУ в м.Біла Церква незаконними , зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква провести перерахунок, виплатити заборгованість, яка виникла з вини відповідача,  а також  щомісячно виплачувати йому державну пенсію згідно з ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком, з встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 15.11.2008 року та з 13.12.2008 року довічно.

            В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі, просить його задовольнити, суду показав, що він вже звертався до суду з аналогічними вимогами про перерахунок пенсійного забезпечення та йому задоволено його вимоги  за період з 15.11.2008 року по 13.12.2008 року, просить задовольнити вимоги в межах трирічного строку звернення до суду, з 09.07.2007 року.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника та заперечення на позов, в якому позов не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог відповідач посилається на те, що закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки не містять жодних вказівок щодо застосування розмірів пенсій, на які посилається позивач. Розрахунок пенсій позивачу проводились та виплачуються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, виходячи з розміру 19,91 грн. Визнання Рішеннями Конституційного Суду України неконституційними положень норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які зупиняли дію норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплат державної пенсії та пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком не дає підстав для його виконання, остільки до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не внесено змін і не збільшено фінансування на вищевказані виплати. Тому УПФУ в м.Біла Церква правомірно нараховує та виплачує вищевказані пенсії і діє в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

    Заслухавши показання позивача, оглянувши та  дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку щодо необхідності задоволення позову по таким підставам.

     Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 зареєстрований і постійно проживає в м.Біла Церква з 10.05.1989 року, є інвалідом 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою. Позивач перебуває на обліку в УПФУ в м.Біла Церка і станом на 01.05.2010 року отримує пенсійне забезпечення від відповідача в розмірі 2157,59 грн., що є значно нижчим розміром, ніж 8 мінімальних пенсій за віком та   отримує додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 20% прожиткового мінімуму, що є меншим ніж 75 % від мінімальної пенсії за віком за відповідний період.

           Позивач  звертався до відповідача з заявою про перерахунок його пенсійного забезпечення, на що йому  07.12.2007 року протиправно відмовлено, внаслідок чого між сторонами виник спір про право на пенсійне забезпечення, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

            Вищезазначене підтверджується окрім показань сторін,  копією паспорта позивача, пенсійним посвідченням , постановою Білоцерківського міськрайонного суду в адміністративній справі від 12.12.2008 року, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року, з яких вбачається, що позивач звертався до суду з адміністративним позовом з приводу нарахування його пенсійного забезпечення та його позовні вимоги задоволено  частково, за період з 19.11.2008 року по 12.12.2008 року, на час вирішення справи в суді першої інстанції, позивач не заявляв вимог щодо перерахунку пенсійного забезпечення за минулий період, захворювання та інвалідність позивача пов»язані з наслідками  аварії на ЧАЕС.

             Згідно ст.15-1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.    

             Відповідно до ст.ст.60, 131 ЦПК України кожна сторона зобов"язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, сторони зобов"язані подати свої докази суду.        

            Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній , господарській або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при  розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а тому суд, приймаючи до уваги вищезазначені рішення судів у адміністративній справі, вважає за необхідне розглянути позовні вимоги в межах строку, який вказаний в позовній заяві.                        

    Відповідно до ст.49  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії;б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, державна пенсія не може бути нижчою ніж 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю призначається у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.28 Закону України  від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та .." прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність визначений з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн.,  з 01 жовтня 498 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 р." у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року. З 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 632 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 776 гривень; працездатних осіб - 744 гривні; осіб, які втратили працездатність, - 573 гривні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати " прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 листопада 2009 року - 701 гривні, з 1 січня 2010 року - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:  осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року - 573 гривень, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний Закон було доповнено ст.71, згідно з якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

За рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення дій положень Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із зазначених положень, позивач має право на виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік, починаючи з 09.07.2007 року..

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнано неконституційними п.28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесені зміни в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У цьому ж Рішенні конституційного Суду України зазначається, що Конституція  України  не надає закону про  Держбюджет  вищої юридичної сили стосовно інших законів та при прийнятті закону України «Про Державний бюджет України» мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Законами України.

 Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на территорії України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення  Конституційного Суду України у цій  справі  має преюдиціальне  значення  для  судів  загальної  юрисдикції   при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які  виникли внаслідок  дії  положень Закону України  „Про  Державний  бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“, визнаних неконституційними.

  Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.(Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV від 08.12.2004)

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки закони України мають вищу бридичну силу над урядовими нормативними актами, а Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має особливу процедуру внесення до нього змін та доповнень суд вважпє, що при вирішенні доного спору підлягають застосуванню саме положення ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд при вирішенні справи вважає за необхідне взяти до уваги пункт 9 оглядового листа ВАСУ від 14.08.2008 року №1406/100/13-08 зідно з яким  виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при  визначенні  розміру  пенсій  учасникам  ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і  соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12 ),  а не постанова Кабінету Міністрів  України  "Про  підвищення  розмірів  пенсій  та   інших соціальних  виплат окремим категоріям пенсіонерів,фінансування яких   здійснюється   за   рахунок   коштівдержавного бюджету" ( 1-2002-п ), яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд  при прийнятті рішення керується судовою практикою Верховного Суду України (Вісник Верховного Суду України №1(101) січень 2009р. згідно з якою з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, що передбачені Законом України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідно було керуватися статтями 50, 54 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що була чинною на час призначення позивачеві цих пенсій.

Отже, з урахуванням всього наведеного суд приходить до обгрунтованого висновку, що позивач, як інвалід 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою має законне право на державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.2007року по 31.12.2007 року, з 22.05 2008 року по 15 листопада 2008 року та з 01.01.2009 року без зазначення кінцевого терміну перерахунку, так як нарахування пенсії та доплати здійснюються щомісячно, кожний акт цивільного законодавства не має зворотної сили, в 2009,2010 роках законодавством не передбачалось обмежень у нарахуванні та виплаті  пенсійного забезпечення позивача відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд також вважає, що для обрахунку пенсій слід застосовувати мінімальну пенсію за віком, яка визначена абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове Державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Даний пржитковий мінімум визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

         Також суд вважає,   що відповідно до  частини  третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12 ),  яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року,  у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для   осіб,  які  втратили  працездатність,  визначеного  законом, підвищується розмір пенсії,  визначений відповідно  до  статті  54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,  особам,  віднесеним до 1,  2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної  компенсації  сім'ям  за  втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.  Перерахунок пенсії здійснюється з  дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

              Аналіз зазначеної норми,  яка є  імперативною,  свідчить,  що підставою  для  перерахунку  пенсії  є встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму,  і  цей  перерахунок  здійснюється  з  дня встановлення цього мінімуму.

              Таким чином, аналізуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку щодо незаконності дій відповідача в частині відмови в перерахунку пенсії та додаткової пенсії позивача в розмірах, які встановлені ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому позов підлягає до задоволення частково в межах заявлених позовних вимог.

    На підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» сторони звільнені  від сплати держмита (судового збору) на користь держави.

              Керуючись ст. ст. 19, 113, 152 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік", Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, №10-рп від 22.05.2008 року, ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати ",  ст.ст. 10,11,88,208,209,215 ЦПК України, суд, -

                                                  В И  Р І  Ш И В :                

                Позов задовольнити частково.

               Визнати дії  Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква   Київської області   в частині відмови провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 - незаконними.

                Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого Законами  України «Про державний бюджет України» на відповідний рік прожиткового мінімуму та ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 15.11.2008 року та з 13.12.2008 року з врахуванням виплачених сум.

                 Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

                 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                        

Суддя:                                                                      О.В. Закаблук