Ухвала

від 06.12.2023 по справі 155/523/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/523/18 Провадження №11-кп/802/724/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

виправданих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №42017030000000255 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , громадянка України, українка, освіта вища, вдова, фізична особа-підприємець, інвалід другої групи, не судима:

визнана невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України та виправдано, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні даного злочину.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Сільце Горохівського району Волинської області, громадянин України, українець, освіта вища, одружений, житель АДРЕСА_1 , директор по виробництву ПП «Макс», не судимий:

визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України та виправдано, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даного злочину.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, освіта вища, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, фізична особа - підприємець, не судимий

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України та виправдано, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даного злочину.

Запобіжний захід у вигляді застави щодо ОСОБА_7 та щодо ОСОБА_9 , та у виді особистого зобов`язання щодо ОСОБА_8 - скасовано.

Відповідно до вимог ч.11 ст.182 КПК України, після вступу вироку в законну силу, заставу: в сумі 35240 (тридцять п`ять тисяч двісті сорок) гривень, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №37310041002504, банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172, внесену 07.09.2017 року, повернути заставодавцю ОСОБА_14 ; заставу в сумі 134 720 (сто тридцять чотири тисячі сімсот двадцять) гривень, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №37310041002504, банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172, внесену 07.09.2017 року, повернути заставодавцю ОСОБА_15 .

Вирішено питання про судові витрати, речові докази та арештоване майно.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, повторно, тобто за ч.3 ст.368 КК України, за наступних обставин.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Розпорядження Президента України № 334/2015-рп від 31.03.2016 року ОСОБА_7 призначено головою Горохівської районної державної адміністрації Волинської області.

Відповідно до п.е-1) ч.1 ст.10 Земельного Кодексу України до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належать: встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району.

Згідно вимог ст.17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно вимог ст.117 Земельного Кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Згідно вимог ст.173 Земельного Кодексу України межі району селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації комунальної власності на такі земельні ділянки.

Згідно вимог ч.2 ст.174 Земельного Кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних селищних рад.

Згідно вимог ч.2 ст.186 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно - територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів міста погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з пунктами 4.2. та 4.2.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 року № 391, до відання територіальних органів Держгеокадастру в областях належить організація та проведення відповідно до закону державної експертизи землевпорядної документації щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Статтею 123 Земельного Кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, пунктом 1 передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування .

Згідно статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Окрім цього, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

У відповідності до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону; погодження документації із землеустрою у випадках та порядку визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про землеустрій" для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл розробляються за рішенням відповідної сільської ради.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно - територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:

- затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;

- розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;

- вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

Відповідно до ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За ст.2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації забезпечують виконання відповідних бюджетів.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: бюджету, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно із ст.16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за: використанням та охороною земель.

Із ст.18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація у галузі бюджету подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники i пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об`єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб.

Згідно із ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Із ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вбачається, що голови місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень.

За таких обставин, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді голови Горохівської районної державної адміністрації Волинської області, наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і є особою, яка в силу своєї посади керівника місцевої державної адміністрації, займає відповідальне становище.

Крім того, відповідно до рішення Горохівської районної ради № 1/11 від 14.12.2015 року «Про утворення та затвердження складу постійних комісій районної ради» ОСОБА_7 входить до складу постійної комісії районної ради з питань бюджету, соціально-економічного розвитку, використання майна спільної власності, територіальних громад сіл, селищ і міст району, регуляторної політики та розвитку підприємства.

Так, в кінці травня на початку червня 2017 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена), голова Горохівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 , перебуваючи у службовому кабінеті за адресою Волинська область, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17 , в ході розмови з підприємцем ОСОБА_16 , діючи умисно, в корисливих цілях, з метою власного незаконного збагачення, пообіцяла за грошову винагороду забезпечити надання в користування та в подальшому у власність земельних ділянок для ведення сільського господарства, а саме ведення бізнесу - вирощування ягідних культур. При цьому, зауважила, що у випадку не надання їй неправомірної вигоди, вона, з використанням своїх владних повноважень та в силу свого службового становища буде перешкоджати у наданні в користування зазначених земельних ділянок.

Таким чином, ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище та владні повноваження, вимагала, та створила умови, за яких ОСОБА_16 , будучи переконаний в наявності реальної небезпеки своїм правам та законним інтересам, змушений був погодитися з її протиправною вимогою про необхідність надання коштів в якості неправомірної вигоди, оскільки ОСОБА_7 могла в силу свої владних повноважень вжити заходів до безпідставної відмови у наданні в оренду земельних ділянок.

В подальшому розуміючи, що виконати свій злочинний намір на отримання неправомірної вигоди, їй одноособово не вдасться, до реалізації його ОСОБА_7 залучила в якості співвиконавця заступника начальника управління-начальника відділу у Горохівському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_9 , у службовому користуванні якого перебували відомості та картографічні матеріали щодо земельних ділянок в Горохівському районі Волинської області, які можливо надати в користування або у власність громадянам, та останній був не тільки обізнаний з процедурою надання земель державної власності в оренду (власність), але й міг завдяки наданій йому владі та службовим повноваженням відшукати вільні такі ділянки землі та забезпечити шляхом надання відповідних висновків можливість отримання їх в оренду (власність).

Приблизно 20.06.2017 року, ОСОБА_7 запросила до себе у службовий кабінет голови Горохівської районної державної адміністрації за адресою: Волинська область, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17, ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , який на той час вже був обізнаний із її злочинними намірами, де останній, при спілкуванні із ОСОБА_16 пояснив, що земельні ділянки в користування він може отримати через аукціон або шляхом виділення у власність з розрахунку на одну людину по 2 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, у кабінеті ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визначили для ОСОБА_16 декілька вільних земельних ділянок, які б могли бути надані в оренду на території Горохівського району, серед яких пріоритет надали землям Скригівської та Звинячівської сільських рад Горохівського району Волинської області. Ці ділянки за пропозицією ОСОБА_9 мали б бути виділені на осіб, копії паспортів яких мав надати ОСОБА_16 шляхом прийняття рішень Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області.

В подальшому, ОСОБА_9 стало відомо, що Кабінетом Міністрів України прийнято нормативний документ, який унеможливлював виділення земельних ділянок за вищевказаною схемою, про що він повідомив голову Горохівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 . Разом з тим, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не відмовились від свого протиправного наміру отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_16 .

У зв`язку з цим, ОСОБА_9 , використовуючи надану владу та службові повноваження, отримав доступ до інформації про вільні земельні ділянки державної власності на території Горохівського району Волинської області, розробив інший спосіб надання земель сільськогосподарського призначення для ведення бізнесу ОСОБА_16 , а саме включити земельні ділянки, які знаходяться за межами села Скригове Горохівського району Волинської області, у межі цього населеного пункту та у подальшому передати такі ділянки загальною площею 70-80 га громадянам по 2 га кожному, копії паспортів яких надасть ОСОБА_16 , у власність через рішення Скригівської сільської ради, оскільки голову цієї ради добре знала ОСОБА_7 .

Розроблений злочинний план, в кінці липня 2017 року ОСОБА_9 довів до відому ОСОБА_7 , та надалі вони, з метою доведення свого злочинного наміру, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, поєднаного з вимаганням, діючи за попередньою змовою групою осіб, упродовж липня - серпня 2017 року обумовили з ОСОБА_16 порядок та процедуру вирішення питання щодо отримання у власність земельних ділянок у розмірі близько 70-80 га, які знаходились на території Скригівської сільської ради Горохівського району Волинської області, за межами населеного пункту з кадастровими номерами 0720887500:00:001:0006, 0720887500:00:001:0005 та те, що за вирішення цього питання необхідно буде здійснити грошові виплати як офіційні, тобто передбачені законодавством, так і неофіційні, тобто ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у якості неправомірної вигоди, сума якої буде уточнена пізніше.

Після цього, приблизно у першій половині серпня 2017 року, зважаючи на складність вищевказаної процедури, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , знаючи що необхідно забезпечити прийняття рішення Скригівської сільської ради про погодження зміни меж села та розроблення відповідного проекту землеустрою, з метою включення зазначених земельних ділянок, які знаходиться за межами с. Скригове Горохівського району Волинської області у його межі, а у подальшому такий проект землеустрою необхідно затвердити рішенням Горохівської районної ради, повідомили про свої протиправні наміри, спрямовані на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 голову Горохівської районної ради ОСОБА_8 , який, як співвиконавець, мав винести у майбутньому на сесію Горохівської районної ради вищевказане питання та підписати відповідне рішення.

У подальшому, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів і з метою власного неправомірного збагачення, за вирішення питання про виділення земельної ділянки, розташованої на території Скригівської сільської ради Горохівського району, через вищеописану схему включення земельних ділянок у межі населеного пункту, у якій кожен з них, як співвиконавець, мав вчинити певні дії відповідно до наданої влади та службового становища, 21.08.2017 року поставили перед ОСОБА_16 вимогу, яку озвучив ОСОБА_9 , про надання їм грошової винагороди у якості неправомірної вигоди у розмірі 100 доларів США за кожен гектар, тобто в загальній сумі від 7000 до 8000 доларів США, оскільки йшлося про виділення 70-80 га землі, що становить значний розмір, оскільки в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Під час чергової зустрічі, яка відбулась 23.08.2017 року в приміщенні кафе "Хутірок", що по вулиці І. Сливки, 2 в місті Горохів Волинської області між ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , останній умисно протиправно повідомив ОСОБА_16 про необхідність надання йому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 3500 доларів США, як авансу від загальної, попередньо визначеної суми грошової винагороди у якості неправомірної вигоди. Крім цього, в ході зустрічі, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з метою схиляння ОСОБА_16 до надання їм неправомірної вигоди за здійснення вищеописаних дій, запевнили його, що з використанням наданої влади та службового становища, забезпечать виділення коштів з районного бюджету на оплату розроблення проекту землеустрою зміни меж населеного пункту села Скригове Горохівського району шляхом винесення відповідного питання на сесію Горохівської районної ради. Це, як вони переконали ОСОБА_16 , дозволить швидко реалізувати вищеописаний план, оскільки у Скригівської сільської ради власних коштів на такі цілі немає. Крім цього, це зменшить офіційні витрати ОСОБА_16 , які, за попередньо обумовленим ОСОБА_9 планом, саме ОСОБА_16 мав здійснити на розроблення такого проекту в користь проектної організації. Тим самим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, створили умови, за яких в черговий раз ОСОБА_16 був змушений погодитись на їх вимогу про надання їм неправомірної вигоди, оскільки усвідомлював, що у інший спосіб земельних ділянок для ведення бізнесу не отримає.

Крім цього, на вказаній зустрічі 23.08.2017 року в приміщенні кафе "Хутірок" що по вулиці І. Сливки, 2 в місті Горохів Волинської області ОСОБА_7 умисно протиправно поставила перед ОСОБА_16 вимогу про надання їй окремо без відому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , 500 доларів США за сприяння у прийнятті рішення про виділення грошових коштів із місцевого бюджету Горохівського району для оплати робіт розробки проекту зміни меж населеного пункту села Скригове Горохівського району Волинської області, оскільки входить до складу постійної комісії районної ради з питань бюджету, соціально економічного розвитку, використання майна спільної власності, територіальних громад сіл, селищ і міст району, регуляторної політики та розвитку підприємств. Вказана комісія надає пропозиції до фінансового відділу Горохівської районної ради, стосовно внесення змін до районного бюджету та додаткового фінансування відповідно до отриманих клопотань, заяв, в тому числі виділення коштів на розробку проекту землеустрою, щодо зміни меж адміністративно-територіальної одиниці, які вносяться на розгляд сесії Горохівської районної ради та приймаються шляхом голосування депутатів.

Крім того, для доведення свого злочинного плану до логічного завершення, знаючи, що проти введення земельних ділянок, які знаходяться за межами села Скригове Горохівського району Волинської області в його межі виступають проти окремі жителі цього села, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на вищевказаній зустрічі 23.08.2017 року запропонували ОСОБА_16 поїхати на загальні збори селян, на яких переконати мешканців сіл Пільгани та Скригове Горохівського району Волинської області про необхідність проведення даної процедури включення земельних ділянок у межі адміністративно-територіальної одиниці села та подальшої передачі вказаних земель в оренду інвестору, який допоможе їхньому селу з отриманням робочих місць та грошових надходжень у місцевий бюджет.

З цією метою, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 через місцевого депутата Горохівської районної ради ОСОБА_17 та Скригівську сільську голову ОСОБА_18 , використовуючи надану їм владу та службові повноваження, організували проведення 30.08.2017 року таких зборів, а перед цим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 навчали ОСОБА_16 що йому слід говорити селянам, аби останні не перешкоджали реалізації їх вищеописаному плану виділення земельних ділянок.

Під час таких зборів, які відбулися 30.08.2017 року у селі Скригове Горохівського району Волинської області за участю мешканців зазначених сіл, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , бажаючи отримати попередньо обумовлену неправомірну вигоду від ОСОБА_16 , використовуючи своє службове становище, переконували присутніх на зборах селян про необхідність включення в межі села Скригове Горохівського району Волинської області земельних ділянок для подальшої їх передачі в оренду інвестору ОСОБА_16 .

Будучи впевненими в тому, що мешканці сіл Пільгани та Скригове Горохівського району Волинської області не будуть заперечувати проти збільшення меж села Скригове, 30.08.2017 року під час зустрічі між ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , яка відбувалась у кафе "Хутірок", що по вулиці І.Сливки, 2 в місті Горохів Горохівського району Волинської області, останній наказав ОСОБА_9 якнайшвидше збирати сесію Скригівської сільської ради та приймати рішення про зміну меж вказаного села, а він в свою чергу забезпечить прийняття сесією Горохівської районної ради Волинської області рішення про затвердження проекту землеустрою.

У подальшому, 01.09.2017 року ОСОБА_16 , діючи на протиправну вимогу ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , о 16 годині 06 хвилин в салоні власного автомобіля, перебуваючи у місті Горохів Волинської області, передав ОСОБА_9 в коробці з коньяком «VSOP BARON OTARD COGNAC established 1795» грошові кошти в сумі 3500 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України на день передачі становило 89928, 65 гривень), частину з яких останній в подальшому надав у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці ОСОБА_8 (100 доларів США) та ОСОБА_7 (2400 доларів США), за вчинення останніми вищеописаних дій, а також за подальше вчинення спільно обумовлених рішень та дій в силу наданої влади та службового становища кожного з них, згідно спільно попередньо обумовленого плану.

ОСОБА_9 знаючи, що для втілення раніше обумовленого плану іншими учасниками злочину, необхідно рішення Скригівської сільської ради Горохівського району Волинської області «Про зміну меж населеного пункту села Скригове», викликав 04.09.2017 року до себе голову даної сільської ради ОСОБА_18 , якій вручив копії аналогічних рішень по селі Скобелка Горохівського району Волинської області та наказав підготувати по наданим зразкам відповідні рішення по селі Скригове Горохівського району Волинської області які невідкладно передати йому. Виконати його прохання голова Скригівської сільської ради Горохівського району Волинської області ОСОБА_18 не змогла, оскільки ОСОБА_9 був затриманий працівниками поліції.

Окрім цього, ОСОБА_7 04.09.2017 року близько 11 години 00 хвилин перебуваючи у своєму службовому кабінеті голови Горохівської районної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: Волинська область місто Горохів, вулиця Шевченка, 17 умисно протиправно, повторно, без відому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , одержала від ОСОБА_16 неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України на день передачі становило 12870, 42 гривень) за вчинення дій у його інтересах з використанням наданої влади та службових повноважень, які полягали у прийнятті рішення про виділення грошових коштів із місцевого бюджету Горохівського району для оплати робіт розробки проекту зміни меж населеного пункту села Скригове Горохівського району Волинської області.

Після цього, ОСОБА_7 було викрито працівниками прокуратури Волинської області та УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України, а предмет неправомірної вигоди у останньої виявлено та вилучено в службовому кабінеті голови Горохівської районної державної адміністрації, що знаходиться адресою: Волинська область, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17 в сумі 500 доларів США та 2400 доларів США.

Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч.3 ст.368 КК України, за наступних обставин.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 на підставі рішення Горохівської районної ради від 03.12.2015 року №1/5 обраний головою Горохівської районної ради.

Відповідно до п.е-1) ч.1 ст.10 Земельного Кодексу України до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належать: встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району.

Згідно вимог ст.17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно вимог ст.117 Земельного Кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом пр реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Згідно вимог ст.173 Земельного Кодексу України межі району селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації комунальної власності на такі земельні ділянки.

Згідно вимог ч.2 ст.174 Земельного Кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних селищних рад.

Згідно вимог ч.2 ст.186 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно - територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів міста погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з пунктами 4.2. та 4.2.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 року № 391, до відання територіальних органів Держгеокадастру в областях належить організація та проведення відповідно до закону державної експертизи землевпорядної документації щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Статтею 123 Земельного Кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, пунктом 1 передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування .

Згідно статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Окрім цього, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

У відповідності до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону; погодження документації із землеустрою у випадках та порядку визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про землеустрій" для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл розробляються за рішенням відповідної сільської ради.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно - територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:

- затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;

- розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;

- вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

Відповідно до ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно ч.2 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні», районні ради є органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні»,голова районної ради:

- скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради, веде засідання ради;

- забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх виконанням;

- вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ради;

- координує діяльність постійних комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

- призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради;

- здійснює керівництво виконавчим апаратом ради;

- підписує рішення ради, протоколи сесій ради;

- забезпечує роботу по розгляду звернень громадян та доступу до публічної інформації; веде особистий прийом громадян;

- представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства.

Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

За таких обставин, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді голови Горохівської районної ради Волинської області, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і є особою, яка в силу своєї посади керівника органу місцевого самоврядування, займає відповідальне становище.

Так, в кінці травня на початку червня 2017 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена), голова Горохівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 , перебуваючи у службовому кабінеті за адресою Волинська область, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17 , в ході розмови з підприємцем ОСОБА_16 , діючи умисно, в корисливих цілях, з метою власного незаконного збагачення, пообіцяла за грошову винагороду забезпечити надання в користування та в подальшому у власність земельних ділянок для ведення сільського господарства, а саме ведення бізнесу - вирощування ягідних культур. При цьому, зауважила, що у випадку не надання їй неправомірної вигоди, вона, з використанням своїх владних повноважень та в силу свого службового становища буде перешкоджати у наданні в користування зазначених земельних ділянок.

Таким чином, ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище та владні повноваження, вимагала, та створила умови, за яких ОСОБА_16 , будучи переконаний в наявності реальної небезпеки своїм правам та законним інтересам, змушений був погодитися з її протиправною вимогою про необхідність надання коштів в якості неправомірної вигоди, оскільки ОСОБА_7 могла в силу свої владних повноважень вжити заходів до безпідставної відмови у наданні в оренду земельних ділянок.

В подальшому розуміючи, що виконати свій злочинний намір на отримання неправомірної вигоди, їй одноособово не вдасться, до реалізації його ОСОБА_7 залучила в якості співвиконавця заступника начальника управління-начальника відділу у Горохівському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_9 , у службовому користуванні якого перебували відомості та картографічні матеріали щодо земельних ділянок в Горохівському районі Волинської області, які можливо надати в користування або у власність громадянам, та останній був не тільки обізнаний з процедурою надання земель державної власності в оренду (власність), але й міг завдяки наданій йому владі та службовим повноваженням відшукати вільні такі ділянки землі та забезпечити шляхом надання відповідних висновків можливість отримання їх в оренду (власність).

Приблизно 20.06.2017 року, ОСОБА_7 запросила до себе у службовий кабінет голови Горохівської районної державної адміністрації за адресою: Волинська область, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17, ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , який на той час вже був обізнаний із її злочинними намірами, де останній, при спілкуванні із ОСОБА_16 пояснив, що земельні ділянки в користування він може отримати через аукціон або шляхом виділення у власність з розрахунку на одну людину по 2 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, у кабінеті ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визначили для ОСОБА_16 декілька вільних земельних ділянок, які б могли бути надані в оренду на території Горохівського району, серед яких пріоритет надали землям Скригівської та Звинячівської сільських рад Горохівського району Волинської області. Ці ділянки за пропозицією ОСОБА_9 мали б бути виділені на осіб, копії паспортів яких мав надати ОСОБА_16 шляхом прийняття рішень Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області.

В подальшому, ОСОБА_9 стало відомо, що Кабінетом Міністрів України прийнято нормативний документ, який унеможливлював виділення земельних ділянок за вищевказаною схемою, про що він повідомив голову Горохівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 . Разом з тим, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не відмовились від свого протиправного наміру отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_16 .

У зв`язку з цим, ОСОБА_9 , використовуючи надану владу та службові повноваження, отримав доступ до інформації про вільні земельні ділянки державної власності на території Горохівського району Волинської області, розробив інший спосіб надання земель сільськогосподарського призначення для ведення бізнесу ОСОБА_16 , а саме включити земельні ділянки, які знаходяться за межами села Скригове Горохівського району Волинської області, у межі цього населеного пункту та у подальшому передати такі ділянки загальною площею 70-80 га громадянам по 2 га кожному, копії паспортів яких надасть ОСОБА_16 , у власність через рішення Скригівської сільської ради, оскільки голову цієї ради добре знала ОСОБА_7 .

Розроблений злочинний план, в кінці липня 2017 року ОСОБА_9 довів до відому ОСОБА_7 , та надалі вони, з метою доведення свого злочинного наміру, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, поєднаного з вимаганням, діючи за попередньою змовою групою осіб, упродовж липня - серпня 2017 року обумовили з ОСОБА_16 порядок та процедуру вирішення питання щодо отримання у власність земельних ділянок у розмірі близько 70-80 га, які знаходились на території Скригівської сільської ради Горохівського району Волинської області, за межами населеного пункту з кадастровими номерами 0720887500:00:001:0006, 0720887500:00:001:0005 та те, що за вирішення цього питання необхідно буде здійснити грошові виплати як офіційні, тобто передбачені законодавством, так і неофіційні, тобто ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у якості неправомірної вигоди, сума якої буде уточнена пізніше.

Після цього, приблизно у першій половині серпня 2017 року, зважаючи на складність вищевказаної процедури, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , знаючи що необхідно забезпечити прийняття рішення Скригівської сільської ради про погодження зміни меж села та розроблення відповідного проекту землеустрою, з метою включення зазначених земельних ділянок, які знаходиться за межами села Скригове Горохівського району Волинської області у його межі, а у подальшому такий проект землеустрою необхідно затвердити рішенням Горохівської районної ради, повідомили про свої протиправні наміри, спрямовані на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 голову Горохівської районної ради ОСОБА_8 , який, як співвиконавець, мав винести у майбутньому на сесію Горохівської районної ради вищевказане питання та підписати відповідне рішення.

У подальшому, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів і з метою власного неправомірного збагачення, за вирішення питання про виділення земельної ділянки, розташованої на території Скригівської сільської ради Горохівського району, через вищеописану схему включення земельних ділянок у межі населеного пункту, у якій кожен з них, як співвиконавець, мав вчинити певні дії відповідно до наданої влади та службового становища, 21.08.2017 року поставили перед ОСОБА_16 вимогу, яку озвучив ОСОБА_9 , про надання їм грошової винагороди у якості неправомірної вигоди у розмірі 100 доларів США за кожен гектар, тобто в загальній сумі від 7000 до 8000 доларів США, оскільки йшлося про виділення 70-80 га землі, що становить значний розмір, оскільки в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Під час чергової зустрічі, яка відбулась 23.08.2017 року в приміщенні кафе "Хутірок", що по вулиці І. Сливки, 2 в місті Горохів Волинської області між ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , останній умисно протиправно повідомив ОСОБА_16 про необхідність надання йому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 3500 доларів США, як авансу від загальної, попередньо визначеної суми грошової винагороди у якості неправомірної вигоди. Крім цього, в ході зустрічі, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з метою схиляння ОСОБА_16 до надання їм неправомірної вигоди за здійснення вищеописаних дій, запевнили його, що з використанням наданої влади та службового становища, забезпечать виділення коштів з районного бюджету на оплату розроблення проекту землеустрою зміни меж населеного пункту села Скригове Горохівського району шляхом винесення відповідного питання на сесію Горохівської районної ради. Це, як вони переконали ОСОБА_16 , дозволить швидко реалізувати вищеописаний план, оскільки у Скригівської сільської ради власних коштів на такі цілі немає. Крім цього, це зменшить офіційні витрати ОСОБА_16 , які, за попередньо обумовленим ОСОБА_9 планом, саме ОСОБА_16 мав здійснити на розроблення такого проекту в користь проектної організації. Тим самим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, створили умови, за яких в черговий раз ОСОБА_16 був змушений погодитись на їх вимогу про надання їм неправомірної вигоди, оскільки усвідомлював, що у інший спосіб земельних ділянок для ведення бізнесу не отримає.

Крім цього, для доведення свого злочинного плану до логічного завершення, знаючи, що проти введення земельних ділянок, які знаходяться за межами села Скригове Горохівського району Волинської області в його межі виступають проти окремі жителі цього села, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на вищевказаній зустрічі 23.08.2017 року запропонували ОСОБА_16 поїхати на загальні збори селян, на яких переконати мешканців сіл Пільгани та Скригове Горохівського району Волинської області про необхідність проведення даної процедури включення земельних ділянок у межі адміністративно-територіальної одиниці села та подальшої передачі вказаних земель в оренду інвестору, який допоможе їхньому селу з отриманням робочих місць та грошових надходжень у місцевий бюджет.

З цією метою, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 через місцевого депутата Горохівської районної ради ОСОБА_17 та Скригівську сільську голову ОСОБА_18 , використовуючи надану їм владу та службові повноваження, організували проведення 30.08.2017 року таких зборів, а перед цим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 навчали ОСОБА_16 що йому слід говорити селянам, аби останні не перешкоджали реалізації їх вищеописаному плану виділення земельних ділянок.

Під час таких зборів, які відбулися 30.08.2017 року у селі Скригове Горохівського району Волинської області за участю мешканців зазначених сіл, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , бажаючи отримати попередньо обумовлену неправомірну вигоду від ОСОБА_16 , використовуючи своє службове становище, переконували присутніх на зборах селян про необхідність включення в межі села Скригове Горохівського району Волинської області земельних ділянок для подальшої їх передачі в оренду інвестору ОСОБА_16 .

Будучи впевненими в тому, що мешканці сіл Пільгани та Скригове Горохівського району Волинської області не будуть заперечувати проти збільшення меж села Скригове, 30.08.2017 року під час зустрічі між ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , яка відбувалась у кафе "Хутірок", що по вулиці І.Сливки, 2 в місті Горохів Горохівського району Волинської області, останній наказав ОСОБА_9 якнайшвидше збирати сесію Скригівської сільської ради та приймати рішення про зміну меж вказаного села, а він в свою чергу забезпечить прийняття сесією Горохівської районної ради Волинської області рішення про затвердження проекту землеустрою.

У подальшому, 01.09.2017 року ОСОБА_16 , діючи на протиправну вимогу ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , о 16 годині 06 хвилин в салоні власного автомобіля, перебуваючи у місті Горохів Волинської області, передав ОСОБА_9 в коробці з коньяком «VSOP BARON OTARD COGNAC established 1795» грошові кошти в сумі 3500 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України на день передачі становило 89928, 65 гривень), частину з яких останній в подальшому надав у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці ОСОБА_8 (100 доларів США) та ОСОБА_7 (2400 доларів США), за вчинення останніми вищеописаних дій, а також за подальше вчинення спільно обумовлених рішень та дій в силу наданої влади та службового становища кожного з них, згідно спільно попередньо обумовленого плану.

ОСОБА_9 знаючи, що для втілення раніше обумовленого плану іншими учасниками злочину, необхідно рішення Скригівської сільської ради Горохівського району Волинської області «Про зміну меж населеного пункту села Скригове», викликав 04.09.2017 року до себе голову даної сільської ради ОСОБА_18 , якій вручив копії аналогічних рішень по села Скобелка Горохівського району Волинської області та наказав підготувати по наданим зразкам відповідні рішення по селі Скригове Горохівського району Волинської області які невідкладно передати йому. Виконати його прохання голова Скригівської сільської ради Горохівського району Волинської області ОСОБА_18 не змогла, оскільки ОСОБА_9 був затриманий працівниками поліції.

Органами досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч.3 ст.368 КК України, за наступних обставин.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 на підставі наказу №230-к від 03.05.2017 року, виданого начальником Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, призначений на посаду заступника начальника управління - начальника відділу у Горохівському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

Відповідно до п.е-1) ч.1 ст.10 Земельного Кодексу України до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належать: встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району.

Згідно вимог ст.17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно вимог ст.117 Земельного Кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом пр реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Згідно вимог ст.173 Земельного Кодексу України межі району селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації комунальної власності на такі земельні ділянки.

Згідно вимог ч.2 ст.174 Земельного Кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних селищних рад.

Згідно вимог ч.2 ст.186 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно - територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів міста погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з пунктами 4.2. та 4.2.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 року № 391, до відання територіальних органів Держгеокадастру в областях належить організація та проведення відповідно до закону державної експертизи землевпорядної документації щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Статтею 123 Земельного Кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, пунктом 1 передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Окрім цього, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

У відповідності до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону; погодження документації із землеустрою у випадках та порядку визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про землеустрій" для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл розробляються за рішенням відповідної сільської ради.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно - територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж.

Відповідно до ст.ст.4, 9 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області», Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, у визначеному законодавством, на території Волинської області. Вносить у встановленому порядку, пропозиції, щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села селища. Регулювання земельних відносин.

Організовує виконання на території Волинської області робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Здійснює державний нагляд (контроль) дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Контролює дотримання вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Керівник міжрегіонального, міськрайонного структурного підрозділу та структурного підрозділу в районі, місті Головного управління є головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у відповідному районі, а його заступник - відповідно заступником Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у відповідному районі.

Відповідно до ст.4 Положення «Про відділ у Горохівському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області» цей відділ відповідно до покладених на нього обов`язків: подає у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж району, села, селища, регулювання земельних відносин; організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою, охорони та оцінки земель; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, вносить до Державного земельного кадастру відомості про об`єкти Державного земельного кадастру; здійснює земельний нагляд у сфері землеустрою; бере участь у державному регулюванні планування територій, погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документації із землеустрою.

Начальник відділу здійснює керівництво відділом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності. За таких обставин, ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді заступника начальника управління начальника відділу у Горохівському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і є особою, яка в силу своєї посади, займає відповідальне становище.

Так, в кінці травня на початку червня 2017 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена), голова Горохівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 , перебуваючи у службовому кабінеті за адресою: Волинська область, міста Горохів, вулиця Шевченка, 17 , в ході розмови підприємцем ОСОБА_16 , діючи умисно, в корисливих цілях, з метою власного незаконного збагачення, пообіцяла за грошову винагороду забезпечити надання в користування та в подальшому у власність земельних ділянок для ведення сільського господарства, а саме ведення бізнесу вирощування ягідних культур. При цьому, зауважила, що у випадку не надання їй неправомірної вигоди, вона, з використанням своїх владних повноважень та в силу свого службового становища буде перешкоджати у наданні у користування зазначених земельних ділянок.

Таким чином, ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище та владні повноваження, вимагала, та створила умови, за яких ОСОБА_16 , будучи переконаний в наявності реальної небезпеки своїм правам та законним інтересам, змушений був погодитися з її протиправною вимогою про необхідність надання коштів в якості неправомірної вигоди, оскільки ОСОБА_7 могла в силу свої владних повноважень вжити заходів до безпідставної відмови у наданні в оренду земельних ділянок.

В подальшому розуміючи, що виконати свій злочинний намір на отримання неправомірної вигоди, їй одноособово не вдасться, до реалізації його ОСОБА_7 залучила в якості співвиконавця заступника начальника управління-начальника відділу у Горохівському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_9 , у службовому користуванні якого перебували відомості та картографічні матеріали щодо земельних ділянок в Горохівському районі Волинської області, які можливо надати в користування або у власність громадянам, та останній був не тільки обізнаний з процедурою надання земель державної власності в оренду (власність), але й міг завдяки наданій йому владі та службовим повноваженням відшукати вільні такі ділянки землі та забезпечити шляхом надання відповідних висновків можливість отримання їх в оренду (власність).

Приблизно 20.06.2017 року, ОСОБА_7 запросила до себе у службовий кабінет голови Горохівської районної державної адміністрації за адресою: Волинська область, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17, ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , який на той час вже був обізнаний із її злочинними намірами, де останній, при спілкуванні із ОСОБА_16 пояснив, що земельні ділянки в користування він може отримати через аукціон або шляхом виділення у власність з розрахунку на одну людину по 2 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, у кабінеті ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визначили для ОСОБА_16 декілька вільних земельних ділянок, які б могли бути надані в оренду на території Горохівського району, серед яких пріоритет надали землям Скригівської та Звинячівської сільських рад Горохівського району Волинської області. Ці ділянки за пропозицією ОСОБА_9 мали б бути виділені на осіб, копії паспортів яких мав надати ОСОБА_16 шляхом прийняття рішень Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області.

В подальшому, ОСОБА_9 стало відомо, що Кабінетом Міністрів України прийнято нормативний документ, який унеможливлював виділення земельних ділянок за вищевказаною схемою, про що він повідомив голову Горохівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 . Разом з тим, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не відмовились від свого протиправного наміру отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_16 .

У зв`язку з цим, ОСОБА_9 , використовуючи надану владу та службові повноваження, отримав доступ до інформації про вільні земельні ділянки державної власності на території Горохівського району Волинської області, розробив інший спосіб надання земель сільськогосподарського призначення для ведення бізнесу ОСОБА_16 , а саме включити земельні ділянки, які знаходяться за межами села Скригове Горохівського району Волинської області, у межі цього населеного пункту та у подальшому передати такі ділянки загальною площею 70-80 га громадянам по 2 га кожному, копії паспортів яких надасть ОСОБА_16 , у власність через рішення Скригівської сільської ради, оскільки голову цієї ради добре знала ОСОБА_7 .

Розроблений злочинний план, в кінці липня 2017 року ОСОБА_9 довів до відому ОСОБА_7 , та надалі вони, з метою доведення свого злочинного наміру, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, поєднаного з вимаганням, діючи за попередньою змовою групою осіб, упродовж липня - серпня 2017 року обумовили з ОСОБА_16 порядок та процедуру вирішення питання щодо отримання у власність земельних ділянок у розмірі близько 70-80 га, які знаходились на території Скригівської сільської ради Горохівського району Волинської області, за межами населеного пункту з кадастровими номерами 0720887500:00:001:0006, 0720887500:00:001:0005 та те, що за вирішення цього питання необхідно буде здійснити грошові виплати як офіційні, тобто передбачені законодавством, так і неофіційні, тобто ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у якості неправомірної вигоди, сума якої буде уточнена пізніше.

Після цього, приблизно у першій половині серпня 2017 року, зважаючи на складність вищевказаної процедури, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , знаючи що необхідно забезпечити прийняття рішення Скригівської сільської ради про погодження зміни меж села та розроблення відповідного проекту землеустрою, з метою включення зазначених земельних ділянок, які знаходиться за межами села Скригове Горохівського району Волинської області у його межі, а у подальшому такий проект землеустрою необхідно затвердити рішенням Горохівської районної ради, повідомили про свої протиправні наміри, спрямовані на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 голову Горохівської районної ради ОСОБА_8 , який, як співвиконавець, мав винести у майбутньому на сесію Горохівської районної ради вищевказане питання та підписати відповідне рішення.

У подальшому, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів і з метою власного неправомірного збагачення, за вирішення питання про виділення земельної ділянки, розташованої на території Скригівської сільської ради Горохівського району, через вищеописану схему включення земельних ділянок у межі населеного пункту, у якій кожен з них, як співвиконавець, мав вчинити певні дії відповідно до наданої влади та службового становища, 21.08.2017 року поставили перед ОСОБА_16 вимогу, яку озвучив ОСОБА_9 , про надання їм грошової винагороди у якості неправомірної вигоди у розмірі 100 доларів США за кожен гектар, тобто в загальній сумі від 7000 до 8000 доларів США, оскільки йшлося про виділення 70-80 га землі, що становить значний розмір, оскільки в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Під час чергової зустрічі, яка відбулась 23.08.2017 року в приміщенні кафе "Хутірок", що по вулиці І. Сливки, 2 в місті Горохів Волинської області між ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , останній умисно протиправно повідомив ОСОБА_16 про необхідність надання йому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 3500 доларів США, як авансу від загальної, попередньо визначеної суми грошової винагороди у якості неправомірної вигоди. Крім цього, в ході зустрічі, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з метою схиляння ОСОБА_16 до надання їм неправомірної вигоди за здійснення вищеописаних дій, запевнили його, що з використанням наданої влади та службового становища, забезпечать виділення коштів з районного бюджету на оплату розроблення проекту землеустрою зміни меж населеного пункту села Скригове Горохівського району шляхом винесення відповідного питання на сесію Горохівської районної ради. Це, як вони переконали ОСОБА_16 , дозволить швидко реалізувати вищеописаний план, оскільки у Скригівської сільської ради власних коштів на такі цілі немає. Крім цього, це зменшить офіційні витрати ОСОБА_16 , які, за попередньо обумовленим ОСОБА_9 планом, саме ОСОБА_16 мав здійснити на розроблення такого проекту в користь проектної організації. Тим самим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, створили умови, за яких в черговий раз ОСОБА_16 був змушений погодитись на їх вимогу про надання їм неправомірної вигоди, оскільки усвідомлював, що у інший спосіб земельних ділянок для ведення бізнесу не отримає.

Крім цього, для доведення свого злочинного плану до логічного завершення, знаючи, що проти введення земельних ділянок, які знаходяться за межами села Скригове Горохівського району Волинської області в його межі виступають проти окремі жителі цього села, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на вищевказаній зустрічі 23.08.2017 року запропонували ОСОБА_16 поїхати на загальні збори селян, на яких переконати мешканців сіл Пільгани та Скригове Горохівського району Волинської області про необхідність проведення даної процедури включення земельних ділянок у межі адміністративно-територіальної одиниці села та подальшої передачі вказаних земель в оренду інвестору, який допоможе їхньому селу з отриманням робочих місць та грошових надходжень у місцевий бюджет.

З цією метою, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 через місцевого депутата Горохівської районної ради ОСОБА_17 та Скригівську сільську голову ОСОБА_18 , використовуючи надану їм владу та службові повноваження, організували проведення 30.08.2017 року таких зборів, а перед цим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 навчали ОСОБА_16 що йому слід говорити селянам, аби останні не перешкоджали реалізації їх вищеописаному плану виділення земельних ділянок.

Під час таких зборів, які відбулися 30.08.2017 року у селі Скригове Горохівського району Волинської області за участю мешканців зазначених сіл, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , бажаючи отримати попередньо обумовлену неправомірну вигоду від ОСОБА_16 , використовуючи своє службове становище, переконували присутніх на зборах селян про необхідність включення в межі села Скригове Горохівського району Волинської області земельних ділянок для подальшої їх передачі в оренду інвестору ОСОБА_16 .

Будучи впевненими в тому, що мешканці сіл Пільгани та Скригове Горохівського району Волинської області не будуть заперечувати проти збільшення меж села Скригове, 30.08.2017 року під час зустрічі між ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , яка відбувалась у кафе "Хутірок", що по вулиці І.Сливки, 2 в місті Горохів Горохівського району Волинської області, останній наказав ОСОБА_9 якнайшвидше збирати сесію Скригівської сільської ради та приймати рішення про зміну меж вказаного села, а він в свою чергу забезпечить прийняття сесією Горохівської районної ради Волинської області рішення про затвердження проекту землеустрою.

У подальшому, 01.09.2017 року ОСОБА_16 , діючи на протиправну вимогу ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , о 16 годині 06 хвилин в салоні власного автомобіля, перебуваючи у м. Горохів Волинської області, передав ОСОБА_9 в коробці з коньяком «VSOP BARON OTARD COGNAC established 1795» грошові кошти в сумі 3500 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України на день передачі становило 89928, 65 гривень), частину з яких останній в подальшому надав у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці ОСОБА_8 (100 доларів США) та ОСОБА_7 (2400 доларів США), за вчинення останніми вищеописаних дій, а також за подальше вчинення спільно обумовлених рішень та дій в силу наданої влади та службового становища кожного з них, згідно спільно попередньо обумовленого плану.

ОСОБА_9 знаючи, що для втілення раніше обумовленого плану іншими учасниками злочину, необхідно рішення Скригівської сільської ради Горохівського району Волинської області «Про зміну меж населеного пункту села Скригове», викликав 04.09.2017 року до себе голову даної сільської ради ОСОБА_18 , якій вручив копії аналогічних рішень по селі Скобелка Горохівського району Волинської області та наказав підготувати по наданим зразкам відповідні рішення по с. Скригове Горохівського району Волинської області які невідкладно передати йому. Виконати його прохання голова Скригівської сільської ради Горохівського району Волинської області ОСОБА_18 не змогла, оскільки ОСОБА_9 був затриманий працівниками поліції.

Вироком суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України та виправдано, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні даного злочину.

У вироку зазначено, що показання свідка ОСОБА_16 (анкетні дані легендовані) є суперечливими, протиречивими, такими, що не підтверджуються належними, допустимими та достовірними письмовими доказами та документами, а тому, згідно Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті судом до уваги. А також, що наявність грубих порушень вимог чинного законодавства під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також під час проведення обшуків та оглядів місця події безсумнівно вказує на упередженість досудового розслідування і бажання у будь-який спосіб здобути докази винуватості обвинувачених, внаслідок чого суд приходить до висновку, що всі докази, на які посилається сторона обвинувачення, отримані внаслідок очевидної для суду провокації, тобто підбурюванні до вчинення злочину, в тому числі значна їх частина з грубим порушенням вимог закону, а тому визнає їх недопустимими, з підстав, викладених вище при їх аналізі.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає вирок незаконним через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. При цьому, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинувачених (ст.411 КПК України).

Зазначає, що фактично головуючим у справі суддею допущено неналежне, неповне, несправедливе та необ`єктивне дослідження фактичних подій, які мали місце стосовно ситуації з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , неналежну, неправильну, неповну, необ`єктивну та формальну юридичну оцінку цих подій та доказів, що їх стосуються та підтверджують; надання суб`єктивної переваги аналізу форми здійснення кримінального провадження над встановленням дійсної суті подій, які мали місце, їх юридичної оцінки та кваліфікації.

Просить вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21.08.2023 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати та ухвалити новий, яким:

визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та призначити їй покарання за ч.3 ст.368 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією майна;

визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та призначити йому покарання за ч.3 ст.368 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією майна;

визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання за ч.3 ст.368 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією майна.

До неправомірної вигоди в сумі 4000 доларів США підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України застосувати спецконфіскацію. Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи скарги, прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, думку виправданих та їх захисників, які проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За положеннями ст.370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно правового змісту норм ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.

Відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора і, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі №1-31/2011, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.п.17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи. Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому, саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.

При цьому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі» Бочаров проти України від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року) в п.45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі» Ірландія проти Сполученого Королівства»).

Так відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні №42017030000000255 дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про виправдування ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 оскільки інкриміноване кримінальне правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового слідства по даному кримінальному провадженню.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження винуватість ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обґрунтовувалась показаннями свідка-викривача, інших свідків та письмовими і речовими доказами.

Однак виправдовуючи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , - кожен, зокрема, - ні прямо, не опосередковано не підтвердили вину обвинувачених у вчиненні правопорушення, інкримінованого їм органом досудового розслідування.

Крім того в своїх показаннях, які є послідовними та узгоджуються з показаннями вищевказаних свідків, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому їм злочині не визнали, вважали, що відносно них було вчинено провокацію зі сторони правоохоронних органів.

Зокрема вказали, що ОСОБА_16 вказав, що він є представником агрофірма «Флора» та підшуковує земельну ділянку до 100 га для розширення виробництва. Разом з тим для успішного ведення відповідного бізнесу існувала юридична можливість включення вказаних земельних ділянок у склад села Скригове та подальшої передачі в оренду, а тому необхідно було прийняти рішення місцевої ради про зміну меж населеного пункту, які в подальшому необхідно було затвердити на сесії районної ради за погодженням з районною державною адміністрацією. Зазначили, що ні про яку конкретну винагороду для них в розмовах з ОСОБА_16 не велося. Також ствердили, що будь-якого впливу на прийняття рішення Скригівської сільської ради про погодження зміни меж села та розроблення відповідного проекту землеустрою, з метою включення зазначених земельних ділянок, які знаходиться за межами села Скригове Горохівського району Волинської області, у його межі, а у подальшому розробки проекту землеустрою, який необхідно затвердити рішенням Горохівської районної ради, у них не було, оскільки вони дійсно були впевненими в законності відповідних дій для використання їх в подальшому в господарській діяльності фірми «Флора».

Дані показання стороною обвинувачення не спростовані належними та допустимими доказами, а тому суд підставно вважав, що дані показання відповідають дійсності, є послідовними, узгодженими між собою та іншими матеріалами кримінального провадження.

Також, місцевий суд дійшов вірного висновку, що показання свідка-викривача ОСОБА_16 , є непослідовними, нелогічними та суперечать іншим зібраним у справі доказам, та що мала місце провокація злочину зі сторони правоохоронних органів з огляду на наступне.

Так в своїх показаннях ОСОБА_16 підтвердив свою активну роль в провокації та передачі неправомірної вигоди ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , зокрема вказав, що ще до знайомства з обвинуваченими придбав новий мобільний телефон та сім-карту з якого дзвонив виключно до них, а також те, що він не причетний до фірми «Флора», хоча називався їх представником, мав близько 50 примірників документів від різних фізичних осіб, на які планував отримати землю, не міг чітко та ясно пояснити які культури планував вирощувати, які грунти йому необхідно, скільки людей залучить до майбутньої господарської діяльності, написав заяву про вчинення вимагання від нього хабаря ще задовго навіть до знайомства з усіма фігурантами кримінального провадження, самостійно, систематично та ініціативно телефонував до ОСОБА_9 задля обговорення схем отримання земельних ділянок, де під час зустрічей вживав з ним спиртні напої.

Крім того в ході судового розгляду стороною захисту було подано та судом досліджено ряд документів з яких вбачається, що заявник із легендованими анкетними даними як ОСОБА_16 , насправді є іншою особою і у продовж тривалого часу залучається працівниками правоохоронних органів для вчинення провокацій в отриманні неправомірної вигоди з метою наступного викриття у цьому.

Так, у відповідності до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2021 року у справі № 161/2193/20, залишеним в силі постановою Волинського апеляційного суду від 02.09.2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_16 до ТзОВ «Ділова преса країни», ТзОВ «Агенція медіа-технологій «СІД ІНФОРМ», ОСОБА_44 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації, - відмовлено.

З даних судових рішень вбачається, що позивач ОСОБА_16 просив спростувати інформацію, розміщену в інтернет виданні «Волинь-24» статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», в якій йшлося про те, що на думку автора, щонайменше у трьох корупційних скандалах, які за останні роки прогриміли на всю Волинь, хабар давав один і той самий чоловік - ОСОБА_16 зі Львова . Луцькі юристи «вичислили» цього «борця з корупцією» і запевняють, що він є агентом правоохоронців. Точніше - провокатором.

Про те, що свідок під легендованим прізвищем ОСОБА_16 насправді є ОСОБА_16 , підтвердили і ОСОБА_9 , ОСОБА_49 та ОСОБА_8 .

Вподальшому проаналізувавши поведінку свідка ОСОБА_16 та можливі його дії в інтересах правоохоронних органів місцевий суд дійшов вірного висновку, що останній мав неодноразовий досвід участі в таємних операціях, що знайшло своє підтвердження зібраними стороною захисту доказами, а саме: рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2021 року у справі №161/2193/20, залишеним в силі постановою Волинського апеляційного суду від 02.09.2021 року; вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі № 159/1383/17 про обвинувачення ОСОБА_50 за ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК, залишеним в силі ухвалою Волинського апеляційного суду від 05.02.2020 року; постановою прокурора ГПУ від 08.02.2019 року по кримінальному провадженню №420170300000000479 від 18.11.2017 року за ч.3 ст.368 КК України, публікаціями ЗМІ, матеріалами білінгу, отриманими стороною захисту за ухвалою суду.

Також з матеріалів моніторингу телефонних з`єднань, отриманих стороною захисту за ухвалою суду, вбачається, що ОСОБА_16 користувався мобільним телефоном з номером НОМЕР_1 , який з пояснень останнього він спеціально купив перед знайомством з ОСОБА_51 та ОСОБА_9 і використовував його виключно для спілкування з ними. Однак з матеріалів вбачається, що перший дзвінок з нього здійснив 30.05.2017 року, при цьому заява про вимагання грошових коштів написана, як повідомив свідок, під вигаданим прізвищем ОСОБА_16 лише 21.06.2017 року.

Крім того матеріали провадження підтверджують, що спілкування з ОСОБА_9 , відбувалось з ініціативи ОСОБА_16 , а загальний контекст розмов між останніми має яскраво виражений примусово-наполегливий характер. Окрім зазначених вище настирливих і багаторазових питань і прохань йдеться про примус і емоційну маніпуляцію, що вбачається з протоколів НСРД. Такі мовленневі дії агента ОСОБА_16 містять яскраво виражені вербальні ознаки (маркери) спонукального провокаційного характеру (умовляння, пропозиції, підбурювання, емоційний примус) у вигляді прямих прохань, натяків, настирливих повторюваних питань і пропозицій, однозначних фактологічних тверджень.

Суд також звертає увагу, що під час окремих особистих зустрічей спілкування між ОСОБА_16 та ОСОБА_9 супроводжувалося вживанням алкогольних напоїв, а коли останній намагався відмовитися це робити, саме ОСОБА_16 наполягав на вживанні виключно міцних алкогольних напоїв (ром), сам наливав алкоголь особі, за якою здійснював аудіо-відео контроль, а довівши ОСОБА_9 до стану що спотьмарює свідомість, з метою створення штучних доказів його вини у скоєнні тяжкого злочину, умисно вів розмову з ним в очевидному провокативному руслі, спонукаючи свого сп`янілого співрозмовника до «відвертості» та отримання від нього коштів або вести розмову про кошти у вигідному для нього руслі.

Враховуючи зазначене є вірним висновок місцевого суду про те, що дії заінтересованого в результатах розслідування ОСОБА_16 , не узгоджуються з критерієм «суто пасивного спостереження».

За положеннями ст.ст.246, 271 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також, якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. При цьому, згідно з ч.3 ст.271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Вказане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини і, зокрема у справах: «Баннікова проти Російської Федерації» від 04.11.2010 року; «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02.10.2010 року; «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017 року; «Раманаускас проти Литви» від 20.02.2018 року. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому, тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.

У даному кримінальному провадженні судом першої інстанції відповідно до розроблених критеріїв була проведена належна перевірка дій правоохоронного органу та свідка ОСОБА_16 , який діяв під їх контролем після його звернення в прокуратуру, за результатами якої суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність провокації (підбурювання) з боку правоохоронного органу за допомогою цього свідка.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки їх отримано внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд також відзначив у своїй практиці, що негласні операції повинні проводитися істотно в пасивному режимі за відсутності надання тиску на заявника для здійснення злочину за рахунок таких заходів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе примушення, обіцянка фінансової вигоди або звернення до відчуттів співчуття заявника. Також, важливе значення має аналіз дій як ініціатива у зв`язку з обвинуваченим, оновлення пропозиції, незважаючи на його первинну відмову, настійне спонукання (див. пункт 47 рішення Європейського Суду „Баннікова проти Росії).

Таким чином ОСОБА_16 співпрацював з правоохоронними органами на регулярній основі і його участь в негласній операції у даному кримінальному провадженні не була випадковою, що суд також враховує в сукупності із іншими доказами (саме на існування такої проблеми при визначенні наявності провокації звернув увагу Європейський Суд у справі „Носко та Нефьодов проти Росії (пункт 60)). При цьому такі обставини не спростовані стороною обвинувачення (див. пункт 39), хоча сторона обвинувачення вживала всіх можливих заходів для засекречування справжніх анкетних даних щодо вказаної особи аби не допустити можливості його дискредитації.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що всі наведені фактори в своїй сукупності доповнюють один одного і є свідченням того, що злочин не міг би бути вчиненим без поведінки ОСОБА_16 , тобто по справі наявна провокація злочину, що виключає кримінальну відповідальність та є підставою для визнання доказів отриманих внаслідок провокації недопустимими.

Крім того місцевий суд підставно визнав надані прокурором і досліджені судом докази недопустимими, оскільки відповідно до вимог ст.87 КПК України, надані суду на доведення винуватості ОСОБА_52 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, шляхом реалізації органом досудового розслідування і прокурором своїх повноважень, не передбачених цим кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення..

У статті 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у тому числі шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 30.09.2020 року у справі № 563/1118/16-к зроблено правовий висновок про те, що докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином. Здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Такі ж висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 23.02.2022 року у справі № 225/3731/18.

Так суд першої інстанції вірно встановив, що протокол обшуку від 04.09.2017 року в житловому будинку ОСОБА_8 , протокол огляду місця події - службового кабінету голови Горохівської районної ради ОСОБА_8 , проведеного 04.09.2017 року старшим слідчим СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_53 , протокол обшуку автомобіля, належного ОСОБА_8 від 04.09.2017 року, протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 від 04.09.2017 року, протоколу огляду місця події - службового кабінету ОСОБА_9 від 04.09.2017 року та протоколу огляду автомобіля, який використовує ОСОБА_9 від 04.09.2017 року, протокол обшуку житла ОСОБА_7 від 04.09.2017 року, протокол огляду місця події від 04.09.2017 року - кабінету голови Горохівської РДА ОСОБА_7 є недопустимими доказами, оскільки вказані слідчі розшукові дії були проведені з порушенням норм кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів провадження вказані слідчі дії проводилися на підстав ухвал слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.09.2017 року на яких містяться штриховані ідентифікатори, з яких можливо встановити дату їх внесення до автоматизованої системи документообігу суду. У відповідності до відповіді на адвокатський запит голова Луцького міськрайонного суду Волинської області повідомив, що вказані ухвалу суду до автоматизованої системи документообігу суду було винесено лише 05.09.2017 року, що свідчить, що на момент проведення обшуків 04.09.2017 року вони не існували (Том 7 а.с.п.8).

За таких обставин вказані протоколи обшуку та огляду місця події від 04.09.2017 року, як і всі докази, які вилучені під час їх проведення, суд на законних підставах визнав недопустимим доказом .

Також є вірним висновок місцевого суду про недопустимість, як доказу, протоколу огляду ідентифікації та помічення грошових коштів з копіями помічених купюр від 01.09.2017 року (Том 2, а.с.п.30-39), з якого вбачається, що в приміщенні службового кабінету УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України, що знаходиться за адресою: місто Луцьк вулиця Загородня, 5А оглянуто грошові кошти в сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) доларів США, які для перевірки по заяві добровільно надав громадянин ОСОБА_16 .

Так під час проведення вказаного огляду було оглянуто купюри номіналом по 100 (сто) доларів США кожна в кількості 35 штук, які мали серії та номери, відображені в тексті вказаного протоколу. Водночас при порівнянні серійних номерів купюр з їх ксерокопіями, які містяться на а.с.п.33-39 та скріплені підписами понятих, встановлено розбіжності з вказаним протоколом та ксерокопіями, а саме п.4 переліку купюр зазначено купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії LB 77628805 Т, яка відсутня на ксерокопіях та яку у відповідності до протоколу огляду місця події від 04.09.2017 року(Том 3 а.с.16-22), було вилучено з сумки ОСОБА_7 .

Окрім цього, в п.31 протоколу огляду ідентифікації та помічення грошових коштів з копіями помічених купюр від 01.09.2017 року вказана купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії LK 75350367 Е, яка відсутня на ксерокопіях в додатку до нього та яку було вилучено разом з іншими коштами під обшуку від 04.09.2017 року за адресою АДРЕСА_4 (Том 3 а.с.54-57) в будинку ОСОБА_8 .

Крім того на ксерокопіях купюр в додатку до протоколу огляду ідентифікації та помічення грошових коштів з копіями помічених купюр від 01.09.2017 року міститься купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії КВ 89903251 Р, якої немає у тексті протоколу огляду ідентифікації та помічення грошових коштів.

Враховуючи зазначене, є очевидне неспівпадіння протоколу огляду ідентифікації та помічення грошових коштів з його додатком, а саме копіями помічених купюр, що ставить під сумнів достовірність вказаної процесуальної дії.

Також є вірним висновок суду першої інстанції про недопустимість протоколу освідування особи ОСОБА_7 від 04.09.2017 pоку, оскільки дану слідчу дію проведено і складено вказаний протокол неуповноваженою особою.

Так з матеріалів провадження вбачається, що дану слідчу дію було проведено слідчим в ОВС СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_54 .

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 року у справі № 724/86/20 (провадження № 51-1353 кмо 21), за приписами статей 39, 110, ч.1 ст.214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.

Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №42017030000000255 від 07.07.2017 року органом досудового розслідування була прокуратура Волинської області; слідчі: ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 . Згідно з постановою про доручення на проведення досудового розслідування від 07.06.2017 року начальника слідчого відділу ОСОБА_58 було доручено провести досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017030000000255 від 07.06.2017 року слідчим слідчого відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_59 та ОСОБА_60 .

Постановою про проведення освідування від 28.08.2017 pоку надано дозвіл на проведення освідування ОСОБА_7 працівникам УЗЕ у Волинській області ДЗЕ Національної поліції України. (Том 3, а.с.п.8).

Таким чином у слідчої ОСОБА_61 не було повноважень на проведення такої слідчої дії, а тому складання протоколу освідування особи від 04.09.2017 року в якому зафіксовано факт освідування ОСОБА_7 , змиви з рук ОСОБА_7 , та відеозапис цієї слідчої дії, як і похідні від них докази, а саме висновок експерта №4961 криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин за матеріалами кримінального провадження №42017030000000255 від 30.10.2017 року, об`єктом дослідження якої були марлеві тампони зі змивами з рук ОСОБА_7 , які поміщено до спецпакетів №1193293, №1193292 є недопустимими доказами в розумінні ст.ст.86, 87 КПК України, оскільки отримані з істотним порушенням гарантованих ст.62 Конституції України, ст.ст.12, 15, 17, 20 КПК України прав людини.

З тих же підстав є недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 04.09.2017 року (Том 3 а.с.п.16-22), так як у слідчого ОСОБА_61 не було повноважень у даному кримінальному провадженні проводити будь-які слідчі дії, оскільки він не був включений до групи слідчих.

Крім того місцевий суд підставно визнав недопустимими матеріали НСРД, які були здійснені відносно ОСОБА_7 .

Так відповідно до ч.1. ст.247 КПК України розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч.2 ст.247 КПК України розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо суддів, працівників суду та правоохоронних органів та/або у приміщеннях судових та правоохоронних органів, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, може здійснюватися слідчим суддею відповідного апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування.

У такому разі слідчий, прокурор звертаються з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій до слідчого судді апеляційного суду, найбільш територіально наближеного до апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Як вбачається з матеріалів провадження досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017030000000255 здійснювалось слідчим відділом прокуратури Волинської області, у зв`язку з чим, відповідно до ч.1 ст.247 КПК України з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій прокурор Волинської області повинен був звертатись до апеляційного суду Волинської області.

Однак в порушення вимог ст.247 КПК України, ст.124, 125 Конституції України дане клопотання було направлено та вирішено слідчим суддею апеляційного суду Рівненської області.

Як на час реєстрації кримінального провадження, так і на час розгляду даного клопотання в апеляційному суді Рівненської області ОСОБА_7 не була і не є працівником правоохоронного органу, працівником апарату суду чи суддею, а негласні слідчі дії не проводились у приміщеннях судових та правоохоронних органів. З тексту самої ухвали вбачається, що слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_7 є головою Горохівської районної державної адміністрації.

Суд у своїх ухвалах, як на підставу звернення з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій до Апеляційного суду Рівненської області, посилається на те, що ОСОБА_7 в силу своїх посадових обов`язків набула міцних зв`язків у середовищі працівників правоохоронних органів та працівників апарату та суддів Апеляційного суду Волинської області.

Проте таких підстав для зміни територіальної підсудності такого клопотання ст.247 КПК України не визначено, ніхто з вищевказаних осіб не є і не був учасником даного кримінального провадження.

Таким чином під час винесення ухвал були порушені правила територіальної підсудності судів, що відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки НСРД можуть бути проведені лише з дозволу суду, а такий дозвіл надано не уповноваженим судом, тому він фактично відсутній, а тому всі НСРД, здійснені відносно ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_65 від 29.06.2017 року №1415т, ухвали слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_65 від 30.08.2017 року №1896 т, є недопустимими.

Крім того є вірними висновки суду щодо недопустимості Протоколу за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних мереж) від 11.09.2017 року №2010нт/39/102-2017 (Том 2, а.с.п.45-51) та Протоколу за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних мереж) від 13.09.2017 року №2039нт/39/102-2017 (Том 2, а.с.п.59-61). Так у вказаних протоколах, які складені старшим оперуповноваженим УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України старшим лейтенантом поліції ОСОБА_66 , зазначено, що ця слідча дія була здійснена за участі працівників УОТЗ ГУНП у Хмельницькій області.

Однак жодних доручень чи постанов про залучення даних спеціалістів до даного кримінального провадження в матеріалах справи немає.

Враховуючи зазначене вищевказані протоколи отримані з істотним порушенням КПК України, а також прав людини, а тому є недопустимими доказами.

Інші докази, на які посилається сторона обвинувачення не є достатніми для доведення, що ОСОБА_51 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 без втручання правоохоронних органів, із залученням агента, було б вчинено злочин.

Звертає апеляційний суд увагу і на те, що письмові докази, які прокурор просив дослідити в суді апеляційної інстанції, і які були досліджені, лише підтверджують встановлені органом досудового розслідування обставини, які і не заперечувалися стороною захисту, та не стверджують про наявність складу інкримінованого правопорушення.

Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення ОСОБА_52 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, судова колегія вважає, що вони є суперечливими, здобутими із порушенням встановленого порядку, з порушенням права на захист та з істотним порушенням права особи на справедливий судовий розгляд, у зв`язку з отриманням їх внаслідок провокації, та за наслідками судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції отримали правильну оцінку.

При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст.373 КПК України, п.п.17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження рішення суду про виправдання ОСОБА_52 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є правильним. Вирок суду відповідає вимогам ст.374 КПК України, оскільки судом досліджено та надано оцінку всім доказам сторони обвинувачення, у тому числі й тим, на які вказує в апеляційній скарзі прокурор, що свідчить про всебічний, повний та об`єктивний розгляд всіх обставин провадження в їх сукупності.

Суд прийшов до вірного висновку, що отриманих та досліджених судом доказів в їх сукупності не достатньо для постановлення обвинувального вироку щодо ОСОБА_52 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а тому їх слід повністю виправдати у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, так як інкриміновані кримінальні правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового слідства по даному кримінальному провадженню.

У апеляційній скарзі прокурора не зазначено жодної обставини, що передбачена ст.412 КПК України, яка б свідчила про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодило суду постановити законний та обґрунтований вирок.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин провадження на підставі дослідження наданих доказів, колегія суддів вважає виправдувальний вирок законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим залишає апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий:

Судді: