Постанова

від 12.12.2023 по справі 705/5072/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 705/5072/23Провадження № 22-ц/821/1836/23Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Бородійчука В.Г.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

заявник (позивач): ОСОБА_1

представник заявниці: адвокат Чорноіваненко Денис Олександрович

відповідачі: Приватне підприємство «Кредо Умань», Товариство з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кредо Умань» на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 вересня 2023 року (постановлену під головуванням судді Піньковського Р.В. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Чорноіваненка Дениса Олександровича про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

22 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чорноіваненко Д.О. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що ОСОБА_1 має намір звернутися до Уманського міськрайонного суду із позовом про визнання правочину із внесення нерухомого майна у статутний капітал приватного підприємства недійсним з підстав його фраудаторності, скасування реєстраційних дій, визнання недійсним договору іпотеки.

Так, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.07.2018 ОСОБА_1 успадкувала частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» у розмірі 8,53 % номінальною вартістю 6590,00 грн., яка належала учаснику цього товариства ОСОБА_3 та стала учасником ТОВ «Уманчанка» з часткою у статутному капіталі у розмірі 8,53 %, про що свідчить наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

06 червня 2019 року позивач подала заяву до Черкаського міського нотаріального округу про вихід із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», у зв`язку з чим просила повідомити про вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку, не пізніше 30 днів з дня отримання цієї заяви. Позивач просила виплатити вартість її частки, розмір якої складає 8,53 % статутного капіталу товариства. Вказана заява нотаріально завірена та зареєстрована у реєстрі за № 256.

Позивач також подала державному реєстратору необхідні документи для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників ТОВ «Уманчанка», у зв`язку з чим позивача було виключено з переліку учасників Товариства.

Не зважаючи на вчинені позивачем дії та прохання про виплату належної їй частки, ТОВ «Уманчанка» будь-якої відповіді або інформації щодо розміру та порядку проведення цих виплат не надало, що і стало причиною для звернення з позовом до Господарського суду Черкаської області. Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.10.2021 у справі № 925/1020/19 зобов`язано відповідача надати позивачу інформацію вартості її частки у товаристві з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вказане рішення суду набрало законної сили. Проте, ні в добровільному, ні в примусовому порядку вказане рішення суду відповідачем не виконано.

У червні 2021 року сплив строк виплати належної позивачу частки в статутному капіталі ТОВ «Уманчанка», проте такої виплати позивачу не здійснено.

В грудні 2021 року позивач звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ТОВ «Уманчанка» компенсації вартості частки позивача в статутному капіталі товариства.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.06.2023 стягнуто з ТОВ «Уманчанка» вартість частки ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства у розмірі 1 765 940,31 грн., 26 489,10 грн. судового збору, 13500,00 грн. витрат на правову допомогу та 40 550,80 грн. витрат на проведення експертизи, а всього грошові кошти в сумі 1 846 480,21 грн.

14.08.2023 видано судовий наказ, а 04.09.2023 за заявою позивача відкрито виконавче провадження.

У відповідності до довідки приватного виконавця у ТОВ «Уманчанка» відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а з банківських рахунків останніх стягнуто лише 500,00 грн.

Однак, згідно отриманої інформації станом на 09.12.2021 ТОВ «Уманчанка» на праві власності належить:

- перукарня № 3, площею 24 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; перукарня № 7 , площею 21,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- громадська будівля, площею 174,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , а також земельна ділянка кадастровий номер 7110800000:02:006:2045, площею 0,0827 га;

- перукарня № 4, 43/50 частини нежитлової будівлі, площею 623,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- перукарня № 8, 17/20 частин нежитлової будівлі, площею 51,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 .

В подальшому, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно стало відомо, що в січні 2022 року ТОВ «Уманчанка» відчужила всі свої нерухомі об`єкти на користь пов`язаної особи - ПП «Кредо Умань».

Підставою для державної реєстрації державним реєстратором виконкому Уманської міської ради Ковбасюк А.П. права власності за приватним підприємством «Кредо Умань» всіх об`єктів нерухомого майна, що перебували у власності ТОВ «Уманчанка», став акт приймання-передачі нерухомого майна від 11.01.2022, складений між ТОВ «Уманчанка» та ПП «Кредо Умань», а також протокол загальних зборів ТОВ «Уманчанка» № 38 від 11.01.2022.

Станом на 18.09.2023 засновником та кінцевим бенефіціарним власником ПП «Кредо Умань» є ОСОБА_2 , а керівником ОСОБА_4 , який одночасно був керівником ТОВ «Уманчанка» з 16.12.2020 по 15.12.2022.

Таким чином, ПП «Кредо Умань» та ТОВ «Уманчанка» є пов`язаними особами за критерієм керівництва, яке станом на момент вчинення правочину з передачі майна в статутний капітал ПП «Кредо Умань» уособлювалося в одній особі - ОСОБА_4 .

Також заявниця стверджує, що ПП «Кредо Умань» та ТОВ «Уманчанка» є пов`язаними особами за критерієм родинних стосунків їх засновників.

Отже, особи пов`язані з ТОВ «Уманчанка» з метою ухилення від виконання боргових зобов`язань на користь позивача та можливого примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області відчужило на користь третіх осіб власне нерухоме майно, на яке позивач могла звернути стягнення, шляхом фраудаторного правочину (акту приймання-передачі частки в статутний капітал ПП «Кредо Умань».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно: 17.02.2022 ПП «Кредо Умань» продало на користь фізичної особи ОСОБА_5 перукарню № 8; 22.03.2023 - на користь фізичної особи ОСОБА_6 перукарню № 3; 09.09.2022 - на користь фізичної особи ОСОБА_7 перукарню № 7.

Два найбільші об`єкти нерухомості, особи пов`язані із ТОВ «Уманчанка» та ПП «Кредо Умань» вирішили залишити у власності ПП «Кредо Умань», що на думку представника позивача пояснюється тим, що основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В подальшому, достеменно знаючи, що 20.06.2023 року було ухвалено рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1846480,21 грн., ПП «Кредо Умань» передало своєму засновнику ОСОБА_2 в іпотеку нерухоме майно: громадську будівлю площею 174,8 кв.м. та перукарню № 4, з метою ускладнення виконання судового рішення.

Позовні вимоги позивача полягають у визнанні недійсним акту приймання-передачі майна, як фраудаторного правочину і, як наслідок, повернення сторін у стан, що існував до моменту укладення спірного правочину.

Оскільки право власності на частину спірного майна скасовується, ПП «Кредо Умань» не може бути іпотекодавцем, а тому іпотечний договір підлягає визнанню недійсним, як похідна вимога. Крім того, обставини справи свідчать, що спірний іпотечний договір має ознаки фіктивності, а тому може бути визнаний недійсним з підстав його фіктивності.

Оскільки відповідачі у даній справі є взаємопов`язаними особами, раніше вже вчиняли дії, спрямовані на приховування майна боржника ТОВ «Уманчанка» від звернення на нього стягнення з боку позивача, в добровільному порядку рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2023 у справі № 925/1766/21 не виконано, а в ході примусового виконання вказаного судового рішення здобуто відомості про відсутність майна боржника, на яке можна звернути стягнення, на думку представника позивача, існує цілком обґрунтована вірогідність подальшого приховування майна ТОВ «Уманчанка», власником якого на цей час є ПП «Кредо Умань», шляхом його подальшого відчуження на користь добросовісних набувачів. Вже частину майна ТОВ «Уманчанка» продано на користь третіх осіб.

Вважає, що в даному випадку співмірним заявленим позовним вимогам буде такий захід забезпечення позову, як заборона вчинення дій щодо розпорядження нерухомим майном ПП «Кредо Умань», що призведе до неможливості його відчуження відповідачем. Водночас, такий захід забезпечення не позбавить відповідача можливості користуватися цим майном, здавати його в оренду, тощо.

Враховуючи наведене, просить суд заборонити усім державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про такі дії, пов`язані із відчуженням, накладенням заборони чи передання в іпотеку нерухомого майна, належного приватному підприємству «Кредо Умань» (18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, буд. 61/1, код ЄДРПОУ 43217126, а саме:

1) перукарні № 4, 43/50 частин нежитлової будівлі, площею 623,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846612871108);

2) громадської будівлі загальною площею 174,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497089171060).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 вересня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чорноіваненка Д.О. про забезпечення позову - задоволено.

Заборонено усім державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про такі дії, пов`язані із відчуженням, накладенням заборони чи передання в іпотеку нерухомого майна, належного приватному підприємству «Кредо Умань» (18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, буд. 61/1, код ЄДРПОУ 43217126, а саме:

1) перукарні № 4, 43/50 частин нежитлової будівлі, площею 623,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846612871108);

2) громадської будівлі загальною площею 174,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497089171060).

Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що обраний заявницею захід забезпечення позову має тимчасовий характер та не позбавляє осіб, щодо яких він застосований, їх прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатися господарською діяльністю. Зазначене забезпечує збереження балансу інтересів сторін, а вжиття заходів забезпечення позову узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Водночас зазначено, що невжиття саме такого виду забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача.

В апеляційній скарзі, поданій 12 жовтня 2023 року ПП «Кредо Умань», вважаючи ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 вересня 2023 року необґрунтованою, постановленою із порушенням норм процесуального права, при неповному дослідженні судом першої інстанції обставин справи, що мають істотне значення для вирішення даного питання, просить вказану ухвалу скасувати, постановивши при цьому нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначено, що суд першої інстанції мав здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, проте, не зробив цього, у зв`язку із чим суд прийшов до помилкового висновку, що заявлений вид забезпечення позову узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

На думку особи, що подала апеляційну скаргу, судом першої інстанції не дотримано принципу співмірності заходів забезпечення позову.

Подаючи заяву про забезпечення позову, заявниця не вказала, який саме правочин, між якими сторонами і щодо якого майна вона має намір оскаржувати. До того ж, між ОСОБА_1 та ПП «Кредо Умань» відсутні будь-які правочини.

Також заявницею не надано будь-яких доказів того, що ПП «Кредо Умань» вчиняються дії, які можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення суду, а також не надано доказів ймовірності утруднення його виконання або невиконання майбутнього рішення суду.

06 листопада 2023 року до Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 -адвокат Чорноіваненко Д.О., вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП «Кредо Умань» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п.п.1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №367/246/18 (провадження №61-46301св18).

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець, набувши право на частку у статутному капіталі ТОВ «Уманчанка», прийняла рішення про вихід зі складу учасників товариства та мала право на отримання вартості своєї частки у грошовому виразі.

Оскільки вирішити вказане питання не надалося можливим, позивач вимушена була звернутися до суду, її позовні вимоги були задоволені і рішенням суду ТОВ «Уманчанка» мало б сплатити на її користь кошти у розмірі 1 846 480,21 грн.

Однак, в добровільному порядку рішення суду уповноваженими особами товариства виконано не було, тому позивачем вжито заходів для примусового виконання цього рішення, що також не призвело до позитивних результатів, оскільки згідно офіційних даних ТОВ «Уманчанка» не має таких активів, а також за ним не рахується ніяке нерухоме майно.

При цьому, до судового розгляду отримано інформацію із відповідних Реєстрів, згідно якої у власності ТОВ «Уманчанка» перебувало декілька нежитлових приміщень в м. Умань, Черкаської області.

За період розгляду справи у судовому порядку, було укладено ряд договорів щодо зміни власників вищезазначеного майна, такі договори укладалися між ТОВ «Уманчанка», ПП «Кредо Умань» та ПП «Умань-Рент».

В даному випадку, заборона вчиняти реєстраційні дії, що пов`язані із відчуженням, накладенням заборони чи передання в іпотеку нерухомого майна, належного приватному підприємству «Кредо Умань», зокрема перукарні № 4, 43/50 частин нежитлової будівлі, площею 623,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846612871108) та громадської будівлі загальною площею 174,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497089171060) викликана необхідністю нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання очікуваного позивачем судового рішення по справі та своєчасне невжиття цих заходів може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав позивача, у зв`язку з тим, що нерухоме майно може бути в подальшому безперешкодно відчужене на користь третіх осіб, і в такому випадку, звернути стягнення за рішенням суду буде неможливо.

Таким чином, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням, накладенням заборони, тощо майна, належного ПП «Кредо Умань» є обґрунтованим та співмірним заявленим позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки є достатні підстави припускати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання судового рішення.

Водночас, апеляційний суд вважає слушними аргументи суду першої інстанції про те, що вжиття такого заходу забезпечення позову, про який просить заявниця має тимчасовий характер та не позбавляє осіб, щодо яких він застосований, їх прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає можливості займатися господарською діяльністю.

Доводи скаржника про те, що між ОСОБА_1 та ПП «Кредо Умань» відсутні будь-які правочини є безпідставним в даному випадку, оскільки позовні вимоги заявниці полягають у визнанні недійсним акту приймання-передачі майна, як фраудаторного правочину і, як наслідок, повернення сторін у стан, що існував до моменту укладення спірного правочину. А тому, наявність чи відсутність укладених правочинів між цими сторонами не має значення для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку, що обраний ОСОБА_1 захід забезпечення позову є співмірним із заявленими нею в майбутньому вимогами та є необхідним для ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Інші доводи апеляційної скарги ПП «Кредо Умань» суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 374 та статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кредо Умань» - залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 вересня 2023 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлений 12 грудня 2023 року/