Ухвала

від 05.12.2023 по справі 304/2005/23

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/2005/23 Провадження № 1-кс/304/575/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №720230713500000002 від 06 липня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 212 КК України, про арешт майна,

У С Т А Н О В И В :

прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить накласти арешт із забороною використання та розпорядження будь-яким особам, окрім органу досудового розслідування з метою проведення експертиз, на тимчасово вилучені в ході санкціонованого обшуку 20 жовтня 2023 року за місцем реєстрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , документи, речі (цінності), а саме предмет, зовні схожий на холодну зброю кортик (№ НОМЕР_1 ) у чохлі помаранчевого кольору; предмет, зовні схожий на холодну зброю ніж із зображенням орла у чохлі чорного кольору з написом «Vikings» та два предмети, зовні схожі на холодну зброю шаблю. Клопотання мотивує тим, що Територіальним управлінням БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування даного кримінального провадження, під час якого встановлено, що службові особи ТОВ «Укртранспетрол» впродовж квітня травня 2023 року, здійснивши придбання на аукціонах з продажу понад 2 000 т нафти, орендуючи на території Закарпатської області обладнання, організували протиправний механізм, пов`язаний з обігом пального, шляхом виготовлення паливно-мастильних матеріалів з подальшою реалізацією як за місцем виготовлення, так і через мережі підконтрольних АЗС на території області без відповідного обліку за готівку, не відображаючи господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, що у свою чергу призводить до ухилення від сплати всіх необхідних акцизних податків та зборів до Державного бюджету України, чим спричиняються збитки державі у великих розмірах. Крім цього прокурор вказує, що службові особи товариства протягом квітня вересня 2023 року, не маючи відповідної ліцензії на право виробництва палива, організували незаконне виготовлення паливно-мастильних матеріалів (бензину, дизельного палива та компонентів) з подальшою реалізацією як за місцем виготовлення, так і через мережі підконтрольних АЗС на території області. Проведеними слідчими (розшуковими) заходами встановлено, що ТОВ «Укртранспетрол» з метою виготовлення паливно-мастильних матеріалів низької якості, які не відповідають встановленим стандартам ДСТУ, орендує у ТОВ «Немирівський птахорепродуктор» (ЄДРПОУ 37336640, юридична адреса: м. Київ, вул. І.Павла ІІ, 7 офіс 4), основні засоби зберігання та виробництва, а саме лінії автоматичного зливу та розливу, резервуари, НПЗ, під`їзні колії, які фактично розташовані за адресою: Закарпатська область м. Мукачево, вул. Крилова, 98Г, на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110400000:01:007:0447 та 2110400000:01:007:0448. Основним постачальником сировини (нафти) до ТОВ «Укртранспетрол», з якої виготовляються паливно-мастильні матеріали низької якості, що не відповідає вимогам ДСТУ (дизельного палива), є АТ «Укргазвидобування» (ЄДРПОУ 30019775, юридична адреса: м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28). Так, у період з 01 березня по 20 червня 2023 року АТ «Укргазвидобування» виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних 17 податкових накладних на користь ТОВ «Укртранспетрол» за результатами відвантаження 1 176 т нафти, загальною вартістю 16 597 329,62 грн (середня ціна постачання 13 455 грн/1 т). Вихід готової продукції (дизельного палива) на виробничих потужностях НПЗ становлять 40 % переробленої нафти, що у перерахунку з фактично отриманої нафти становить близько 470 000 л дизпалива; реалізація продукції здійснюється за середньою ціною 35 грн/1 л. Відтак прокурор вважає, що наведені обставини можуть беззастережно свідчити про отримання доходу від протиправної діяльності у розмірі близько 16,5 млн грн, який не відображено у бухгалтерському обліку та податковій звітності товариства. Зазначає, що на адресу Територіального управління БЕБ у Закарпатській області з УСБУ у Закарпатській області надійшли матеріали виконаних доручень, згідно з якими встановлено причетність ряду осіб, у тому числі й посадових осіб товариства, до протиправної діяльності з приводу організації виготовлення, зберігання пального, яке не відповідає встановленим стандартам ДСТУ (дизельного палива) та його збуту оптовим і роздрібним покупцям. Відтак, як вказує прокурор, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення на підставі ухвали слідчого судді 20 жовтня 2023 року органом досудового розслідування проведено обшук в квартирі за місцем реєстрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на холодну зброю кортик (№ НОМЕР_1 ) у чохлі помаранчевого кольору; предмет, зовні схожий на холодну зброю ніж із зображенням орла у чохлі чорного кольору з написом «Vikings» та два предмети, зовні схожі на холодну зброю шаблю. Відтак ініціатор клопотання вважає, що вилучені документи, речі (цінності), чорнові записи, предмети збереження цифрової інформації, мобільні телефони, печатки та взірці рідин і речовин, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі необхідні для проведення судових експертиз. Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, є існування достатніх підстав вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям, доказом вчинення злочину. Метою накладення арешту, згідно з процесуальними нормами п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, прокурор вказує забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації. Наводячи визначення речових доказів та спеціальної конфіскації, підставу та мету накладення арешту, прокурор вказує, що вилучені у ході огляду документи, речі (цінності) та інше майно є тимчасово вилученим майном, постановою від 21 жовтня 2023 року визнані речовими доказами, а відтак мають доказове значення у даному кримінальному провадженні та можуть бути використані як доказ, а також відповідно до вимог ст. 96-1 КК України підлягають спеціальній конфіскації; окрім цього такі предмети, речі (цінності) необхідні для забезпечення належного проведення у рамках даного кримінального провадження судових криміналістичних експертиз, проведення слідчих (розшукових) дій з їх використанням. Відтак оскільки у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що у разі не накладення арешту на вказане майно таке може бути приховане або пошкоджене, що у свою чергу перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, прокурор просить клопотання задовольнити.

У судове засідання ініціатор клопотання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, підтримав таке у повному обсязі та просив задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання також не з`явився, його представник адвокат ОСОБА_5 направив заперечення, в якому зокрема вказував, що сувенірна продукція належить ОСОБА_4 та вилучена у нього безпідставно, такі є добросовісно набутими та не мають жодного відношення до кримінального провадження, до того ж не містять жодних слідів чи відомостей про обставини кримінального провадження, не здобуті у результаті вчинення злочину та не є знаряддям чи засобом злочину. Окрім цього вказував на те, що у органу досудового розслідування відсутні будь які підстави чи розумні підозри вважати, що вилучене майно та документи є доказом злочину, а також які саме факти можуть бути доведені за їх допомогою; до клопотання не додано переконливих і належних документів та матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання. Також звертав увагу слідчого судді на те, що арешт вилученого у ОСОБА_4 майна порушує принцип розумності та співмірності обмеження права власності із завданнями кримінального провадження, арешт коштів є непропорційним втручанням у право власності ОСОБА_4 , тоді як орган досудового розслідування не надав доказів, які б свідчили про потребу на такий ступінь втручання у право власності, при тому, що санкція статей, за якими провадиться розслідування, не передбачають конфіскації, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, про намір проведення яких-небудь експертиз вилученого майна та грошових коштів орган досудового розслідування не заявляє.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.

Вивчивши надані сторонами матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, слідчий суддя прийшов до такого висновку.

Пунктом 4 частини 2 статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.

Для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом (перший абзац частини 3 ст. 170 КПК).

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених у попередніх абзацах норм КПК вбачається, що арешт майна можливо застосувати якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна; 2) майно, на яке накладається арешт, перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати; 3) мобільні телефони та ноутбуки є тими видами майна, на які може бути накладено арешт; 4) це майно є речовим доказом; 5) буде досягнуто завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням; 6) наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження.

Так з матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 204 КК України.

Обставинами розслідування цього кримінального провадження є організація службовими особами ТОВ «Укртранспетрол» протиправного механізму, пов`язаного з обігом пального, шляхом виготовлення паливно-мастильних матеріалів з подальшою реалізацією як за місцем виготовлення, так і через мережі підконтрольних АЗС на території області без відповідного обліку за готівку, та без відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, що у свою чергу призводить до ухилення від сплати всіх необхідних акцизних податків та зборів до Державного бюджету України, чим спричиняються збитки державі у великих розмірах.

Частина друга статті 212 КК України передбачає відповідальність, зокрема, за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах.

Частина 2 статті 204 КК України передбачає відповідальність, зокрема, за незаконне виготовлення пального або інших підакцизних товарів.

У клопотанні прокурора наведені відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, які в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями дають слідчому судді підстави для висновку, що могли бути вчинені кримінальні правопорушення, про які зазначається у клопотанні, та які носять такий ступінь тяжкості, що дає слідчому судді підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.

В той же час арешт задля збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи.

Слідчий суддя встановив, що під час проведення обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на холодну зброю кортик (№ НОМЕР_1 ) у чохлі помаранчевого кольору; предмет, зовні схожий на холодну зброю ніж із зображенням орла у чохлі чорного кольору з написом «Vikings» та два предмети, зовні схожі на холодну зброю шаблю.

Оскільки у клопотанні прокурор просив накласти арешт на вказане майно з метою збереження речових доказів, то далі слідчий суддя вирішуватиме, чи є підстави для арешту вилучених під час обшуку предметів на цій підставі.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи цю підставу для арешту, прокурор у клопотанні посилався на те, що вилучені предмети, які є тимчасово вилученим майном, мають значення для встановлення істини по даному кримінальному провадженню, можуть бути доказами під час досудового розслідування та судового розгляду.

Вказані предмети у подальшому постановою детектива від 21 жовтня 2023 були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні як такі, що містять на собі відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить висновку, що вилучені під час обшуку предмети відповідають критеріям речових доказів, встановленим ч. 1 ст. 98 КПК України, а тому на них може бути накладено арешт із метою збереження речового доказу.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 цієї ж статті.

КПК у частині четвертій статті 173 визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. При цьому слідчий суддя, серед іншого, враховує суспільну небезпечність можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, тяжкість.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб. Що стосується прав та законних інтересів власника майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є обтяжливими для нього.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Також, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону користування та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, знищення майна, яке є речовими доказами.

Накладення арешту на майно не є припиненням або позбавленням права власності на нього. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності. При цьому, такі обмеження власності на майно не перешкоджають здійсненню звичайної господарської діяльності.

У своєму клопотанні прокурор просить накласти арешт з метою спеціальної конфіскації та вказує про накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, однак не зазначає, якій саме із ознак, зазначених у п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, відповідає вилучене у ОСОБА_4 майно, а тому з даної підстави арешт майна застосований бути не може.

Окрім цього захисники також зазначали, що органом досудового розслідування не було доведено протиправне походження вилучених у ОСОБА_4 предметів.

Однак, оцінюючи такі доводи захисту, слідчий суддя їх відхиляє, оскільки встановлення наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення відноситься до питань права, яке може бути встановлено виключно за наслідком судового розгляду кримінального провадження, ураховуючи надані стороною обвинувачення та захисту докази, надавши їм відповідну правову оцінку в контексті ст. 91 КПК.

На цьому етапі кримінального переслідування, під час розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя, на підставі наданих йому сторонами кримінального провадження доказів, лише припускає, що кримінальне правопорушення могло бути вчинено, за викладених обставин, використовуючи стандарт «обґрунтована підозра».

Спростовуючи позицію захисника ОСОБА_5 щодо відсутності у матеріалах клопотання будь яких постанов про призначення експертних досліджень стосовно вилученого під час обшуку у ОСОБА_4 майна, слідчий суддя враховує, що норма кримінального процесуального закону не встановлює строк, у який слідчий та/або прокурор зобов`язаний виконати вказані дії, а тому не вважає заперечення адвоката у цій частині обґрунтованим.

Водночас слідчий суддя зауважує, що на даному етапі досудового розслідування не вирішує питання про наявність усіх елементів складів кримінальних правопорушень, винуватість чи невинуватість осіб у їх вчиненні і не визначає ступінь вини таких осіб, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей встановлює, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні кримінальних правопорушень, у зв`язку з якими вирішується питання про арешт майна.

Захисник наводив й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов слідчий суддя у цій ухвалі. Водночас, розглядаючи це клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Керуючись ст. 36, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №720230713500000002 від 06 липня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 212 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучені у ході обшуку 20 жовтня 2023 року за місцем реєстрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , речі, а саме предмет, зовні схожий на холодну зброю кортик (№ НОМЕР_1 ) у чохлі помаранчевого кольору; предмет, зовні схожий на холодну зброю ніж із зображенням орла у чохлі чорного кольору з написом «Vikings» та два предмети, зовні схожі на холодну зброю шаблю, заборонивши користуватися та розпоряджатися вказаним майном будь яким особам, окрім органу досудового розслідування з метою проведення судових експертиз.

Виконання зазначеної ухвали покласти на прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Згідно із ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1