Постанова

від 07.12.2023 по справі 643/6733/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/6733/20 Номер провадження 22-ц/814/4065/23Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Стеценко В.С.,

з участю прокурора Вороненко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області

на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 01 червня 2023 року, постановлену суддею Блажко І.О., про залишення позову без розгляду,

у справі за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Купріянова Володимира Борисовича до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору оренди недійсним, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

25.04.2020керівник Харківськоїмісцевої прокуратури№4Купріянов В.Б.звернувся всуд ізуказаним позовомв порядкуст.ст.4,56ЦПК України,у якомупросить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 додатку 1 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м.Харкова» від 18.12.2019 №1896/19 щодо затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:02:002:0009) площею 0,4850 га із земель територіальної громади м.Харкова;

- визнати недійсним договір, укладений 28.12.2019 між Харківською міською радою та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 0,4850 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,4850 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

16.06.2020 Харківська міська рада звернулася в суд із клопотанням про залишення позову без розгляду, оскільки прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва інтересів держави при зверненні з позовом у даній справі, що свідчить про відсутність у нього процесуальної дієздатності.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 01.06.2023 клопотання відповідача Харківської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено.

Позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Купріянова Володимира Борисовича до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору оренди недійсним, зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Повернуто позивачу Харківській місцевій прокуратурі №4 матеріали позовної заяви з додатками та судовий збір.

Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області оскаржив ухвалу районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Цитуючи положення статті 131-1 Конституції України та статті 5 Закону України «Про прокуратуру» зазначає, що представництво інтересів держави в суді покладається на прокуратуру. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу - прокурор зазначає про це в позовній заяві.

За змістом сталої позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, сформованої у справах №761/3884/18 від 27.02.2019 та №587/430/16ц від 26.06.2019, держава бере участь у судовому процесі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, - цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від надання доказів, спрямованих на встановлення відповідного органу.

У цій справі в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею. Тому Харківська міська рада має бути відповідачем у справі. Інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній, як і підстави для звернення в суд із цим позовом органу Держгеокадастру, до повноважень якого належить здійснення державного контролю за їх використанням, а не розпорядження землями комунальної власності.

Із підстав викладеного, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, доводить, що за відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у цій справі, саме прокурор набув статусу позивача.

Заперечує застосування до спірних правовідносин п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України та відсутності цивільної процесуальної дієздатності у прокурора. Оскільки у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності та є учасником справи. Тому для застосування наведеної норми процесуальна дієздатність має бути відсутня саме у учасника справи, а не його представника.

27.07.2023 та 21.09.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшли відзиви відповідачів на апеляційну скаргу, яку просять залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, як законну та обґрунтовану.

У суді апеляційної інстанції прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.

07.12.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Бєлокриницького А.О. про відкладення розгляду справи через неможливість прибути в судове засідання за несприятливих погодних умов.

Вирішуючи питання розгляду справи за даної явки, а також клопотання представника відповідача - адвоката Бєлокриницького А.О. про відкладення розгляду справи, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У цій справ виклик представника відповідача та його адвоката Бєлокриницького А.О. здійснено в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, поважність причин його неявки судом апеляційної інстанції не встановлена, оскільки за неможливості особисто прибути в судове засідання відповідач та його представник мав можливість реалізувати право в порядку ст.212 ЦПК України та приймати участь у справі в режимі відеоконференції. Проте таке право ними не реалізовано, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності відповідача та його представника не призведе до порушення їх права на справедливий суд у межах розумних строків судового провадження.

За таких обставин клопотання представника відповідача - адвоката Бєлокриницького А.О. про відкладення розгляду справу на іншу дату задоволенню не піддягає.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.04.2020 керівник Харківської місцевої прокуратури №4 звернувся в Московський районний суд м.Харкова з позовом до Харківської міської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору оренди недійсним, зобов`язання вчинити дії. Звертаючись в суд із цим позовом у порядку статей 4, 56 ЦПК України прокурор зазначив, що захищати інтереси держави у спірних правовідносинах має Харківська міська рада, яка від імені Українського народу і територіальної громади міста Харкова уповноважена реалізовувати компетенцію власника. Разом із тим міська рада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами. Зазначені обставини відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.ст.2, 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.56 ЦПК України вважає такими, що вказують на наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення указаного позову прокурором як позивачем./а.с.2-17 т.1/

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 04.05.2020 відкрито провадження у справі./а.с.74-75 т.1/

16.06.2020 Харківська міська рада звернулася в суд із клопотанням про залишення позову без розгляду, оскільки прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва інтересів держави при зверненні з позовом у даній справі, що свідчить про відсутність у нього процесуальної дієздатності./а.с.120-123 т.1/

Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, справи підсудні Московському районному суду м.Харкова підлягають розгляду Октябрським районним судом м.Харкова.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, сформованому 20.04.2023, визначено склад колегії суддів: головуючий судді (суддя-доповідач) Блажко І.О./а.с.234 т.1/

Задовольняючи клопотання представника Харківської міської ради та залишаючи позов прокурора без розгляду, районний суд виходив із того, що останнім не доведено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, що є порушенням ст.23 Закону України «Про прокуратуру», у тому числі помилково визначено орган, який неналежно здійснює повноваження щодо захисту інтересів держави; не надано належних та допустимих доказів того, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження. Установивши викладене, суд визнав наявними підстави для застосування п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

Згідно зі статтею 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу IIIЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону №1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі №1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Із матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду самостійно із даним позовом керівник Харківської місцевої прокуратури №4 у відповідності до положень ст.ст.4, 56 ЦПК України, навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував у чому саме полягає порушення цих інтересів, а також визначив Харківську міську раду відповідачем у справі, рішення якого оскаржується через порушенням останнім встановленої законом процедури, зокрема, без конкурсних торгів, передачі земельної ділянки іншому відповідачу по справі - ОСОБА_1 .

Таким чином позов подано на захист інтересів держави в особі територіальної громади міста від порушень допущених самим органом місцевого самоврядування, який відчужив комунальне майно всупереч встановленим вимогам. При цьому, оскільки у даній справі відсутній суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у прокурора не виник обов`язок направити, до звернення до суду з цим позовом, повідомлення про це особі, якій пред`явлено позовну вимогу - Харківській міській раді.

Із урахування викладеного колегія суддів вважає, що позовна заява керівника Харківської місцевої прокуратури №4 відповідає вимогам закону; підстав для залишення її без розгляду не вбачається.

Посилання суду першої інстанції, що прокурор помилково визначив орган, який неналежно здійснює повноваження щодо захисту інтересів держави та не надав доказів, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 14.01.2015№15 (в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно підпункту 25-1 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою.

Як убачається з положень абзацу сьомого пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, серед іншого, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, означеними положеннями законодавства передбачено виключні випадки, за наявності яких посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів мають право звертатися до суду з позовом. При цьому право на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про скасування його рішення, яким розпочато процедуру надання земельної ділянки у власність особі, з огляду на його неправомірність, законодавством не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17 дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Такий висновок застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.12.2021 у справі №540/1980/19, від 06.12.2021 у справі №826/10972/16 та від 22.12.2021 у справі №640/4083/21.

Відтак, Держгеокадастр не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність фізичній особі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки комунальної власності. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із позицією Верховного Суду, сформованою у справах №340/6113/21 від 01.12.2022 та №308/8388/21 від 14.06.2023, а тому, за встановлених обставин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для самостійного звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду позовних вимог по суті.

Доводи відповідачів, викладені ними у відзивах на апеляційну скаргу, правильність таких висновків не спростовують та зводяться до цитування відмінних позиції Верховного Суду. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала районного суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с та н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області - задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 01 червня 2023 року - скасувати.

Справу за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Купріянова Володимира Борисовича до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору оренди недійсним, зобов`язання вчинити дії - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.12.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак