Постанова

від 10.04.2024 по справі 643/6733/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 643/6733/20

провадження № 61-532св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 4;

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бєлокриницьким Артемом Олександровичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2020 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору оренди недійсним, зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18 грудня 2019 року № 1896/19 «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова» щодо затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:02:002:0009) площею 0,4850 га із земель територіальної громади м. Харкова, між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,4850 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухомме мійно 28 жовтня 2019 року, номер запису 34974524. Відповідно до договору оренди на земельній ділянці розміщено чотири об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Прокурор зазначав, що право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно набуто на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року у справі № 643/6894/16-ц. Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року зазначене рішення Московського районного суду м. Харкова скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . У постанові апеляційного суду зазначено, що нерухоме майно є об`єктами самочинного будівництва.

Посилався на те, що передача земельної ділянки комунальної власності ОСОБА_1 у користування без проведення земельних торгів не відповідає вимогам земельного законодавства.

Ураховуючи наведене, керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 додатку 1 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18 грудня 2019 року № 1896/19 «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова» щодо затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:02:002:0009) площею 0,4850 га із земель територіальної громади м. Харкова;

- визнати недійсним договір, укладений 28 грудня 2019 року між Харківською міською радою та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 0,4850 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,4850 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 травня 2020 року відкрито провадження у справі.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, справи підсудні Московському районному суду м. Харкова підлягають розгляду Октябрським районним судом м. Харкова.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 01 червня 2023 року клопотання Харківської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору оренди недійсним, зобов`язання повернення майна залишено без розгляду.

Повернуто позивачеві матеріали позовної заяви з додатками.

Повернуто позивачеві сплачений судовий збір.

Задовольняючи клопотання представника Харківської міської ради та залишаючи позов прокурора без розгляду, районний суд виходив із того, що останнім не доведено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, що є порушенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у тому числі помилково визначено орган, який неналежно здійснює повноваження щодо захисту інтересів держави; не надано належних та допустимих доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження. Установивши викладене, суд визнав наявними підстави для застосування пункту 1 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області задоволено.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 01 червня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов подано на захист інтересів держави в особі територіальної громади міста від порушень допущених самим органом місцевого самоврядування, який відчужив комунальне майно всупереч встановленим вимогам. При цьому, оскільки у даній справі відсутній суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у прокурора не виник обов`язок направити до звернення до суду з цим позовом повідомлення про це особі, якій пред`явлено позовну вимогу - Харківській міській раді, чиї дії оскаржуються.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позовна заява керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 відповідає вимогам закону; підстав для залишення її без розгляду немає.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання суду першої інстанції, що прокурор помилково визначив орган, який неналежно здійснює повноваження щодо захисту інтересів держави та не надав доказів, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження, оскільки Держгеокадастр не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність фізичній особі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки комунальної власності.

Суд послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлокриницький А. О., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 01 червня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково скасував ухвалу районного суду про залишення позову прокурора без розгляду.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує те, що апеляційним судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, неправильно досліджені та оцінені наявні у справі докази, що призвело до скасування законної ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає, що позивачем не доведено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, що є порушенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у тому числі, помилково визначено орган, який неналежно здійснює повноваження щодо захисту інтересів держави; не надано належних та допустимих доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження. Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання його представника - адвоката Бєлокриницького А. О. про відкладення розгляду справи, призначеної на 07 грудня 2023 року, не врахував та не надав належної оцінки причинам неявки в судове засідання, чим позбавив можливості надати заперечення на апеляційну скаргу. Вважає, що судом апеляційної інстанції не застосовано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 523/5177/15-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 та від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу та клопотання про зупинення касаційного провадження

У лютому 2024 року керівник Салтівської окружної прокуратури подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.

Зазначає, що позов поданий у межах спору про право користування земельною ділянкою, в якому територіальна громада м. Харкова є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Харківської міської ради, замість якої діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Отже, належним позивачем у справі може бути лише орган, який здійснює розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а не орган, який здійснює державний контроль за їх використанням. Оскільки єдиний орган, уповноважений здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою, - Харківська міська рада є відповідачем у справі, то орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, відсутній, тому прокурор набув статусу позивача.

Вважає, що поважність причин неявки відповідача та його представника судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, отже, доводи касаційної інстанції про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є безпідставними.

У лютому 2024 року Харківська міська рада подала клопотання про зупинення касаційного провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Керівник Салтівської окружної прокуратури надіслав заперечення на вказане клопотання, вважаючи, що підстав для зупинення провадження у справі немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокатаБєлокриницького А. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру»).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України «Про прокуратуру», частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що з наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Звертаючись до суду самостійно із даним позовом, керівник Харківської місцевої прокуратури №4 у відповідності до положень статей 4, 56 ЦПК України навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому саме полягає порушення цих інтересів, а також визначив Харківську міську раду відповідачем у справі, рішення якого оскаржується через порушення останнім встановленої законом процедури, зокрема, без конкурсних торгів, передачі земельної ділянки іншому відповідачу по справі - ОСОБА_1 .

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21)

Отже, встановивши, що позов подано на захист інтересів держави в особі територіальної громади міста від порушень допущених самим органом місцевого самоврядування, який відчужив комунальне майно всупереч встановленим вимогам, при цьому, оскільки у даній справі відсутній суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у прокурора не виник обов`язок направляти до звернення до суду із цим позовом повідомлення про це особі, якій пред`явлено позовну вимогу - Харківській міській раді, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна заява керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 відповідає вимогам закону, а підстав для залишення її без розгляду немає.

Із цих підстав необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, що є порушенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Не заслуговують на увагу й доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції помилково визначено орган, який неналежно здійснює повноваження щодо захисту інтересів держави, а прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження.

Так, спростовуючи аналогічні висновки суду першої інстанції, апеляційний суд правильно виходив з наступного.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15(у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктом 25-1 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою.

Як убачається з положень абзацу сьомого пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, серед іншого, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, означеними положеннями законодавства передбачено виключні випадки, за наявності яких посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів мають право звертатися до суду з позовом. При цьому право на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про скасування його рішення, яким розпочато процедуру надання земельної ділянки у власність особі, з огляду на його неправомірність, законодавством не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 (провадження № 11-892апп19) дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

Відтак, Держгеокадастр не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність фізичній особі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки комунальної власності, а тому, за встановлених обставин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для самостійного звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду позовних вимог по суті.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлокриницького А. О., про відкладення розгляду справи, призначеної на 07 грудня 2023 року, оскільки судом були враховані викладені в клопотанні підстави для відкладення розгляду справи, проте суд не вважав їх поважними, тому розгляд справи не відклав, що є повноваженням саме того суду, до якого звертаються з відповідним клопотанням.

Відповідно до статті 272 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, наведені у касаційній скарзі доводи, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується Верховний Суд.

При цьому, Верховний Суд не вбачає підстав для зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18, як про це просить Харківська міська рада, оскільки у справі, яка переглядається, та у наведеній справі наявні різні фактичні обставини. Зокрема, у наведеній справі прокурор звертався до Держгеокадастру про порушення земельного законодавства а у подальшому його не визначив до складу учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Харківської міської ради про зупинення касаційного провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18 відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бєлокриницьким Артемом Олександровичем, залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець