Постанова

від 30.11.2023 по справі 624/948/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 624/948/19 Номер провадження 22-ц/814/4722/23Головуючий у 1-й інстанції Куст Н.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Чумак О.В.

судді Пилипчук Л.І., Обідіної О.І.

за участю секретаря Галушко О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимівідеоконференції цивільнусправу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 березня 2021 року, ухвалене суддею Куст Н.М., по справі за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки державі.

Колегія суддів,заслухавши суддю-доповідача,

в с т а н о в и л а:

У грудні2021року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду із позовом, в якому просив розірвати договір оренди землі від 22 липня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенством в Харківській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Кегичівському районному управлінні юстиції 24 липня 2014 року №14657873 та повернути земельну ділянку площею 109,2829 га з кадастровим номером 6323183700:04:000:0226, що знаходиться за межами населеного пункту на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області державі. Позовна заява мотивована тим, що Кегичівським відділом Первомайської місцевої прокуратури під час вивчення питання законності використання земельних ділянок на території Кегичівського району Харківської області виявлені порушення вимог законодавства у частині недотримання умов та цільового використання земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Зокрема п. 1 наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 27 червня 2014 року №1413-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 109,2829 га для сінокосіння і випасання худоби із земель державної власності. На підставі зазначеного наказу 22 липня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, яким останньому надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовище) площею 109,2829 га для сінокосіння і випасання худоби (кадастровий номер земельної ділянки 6323183700:04:000:0226), нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 422896,90 грн. Положеннями договору передбачено, що земельна ділянка повинна використовуватися орендарем виключно за цільовим призначенням, орендар зобов`язаний використовувати встановлені обмеження в обсязі, передбаченому законом або договором. За результатами вивчення законності використання вказаної земельної ділянки в частині дотримання належних умов та цільового її використання Кегичівським відділом Первомайської місцевої прокуратури 13 червня 2017 року до ЄРДР внесено відомості та зареєстровано кримінальне провадження №42017221400000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.254КК України щодо безгосподарського використання земель. Так, згідно протоколу огляду місця події, а саме земельної ділянки від 14 червня 2017 року, показань свідків встановлено, що у 2017 році ОСОБА_1 вищевказана земельна ділянка була розорана, оброблена та на ній вирощено горох, у 2016 та 2018 роках - засіяно соняшником.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 липня 2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель представниками Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадасту у Харківській області складено акт обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6323183700:04:000:0226. Вказаним актом встановлено, що вищезазначена земельна ділянка використовується орендарем як рілля, розорана та засіяна горохом. За результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення від 18 липня 2017 року, яким притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. ґ ч.1ст.96ЗК України та ст.36ЗУ «Проохорону земель» та накладено штраф у сумі 170 грн. Відповідно до квитанції від 21 вересня 2017 року вказаний штраф сплачено. Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення відповідачем не оскаржувалося.

04 липня 2018 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53 КУпАП, п. г ч. 1 ст. 211 ЗК України. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 04 липня 2018 року накладено штраф у розмірі 170 грн. Цього ж дня останньому видано припис про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства України, який на цей час не виконано. Відповідно до квитанції від 08 липня 2018 року вказаний штраф сплачено ОСОБА_1 . Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення відповідачем не оскаржувалося. 02 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 53 КУпАП, п. г ч. 1ст. 211 ЗК України. 04 вересня 2017 року кримінальне провадження №42017221400000049 за ст.254КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, так як в розумінні ст.254КК України не підтверджено факт настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тривалого знищення родючості землі.

Орендована ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом використання - пасовище для сінокосіння, випасання худоби, протягом 2016-2019 років фактично використовувалася як рілля під посів сільськогосподарських культур. Своїми діями орендар самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, в той час коли питання про визначення виду використання земельної ділянки належить до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Разом з цим, згідно положень діючого законодавства та правовою позицією, закріпленою у постанові Вищого господарського суду України від 12 червня 2014 року у справі № 915/1691/13, самостійна зміна орендарем виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення не допускається.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі, і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює вказані правовідносини, договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства в Харківській області від 22 липня 2014 року підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка поверненню у розпорядження держави.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 11 березня 2021 року позов заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки державі задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 22.07.2014 року укладений між Головним управлінням Держземагенства в Харківській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Кегичівському районному управлінні юстиції від 24.07.2014 року за №14657873.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 109,2829 га кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області державі в особі Головного управління Держгеокадасту у Харківській області.

Відповідач ОСОБА_1 не погодився з зазначеним вище рішенням суду та звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій послався на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не дослідив наявні у справі докази, а також не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Зазначив, що місцевим судом не надано самостійної оцінки бездіяльності Головного управління Держгеокадасту у Харківській області.

Вказав на те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання відповідача про залучення належного позивача, оскільки під час розгляду судової справи земельну ділянку з кадастровим номером 6323183700:04:000:0226 було передано Кегичівській селищній раді у комунальну власність, до якої керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області з повідомленнями про підготування проекту позовної заяви у порядку ч.3 ст.56ЦПК України до суду в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради не звертався.

На підставінаказу ГУДержгеокадасту уХарківській областівід 11.12.2020№ 15-ОТГ«Про передачуземельних ділянокдержавної власностіу комунальнувласність» здодатком таакту приймання-передачіземельних діляноксільськогосподарського призначенняіз державноїу комунальнувласність від11.12.2020вищевказана земельнаділянка (одночасноз іншимиземельним ділянками)перейшла іздержавної власностіу комунальнувласність Кегичівськоїоб`єднаноїтериторіальної громадив особіКегичівської селищноїради.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 вересня2021 року рішення Кегичівського районного суду Харківської областівід 11 березня 2021 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент звернення до суду спірна земельна ділянка перебувала у державній власності та у віданні ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Тоді як на час ухвалення оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка була переведена з державної власності у комунальну, а Кегичівська селищна рада як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, став її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів.

Кегичівську селищну раду як представника власника земельної ділянки не залучено до участі у справі.

Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року постанову Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи попереднє судове рішення та направляючи справу для продовження розгляду, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд при вирішенні спору не врахував того, що спірна земельна ділянка зареєстрована за Кегичівською селищною радою Красноградського району Харківської області 16 березня 2021 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції (11 березня 2021року). Вказав, що саме з моменту державної реєстрації Кегичівська селищна рада стала власником земельної ділянки, кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, а, отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, на підставі вимогЦПК Україниміг залучити до участі у розгляді справи нового власника спірної земельної ділянки, як правонаступника, - Кегичівську селищну раду Красноградського району Харківської області.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду на 30.03.2022 о 12:15.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

17 травня 2022 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано до провадження колегії суддів Полтавського апеляційного суду та ухвалою суду від 18 травня 2022 року справа прийнята до провадження.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залучено до участі у справі Кегичівську селищну раду Красноградського району Харківської області в порядку процесуального правонаступництва після ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

При новому апеляційному розгляді справи постановою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 березня 2021 року скасовано.Позов заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки державі залишено без розгляду. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду аргументована тим, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У даній справі прокурор не дотримався вимогстатті23 Закону України «Про прокуратуру»та не довів бездіяльність компетентного органу, тому апеляційний суд дійшов про відсутність передбаченогостаттею 131-1 Конституції Українивиключного випадку, який би надавав право прокурору право звернутися до суду з даним позовом, у зв`язку з чим залишив позовну заяву без розгляду відповідно до вимог пункту 2 частини першоїстатті 257 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року по справі № 624/948/19 касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено, постанову Полтавського апеляційного суду від 18.04.2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.09.2023 року справу № 624/948/19 прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 13:40 год 30.11.2023 року у залі судових засідань № 3 Полтавського апеляційного суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

До апеляційного суду з`явився представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Радченко Є.В. в режимі відеоконференції.

Прокурор Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, представники ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Харківської обласної прокуратури, Кегичівської селищної ради Харківської області до суду не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду від них не надходило.

Їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає приписам ст. 372 ч.2 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Радченка Є.В., з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 30.08.2023, дійшла такого висновку.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджено матеріалами справи, що наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області від 27 вересня 2014 року №1413-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки» ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту Павлівської сільської ради на території Кегичівського району Харківської області, кадастровий номер: 6323183700:04:000:0226, площею 109,2829 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (пасовища) для сінокосіння і випасання худоби, строком на 49 років.

22 липня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладенодоговір оренди землі, відповідно до умов якого передано в оренду останньому земельну ділянку, кадастровийномер: 6323183700:04:000:0226, площею 109,2829 га, із земель сільськогосподарського призначення (пасовища) строком на 49 років (том 1 а.с. 17-26).

Відповідно до пункту 16 договору умовами збереження стану об`єкта оренди є використання її за цільовим призначенням. Орендар зобов`язаний забезпечити збереження стану об`єкта оренди, застосовувати заходи по підвищенню родючості ґрунтів та їх захисту від ерозії, дотримуватися вимог протиерозійної організації території та додержуватися екологічних норм.

13.06.2017 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та відкрито кримінальне провадження № 42017221400000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, а саме: безгосподарське використання земель, тобто використання земель, що спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту (том 1 а.с. 27).

04 вересня 2017 року кримінальне провадження № 42017221400000049 застаттею 254 КК Українизакрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, так як в розумінністатті 254 КК Українине підтверджено факт настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тривалого знищення родючості землі.

18 липня 2017 рокуУправлінням з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, площею109,2829 га, яка перебуває в оренді у ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби та встановлено, що вказана ділянка засіяна горохом, про що складено акт № 291-ДК/ (том 1 а.с. 39).

Цього ж дня Управлінням з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо вказаної земельної ділянки.

Постановою від 19 липня 2017 року№291-ДК притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог пункту ґ) частини першоїстатті 96 ЗК Українитастатті36Закону України«Про охоронуземель» і накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 170,00 грн. Штраф сплачено ОСОБА_1 , що підтверджується копією квитанції від 21.09.2017.

Цього ж дня видано ОСОБА_1 припис за № 291-ДК щодо припинення порушення вимог земельного законодавства, а саме ст. 125, 126 Земельного кодексу України, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, площею109,2829 га; складено на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 291-ДК за порушення ст. 96 ч.1 п. ґ) Земельного кодексу України та статті 36 Закону України «Про охорону земель» (том 1 а.с. 40-45).

02 липня 2018 року Управлінням з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області складено акт за № 395-ДК/362/АО/10/01/-18 обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, площею109,2829 га, та встановлено її використання ОСОБА_1 єдиним масивом під посів сільськогосподарських культур (том 1 а.с. 49-50).

Аналогічні обставини встановлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02 липня 2018 р. № 395-ДК/486/АП/09/01/-18, складеним Управлінням з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (том 1 а.с. 51-52).

03 липня 2018 року Управлінням з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 395-ДК/0286П/07/01/-18 за ст. 53 КУпАП та п. ґ) частини першоїстатті 211Земельного кодексуУкраїни (том1а.с.55-56).

Постановою Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04 липня 2018 рокуза №395-ДК/0258По/08/01/-18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, за ст. 53 КУПАП за порушення вимог пункту ґ) частини першоїстатті 96 ЗК Українитастатті36 Закону України «Про охорону земель»та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 170,00 грн., який сплачено ним згідно квитанції від 05.07.2018 (том 1 а.с. 53-54, 57).

04 липня 2018 року Управлінням з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Сліченку С.С. видано припис за № 395-ДК/0338Пр/03/01/18, згідно якого відповідачу приписано використовувати земельну ділянку, кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, площею109,2829 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, відповідно до чинного законодавства України. Вказаний припис отримано ОСОБА_2 04.07.2018, про що засвідчено підписом (том 1 а.с. 47-48).

02 серпня 2019 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області за результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, площею109,2829 га, що перебуває в оренді у ОСОБА_1 відповідно до договору оренди землі від 22.07.2014 р., складено акт № 247-ДК/311/АО/10/01/-19, яким встановлено використання ОСОБА_1 земельної ділянки під посів сільськогосподарських культур (том 1 а.с. 58-59).

Аналогічні обставини встановлені актом № 247-ДК/320/АП/09/01/-19 від 02 серпня 2019 р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки (том 1 а.с. 60-61).

02 серпня 2019 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області відносно ОСОБА_1 складено протокол №247-ДК/0195П/07/01/-19 про адміністративне правопорушення, за ст. 53 КУпАП та п. ґ) частини першоїстатті 211 Земельного кодексу України (том 1 а.с. 62-63).

До позовної заяви позивачем додано копії протоколу огляду місця події від 14 травня 2017 року, фототаблиць та протоколів допиту свідків, які зібрані в рамках кримінального провадження від 14 червня 2017 року № 42017221400000049, порушеного застаттею 254 КК України, якими встановлено факт нецільового використання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Згідно висновків за результатами лабораторного обстеження показників якості ґрунтів та порівняльного аналізу матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області встановлено, що в результаті господарської діяльності протягом останніх п`яти років ознак погіршення якості ґрунту, у тому числі ознак його деградації, не встановлено.

Як вказувалося вище 04 вересня 2017 року кримінальне провадження № 42017221400000049 застаттею 254 КК Українизакрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, так як в розумінністатті 254 КК Українине підтверджено факт настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тривалого знищення родючості землі.

На момент звернення до суду з цим позовом земельна ділянка з кадастровим номером 6323183700:04:000:0226, площею 109,2829 перебувала у державній власності тау віданні ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив із порушення відповідачем умов договору оренди землі, яким обумовлено використання земельної ділянки орендарем виключно як сінокосіння та випасання худоби. Орендар без погодження з орендодавцем фактично змінив вид використання сільськогосподарських земель, тим самим порушив вимоги раціонального землекористування та одного з основних принципів державної політики у сфері охорони земель, передбаченогостаттею 3 Закону України «Про охорону земель», щодо забезпечення охорони земель, як основного національного багатства Українського народу.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 2, 3ст. 12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх видів процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах встановлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1ст.93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06 жовтня 1998 р., далі - Закон)

Згідно з положеннямист.15 Законуістотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до п. а ч.1ст. 96 ЗКземлекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно п. ґ ч.1ст. 211 ЗК Українигромадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель»передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч.1-3ст.37 Закону України «Про охорону земель»власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

В силу приписів ч.1ст.24 Законуорендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону).

Відповідно до ч.2ст.25 Законуорендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченомузакономабо договором оренди землі.

Згідно ізст.1 Закону України «Про землеустрій»цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до цього жЗаконудокументація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Постанова Верховного Суду, що прийнята, у справі №715/214/17 від 25 березня 2020 року, також дає визначення «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням». Згідно Постанови, вказане поняття застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання.

Таким чином виходячи з вищенаведеного, можна дійти висновку, що нецільове використання земельної ділянки - це використання земельної ділянки, яка на відповідній правовій підставі належить на праві власності, користування, тощо, фізичній чи юридичні особі всупереч призначенню, визначеному на підставі документації із землеустрою.

Відповідно до ч. 1, 2ст.18 ЗК Українидо земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст.19 ЗК України).

Відповідно до п.п.1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за №1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Частиною 5ст. 20 ЗК Українипередбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановленихзакономдо використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями31,33-37цьогоКодексу.

Відповідно до ч.1-4ст.22 ЗК Україниземлями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення зокрема, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положеньст.34 ЗК Українигромадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.

Підстави та умови розірвання договору регулюється такими нормами законодавства.

Відповідно дост. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. ґ ч.1 ст.141, ст.143 Земельного кодексу Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У відповідності до частин 3, 4 ст. 31 Законудоговір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбаченозакономабо цим договором.

Як передбачено ч.1ст.32 Законуна вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Згідност.34 Законуу разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Отже, за приписами ч.5 ст.20, ст.34 ЗК України, земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач зобов`язаний був використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору.

У постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року при розгляді справи №473/4413/17 зазначено, що при істотному порушенні умов договору оренди землі (а саме нецільовому використанню земельної ділянки), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв`язку із невиконанням його умов.

Відповідно дост. 651 ЦК Україниістотним є таке порушення умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріалами справи доведено, що земельна ділянка, яка була надана відповідачу в оренду за договором від 22.07.2014 року, укладеним між Головним управлінням Держземагенства в Харківській області та ОСОБА_1 , для сінокосіння та випасання худоби, використовувалася ОСОБА_1 як рілля шляхом розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами.

Вказане підтверджено, зокрема, постановами від 19 липня 2017 року та від 04 липня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, які ним не оскаржувалися, є чинними та відповідачем було сплачено штраф згідно вказаних постанов.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач без погодження з орендодавцем фактично змінив вид використання сільськогосподарських земель, тим самим порушив вимоги раціонального землекористування та одного з основних принципів державної політики у сфері охорони земель, передбаченогост.3 Закону України «Про охорону земель»- забезпечення охорони земель, як основного національного багатства Українського народу.

Оскільки відповідач використовував орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме замість сінокосіння та випасання худоби здійснював на ній вирощування сільськогосподарських культур, тобто фактично займався веденням товарного сільськогосподарського виробництва, чим істотно порушив умови укладеного договору оренди, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову прокурора про розірвання договору оренди землі від 22.07.2014 року укладеного між Головним управлінням Держземагенства в Харківській області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Кегичівському районному управлінні юстиції від 24.07.2014 року за №14657873, а також зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 109,2829 га кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Висновки місцевого суду узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі №623/2421/16-ц (провадження № 61-24009св18), від 28 січня 2019 року у справі №473/4413/17 (провадження №61-40320св18), від 22 січня 2020 року у справі №468/1498/17-ц (провадження №61-36544св18), від 06 квітня 2020 року у справі №707/658/17 (провадження №61-17009св18).

Як встановлено судом першої інстанції, а також Верховним Судом у постанові від 30 серпня 2023 року при касаційному розгляді цієї справи, що на момент звернення до суду з даним позовом земельна ділянка з кадастровим номером 6323183700:04:000:0226, площею 109,2829 перебувала у державній власності тау віданні ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

В ході розгляду справи на виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»,постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»ГУ Держгеокадастру в Харківській області на підставі наказу від 11 грудня 2020 року № 15-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» з додатком та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 11 грудня 2020 року з додатком вказану земельну ділянку (одночасно з іншими земельним ділянками) передало із державної власності у комунальну власність Кегичівської об`єднаної територіальної громади в особі Кегичівської селищної ради .

16 березня 2021 року, після ухвалення рішення судом першої інстанції 11 березня 2021 року, яке оскаржено відповідачем ОСОБА_1 , та наразі переглядається судом апеляційної інстанції, проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 109,2829 га, кадастровий номер 6323183700:04:000:0226, що знаходиться за межами населеного пункту на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, проведена за Кегичівською об`єднаною територіальною громадою в особі Кегичівської селищної ради.

Ухвалою від 18 квітня 2023 року Полтавський апеляційний суд залучив до участі у справі Кегичівську селищну раду Красноградського району Харківської області в порядку процесуального правонаступництва після ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

У частині третійстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, згідно зістаттею 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі№ 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження№12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

У справі, що переглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимогстатті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертоїстатті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначив прокурор, спірні правовідносини пов`язані з тим, що земельну ділянку, яка є предметом спору, відповідач використовує з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема з недотриманням умов та цільового використання земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18 зазначила, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що ГУ Держгеокадастру в Харківській області, яке на момент встановлення порушення вимог закону та звернення з позовом до суду мало повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах та яке прокурор визначив позивачем у справі, було відомо про порушення інтересів держави, проте останнє протягом тривалого часу не вживало заходів щодо їх захисту та поновлення.

Зокрема, листом від 25 жовтня 2019 року Первомайська місцева прокуратура повідомила ГУ Держгеокадастру у Харківській області про те, що в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області підготувала проект позовної заяви до суду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі, в порядку частини третьоїстатті 56 ЦПК України.

Упродовж тривалого часу (понад 2 роки) ГУ Держгеокадастру в Харківській області знало про допущене ОСОБА_1 порушення земельного законодавства, однак заходів для захисту інтересів держави не вживало.

Системне тлумачення частини четвертоїстатті 56 ЦПК Україний абзацу першого частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У справі, яка переглядається, підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив нездійснення ГУ Держгеокадастру у Харківській області упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме незвернення до суду з вимогами щодо повернення державі спірної земельної ділянки.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій прокурор обґрунтовував порушення інтересів держави, визначив орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та вказав, у чому полягає бездіяльність зазначеного органу щодо захисту законних інтересів держави.

У цій справі суд першої інстанції, встановивши, що прокурор у позові обґрунтовано мотивував підстави здійснення ним представництва, прийняв до розгляду позов прокурора та розглянув його по суті.

Зміни у суб`єктному складі спірних правовідносин щодо суб`єкта права власності на спірну земельну ділянку (з держави в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області на територіальну громаду в особі Кегичівської селищної ради) відбулись після відкриття судом першої інстанції провадження у даній справі й ухвалення судового рішення.

В порядку процесуального правонаступництва після ГУ Держгеокадастру в Харківській області ухвалою від 18 квітня 2023 року апеляційний суд залучив до участі у справі, яка переглядається, Кегичівську селищну раду Красноградського району Харківської області.

Територіальна громада в особі Кегичівської селищної ради наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржувала, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в її особі не висловлювала.

Таким чином прокурор належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді при зверненні до суду з цим позовом, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 серпня 2023 року по цій же справі №624/948/19, які відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12.12.2023.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді О.І.Обідіна

Л.І.Пилипчук