Постанова

від 12.12.2023 по справі 128/1080/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/1080/23

Провадження № 22-ц/801/2387/2023

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 рокуСправа № 128/1080/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року про призначення експертизи, постановлену суддею Ганкіною І.А. в м. Вінниці, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання частки у праві спільної сумісної власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні та стягнення коштів,

встановив:

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якому згідно уточнених позовних вимог просив:

- «визнати за ним право 2/3 частки у праві спільної сумісної власності в будівлі закладу громадського харчування літ «А» прибудова «А1», підвалу «п/А», незавершеного будівництвом готовністю 75% басейну літ «б/А», входу в підвал «в/п», балкону, ганку, реєстраційний номер 38340724, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0520682500:01:005:0001 в АДРЕСА_1 ».

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520682500:01:005:0001 площею 0,05 га, що знаходиться на автомобільній дорозі М-12 Львів-Кіровоград-Знам`янка км 350+550 (праворуч) знаходиться в оренді ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 05.06.2007, укладеним з Вінницькою районною державною адміністрацією. 01.08.2008 було розроблено робочий проект будівництва закладу громадського харчування. Відповідно до договору про спільну діяльність від 09.11.2008 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися, що вони разом зобов`язуються шляхом об`єднання майна, грошових коштів та зусиль спільно діяти з метою будівництва закладу громадського харчування на згаданій земельній ділянці. Згідно умов п. 5.1 договору, внески сторін, а також створене або придбане ними майно складає їх спільну пайову власність, при цьому, частки сторін у спільному майні розподіляються пропорційно їх внескам у будівництвота облаштування об`єкту договору. Станом на 01.07.2009 внески грошових коштів та матеріальних активів становлять: внесок ОСОБА_1 27700 дол. США; внесок ОСОБА_3 складає 44200 дол. США; внесок ОСОБА_2 67500 дол. США.Сторони згідно договору від 21.08.2012 вирішили розірвати договір спільної діяльності від 09.11.2008 у зв`язку зекономічною ситуацією в Україні та неможливістю здійснення своєї діяльності на принципах самоокуповання та самофінансування закладу громадського харчування. У зв`язку з цим сторони запропонували ОСОБА_2 закінчити незавершене будівництво закладу громадського харчування. Витрачені кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на будівництво вирішили повернути: по 10000 дол. США при підписанні договору, решта з відстрочкою до 01.04.2013 (по 19206 дол. США та 32550 дол. США відповідно), після чого ОСОБА_2 буде надано право самостійного завершення будівництва та введення його в експлуатацію. Після повернення ОСОБА_4 внесених ним в спільне будівництво коштів в розмірі 10000 дол. США, загальна сума внесених ОСОБА_2 коштів склала 77500 дол. США, тоді як частка ОСОБА_1 - 9206 дол. США, частка ОСОБА_3 - 42000 дол. США. Після складання акту звірки ОСОБА_2 додатково самостійно вкладав кошти у будівництво, загальна сума вкладених коштів складає 508510, 47 грн, а саме 63500 дол. США. А відтак, загальна сума внесених ОСОБА_2 коштів в будівництво склала 141000 дол. США, тоді як частка ОСОБА_1 9206 дол. США, а ОСОБА_3 42000 дол. США. Загальна сума внесених коштів 192206 дол. США, частка позивача становить 73%, однак він погоджується на 2/3 частки майна, тобто на 66%. Сторони своїх домовленостей, визначених договором про розірвання спільної діяльності від 21.08.2012 не дотримали, в зв`язку з чим добудувати заклад було неможливим. Згодом ОСОБА_2 сплатив відповідачам по 10000 дол. США, таким чиномзазначає, що його загальний внесок на будівництво закладу складає 87500 дол. США (а.с.95-97).

У червні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просили:

- «визнати за ОСОБА_3 право власності на 29/100 незавершеної будівництвом будівлі закладу громадського харчування з прибудовою, готовністю 75%, яка знаходиться на а/д М-12 Львів-Кіровоград-Знам`янка, км 350+550 (праворуч) на земельній ділянці площею 0,05 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, територія Ксаверівської сільської ради (за межами населеного пункту);

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 27/100 незавершеної будівництвом будівлі закладу громадського харчування з прибудовою, готовністю 75%, яка знаходиться на а/д М-12 Львів-Кіровоград-Знам`янка, км 350+550 (праворуч) на земельній ділянці площею 0,05 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, територія Ксаверівської сільської ради (за межами населеного пункту);

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 210255,32 грн як відшкодування понесених витрат на утримання майна».

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 09.11.2008 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого вони зобов`язалися шляхом об`єднання майна, грошових коштів та зусиль спільно діяти з метою будівництва закладу громадського харчування на земельній ділянці площею 0,05 га, яка розташована на території Ксаверівської сільської ради (за межами населеного пункту) Вінницького району Вінницької області. 15.07.2009 між сторонами було складено та підписано акт звірки №01 до договору №01 про спільну діяльність від 09.11.2008. Сторони погодили, що станом на 01.07.2009 внески грошових коштів та матеріальних активів становлять: внесок ОСОБА_1 27700 дол. США; внесок ОСОБА_3 складає 44200 дол. США; внесок ОСОБА_2 67500 дол. США. Договір про розірвання спільної діяльності від 21.08.2012, на який посилається ОСОБА_2 , між сторонами не укладався, факт отримання коштів від ОСОБА_2 за цим чи будь-яким іншим договором позивачами заперечується. Тому зазначені у договорі кошти при розрахунках братися до уваги не можуть. Також не можуть братися до уваги і кошти, які витрачені одноособово ОСОБА_2 на будівництво після 21.08.2012. Єдиний, хто поніс витрати після 15.07.2009, це ОСОБА_1 .. Тому частки сторін згідно внесених ними коштів є незмінними (а.с.98-102).

У червні 2023 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив постановити три питання (а.с.178-179).

Ухвалою Вінницького районногосуду Вінницькоїобласті від02листопада 2023року клопотання задоволено та призначено у даній справі судовубудівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькій торгово-промисловій палаті.

Перед експертом поставлено питання, які просив поставити заявник:

1) визначити вартість будівлі закладу громадського харчування літ «А» прибудова «А1», підвалу «п/А», незавершеного будівництвом готовністю 75% басейну літ «б/А», входу в підвал «в/п», балкону, ганку, реєстраційний номер 38340724, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0520682500:01:005:0001 в АДРЕСА_1 ;

2) чи було використано в процесі будівництва вказаної будівлі закладу громадського харчування: будівельні-матеріали зазначені в договорі підряду від 15.11.2012р. на суму 40 576.80 грн. з актом; видатковій накладній №84497 від 15.11.12р. на суму 26 097.14 грн.; договорі підряду від 12.10.2012р. на суму 35 044.45 грн. з актом; видатковій накладній № 84343 від 12.11.12р. на суму 3 530.94 грн.; видатковій накладній № 81050 від 12.10.12р. на суму 17 710 грн.; видатковій накладній № 1065 від 12.08.13р. на суму 398.10 грн.; акті надання послуг №8 від 18.10.2012р. на суму 34 500 грн.; накладній від 20.10.2012р. на суму 7 847 грн.; рахунку № -000014955 від 22.10.2012р. на суму 4 164 грн.; видатковій накладній № 1120 від 14.08.12р. на суму 103,50 грн.; договорі № 1445-04 від 21.06.2012р. на суму 38 917,53 грн.; договорі №2076-09 від 14.09.2012р. на суму 25 969,61 грн.; товарно-транспортні накладна № 016270 на суму 6 234,80 грн.; товарно-транспортній накладній № 016269 на суму 39 005,74 грн.; договорі підряду від 23.07.2012р. на суму 68 391 грн. з актом; розрахунковій квитанції на суму 7 400 грн. та 7 600 грн.; договорі підряду від 20.09.2012р. на суму 57 107.50 грн. з актом; видатковій накладній № 80598 від 03.10.12р. на суму 25 760 грн.; договорі підряду №12 від 01.11.2012р. на суму 5 000 грн. з актом; видатковій накладній № 82230 від 22.10.12р. на суму 8 707,80 грн.; договірній ціні на будівництво закладу на автодорозі Львів-Кіровоград-Знам`янка км 350+550 в с. Ксаверівка, що здійснюється в 2013 році та акту приймання-передачі виконаних робіт від 28 лютого 2013р. на суму 30 155,82 грн., видатковій накладній №381 від 12 лютого 2013р. на суму 18 288,74 грн;

3) чи можливо здійснити поділ будівлі закладу громадського харчування з розрахунку часток ОСОБА_2 2/3, інші співвласники 1/3 часток. Якщо можливо надати можливі варіанти поділу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У скарзі зазначає, що заявлені сторонами позовні вимоги ґрунтуються на розмірі внесених сторонами грошових вкладів у створенні незавершеної будівництвом будівлі і предметом спору є саме розмір грошового чи майнового внеску кожної із сторін у будівництво. Вартість незавершеної будівництвом будівлі закладу громадського харчування станом на теперішній час не є тією обставиною, яка має значення для справи, тому не може підлягати доказуванню. Вирішити питання чи були використанні в процесі будівництва певні будівельні матеріали, які зазначені в первинних документах, технічно є неможливим, оскільки в цих документах не зазначено індивідуальних характеристик того чи іншого конкретного будівельного матеріалу для його ідентифікації з тим чи іншим будівельним матеріалом, який використовувався в процесі будівництва. Жодна із сторін не заявляла позовних вимог щодо поділу спільного майна чи виділ його частки в натурі, тому вирішення питання щодо можливих варіантів поділу незакінченого будівництвом об`єкту виходить за межі заявлених сторонами вимог і не стосується предмету спору. Ухвала суду не обґрунтована, що свідчить про безпідставне призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановивши, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі необхідні спеціальні знання в галузі будівельно-технічних відносин, дійшов висновку про необхідність призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, на розгляд якої поставив визначені представником позивача питання.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і запереченняучасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, як висновок експерта.

Частинами 1, 2ст.102 ЦПК Українивизначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення якихпотребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1ст. 103 ЦПК України,суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Тобто, судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять до предмета доказування у справі.

Апеляційний суд виходить з того, що клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи є немотивованим по кожному питанні експертизи.

Так само і суд першої інстанції не мотивував жодним чином необхідність призначення у даній справі будівельно-технічної експертизи, не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин справи при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, доцільність проведення експертизи, не зазначив, у чому полягає потреба у спеціальних знаннях.

Із позовної заяви ОСОБА_2 та із поданої ним в подальшому уточненої позовної заяви вбачається, що він збільшив частку в спільному майні за рахунок повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 коштів в розмірі 10000 дол. США кожному з них (67500 дол. США + 10000 дол. США +10000 дол. США), що становить, на його думку 2/3 частки у спірній будівлі.

Із заяви про уточнення позовних вимог прослідковується самостійний розрахунок ОСОБА_2 щодо загальної суми вкладених ним коштів у будівництво закладу громадського харчування із подальшим перетворенням розміру вкладених коштів у відсотки, а відтак і в частку у спільному майні.

Жодного посилання на необхідність призначення експертизи для визначення часток у праві власності ні позовна заява, ні заява про уточнення позовних вимог не містить.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частку в об`єктінезавершеногобудівництва обґрунтовується лише вкладеними позивачами в це будівництво коштами.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що в суду першої інстанції не було необхідності призначати у даній справі будівельно-технічнуекспертизу.

Крім цього, ставлячи на вирішення експертів питання щодо можливості здійснення поділу будівлі закладу громадського харчування з наданням варіантів такого поділу суд не звернув уваги, що це питання, яке запропоновано представником позивача,не спрямоване навстановлення даних, щовходять допредмета доказування уданій справі.

Визначені судомпитання, з яких має бути проведена експертиза, не є дотичними до орієнтовного переліку питань при проведенні будівельно-технічної експертизи, які визначені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5.

Суд першої інстанції з надмірним формалізмом поставився до вирішення питання про необхідність призначення у даній справі будівельно-технічної експертизи з питаннями, які просив поставити заявник.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

У п.4ч.1ст.379ЦПК Українизазначено,що підставамидля скасуванняухвали суду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направленнясправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанціїє порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи та направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.367,374,379,381-384, 389 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи відмовити, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко