Постанова

від 06.12.2023 по справі 947/6305/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6360/23

Справа № 947/6305/21

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» - адвоката Реу К.П.,

представника ОСОБА_1 адвоката Лимар О.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представника Компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» - адвоката Реу Кристини Павлівни на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2022 року, ухваленого під головуванням судді Калініченко Л.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітнес центр «Форма», компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» (Jervois Holdings Inc.), державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування запису про державну реєстрації прав та їх обтяжень,

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітнес центр «Форма» (далі - ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА») звернувся до суду з первісним позовом до державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С., третя особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення (т.1, а.с.104).

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою Київського районного суду м. Одеси 01.03.2021 року (т.1, а.с.51-52).

23.03.2021 року позовні вимоги ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА» були уточнені та позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов`язання вчинити певні дії, зазначивши відповідачем ОСОБА_2 , а третіми особами на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (т.1, а.с.55-62).

Однак, у зв`язку з неявкою представника ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА» до судових засідань, призначених на 11.07.2022 року, на 08.08.2022 року, та на 23.08.2022 року, вказана позовна заява була залишена без розгляду (т.6, а.с.16-18).

В свою чергу 17.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА», Компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» (Jervois Holdings Inc.), державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №36219524, зареєстрованого 09.04.2020 року державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. на підставі протиправного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за №51930317 від 09.04.2020 року щодо об`єкту нерухомого майна 2067952151101 (т.1, а.с. 13, т.5, а.с.10-18).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2022 року вищезазначений позов ОСОБА_1 було задоволено частково (т.6, а.с.22-49).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 51930317 від 09.04.2020 року, винесене державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2067952151101 нежитлові офісні приміщення І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за Компанією «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГ ІНК», запис про право власності у Державному реєстрі прав за №36219524 від 09.04.2020 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Стягнуто з Компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» (Jervois Holdings Inc.) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302,66 грн.

В апеляційній скарзі представник Компанії ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК. - адвокат Реу К.П. ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2022 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.6, а.с.100-106).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Лимар О.М., посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення без змін (т.6, а.с.148-164).

Вирішуючи питання про слухання справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.6, а.с.213-224).

У зв`язку з цим, колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі- Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно дост. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зіст. 12-2 вказаного Законув умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зіст. 26 вказаного Законуправосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно доКонституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що вказана цивільна справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції значний час (т.6, а.с.118), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції за наявними доказами, які є в матеріалах справи, за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лимар О.М., а також представника відповідача - компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» - адвоката Реу К.П., у відсутність інших учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2010 року по справі №20/239-09-6306, яке набрало законної сили 15.06.2010 року, визнано дійсним договір про поділ часток спільного нерухомого майна від 02.12.2009 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 щодо будівлі спортивно-оздоровчого комплексу „Форма , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення суду, за ОСОБА_2 було, зокрема, зареєстровано право власності на нежитлові приміщення фітнес-центру, площею 5115,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; а за ОСОБА_5 - право власності на нежитлові офісні приміщення І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м, розташовані за тією ж адресою - АДРЕСА_1 .

Починаючи з 2015 року ОСОБА_2 розпочав реконструкцію належного йому об`єкту - нежитлових приміщень фітнес-центру, площею 5115,1 кв.м, що розташовані за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 .

05 вересня 2019 року реконструкція (будівництво 2-5-ти поверхової прибудови до фітнес-центру) була завершена, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта будівництва - «Реконструкція закладу фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення: АДРЕСА_1 », зареєстрованою Управлінням ДАБК Одеської міської ради 10 вересня 2019 року за №ОД 141192532264, загальна площа об`єкту нерухомого майна становить 8430,40 кв.м. (т.3, а.с.167-169).

В подальшому, на підставі вказаної декларації про готовність об`єкта будівництва та технічного паспорту від 17.09.2019 року, 29.10.2019 року державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Шепетенко Л.О. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення фітнес-центру, загальною площею 8430,8 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.3, а.с.170-184).

Вказані обставини встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року по справі №420/7282/19, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, за наслідком чого у відповідності до положень ч.ч. 4, 5 ст.82 ЦПК України, додатковому доказуванню не підлягають (т.1, а.с.23-28).

11.11.2020 року ОСОБА_2 за актом прийому-передачі нерухомого майна №3039, 3040, до ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА», код ЄДРПОУ 43874431, було передано вказане нерухоме майно - нежитлові приміщення фітнес-центру, загальною площею 8430,8 кв.м, що розташовані за вищевказаною адресою, на підставі чого 11.11.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І. було проведено державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно за ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА», реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 135888351101, номер запису про право власності №39164408, засновником, учасником та беніфеціарним власниками якого, зокрема, є позивач ОСОБА_1 , з часткою 25%.

16.04.2021 року загальними зборами учасників ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА» прийнято рішення про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства з переданням останній частки нерухомого майна у відповідності до її долі у статутному капіталі, що затверджено протоколом №16/04 загальних зборів учасників ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА» від 16.04.2021 року.

За актом прийому-передачі нерухомого майна від 16.04.2021 року, ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА» передано ОСОБА_1 1/4 частку нежитлових приміщень фітнес-центру, загальною площею 8430,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок її частки в товаристві.

В свою чергу громадянин Канади ОСОБА_6 04.10.2010року здійсниввідчуження нерухомогомайна накористь компанії«ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГСІНК.»,а саме нежитлові офісні приміщення І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 605928, на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за №9886 (т.5, а.с.90).

В подальшому, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Департаменту державної реєстрації» Вальвакова Д.Г. відбулось закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи за індексним №47197025 від 04.06.2019 року, у зв`язку зі знищенням об`єктанерухомого майна та проведення державної реєстрації припинення права власності на нього (т.5, а.с.94). Реєстраційна справа за №1839558951101.

Проте, не дивлячись на це, 09.04.2020року державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2010 року, винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №51930317, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за Компанією «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» на нерухоме майно нежитлові офісні приміщення І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (т.5, а.с.57). Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2067952151101, номер запису про право власності 36219524.

Ухвалюючи судоверішення,суд першоїінстанції дійшовправильного іобґрунтованого висновкупро те,що данерішення державногореєстратора єнезаконним,так якправо власностікомпанії «ДЖЕРВОЙСХОЛДІНГС ІНК.»на вказанийоб`єкт нерухомогомайна занаслідком попередньоїдержавної реєстраціїправ таїх обтяженьвід 04.06.2019року вважаєтьсяприпиненим узв`язку зі знищенням об`єкту нерухомого майна.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що на відносини, що виникають з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав поширюються дія Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон), п. 1 ч.1 ст. 2 (в редакції на час винесення спірного рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 09.04.2020 року) якого було передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отримавши відповідні документи, Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями і перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, про що приймає відповідні рішення.

Проте, як було вказано вище, під час винесення державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 51930317 від 09.04.2020 року та проведення державної реєстрації права власності за компанією «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» на нежитлові офісні приміщення І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , державним реєстратором було відкрито новий розділ стосовно вказаного нерухомого майна за реєстраційним номером 2067952151101, та не було враховано, що станом на момент проведення вказаної державної реєстрації прав, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже був наявний запис прозакриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи за №1839558951101 щодо цього ж нерухомого майна - нежитлових офісних приміщень І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі знищенням об`єкта нерухомого майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Станом на момент винесення рішення про закриття розділу №47197025 від 04.06.2019 року було чинним положення ч.2 ст. 349 ЦК України, яким встановлено, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформовано правовий висновок у постанові від 17.01.2019 року по справі №708/254/18, відповідно до якого, аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимогст. 349 ЦКУкрайни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.06.2019 у справі № 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 у справі № 915/406/18, від 25.09.2019 у справі № 272/62/15-ц.

Колегія суддів вважає, що положення статті 349 ЦК України є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, що дає підстави для висновку про те, що станом на час винесення державним реєстратором Вальваковим Д.Г. рішення про закриття розділу №47197025 від 04.06.2019 року, умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з даною статтею, був встановлений факт знищення майна та пов`язаним з цим волевиявленням власника щодо подання відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Ухвалюючи судоверішення,суд першоїінстанції обґрунтовановиходив ізтого, що рішення про закриття розділу №47197025 від 04.06.2019 року винесено державним реєстратором Вальваковим Д.Г. за наслідком поданої уповноваженим представником компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» - Авраменком Ігорем заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо припинення прав та їх обтяжень у зв`язку зі знищенням об`єкта нерухомості) від 04.06.2019 року, до якої було додано довідку ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» за №б/н від 16.05.2019 року на підтвердження знищення об`єкта нерухомості, за підписом керівника суб`єкта господарювання ОСОБА_7 та інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_8 ( т.5, а.с.43).

Зазначеними обставинами повністю спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що нерухоме майно - нежитлові офісні приміщення І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в дійсності не є знищеними, та ця інформація спростовуються документами, наявними в матеріалах справи: копіями технічних паспортів від 09.08.2010 року та від 09.07.2020 року; висновком щодо технічного стану об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 від 09.07.2020 року за №1382-20; знімками з офіційного сайту Google Earth; фотознімками, у тому числі з веб-сайтів з мережі інтернет; відповіддю КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 22.06.2020 року за вих. №2972-11/181.

Що стосується посилання апелянта в апеляційній скарзі на технічний паспорт щодо нерухомого майна - нежитлових офісних приміщень І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений від 09.07.2020 року, то такі доводи судом першої інстанції обгрунтовано не прийняті до уваги, оскільки такі докази відсутні в належним чином завірених копіях матеріалів реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами: №135888351101, належного ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА»; №1839558951101 та №2067952151101, належного компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.».

Крім того, з матеріалів реєстраційної справи №2067952151101 вбачається, що підставою для проведення спірної державної реєстрації прав за відповідачем, слугував технічний паспорт, виготовлений станом на 15.04.2010 року, відповідно до якого наявна інформація про розташування спірного об`єкту нерухомого майна - нежитлових офісних приміщень І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , як приміщень складової будівлі А1-2, розташованих поруч з будівлями А2-6, А-3.

Відповідно до витребуваних судом першої інстанції матеріалів інвентаризаційної справи щодо нежитлових офісних приміщень І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається наявним копія технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 09.08.2010 року, відповідно до якого підтверджується, що вказане нерухоме майно є будівлями складової будівлі А1-2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , поруч з будівлями А2-6, А-3. Також наявна інформація, що вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці площею 8467 кв.м., за договором оренди землі від 12.10.2005 року, зареєстрованого 04.11.2005 року за №040550500360, договір суборенди землі від 05.07.2007 року, зареєстрований 20.07.2007 року за №040750500097 (т.1, а.с.15-19).

Відповідно до витребуваних судом першої інстанції матеріалів інвентаризаційної справи щодо нежитлових приміщень фітнес-центру, площею 5115,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_2 до реконструкції вбачається наявним схематичний план цих приміщень, відповідно до якого, ці приміщення, являють складову будівлі А-3, та розташовані на земельній ділянці площею 8467 кв.м., за договором оренди землі від 12.10.2005 року, зареєстрованого 04.11.2005 року за №040550500360, договір суборенди землі від 05.07.2007 року, зареєстрований 20.07.2007 року за №040750500097.

Щодо доводів апелянта про те, що видання довідки ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» за №б/н від 16.05.2019 року на підтвердження знищення об`єкта нерухомості, за підписом керівника суб`єкта господарювання ОСОБА_7 та інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_8 , здійснено не належною особою, з посиланням на нові докази, подані до апеляційної скарги: інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад та територій України про те, що будівельним експертом Стрінжою Г.М. (кваліфікаційний сертифікат АЕ 003151) порушено вимоги ст. 17 Закону України Про архітектурну діяльність з 26.12.2018 року, що свідчить про не чинність усіх складених документів останнім з вказаної дати, а також на лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №6303/28/10-23 від 10.05.2023 року про те, що станом на день складання довідки - 16.05.2019 року, дію кваліфікаційного сертифікату АЕ 003151 було зупинено, колегія суддів зазначає про наступне.

У відповідності до довідки Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі» від 13.07.2023 року за вих. №66, згідно інформації з Реєстру будівельної діяльності, розміщеної на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, ОСОБА_8 отримав кваліфікаційний сертифікат АЕ 003151 на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Повідомлено, що атестаційна архітектурно-будівельна комісія рішень стосовно позбавлення або анулювання кваліфікаційного сертифікату ОСОБА_8 не приймала (т.6, а.с.176).

Будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що вказана довідка є підробленою та має ознаки цього, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, апелянтом не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з ти, що подана довідка ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» за №б/н від 16.05.2019 року є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом.

Таким чином, вищевикладені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що станом на момент винесення державним реєстратором Вальваковим Д.Г. рішення про закриття розділу №47197025 від 04.06.2019 року щодо нерухомого майна - нежитлових офісних приміщень І та ІІ поверху, загальною площею 526,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , у власника цього нерухомого майна - компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» було наявне волевиявлення на припинення свого права власності на цей об`єкт нерухомості, так як від імені компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» на підставі довіреності діяв Авраменко Ігор (т.5, а.с.а.с.41-звор.).

Зазначене рішення Державного реєстратора Вальвакова Д.Г. не спростовано і не скасовано.

Так, під час розгляду справи, представник відповідача компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» не скористався процесуальним правом на подання зустрічного позову та оскарження вищевказаного рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. про закриття розділу №47197025 від 04.06.2019 року.

Згідно зч.1ст.14Закону,Розділ Державногореєстру правта реєстраційнасправа закриваютьсяв разі:1)знищення об`єктанерухомого майна.

Закритий розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа не підлягають поновленню. У разі скасування рішення державного реєстратора про закриття розділу Державного реєстру прав на об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ та формується нова реєстраційна справа відповідно до цього Закону.

Враховуючи припинення права власності відповідача - ТОВ «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» на вказане майно, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що під час винесення державним реєстратором Турецьким О.С. оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №51930317 від 09.04.2020 року, останній не пересвідчився щодо підстав наявності виникнення у Компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» права власності на спірне нерухоме майно, а відтак виніс спірне рішення за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав.

Судом апеляційної інстанції критично сприймаються заперечення апелянта щодо не знищення об`єктів нерухомого мана та факту підроблення вищевказаної довідки про знищення нерухомого майна, оскільки апелянтом не спростовуються обставини щодо звернення належної уповноваженої особи, яка діяла від імені компанії «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» до державного реєстратора із вказаною заявою про припинення права власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Тобто, оскільки кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказі, то суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Так, доводи апелянта про неналежність обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду з позовом про скасування запису про право власності, і порушення судом принципу диспозитивності та виходу за межі позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2ст. 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Як вбачається із позову ОСОБА_1 , нею обрано спосіб порушених прав шляхом скасування запису про право власності №36219524, зареєстрованого 09.04.2020 року державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. на підставі протиправного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за №51930317 від 09.04.2020 року щодо об`єкту нерухомого майна 2067952151101, з посиланням на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року за №79543762.

Разом з тим, рішенням суду першої інстанції встановлено, що вказаний спосіб захисту прав позивача, з огляду на зміни у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є неефективним. Враховуючи, що Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 Закону України №1952"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції, в даному випадку порушене право позивача ОСОБА_1 має бути поновлене шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за №51930317 від 09.04.2020 року.

При цьому слід зазначити, що позовні вимоги ОСОБА_1 були обгрунтовані саме незаконним рішенням державного реєстратора, а тому, визначившись з характером спірних правовідносин, в межах доводів та підстав позову, судом першої інстанції було вірно визначено мету позову позивача та застосовано належний і ефективний спосіб захисту порушених прав та інтересів останньої, у відповідності до положень чинного законодавства України, що не свідчить про порушення принципу диспозитивності та виходу за межі позовних вимог.

При цьому колегія суддів також зазначає, що згідно висновку Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.03.2021 року по справі №915/161/20, суд, враховуючи аксіому цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", сам має визначити спосіб захисту порушеного права, що в даному випадку не є виходом за межі позовних вимог

Що стосується доводів апелянта про відсутність порушеного права позивача ОСОБА_1 вказаним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що є підставою для відмови у задоволенні позову, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.08.2018 року по справі №40/1972/17, від 23.05.2019 року по справі №920/301/18, від 25.06.2019 року по справі №922/1500/18, від 24.12.2019 року по справі №902/377/19, від 13.07.2022 року по справі №199/8324/19, від 13.07.2022 року по справі №916/3307/16, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду із відповідними позовними вимогами, ОСОБА_1 посилалась на те, що внаслідок протиправної реєстрації за Компанією «ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК.» права власності на нерухоме майно, за наслідком вже припиненого права на цей об`єкт нерухомості внаслідок його знищення, порушуються її права та інтереси, як особи, яка має підстави набуття права власності на 1/4 частку нежитлових приміщень фітнес-центру, загальною площею 8430,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки об`єкт відповідача розташований за однією адресою з нерухомим майном позивача, та наразі співвідносяться як один об`єкт нерухомого майна.

Так, як було вказано вище, на підставі рішення ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА», оформленого протоколом №16/04 від 16.04.2021 року та акту прийому-передачі нерухомого майна від 16.04.2021 року, укладеного між ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА» та ОСОБА_1 , останній в рахунок належної їй частки розміром 25% в статутному капіталі ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА» було передано нерухоме майно - 1/4 частка нежитлових приміщень фітнес-центру, загальною площею 8430,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки зазначені доводи позивача ОСОБА_1 не спростовані матеріалами справи, навіть враховуючи, що нею не проведена державна реєстрація свого права власності, суд дійшов правильного висновку про порушення її прав рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

При цьому колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 5 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) передбачено, що для державноїреєстрації прававласності узв`язку зпередачею майнау власністьфізичним таюридичним особам,що вийшлиіз складузасновників (учасників)юридичної особи,подаються:1)документ,що посвідчуєправо власностіюридичної особина майно,що передаєтьсяу власністьфізичним таюридичним особам(крімвипадку,коли правовласності натаке майновже зареєстрованов Державномуреєстрі прав); 1-1) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 дійшла висновку, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Приймаючи вищевказані висновки, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що з моменту винесення рішення ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА», оформленого протоколом №16/04 від 16.04.2021 року, та підписання акту прийому-передачі нерухомого майна від 16.04.2021 року, у ОСОБА_1 , як фізичної особи, виникли підстави набуття права власності на нерухоме майно - 1/4 частку нежитлових приміщень фітнес-центру, загальною площею 8430,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак остання, не здійснивши дії з державної реєстрації прав, не втрачає права на захист своїх інтересів, приймаючи наявність належної підстави набуття майна у власність.

В іншій частині рішення суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФІТНЕС ЦЕНТР «ФОРМА» та державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не оскаржується, за наслідком чого не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Компанії ДЖЕРВОЙС ХОЛДІНГС ІНК. - адвоката Реу Кристини Павлівни залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено 12.12.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький