Постанова

від 06.12.2023 по справі 916/2401/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2401/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 Карташов А.Г.,

від Садівничого кооперативу "Мікрон-2" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2023 про відмову у забезпеченні позову, прийняту суддею Літвіновим С.В., м. Одеса,

у справі №916/2401/23

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Садівничого кооперативу "Мікрон-2"

про визнання недійсними рішень загальних зборів та правління, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Садівничого кооперативу "Мікрон-2", в якому просила:

-визнати недійсним рішення загальних зборів Садівничого кооперативу "Мікрон-2", оформлене протоколом від 29.05.2021;

-скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо Садівничого кооперативу "Мікрон-2" та зареєстровані на підставі рішення загальних зборів учасників Садівничого кооперативу "Мікрон-2", викладеного у протоколі від 29.05.2021;

-визнати недійсним рішення правління Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 18.07.2021;

-визнати недійсним рішення загальних зборів Садівничого кооперативу "Мікрон-2", оформлене протоколом від 18.09.2021;

-скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо Садівничого кооперативу "Мікрон-2" та зареєстровані на підставі рішення загальних зборів учасників Садівничого кооперативу "Мікрон-2", викладеного у протоколі від 18.09.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані позивачкою рішення органів управління Садівничого кооперативу "Мікрон-2" порушують права ОСОБА_1 як члена вказаного кооперативу, оскільки прийняті, зокрема, за відсутності кворуму та з порушенням порядку підготовки і проведення зборів, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недійсними, а здійснені на їх підставі реєстраційні дії скасуванню.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 12.06.2023 відкрито провадження у справі №916/2401/23.

21.09.2023 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову б/н від 21.09.2023 (вх.№2-1415/23 від 21.09.2023), в якій остання просила вжити заходи забезпечення позову у вигляді:

-заборони Садівничому кооперативу "Мікрон-2" приймати на загальних зборах рішення про виключення зі складу членів Садівничого кооперативу "Мікрон-2", про обрання голови правління (голови організації), про обрання та затвердження нового кількісного та персонального складу правління, про затвердження статуту Садівничого кооперативу "Мікрон-2" у новій редакції та про перетворення Садівничого кооперативу "Мікрон-2" у громадську організацію до набрання законної сили судового рішення у справі №916/2401/23;

-заборони суб?єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Садівничого кооперативу "Мікрон-2" реєстраційні дії щодо державної реєстрації зміни керівника, змін до відомостей про керівника юридичної особи та/або про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, а також реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів Садівничого кооперативу "Мікрон-2" та про зміну юридичної адреси місцезнаходження до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2401/23.

В обґрунтування даної заяви позивачка зазначила про те, що їй стало відомо про намір провести загальні збори Садівничого кооперативу "Мікрон-2" з порядком денним, який включає питання аналогічні тим, з яких приймались оскаржувані в межах цієї справи рішення, що, з огляду на необхідність подальшого оскарження нових рішень загальних зборів та проведених на їх підставі реєстраційних дій, нівелює можливість захисту порушених прав ОСОБА_1 в межах даного судового провадження без нових звернень до суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2023 у справі №916/2401/23 (суддя Літвінов С.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 21.09.2023 (вх.№2-1415/23 від 21.09.2023) відмовлено.

Вказана ухвала суду мотивована недоведеністю позивачкою наявності правових підстав для застосування обраних останньою заходів забезпечення позову, а також не пов`язаністю вказаних заходів з предметом позову.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2023 у справі №916/2401/23 скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову б/н від 21.09.2023 (вх.№2-1415/23 від 21.09.2023) задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржниця наголошує на тому, що запропоновані нею заходи забезпечення позову спрямовані на збереження існуючого становища та ефективний захист порушених прав позивачки у разі задоволення позову, а також безпосередньо пов`язані з предметом спору, оскільки порядок денний запланованих загальних зборів Садівничого кооперативу "Мікрон-2" передбачає вирішення тих самих питань, з яких були прийняті оскаржувані в цій справі рішення, при цьому можливість заборони приймати конкретно визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору, передбачена безпосередньо процесуальним законом і жодним чином не має негативного впливу на діяльність відповідача. Крім того, апелянт зазначає про доведеність необхідності вжиття обраних позивачкою заходів забезпечення позову та про те, що Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В., який постановив оскаржувану ухвалу, в інших справах у подібних правовідносинах вживав заходи забезпечення позову у вигляді заборони суб?єктам державної реєстрації здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи, тобто заходи аналогічні тим, про які просить ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 04.12.2023 (вх.№3188/23/Д1 від 04.12.2023) Садівничий кооператив "Мікрон-2", посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2023 у справі №916/2401/23 залишити без задоволення. Зокрема, відповідач зауважує на тому, що обрані позивачкою заходи забезпечення позову не є адекватними заявленим у даній справі позовним вимогами та не перебувають у зв`язку з предметом спору, що виключає можливість їх застосування.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 19.10.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/2401/23 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 06.12.2023 об 11:30.

У судовому засіданні 06.12.2023 представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник Садівничого кооперативу "Мікрон-2" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали.

06.12.2023 до суду апеляційної інстанції від Садівничого кооперативу "Мікрон-2" надійшло клопотання б/н від 06.12.2023 (вх.№3188/23/Д2 від 06.12.2023) про відкладення розгляду справи №916/2401/23, мотивоване тим, що хвороба представника відповідача тимчасово позбавляє останнього можливості надавати якісну правову допомогу та представляти інтереси даного кооперативу.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на те, що явка повноважних представників сторін у судовому засіданні 06.12.2023 обов`язковою не визнавалась, а правова позиція відповідача викладена в його відзиві на апеляційну скаргу, при цьому вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого відповідача, Південно-західний апеляційний господарський суд, беручи до уваги також і те, що до вказаного клопотання не додано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Садівничого кооперативу "Мікрон-2" б/н від 06.12.2023 (вх.№3188/23/Д2 від 06.12.2023) про відкладення розгляду справи №916/2401/23, про що у судовому засіданні 06.12.2023 було постановлено протокольну ухвалу.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі №924/433/19.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивачки про визнання недійсними рішень загальних зборів та правління, а також про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Отже, апеляційний господарський суд враховує, що у даній справі позивачка звернулася до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, а відтак у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Таким чином, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до істотного ускладнити чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Колегія суддів також зауважує на тому, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).

Така стала правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 19.10.2020 у справі №916/3844/19, від 30.06.2021 у справі №922/145/21, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21 та від 15.08.2018 у справі №907/835/17.

При цьому під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20 та від 16.11.2020 у справі №910/7596/20.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18.

В силу пункту 1 частини п`ятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись саме відносно до оскаржуваних рішень органів управління юридичної особи, а не до будь-яких рішень останніх (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №916/3155/20).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах цієї справи позивачкою оскаржуються рішення органів управління Садівничого кооперативу "Мікрон-2", які були прийняті у 2021 році та які фактично реалізовані внаслідок проведення на їх підставі відповідних реєстраційних дій, між тим запропоновані ОСОБА_1 заходи забезпечення позову, які передбачають заборону прийняття загальними зборами відповідача у майбутньому певних рішень та заборону проведення окремих реєстраційних дій, жодним чином не пов`язані з предметом спору (матеріально-правовими вимогами позивачки), а їх застосування призведе до невиправданого обмеження прав самого кооперативу та його членів, які не є відповідачами, що є неприпустимим.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду відображена в постанові від 28.08.2023 у справі №906/304/23.

Подібність питань порядку денного загальних зборів, на яких у 2021 році були прийняті оскаржувані позивачкою рішення, та порядку денного загальних зборів, які можуть бути проведені станом на теперішній час або у майбутньому, жодним чином не зумовлює зв`язку між предметом спору у цій справі та заходами забезпечення позову, які просить вжити скаржниця.

Водночас сам факт наявності між сторонами судового спору не може бути належною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання позивачки на внесення до порядку денного запланованих загальних зборів питання щодо виключення її з Садівничого кооперативу "Мікрон-2" не підтверджене належними у розумінні процесуального закону доказами та ґрунтується виключно на нічим не підтверджених припущеннях самої заявниці, які до того ж не стосуються предмета спору.

Доводи апелянта про те, що Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В., який постановив оскаржувану ухвалу, в інших справах у подібних правовідносинах вживав заходи забезпечення позову у вигляді заборони суб?єктам державної реєстрації здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи, тобто заходи аналогічні тим, про які просить ОСОБА_1 , апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки сам факт того, що законодавець передбачив можливість вжиття вказаних заходів, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не заперечувався, між тим скаржниця безпідставно не враховує, що у кожній окремій судовій справі питання застосування заходів забезпечення позову вирішується судом відповідно до свого внутрішнього переконання, виходячи з конкретних обставин справи та з сукупності відповідних доказів, наданих заявником на підтвердження необхідності вжиття запропонованих ним заходів, а сам по собі характер спірних правовідносин не зумовлює подібності даної справи зі справою, на яку посилається позивачка.

Враховуючи викладене, оцінивши доводи позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявниці, за захистом яких остання звернулася до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 21.09.2023 (вх.№2-1415/23 від 21.09.2023) про забезпечення позову у справі №916/2401/23.

З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 25.09.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/2401/23 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.09.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/2401/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук