Постанова

від 09.10.2024 по справі 916/2401/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2401/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богацької Н.С., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 - адвокат Карташов А.Г.

від Садівничого кооперативу "Мікрон-2" - адвокат Байло Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 (повний текст складено та підписано 11.07.2024, суддя Літвінов С.В.)

у справі №916/2401/23

за позовом ОСОБА_1

до Садівничого кооперативу "Мікрон-2"

про визнання недійсними рішень загальних зборів та правління, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Садівничого кооперативу "Мікрон-2" в якому просила:

- визнати недійсними рішення Загальних зборів Садівничого кооперативу "МІКРОН-2", оформлені Протоколом Загальних зборів Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 29 травня 2021 року;

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо Садівничого кооперативу Мікрон-2" та зареєстровані на підставі рішень загальних зборів учасників Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 29 травня 2021 року, викладених у Протоколі Загальних зборів від 29 травня 2021 року;

- визнати недійсним рішення Правління Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 18 липня 2021 року;

- визнати недійсними рішення Загальних зборів Садівничого кооперативу "Мікрон-2", оформлені Протоколом Загальних зборів Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 18 вересня 2021 року;

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо Садівничого кооперативу "Мікрон-2" та зареєстровані на підставі рішень загальних зборів учасників Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 18 вересня 2021 року, викладених у протоколі Загальних зборів від 18 вересня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнятті у порушення вимог чинного законодавства та Статуту відповідача, за відсутності кворуму, порушення порядку підготовки та проведення загальних зборів, та порушують права позивача, як члена кооперативу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 по цій справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки оскаржувані позивачем рішення є такими, що за своєю суттю та змістом містять лише вирішення процедурних питань щодо діяльності кооперативу. В свою чергу, позовна заява не містить належного обґрунтування того чи має місце порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права або законного інтересу ОСОБА_1 та яким чином, у разі задоволення позову, відбудеться поновлення або визнання порушених чи оспорюваних прав позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнято без з`ясування обставин, що мають значення для справи, виходячи із наступного.

Так, за твердженням апелянта:

- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, та при цьому, не зазначив способу захисту, який на його думку є належним та ефективним;

- судом першої інстанції проігноровано доводи позивача з приводу того, що оспорювані ним рішення загальних зборів та правління кооперативу прийняті з порушенням порядку їх скликання, за відсутності кворуму, тощо;

- не прийнято місцевим господарським судом до уваги й те, що за результатами проведення оспорюваних позивачем загальних зборів, відповідачем прийнято ті ж самі рішення, які вже були визнанні протиправними в судовому порядку;

- оскаржувані позивачем рішення містять цілу низку наслідків для права та інтересів позивача, який є членом кооперативу, зокрема позбавлено права на участь в управлінні кооперативом, створено підстави для подальшого виключення позивача з членів кооперативу, а також підстави для відключення земельної ділянки позивача від електропостачання, тощо;

- обраний позивачем спобіг захисту порушених прав є єдиним можливим у спірних правовідносинах та призведе до поновлення порушених прав останньої.

Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про витребування доказів в якому останній просить суд:

- витребувати у Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірені копії документів, які були подані для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Садівничий кооператив "Мікрон-2" та змін до установчих документів з 29.05.2024 і по теперішній час.

Колегією суддів у задоволенні такого клопотання відмовлено, з підстав наведених у мотивувальній частині даної постанови.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 09.10.2024.

Також даною ухвалою запропоновано СК "Мікрон-2" надати свої міркування або заперечення щодо клопотання апелянта про витребування доказів.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові. При цьому, суд не має права визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, коли обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

Відповідач також вважає, що апелянтом не зазначено, які саме права ОСОБА_1 були порушенні оскаржуваними рішеннями кооперативу та який зміст цих прав, а також яким чином, у разі задоволення позову, відбувається поновлення або визнання порушених чи оспорюваних прав позивача, з врахуванням того, що зміст оскаржуваних рішень є таким, що направлений на вирішення процедурних питань щодо подальшої діяльності кооперативу.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про витребування доказів, відповідач зазначає, що у даному клопотанні відсутнє обґрунтування відносно того, яким чином витребувані докази вплинуть на розгляд справи та правильність вирішення спору. Окрім того, апелянтом не зазначено у відповідному клопотанні ті обставини, які можуть підтвердити викладені підстави у позовній заяві, або аргументи, які може спростувати.

Також, за твердженням відповідача, апелянтом не доведено, які заходи було ним вжито для отримання таких доказів самостійно, та не надано докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів.

Відповідач також вважає, що апелянтом не доведено суду апеляційної інстанції тих підстав за якими останній не зміг подати докази до суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Під час судового засіданні від 09.10.2024 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 19 жовтня 2009 року, відповідно до Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Шустовою Н.С., ОСОБА_1 набуто земельну ділянку, площею 0,066 га для ведення садівництва (кадастровий номер 5121082800:06:001:0197), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка № НОМЕР_1 ).

21 жовтня 2009 року позивачці було видано членську книжку садовода у зв`язку із вступом до складу членів Садівничого кооперативу "Мікрон-2".

Отже ОСОБА_1 є членом Садівничого кооперативу "Мікрон-2", що не заперечується відповідачем.

29 травня 2021 року відбулися загальні збори членів СК "Мікрон-2", які оформлені протоколом від цієї дати, на яких прийнято наступні рішення:

- визнати роботу Правління такою, що відповідає поставленій меті та завданням, затверджено звіт Голови Правління Кооперативу;

- затвердити скорочене найменування СК "Мікрон-2";

- відкладено затвердження нової редакції Статуту СК на наступне засідання

- затверджено положення про порядок користування електроенергією та водою. Визначено, що порядок та договір набирають сили після затвердження Статуту СК у новій редакції. Укласти договори між СК "Мікрон-2" та його членами у визначений у даному пункті термін після набрання чинності Положенням та Договором.

- затверджено плани заходів на 2021 рік;

- визнано фінансово-господарську діяльність Правління за період жовтень 2020 року - квітень 2021 року задовільною;

- відкладено питання прийняття нових членів та виключення членів до наступних Загальних зборів після припинення дії ухвали суду;

- затверджено рішення про заміну та винос на фасад будівлі та в інші місця електричних лічильників;

- обрано Голову Правління Мороз О.Д. , залишено членів Правління у тому ж складі: Стягайло С.Г. , Янковська І.А. , Гедзелівська В.П. , Онуфрієнко О.А. , Койчева Н.Г. на термін 3 роки з дати прийняття даного рішення. Уповноважено Мороз О.Д. на проведення реєстраційних дій. Встановлено Голові Правління винагороду у розмірі 6000 гривень на місяць.

Згідно з відомостями, які містяться у названому протоколі загальних зборів членів СК "Мікрон-2" у таких зборах приймали участь 148 з 282 членів кооперативу.

18 липня 2021 року відбулося засідання Правління СК "Мікрон-2", яке оформлено протоколом та під час якого вирішено таке:

1) у випадку невиконання ОСОБА_1 взятих на себе за даним пунктом зобов`язань, ініціювати на загальних зборах розгляд питання про відключення ділянки №339 від електромереж СК "Мікрон-2";

2) якщо ОСОБА_1 не відмовиться або не поверне виплати кооперативом її витрат на професійну правничу допомогу, в кооперативі, ініціювати питання на загальних зборах про виключення її з членів СК "Мікрон-2";

3) повернути ОСОБА_1 штраф на повторне підключення до електроенергії, на підставі рішення суду. ОСОБА_1 внесла 500 грн на благодійність СК "Мікрон-2".

18 вересня 2021 року відбулися загальні збори членів СК "Мікрон-2", які оформлені протоколом від цієї дати, на яких прийнято наступні рішення:

- обрати Головою загальних зборів Гедзелівську В.П. , секретарем загальних зборів Янковську І.А. та лічильну комісію у складі Койчевої Н.Г. ,

- не надавати згоду на відео фіксацію загальних зборів, та в подальшому внести у Статут порядок та регламентацію здійснення відеофіксації загальних зборів;

- визнати роботу Правління такою, що відповідає поставленій меті та завданням, затвердити звіт голови правління кооперативу;

- затвердити Статут нової редакції СК "Мікрон-2" та уповноважити голову загальних зборів та секретаря загальних зборів на підписання Статуту у новій редакції;

- затвердити положення про порядок користування електроенергією та водою. Визначити, що зазначені Порядок та договір набирають своєї сили після затвердження Статуту СК "Мікрон-2" у новій редакції. Укласти договори між СК "Мікрон-2" та його членами у визначений у даному пункті термін після набрання чинності Положення та Договору;

- визначити фінансово-господарську діяльність Правління СК "Мікрон-2" за період травень-серпень 2021 року задовільною;

- задоволено заяви про прийняття до членів СК "Мікрон-2";

- попереджено ОСОБА_1 , якщо ОСОБА_1 не припинить діяльність з завдавання навмисної шкоди кооперативу, не здійснить заходи з метою усунення негативних наслідків її дій всупереч інтересам кооперативу, відповідно до вимог чинного законодавства, розглянути питання на наступних загальних зборах про виключення даної особи зі складу членів СК "Мікрон-2". Попередити ОСОБА_1 про можливість відключення від загальних електромереж кооперативу, до усунення недоліків;

- членам кооперативу, які закрили відрізок дороги по провулку Південний, звільнити до 01.10.2021 відрізок дороги по провулку Південний. А також Правлінню провести перевірку загальної території СК "Мікрон-2" та усунути порушення, які будуть виявлені (за наявності) з приводу користування з протиправного обмеження у користуванні загальною територією кооперативу;

- прийняти ділянку №129 від Мороз О.Д. та заснувати дитячий ігровий майданчик загального користування членів СК "Мікрон-2" та членів їх сімей, повернути Мороз О.Д. кошти, які вона внесла за дану ділянку;

- визначено розмір членських внесків членів СК "Мікрон-2".

Як вбачається з вищевказаного проколу загальних зборів на них були присутні 152 з 282 членів СК "Мікрон-2".

Звертаючись із позовом про визнання вищевказаних рішень загальних зборів та правління СК "Мікрон-2" недійсними, ОСОБА_1 зазначила, що загальні збори членів СК "Мікрон-2", які проведені 29.05.2021 та 18.09.2021 відбулись за відсутності кворуму, з порушенням порядку підготовки та проведення загальних зборів. Збори правління СК "Мікрон-2", які відбулись 18.07.2021 та прийнятті на них рішення, на переконання позивача, є несумісними з вимогами чинного законодавства та Статуту кооперативу.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд вирішив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що зумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання недійсними загальних зборів членів СК "Мікрон-2", які проведені 29.05.2021 та 18.09.2021, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 167 Господарського кодексу України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством; діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 Господарського кодексу України).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію», кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно з положеннями статті 10 Закону України «Про кооперацію», членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію», вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства тощо. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20.

Заявлені позовні вимоги у цій справі ґрунтуються зокрема на тому, що оспорювані позивачем загальні збори членів кооперативу проведені за відсутності кворуму, що у відповідності до вищевказаних висновків Верховного Суду є безумовною підставою для визнання рішень прийнятих на таких зборах недійсними.

Судова колегія зазначає, що основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20).

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Так, у відповідності до 13.2.9. Статуту СК "Мікрон-2" збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених представників - за наявності не менше двох третин уповноважених представників кооперативу. Кожен член кооперативу чи уповноважений представник кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Згідно з відомостями, які вказані у проколі загальних зборів членів СК "Мікрон-2" від 29.05.2021 у даних зборах приймали участь 148 з 282 членів кооперативу (т.1, а.с. 120-122).

До вказаного протоколу додано реєстр осіб, які брали участь в даних загальних зборах із зазначенням номеру земельної ділянки та прізвища члена кооперативу(т.1, а.с. 123-125).

У засіданні загальних зборів кооперативу, які відбулись 18.09.2021 прийняти участь 152 з 282 членів кооперативу (т.1, а.с. 127-129).

До вказаного протоколу також додано реєстр осіб, які брали участь в даних загальних зборах (т.1, а.с. 129а-131).

Однак, колегією суддів на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що вказані реєстри присутніх на зборах членів кооперативу є недостовірним, а вказані у них відомості не узгоджуються зі списком членів кооперативу, який наявний у матеріалах справи.

Так, у наявних матеріалах справи міститься засвідчена представником позивача копія списку членів СК "Мікрон-2" станом на 01.10.2018, у якому зазначено номер земельної ділянки та прізвище члена кооперативу, у відповідності до якого членами СК "Мікрон-2" є 287 осіб (т.1, а.с. 113-118).

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що інших доказів (списків), які б свідчили про зміну складу членів кооперативу, виключення зі складу учасників, прийняття до його складу нових учасників тощо наявні матеріли справи не містять, а сторонами надано не було.

Колегією суддів відхиляються висловлені представником відповідача під час судового засідання суду апеляційної інстанції сумніви щодо відповідності наявної у матеріалах справи копії списку членів СК "Мікрон-2" станом на 01.10.2018 його оригіналу, з огляду на таке.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не ставив під сумнів наяву у матеріалах справи копію списку членів СК "Мікрон-2" станом на 01.10.2018, не вимагав надання оригіналу такого доказу, а також не надав інших доказів, зокрема списків членів кооперативу, які б достеменно свідчили про те, що відомості щодо членів кооперативу вказані у списку від 01.10.2018 є недостовірними, застарілими, неактуальними тощо.

Статтею 11 Закону України «Про кооперацію» визначено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Колегія суддів також наголошує на тому, що у відповідності до Статуту СК "Мікрон-2", в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів, вступ до кооперативу здійснюється правлінням на підставі письмової заяви особи, що вступає, незалежно від форми власності на землю. Рішення приймається протягом одного місяця з дня подання заяви (п.7.5. Статуту).

Згідно з п. 7.8. Статуту СК "Мікрон-2" питання про виключення з членів кооперативу вирішується на загальних зборах кооперативу.

Також у відповідності до п.п. 9.1.-9.2. Статуту СК "Мікрон-2" у випадках припинення членства в кооперативі за стоном здоров`я або смерті, право на вступ у кооператив надається одному (декільком) із спадкоємців. Кожен з спадкоємців, які бажають вступити до кооперативу, протягом одного року з дня одержання свідоцтва про право на спадщину, звертається до кооперативу з відповідною заявою. Питання про прийняття спадкоємця до кооперативу розглядається і затверджується Правлінням кооперативу, на яких повинен бути спадкоємець члена кооперативу.

Пунктом 10.1. Статуту СК "Мікрон-2" визначено, що особа, яка бажає брати участь у кооперативі, подає письмову заяву. Заява розглядається та затверджується правлінням кооперативу, на яке запрошується заявник. Питання про вступ нового ялена кооперативу витрушується більшістю голосів.

Рішення про виключення з членів кооперативу ухвалюється на правлінні, а рішення правління про виключення з членів кооперативу затверджується більшістю голосів (п. 11.1. Статуту СК "Мікрон-2").

З огляду на наведене, як приписами чинного законодавства, яке регулює діяльність кооперативу, так й Статутом СК "Мікрон-2" чітко визначено порядок прийняття до кооперативу нових членів, так й вихід (виключення) зі складу членів кооперативу, що передбачає наявність відповідної заяви на вступ до кооперативу та рішення правління СК "Мікрон-2" про включення до складу кооперативу нового члена або про виключення особи зі складу членів кооперативу.

Однак, колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не місять, а сторонами, зокрема відповідачем, не надано доказів, а саме рішень правління про виключення зі складу членів СК "Мікрон-2" осіб, які вказані у списку членів СК "Мікрон-2" станом на 01.10.2018 та/або прийняття до кооперативу нових членів.

З огляду на відсутність відповідних рішень про виключення та/або прийняття до кооперативу нових членів, а також іншого списку членів кооперативу, ані ж той, що наявний у матеріалах справи, судова колегія при вирішенні питання щодо наявності кворуму на оспорюваних позивачем загальних зборах, спирається на єдиний наявний у матеріалах справи список членів СК "Мікрон-2" станом на 01.10.2018.

Як вже було вказано вище, у наявних матеріалах справи міститься список учасників СК "Мікрон-2" станом на 01.10.2018 (т.1, а.с. 113-118) у відповідності до якого кількість членів кооперативу складає 287 осіб.

Відтак, з огляду на положення Статуту СК "Мікрон-2" повноважними є загальні збори кооперативу на яких присутні мінімум 144 члена кооперативу, що складає половину від їх загальної кількості.

В оскаржуваному позивачем протоколі загальних зборів членів кооперативу від 29.05.2021 вказано, що у них приймали участь 148 членів кооперативу.

У протоколі загальних зборів членів СК "Мікрон-2" від 18.09.2021 вказано, що на зборах були присутні 152 члена кооперативу.

Однак, судовою колегією встановлено, що відомості вказані у протоколах загальних зборів членів СК "Мікрон-2" не є достовірними та не відповідають списку членів кооперативу.

Зокрема, як вбачається з списку членів СК "Мікрон-2" станом на 01.10.2018 власником земельних ділянок №№31,49 та відповідно членом кооперативу є ОСОБА_8 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки №31 (п. 89 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_9 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Також, членом кооперативу та власником земельної ділянки НОМЕР_2 та членом кооперативу у відповідності до списку є ОСОБА_10 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_2 (п. 23 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_11 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_3 та членом кооперативу є ОСОБА_12 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_3 (п. 24 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_13 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_4 та членом кооперативу є ОСОБА_14 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_4 (п. 32 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_15 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_5 та членом кооперативу є ОСОБА_16 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_5 (п. 36 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_17 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_6 та членом кооперативу є ОСОБА_18 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_6 (п. 11 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_19 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_7 та членом кооперативу є ОСОБА_20 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_7 (п. 8 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_21 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_8 та членом кооперативу є ОСОБА_22 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_8 (п. 16 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_23 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_9 та членом кооперативу є ОСОБА_24 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_9 (п. 146 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_25 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_10 та членом кооперативу є ОСОБА_26 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_10 (п. 86 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_27 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_11 та членом кооперативу є ОСОБА_28 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_11 (п. 60 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_29 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельних ділянок НОМЕР_12, НОМЕР_13 та членом кооперативу є ОСОБА_30 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянокНОМЕР_12, НОМЕР_13 (п. 17 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_31 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_14 та членом кооперативу є ОСОБА_32 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_14 (п. 99 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_33 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_15 та членом кооперативу є ОСОБА_34 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 власником ділянки НОМЕР_15 (п. 75 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_35 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Отже, чотирнадцять осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 29.05.2021 та приймали рішення з порядку денного, станом на час проведення таких зборів не були членами кооперативу, та відповідно, не були наділені повноваженнями щодо прийняття відповідних рішень.

Відтак, 29.05.2021 загальні збори членів СК "Мікрон-2" не були правомочними приймати будь-які рішення з огляду на те, що під час їх проведення була присутня менша кількість членів кооперативу, ніж передбачена вимогами Закону України "Про кооперацію" та Статутом Кооперативу.

Щодо загальних зборів членів СК "Мікрон-2" проведених 18.09.2021 колегія суддів зазначає, що як зазначено у протоколі на вказаних зборах були присутні 152 члена кооперативу.

Однак, як вже було вказано вище, власником земельної ділянки НОМЕР_5 та членом кооперативу є ОСОБА_16 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_5 (п. 16 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_17 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки №83,84 та членом кооперативу є ОСОБА_36 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки №83,84 (п. 29 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_37 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_7 та членом кооперативу є ОСОБА_20 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_7 (п. 39 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_21 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_16 та членом кооперативу є ОСОБА_38 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_16 (п. 47 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_39 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_10 та членом кооперативу є ОСОБА_26 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_10 (п. 110 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_27 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_3 та членом кооперативу є ОСОБА_12 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_3 (п. 114 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_13 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_17,НОМЕР_18 та членом кооперативу є ОСОБА_40 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_17,НОМЕР_18 (п. 124 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_41 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_19 та членом кооперативу є ОСОБА_42 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_19 (п. 135 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_43 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_9 та членом кооперативу є ОСОБА_24 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_9 (п. 140 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_25 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_20 та членом кооперативу є ОСОБА_44 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_20 (п. 149 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_45 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Власником земельної ділянки НОМЕР_21 та членом кооперативу є ОСОБА_46 , однак у реєстрі осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 власником ділянки НОМЕР_21 (п. 151 списку) вказано іншу особу, а саме ОСОБА_47 . При цьому у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження прийняття даної особи до складу членів СК "Мікрон-2".

Отже, дванадцять осіб, які брали участь у загальних зборах СК "Мікрон-2" 18.09.2021 та приймали рішення з порядку денного, станом на час проведення таких зборів не були членами кооперативу, та відповідно, не були наділені повноваженнями щодо прийняття відповідних рішень.

Відтак, 18.09.2021 загальні збори членів СК "Мікрон-2" не були правомочними приймати будь-які рішення з огляду на те, що під час їх проведення була присутня менша кількість членів кооперативу, ніж передбачена вимогами Закону України "Про кооперацію" та Статутом Кооперативу.

Судова колегія також зауважує, що у наявних матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява свідка Онуфрієнка О.А. (т.2, а.с. 55) в якій останній повідомляє, що він станом на 01.07.2023 був членом СК "Мікрон-2" та підтверджує відомості відображені у наявних в матеріалах справи відеозаписах, а саме щодо того, що 18.09.2021 на загальних зборах учасників СК "Мікрон-2" були присутні лише декілька десятків (до п`ятдесяти) людей, оскільки був особисто присутній на даних зборах.

Під час судового засідання судом апеляційної інстанції досліджено відповідний відеозапис.

При цьому судова колегія зазначає, що відповідач своїм правом на подання доказів на спростування таких доводів позивача, які підтверджені належними та допустимими доказами, не скористався.

Урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані позивачем рішення загальних зборів СК "Мікрон-2" від 29.05.2021 та від 18.09.2021 підлягають визнанню недійсними, як такі, що прийняті за відсутності кворуму.

З приводу вимоги позивача про скасування державної реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо Садівничого кооперативу Мікрон-2" та зареєстровані на підставі рішень загальних зборів учасників СК "Мікрон-2" від 29.05.2021 та від 18.09.2021, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державний реєстратор, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів; 4) повідомлень про виявлення розбіжностей між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності клієнта, зокрема про виявлення неповноти, неточностей чи помилок в інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 5) інформації від Національного банку України про визнання структури власності юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, непрозорою (прозорою) (ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» також визначено перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі містяться про юридичну особу.

Порядок провадження державної реєстрації визначено статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Згідно з ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата (ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Так, колегія суддів зазначає, що у наявних матеріалах справи міститься повний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СК "Мікрон-2", який містить усі записи щодо даної юридичної особи, у тому числі проведені державний реєстратором зміни.

Однак, з даного витягу не вбачається за можливе встановити, які саме та чи були проведені взагалі державним реєстратором зміни щодо СК "Мікрон-2" на підставі рішень прийнятих на оспорюваних позивачем загальних зборах учасників кооперативу проведених 29.05.2021 та 18.09.2021.

Судова колегія зауважує, що на вимогу ухвали суду першої інстанції державним реєстратором було надано до матеріалів справи матеріли реєстрації справи СК "Мікрон-2" (т.1, а.с. 172-246).

Однак надані на запит суду матеріли реєстраційної справи не містять жодних документів, які б свідчили про вчинення державним реєстратором реєстраційних дій на підставі рішень загальних зборах учасників кооперативу проведених 29.05.2021 та 18.09.2021.

Відтак, у даному випадку у суду відсутні підстави для задоволення позивних вимог в частині скасування державної реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо кооперативу та зареєстровані на підставі рішень загальних зборів від 29.05.2021 та 18.09.2021, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається за можливе встановити, які саме записи, та чи були вони взагалі внесені, були вчинені на підставі оскаржуваних позивачем рішень зборів членів кооперативу.

Колегією суддів відхилено клопотання апелянта витребування доказів в якому останній просив суд витребувати у Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірені копії документів, які були подані для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Садівничий кооператив "Мікрон-2" та змін до установчих документів з 29.05.2024 і по теперішній час, з огляду на таке.

Згідно з частинами другою, четвертою та восьмою статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Отже, у господарському процесі отримання доказів щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, відбувається за ухвалою суду за умови, що відповідна особа подасть обґрунтоване клопотання про витребування доказів, в якому доведе, що існують труднощі з їх отриманням, зокрема, обґрунтує неможливість подати ці докази самостійно.

Стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, вжиття заходів щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Так судова колегія зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було заявлено аналогічне клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено.

При цьому, звертаючись з таким клопотанням до суду апеляційної інстанції, позивач жодним чином не обґрунтував неможливість самостійного отримання таких доказів та які заходи вживались останнім задля їх отримання.

Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта з приводу того, що вжиття позивачем заходів щодо отримання таких доказів не призвело б до позитивного результату, оскільки такі твердження, до вчинення позивачем відповідних дій, є лише припущеннями останнього та не можуть свідчити про об`єктивну неможливість самостійного отримання доказів позивачем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про витребування доказів.

Щодо заявленої позовної вимоги про визнання недійсним рішення Правління СК "Мікрон-2" від 18.07.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що остання не містить доводів позивача щодо незгоди з даним рішення з підстав проведення засідання правління неуповноваженими особами, порушенням порядку скликання правління, тощо.

В свою чергу, доводи позивача в цій частині зводяться до того, що оскаржуваним рішенням Правління СК "Мікрон-2" вирішено питання про права, обов`язки та інтереси ОСОБА_1 .

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Так, наявні матеріли справи свідчать про те, що 18.07.2021 відбулося засідання Правління СК "Мікрон-2", яке оформлено протоколом та під час якого вирішено таке:

1) у випадку невиконання ОСОБА_1 взятих на себе за даним пунктом зобов`язань, ініціювати на загальних зборах розгляд питання про відключення ділянки №339 від електромереж СК "Мікрон-2";

2) якщо ОСОБА_1 не відмовиться або не поверне виплати кооперативом її витрат на професійну правничу допомогу, в кооперативі, ініціювати питання на загальних зборах про виключення її з членів СК "Мікрон-2";

3) повернути ОСОБА_1 штраф на повторне підключення до електроенергії, на підставі рішення суду. ОСОБА_1 внесла 500 грн на благодійність СК "Мікрон-2".

Отже зі змісту названого рішення вбачається, що останнє носить фактично інформаційний (попереджувальний) характер та не несе жодних наслідків для позивача, зокрема але не виключно відключення земельної ділянки позивача від електропостачання, виключення її зі складу членів кооперативу, тощо.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку права позивача могли б вважатись порушеними лише у випадку прийняття Правлінням рішень, які мають певні наслідки для позивача, та відповідно можуть та/або впливають на її права та обов`язки, однак, як вже було вказано вище, оскаржуваним рішенням Правління такі питання не вирішувались.

Звертаючись із позовними вимоги про визнання рішення Правління СК "Мікрон-2" від 18.07.2021 недійсним, позивач належним чином не обґрунтував, як таке рішення впливає на права та інтереси ОСОБА_1 , як члена кооперативу, а саме чи позбавляє воно її участь у кооперативі, прийняття рішень загальними зборами кооперативу, обмежує її у праві розпорядженні земельною ділянкою тощо.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване позивачем рішення Правління СК "Мікрон-2" від 18.07.2021 жодним чином не впливає та не порушує права та інтереси позивача, а тому не може бути визнано недійсним в судовому порядку.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, колегія суддів дійшла висновків про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними рішень загальних зборів Садівничого кооперативу "МІКРОН-2" від 29.05.2021 та 18.09.2021 -скасуванню із прийняттям нового рішення, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 по справі №916/2401/23 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними рішень загальних зборів Садівничого кооперативу "МІКРОН-2" від 29.05.2021 та 18.09.2021 - скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів Садівничого кооперативу "МІКРОН-2", оформлене протоколом загальних зборів Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 29.05.2021.

3. Визнати недійсним рішення Загальних зборів Садівничого кооперативу "Мікрон-2", оформлене протоколом загальних зборів Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 18.09.2021.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на користь ОСОБА_1 5368 грн судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на користь ОСОБА_1 8052 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богацька Н.С.

Суддя Філінюк І.Г.