Постанова

від 06.12.2023 по справі 910/8834/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 910/8834/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Гетіков В.М.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Містоінвестбуд"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2023 (про забезпечення позову за заявою ТОВ "СПЕЦПРОЕКТ-ІНВЕСТ") (дата підписання ухвали суду - 26.06.2023)

у справі № 910/8834/23 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТ-ІНВЕСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА МІСТОІНВЕСТБУД"

про стягнення 64 888 360, 00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову та заяви про забезпечення позову.

05.06.2023 до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТ-ІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА МІСТОІНВЕСТБУД" про стягнення 64 888 360, 00 грн заборгованості за договором субпідряду № 14-12/МІБ від 17.12.2021.

23.06.2023 до господарського суду міста Києва від ТОВ "СПЕЦПРОЕКТ-ІНВЕСТ" надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА МІСТОІНВЕСТБУД" в розмірі 65 827 760, 30 грн, які знаходяться на його рахунках в банківських установах.

Заява обґрунтована тим, що ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА МІСТОІНВЕСТБУД" не виконані будівельні роботи за договором субпідряду №14-12/МІБ від 17.12.2021, ним ігноруються запити позивача про надання інформації щодо причин невиконання робіт за договором та щодо використання перерахованого йому авансу. За відповідачем не зареєстровано жодного нерухомого майна. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, якщо воно буде ухвалено на користь ТОВ "СПЕЦПРОЕКТ-ІНВЕСТ".

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви їх постановлення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/8834/23 задоволено заяву ТОВ "СПЕЦПРОЕКТ-ІНВЕСТ" про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА МІСТОІНВЕСТБУД" в розмірі 65 827 760,30 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА МІСТОІНВЕСТБУД", інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що позивачем доведено існування правових підстав, з якими законодавець пов`язує можливість вжиття судом заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечень на неї

Не погодившись із постановлено ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА МІСТОІНВЕСТБУД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

позивачем не надано доказів про вчинення відповідачем дій, направлених на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення у випадку задоволення позову;

застосовані заходи забезпечення позову є неспівмірними та неадекватними з огляду на виконання відповідачем 80 % робіт та використання основної суми авансового платежу;

накладення арешту на грошові кошти у розмірі 65 827 760, 30 грн негативно вплинуло на господарську діяльність відповідача, унеможливило виконання ним нових контрактів;

оскаржувана ухвала постановлена на підставі припущень.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "СПЕЦПРОЕКТ-ІНВЕСТ" просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, посилаючись при цьому на: безпідставність тверджень відповідача щодо відсутності доказів унеможливлення чи ускладнення виконання рішення; відсутність у відповідача майна, на яке можливо було б звернути стягнення; безпідставність тверджень відповідача про направлення позивачем листа відповідачу про тимчасове призупинення робіт; складення відповідачем листа № 1.070623 від 07.06.2023 після пред`явлення позову у цій справі та більш ніж через рік після того, як відповідач мав надати позивачу підтверджуючі документи про використання отриманого ним авансу; надані відповідачем контракти не мають жодного відношення до договору, щодо виконання якого, позивач пред`явив позов у цій справі; відповідач не надав доказів витрачання ним більшої частини авансу саме на виконання договору № 14-12/МБ; обставини зупинення господарської діяльності відповідачем документально не підтверджені.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) за клопотанням ТОВ "Будівельна фірма "Містоінвестбуд" поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 26.06.2023, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8834/23 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 06.12.2023.

У судове засідання 06.12.2023 з`явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання 06.12.2023 явку свого представника не забезпечив. Його клопотання про розгляд справи без участі його представника судом задоволено, враховуючи, що явка представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою за заявою позивача забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться у відповідача.

Тобто предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Відповідно до вимог статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У даному випадку, у даній справі між сторонами існує спір щодо наявності у відповідача обов`язку з повернення коштів за договором субпідряду № 14-12/МІБ від 17.12.2021 у розмірі 64 888 360, 00 грн. Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача, присудженої до стягнення суми заборгованості.

З урахуванням наданих заявником доказів вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу на виконання договору субпідряду № 14-12/МІБ від 17.12.2021 аванс у розмірі 64 888 360, 00 грн.

До матеріалів справи позивачем додано копію претензії № 1 за вих. № 77 від 21.03.2023, відповідно до якої позивач просив відповідача повернути вказану суму авансу, у зв`язку з невиконанням умов зазначеного договору, яка залишена останнім без реагування та відповіді.

Як зазначив позивач, відповідач не повідомив про причини не виконання своїх зобов`язань і не надав інформації щодо використання грошових коштів, отриманих від позивача як аванс.

Будь-якого нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано, про що свідчать наявні в матеріалах справи відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не заперечується відповідачем.

В апеляційній скарзі відповідач повідомив про витрачання більшої частини перерахованого йому позивачем авансу на виконання контрактів №PLUA1221.A від 16.12.2021 та №PLUA1222.A від 19.01.2022 про закупівлю матеріалів на суму 1 754 000, 00 Євро.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що ці контракти не стосуються виконання умов договору субпідряду № 14-12/МІБ від 17.12.2021, оскільки відповідна інформація в контрактах не відображена.

Також позивач звернув увагу на те, що доданий до апеляційної скарги лист від 07.06.2023 №1.070623, складений відповідачем вже після пред`явлення позову у цій справі та більш ніж через рік після того, як відповідач мав надати позивачу підтверджуючі документи про використання отриманого авансу на виконання п. 4.2. договору субпідряду № 14-12/МІБ від 17.12.2021.

Позивач заперечив проти надсилання відповідачу листа №12-04/22-5 від 12.04.2022 про тимчасове зупинення робіт, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Щодо посилання відповідача на те, що накладення арешту на грошові кошти призвело до фактичного зупинення його господарської діяльності, слід зазначити, що ця обставина документально не підтверджена.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (п.п. 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/11534/18).

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Дослідивши матеріали оскарження колегія суддів дійшла висновку, що позивачем (заявником) доведено наявність обставин, що в підсумковому висновку може свідчити про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку задоволення позову та стягнення з відповідача спірної суми. Надані позивачем докази на підтвердження відповідних обставин є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем в обґрунтування його заперечень.

Відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо витрачання коштів не на виконання умов договору субпідряду № 14-12/МІБ від 17.12.2021 та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Жодних доказів, що спростовували б викладену у наданих позивачем джерелах інформацію про майновий стан відповідача, останнім не надано.

Отже, дослідивши викладені позивачем (заявником) доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 65 827 760, 30, які знаходяться на банківських рахунках відповідача.

Застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам апеляційного провадження надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Містоінвестбуд" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/8834/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 11.12.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова