Постанова

від 06.12.2023 по справі 911/938/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 911/938/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія "Оболонь інвест плюс" (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал")

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 911/938/23 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал"

до Державного підприємства "Чайка"

про стягнення 305 258, 00 грн

В С Т А Н О В И В :

В березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОПАРТНЕРС" (далі за текстом - ТОВ "УКРАГРОПАРТНЕРС"; позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Чайка" (далі за текстом - ДП "Чайка"; відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 305 258,00 грн за договором поставки № 124 від 06.05.2022.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.06.2023 у справі №911/938/23 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ДП "Чайка" на користь ТОВ "ФК "Морган кепітал" 305 258 грн 00 коп. боргу та 4 578 грн 87 коп. судового збору.

Додатковим рішення господарського суду Київської області від 13.07.2023 у справі № 911/938/23 заяву ТОВ "ФК "Морган Кепітал" про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено повністю та стягнуто з ДП "Чайка" на користь ТОВ "ФК "Морган кепітал" 15 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 зазначені судові рішення залишені без змін, а апеляційну скаргу ДП "Чайка" - без задоволення. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

19.10.2023 на адресу суду від ТОВ "Оболонь інвест плюс" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій заявник просить стягнути з ДП "Чайка" на свою користь 15 000 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 23.10.2023 для розгляду заяви визначено колегію суддів у складі головуючого - Ходаківська І.П., суддів: Демидова А.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 призначено до розгляду заяву ТОВ "Оболонь інвест плюс" на 06.12.2023; встановлено учасникам справи строк для подачі своїх пояснень або заперечень щодо поданої ТОВ "Оболонь інвест плюс" заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/938/23 до 04.12.2023 (включно).

У судове засідання представники сторін не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Клопотання ТОВ "Оболонь інвест плюс", викладене у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі, про розгляд судом заяви без участі його представника судом задоволено.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що заяву необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

До того ж випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Такі правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (пункт 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто, ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у пункті 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач включив заяву про понесення судових витрат на правничу допомогу, зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат (15 000 грн) та повідомив суд, що відповідні докази будуть надані додатково.

Позивач звернувся до суду з клопотанням (викладене в заяві ухвалення додаткового судового рішення), про визнання причин пропуску процесуального строку на подання доказів понесення судових витрат поважними та поновити його, оскільки представник позивача не був присутнім у судовому засіданні 11.10.2023 під час проголошення постанови, про прийняття якої він дізнався 18.10.2023, отримавши її повний текст в електронному кабінеті.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України. Згідно з частиною 1 цієї статті суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України можна дійти висновку, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Розглянувши наведені заявником підстави для поновлення строку на подання вказаних доказів понесення судових витрат, суд дійшов висновку про поважність причини пропуску встановленого законом процесуального строку і наявність підстав для відновлення пропущеного строку.

У заяві про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат ТОВ "Оболонь інвест плюс" просить стягнути з ДП "Чайка" на свою користь 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесення витрат надано акт приймання-передачі наданих послуг № 31-ДУ2/2 від 19.10.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.04.2023 № 31, за якими клієнт прийняв послуги з питання врегулювання (стягнення заборгованості ДП "Чайка" за договором поставки № 124 від 06.05.2022 по господарській справі №911/938/23, у тому числі щодо відшкодування судових витрат по цій справі з супроводу апеляційного провадження у суді апеляційної інстанції - Північному апеляційному господарському суді за період з 22.06.2023 по 19.10.2023, зокрема, складання і подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, вартість наданої допомоги становить 15 000 грн.

Витрати на надання правничої допомоги також підтверджуються доданими до заяви копіями: договору про надання правової (правничої) допомоги № 31 від 28.04.2023 та додаткової угоди № 2 від 02.05.2023 до цього договору, які укладені між ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал" (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням "Пріус"; договору про співпрацю від 01.05.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Пріус" та адвокатом Вавдійчиком Б.П.; ордеру надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал", виданого адвокатом Вавдійчиком Б.П.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 2907; рахунку на оплату послуг з надання правової (правничої) допомоги № 31-ДУ2/2 від 19.10.2023, виставленого Адвокатським об`єднанням "Пріус" на суму 15 000 грн.

Зазначені докази направлені іншому учаснику справи (відповідачу), що підтверджується долученим до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком Укрпошти.

Суд враховує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Суд також враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Заперечень/клопотань щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Як вже зазначалось вище, суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зменшення судом судових витрат, до складу яких включено гонорар, погоджений сторонами у договорі, з урахуванням конкретних встановлених у справі обставин, щодо їх обґрунтованості та доведеності, не свідчить про порушення судом норм процесуального права та статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів та інших міжнародних актів. Аналогічний висновок викладений у постанові від 22.02.2023 у справі № 911/5429/14.

Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності та дискреційні повноваження, надані суду положеннями статті 129 ГПК України, колегія суддів, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, дійшла висновку в цілому про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн, оскільки цей розмір судових витрат є дійсним і обґрунтованим, а відтак відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Оболонь інвест плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/938/23 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Чайка" (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, село Дударків, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 62А, код ЄДРПОУ 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Оболонь інвест плюс" (04176, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНО-РИБАЛЬСЬКА, будинок 3, приміщення 139, код ЄДРПОУ 40008320) 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видачу наказу доручити суду першої інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено - 11.12.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

О.О. Євсіков