Постанова

від 06.12.2023 по справі 910/14210/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 910/14210/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 06.12.2023,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 27.09.2023

у справі № 910/14210/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спарта"

про прийняття додаткового судового наказу

у справі № 910/14210/23

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Автотранс"

про видачу судового наказу

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/14210/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" у прийнятті додаткового судового наказу в частині розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/14210/23 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД АВТОТРАНС" (03065, місто Київ, вул. Каблукова Академіка, будинок 8; код ЄДРПОУ 41724460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" (04215, м. Київ, проспект Свободи, 34, кв. 167; код ЄДРПОУ 42123734) судові витрати у розмірі 5036,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Отрюх Б.В. та Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14210/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спарта" про прийняття додаткового судового наказу у справі № 910/14210/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Автотранс" про видачу судового наказу; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спарта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/14210/23 до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/14210/23.

23.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14210/23 в 1-му томі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі № 910/14210/23 залишено без руху; роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (2 684,00 грн).

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" надійшло заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжну інструкцію від 06.11.2023 №1740 на суму 2684,00 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/14210/23 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.

У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2023, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/14210/23 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/14210/23 до свого провадження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.12.2023 о 12 год. 45 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзив на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 01.12.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 04.12.2023.

У судове засідання з`явився представник скаржника. Представник боржника у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника боржника, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

В даному випадку апеляційна скарга може бути розглянута у судовому засіданні без участі представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, їх неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

Представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/14210/23 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД АВТОТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" судові витрати у розмірі 5036,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що Господарський процесуальний кодекс не передбачає можливості видачі додаткового судового наказу, що заявником не дотриманий порядок заявлення судових витрат в даному випадку.

На думку апелянта, порядок заявлення судових витрат заявником повністю дотриманий. Як вказує скаржник, у статях 123, 124, 126, 129 ГПК України передбачено можливість стягнення судових витрат після прийняття судового рішення, що також розповсюджується і на наказне провадження, враховуючи, що судовий наказ є особливою формою судового рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/14210/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Автотранс" про стягнення боргу у розмірі 29 400,00 грн з оплати поставленого згідно з Договором відвантаження річкового піску від 05.08.2021 №1 та видаткової накладної від 05.08.2021 №627 товару, а також нарахованих на суму боргу за період з 11.08.2021 по 05.09.2023 10% річних у розмірі 6 089,42 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 584,31 грн.

11.09.2023 Господарський суд міста Києва видав судовий наказ №910/14210/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Автотранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" боргу у розмірі 29 400,00 грн, 10% річних у розмірі 6 089,42 грн, інфляційних втрат у розмірі 10 584,31 грн та судового збору у розмірі 268,40 грн.

15.09.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" надійшла заява про прийняття додаткового рішення, в якій заявник просив суд видати додатковий судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Автотранс" витрат заявника на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн та на поштове пересилання заяви у розмірі 36,00 грн.

Вказана заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" мотивована тим, що ним в заяві про видачу судового наказу було викладено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат та заяву про те, що докази понесення судових витрат заявником будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

У зв`язку з видачою 11.09.2023 судом судового наказу №910/14210/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" звернулось до суду із заявою про видачу додаткового судового наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/14210/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" у прийнятті додаткового судового наказу в частині розподілу судових витрат.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у заяві про видачу судового наказу Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат із зазначенням, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно у заяві про видачу судового наказу заявник не просив суд стягнути з боржника судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн та на поштове пересилання заяви у розмірі 36,00 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з Глави 8 Розділу I Господарського процесуального кодексу України вбачається, що на відміну від розподілу витрат на оплату судового збору (які підлягають розподілу/відшкодуванню безумовно після завершення розгляду справи/заяви), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають розподілу виключно у разі дотримання заявником/позивачем вимог господарського процесуального закону щодо порядку їх заявлення та підтвердження.

Відповідно частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За приписами ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Судовий наказ видається судом без аналізу судових документів доданих до заяви про видачу судового наказу, а також без з`ясування обставин, на які посилається заявник.

Також положення Господарського процесуального кодексу України не ставлять в залежність скасування судового наказу за заявою боржника від обґрунтованості його доводів, викладених у такій заяві, а лише передбачають необхідність зазначення в ній про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п. 5 ч. 3 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених приписів господарського процесуального законодавства можна зробити висновок, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Судом першої інстанції вірно вказано, що наказне провадження є спрощеним видом судового провадження у господарських справах, а судовий наказ - є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги до змісту судового наказу встановлені ст. 155 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 6 частини 1 якої передбачено, що у судовому наказі зазначається, зокрема, сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що у разі, якщо стягувач бажає отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у наказному провадженні, то він повинен включити їх в заяву про видачу судового наказу, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості видачі такого судового рішення як додатковий судовий наказ у разі недотримання заявником зазначеного порядку заявлення судових витрат.

Тобто законодавство не передбачає можливості стягувача в наказному провадженні подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в інакший спосіб, ніж долучення їх до заяви про видачу судового наказу з одночасним проханням покладення відшкодування витрат на боржника, що підтверджується тим, що, по-перше, в наказному провадженні відшкодовуються лише сплачені заявником витрати (на відміну від позовного провадження, де згідно з п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України відшкодовуються не лише сплачені витрати, а й ті що підлягають сплаті). По-друге, ст. 150 Господарського процесуального кодексу України не передбачає такої вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу як зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, на відміну від позовного провадження, де згідно п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити відповідний розрахунок. По-третє, послуги адвоката в межах справи про видачу судового наказу фактично зводяться до складення заяви про видачу судового наказу із дотриманням формальних вимог ст. 150 Господарського процесуального кодексу України. Наказне провадження не передбачає вчинення адвокатом будь-яких інших дій після направлення заяви про видачу судового наказу до суду, а відтак, на момент направлення заяви стягувачу та його адвокату достеменно відома вартість послуг правничої допомоги. По-четверте, положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбаченого іншого процесуального документа, який би видавався поза межами судового наказу, яким би було задоволено вимоги стягувача, зокрема щодо стягнення судових витрат.

Після видачі судового наказу суд може лише: 1) постановити ухвалу про повернення неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу (ч. 6 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України); 2) постановити ухвалу про повернення заяви про скасування судового наказу, поданої після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу (ч. 2 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України); 3) постановити ухвалу про скасування судового наказу (ч. 3 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України); 4) постановити ухвалу про виправлення помилки в судовому наказі, визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відстрочення чи розстрочення або зміну способу та порядку його виконання (ст. 160 Господарського процесуального кодексу України).

Отже господарським процесуальним законом передбачено ухвалення додаткового рішення (ухвали, постанови) лише в спрощеному та в загальному позовному провадженні після постановлення судового рішення, в той час як питання про ухвалення судом додаткового судового наказу в межах наказного провадження положеннями Господарського процесуального закону не передбачено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" у прийнятті додаткового судового наказу в частині розподілу судових витрат в даному випадку.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваної ухвали.

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/14210/23 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Спарта" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/14210/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14210/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 12.12.2023

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко